Tag: поезія

Громадські місця мають бути майданчиками для
експериментів та просування мистецтва, а широка громадськість має бути заохочена
до взаємодії та активної участі. Ця ідея стала рушійним поштовхом до
написання дисертації Лоредани Мунтяну, ідея, яку вона з 2012 року розвинула,
перетворивши її на культурну неурядову організацію. «Трамвай поезії» (10
вересня – 1 жовтня 2019 року), Майстерня мандрівничих листів/Доставлю кохання
(2015-2018 рр.), Путівник «Музей не кусається» (#MuzeulNuMușcă), Фестиваль
класичної музики в метро (2012-2016 рр.) – це лише кілька успішних проєктів неурядової
організації «Мистецтво не кусається».

Трамвай поезії – цікавий проєкт, впроваджений з 10
вересня по 1 жовтня цього року у партнерстві з Мерією Бухареста та столичною
транспортною компанією STB SA, мав на меті, за словами організаторів, наблизити
читання до публіки. Захід був організований в умовах, коли 69% румунів та 46% мешканців
Бухареста кажуть, що останнім часом не прочитали жодної книги. Згідно з барометром
культурного споживання 2018 року лише 9% стверджують, що читають майже щодня. Жителі
Бухареста та гості столиці, які сіли в Трамвай поезії, мали можливість почитати
чи послухати вірші та джазову музику та побачити понад 100 збірок віршів, якими
був прикрашений інтер’єр трамвая.

Лоредана
Мунтяну, засновниця та координатор культурної громадської організації «Мистецтво не кусається»
розповіла про реакцію пасажирів Трамваю поезії: «Було багато молодих людей, які сказали, що усвідомили необхідність на
деякий час забути про телефони та планшети і прочитати якусь книгу. Я також зустріла людей похилого віку, які запанікували думаючи, що сіли не в той трамвай.
Інші розповіли, що приїхали до Румунії на кілька днів, щоб побачити своїх батьків і родичів, і сказали, що ця ідея їм дуже сподобалася, тим більше, що не зустрічали такого в інших країнах. Ці реакції мене обрадували, а потім, під час документації я зрозуміла, що ця концепція трамвая поезії дійсно унікальна. Щось подібне було
організовано, але це був дуже короткий період, у
Гонконзі в 2013 році. У будь-якому випадку така
подія, присвячена поезії і,
яка тривала так
довго, не робилася ніде більше в світі. Крім цього, подія «Поезія
не кусається», яку
ми організували у червні та
на яку запросили низку поетів та любителів поезії, дала мені можливість зрозуміти, що й поети люблять виходити на публіку та читати свої вірші, хоча не часто мають таку можливість. І поєднуючи обидва види реакцій, і публіки, і поетів, які з різних причин не мають видимості, яку вони
заслуговують, я зрозуміла, що цей проєкт «Трамвай поезії»,
може об’єднати два види очікувань. Тому ми вирішили організувати
подію і для поетів, і для пасажирів.»

Фестиваль класичної музики у метро, ​​який був проведений у 2012-2016 роках, став одним із найуспішніших проєктів, здійснених НУО «Мистецтво не кусається». «Ми перетворили перони найбільших станцій столичного метро на концертні зали, пропонуючи публіці десятки концертів, сольних виступів або унікальних музичних заходів, за участі молодих музикантів. Ми продемонстрували, що класична музика є музикою для всіх! 46% пасажирів метро взяли участь у концертах, – каже Лоредана Мунтяну. «Це перший наш проєкт. З самого початку створення неурядової організації «Мистецтво не кусається» ми спланували провести цей Фестиваль класичної музики в метро. А вже після першого Фестивалю класичної музики у метро ​​я зрозуміла, що саме цим хочу займатися – проведенням культурних заходів у публічних просторах. Його високо оцінили люди, він виявився одним із найулюбленіших фестивалів у громадських просторах. І так ми усвідомили хибність думки що мистецтво стоїть десь на п’єдесталі і що його слід донести до людей. Нам варто відкинути упередження, що класичну музику можна слухати лише в концертному залі. Класична музика є музикою для всіх, так само як поезія є для всіх, але важливо, як її представляють і те, як презентують цей вид мистецтва широкій публіці. Фестиваль класичної музики в метро став вражаючим досвідом. Він надав можливість бухарестській публіці побачити артистів, тенорів, балерин і це виглядало неймовірно.»

Після міжнародної прем’єри на
кінофестивалі в Трієсті документальний фільм про поетесу Ніну Касіан «Відстань
від мене до мене», знятий Моною Нікоаре і Даною Бунеску, на початку березня
вийшов в румунський прокат.

«З репутацією фатальної жінки, яка споживає
алкогольні напої і палить, авангардна поетеса, композитор і графічний дизайнер
Ніна Касьян (1924 – 2014 рр.) була одночасно пособницею та проблемою для режиму
сталінського типу, а потім увійшла в прямий конфлікт з режимом Чаушеску й опинилася у небажаному вигнанні в Нью-Йорку в 1985 році після вбивства дисидента
Георгія Урсу, – розповідають режисерки фільму. Ми запросили Мону Нікоаре та
Дану Бунеску в студію ВСРР на дискусію про їхній документальний фільм, що
допоможе нам зрозуміти, як їм вдалося за 90 хвилин представити історію такого
складного життя і супроводжувати Ніну Касьян в її пошуках власних виборів.

Фільм був створений компаніями Hi
Film Productions (Румунія) і Sat Mic Film (США), спільно з суспільними
телебаченням Румунії та викликав різноманітіну реакцію в Румунії через суперечливе минуле Ніни Касьян. По цій причині документальний фільм і те, як він був знятий,
досить часто відійшли на другий план. Зйомки фільму розпочалися у 2013 році,
коли Мона Нікоаре почала знімати Ніну Касьян в її квартирі в Нью-Йорку. Архівні
дослідження продовжилися до 2014 року, а основне фінансування надійшло лише в
2015 році. У стрічці Ніна розповідає про свою поезію, про те, що спонукало її вступити
в комуністичну партію, про розчарування діями режиму Чаушеску у Румунії. Одним
з головних закидів на адресу режисерок цієї кінострічки було перетворення
поетеси-пролетарки на іконічу особу.

І це незважаючи на те, що Ніна Касьян, крім кількох томів
(до 50-х років), в яких висловила свої політичні переконання, опублікувала ще
20 томів поезії і стільки ж книг для дітей, – каже Мона Нікоаре. «Не думаю, що ми
перетворили Ніну на іконічу особу, Ніна вже давно була нею. У гей-спільноті,
наприклад, вона була добре відома, вона вважалася однією з великих союзниць
цієї громади. У шкільних підручниках або по телебаченню її представляють як
авторку книг для дітей або як поетесу-пролетарку.
Залежно від обставин, кожен презентує одну складову, один бік її особистості. Ми
спробували зібрати до купи всі ці спроби презентації Ніни, спробували зрозуміти
як поєднуються вони в одній особі. Насправді, вона сама дуже критично поставилася
до цих спроб презентації.»

«Відстань від мене до мене» не
є заповітним фільмом. Все, що хотіла сказати, виправдати, пояснити Ніна Касьян
вже написала у своїх спогадах, – вважає режисерка Мона Нікоаре. Але їй
сподобалася ідея фільму, що об’єднує уривки життя поетеси і протиставить їх сьогоденню.
Мона Нікоаре: «Під час створення цього документального фільму я намагалася
дізнатися, що стоїть за цим твердженням, яке дає назву фільму і, яке я знайшла
в її спогадах: «Відстань від мене до мене». Мені було цікаво побачити, як
людина зі складною історією управляє своїм минулим. Я очкувала побачити
складний зв’язок між архівом та її особистою пам’яттю і не знала як вирішити ці
речі. Але в той же час ми хотіли поставити її перед фактами цих архівів. З
іншого боку, коли починаю працювати над фільмом, я завжди маю відчуття невизначеності,
не знаю що на мене чекає і маю тенденцію збирати якомога більше матеріалу. І,
таким чином, крім цих інтерв’ю, які стали основою фільму, ми мали й інші
матеріали, які могли використати: архів, який не мав прямого зв’язку з Ніною,
деякі зйомки, зроблені з Овідіу Мерджиняном і Рудольфом Костіном у Нью-Йорку та
Бухаресті, які, врешті-решт, Дана Бунеску переконала мене не використовувати.
Завдяки Дані, нам вдалося дійти до цієї на перший погляд формальної простоти,
яка зробила фільм таким, яким я прагнула його зробити: про відносини Ніни Касьян
з самою собою.»

