Tag: палац

  • Місто Тирговіште

    Місто Тирговіште

    Маючи більш ніж трьохсотлітню історію, протягом якої було королівською резиденцією і столицею князівства Волощини з 1396 по 1714 рік, місто Тирговіште спокушає своїх відвідувачів історичними артефактами, як старими, так і новими. У Тирговіште є кілька унікальних музеїв країни, таких як Музей румунської поліції, Музей еволюції людини в палеоліту, Музей письменників або навіть невеликий музей всередині військової частини, де протягом трьох днів перебувало і було страчено подружжя Чаушеску у 1989 році.

    У 2017 році до міської колекції унікальних артефактів також додався Будинок Романсу, який збирає у своїх залах свідчення, цінні документи, оригінальні партитури, фотографії та речі, які доводять, наскільки важливим є цей музичний жанр не лише для національної спадщини, а й для світової. Слід зазначити, що фестиваль романсу «Золота хризантема», створений понад 50 років тому, організовується в Тирговіште щорічно. На центральній вулиці міста, відомій як Каля Домняске, тому що вона веде відвідувачів аж до Княжого двору, є дві спокуси: Історичний музей, розташований у колишньому Палаці правосуддя, та Художній музей. На сьогоднішній день Тирговіште є дуже популярним і доступним містом для мешканців Бухареста. Тут є два великі парки: парк Кіндія та парк Мітрополії, а також багато цікавих культурних пам’яток.

    Місто розташоване в передгір’ї Східних Карпат на правому березі річки Яломіца за 75 км на північний захід від Бухаресту. Перша згадка про місто датується 1396 роком і була зроблена Йоганном Шильтбергером, баварським хрестоносцем, який прибув сюди для підготовки до битви під Нікополем. Тирговіште часто називають «містом Влада Цепеша» через тісний зв’язок між цим містом і правителем, який став легендарною постаттю в румунській історії. Влад Цепеш, також відомий як Влад Дракул, неодноразово був правителем Волощини у 15 столітті, а Тирговіште було столицею цього князівства під час його правління. За часів правління Влада Цепеша Тирговіште було важливим політичним, військовим та економічним центром Волощини. Місто було резиденцією князя, місцем, звідки Влад Цепеш правив. Тут знаходився княжий двір та інші важливі будівлі, які були модернізовані та укріплені за часів його правління. Правитель використовував Тирговиште як базу для своїх військових походів і для свого суворого та авторитарного правління, яке прославило його як суворим правосуддям, так і жорсткими заходами проти дворян, які змовлялися проти нього.

    Руїни Княжого двору, вежа Кіндієй (імпозантна споруда, що була частиною зведених у той час укріплень) та інші історичні реліквії міста приваблюють туристів з усього світу, зачарованих історією правителя, який надихнув легенди про Дракулу. Місто заслужило свою репутацію «Міста Влада Цепеша» не лише завдяки цим історичним фактам, але й завдяки увічненню культурної ідентичності, тісно пов’язаної з легендарною постаттю воєводи.

    Побудована у 15 столітті, вежа Кіндієй є частиною княжого двору і була збудована Владом Цепешом під час його другого правління. Вона була збудована для оборони, в ній розміщувалася сторожова вежа і скарбниця, яку потрібно було захищати будь-якою ціною. Зараз будівля має 27 метрів заввишки і 9 метрів у діаметрі. Вона була повністю відреставрована з 1847 року і завдячує цей свій нинішній вигляд  правителю Георге Бібеску. Вежа була піднята на 5 метрів вище, ніж первісна споруда. Це історична пам’ятка, в всередині якої можна побачити виставку документів, зброї та артефактів, які належали Владу Цепешу.

    Княжий палац був побудований близько 1400 року Мірчею Старшим. Від нього зберігся лише фундамент підвалу, викладений з річкового каміння. Вхід до нього був з північного боку, а під час правління Влада Дракули було проведено кілька робіт з розширення палацу. Роботи були завершені до 1440 року, і новий палац був побудований на одній зі сторін огороженої стіни. Підвал зберігся дуже добре. У 1584 році господар Петру Черчел завершив масштабну реставрацію існуючого палацу. На південь від палацу, на невеликій відстані, він побудував ще один більший палац з трьома поверхами. Підвал було розширено, що дозволило забезпечити зв’язок між двома будівлями. На першому поверсі нової 10-кімнатної будівлі розмістилася королівська канцелярія та прибудовані приміщення. На другому поверсі знаходилися спальні князівської родини, до яких вели зовнішні сходи. За правління Матея Басараба палац пережив новий період реставрації та перетворень.

