Tag: погром

Уряд
Румунії встояв першій резолюції про вотум недовіри

Коаліційний уряд Румунії, очолений лібералом Флоріном Кицу встояв першій
резолюції про вотум недовіри, поданої головною опозиційною Соціал-демократичною партією, яка незадоволена прийнятиме
заходами виконавчої влади у ключових галузях діяльності та способом, в якому
був розроблений Національний план
відновлення та стійкості. Прийнятими
заходам нинішній уряд, до складу якого входять Націонал-ліберальна партія,
Союз «За порятунок Румунії»-ПЛЮС та Демократичний союз угорців Румунії, не
поважає право на освіту та охорону здоров’я, ігнорує конституційні положення та
сприяє політиці економіки, що веде до зниження рівня життя, – заявили
соціал-демократи під час дебатів. З
іншого боку, прем’єр-міністр Флорін Кицу
проти якого була висунута безпосередньо резолюція про вотум недовіри ствердив,
що Румунія зуміла подолати найбільшу економічну
кризу за останні 100 років, а коаліція є сильною та готовою далі керувати, хоча
Соціал-демократична партія бойкотувала в Парламенті реформи, розпочаті урядом. На думку прем’єр-міністра процентні ставки нижчі, доходи румунів перевищують
рівень інфляції, а це означає що зростає купівельна
спроможність. «За» резолюцію про вотум недовіри проголосував
лише 201 парламентарій: ініціатори та представники ультранаціоналістичного Альянсу за
об’єднання румунів, в той час як парламентарії дотрималися рішення правлячої правоцентристської коаліції не брати участь у
голосуванні.

У Румунії відбулися зміни, здійсненні постачальниками електроенергії
та газу, а також у сфері медичних послуг

Постачальники електроенергії та газу в Румунії ліквідували, починаючи з 1 липня, знижки для
побутових споживачів, які не підписали контракт на конкурентному ринку. За
даними Національного агентства з регулювання енергетики, з майже 9 мільйонів побутових споживачів електроенергії
більше половини не підписали новий контракт, а це означає, що вони далі мають
контракт типу за універсальні послуги, найдорожчий на ринку, а після скасування знижків, їхні рахунки-фактури збільшаться
від 1 до 7%. Що стосується природного газу, дві третини з чотирьох
мільйонів споживачів не підписали новий контракт на
конкурентному ринку. Для них рахунок-фактура
зросте до 25%. Теж від
1 липня в Румунії набув чинності новий рамковий контракт,
що регулює медичні послуги. Серед змін фігурує забезпечення
профілактичного пакету медичних послуг людям старше 40 років, що включає три консультації з метою оцінки
ризику та пофілактики. Крім того, хронічні пацієнти зможуть
щомісяця отримувати вдома консультацію сімейного лікаря, порівняно з чотирма
на рік як було дотепер, а сімейні лікарі можуть надавати нові послуги.

З 1 липня в Румунії набули чинності
«зелений» COVID-сертифікат та нові послаблення обмежень проти Covid -19

З 1 липня в Європейському Союзі була введена в дію платформа видачі
цифрового Covid-сертифікату, який буде слугувати особистим
підтвердженням для особи в тому, що вона пройшла вакцинацію проти COVID-19, має
нещодавні негативні результати тестів на наявність інфекції, або набула природний
імунітет після одужання. Новий цифровий сертифікат, однаковий по всьому
Євросоюзу та має на меті забезпечити свободу руху між країнами ЄС. Документ
містить індивідуальний QR-код, доступний у паперовому та у цифровому
форматах, який буде перевірений на митниці за допомогою спеціального
сканера. У Румунії для видачі цифрового Covid-сертифікату Спеціальна служба
телекомунікацій (STS) створила нову Інтернет-платформу:
certificat-covid.gov.ro. З іншого боку, 1 липня представники влади оголосили
про нові заходи щодо послаблення обмежень під час пандемії коронавірусу. Таким
чином збільшується кількість людей, які можуть брати участь у приватних
заходах. Графік роботи клубів, ресторанів та кафе продовжується до 2-ї ночі,
збільшується кількість вболівальників, які можуть брати участь у спортивних
заходах, а готелі та пансіонати можуть розмістити туристів до максимальної
місткості. Приватні заходи можуть проводитись за участю 100 осіб у приміщенні та
150 осіб просто неба, кількість може бути збільшена до 300, якщо всі учасники
можуть підтвердити що були щепленні, перехворіли на COVID-19, або мають нещодавній
негативний тест на коронавірус.