До завершення остаточної
версії фільму Мона Нікоаре спробувала багато варіантів. Але разом з Даною
Бунеску вона дійшла до цієї дуже простої структури, яка відтворює хронологію людського
життя. Дана Бунеску. «Фільм був зроблений після багатьох дискусій про наявний у
нас матеріал. І дійсно ми мали багато матеріалу: зйомки Мони у 2013 році, тобто
інтерв’ю з Ніною Касьян. Потім була документація від Національної ради з питань
дослідження архівів Секурітатє та Державного архіву. Крім цього ми мали
матеріали з архівів суспільного телебачення та Національного кіноархіву Румунії.
Мона дослідила усі ці матеріали, передивилася їх знову разом зі мною, ми
багато говорили про те, що використовувати і як організувати весь цей наявний матеріал.
Отже було багато спроб викладення фактів, щоб наша історія була чіткою,
зрозумілою і залишила місце для питань. Мабуть найскладнішою була робота з документами
Національної ради з питань дослідження архівів Секурітатє, оскільки це означало
появу в документальному фільмі третьої особи, голосу невідомої особи, але яка існувала у житті цієї людини.»

Дана
Бунеску розповіла й про деякі реакції, які викликав цей документальний фільм. «Я
була рада побачити молодих людей на показі фільму. Це молоді люди, які не дуже
добре знали, який фільм вони побачать, але які після показу говорили, що хочуть
прочитати книги Ніни Касьян. Ніщо не може бути більш хвилюючим.»

12 травня в місті
Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту відбувся XII-ий випуск
Національного конкурсу декламування української поезії, в якому взяли участь 58
учнів з шкіл повітів, в
яких вивчається українська мова та які стали переможцями
повітового етапу.

Конкурс був організований Союзом українців Румунії за підтримкою Міністерства національної
освіти Румунії. Урочисте
відкриття відбулося в концертному залі Мистецької школи імені Джордже
Енеску. Виступив із привітальним словом голова Марамороської повітової
організації СУР-у Мирослав Петрецький. Також взяли участь представники Парламенту
Румунії, Уряду Румунії, Міністерства Національної освіти, Посольства України у Бухаресті, Союзу
українців Румунії, повітових шкільних інспекторатів. Репортаж про конкурс знімав
Перший національний телеканал Румунії.

Ми
запросили шкільного радника у Міністерстві
національної освіти Елвіру Кодря розповісти як пройшов цей конкурс. Ось, що вона сказала: Кожного року беруть участь у конкурсі учні зі повітів, де вивчається
українська мова, починаючи з початкових класів до гімназії та ліцею. Як завжди
конкурс був дуже добре організований, оскільки голова Марамуреської організації
СуР-у Мирослав Петрецький вже має великий досвід в організації такого роду подій. Чотири роки тому, я ввела цей конкурс до Календаря олімпіад та
національних конкурсів Міністерства національної освіти і таким чином діти
отримують й дипломи з боку цього відомства. Учні прибувають день наперед, щоб
відпочити трохи, а наступного дня проходить конкурс декламування української
поезії. До складу журі ввійшли письменник Михайло Трайста, головний редактор
журналу Наш голос Ірина Мойсей, Генеральний секретар СуР-у, історик Люба Горват, вчителька української мови Анна Самбор та я з боку Міністерства національної освіти. Цього року мені було дуже приємно, тому
що брали участь і діточки початкового заснованого цього року класу школи Вишня
Рівна і навіть учениця, яку підготувала вчителька Лариса Петрецька та яка вперше брала участь у такому конкурсі, зайняла перше
місце у своїй категорії. Також
дуже гарно представився учень повіту Сучава, підготовлений інспектором Лучією
Мігок, який вразив нас всіх аж до сліз. Він також зайняв перше місце. Між
критеріями конкурсу, крім декламування поезії, учні повинні були прочитали
текст на перший погляд, дотримуючись відповідної інтонації та потім розказали його
зміст. Журі ставив їм кілька запитань, стежив за
наголосом, дикцією, вимовлянням, нотував і потім, за отриманими балами учнями, виділив
їм премій. Премії були надані з боку Союзу українців Румунії. Учні переможці отримали
фотоапарати, а за участь по сто леїв. Метою цього конкурсу було не тільки вивчити та декламувати поезію а й заохотити учнів краще вивчати рідну українську мову. На жаль, окремі учні дуже гарно декламують, але не дуже справляються зі читанням. Треба, щоб діточки більше читали українською мовою.

Афанасій Бружа учень дев’ятого класу Православної теологічної семінарії імені Митрополита Дософтея у місті Сучава,
який вивчає українську мову в Коледжі імені Міхая Емінеску поділився своїми враженнями від участі у конкурсі та продекламував уривок з Причини Тараса Шевченка: Було приємно, що Союз українців Румунії вручив цінні премії. Мені дуже подобалося як члени журі відносилися до кожного учасника конкурсу. Я зробив собі дуже багато друзів. Місто Сігету-Мармацієй дуже гарне, я можу рекомендувати всім відвідувати це місто.

А тим часом із діброви
Козак виїзжає;
Під ним коник вороненький
Насилу ступає.
«Ізнемігся, товаришу!
Сьогодні спочинем:
Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.
А може, вже одчинила –
Не мені, другому…
Швидче, коню, швидче, коню,
Поспішай додому!»
Утомився вороненький,
Іде, спотикнеться, –
Коло серця козацького
Як гадина в’ється.
«Ось і дуб той кучерявий…
Вона! Боже милий!
Бач, заснула, виглядавши,
Моя сизокрила!»
Кинув коня та до неї:
«Боже ти мій, Боже!»
Кличе її та цілує…
Ні, вже не поможе!
«За що ж вони розлучили
Мене із тобою?»
Зареготавсь, розігнався –
Та в дуб головою!

Слід уточнити, що Посольство України в Румунії, у свою чергу, вручило дипломи чотирьом кращім вчителям, які підготували учнів -
переможців.

12 травня в місті
Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту відбувся XII-ий випуск
Національного конкурсу декламування української поезії, в якому взяли участь 58
учнів з шкіл повітів, в
яких вивчається українська мова та які стали переможцями
повітового етапу.

Конкурс був організований Союзом українців Румунії за підтримкою Міністерства національної
освіти Румунії. Урочисте
відкриття відбулося в концертному залі Мистецької школи імені Джордже
Енеску. Виступив із привітальним словом голова Марамороської повітової
організації СУР-у Мирослав Петрецький. Також взяли участь представники Парламенту
Румунії, Уряду Румунії, Міністерства Національної освіти, Посольства України у Бухаресті, Союзу
українців Румунії, повітових шкільних інспекторатів. Репортаж про конкурс знімав
Перший національний телеканал Румунії.

