Tag: переклади

Іспанська версія роману Тетяни Цибуляк Літо, коли мати мала зелені
очі, опублікована у 2019 році у видавництві Імпедімента у
перекладі Маріан Очоа де Ерібе, отримала європейську премію «Казино де Сантьяго». Ерік Вуйяр, Паоло Джордано та Педро Фейхоо також
потрапили до шорт-листу цієї премії. У попередні роки лауреатами Європейської
премії «Казино де Сантьяго» були: Джонатан Кое, Кадзуо Ісігуро, Джон Ланчестер та
Еммануель Каррер. Літо, коли мати мала зелені очі – це перший роман
Тетяни Цибуляк, яка була журналісткою у Кишиневі, а зараз живе в Парижі.

Той самий роман, опублікований іспанською мовою під тією ж назвою приніс
письменниці Тетяні Цибуляк премію Каламо за 2019 рік, яку присуджує книгарня
Каламо в Сарагосі. Перший роман письменниці вийшов у 2016 році румунською мовою
та описує емоційні стосунки між матір’ю та її сином. У 2019 році Тетяна Цибуляк
була нагороджена премією Європейського Союзу за літературу за роман «Скляний
сад», виданий видавництвом «Cartier» у Кишиневі, у 2018 році. Ми поспілкувалися з перекладкою Маріан Очоа де
Ерібе про історію перекладу цієї книги та сприймання роману «Літо, коли мати
мала зелені очі» Тетяни Цибуляк в іспаномовному просторі: Історія
перекладу абсолютно чудова. У 2018 році на Книжковому ярмарку в Мадриді,
Румунія була країною-гостем, і я представила церемонію відкриття ярмарку, в
якій взяв участь письменник Мірча Кертереску. Це була дуже гарна церемонія. Під
час цього ярмарку я знайшла газету, яка опублікувала велику статтю про сучасну
румунську літературу, і було там кілька фотографій. За винятком двох письменниць,
я знала усіх авторів, представлених у цій публікації. Однією з двох представлених
письменниць була Тетяна Цибуляк. Я пам’ятаю, що сфотографувала статтю та
надіслала її моїй подрузі з м. Констанца, вчительці Еті Грубару. Я запитала її,
чи знає вона щось про Тетяну Цибуляк, і вона відповіла, що у неї є роман цієї
письменниці Літо, коли мати мала зелені очі. Так що, на початку
липня, коли я прибула до Констанци, перше, що я зробила, це було прочитати цей
роман, і ефект читання був надзвичайним. Кілька разів на зустрічах з пресою та
читачами в Іспанії я розповіла, що закінчила читати книгу на пляжі на курорті
Мамая, і, зайшовши до будинку, відкрила комп’ютер і пошукала контакту з Тетяною
Цибуляк. Я написала її про те, що дуже хочу перекласти цю її книгу. І коли вона
мені дала згоду на це, я зателефонувала Енріке Ределу, засновнику видавництва «Impedimenta»,
сказаши йому, що знайшла цікаву письменницю і що, незважаючи на те чи вирішить
він опублікувати її чи ні, я все одно перекладу «Літо, коли мати мала зелені
очі». Енріке довірився мені, і результатом стала ця чудова траєкторія книги і
ця чудова траєкторія Тетяни Цибуляк у іспаномовному світі.

Маріан Очоа де Ерібе познайомилася з румунською літературою в середині 90-х
років, коли викладала порівняльну літературу в Університеті Овідія в місті Констанца.
Першими книгами, які вона переклала на іспанську мову, були «Кіра Кіраліна» та
«Дід Ангел» Панаїта Істраті та «Роман короткозорого підлітка» Мірчі Еліаде. У
2009 році Маріан Очоа де Ерібе за пропозицією видавця Енріке Ределя почала
перекладати твори письменника Мірчі Кертереску. У період з 2010 по 2013 рр. виходять
у видавництві «Impedimenta» книги«Рулетист», «Травесті», «Ностальгія» та «Красиві
незнайомці». У 2017 році після появи роману «Соленоїд» іспанською мовою Мірча Кертереску набуває
слави у іспаномовному просторі, отримавши престижну Преміо «Форментор де лас
Летрас 2018», одну з найважливіших літературних премій у світі, за всю свою літературну
діяльність. Ми запитали Маріан Очоа де Ерібе про нещодавно завершені переклади
з Мірчі Кертереску та Тетяни Цибуляк: Насправді я майже безперечно перекладаю з Мірчі Кертереску, останнім часом
я працювала над «Антологією поезії», що має вийти друком восени цього року. Це
правда, що після перекладу роману Тіло, другої частини трилогії Засліплений,
надзвичайно складної книги, мені знадобилася невелика пауза, щоб переглянути так
би мовити «інші шухляди розуму». Але хочу сказати, що й роман Тетяні Цибуляк
«Скляний сад», був складеною книгою, дуже складеною. Повертаючись до запитання,
здається що я завжди житиму, як перекладач, у світі книг Мірчі Кертереску.