    Місто Тирговіште може бути дуже приємним сюрпризом для тих, хто мало знає про стару столицю Волощини, і це місце для відпочинку під час вихідних, яке варто відвідати, якщо ви хочете чогось особливого, але не дуже далеко від Бухареста.

  • Монастир Куртя де Арджеш

    Монастир Куртя де Арджеш

    Куртя де Арджеш, колишня столиця Волощини, розташована менш ніж за 150 кілометрів від Бухареста, все частіше стає популярною зупинкою для туристів на шляху до Трансфагарашану. Чарівне містечко біля підніжжя гір Фегераш має що запропонувати: від знаменитого монастиря Куртя де Арджеш і королівського некрополя, де поховані румунські королі та королеви, до Господарської церкви, де зберігається рідкісна картина вагітної Діви Марії, та численних чарівних меморіальних будинків і популярних ресторанів.

     

    Містечко доступне для туристів: воно розташоване лише за 36 кілометрів від Пітешть та за 142 кілометри від Бухареста. Дорога з Пітешть до Куртя де Арджеш пролягає майже паралельно залізничній лінії між двома містами, яка була побудована всього за два роки (1896-1898) і відкрита в присутності короля Кароля I. На півдорозі, в комуні Мерішани, місцевість є більш жвавою, не в останню чергу через будівництво майбутнього відрізку 5 автобану Сібіу-Пітешть, який зробить доступ до Куртя де Арджеш ще швидшим.

     

    Як тільки в’їжджаємо в Куртя де Арджеш, не можемо не помітити безліч столітніх повних шарму будинків. Насправді, все містечко з майже 30 000 мешканців сповнене місць, занурених в історію: від двох культових споруд – до відомої криниці ремісника Маноле та Архієпископського палацу. З околиці й до центру міста приблизно чотири кілометри, але перш ніж доїхати до центру, обов’язково потрібно зробити зупинку біля будівлі Залізничного королівського вокзалу. Цей один з найкрасивіших залізничних вокзалів Румунії, буде повністю відновлений до літа 2026 року, після того, як влада залишила його у занедбаному стані протягом більш ніж трьох десятиліть. Він був відкритий 126 років тому, 27 листопада 1898 року, коли була введена в експлуатацію залізниця Пітешть — Куртя де Арджеш. Плани вокзалу втілив у життя відомий французький архітектор Андре Лекомт дю Нуї, який також реставрував монастир Куртя де Арджеш. Будівництво вокзалу було завершено менш ніж за рік, а його вартість на той час становила 7,8 млн золотих леїв. За винятком Кароля II, труну якого в лютому 2003 року привезли на військовій машині, всі государі, поховані в монастирі Куртя де Арджеш, були перевезені потягом. Статус королівського міста Куртя де Аргеш отримало у 1886 році, коли перший король Румунії визначив монастир королівським некрополем.

     

    Менш ніж за 200 метрів від монастиря Куртя де Арджеш та нового Архієпископського і Королівського собору можна побачити будівлю Духовної семінарії «Нягоє Басараб», яка працює з 1836 року. Серед колишніх викладачів семінарії є відоме ім’я: Еуджен Іонеско, один з найвідоміших драматургів 20-го століття і член Французької академії. У 1935 році Еуджен Іонеско був призначений викладачем французької мови в Змішаній гімназії в Чернаводі, а вже через кілька днів попросив перевести його до семінарії Куртя де Арджеш, прохання, яке було швидко задоволено владою в Бухаресті. Великий драматург працював у цій семінарії до 1937 року.

     

    Візит до Куртя де Арджеш, незалежно від його тривалості, обов’язково повинен включати Господарську церкву, побудовану за часів правління Басараба I, одну з найбільш репрезентативних пам’яток середньовічної румунської архітектури, а також найстарішу воєводську резиденцію у Волощині. Господарська церква включена до індикативного списку ЮНЕСКО. Церква була розписана між 1360 і 1369 роками, з вражаючими сценами, такі як картина з вагітною Дівою Марією, таку картину можна побачити лише в монастирі Хора в Стамбулі. Образ має виняткове значення для християнства. У господарській церкві Куртя де Арджеш сплять вічним сном 13 правителів Волощини середньовічного періоду. Це також місцезнаходження таємничої Гробниці №10, яка була предметом багатьох досліджень і сотень наукових розвідок, так і не розкривши, хто ж там похований. Княжа гробниця в Господарській церкві була виявлена в 1920 році в нефі храму під час її ремонту.