Ми
запросили шкільного радника у Міністерстві
національної освіти Елвіру Кодря розповісти як пройшов цей конкурс. Ось, що вона сказала: Кожного року беруть участь у конкурсі учні зі повітів, де вивчається
українська мова, починаючи з початкових класів до гімназії та ліцею. Як завжди
конкурс був дуже добре організований, оскільки голова Марамуреської організації
СуР-у Мирослав Петрецький вже має великий досвід в організації такого роду подій. Чотири роки тому, я ввела цей конкурс до Календаря олімпіад та
національних конкурсів Міністерства національної освіти і таким чином діти
отримують й дипломи з боку цього відомства. Учні прибувають день наперед, щоб
відпочити трохи, а наступного дня проходить конкурс декламування української
поезії. До складу журі ввійшли письменник Михайло Трайста, головний редактор
журналу Наш голос Ірина Мойсей, Генеральний секретар СуР-у, історик Люба Горват, вчителька української мови Анна Самбор та я з боку Міністерства національної освіти. Цього року мені було дуже приємно, тому
що брали участь і діточки початкового заснованого цього року класу школи Вишня
Рівна і навіть учениця, яку підготувала вчителька Лариса Петрецька та яка вперше брала участь у такому конкурсі, зайняла перше
місце у своїй категорії. Також
дуже гарно представився учень повіту Сучава, підготовлений інспектором Лучією
Мігок, який вразив нас всіх аж до сліз. Він також зайняв перше місце. Між
критеріями конкурсу, крім декламування поезії, учні повинні були прочитали
текст на перший погляд, дотримуючись відповідної інтонації та потім розказали його
зміст. Журі ставив їм кілька запитань, стежив за
наголосом, дикцією, вимовлянням, нотував і потім, за отриманими балами учнями, виділив
їм премій. Премії були надані з боку Союзу українців Румунії. Учні переможці отримали
фотоапарати, а за участь по сто леїв. Метою цього конкурсу було не тільки вивчити та декламувати поезію а й заохотити учнів краще вивчати рідну українську мову. На жаль, окремі учні дуже гарно декламують, але не дуже справляються зі читанням. Треба, щоб діточки більше читали українською мовою.

Афанасій Бружа учень дев’ятого класу Православної теологічної семінарії імені Митрополита Дософтея у місті Сучава,
який вивчає українську мову в Коледжі імені Міхая Емінеску поділився своїми враженнями від участі у конкурсі та продекламував уривок з Причини Тараса Шевченка: Було приємно, що Союз українців Румунії вручив цінні премії. Мені дуже подобалося як члени журі відносилися до кожного учасника конкурсу. Я зробив собі дуже багато друзів. Місто Сігету-Мармацієй дуже гарне, я можу рекомендувати всім відвідувати це місто.

А тим часом із діброви
Козак виїзжає;
Під ним коник вороненький
Насилу ступає.
«Ізнемігся, товаришу!
Сьогодні спочинем:
Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.
А може, вже одчинила –
Не мені, другому…
Швидче, коню, швидче, коню,
Поспішай додому!»
Утомився вороненький,
Іде, спотикнеться, –
Коло серця козацького
Як гадина в’ється.
«Ось і дуб той кучерявий…
Вона! Боже милий!
Бач, заснула, виглядавши,
Моя сизокрила!»
Кинув коня та до неї:
«Боже ти мій, Боже!»
Кличе її та цілує…
Ні, вже не поможе!
«За що ж вони розлучили
Мене із тобою?»
Зареготавсь, розігнався –
Та в дуб головою!

Слід уточнити, що Посольство України в Румунії, у свою чергу, вручило дипломи чотирьом кращім вчителям, які підготували учнів -
переможців.

27 травня в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, відбувся XI-ий випуск Національного конкурсу декламування української поезії, в якому взяли участь учні шкіл повітів Сучава, Марамуреш, Сату-Маре Тіміш, Караш-Северін, Арад та Ботошань, які стали переможцями повітового етапу. Конкурс був організований з ініціативи Союзу українців Румунії за сприяння Шкільного інспекторату повіту Марамуреш та Міністерства освіти Румунії.

Урочисте відкриття відбулося в концертному залі Мистецької школи імені Джордже Енеску. Виступив із привітальним словом голова Марамороської повітової організації СУР-у Мирослав Петрецький, який представив гостей та учнів з усіх повітів. На сцені виступили учні школи Поляни Марамуреського повіту під керівництвом вчительки Лукреції Семенюк з коротенькою виставою, учні школи Ремети, які виконали три народні українські пісні, а також голова СУР-у Марумареш Мирослав Петрецький, який проспівав дві народні пісні.

Учні представили себе та українські народні костюми, в яких вони були одягнуті, продекламували вірш українською мовою, прочитали текст на перший погляд, дотримуючись відповідної інтонації та розказали його зміст. До складу комісії, яка оцінювала учнів ввійшли: письменник Михайло Трайста, радник Міністерства освіти Румунії з питань нацменшин Ельвіра Кодря, головний редактор журналу Наш голос Ірина Мойсей, голова Ясської філії СУР-у Віктор Грігорчук та викладач української мови Анна Самбор.

Ми запросили шкільного інспектора з питань нацменшин Марамуреського повіту Сімону Малярчук розповісти як пройшов цей конкурс: На нашій події, на нашому святі, бо наш конкурс декламування української поезії це справжнє свято мови, в якому беруть участь найкращі з найкращих учнів, так як до речі і в інших конкурсах з української мови та літератури, були присутні учні з сім повітів. Учні були дуже добре підготовлені. Кожна школа робить селекцію, тому що багато дітей зацікавлені цим конкурсом. Підготовкою учнів займаються викладачі української мови та літератури. Учні декламували вірші підходящі шкільному віку, наприклад учні початкових класів представили більш легенькі вірші, а учні V-VIII класів та ліцеїсти декламували вірші Миколи Вороного, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших відомих поетів. Окремі учні пишуть вірші, вони записуються й на інші конкурси, куди висиляють свої роботи. Поки що ніхто не декламував власний вірш на нашому конкурсі. Я вважаю, що учень, котрий гарно декламує, означає, що він багато читає та ретельно вивчає українську мову. Після конкурсу учні здійснили екскурсію по повіту Марамуреш, вони мали нагоду краще познайомитися та спілкуватися між собою. Всю програму конкурсу склав Союз українців Румунії. Щорічно рівень підготовки учнів зростає, можна відмітити цю різницю. Українське слово прозвучало прекрасно на сцені мистецької школи. Союз українців Румунії нагородив учнів преміями, радник у Міністерстві освіти Ельвіра Кодря вручила грамоти, оскільки наш конкурс є залучений до національного календаря конкурсів Міністерства освіти Румунії. Діти отримали грамоти, премії, подарунки та книги.

Далі шкільний інспектор з питань нацменшин Марамуреського повіту Сімона Малярчук скаже, в чому полягає мета конкурсу: Розвивати нашу українську мову, продовжувати ці конкурси тому що вони підтримують нашу меншину. Я переконана, що лише завдяки такого роду подіям як конкурс декламування української поезії ми заохочуємо учнів надалі вивчати і любити свою рідну українську мову.

Сіміна Марія Колопельник, учениця першого класу школи Ремети Марамуреського повіту, яку підготувала вчителька Лівія Роман та яка отримала першу премію, продекламує вірш Бабусин песик Наталії Забіли, з яким вона представилася на Національному конкурсі декламування української поезії.

Бабусин песик

Жила собі бабуся,

І з нею песик жив.

Вона дружила з песиком,

І з нею він дружив.

Бабуся якось ввечері

Спекла смачний пиріг

І песика покликати

Побігла за поріг.

Прийшла назад – ой лишечко!

– Подівся десь пиріг!..

І бідний, бідний песик

Голодний спати ліг.

Пішла бабуся кашку

Варити з молоком.

Прийшла назад – а песик

Воює з гусаком!

Пішла бабуся рибки

Купити в рибака.

Прийшла назад – а песик

Танцює гопака!

Пішла бабуся в зелен сад

Нарвати там грушок.

Прийшла назад – а песик

Одягся в кожушок!

Пішла вона до кравчика

Замовити штанці.

Прийшла назад – а песик

Пече собі млинці!

Пішла вона до шевчика

Купити чобітки.

Прийшла назад – а песик

Розмотує нитки!

Пішла вона купити

Солодкі пиріжки.

Прийшла назад – а песик

Подер усі книжки!

Бабуся до книгарні

Пішла купить нові.

Прийшла назад – а песик

Стоїть на голові!

Ніхто ніколи песика

Не лаяв, не шмагав.

Бабуся каже: – Не пустуй!

А песик каже: – Гав!

27 травня в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, відбувся XI-ий випуск Національного конкурсу декламування української поезії, в якому взяли участь учні шкіл повітів Сучава, Марамуреш, Сату-Маре Тіміш, Караш-Северін, Арад та Ботошань, які стали переможцями повітового етапу. Конкурс був організований з ініціативи Союзу українців Румунії за сприяння Шкільного інспекторату повіту Марамуреш та Міністерства освіти Румунії.