Видавництво «Impedimenta» нещодавно оголосило про випуск у іспанських книгарнях книги «Скляний сад», другого роману
Тетяни Цибуляк у перекладі Маріан Очоа де Ерібе. Цього року має з’явитися в
Іспанії, у видавництві «Acantilado», також у перекладі Маріан Очоа де Ерібе, роман «Тимчасовий» Габріели
Адамештяну.

У період з 2 по 6 жовтня пройшов сьомий
Міжнародний фестиваль літератури та перекладу в Яссах. Організований Національним музеєм
румунської літератури в Яссах та фінансований Ясською повітовою радою, захід вважається одним з найбільших
літературних фестивалів Європи. Упродовж 5-ох днів, в рамках фестивалю,
відбулись літературні
зустрічі з зірками світової літератури, білі ночі поезії та музики, професійні майстер-класи
та круглі столи, концерти, читання та пов’язані з ними події.

Ми поговорили про цей міжнародний
фестиваль і про те, наскільки фестиваль розвинувся упродовж
шістьох випусків з
письменником Флоріном Лезереску,
координатором програм: «Зважаючи на те, що в заліЯсського Національного театру імені Васіле Алесандрі є лише сто місць, квитки
на вечірки фестивалю шивдко
розпродались. Але на Фестивалі не йдеться лише про відомих письменників.
Ми організували Білу ніч поезії, що вже стала брендом,
поетичним марафоном, літературних читань, в якій взяли участь щонайменше 50
письменників,
і більше 500 людей прийшли слухати ці читання. Я хотів нагадати про це, бо кажуть, що до поезії не так
багато інтересу. Але після свого досвіду роботи над Фестивалем я зустрів письменників, які сказали
мені, що не можуть уявити собі, що в Парижі чи Лондоні можуть бути організовані заходи
присвячені поезії, які б зібрали стільки людей та провести марафон поезії прямо в центрі міста, який б
користувався таким успіхом. На один з Фестивалів ми запросили Світлану Алексієвіч, лауреатку Нобелівської премії, але з об’єктивних причин письменниця не
змогла прийти. Я думав,
що це буде катастрофою щодо іміджу нашого фестивалю, але помилявся. Тому що Фестиваль
користується славою, і навіть відсутність нобелівського
лауреата може залишитися майже непоміченою. Ось чому я стверджував , що Міжнародний
фестиваль літератури і перекладу це не лише про відомих письменників. З цьогорічним фестивалем ми побували у 16-ох ліцеях, і всі ясські ліцеї та школи з околиць міста прагнуть бути включеними до Фестивалю. Цього року ми вперше побували у містечках Герлеу та Тиргу-Фрумос, тому що вчителі там наполягали на
тому, щоб прийти з письменниками до їхніх шкіл, після того, як вони та учні побачили, як ці зустрічі відбувалися
в інших школах.