     

    Наступна зупинка – Новий архієпископський собор і Королівський некрополь в Куртя де Арджеш, проєкт якого народився понад 15 років тому, під час зустрічі архієпископа Калініка з королем Міхаєм І. Некрополь Нового собору є місцем останнього спочинку чотирьох членів королівської родини Румунії: короля Кароля II, королеви Елени, короля Міхая I та його дружини, королеви Анни Бурбон-Пармської. Перші монархи Румунії, король Кароль I і королева Єлизавета, та засновники Великої Румунії, король Фердинанд I і королева Марія, поховані в пронаосі старої церкви.

     

    Пройшовши повз Новий собор, обов’язкова зупинка – Єпископський палац, архітектурна перлина. Побудований між 1886 і 1890 роками за планом французького архітектора Андре Лекомта дю Нуа, палац був однією з літніх резиденцій короля Кароля I. Королева Єлизавета любила це місце, і королівські апартаменти були на першому поверсі, де вона також мала художню студію, підписуючи багато своїх робіт ім’ям Кармен Сільва.

     

    Побудований між 1515-1517 роками Неагоєм Басарабом, монастир Куртя де Арджеш є одним з найвідоміших місць поклоніння. Окрім королівських гробниць, у монастирі також зберігаються мощі святої Філоптеї. У 1866 і 1867 роках дві пожежі знищили каплицю і вхідну вежу, але з ініціативи Кароля I монастир був відновлений у 1875 році за проєктом французького архітектора дю Нуї, а оригінальна фреска була замінена новою. Загалом реставрація тривала 11 років. Після завершення реставраційних робіт, 12 жовтня 1886 року монастир був повторно посвячений під час церемонії, на якій були присутні монархи Румунії. Щоб вшанувати цю особливу подію і, водночас, продовжити, разом зі своїм чоловіком, традицію пожертвувань румунських господарів, королева Єлизавета подарувала монастирю Куртя де Арджеш унікальне у світі Євангеліє, дуже багато прикрашене, написане золотими літерами і намальоване на пергаменті нею самою.

     

    Неподалік від місця поклоніння можна милуватися криницею Майстра Маноле, пов’язаним з відомою легендою. Криниця документально підтверджена 1524 роком, і кажуть, що тут чудесним чином з’явилося джерело, на місці, де, за легендою, майстер Маноле впав з монастирських стін. Але наприкінці 18 століття криниця пересохла і на її місці в 1804 році побудували іншу криницю.

     

    На початку наступного року, завдяки проєкту з європейськими фондами, розпочнеться реставрація монастиря Куртя де Арджеш, символу румунської історії та культури. Проєкт має загальну вартість 34 мільйони леїв, з яких 98% – це європейські кошти, а 2% – співфінансування Архієпархії Арджеш і Мушчел. Це перша повна реставрація знаменитого місця поклоніння після майже 140 років. Згідно з контрактом, реставраційні роботи повинні бути завершені до кінця квітня 2028 року. За останні 25 років було проведено кілька реставрацій зовнішньої кам’яної кладки, вівтаря і даху.

  • Палац Єлизавета в Бухаресті

    Палац Єлизавета в Бухаресті

    Єдиний палац, що використовується Королівським домом в Румунії і відкритий для відвідування, палац Єлизавета в Бухаресті – ідеальне місце для тих, хто хоче провести вихідні по-іншому. Він розташований на земельній ділянці у вигляді “острівця” всередині Музею села, неподалік від Літнього театру в парку Короля Міхая I (колись Херестреу).

    Відвідувачі мають доступ до Залу Міхая I, Галереї сучасного мистецтва, Залу Кароря I і Єлизавети, Білого залу, Кабінету Її Величності, Залу Королів, Мармурової зали і Великого залу. Відвідувачі також мають доступ до Платформи Лева і Палацового саду, де розташований “Меморіал дерев”, на якому ростуть дерева, посаджені королями і главами держав, які відвідували Палац з 2001 року. Нарешті, відвідувачів запрошують зайти до сувенірної крамниці, розташованої біля входу до палацу під головною аркою.  Зараз для відвідування відкриті кілька залів на першому поверху. Серед експонатів є ряд оригінальних предметів, такі як медальйони із зображенням римських портретів, а також різні предмети, що нагадують про минуле королівської родини, наприклад, військова форма короля Міхая I, колекція народних костюмів королеви Елени, королівські нагороди та ордени, королівська колекція творів сучасного мистецтва, портрети королів і королев Румунії всіх поколінь, а також стіл у Великій їдальні, підготовлений для офіційних обідів.