Урочисте відкриття відбулося в концертному залі Мистецької школи імені Джордже Енеску. Виступив із привітальним словом голова Марамороської повітової організації СУР-у Мирослав Петрецький, який представив гостей та учнів з усіх повітів. На сцені виступили учні школи Поляни Марамуреського повіту під керівництвом вчительки Лукреції Семенюк з коротенькою виставою, учні школи Ремети, які виконали три народні українські пісні, а також голова СУР-у Марумареш Мирослав Петрецький, який проспівав дві народні пісні.

Учні представили себе та українські народні костюми, в яких вони були одягнуті, продекламували вірш українською мовою, прочитали текст на перший погляд, дотримуючись відповідної інтонації та розказали його зміст. До складу комісії, яка оцінювала учнів ввійшли: письменник Михайло Трайста, радник Міністерства освіти Румунії з питань нацменшин Ельвіра Кодря, головний редактор журналу Наш голос Ірина Мойсей, голова Ясської філії СУР-у Віктор Грігорчук та викладач української мови Анна Самбор.

Ми запросили шкільного інспектора з питань нацменшин Марамуреського повіту Сімону Малярчук розповісти як пройшов цей конкурс: На нашій події, на нашому святі, бо наш конкурс декламування української поезії це справжнє свято мови, в якому беруть участь найкращі з найкращих учнів, так як до речі і в інших конкурсах з української мови та літератури, були присутні учні з сім повітів. Учні були дуже добре підготовлені. Кожна школа робить селекцію, тому що багато дітей зацікавлені цим конкурсом. Підготовкою учнів займаються викладачі української мови та літератури. Учні декламували вірші підходящі шкільному віку, наприклад учні початкових класів представили більш легенькі вірші, а учні V-VIII класів та ліцеїсти декламували вірші Миколи Вороного, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших відомих поетів. Окремі учні пишуть вірші, вони записуються й на інші конкурси, куди висиляють свої роботи. Поки що ніхто не декламував власний вірш на нашому конкурсі. Я вважаю, що учень, котрий гарно декламує, означає, що він багато читає та ретельно вивчає українську мову. Після конкурсу учні здійснили екскурсію по повіту Марамуреш, вони мали нагоду краще познайомитися та спілкуватися між собою. Всю програму конкурсу склав Союз українців Румунії. Щорічно рівень підготовки учнів зростає, можна відмітити цю різницю. Українське слово прозвучало прекрасно на сцені мистецької школи. Союз українців Румунії нагородив учнів преміями, радник у Міністерстві освіти Ельвіра Кодря вручила грамоти, оскільки наш конкурс є залучений до національного календаря конкурсів Міністерства освіти Румунії. Діти отримали грамоти, премії, подарунки та книги.

Далі шкільний інспектор з питань нацменшин Марамуреського повіту Сімона Малярчук скаже, в чому полягає мета конкурсу: Розвивати нашу українську мову, продовжувати ці конкурси тому що вони підтримують нашу меншину. Я переконана, що лише завдяки такого роду подіям як конкурс декламування української поезії ми заохочуємо учнів надалі вивчати і любити свою рідну українську мову.

Сіміна Марія Колопельник, учениця першого класу школи Ремети Марамуреського повіту, яку підготувала вчителька Лівія Роман та яка отримала першу премію, продекламує вірш Бабусин песик Наталії Забіли, з яким вона представилася на Національному конкурсі декламування української поезії.

Бабусин песик

Жила собі бабуся,

І з нею песик жив.

Вона дружила з песиком,

І з нею він дружив.

Бабуся якось ввечері

Спекла смачний пиріг

І песика покликати

Побігла за поріг.

Прийшла назад – ой лишечко!

– Подівся десь пиріг!..

І бідний, бідний песик

Голодний спати ліг.

Пішла бабуся кашку

Варити з молоком.

Прийшла назад – а песик

Воює з гусаком!

Пішла бабуся рибки

Купити в рибака.

Прийшла назад – а песик

Танцює гопака!

Пішла бабуся в зелен сад

Нарвати там грушок.

Прийшла назад – а песик

Одягся в кожушок!

Пішла вона до кравчика

Замовити штанці.

Прийшла назад – а песик

Пече собі млинці!

Пішла вона до шевчика

Купити чобітки.

Прийшла назад – а песик

Розмотує нитки!

Пішла вона купити

Солодкі пиріжки.

Прийшла назад – а песик

Подер усі книжки!

Бабуся до книгарні

Пішла купить нові.

Прийшла назад – а песик

Стоїть на голові!

Ніхто ніколи песика

Не лаяв, не шмагав.

Бабуся каже: – Не пустуй!

А песик каже: – Гав!

9-10 вересня, в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту,
відбувся X-ий випуск Національного конкурсу декламування української поезії, в
якому взяли участь понад 50 учнів шкіл повітів Сучава, Марамуреш,
Тіміш, Караш-Северін та Ботошань, які стали переможцями повітового етапу. Конкурс був організований з ініціативи Союзу українців
Румунії, за сприяння Шкільного інспекторату повіту Марамуреш та Міністерства
освіти Румунії.

Урочисте
відкриття відбулося в концертному залі музичної школи імені Джордже Енеску. Були присутні заступник мера міста Сігету
Мармацієй Ілдіко Береш,
інспектор Шкільного Інспекторату Марамуреш Віда Флавія,
інспектор української мови Симона Малярчук,
директор українського ліцею імені Тараса Шевченка Касіян Піцура, учителі шкіл з сіл Ремети, Вишня Рона, Кричунів, Рускова, Поляни, Красний та представники СуР-у, серед яких голова Микола Петрецький, Михайло Трайста, Ледія Співалюк, Іван
Кідещук, Іван Лібер.

Виступив із привітальним словом голова Марамороської повітової
організації СУР-у Мирослав
Петрецький, який представив гостей та учнів з усіх повітів. Дошкільнята з Вишавської Долини, яких підготувала пані Нарциса Греченюк, яка зайняла ІІІ місце на конкурсі ,,Найкращий
вчитель української мови з діаспори”, виступили з гарним концертом. Також зачарував публіку своїм виступом танцювальний ансамбль ,,Соколята” під керівництвом пані Джети Петрецької. Концерт закінчився виступом професора Івана Мачоки, який художньо виконав одну
поему Шевченка.

Потім, в приміщенні Марамуреської
організації СуР-у учні представили себе та українські народні костюми, в яких вони були одягнуті, продекламували вірш українською мовою, прочитали текст на перший погляд, дотримуючись відповідної інтонації та розказали його зміст. До складу комісії, яка оцінювала учнів ввійшли: Трайста Михайло, Берегі Анна, Опрішан Марія,
Крамар Мотря, Кідещук Іван та Самбор Анна. Декламували вірші
понад 50 учнів з усіх повітів, де викладається українська мова, одягнені в
традиційних костюмах, які зачарували членів журі своїм талантом. Після завершення конкурсу, учні разом з викладачами та батьками відвідали дерев’яний монастир Бирсана та інші історичні атракції повіту Марамуреш. Наступного дня, 10 вересня відбулося преміювання
учнів. Союз Українців Румунії подарував учням грамоти, грошові премії та книги.

Ми запросили Івана Лібера з Копачеле,
Караш-Северінського повіту, представника української інтелігенції Румунії,
викладача музики, композитора, диригента і збирача фольклору розповісти про
рівень підготовки учнів. Ось що він сказав: Я вже кілька років підряд беру участь у цьому конкурсі, як представник СУР-у або як голова комісії, зокрема для того, щоб оцінив
рівень підготовки учнів учасників. І цього року, так як і у минулих роках взяли
участь у конкурсі багато учнів від I до XII класу. Для того, хто любить українську поезію, було дуже приємно слухати, як
діти декламують вірші. У різних
регіонах, де проживає наша українська громада є різні думки про викладання
української мови. Ті, хто вважають українську мову як іноземну мову, так як
французьку або англійську, ті трохи помиляються, а ті, хто вважають, що українська мова це рідна мова, яку учні повинні знати, вони дотримуються правильної
думки про викладання та засвоєння української мови: читання, писання та
вираження. Хочу сказати, що на цьогорічному конкурсі, більшість учнів
декламували досить гарно українські вірші, зокрема українських поетів із
України, але треба уточнити, що і в Румунії є поети, які пишуть гарні українські
вірші, яких можна декламувати на конкурсах. Наша мова є гарна, її треба
використовувати щодня, не лише на уроках з української мови. Моя думка є така,
що треба більше уваги приділяти читанню і писанню, тому що діти в житті повинні
знати писати і читати й прозу, не лише вірші. Взагалі, дуже гарно пройшов цьогорічний
конкурс. Надіюся, що в майбутньому буде так само, може ще краще. Бажаю всім
учням, вчителям і комісіям багато успіху в майбутньому!

