Сьогодні ми прямуємо до
південно-східної Румунії,до міста з дуже високим
туристичним потенціалом, з багатою історією, красивими історичними пам’ятниками, але також
з багатьма природними пам’ятками. Бреїла -місто для сітібрейку по вихідних, до якого легко дістатися з Бухареста.
Місто було
засвідчене в документах у 1368 році. Населений пункт Бреїла розвинувся, з
одного боку, розташуванням на найближчому пункті Дунаю від моря, а з іншого
боку, сусідством з територією багатою нарибні озера. У 14 столітті місто було найважливішим
портом Волощини та головним рибальським центром, в якому розвивалася торгівля. У 1540 році Бреїла стало турецькою раєю і протягом трьох
століть бреїльська фортеця занепала. 13 січня 1836 року, Бреїлу оголошено ”PortoFranco”, що означає, що всі ті, хто торгував товарами
привезеними водним шляхом, були звільнені від сплати податків. Після встановлення цього режиму, місто зазнало
багато змін: бруковані вулиці з ліхтарями, аптеки, метеостанція, військова
лікарня, парк Бельведере, типографії, банк, військові казарми та театр,
відкриття жіночої школи, гімназії та будівництво доків, залізниць і кількох
заводів. У 1888 році тут вперше в країні було використано залізобетон.
Будучи
першим морським портом при Дунаї, Бреїла залишилось відкритим містом, де багато
національних меншин (греки, турки, росіяни, болгари, євреї, вірмени) жили у
доброму порозумінні, їхні традиції та звичаї збагативши життя й культуру цього
міста. Екскурсовод Міхаєла Рошу розповідає: «Нам, мешканцям міста Бреїла, пощастило
вдвічі. Ми маємо Дунай з його Природним парком. Тут туристи можуть брати участь
у численних заходах: прогулянки по Дунаю, по каналам, озерам та острівцям. Парк
має статус заповідника, займає досить велику територію. З іншого боку, місто Бреїла
має фантастичну архітектурну спадщину, одну з найбільших в позакарпатському
регіоні. Приблизно на 140 гектарах є старі вулиці, а вся територія історичного
центру міста має статус історичної пам’ятки».
У місті
Бреїла збереглися монументальні, дуже старі будівлі, продовжує Міхаєла Рошу:
«Загалом архітектурна спадщина датується ХІХ століттям, після 1830-1850 років. Маємо
у нашому місті багато будівель, побудованих наприкінці ХІХ століття з особливою
архітектурою. Наприклад, Драматичний театр імені Марії Філотті, який спочатку
був корчмою і датується приблизно 1850 роком. Він надзвичайно ефектний будучи
відреставрований за часів комунізму, і носить ім’я видатної актриси бреїльського
походження. Потім є Міський музей імені Кароля
І. Це також монументальна будівля XIX століття, колишній французький готель.
Він має захоплюючу історію. Він має вісім розділів, які можна відвідати. Одним
з них є Культурний центр Нікапетре, колишній будинок грецького судновласника,
де виставлена колекція відомого скульптора Нікапетре, також бреїльського
походження».
Історичний
відділ Бреїльського музею посідає надзвичайний фонд історичних та археологічних
колекцій, серед яких бронзовий шолом виявлений близько міста Бреїла, що датується гето-тракським
періодом. У будинку Колекції мистецьких творів, посеред тих 3000 мистецьких
творів декоративного мистецтва, найціннішими є твори художників Теодора Амана,
Ніколая Грігореску, Теодора Паладі, Ніколая Тоніце та інших. Цікавими є монументальна
бронзова статуя Імператора Траяна на Площі Святих архангелів та бронзова статуя
Екатерини Теодорою, яка пожертвувала своїм життям за визволення Румунії під час
першої світової війни. Міхаела Рошу. «Площа оточена колишніми корчмами, готелями, а також вражаючими
будівлями. Зрештою, вся територія порту цікава. У нас досі на якорі корабель
«Муреш». Це був протокольний корабель, примха подружжя Чаушеску. На туристів чекає й гребний корабель, паровий, з 1914 року, який носить назву Борча. Він все ще
функціональний, має дуже велику місткість і організує прогулянки по Дунаю. Бреїла було комерційним містом, і тому тут є багато млинів. Після
Другої світової війни тут процвітала хлібопекарська промисловість. Можна
захоплюватися, наприклад, млинами Лікіардопулос або Віолаттос, які мали
грецьких власників».
В
культурному житті Бреїле цікаве місце посідає Меморіальна виставка імені
Панаїта Істраті, письменника, уродженця бреїльських країв, названого Романом
Роланом балканським Горкієм. Церква Святих архангелів Міхаїла й Гаврила, якій
понад 250 років і була перетворена на православну церкву з колишнього
турецького молитовного будинку, зберігає квадратову форму. Так пояснюється те, що вона є рідкісною
православною церквою в Європі. У пам’ять сопрано Харіклеї Даркле, починаючи з
1995 року щорічно організується в Бреїлі національний фестиваль, який носить її
ім’я.
