За даними Європейської Комісії, між 2015 та 2016 роками
більше половини (56%) торгівлі людьми в ЄС було спрямовано на сексуальну експлуатацію, і це залишається найпоширенішою формою торгівлі людьми. У цьому контексті, як очікувалося, жінки та дівчата складали понад дві третини (68%) зареєстрованих жертв. Цей відсоток підніметься
до 77%, якщо ми видалимо статистичні дані про Великобританію, яка, між часом,
вже не є членом ЄС.
Першими п’ятьма європейськими країнами громадянства жертв
були Румунія, Угорщина, Нідерланди, Польща та Болгарія. Сьогодні ситуація,
схоже, не змінилася, Румунія будучи в
2018 році, однією з країн-джерел торгівлі людьми в Європі, за даними
Національного агентства з питань боротьби із торгівлею людьми, і приблизно
половина загальної кількості жертв – неповнолітні. Деякі з цих дівчат, яким
якимось чином вдається врятуватися від такого типу сучасного рабства,
опиняються під опікою активістки Яни Матей, яка 20 років тому відкрила у місті Пітешть,
притулок для захисту та реінтеграції жертв торгівлі людьми у суспільство.
Між
часом заснована нею неурядова організація «Reaching Out Romania» допомогла понад 600 жертвам сексуальної експлуатації відновити своє життя,
як розповідає Яна Матей: «Я почала з орендованої квартири, потім кількість
дівчат зросла. Десь у 2000 році був досягнутий пік. Спочатку дівчат вивозили на
маршрут колишніх югославських країн. Пізніше, ми побудували для них центр, а
минулого року ми побудували ще один центр на 6 місць, тому що ми не справлялися
із ситуацією. Загалом у двох центрах є 18 місць, а наразі у них живуть 12
дівчат. Другий центр, транзитний центр, як ми його називаємо, і який ми почали
будувати минулого року, ще не готовий. А ще у нас є місця на фермі лаванди в
Крайові, адже ми створили альтернативу для дівчат, які не хочуть продовжувати
навчання. Більшість з них походять із сільських місцевостей, і на нашій фермі
лаванди ми навчаємо їх, як розвивати власний бізнес. Зараз нашим дівчатам від
12 до 14 років, і на мій погляд, це педофілія, а не торгівля людьми. Це не
насильство над жінками, а насильство над дитиною.»
Якщо на
фермі лаванди у цих дівчат є можливість придбати певні навички, необхідні для
пошуку роботи або способу самообслуговування поза проституцією, в притулку, наданому
організацією Яни Матей, їм також надають психологічні консультації. Травми жертв сексуального рабства є
специфічними, їх важко подолати та живляться вони досвідом набутого до періоду експлуатації. У них відсутня впевненість в собі, часто викликана відсутністю любові, з якою вони виросли в сім’ї. Ці раніше існуючі проблеми
використовуються торговцями людьми та найкраще висвітлюються методом loverboy,
одним із найефективніших способів вербування дівчат з метою торгівлі людьми. Цим методом торговець переконує дівчат, а потім, експлуатуючи їх почуття кохання, змушує їх займатися проституцією.
Яна Матей розповідає про травми до і після періодуїх експлуатації: «За допомогою методу вербування «loverboy», особистість дитини насправді повністю зазнає цькування та нападу.
Підкреслюється відсутність самооцінки цих дівчат. Мова йде про дітей, які не
знають, що означає любов, і тому їх дуже легко вербувати. На жаль, вони стають
залежними від статевих стосунків. Якщо вони починають своє сексуальне життя в
11 або 12 років і мають 10/15 клієнтів на день, виникає певний тип залежності,
про який ніхто не говорить. Більше того. На всіх цих маленьких дівчат показують
пальцем. У цьому контексті деяким дуже легко судити так, як ніби вони винні в
тому, що з ними відбувається. Перші три місяці надзвичайно важкі, тому що все, чого
вони хочуть, – це повернутися до іхнього колишнього оточення. Державні установи
не дуже допомагають нам у цьому плані. Наприклад, відповідно до закону, кожна
дитина повинна ходити до школи. Однак дівчата, що врятувалися від сексуального
рабства, не можуть так швидко повернутися до школи».
Саме тому існує потреба в комплексному підході до проблеми торгівлі людьми. Міністерства освіти і охорони здоров’я,
міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції та Управління боротьби з організованою злочинністю повинні працювати
разом. І всі повинні співпрацювати з неурядовими організаціями, які дуже добре
знають ситуацію та потреби цих дівчат, вважає Яна Матей. Крім того, у колективній свідомості сільських
громад, звідки походить більшість цих дівчат, звинувачення жертви торгівлі людьми є загальним місцем, а сексуальна експлуатація не повністю
зрозуміла як вид гендерного насильства щодо жінок.
Найчастіше таке ставлення зустрічається у випадку з жертвами іншого відомого
явища, що стосується жінок: домашнього насильства. Елена Самоїле, координатор програм Центру FILIA, асоціації, яка
виступає за права жінок, описує цей менталітет: «Звинуваченння жертви на рівні суспільства досить високе. Найчастіше
жертва також винна в тому, що вона вирішує залишатися у жорсткому браці. Найчастіше
кажуть жінка та, мабуть, у чомусь провинилася. У висновок хочу
сказати, що ми живемо в суспільстві, де жінок звинувачують у ініціюванні насильства,
яке теж вони переживають. Чоловікам, які найчастіше є агресорами, виправдовують
цю поведінку.»
Крім того, експерти вже попереджають, що на даний момент, кількість випадків насильства в сім’ї зросла у всьому
світі, і багатьох жінок обставини змушують залишатися замкненими разом із
агресивними партнерами.