Далі,
Біанка
Русняк, учениця третього класу школи Ремети Марамуреського повіту, яку підготувала вчителька Анамарія Ковач та яка отримала другу премію, висловить свої враження у зв’язку з
Національним конкурсом декламування української поезії: Я люблю українську мову, тому що
це моя рідна мова, мова моїх батьків та бабусів. А тепер послухайте віршик А я люблю Надії Красоткіни.

А я люблю цю землю – білий світ.

Усе на ній мені і рідне, й миле.

І вишеньки весною ніжний цвіт,

І заметілі білої вітрила.

А влітку – спеку й дощики рясні,

Малі струмочки, й ріки гомінливі.

Чарівні квіти, трави запашні,

Пісні пташині теж мені важливі.

Люблю осінню дивовижну мить,

Коли земля від золота ясніє.

А листячко летить собі й летить…

Щемить серденько і про весни мріє.

Уся природа – загадка
жива.

Ну,
як, скажіть, цю землю не любити!

Тому
про неї всі мої слова,

Бо ж
раз на ній нам довелося жити.

Були нагороджені наступні учні:

І премія:

1. КОЛОПЕЛЬНИК СІМІНА МАРІЯ – Підготовчий клас;
2. ЦІФРАК ДІАНА – І клас;
3. ЯВОРОВСЬКІ МАР’ЯН – ІІ клас;
4. КІДЕША АНАСТАСІЯ ЙОНЕЛА – ІІІ клас;
5. ШОЙМАН АНА – ІV клас;
6. ЧЕЛЕНЮК КРІНА – V клас;
7. СЕМЕНЮК ДЕНИС – VІ клас;
8. ШОЙМАН НАТАША – VІІ клас;
9. БОВТ МАРІЯ МИРОСЛАВА – VІІІ клас;
10. ПИРОЖУК СВІТЛАНА – ІX клас;
11.ПАВЛЮК ІРИНА – X клас;
12.ГОДИНКА ЙОНЕЛА – XІ клас;
13.ГАВРИЛЯК ВЕРОНІКА – XІІ клас;

ІІ премія:

1. БЕЖЕРА НАРЦИСА – І клас;
2. ЯВОРЕНЧУК ДЕНИС – ІІ клас;
3. РУСНЯК БІАНКА – ІІІ клас
4. ЯВОРОВСЬКІ МАРІЯ – ІV клас;
5. КОРОАМЕ РОДІКА – V клас;
6. ПЕТРАШУК КЛАВДІУ – VІ клас;
7. БІЛЧИК ДЖЕССИКА – VІІ клас;
8. ОШТИПОК АЛЕКС – VІІІ клас;
9. КОСТЮК ЧЕЗАРА ВАНЕСА – ІX клас;
10.ГРІГОРАШ АЛІН – X клас;
11.КІРІЯК НАТАША ОЛЕКСАНДРА – XІ клас;

ІІІ премія:

1. ЯВОРЕНЧУК ГАБРІЕЛ ДІТЕР – І клас;
2. БОВТ АНДІ – ІІІ клас;
3. МІКОЛАЙЧУК МОТРЯ ЛАРИСА – ІV клас;
4. ТЕРЕЛЯ МЕЛІСА ВАЛЕНТИНА – V клас;
5. ПРЯЛА РУСНАК АНКА – VІ клас;
6. ПРЯЛА МАРІЯ – VІІ клас;
7. ГУТОПІЛА АНА МАРІЯ – VІІІ клас;
8. СОКАЧ БІАНКА – ІX клас;
9. КЛІПЕЙ НАОМІ – X клас;
10. ГРЕЗДАК АДЕЛІНА – XІ клас;

Відзнаки:

1. ТЕРЕЛЯ КИТИЛІН – ІІІ клас;
2. МАНОЛЯК КАСІАН – ІV клас;
3. ГРЕЗДАК ДАНІЄЛА – V клас;
4. АНДРЮК РОКСАНА – VІ клас;
5. ЯВОРЕНЧУК ДЕЛІЯ – VІІ клас;
6. ШТЕФАНИГА МАРІЯ – VІІІ клас;
7. СКОПЕЦЬ МАР’ЯНА – ІX клас;
8. ПАЛКАНІН ЛІДА – X клас;

За участь:

1. КОРЖУК МАРІЯ – ІV клас;
2. КУТ КЛАВДІУ ОЛІВЕР – ІІІ клас;
3. АГРІЦКУЛЕСЕЙ РЕБЕКА – ІV клас;
4. ПОЛИК ЮЛІАНА – V клас;
5. ПОПОВИЧ ТЕОДОРА – VІ клас;
6. ТАКУ ФЛОРЕНТИНА – VІ клас;

9-10 вересня, в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту,
відбувся X-ий випуск Національного конкурсу декламування української поезії, в
якому взяли участь понад 50 учнів шкіл повітів Сучава, Марамуреш,
Тіміш, Караш-Северін та Ботошань, які стали переможцями повітового етапу. Конкурс був організований з ініціативи Союзу українців
Румунії, за сприяння Шкільного інспекторату повіту Марамуреш та Міністерства
освіти Румунії.

Урочисте
відкриття відбулося в концертному залі музичної школи імені Джордже Енеску. Були присутні заступник мера міста Сігету
Мармацієй Ілдіко Береш,
інспектор Шкільного Інспекторату Марамуреш Віда Флавія,
інспектор української мови Симона Малярчук,
директор українського ліцею імені Тараса Шевченка Касіян Піцура, учителі шкіл з сіл Ремети, Вишня Рона, Кричунів, Рускова, Поляни, Красний та представники СуР-у, серед яких голова Микола Петрецький, Михайло Трайста, Ледія Співалюк, Іван
Кідещук, Іван Лібер.

Виступив із привітальним словом голова Марамороської повітової
організації СУР-у Мирослав
Петрецький, який представив гостей та учнів з усіх повітів. Дошкільнята з Вишавської Долини, яких підготувала пані Нарциса Греченюк, яка зайняла ІІІ місце на конкурсі ,,Найкращий
вчитель української мови з діаспори”, виступили з гарним концертом. Також зачарував публіку своїм виступом танцювальний ансамбль ,,Соколята” під керівництвом пані Джети Петрецької. Концерт закінчився виступом професора Івана Мачоки, який художньо виконав одну
поему Шевченка.

Потім, в приміщенні Марамуреської
організації СуР-у учні представили себе та українські народні костюми, в яких вони були одягнуті, продекламували вірш українською мовою, прочитали текст на перший погляд, дотримуючись відповідної інтонації та розказали його зміст. До складу комісії, яка оцінювала учнів ввійшли: Трайста Михайло, Берегі Анна, Опрішан Марія,
Крамар Мотря, Кідещук Іван та Самбор Анна. Декламували вірші
понад 50 учнів з усіх повітів, де викладається українська мова, одягнені в
традиційних костюмах, які зачарували членів журі своїм талантом. Після завершення конкурсу, учні разом з викладачами та батьками відвідали дерев’яний монастир Бирсана та інші історичні атракції повіту Марамуреш. Наступного дня, 10 вересня відбулося преміювання
учнів. Союз Українців Румунії подарував учням грамоти, грошові премії та книги.