    По залах палацу супроводжує нас куратор виставки Діана Точіту: “Палац був побудований для принцеси Єлизавети, другої дитини короля Фердинанда і королеви Марії, принцеси, яка народилася в Сінаї в 1894 році. Вона була королевою Греції протягом трьох років, оскільки в 1921 році вийшла заміж за спадкоємного принца Греції Георга ІІ, який незабаром став королем Греції. У 1924 році подружжя було змушене емігрувати до Лондона, де вони перебували до 1935 року. У цьому році вони розлучилися, і принцеса Єлизавета повернулася до Румунії, де перебувала до січня 1948 року, коли вся королівська сім’я була змушена виїхати у вигнання. Ідея будівництва палацу належала Каролу II, старшому брату принцеси Єлизавети. Він вважав, що було б доречно, щоб його сестра мала резиденцію в Бухаресті. Палац був побудований лише за 1 рік, у 1936-1937 роках, дуже молодим архітектором, якому було лише 25 років, на ім’я Корнеліу Марку. Йому вдалося поєднати в цьому палаці два архітектурні стилі – мавританський і бринков’янський. Король Міхай І та його мати королева Елена прожили в палаці Єлизавета три роки, оскільки після подій 23 серпня 1944 року, коли Румунія розірвала союз з Німеччиною, королівська резиденція в центрі Бухареста, де зараз знаходиться Палацова зала, була розбомблена німцями, які намагалися вбити короля. Оскільки він більше не міг там жити, попросив дозволу у своєї тітки використовувати палац Єлизавета. Між 1944 і 1947 роками, коли ситуація вимагала від короля Міхая перебувати в Бухаресті, він зупинявся в цьому палаці. Саме тому тут відбулося так багато важливих подій в історії країни. Наведу лише два з них. Перша – це пряма конфронтація між королем Міхаєм і радянським міністром закордонних справ Андрієм Вишинським, який прийшов до короля в лютому 1945 року і вимагав, щоб король призначив комуністичний уряд. Король відмовив йому, сказавши, що “за Ялтинським договором кожна країна має можливість вибирати свій власний шлях (Румунія не хотіла комуністичного шляху). Вишинський відповів йому знаменитою фразою “Я – Ялта”, тобто я вирішую, що вам робити у вашій країні, вийшов із кабінету короля і грюкнув дверима з такою силою, що стіна біля дверної коробки тріснула. Друга подія – це сам момент вимушеного зречення короля Міхая від престолу 30 грудня 1947 року. У комуністичний період палац був здебільшого закритий. Його відкрили після революції і використовували як готель, здавали в оренду для проведення різних заходів”.

    ucra-palatul-elisabeta-1.png

    По всьому салону короля Кароля І та королеви Єлізавети розвішані форографії, картини, що зображують першу королівську пару Румунії. Однак найважливішим об’єктом у цій кімнаті є стіл, який стоїть у центрі. Це стіл, за яким відбувся обід після підписання акту про незалежність Румунії в 1877 році. Стіл був втрачений в комуністичний період і куплений за скромну суму абсолютно випадково на блошиному ринку в Бухаресті в 2017 році секретарем короля Міхая I. Навкруг столу написані імена людей, які брали участь у святковому обіді, а також дата, коли князь, на той час, оскільки наша країна ще не була королівством, організував цей обід, на честь надзвичайно важливої події в історії нашої країни. На столі лежить низка книг про армію з часів короля Фердинанда, тобто їм близько 100 років.

    Найвідомішою кімнатою палацу є білий салон. Діана Точіту розповідає його історію: “Ми знаходимося в Білому салоні, мабуть, найвідомішому приміщені палацу Єлизавета, особливо в останні роки, коли преса стала більше цікавитися діяльністю королівської сім’ї. Тут було зроблено незліченну кількість фотографій, репортажів і фільмів. Це місце, де королівська сім’я приймає офіційні візити. Найбільш вражаючою картиною в кімнаті є портрет короля Міхая І – картина, виконана румунським художником з Клужа на прізвище Валовіц, яка вражає не тільки своєю красою, але й точністю, з якою вона представляє короля, а також тим, що вона виконана олівцем тільки в трьох кольорах триколора – червоному, жовтому, синьому і комбінаціях між ними. Картина була подарована королівській родині у 2017 році. На жаль, король Міхай не зміг її побачити, оскільки стан здоров’я не дозволив йому приїхати в країну”.

