Tag: подорожі

На початку осені
ми з радістю розповімо
вам про групу молодих
румунів, які здали собі справу, що вони люблять свою країну і хочуть її краще пізнати. Тому вони зробили з
подорожі новий спосіб життя. А отриманий досвід перетворився на матеріали для
просування туризму в різних районах, якими вони подорожували.

Ми розмовляли із двома молодими людьми, які були
ініціаторами проекту: Косміною Кармен та Мар’яном Оанча, керівник проекту та президент Асоціації Подорож Румунією. Мар’ян розповів про історію проекту:«Подорож Румунію – це проект просування
Румунії, який був започаткований у 2014 році з метою відвідування кожного
повіту та його висвітлення. Ми почали цей
проект як команда ентузіастів
і сміливих молодих людей,
і ми доклали зусиль, щоб
виявити красу кожного повіту. Ми перебуваємо в середньому 40 днів у одному повіті та створюємо рекламний контент із фотографій,
статей,відеороликів, а
потім розповсюджуємо їх в онлайн-середовищі, щоб зробити його легко доступним у використанні іншими.

За п’ять років ці молоді люди
створили інший спосіб життя, як нам розповів Мар’ян: Ми перебували в кожному повіті, щоб
пізнати людей , почути їхні історії, завдяки яким ми все більше закохувались у цю прекрасну країну.»

І Косміна розповіла нам, як змінили її
ці роки, як
моделював її цей досвід: Я була дуже комфортною людиною, не пішла б гірськими
стежками чи прокинулася рано вранці, щоб відвідати деякі туристичні визначні пам’ятки, і протягом багатьох років, я була поза зоною комфорту, і це змінило мене, дисциплінувало мене з усіх точок зору. Я тепер дивлюся на речі з іншої перспективи».

Косміна додала: «Ми живемо практично 40 днів у
кожному повіті. Перш ніж відвідати новий повіт, ми робимо попереднє планування, зв’язуємось з людьми, що працюють в галузі туризму відповідного
повіту і дізнаємось, які туристичні цілі, люди та історії ми
можемо виокремити. Ми приділяємо
увагу менш відомим
туроб’єктам, так щоб на нашому блозі з’явилися місця, яких не дуже відвідували туристи. У перший день просування повіту ми відвідуємо Інформаційний центр, щоб побачити, як вони просувають туристичну зону, а потім ми перебуваємо три-чотири дні в кожному
куточку повіту, місті,
або селі, залежно від туристичного потенціалу».

І так вони розповіли про 36 повітів, які просуваються в Інтернеті. Звичайно, онлайновий контент
потребує оновлення, тому проект, цих молодих людей, ніколи не закінчується, як зазначив Мар’ян:Окрім інтернет-середовища, яке ми тепер намагаємось максимально оновити, щоб
він був доступним всім, ми спробуємо створити платформу, де можна знайти всі наші рекомендації щодо подорожей, про дуже конкретні цільові групи, щоб
люди не витрачали час і відвідували туристичні принади, які
вони хочуть. Адже ми відвідали більше ніж 2-3
тисячі туристичних визначних пам’яток, і не вистачає всього життя відвідати їх, і тоді було б
добре, щоб хтось допоміг туристам вибрати їх,
перш ніж вирушити в дорогу.

І ці молоді люди дуже люблять
Румунію: Перш за все, вам навіть не потрібна карта, щоб побачити
прекрасні речі в Румунії. Єдине, що вам потрібно зробити – це насолоджуватися
тим, що вас оточує, і навіть перетворитись на місцевого жителя, поговорити з туристами, розслабитися і почати цінувати все
прекрасне, що знаходиться навколо тебе. Тому
що найбільший виклик для нас і людей взагалі – це підтримувати цю позицію та
бачити ці прекрасні речі».

Це досвід з різними викликами, як нам
сказав Мар’ян: Найбільшою радістю для нас є те,
що ми змогли здійснити
цю поїздку з нашими друзями, і нам було комфортно щоразу, коли ми починали відвідання
нового повіту. Незручно було те, що ми залишали деяких наших друзів вдома, і наша
родина не погодилася на це спочатку, і якимось чином з часом ми переконали їх через нашу модель бути присутніми в кожному окрузі та не
слухати їх, коли вони говорили нам, що ми не не зможемо побачити всю Румунію,у такий спосіб».

І Мар’ян навіть
запитується: Чому
молоді люди не цінують відповідно
цю країну? І я думаю, що
відповідь в
тому, що батьки все ще недостатньо знають її, і вони не здатні прищепити їм це
почуття, щоб вони могли передавати його далі або освоїти цей румунський дух ».

Це імпульс краще пізнати Румунію і з ентузіазмом відкривати її красу!

Румунія відома своїми мальовничими природними пейзажами дикою природою та горами. Карпатська дуга, яка перетинає країну через центр з півночі на захід, надає любителям гірських походів найрізноманітніші способи задоволення своєї пристрасті: від легких стежок, через прохолодні ліси, до складних підйомів на скелі і вершини без рослинності. Також курорти, місця відпочинку та турбази розташовані в долинах, біля підніжжя гір або на вершинах пропонують відпочинок тим, хто хоче поєднати фізичні зусилля з розслабленням. Саме тому влітку, але особливо, взимку, гірські стежки перетинають багато так званих монтанярдів, які віддають перевагу дикості взамін комфорту наданому готелями або пансіонатами.