Ми запросили Івана Лібера з Копачеле,
Караш-Северінського повіту, представника української інтелігенції Румунії,
викладача музики, композитора, диригента і збирача фольклору розповісти про
рівень підготовки учнів. Ось що він сказав: Я вже кілька років підряд беру участь у цьому конкурсі, як представник СУР-у або як голова комісії, зокрема для того, щоб оцінив
рівень підготовки учнів учасників. І цього року, так як і у минулих роках взяли
участь у конкурсі багато учнів від I до XII класу. Для того, хто любить українську поезію, було дуже приємно слухати, як
діти декламують вірші. У різних
регіонах, де проживає наша українська громада є різні думки про викладання
української мови. Ті, хто вважають українську мову як іноземну мову, так як
французьку або англійську, ті трохи помиляються, а ті, хто вважають, що українська мова це рідна мова, яку учні повинні знати, вони дотримуються правильної
думки про викладання та засвоєння української мови: читання, писання та
вираження. Хочу сказати, що на цьогорічному конкурсі, більшість учнів
декламували досить гарно українські вірші, зокрема українських поетів із
України, але треба уточнити, що і в Румунії є поети, які пишуть гарні українські
вірші, яких можна декламувати на конкурсах. Наша мова є гарна, її треба
використовувати щодня, не лише на уроках з української мови. Моя думка є така,
що треба більше уваги приділяти читанню і писанню, тому що діти в житті повинні
знати писати і читати й прозу, не лише вірші. Взагалі, дуже гарно пройшов цьогорічний
конкурс. Надіюся, що в майбутньому буде так само, може ще краще. Бажаю всім
учням, вчителям і комісіям багато успіху в майбутньому!

Далі,
Біанка
Русняк, учениця третього класу школи Ремети Марамуреського повіту, яку підготувала вчителька Анамарія Ковач та яка отримала другу премію, висловить свої враження у зв’язку з
Національним конкурсом декламування української поезії: Я люблю українську мову, тому що
це моя рідна мова, мова моїх батьків та бабусів. А тепер послухайте віршик А я люблю Надії Красоткіни.

А я люблю цю землю – білий світ.

Усе на ній мені і рідне, й миле.

І вишеньки весною ніжний цвіт,

І заметілі білої вітрила.

А влітку – спеку й дощики рясні,

Малі струмочки, й ріки гомінливі.

Чарівні квіти, трави запашні,

Пісні пташині теж мені важливі.

Люблю осінню дивовижну мить,

Коли земля від золота ясніє.

А листячко летить собі й летить…

Щемить серденько і про весни мріє.

Уся природа – загадка
жива.

Ну,
як, скажіть, цю землю не любити!

Тому
про неї всі мої слова,

Бо ж
раз на ній нам довелося жити.

Були нагороджені наступні учні:

І премія:

1. КОЛОПЕЛЬНИК СІМІНА МАРІЯ – Підготовчий клас;
2. ЦІФРАК ДІАНА – І клас;
3. ЯВОРОВСЬКІ МАР’ЯН – ІІ клас;
4. КІДЕША АНАСТАСІЯ ЙОНЕЛА – ІІІ клас;
5. ШОЙМАН АНА – ІV клас;
6. ЧЕЛЕНЮК КРІНА – V клас;
7. СЕМЕНЮК ДЕНИС – VІ клас;
8. ШОЙМАН НАТАША – VІІ клас;
9. БОВТ МАРІЯ МИРОСЛАВА – VІІІ клас;
10. ПИРОЖУК СВІТЛАНА – ІX клас;
11.ПАВЛЮК ІРИНА – X клас;
12.ГОДИНКА ЙОНЕЛА – XІ клас;
13.ГАВРИЛЯК ВЕРОНІКА – XІІ клас;

ІІ премія:

1. БЕЖЕРА НАРЦИСА – І клас;
2. ЯВОРЕНЧУК ДЕНИС – ІІ клас;
3. РУСНЯК БІАНКА – ІІІ клас
4. ЯВОРОВСЬКІ МАРІЯ – ІV клас;
5. КОРОАМЕ РОДІКА – V клас;
6. ПЕТРАШУК КЛАВДІУ – VІ клас;
7. БІЛЧИК ДЖЕССИКА – VІІ клас;
8. ОШТИПОК АЛЕКС – VІІІ клас;
9. КОСТЮК ЧЕЗАРА ВАНЕСА – ІX клас;
10.ГРІГОРАШ АЛІН – X клас;
11.КІРІЯК НАТАША ОЛЕКСАНДРА – XІ клас;

ІІІ премія:

1. ЯВОРЕНЧУК ГАБРІЕЛ ДІТЕР – І клас;
2. БОВТ АНДІ – ІІІ клас;
3. МІКОЛАЙЧУК МОТРЯ ЛАРИСА – ІV клас;
4. ТЕРЕЛЯ МЕЛІСА ВАЛЕНТИНА – V клас;
5. ПРЯЛА РУСНАК АНКА – VІ клас;
6. ПРЯЛА МАРІЯ – VІІ клас;
7. ГУТОПІЛА АНА МАРІЯ – VІІІ клас;
8. СОКАЧ БІАНКА – ІX клас;
9. КЛІПЕЙ НАОМІ – X клас;
10. ГРЕЗДАК АДЕЛІНА – XІ клас;

Відзнаки:

1. ТЕРЕЛЯ КИТИЛІН – ІІІ клас;
2. МАНОЛЯК КАСІАН – ІV клас;
3. ГРЕЗДАК ДАНІЄЛА – V клас;
4. АНДРЮК РОКСАНА – VІ клас;
5. ЯВОРЕНЧУК ДЕЛІЯ – VІІ клас;
6. ШТЕФАНИГА МАРІЯ – VІІІ клас;
7. СКОПЕЦЬ МАР’ЯНА – ІX клас;
8. ПАЛКАНІН ЛІДА – X клас;

За участь:

1. КОРЖУК МАРІЯ – ІV клас;
2. КУТ КЛАВДІУ ОЛІВЕР – ІІІ клас;
3. АГРІЦКУЛЕСЕЙ РЕБЕКА – ІV клас;
4. ПОЛИК ЮЛІАНА – V клас;
5. ПОПОВИЧ ТЕОДОРА – VІ клас;
6. ТАКУ ФЛОРЕНТИНА – VІ клас;

Відома поетеса, прозаїк та
есеїст Руксандра Чесеряну опублікувала нещодавно, у 2014 році, збірку поезій
Каліфорнія (на Сомеші) у видавництві Charmides:Каліфорнія (на Сомеші) є сильною й добре
побудованою збіркою Руксандри Чесеряну, мабуть, найкращою дотепер. Окрім
сенсорності та чуттєвості поетичних зображень, до яких вона нас уже привчила,
новими тут є досвід посвячення, екстатичність стану поезії та програмний намір
затвердити віру в поезію, – так писала критик Адіна Дініцою в Культурній
обсерваторії. Роблячи посилання на заголовок, автор каже, що відмовилася в
останній момент на слово готель у заголовку, тому що це слово є обмежуючим
для того, що вона хотіла зробити у цій книзі про дитинство, юність, молодість
та зрілість; про віру в поезію та про битву за поезію.

Руксандра Чесеряну: Це не був
проект, зафіксований із початку, а клопотання, із початку алювіальний проект,
який зафіксувався по мірі свого зростання. На початку я думала, що напишу поему
десь на п’ять сторінок. Вона вже була продумана по трьох шарах: шар
реалістичної візуальності на березі Сомешу, шар віри в поезію та метапоезія, і
шар спогадів. Я й не усвідомила, що вона розвинеться так розгалужено, я думала,
що поема буде концентрованою. Потім в певний момент я зрозуміла, що ці шари є
не тільки обширними, а що я створила свого роду защіпку, одночасно і вибух, і
імплозію, які покотяться. Вони полетять стрімголов і від мене залежатиме, коли
відбудеться їхня зупинка. Тож походила з відомої пісні гурту Eagles, тому що
для поеми із п’яти сторінок ця назва була достатньою. Але після того, як поема
перетворилася в багато поем, стала свого роду річкою з різними шарами, нішами,
заглибленнями на напрямками, я зрозуміла, що це буде занадто вузьким, щоб
умістити весь цей потік, який народився в мені.