Вшанування пам’яті жертв Ясського
погрому від червня 1941 року на пленарному урочистому засіданні
Парламенту

Парламент Румунії на цьому тижні вперше провів спільне урочисте засідання двох палат, присвячене вшануванню
пам’яті жертв Ясського погрому (північний
схід), який стався у червні 1941
року. У ті
трагічні дні репресивним апаратом тодішнього режиму в Яссах було вбито понад
13.000 румунських євреїв. Були присутні на засіданні Президент Румунії, члени уряду, екс-глави держави, представники
дипломатичного корпусу, акредитованого в Бухаресті, голова Королівського
дому Румунії, патріарх Румунської
Православної Церкви та лідери інших
релігійних конфесій, представники Федерації єврейських громад Румунії, Румунської армії, Румунської
академії наук, а також особи, які пережили Погром або нащадки жертв
Погрому. 90-річний соціолог
Майкл Черня, який
пережив Ясський погром, з хвилюванням
згадав ті часи, які залишили
відбиток на все його життя. Тоді йому було лише 10 років: «Я пам’ятаю кожен момент дня, коли нас примусово витягнули з дому, мене і мою сім’ю. Нас вишикували в ряд та нарешті
ми дійшли
до Суду Квестури. Ми злякалися, і я хочу сказати вам, що
страх бути вбитим був дуже важким тягарем, який залишився й після
Погрома. Страх паралізує, принижує.» З трибуни Парламенту посол Ізраїлю в Румунії Давид Саранга сказав, що, на жаль,
у багатьох державах Європи ті поїзди смерті все ще наявні через
прояви ненависті та нетерпимості. Румунські чиновники передали повідомлення
про визнання страждань трагічних подій 80-річної давності.

80 років тому, 21-23 січня
1941 року, на вулицях Бухареста румунські війська та воєнізовані формування
Залізної гвардії, тодішньої праворадикальної фашистської партії, вели вуличні
бої за владу. Генерал Йон Антонеску, заручившись підтримкою Гітлера, розігнав
повстанців та відсторонив легіонерів з уряду, який утворив з ними за 4 з
половиною місяці до того у вересні 1940 року. Націонал-легіонерський режим
відновив дію попереднього законодавства, що діяло в 1938 році, згідно з яким євреї
втрачали своє румунське громадянство, а в економіці продовжувався процес
румунізації. Це припускало конфіскацію бізнесу, що належав євреям і його передачу
румунським підприємцям.

Але на початку грудня 1940
року між Йоном Антонеску та лідерами праворадикальних легіонерів виникло
напруження, що кульмінувало в січні 1941 року. Щойно після того як Антонеску звільнив
міністра внутрішніх справ, легіонера Константіна Петровіцького, члени «Залізної
Гвардії» оголосили непокору фактичному керівнику держави. Легіонери здійснили
напади на ключові державні установи, на військових та жандармів, водночас
вдавшись до погрому євреїв, спустошивши синагоги та вбивши 120 невинних євреїв.
Кілька днів на вулицях Бухареста та кількох міст країни панували хаос та
насильство.

В інтерв’ю Центру усної
історії Румунського радіо, історикиня Єліза Кампус розповіла про пережиті нею
страждання в ті дні. Єврейці Єлізі Кампус пощастило зустріти людей, які не
стали фанатиками ідей легіонерів: «У дні повстання я мешкала по вулиці, яка
тепер має назву Бела Брайнер. Власником дому був один легіонер, пан Нікулеску. Він
любив мене. Там була квартира до вулиці та дім у дворі. Я його запитала: «Пане
Нікулеску, ходять чутки, що будуть перевірки. Ви як поступите? На що він
відповів: «Я скажу, що тут живуть лише християни.» І дійсно він так і поступив.
Легіонери жахливо поводилися з моїми учнями, з батьками моїх учнів. Навіть і після
придушення повстання люди багато часу жили з постійним відчуттям страху. На
вулицях атмосфера була нормальною, не було нічого особливого. У помешканнях, однак, люди не знали як краще
захиститися, як надійніше зачинити двері. На вулиці усе виглядало як зазвичай, я
щодня виходила, але легіонери могли у будь-яку мить вдертися у помешкання,
могли буть-кого затримати або вбити на місці.»