Серед них і Іллінка Стоеніке, випускниця географічного факультету туризму, відома в онлайн-середовищі як Muntomama, за назвою блогу, яким вона керує протягом багатьох років. Мати трьох хлопчиків, найменший з яких ще немовля, Іллінка надихала дітям любов до походів з самого раннього віку, так само, як і вона була вихована. Саме тому вона знає, як важливо з дитинства піднятися в гори, і це є частиною її освітнього підходу на блозі. Іллінка Стоєніке розповідає: «Дитина повинна б починати виходити на природу, можливо, не обов’язково підніматися у гори разом з батьками від народження. Це не означає, що батьки повинні водити своїх новонароджених у небезпечні місця, але вихід на природу може бути зроблений в будь-якому віці. З точки зору виховання, кращої або більш звичайної школи як природа я не знаю, щоб існувало. Це необхідне не тільки для фізичного розвитку, хоча всі думають про рух, фізичний стан і здоров’я, коли мова йде про природу. Це також має значення, але в природі всі розвиваються когнітивно і емоційно: когнітивно, тому що ви стикаєтесь з великою кількістю проблем, які ви повинні вирішити самостійно, імпровізуючи, що багато дітей не вміють робити, але й емоційно, тому що зростає толерантність до розчарування і здатність зв’язуватися з іншими. До речі, кажуть, що дружба започаткована в горах триває все життя.»

У Румунії , однак, більшість ініціатив щодо гірського виховання, такого як в Іллінке, є приватними ініціативами: «Наразі в Румунії немає послідовної освітньої політики щодо природного виховання. Є невеликі приватні ініціативи, як мої та інших. Їх мало. Були дискусії, в яких взяли участь як гірські люди, так і викладачі щодо впровадження підручника під назвою «Освіта на природі». Але все залишилося в повітрі, тому що навчальний план дуже навантажений, і для окремої дисципліни потрібні кваліфіковані викладачі. Але хто їх підготує? Це замкнуте коло. Але, принаймні, під час прогулянок з нагоди тижня Школа інакше можна зробити важливі речі, які мають значення для дітей.»

За таких умов наприкінці минулого року, Євростат (Європейський статистичний офіс) оприлюднив обнадійливий, але дещо дивний рейтинг: словаки та румуни найбільш пристрасно ставляться до поїздок у гори серед громадян країн-членів ЄС. У 2016 році гори були одним з головних напрямків 13% мешканців ЄС. Найбільш пристрасними були громадяни Словаччини, 25% їхніх поїздок були пов’язані з відвідинами гір, за ними йшли румуни, 24% подорожували горами. Наступні місця посіли громадяни Франції та Італії, 19% побували у горах. Для Іллінке Стоеніке, деякі нюанси необхідні щодо цього рейтингу: «Я не дуже можу реально скорелювати його з реальністю на терені. Є два аспекти. Перш за все, зрозуміло, що в гірських районах збільшилася кількість туристів. Крім того, почали проводитися екскурсії, і тому збільшився апетит до походів на природу. Доступ до адекватного обладнання набагато більший. Коли я почала підніматись в гори було важче отримати якісне технічне обладнання. Я маю на увазі також водонепроникні куртки гарної якості. Тепер таких проблеми немає.»

Якраз через інтерес до гірських походів тему варто більш точно вивчати, вважає Іллінка Стоеніке: «У Румунії немає централізованої статистики на рівні гірського туризму. Гірський туризм сам по собі є чимось, що дуже важко залучити в статистику, тому що туристи самі ходять у гори. Вони самі забезпечують транспорт, намет – їхній власний, і тому їх дуже важко зареєструвати. Якщо вони не зупиняються в пансіонатах або готелях, які роблять статистику і передають її далі, якщо вони не відвідують Національні парки або природоохоронні райони, де дають квитки на в’їзд, вони не ввійдуть до статистики. Насправді, є багато людей, які повністю обійшли цю статистику. На мою думку, більшість цифр, що знаходяться в статистиках походять з пансіонатів та готелів де розміщені ті , котрі, наприклад, займаються зимовим спортом. Фактично, слід зробити різницю між поїздкою в гори і перебуванням в горах. Рейтинг для нас дуже почесний, і я не хочу мінімізувати його важливість. Але на рівні професійних асоціацій, таких як Товариство гідів та гірських лідерів у Румунії, є спроба отримати інші статистичні дані близькі до реальності, хоча важко залучити всіх тих, хто йде в гори, індивідуально, до статистики.»

Не тільки румуни подорожують Карпатами, але й багато іноземців, у тому числі словаки, лідери рейтингу монтанярдів. Іллінка Стоеніке розповідає: «Влітку, у горах Фегераш важко вітатися румунською мовою. Три чверті туристів іноземці, і походять переважно з сусідніх країн. Є багато чехів, словаків, поляків, які приходять до нас за те, що Румунія ще має: дика природа. Маршрути не є обмеженими і якимось чином можна без проблем встановити намет, за винятком охоронюваних територій, де існують обмеження.»

Тому до роз’яснення статистичних даних і розвитку гірської освіти румуни та іноземці повинні насолоджуватись , але й захищати дикі Карпати.