    Мармурові сходи ведуть до холу, який з’єднує приватні апартаменти, вітальні та кабінети на другому поверху. Важливо зазначити, що королівська сім’я використовує лише два або три апартаменти для приватних цілей. Всі інші зали призначені для громадського користування. Вперше цього літа була виставлена хрестильна сукня короля Міхая I, коли королю було три місяці. Також виставлено свідоцтво про народження Його Величності, датоване 25 жовтня 1921 року. Останньою кімнатою палацу, яку можна відвідати, є велика Палацова їдальня, де проводяться королівські обіди.  Коли в палаці влаштовується особлива вечеря, трапеза набуває казкового характеру. Стиль сервірування столу – французький, що означає, що гості сидять обличчям один до одного, а господарі завжди сидять у центрі столу. Гості, в залежності від їх важливості в ієрархії – розміщуються від центру до кінця столу. Тобто найважливіші гості – поруч з королівською родиною. Ще одна цікавинка, пов’язана з розташуванням гостей за столом, полягає в тому, що якщо гості – подружжя, то їх ніколи не садять поруч, а по діагоналі, або максимально обличчям один до одного, тому що мета полягає в тому, щоб кожен з них спілкувався і розмовляв з іншими учасниками вечері.

    У палаці є також кухня і ще одна менша вітальня. Це місце, де королівська сім’я обідає щодня, і місце, де король Міхай I і його мати – королева Елена мали свою останню вечерю 30 грудня 1947 року, коли король залишився в палаці наодинці з матір’ю, побоюючись за життя персоналу, і відправив їх усіх додому. Наступного дня вони вирушили до Сінаї, а потім на довге заслання, яке для Королеви-матері Елени означало все її життя, вона так і не повернулася сюди зі Швейцарії, де померла в 1982 році. Для короля Міхая вигнання означало п’ять десятиліть. Через 50 років він повернувся до палацу Єлизавети, але вже ніколи як до особистої власності, бо палац залишився у державній власності.

  • Віртуальна прогулянка містом Орадя

    Віртуальна прогулянка містом Орадя

    На даний момент місто виглядає вражаюче після того, як багато старих будівель було відреставровано, а центральна частина була модернізована (нова бруківка, сучасні освітлювальні прилади, оновлені вуличні меблі, вуличні знаки з вказівниками для туристів і т.д.). Недарма Орадя зараз виглядає як процвітаюче місто. Більше того, це одне з небагатьох міст Румунії, яке яскраво освітлюється вночі, включаючи будівлі, що належать до культурної спадщини, що створює приємне відчуття, а також дозволяє відчувати себе в безпеці на вулицях. Якщо вас приваблюють старі будівлі, тут ви можете помилуватися кількома стилями архітектури (бароко, неокласицизм, еклектика, неорумунський і т.д.), але особливо архітектурою початку 20-го століття, Арт Нуво. Ви відчуєте, що потрапили у великий музей під відкритим небом.

    2023-02-10-foto-foto-oradea-heritage-002-.png

    У 2011 році Орадя отримала титул “Зелена столиця Румунії”, завдяки великим і численним зеленим територіям. Якщо вас приваблює культурний туризм, у вас є можливість побачити або відвідати щонайменше 15 важливих пам’яток. Крім того, тут є мережа красиво оформлених кафе і ресторанів, де ви можете відпочити з друзями за чашкою кави або навіть поїсти. Щодо дозвілля, я б також згадала, що тут організовують багато заходів, таких як Середньовічний фестиваль, Карнавал квітів, Фестиваль культури і традицій або Орадя ФестіФалл. В рамках кампанії “Орадя з любов’ю” вже другий рік поспіль туристам пропонуються певні безкоштовні послуги або знижки. Як отримати ці переваги? Дуже просто! Якщо ви зупинитеся в місцевому готелі принаймні на дві ночі, то отримаєте ваучер з кодом, пов’язаним з вашим ім’ям, який дозволить вам подорожувати громадським транспортом і мати безкоштовний доступ до всіх музеїв міста. Крім того, ви зможете скористатися привабливими знижками у партнерських кафе та ресторанах готелю.