У 2013 році Руксандра Чесеряну
придбала собі велосипед і почала кататися берегом річки Сомеш. Я поверталася
додому після того, як проїхала декілька
разів вгору і вниз по березі річки, коли почула дзвін гітари і розсіяні голоси:
це були хлопці й дівчата, які бренькали мелодію Готель Каліфорнія із її
специфікою домінуючої гітари в стилі гурту Eagles. Дзвін тієї замученої
гітари (тому що почуті мною підлітки імпровізували боязко) та їхні голоси, то
тонкі, то хриплі, змусили мене повернутися в часі, коли я сама була підлітком і
співала із моїми шкільними подругами (а потім із подругами з факультету) ту ж
почуту імпровізовану нещодавно мелодію як на березі Сомеша, так і на острові
Собак (нині ліквідованому), чи на різних шкільних чи студентських вечірках. Із
цього повернення в часі все й почалося, тут прийшла в дію поема та ціла книга,
яка складається із однієї поеми (по трьох шарах).

Руксандра Чесеряну: Мені стається щось дивне, але це корисна
дивина, вона наповнює мене енергією та життям, ультражиттям, як називаю його я.
Тому що мені ясно, що ця книга для мене уже означає форму життя таким чином, що
мені дуже ясно, що воно буде більшати. Гадаю, що додані шари стимулюватимуть
інші шари, особливо під час літніх відпусток, тому що особливо тоді входить в
дію мій прустіанізм, шари спогадів чи мета поезії концентруються. Мені ясно, що
ця книга з часом зростатиме, але відтепер вона залишиться особистим рукописом,
тому що я не публікуватиму ці доповнення. Я вже опублікувала бібліофічне
видання, куди додала 17 уривків, але відтепер, скільки б я не написала ще, це
буде лише електронний рукопис, тільки мій, який матиме життєву функцію.

Про збірку Каліфорнія (на
Сомеші) казали, що вона є про поезію як життєве призвання та про
екзистенціальну віру в поезію. Поема містить і необхідні книжкові посилання для
поезії Руксандри Чесеряну: Особисто я сформувалася в середовищі, де поезія
була високим естетичним стандартом. Мій батько читав мені поезію в підлітковому
віці, він приніс мені в 17-18 років книги восьмидесятників, з ним я почала
читати й коментувати поезію восьмидесятників. Із ним, звичайно ж, я почала
читати велику поезію світу. Я виросла з ідеєю, що поезія є чимось максимальним,
але на той час я не знала, що поезія стане для мене чимось найвищим. Звичайно,
сьогодні ми намагаємося уникати патетичних слів, тому що живемо в суспільстві,
яке в певному сенсі не зачаровується, яке не хоче бути центрованим на
архетипах. Проте я, адаптована до цього пост-постмодерного суспільства,
залишаюся з моїми попередніми віруваннями, які дотепер синтетизувалися, тому що
я вже зріла. Тож для мене поезія означає форму порятунку, порятунку життєвого
рівня. Я вірю в поезію й веду боротьбу за поезію, тому що для мене вона є
вищими мистецтвом, мабуть, єдиним типом літератури, яку я можу прирівняти із
симфонічною музикою. І коли я говорю про поезію, я не маю на увазі віршування,
а вірші, естетично кредитовані в просунуту форму. Про це йде мова, коли я кажу,
що борюся за поезію. Я вірю, що в нашому незачаровуючому світі ще існують
рішення зачарування через історії, тому що світ можна врятувати історіями,
поезією та вірою в певну поезію. Я не вірю, що світ ще можна врятувати
тривіальною поезією, але це не можна зробити й сентиментальною, легкою
патетичною поезією. Проте існує те, що я називаю поезією, комбінованою з
метапоезією, де віра в літературу стає формою життя.

Шизоїдний океан (поеми,
1997), Lunacies (поеми, 2004), Паноптикум. Політична тортура в 20 столітті
(есе, 2006), Жінка-хрестоносець (поеми, 2008), Підводний човен прощання
(поема, 2009) є кількома збірками Руксандри Чесеряну, які були опубліковані
англійською. Джейн Елрідж Міллер присвячує їй цілі сторінки у збірці Хто є хто
в сучасному жіночому письменництві, опублікованій в Лондонському та
Нью-йоркському видавництві Раутледж.

Прустіанізм* – імітація роману
Пруста, робота психологічного аналізу і соціального спостереження, сильно
залежить від бергсонізма, що реконструює минуле на основі афективного потоку
пам’яті.

Я завжди вважав, що один з найбільших шансів у моєму житті був той, коли я обрав цю професію: професора, дослідника математики та інших повязаних з нею наук- заявив академік Соломон Маркус, якому виповнилося нещодавно 90 років, в інтерв’ю Всесвітній службі Радіо Румунія, в якому розповів про матиматику, поезію, відкриття – елементи життя, присвяченого науці та людству, життя проведеного під знаком дитячого запитання: Що ж станеться, якщо подумаєш далі і далі? Соломон Марукс пояснює: Світ є таким, яким ми його спроможні сприймати. Якщо наша уява досить багата й наш світ буде багатим.

Автор численних міждисциплінарних досліджень про використання математики в лінгвістичному аналізі, в театрі, поезії, природнинх та соціальних науках, в образотворчому мистецтві, академік Соломон Маркус був нагороджений і за свою дільність у галузі літературної критики. Його книги були перекладені на багатьох мовах, він опублікував понад 50 книг та сотні статей у наукових журналах або журналах по спеціальності в країні та за кордоном. Для Соломона Маркуса зустріч з поезією відбулася у 15 років, коли прочитав вірш Міхая Емінеску Вечір на пагорбі, вірш який на його думку є сповненим надзвичайним світінням. “ Я відчув цей стан чарівності, якого я відкрив пізніше й у Рільке, Едгара Аллана По, Бодлера.

Студіювати математику почав набагато пізніше, оскільки шкільна математика не покладалася на ідеї, на баченні, вона була сконфіскована механічними процесами. Матиматика виховувала почуття порядку, не проникаючи більш глибше, – ствердив академік.

У тебе яблуко. Зїдаєш половину з нього сьогодні, завтра половину з того, що залишилося, післязавтра половину з того, що залишилося напередодні. Постає запитання коли яблуко закінчиться? Нам відомо з практики, що яблуко можна зїсти досить швидко, але за цим розрахунком, яблуко ніколи не закінчується. Всі ці запитання не давали мені спокою, але я тоді не розумів куди вони ведуть, бо шкільна математика не цікавила мене. Так описує Соломон Маркус своє наближення до матиматики та інших наук. Соломон Маркус: “Перші мови програмування були вивчені в сфері біології, у студіюванні нервової системи, а потім спадковості. Це було, до речі, справжнє інтелектуальне підприємство, в якому були залучені знавці з лінгвістики, математики, логіки, біології, психології й постійно щось інше додавалося. Таким чином, ми дійшли до семіотики. Я здав собі справу, що пізнання, природно, не можна обмежити конкретною дисципліною. Треба мати перед собою широкий горизонт. “Можна займатися літературою без здобуття відповідного диплому, але для матиматики це важче, оскільки цю дисципліну треба стистематично вивчати, логічка, біологія, психологія та поезія доповнюють цей горизонт, – додає Соломон Маркус: “Велич видовища людського пізнання приходить в першу чергу від того, як проявляється єдність світу. Це певна єдність, певна глибока простота. Стільки часу, скліьки ми залишаємося в сфері представленого нам світу поділеного на шматки з окремими бачннями, ми не матимемо загальний погляд. Ми повинні бачити, як виглядає світ, тоді коли перед нами одночасно появлюються пейзажі з різних галузей. Наприклад, ми повинні зрозуміти, що ізомерія, хімічне явище про існування речовин з однаковою молекулярною формулою, є явищем яке стосується біологічної спадковості, способу в якому вживаються звуки у мові, і все це знаходиться під знаком того, що називається першість структури на шкоду речовини. І це все призвело до структуралізму. Саме в цьому полягає радість пізнання та задоволення що розумієш світ.