Численні автори, що мають мільйони примірників, проданих
у всьому світі, лауреати чи номінанти Пуліцерівської премії, Фолкнера за художню літературу, премії Гонкорта,
російської Букерівської
премії, російського національного бестселера, премії миру Еріха Марії Ремарка,
премії Сімоне де Бовуар за свободу жінки були присутні на 7-му випуску
Ясського Міжнародного
фестивалю літератури та перекладу. Письменник Флорін Лезереску, координатор програми
розповідає: Якщо
ми говоримо про найпопулярнішу літературу, ми можемо сказати, що ми її зустрічаємо на нашому фестивалі. Цього року вони будуть на фестивалі Річарда Форда (США).
Йдеться про Михаїла Шишкіна, найвідомішого російського письменника, Марію Дуенас, одна з найулюбленіших сучасних письменниць в Іспанії, Матіаса Енарда,
французького письменника та лауреата премії Гонкорта. Я перерахував
письменників, яких слухачі могли почути у Національному театрі імені Васіле Алесандрі, під час вечорів Фестивалю. Але щоб зрозуміти, наскільки масщтабнийцей Фестиваль, нагадаю, що в Будинку Фестивалю, у наметі на площі Об’єднання люди могли зустріти Сьона
(Ісландія), автора багатьох пісень знаменитого Бьорка, номінованого на премію «Оскар» за тексти пісень фільму «Танцюрист у
темряві» режисера Ларса фон Трієра. Цього року ми вперше зрозуміли, що у нас є
багато письменників, яких можна було запросити на вечори Фестивалю, але нам довелося інтегрувати їх в
інші програми. Я згадаю лише двох письменників, Кім Лейне (Данія), чий роман
«Пророки вічного фіорду» проданий у понад 20 країнах, і Германа Коха, одного з найпопулярніших голландських
письменників, автор роману «Вечеря, перекладеного на 21 мову. Щодо румунських письменників, то близько 90 з
них запрошені на Фестиваль літератури та перекладу – від письменників початківців до відомих авторів. Я не
думаю, що є читач, який би не знайшов принаймні 10 подій на свій смак,
враховуючи, що упродовж 5-ох днів у нас відбулось майже 130
заходів.»

П’ять сучасних письменників мали завдання написати продовження казки Іона Крянге в рамках проекту Крянге 2.0, що пройшов на Ясському Міжнародному фестивалі літератури та
перекладу. Колекцію ілюструє художник Адріан Сергіє, і він хоче повернути до уваги чичатичів творчість Іона Крянге, водночас творчо висвітливши ясські літературні музеї за
допомогою модерного поняття. Детально про це розповідає Флорін Лезереску: Щороку ми маємо
видавничий проект, завданням
якого є залучити
класиків до Фестивалю. В Яссах є 11 музеїв, підпорядкованих Національному музею румунської
літератури, організатору Фестивалю літератури та перекладу. Минулого року ми мали проект, в рамках якого я запропонував
письменникам написати 11 романтичних біографій письменників Музею імені Іона Крянге, Михая Емінеску, Міхая Садовяну,
Джордже Топирчану, Отілії Казімір, Васіле Погора, Ніколає Гане, Митрополита Дософтея, Костянтина
Негруцці, Васіле Александрі та Міхая Кодряну. На цьому випуску ми хотіли
представити Іона Крянге, тому ми запускаємо збірку з п’яти томів, що включають сучасних письменників- Матея Вішнєка, Богдана Александру Стенеску, Вероніку Д. Нікулеску, Лавінію Браніште, Александру Вакуловські, які прийняли виклик написати продовження однієї казки Іона Крянге. Протягом п’яти днів у Дитячому будинку, що в
рамках Фестивалю ми презентували
кожний том.»

У Будинку Ясського
Міжнародного Фестивалю літератури і перекладу можна було відвідати виставку образотворчого
мистецтва під назвою «Листи до Жульєна Оспітальєру», де можна було
оглянути картини двадцяти художників з Румунії, Франції та Італії, під
координацією художника Драгоша Петрашку. Також на 7-му Міжнародному фестивалі літератури і перекладу було відкрито виставкові проекти На згадку
Еміля Брумару.

Шостий Міжнародний фестиваль літератури та перекладу в Яссах, який пройшов 3-7 жовтня, був нагодою зустрічі з авторами з мільйонами екземплярів, проданих по всьому світу, лауреатів або номінантів Національної книжкової премії, Man Booker Priz, премії Гонкура, премії Європейського Союзу з літератури та Літературної Ради Північної Європи. Серед них – Йонатан Францен (США), Джон Кальман Стефанссон (Ісландія), Каміла Шамсі (Великобританія), Сільві Жермен (Франція), Юрій Андрухович (Україна), Едуардо Кабалєро (Іспанія), Евальд Флісар Лоренцо Сілва (Іспанія), Яннік Хаенель (Франція), Томаш Змескал (Чехія), Льюїс-Антон Баулезас (Іспанія), Госе Смілевський (Македонія), Ролан Орчіч (Угорщина), Света Дорошева (Україна-Ізраїль), Карл Фроде Тіллер (Норвегія), Катрін Гушер (Франція).