    Орадя – архітектурний заповідник, прикрашений різними архітектурними стилями (сецесія, бароко, еклектика….). Будівлі, справжні архітектурні коштовності, рідкісне мистецьке багатство, яке надає неповторного шарму місту на березі річки Крішул Репеде. У 1999 році з ініціативи Департаменту пам’яток і визначних місць Брюссельського регіону кілька організацій з європейських міст з багатою спадщиною модерну, від Гельсінкі до Барселони, Глазго і Будапешта, вирішили об’єднатися в першу європейську мережу для співпраці, дослідження, збереження і розвитку модерну. З лютого 2012 року Орадя приєднується до престижного списку міст, що входять до міжнародної мережі Арт Нуво.

    Найважливішою туристичною зоною Орадії є площа Унірій, де ви можете помилуватися статуєю короля Фердинанда I в самому її центрі. Якщо ви озирнетесь навколо, то побачите, що все тут бездоганно: від бруківки, красивих ліхтарних стовпів до вуличних меблів, виготовлених з якісних матеріалів. Більше того, куди б ви не повернули голову, ви побачите деревця та доглянуті газони. На двох боках площі можна милуватися імпозантним греко-католицьким єпископським палацом, збудованим у 1903-1905 роках в еклектичному стилі з елементами бароко і рококо, та римо-католицьким костелом Святого Ладислава, збудованим у 1742 році в стилі провінційного бароко.

    Як тільки ви ступите на площу Унірій, ваш погляд приверне Палац Чорного Орла, який є найкрасивішою будівлею в стилі модерн в Румунії і, в той же час, емблематичною будівлею для міста Орадя. Цей палац був побудований у стилі сецесії між 1907 і 1908 роками за планами архітекторів Марселя Комора і Дезьо Якаба. Він є головною визначною пам’яткою міста не лише завдяки своєму зовнішньому вигляду, але й тому, що в ньому розташовані магазини, ресторани та кафе. Скляний перехід був натхненний знаменитою галереєю Вітторіо Емануеле в Мілані. Вітраж у центрі переходу, що зображає орла в польоті над зеленими пагорбами, був виготовлений після завершення будівництва переходу в 1909 році в майстерні склороба К. Неймана, як емблема архітектурного ансамблю.

    oradea-palatul-vulturul-negru-foto-facebook-visitoradea.png

    На тому ж боці площі розташований Палац Московица Адольфа і синів, збудований у стилі сецесії на початку 1900-х років за проектом братів Ваґо. Хоча будівлі в стилі сецесії зазвичай перевантажені орнаментом та різноманітними прикрасами, цей палац вирізняється своєю простотою, з гладким білим фасадом. Наступна будівля на площі, яка привертає увагу, – це Церква з Місяцем. Вона була збудована у 1784-1790 роках за проєктом архітектора Едера Якаба. На шпилі церкви знаходиться механізм (виготовлений Георгом Рюппе у 1793 році), який приводить у рух сферу діаметром один метр у формі місяця, пофарбовану наполовину в золотий і наполовину в чорний колір, що вказує на фази місяця.

    Палац і вежа Ратуші – це неокласична будівля спроектована архітектором Ріманочі Калманом-молодшим і відкрита в 1904 році. Піднявшись 250 сходинками на вершину годинникової вежі ратуші, ви зможете побачити архітектурний центр міста на 360 градусів. Годинниковий механізм, який називають “материнським годинником”, грає “Марш Янку” у визначений час і був побудований у 1904 році. Перейшовши міст через річку Кріш, можна милуватися красивим і колоритним готелем “Асторія”, що був побудований у 1902 році в неоготичному стилі з елементами сецесії за проектом архітектора Ференца Штарілла.

    Прогулюючись вулицею, паралельною фасаду театру, ви відкриєте музей, який обов’язково варто відвідати. Будинок Дарваш-Ла Рош був побудований між 1909 та 1912 роками братами Ласло та Юзефом Ваґо у стилі модерн-сецесія і є однією з найцінніших будівель міста. Будинок має два вуличні фасади: у бік центральної частини міста та у бік набережної на березі річки Крішул Репеде. Варто зазначити, що музей відтворює буржуазне житло. На вулиці, паралельній правій стороні театру, ви потрапите на найвідомішу та багатолюднупішохідну вулицю – Республіки. По обидва боки вулиці ви знайдете магазини, кафе, ресторани, пекарні, але особливо ретельно відреставровані історичні будівлі.