Для розуміння світу Інтернет є дуже корисним інструментом, вважає Соломон Маркус:Ми знаходимося в перехідному періоді. Інтернет – ще молодий. У цьому перехідному періоді є досить видатних науковців, які не працюють в Інтернеті, але маємо й багато молодих осіб, які працюють в Інтернеті, та які не дуже відвідують традиційну бібліотеку.

Навіть, якщо у даний момент у Інтернеті зявиться вся друкована культура, додає Соломон Маркус, поки що ми повинні застосовувати метод “комбінованої освіти. Ми знаходимося на дуже важливому історичному роздоріжжі.

“Особа з великою чутливістю, з виглядом звабливої русалки й наляканої сарни, в профіль подібної з Данте, з пальцями незабутньої виняткової елегантності, маючи музику в крові та поезію у всьому своєму тілі, з оп’яняючою розмовою, немов престижне шампанське, шалений споживач горілки та сигарет, цинічна і грайлива, романтична й меланхолійна, тендітна і жорстока, делікатна і непохитна — такою була Ніна Касіян”. Цей опис, написаний одразу ж після смерті поетеси (16 квітня 2014 р.), належить історику Владіміру Тісменяну.

Рене Анні Касіян народилася 27 листопада 1924 року в м. Галаць в родині єврейського походження. Освіту здобула в Брашові та Бухаресті. У 16 років вступила до Організації комуністичної молоді. Перші її літературні спроби були підтримані двома важливими румунськими поетами як Тудор Аргезі та Іон Барбу. “Безперечнїй талант” — дав вирок Тудор Аргезі. Як пише критик Апекс Штефенеску, “вона відчуває потяг до комуністичного руху, але “товариші” відносяться до не] з антипатією, вважаючи гордовитою і владною”. Після короткого періоду, під час якого пише пролетарську поезію, вона повертається до автентичної літератури і пише багато книг для дітей (“Принц Міорлау”, 1957 р., “Пригоди Тромпішора”, 1959 р., “Той, хто все заплутує”, 1961 р., “Веселка”, 1962 р., “Історія двох тигренят Нінігри та Алігри”, 1969 р., “Кішка по телевізору”, 1971 р., “Між нами, дітьми”, 1974 р.).

У 1985 році, поїхавши до США як “запрошений викладач” зі стипендією “Сорос” для викладання курсу в Нью-Йорці, вона дізнається про арешт та вбивство у в’язниці дисидента Георге Урсу, який був її другом. Вирішує не повертатися в країну; як репресії, її квартиту в Румунії конфісковують, всі її книги забороняють і вилучають з бібліотек аж по падіння режиму Чаушеску в грудні 1989 року. Її поеми з’являються в американських журналах “The New Yorker”, “Atlantic Monthly”, “New England Review” та “American Poetry Review”.

Переважна більшість поезії Ніни Касіян була перекладена англійською, італійською, французькою. Ніна Касіян зробила багато перекладів з творчості Володимира Маяковського, Корнія Чуковського, Маргарити Алігер, Янніса Ріцоса, Крістіана Моргенштерна, Пауля Целана, Бертольда Брехта, Мольєра, Шекспіра. Після 10 років свого перебування в Нью-Йорку Ніна Касіян заявила в своєму інтерв’ю з Ліліаною Урсу: “Спочатку я не робила нічого, тому що не була здатна на жодні дії, я була несприйнятливою, анестезованою після багатьох фундаментальних втрат. І дуже дружною з ідеєю смерті. Але все-таки, не докладаючи жодних зусиль, мені пощастило, і тому на перший погляд я можу вважати себе тріумфуючою особою, але з другого погляду — я сумний шматок м’яса, “helas, la chair est triste et jai lu tous les livres”. Це й метафора і по суті те, що зі мною сталося. Дійсно, вплив, який я мала на американську й англійську публіку, був для мене сюрпризом і одкровенням. Тому що мої слова прийшли з іншої землі, не тільки з іншої мови, із зовсім психічної, розумової конфігурації, тож мене здивувало, що публіка була настільки сприйнятливою, чи я настільки переконливою. І результат є дійсно таким — сталася любов з першого погляду.”

Як каже критик Алекс Штефенеску, Ніна Касіян була наділена “каустичною іронією, яку можна було пояснити, з одного боку, специфічно жіночим гострим даром спостереження, а з іншого боку — інтелігентською ясністю, яка стане пізніше для поетеси не тільки характерною рисою, а й темою для медитації, гаряче підтриманою метою, справою віри”. Ніна Касіян: “Я повна сумнівів, я кажу собі, що все було враженням, що мені тільки здалося, що я випромінюю поезію, а насправді я не поетеса! Я думаю, що володію лише одним певним ремеслом та інерцією ремесла, і насправді це все. Але ці сумніви не погані. Сумніви є творчими з умовою, якщо вони не будуть домінувати, не заполонять тебе повністю.”

21 березня 2014 року поетеса була вшанована у Венеції в Міжнародний день поезії з нагоди публікації її першої антологічної збірки поезій італійською “Є багато способів, щоб зникнути” (“Cè modo e modo di sparire”). Це був один з найважливіших заголовків поезій, запропонованих італійськими видавництвами в останні роки. З цієї нагоди в Румунському культурному інституті відбулася проекція інтерв’ю з Ніною Касіян, вилученого з документального фільму “Ми, румуни, у світі”, створеного у 2010 році Марією Штефанаке. Ніна Касіян, яку вважають однією з найбільших спокусниць румунської літератури, була дуже оцінена відомими письменниками. “Я любила й була любимою. Я творила постійно. Іноді я насолоджувалася визнанням, але дуже часто була й маргіналізована, навіть в наші дні. Але все це відноситься до балансу життя!” — казала Ніна Касіян в одному недавньому інтерв’ю.

Кохання не знає кордонів! Це демонструє й список 50 найкращих любовних віршів за останні 50 років. Фахівці всесвітньовідомого лондонського мистецького центру «Southbank Centre», протягом року працювали над складенням списку, здійснивши «справжній міжнародний відбір», надзвичайно «різноманітний зі стилістичного погляду».

Були обрані твори письменників з більш ніж 30 країн. Молоді і не дуже, відомі або ні, вони походять з усіх куточків світу: від США, Франції, Польщі і Канади до Туреччини, Ірландії, Ямайки, Норвегії, Сербії й Японії. Є в списку поети і поетеси з Ізраїлю, Індії, Латвії, Англії, Шотландії, Йорданії, Південноафриканської республіки, Саудівської Аравії, Пакистану, Нігерії, Сомалі, Південної Кореї, Єгипту, Македонії, Білорусі і навіть з іракського Курдистану та Палестинської автономії.

До списку найгарніших віршів про кохання за версією фахівців лондонського «Southbank Centre» увійшла й Румунія, завдяки поетесам Ніні Касіян і Дойні Йоанід. «Чарівна леді [Donna miraculata]» називається вірш, який 45 років тому написала Ніна Касіян та, який англійці включили до 50 найкращих поетичних творів про кохання за останні півстоліття.

Ті самі англійці, які після смерті поетеси навесні цього року писали на шпальтах часопису The Guardian про життєрадісність її віршів, присвячених насамперед коханню та про вірші, які не дають розуму спокій багато часу після їх читання. Поезія Ніни Касіян, однієї з найбільш спокусливих поетес румунської літератури, була заборонена і вилучена з бібліотек в роки комунізму. Тільки після падіння комуністичного режиму в 1989 році поетеса повернулася до Румунії зі Сполучених Штатів.

Що стосується Дойни Йоанід, то вона увійшла до списку найкрасивіших віршів про кохання з віршем «Жовтий пес [Câinele galben]» що, зявився відносно недавно – у 2010 році. «Було важко змусити себе обрати тільки 50 віршів, але гадаємо, що ми склали багатий і різноманітний список найгарніших любовних віршів у світі», – сказав письменник Джеймс Рансі, який увійшов до групи фахівців лондонського мистецького центру.

Усі 50 віршів 20 липня в Лондоні представлять публіці відомі актори та музиканти в ході безпрецедентної події. Вірші будуть читатися без перекладу на англійську мову. Захід стане частиною Фестивалю кохання, а також Міжнародного фестивалю поезії, який проводиться з 1967 року.