Письменник і сценарист Флорін Лезереску, один із засновників та організаторів найважливішого фестивалю літератури в Румунії розповідає: «Цей фестиваль є в основному поєднанням кількох проектів, і кожен проект є настільки важливим, що його можна вважати окремим фестивалем. Численні заходи відбулися в Ясському Національному театрі та в інших приміщеннях упродовж п’ятьох днів. Нагадаю лише декілька з них, що пройшли в Будинку дитинства, Будинку фантазії, та про дуже улюблений проект Письменники у ліцеях. Але, як я сказав, вони абсолютно різні події, кожна зі своєю власною структурою. Йдеться про 130 подій протягом п’яти днів. Отож, Фестиваль літератури і перекладу присвячений літературі. У заході Вечір поезії взяли участь 50 поетів, найвидатніші представники сучасної поезії. Їх імена не такі відомі, як гостей учасників фестивалю, тобто Джонатан Франзен з США, Сільві Жермен з Франції, або Ерік Вюйар, переможець премії Гонкур. Але ці автори залучають дуже широку аудиторію. І я думаю, що це один з успіхів фестивалю, який цікавить дуже широку аудиторію. Наприклад, у нас був гість, який розповів нам, що він дізнався, що означає цей Фестиваль від відомого російського письменника Євгена Водолазкіна, який охарактеризував фестиваль, як надзвичайний.

Крім письменників, Фестиваль літератури і перекладу збирає сотні фахівців у галузі культури: перекладачів, видавців, організаторів фестивалю, літературознавців, книгорозповсюджувачів, менеджерів та журналістів. Флоріка Чіодару – Курріол (Courriol) перекладає з румунської на французьку мову та опублікувала романи Гортенсії Пападат-Бенеску, Родіки Дрегінсеску, Марти Петреу, Юліана Чокана, Іоана Поп, Кетеліна Павела, Хорії Урсу в таких видавництвах, як Жаклін Шамбон, Non Lieu, l’Âge d’Homme, Autre Temps, Autrement, Didier Jeunesse. Ми запросили її розповісти нам, які події відвідала на цьому Міжнародному фестивалі літератури та перекладу в м. Ясси: «Я присутня на фестивалі, щоб представити франкомовну письменницю Catherine Lovey, твори, якої були опубліковані у великому видавництві у Франції, і яку я переклала з французької на румунську. У рамках фестивалю я провела кілька семінарів з перекладу, майстерня зветься ArsTraducendi, яка спрямована на учнів завершальних класів ліцею, йдеться про Ясський Національний коледж. У цих семінарах перекладу взяли участь найкращі учні з найкращих ліцеїв міста Ясси. З деякими з них я познайомилась в минулому році на фестивалі, коли у мене був дуже цікавий семінар, який я провела з перекладачем Жаном-Луї Курріолом, моїм чоловіком. Крім того, з ним я взяла участь у конференції, організованій Кафедрою французької мови Ясського університету імені А.І. Кузи, модератором була перекладач і викладач Сімона Модряну. Для цієї зустрічі я вибрала короткий уривок з роману «Каземата», Тудора Ганя, багатообіцяючий молодий письменник, і ми перекладали з цього роману. Також я зустрілась з французькими і румунськими видавцями, захід названо «Хто дбає про румунську літературу.» Я взяла участь у цьому заході, тому що мені дуже подобається румунська література.

Новизною цьогорічного фестивалю була презентація книги «Видатні письменники», сфокусована на таких румунських письменників як Іон Крянге, Міхай Емінеску, Міхаїл Садовяну, яким присвячені музеї в рамках мережі Ясського Національного музею румунської літератури. Письменниця і журналістка Адела Гречану погодилась, поряд з 10 іншими сучасними румунськими письменниками взяти участь в проекті «Видатні письменники» і написала «Історія про письменника Васіле Александрі: «Історія про Александрі не може бути відділена від контексту його покоління, 1848 року, покоління надзвичайно важливе для нашої сучасної історії, до речі з цим поколінням почалося все. Від них та їхніх батьків, освічених поміщиків Молдови і Валахії починається все. Вони відправляли своїх дітей вчитися в основному в Париж, але й в інші великі європейські столиці. І ці діти, які поїхали в Париж, серед яких і Васіле Александрі- вчаться там що таке прогрес, модернізм, про те, як реалізувати революцію. Вони повертаються до румунських князівств, намагаючись застосувати те, що вони дізналися від французьких революціонерів. Також там вчились про ідею національної держави, яку вони хочуть застосувати у румунських князівствах, і в кінці кінців навіть їм вдається втілити в життя цю мрію. Ото був прекрасний початковий час.