    Палац Московиц Мікша, хоч і знаходиться на вулиці Республіки, заслуговує на окрему згадку. Будівля була зведена у 1904-1905 роках у стилі мюнхенської сецесії за проектом архітектора Ріманочі Калмана-молодшого. Фасад вирізняється рослинними орнаментами, довгостебловими квітами, а передусім – яскравим синьо-зеленим кольором, якого він набув після реконструкції. Це одна з найбільш інстаграмних будівель в Румунії, не тільки завдяки своїй архітектурній красі, оскільки є панорамною кутовою будівлею, але й завдяки своєму яскравому фасаду, який також добре підсвічується вночі, завдяки невеликим прожекторам.

    oradea-foto-mchirita.jpg

    Після відпочинку в кафе на вулиці Республіки ви можете здійснити коротку прогулянку до барочного комплексу, побудованого в другій половині XVIII ст. Він складається з Палацу бароко, Римо-католицької базиліки та Канонічного ряду, що має 57 арок у стилі бароко, які утворюють коридор довжиною понад 250 метрів, що з’єднує 10 будівель. Палац і базиліка нещодавно були відреставровані, а внутрішній двір комплексу виглядає чудово, з зонами відпочинку і доріжками, де можна прогулятися на дозвіллі, милуючись ландшафтним садом в англійському стилі. Газони виглядають бездоганно, а різнокольорові клумби доповнюють декор. Здається, що це одне з найулюбленіших місць для фотосесій молодят та випускників шкіл.

    Фортеця Орадя, історія якої налічує майже 1000 років, є обов’язковим туристичним об’єктом. Вона є найбільшою і найкраще збереженою п’ятикутною фортецею в Центральній Європі, що займає 15 гектарів і включає в себе вісім ярусних будівель, церкву, парки, озеро і оборонні рови. Після 2010 року тут були проведені масштабні роботи з укріплення, консервації та реставрації. Фортеця не така велика, як та з Алба-Юлії, однак, вона стає багатолюдною, коли в ній проводяться певні заходи або фестивалі. Слід зазначити й те що, місто Орадя розташоване на берегах річки Крішул Репеде, що протікає через місто зі сходу на захід і ділить його на дві приблизно рівні половини. Крішул Репеде протікає через центр міста і створює луг, повний зелені, ідеальне місце для прогулянок, де можна насолодитися швидким плином і енергією води. Набережна вздовж Крішул Репеде має чудовий вигляд, що викликає бажання прогулятися навіть ввечері, коли прибережні доріжки яскраво освітлені.

  • Яський монастир Фрумоаса

    Яський монастир Фрумоаса

    Великдень – найбільше свято, яке знаменує тріумф віри, перемогу над гріхом та смертю, початок нового життя. Цей день має багаті традиції й символи. На великодні свята дедалі більше з нас повертаються додому, бо де краще і красивіше ніж у себе вдома. Свята об’єднують людей та дають змогу провести ці дні разом у колі родини. У румунів святкування Воскресіння Господнього розпочинається Великим постом. Віра живиться у Великодньому посту. З молитвами, з добрими помислами і справами.

     

    Місця притулку і збройного опору, укріплені монастирі є живим доказом віри для мешканців яського повіту, який, окрім справжніх пам’яток архітектури, славиться і великою кількістю монастирів, церков і соборів. Монастирі були збудовані з самого початку для притулку в разі облоги, їх стіни забезпечені вузькими амбразурами для гвинтівок і луків, а також ширшими отворами для гармат. Крім захисту проти загарбників, деякі з цих укріплених монастирів були перетворені протягом часу на військові лікарні. Упродовж часу, у минулих туристичних передачах я розповіла вам про численні монастирі і церкви Румунії. Сьогодні – у Великодній день розповім про монастир Фрумоаса (укр. “Красива”), що розташований у Яському повіті.

    ucra-manastirea-frumoasa.png

    Майже півстоліття тому, під пагорбом Четецуя, на правому березі річки Бахлуй, праворуч від нинішньої залізниці, що веде до Міжнародного вокзалу Ніколіна, на місці, подарованому господарем Петру Шкіопулом, з ініціативи та за кошти гетьмана Мелентія Балики був побудований монастир Фрумоаса. За відсутності письмових та інших документів, будівлю було датовано цим періодом, виходячи з того, що гетьман Балика повернувся до Молдови із заслання у 1583 році (після повернення на престол господаря Петра Шкіопула). Це було наприкінці XVI століття, досить бурхливий історичний період, якщо говорити про політичну ситуацію тих часів, як ми знаходимо його описане в літописах і хроніках. Це найстаріша будівля, побудована гетьманом Молдови Мелетієм Баликою. Мальовниче розташування монастиря спонукало правителя Молдови Григорія II Гіки відновити його у 1727-1733 рр., додаючи до нього потім прекрасний ансамбль палаців. Церкви була побудована Іоасафом Войнеску протягом 1836-1839 рр., будучи перебудована від самої основи. Над церквою височіють чотири вежі побудовані за зразком веж російських церков.