Константін Матей, працював інженером
на Румунському радіо. Він був керівником штабу легіонерів на радіо. Він вступив
до лав легіонерів у вересні 1940 року. В інтерв’ю, записаному у 1994 році, він розповів
про повстання легіонерів: «Того дня я був на роботі, працював у студії. По
радіо були зачитані заяви Армії, канцелярії Ради міністрів, секретаріату Руху
легіонерів тощо. Мене, як представника технічного відділу та Дана Андронеску, як
представника дикторів, запросили до Адміністрації Президента, до генерального директора
Минзату. Вже була північ. Йон Антонеску у піжамі сидів поруч з робочим столом,
так само й його заступник Міхай Антонеску, який стояв біля бібліотеки.

– Хто розпорядився транслювати
по радіо усі ці заяви? – запитали вони Минзату, який відповів:

– Ви ж наказали давати
дикторам все що надходить від Адміністрації Президента та від Руху легіонерів.

Тоді Антонеску сказав:

– Хорія Сіма намагається,
разом із робітниками заводу Малакса, продемонструвати мені, що уся країна на
його боці, але я покажу їм, що інтелігенція та військо будуть на боці Антонеску
і займайтеся своєю справою. Не транслюйте заяв, не агітуйте! Не транслюйте по радіо нічого крім того, що
дає Адміністрація Президента.»

Генерал Жандармерії Міхаїл
Барон у 1995 році розповів як розгорталися події повстання легіонерів у січні
1941 року та, як жандарми виконували одержані накази: «Вранці 21-го легіонери напали
на місцеві та центральні органи влади в усій країні. Скориставшись фактором раптовості,
легіонери захопили Міністерство юстиції, редакцію Офіційного вісника, а потім захопили
інші центральні установи, такі як: Національний банк, Ощадбанк, Центральну
пошту. А от радіо захопити їм не вдалося. Вони взяли під контроль лише станцію
Бод, але центральну будівлю радіо взяти не змогли, оскільки жандарми, які
охороняли його дали рішучу відсіч. І тоді, щоби мати зв’язок з країною, вони перерізали
підземний провід, і вели мовлення з пересувної радіостанції, звідки розповсюджували
брехливу інформацію про те, що нібито уряд був усунений і легіонери перемогли. Так
само вони розповсюджували агітаційні листівки. То були різноманітні друковані
агітаційні матеріали жовтого та червоного кольорів із закликами то проти масонів, то проти
комуністів, з тим, щоб створити гнітючу атмосферу. 21 січня на вулицях
Бухареста всюди були легіонери, які скандували: «Перемога легіонерів!». Вони
загородили вулиці вантажівками, трамваями, автобусами, цистернами з бензином, які
планували підпалити в разі потреби. 22 січня, Маршал Антонеску побачивши
наслідки насильницьких дій легіонерів, сотні поранених, о 14 годині наказав військам
зупинити повстання легіонерів та заарештувати його учасників.»

Таким чином майже 8000
легіонерів були заарештовані й засудженні. Майже 700 з них, на чолі із Хорією
Сімою, зуміли втекти до Німеччині. Отже, Антонеску залишився одноосібним
лідером румунської політичної сцени.

Улітку 1940 року почався
колапс Великої Румунії після того як Радянський Союз передав керівництву
Румунії ноту з ультимативною вимогою про повернення Бессарабії, яка нібито була
захоплена Румунією в 1918 році, а також зажадав у вигляді компенсації
північну частину Буковини. Радянські вимоги були абсурдними, оскільки
Бессарабія об’єдналася з Румунією, користуючись правом на самовизначення, яку
більшовики надали народам царської Росії і відповідно до бажання тамтешніх
румунів.

Дуже короткий час, всього
два дні, наданий Радянським Союзом для виведення румунських військ та цивільної
адміністрації з Бессарабії, призвів до загального хаосу та до виникнення плутанини
серед румунів. Саме в цьому напруженому контексті сталися акції насильства щодо
ряду мешканців міста Галац, переважно щодо місцевих євреїв. Цей епізод історики
вважають ще одним проявом клімату ненависті та насильства, що панував в Європі кінця
30-х років.