Міжнародний фестиваль літератури та перекладу в місті Ясси -це проект, який фінансується Ясською повітовою Радою через Національний музей румунської літератури в місті Ясси. Цьогорічний випуск підтриманий і Європейською комісією.

Презентація антології Das Leben wie ein Tortenboden. Neue Rumänische Prosa (Життя мов тортовий корж.Cучасна румунська проза), нещодавно надрукованої німецьким видавництвом Транзит була однією з важливих подій Лейпцизького книжкового
ярмарку, який мав місце у період 15-18
березня та у якому Румунія була запрошена брати участь як почесний гість.

Антологія охоплює тексти сучасної румунської літератури,
опублікованої протягом 2002-2014 років румунськими письменниками такі як: Габрієла
Адамештяну, Богдан Костін, Петру Чімпоєшу, Адела Гречану, Нора Юга, Дан Лунгу, Марін
Мелайку-Гондрарі, Овідіу Німіджан, Йоана Пирвулеску, Марта Петреу, Резван
Редулеску, Адіна Росетті, Лучіан Дан Теодорович.

Після презентації на Лейпцизькому книжковому ярмарку,
антологія була також презентована в Румунському
інституті культури в Берліні. Твори, упорядковані в антології були перекладені на німецьку мову в літературних
студіях, організованих Інститутом у
співпраці з Кафедрою румунської мови Берлінського університету імені Гумбольдта.
Літературні студії, засновані в 2005 році Румунським інститутом культури в
Берліні, координовані Анке Пфайфер, мають на меті формування нового покоління
перекладачів-експертів у галузі румунської культури й румунської мови на
німецьку мову. Іншою ціллю літературних студій Румунського інституту культури у
Берліні є поліпшення зв’язків румунських
письменників-перекладачів літературних творів й видавців германістів з метою
кращого ознайомлення німецьких видавців а також читачів з творами румунських
письменників. Отже, Анке Пфайфер, одна з
видавців антології має тісні зв’язки з румунською літературою. Темою докторської дисертації пані Анке
Пфайфер була Персонажі в
румунській прозі. Вона
викладала історію румунської літератури в престижних університетах, здійснила
декілька досліджень в галузі румунської літератури та хронік, присвячених
творам румунських письменників,
перекладених з румунської на німецьку мову і надрукованих в Німеччині. Анке
Пфайфер вважає, що антологія Життя мов тортовий корж, яка нещодавно побачила світ у видавництві Транзит створює можливість німецькому
читачу віднайти характерні риси сучасної румунської прози.

Будучи гостею Всесвітньої служби радіо Румунія, Анке
Пфайфер, виявила бажання спілкуватися з нами румунською мовою. Від неї ми
дізналися, що саме завдяки літ-студіям, організованим
Румунським інститутом культури в Берліні з’явилася ця антологія: Доступ до літературних студій з румунської мови мають всі
зацікавлені особи. Зазвичай, учасниками літстудій є перш за все студенти, які
вивчають румунську мову, колишні студенти або вроджені румуни, для яких румунська мова є
рідною мовою. Однак, літстудії не є як організовані постійні курси. Два роки
тому перекладач Ева Вемме організувала літстудію, метою якої був переклад
поетичної творчості. Опісля, за пропозицією Румунського інституту культури в
Берліні, була організована нова літстудія з метою друкування антології прозових
творів. Берлінський університет імені Гумбольдта вже посідав певну кількість
перекладів прозових творів. Йшла мова про переклад творів сучасних румунських
письменників, здійсненних на курсах перекладів. Однак наявність лише шести
творів була недостатньою для укладання антології. Отже, ми видавці й бажають згадати Данієлу Дуку та Валерія Станку, підібрали й інші тексти,
перекладені тими, хто відвідував літстудію, серед яких були і студенти.
Зрозуміло, під час зустрічей у літстудій ми обговорювали ці переклади,
встановили їхню остаточну форму. Бажаю відмітити, що ця праця була приємною й
одночасно захоплюючою, тим більше, що перспектива друкування перекладів була
досить привабливою для перекладачів.