     

    У церковному дворі знаходяться руїни “палацу Стурза”, що поєднує в собі класичний стиль з традиційним молдовським стилем і був побудований між 1818 -1819 рр. архітектором Мартіном Кубелкою. План палацу має прямокутну форму з двома виходами. Великий зал палацу пропонує з першого поверху красиву панораму міста. Церква носить відбиток часів, коли її було зведено, вражаючи своєю монументальністю. Вона побудована у формі корабля, маючи 37 м завдовжки  і 15 метрів завширшки. Вхід до неї здійснюється через доричний портик з трикутним фронтоном з чотирма колонами, з’єднаними аркою. Надзвичайною красою наділена також і вежа-дзвіниця при вході в монастир.

     

    Над масивним вхідним коридором розташовано приміщення дзвонів, чиї фасади прикрашені дванадцятьма іонічними колонами. В східній частині стіни відкриваються ще одні високі ворота, відомі як “Ворота шибениці”. В народі кажуть, що ці ворота зв’язують монастир з  місцем, де були колись організовані публічні страти, особливо в дні ярмарку. Живопис церкви зроблений в техніці темпери, у світлих, добре збережених тонах. При вході розписані портрети членів сім’ї Григорія II Гіки. На лівій стіні намальований господар, одягнений в розкішному наряді, поряд зі своєю дружиною і двома дітьми Матвієм і Руксандрою Гіка. На правій стіні намальований інший син господаря Скарлат. У нефі, на правій стіні був намальований ігумен Йосафат Войнеску. З 1863 року майно Церкви переходить в державну власність і тутешні князівські будівлі були перетворені на казарми, а потім на військовий лазарет. Влітку 2003 року Фрумоаса стає жіночим монастирем. Теж в монастирі, в північній частині церкви, розташований чудовий білий мармуровий мавзолей. Це гробниця зведена господарем Міхаїлом Стурдзою в честь і пам’ять славного лицаря і писаря Грігорія Стурзи. В красивій гробниці знаходяться крипти інших членів сім’ї Стурза. Мавзолей був створений у 1842 році італійським скульптором Франциском Вернетта, який походив з Одеси, а в його основі інкрустований герб родини Стурдза. Цей пам’ятник є одним з перших пам’ятників у Молдові, який поклав початок скульптурі статуй і громадських пам’ятників.

     

    До речі, легенди свідчать про те, що в монастирі деякий час мешкали Тиміш Хмельницький  і Руксандра після одруження. Весілля Руксанди, дочки господаря Молдови Василя Лупу, і Тимоша Хмельницького відбулося 2 червня 1652 року і тривало три дні. Серед яскравих видовищ і розважальних ігор, це свято прикрасив бойовий турнір вершників, в якому змагалися славні козаки із мужніми молдовськими військовиками, турнір, що проходив саме в долині Фрумоаса. З часів, коли молдовські бояри зустрічалися в її палацах і садах з видатними іноземними дипломатами, монастир Фрумоаса був атракцією для офіційних осіб, які приїжджали відвідати молдовське місто, розташоване на семи пагорбах. Деякі з цих іноземних мандрівників згадували у своїх подорожніх нотатках про мальовничість місця та красу господарського палацу. Згадок про церкву, однак, небагато або взагалі немає.

    Зустрічі офіційних осіб відбувалися у монастирі за часів фанаріотських господарів. Майбутні господарі Молдови, прямуючи з Константинополя, зупинялися спершу тут, де проходили урочистості призначення на престол, а потім під поглядом натовпу королівська процесія прямувала до центру Ясів, до церкви «Святого Миколая», де відбувалася церемонія. Турецький міністр Ресмі Ахмед Ефенді проїхав через Ясси в 1763 році на шляху до Хотіна. Він прожив у монастирі Фрумоаса два тижні, написавши таке: «Вирушивши з Галаца, ми на третій день прибули в Ясси, столицю Молдови. Тут для знатних гостей і для посланців Високої Порти був призначений палац під назвою Фрумоаса в південній частині міста, на березі чудового озера, яке чимось нагадувало нам про чудові краєвиди Блакитного озера.» Серед інших відомих гостей, яких тут приймали, були Сулейман-паша (який зупинився на чотири дні в 1744 році) і Хамза-паша, зять султана (1762 рік).