Історик Адріан Чофлинке,
директор Центру вивчення історії євреїв Румунії пов’язав погром євреїв у місті Галац
30 червня 1940 р. із загальним кліматом втрати Бессарабії та Півночі Буковини.
«Територіальні поступки 1940 року були прямим наслідком пакту Ріббентропа-Молотова
і цікаво, що на тлі двох ультиматумів, поставлених Радянським Союзом, стався епізод, який зіграв певну роль і під час погрому в місті Дорохой, що стався як
одночасно з Галацьким погромом, так через день після масового насильства в Галаці.
Посол Румунії в Москві Гьорге Давідеску відмовився взяти карту з нанесеною Москвою
лінією нового кордону. Ця відмова викликала збентеження, особливо на півночі
Румунії, де муніципалітет Дорохоя не знав, чи радянські війська зупиняться до
міста або увійдуть в місто. Паніка зіграла свою роль у напруженні становища, що призвело
до погрому 1 липня. Так само й в Галаціі, як ми бачимо в повідомленнях
секретних служб, через чутки, які швидко поширювалися, передавалися з вуст у вуста бессарабськими
біженцями, панувало квазі-переконання, що Галац буде зайнятий радянськими
військами. Ця паніка виникла через відсутність з самого початку інформації про те,
де зупиняться радянські війська.»

У звітах міністерства
внутрішніх справ згадується про хаос під час відступу, численні грабежі, про
численні випадки висадки євреїв з поїздів та сумарних страт. Але в архівах
також згадуються й численні випадки приниження румунських військовослужбовців під
час відступу, пониження у військовому званні офіцерів, їх обпльовування та
побиття, декілька військовослужбовців були вбиті. У цьому контексті преса в сухому
стилі повідомила про погром у Галаці. Газети писали про напад комуністів на
залізничному вокзалі та про необхідність військового втручання.

Адріан
Чофлинке стверджує, що крім антисемітського клімату в той період, іншими причинами погрому в Галаці були паніка, викликана
швидкими наступом радянських військ та ненависна поведінка окремих місцевих
жителів. «Друга причина, що пояснює
паніку на місцях полягала в тому, що радянські війська просунулися швидше, ніж повідомили
в плані військового наступу на півночі Буковини та в Бессарабії. Радянські
механізовані підрозділи або парашутний десант, швидко наздогнали румунські
війська, які були дуже погано механізовані і значною мірою використовували підводи
з кіньми або йшли пішки. Вже 29 червня радянські десантні війська окупували
Рені та Болград, а румунські війська знаходилися ще в центральній частині
Бессарабії. Це викликало ще більшу паніку серед біженців, оскільки на вокзалі в
Болграді був зупинений весь конвой з біженцями, принаймні 4 поїзди, а у порту
Рені було затримано кілька суден. В умовах зміни влади деякі місцеві жителі набралися
сміливості, дехто вдався до грабежів, інші виступили проти румунської влади. Радянці
зупиняли поїзди, що викликало ще більшу паніку. Чутки та дезінформація, що передавалися
з вуст у вуста, дійшли й до Галаца та сприяли підвищенню напруженості.»

У цих умовах у Галаці пересіклися
потоки людей, які хотіли перетнути річку Прут в протилежних напрямках. Біженці
з Бессарабії йшли в Румунію, а інші хотіли потрапити до окупованої Радянським
Союзом Бессарабії. Потоки біженців зібралися біля залізничного вокзалу, а
місцева влада встигла вчасно встановити пункт перетину кордону. Коли цей пункт
перетину кордону був встановлений, влада вирішила перевірити тих, хто покидав
Румунію. На пустирі був побудований своєрідний табір, в якому були зібрані
разом ті, хто хотів переїхати в СРСР і, який охороняв полк моряків. Після
спонтанного конфлікту між однією сім’єю і одним матросом, останній здійснив
попереджувальний постріл у повітря, а решта охоронців подумали, що хтось стріляє
по них із табору. Був відданий наказ відкрити вогонь по табору, у результаті чого
було вбито до 400 осіб, переважна більшість євреї.

Галацький погром став
трагічним наслідком поєднання атмосфери ненависті, поширення чуток, паніки та нещасного
випадку. Це стало для всіх моментом повної втрати людяності.