Від Анке Пфайфер ми дізналися, що були декілька етапів укладання
й друкування антології сучасної румунської прози Життя мов тортовий корж, яка появилася у видавництві Транзит’ у Берліні. Анке Пфайфер: Вісім років тому професор Валеріу Станку кафедри румунської мови Берлінського
університету імені Гумбольдта вибрав декілька свіжих прозових творів, однак
останнє слово належало студентам-перекладачам цих текстів. Студенти переклали
твори таких письменників як: Дан Лунгу, Лучіан Дан Тудорович, Богдан Костін або
Резван Редулеску. Констатуючи, що переклади стосувалися лише творів
письменників, я рекомендувала й прозові твори румунських письмениців,
вже відомих у Німеччині такі як: Нора Юга або Габрієла Адамештяну, а також
письменниців менш відомих на німецькій літературній ниві, зокрема Йоана Пирвулеску, Адела Гречану, Адіна Росетті. Ми винесли нашу антологію на
обговорення в пресі, наприклад у публікації Neue Zurcher Ztitung, але і в радіопередачах,
присвячених Лейпцизькому книжковому
ярмарку. Нещодавно, за допомогою Румунського інституту культури в Берліні ми представили
антологію численні німецькій публіці. Плануємо здійснити подібні заходи й в
інших містах Німеччини, Австрії, й Швейцарії. Сподіваємось, що й в цих країнах
будемо мати численну публіку.

Про відгуки Лейпцизького книжкового ярмарку, в якому Румунія
була запрошена як почесний гість, а також про плани щодо румунської літератури
письменниця Анке Пфайфер розповідає: Відвідувачі Лейпцизького книжкового ярмарку виявили
великий інтерес до румунської літератури. Румунія була представлена 40
перекладами художніх творів. Румунський стенд постійно відвідувало багато
людей, які з цікавістю перегортали сторінки книг. Відвідувачі цікавилися презентацією книг запрошених письменників, але й дебатами на
тему румунської культури та літератури. Вважаю, що цьогорічний ярмарок та свіжі
літературні твори румунських авторів сприятимуть росту інтересу до кращого
ознайомлення з румунською літературою. Я маю намір написати декілька хронік.
Одною з них буде хроніка про книгу Штефана Агопіана Підручник
подій, недавно перекладеної на німецьку мову, інша хроніка буде про нову поетичну збірку Ани Бландіани.

Письменники, перекладачі, видавці, організатори фестивалів, літературознавці, бібліотекарі, книгорозповсюджувачі, менеджери культури та журналісти – всі вони в центрі подій як для широкої громадськості, так і спеціалістів у галузі. Одна з таких подій відбулась у період з 4 по 8 жовтня, йдеться про п’ятий Міжнародний фестиваль літератури та перекладу у Яссах. Лауреат Нобелівської премії з літератури в 2000 році, Гао Сінцзянь, був одним із запрошених Ясського фестивалю. Спочатку організатори оголосили і вечір Фестивалю у присутності Світлани Алексієвіч, лауреата Нобелівської премії з літератури у 2015 році, але письменниця відклала її участь з медичних причин.

Письменник Флорін Лезереску, один з ініціаторів фестивалю розповідає: «Я радий, що ці імена приваблюють, але з іншого боку, у нас є більше 100 подій, і всі вони дуже цікаві. І якщо говорити про Нобелівську премію, я б сказав, що на цьому Фестивалі присутні принаймні, три з високим рейтингом письменники, можливі лауреати Нобеля. Всі читали Мірчу Кертереску, але Ольга Токарчук з Польщі та Нуррудін Фарах із Сомалі є дві інші авторки високо оцінені у в світі, з хорошими шансами отримати Нобелівську премію. І є багато інших дуже цікавих авторів, перекладених на 30-ти або 40-а мов, нагороджені найважливішими призами, опубліковані найпрестижнішими видавництвами у Румунії. Весна Голдсворті з Сербії і Lisa Strømme, родом з Англії, але, яка живе в Норвегії, авторка книги Дівчина з полуницями (Видавництво Гуманітас Fiction 2017), це письменниці, яких читачі мали можливість зустріти на Ясському фестивалі. Джонатан Коу, має великий успіх в Румунії, я бачив, як люди реагували, коли я повідомив, що він буде одним з гостей вечорів фестивалю.

Після випуску у 2013 році, іспанська газета El Pais писала, що Ясський фестиваль літератури і перекладу «вже з свого першого випуску є, найважливішим святом літератури в Східній Європі», і Frankfurter Allgemeine Zeitung оцінив, що «подія такого європейського масштабу ніколи не існували в Румунії. У цьому році, у Будинку Фестивалю публіка мала можливість зустрітися з Сімоною Антонеску, Іоаною Брадя, Руксандрою Чесеряну, Андрієм Кречуном, Кодріном Лівіу Куцітару, Тудором Ганя, Адріаном Джорджеску, Йоном Т. Мораром, Андрієм Ойштену, Маріусом Опря, Дорою Павел, Мірчею Прікежаном та Богданом Олександром Стенеску.

Протягом п’яти днів, у Будинку поезії у центрі уваги були Лінда Марія Барос, Лавінія Балулеску, Еміль Брумару, Рита Кіріан, Дан Коман, Теодора Коман Ана Донцу, Влад Дрегой, Мугур Гросу, Штефан Івас, Клаудіу Комартін, Штефан Манасія, Влад Молдован, Андрей Новак, Космін Перца, Тара Скурту (США), Роберт Шербан, Резван Цупа, Михайло Вакуловський та Паул Вінічіус. Румунські письменники, які проживають за кордоном, Жан Корнеліус та Дана Грігорча брали участь в спеціальних заходах. Цьогорічний Ясський фестиваль будує два нових будинки.

Лучіан Дан Теодоровіч, менеджер фестивалю, один з його ініціаторів розповідає: Йдеться про дві нові програми -Будинок Фантазі та Будинок дитинства, кожен з них проводив заходи, в яких взяли участь румунські письменники. Інша новизна полягає в тому, як ми будемо координувати виставки, які пропонує Ясський Національний музей румунської літератури. Будинок Погор, який включає в себе чотири виставкові площі, групує чотири різні виставки щороку за тією ж темою, основна увага приділяється як гостям, так і публіці. Для цього випуску Ясського міжнародного фестивалю літератури і перекладу ми підготували так званий Музей історії євреїв з міста Ясси, тому що в Яссах є багата історія, якщо ми маємо на увазі єврейську громаду. З одного боку, єврейська громада в Яссах складала більше третини населення, навіть у ХХ столітті. І була трагедія, яку слід пам’ятати і визнати й сьогодні.

Почуття фестивалю залишається найважливішим аспектом, вважає письменник Флорін Лезереску, один із ініціаторів Фестивалю літератури і перекладу: Тільки той факт, що десятки тисяч людей беруть участь, що вся громада цікавиться подією, є надзвичайно. Навіть у минулому році, коли у нас був обмежений випуск фестивалю, взяло участь більше 10 000 людей. Я думаю, що це найбільший успіх Фестивалю, його форматорський характер. Це величезна кампанія для читання, дуже багато людей краще сприймають книгу після цього фестивалю. Я багато разів чув, що люди говорили: моя дитина не читала до цього фестивалю, і вона почала купувати собі книги. Оскільки вони вступають в контакт з письменниками, бачать, що вони можуть бути вражаючими. У цьому році, наприклад, ми були з одним із заходів фестивалю до повітового ліцею. І вчителька ліцею зателефонував мені і сказала, що учні раді познайомитись з письменниками, тому що багато з них ніколи не бачили письменника. Наприклад, в Яссах ми були в десятьох ліцеях, і вчителі розповідають нам, які дитячі уподобання.

П’ятий Міжнародний фестиваль літератури та перекладу у м. Ясси пройшов під високим патронатом представництва Європейської комісії в Румунії. Це третє співробітництво після 2014 та 2016 випуску, коли були організовані спільні професійні літературні заходи для сприяння культурному різноманіттю.

Те, що я пишу побудовано на уяві навколо того, що у мене викликає інтерес. Головний персонаж книги «На шляху до нефритових долин і дикої природи» Міранда Дортлофт, закликає писати з уявою та змістом – зазначає Вероніка Д. Нікулеску про свій роман «На шляху до нефритових долин і дикої природи», опублікований в цьому році видавництвом Polirom, презентація якого звучить так: Це роман про подорожі, втрати і порожнечу, написаний ніжно і посипаний сюрпризами. Це книга з круговою структурою, у якій міститься казка з тисячу рядків. Далеко від рідного місто, сім’ї і того, котрого все ще любить Міранда Дортлофт написала казку з римою. Насичена описами проза, яка оточує цю уявну гру Міранди показує реальне життя: дитячі роки в комунізмі, в змішаній родині, переживаючи любовний роман, до спустошеного сьогодення і страждаючи від депресії:

На цей раз, було ясно, що я повинна написати довгу історію, тому що це була ідея книги, і, з іншого боку, я дійсно прагнула написати довгі фрази більше опрацьовані за зразком деяких дуже коротких книг, які підтримували мале. Бути малим, захованим, не заприміченим. Внутрішній світ може бути величезним, коли ти маленький сидиш на стільці в театрі, наприклад, спиною до сцени. Щось подібне сталося і з першим романом. Мабуть, не є найбільш класичним з можливих романів з погляду його структури. Форма може збивати з пантелику, але я так думаю, що написала роман, який містить казку у віршах. Звичайно, коли починаєш писати навколо казки, про реальне життя авторки казки, випробовуєш всі види контрастів. Тому що це виступ на користь фантазії. В її житті відбувається одне, але в казці стається зовсім інше, і все ж таки є спільні елементи. Авторка казки переживає депресію, втратила кохання, вона дестабілізована, покинула своє місто, не має хати, більше не має родини. Але роман насичений іншими багатствами. І дорогоцінними каменями, женихами і весіллям. Як в казках. Але в її житті всього цього немає. Це тільки фантазія. Тому нам потрібна сильна уява, щоб у спокої писати про життя людини. Але мені було цікаво, щоб все це відбувалось по різним ритмам і планам.

Adeba, дебютна книга Вероніки Д. Нікулеску, том короткої прози опублікований в 2004 році видавництвом Лімес, удостоєна дебютною нагородою Спілки письменників Румунії. Наступні томи прози Помаранчевий оркестр, Червоний, червоний оксамитовий та Симфонія тварин отримують безліч нагород і номінацій. Вероніка Д. Нікулеску написала дві книги у співпраці з поетом Емілем Брумару: казку Принцеса Швидко, Швидко (Поліром, 2009) і Падають каштани (Polirom 2014 р., номінований на премію журналу Культурний спостерігач). В інтерв’ю після виходу у світ роману «На шляху до нефритових долин і дикої природи», Вероніка Д. Нікулеску сказала, що завжди буде зацікавлена читачем. Я мрію про уважного читача, який б насолоджувався і був щасливий, коли читає мої книги. Якщо існує один такий читач, я повинна писати для нього.

І таких читачів є. Один написав мені листа. Вероніка Д. Нікулеску: Таке твердження може здатися доказом гордості, що я хочу терплячого і ретельного читача. Але я думаю, що це те, чого всі ми хочемо. Тому що велике задоволення писати, коли ти радуєш читача. І, нарешті, після того, завершуєш оцю гру, коли книга в врешті-решт завершена цікаво, якщо хтось буде готовий зануритись, щоб знайти всі ці сліди і деталі. І констатуєш з отриманих меседжів та листів, що читачі побачили деталі, які ми боялися, що не побачать. Я думаю, що це дуже добре.

Вероніка Д. Нікулеску є одним з найкращих перекладачів з англійської мови. Вона переклала з творів Володимира Набокова, романи Око, Відчай, Король, дама, валет, Оригінал Лаури, (який отримав номінацію на премію Спілки письменників Румунії за кращий переклад), Блідий вогонь (номінація Гали добрий для друку 2015 за кращий переклад), частину Оповідань і том листування Листи Вері. Переклала з творчості Семюєла Беккета, прозу написану англійською мовою, а саме коротку прозу- Твори, том I, та романи Мерфі і Уотт.Вона переклала романи Дона Делілло, Сірі Хустведт, Еовін Айві, Лідії Девіс, Трейсі Шевальє. Вероніка Д. Нікулеску розповідає про те, як їй допомогли ці переклади: Це допомагає надзвичайно, кажу я тепер, після багатьох перекладів. Спочатку я просто відчувала, що це мене виснажує, тому що в першій фазі, відчуваєш, що це нібито вбиває тебе. А потім воскресаєш і почуваєш себе збагаченим. Відчуваєш, що це вбиває тебе, тому що ніколи не можеш писати під час перекладу. Перебуваєш в іншому тоні, іншій музиці на іншій мові. Але після завершення перекладу, у випадку великих авторів, обов’язково ти збагачений. Очевидно, ти береш дещо з їх мови музики, вчишся, проникаєш в їх суть. Я не маю на увазі тільки перекладачів. Будь-яке читання перетворює нас, збагачує, і ми складаємось з усього того, що ми читаємо, з музики, яку ми слухаємо, театру, який бачимо, з кіно. Переклад- це інтенсивна форма читання внаслідок чого ти збагачений.