Йон Раціу був одним з тих провідних румунських
демократичних політиків що став прикладом для румунського суспільства, коли йшлося про відновлення демократії в 1990 році, після 45 років
комунізму. Нащадок сім’ї зі славним минулим у боротьбі за національні
права румунів в Австро-Угорщині, Йон Раціу, своїм стилем сприяв значному поліпшенню румунського
політичного клімату після грудня 1989 р. Він відрізнявся від інших політиків своєю
краваткою-метеликом, своєю ввічливістю, поведінкою та акцентом, з яким він розмовляв румунською мовою. Йон Раціу був одним з
найважливіших румунських демократичних політиків після 1990 року, який виступав
як проти
фашистської, так і комуністичної диктатур. Повернувшись до Румунії у 1990 році,
він був одним із тих, хто відбудував Націонал-селянську Християн-демократичну партію
та долучився до відновлення демократичного клімату.
Йон Раціу народився 6 червня 1917
року в місті Турда (захід Румунії) в родині румунських інтелектуалів, які
боролися за національні права румунів в Габсбурзькій імперії та
Австро-Угорщині. Він закінчив Юридичний факультет в місті Клуж-Напока та
Економічний факультет Кембриджського університету і був активним членом
Націонал-селянської партії. У 1940 році він був прийнятий на роботу в
Міністерстві закордонних справ і відправлений до Лондона в лютому 1940 року, до
падіння Франції. Після окупації Франції, що була основним союзником Румунії,
Йон Раціу продовжив працювати в Посольстві Румунії у Великій Британії до початку вересня 1940
року, коли в Бухаресті до влади прийшли генерал Йон Антонеску і Залізна
гвардія. Переконаний англофіл і франкофіл, Йон Раціу відмовився підтримувати
приєднання Румунії до коаліції на чолі з фашистською Німечинною.
У 1985 році, в інтерв’ю радіостанції «Радіо Свобода» в ефірі програми «Румунська
злободенність»,
запис якої зберігається в архіві Центру усної історії Румунського радіомовлення, Йон Раціу розповів, що
змусило його залишитися у Великобританії: «Після зречення королем Каролем II-им престолу та приходу
до влади легіонерів, я подав у відставку у вересні 1940 року. Потім звернувся
до Міністерства закордонних справ Великобританії з проханням надати мені політичний
притулок, який я одразу ж отримав. Мені пощастило отримати стипендію в
Кембриджському університеті де я вчився протягом трьох років і отримав учений
ступінь «Master of arts», що трохи більше ніж диплом спеціаліста з економіки.
Під час навчання в Кембриджі, я записав низку радіопередач на патріотичну
тематику в питанні Трансільванії, особливо після захоплення Північної
Трансільванії в 1940 році. Так само я брав активну участь в роботі Спілки
румунських студентів у Великобританії.»
Йон Раціу взяв участь у пропаганді, спрямованій на виведення Румунії з
альянсу з Німеччиною та її переходу на бік Об’єднаних Націй. Але він
прагнув, щоб Центральна та Східна Європа, в тому числі Румунія, залишилися під
впливом західної демократії після війни: «Я працював у Міжнародній раді
студентів, члени якої обрали мене віце-президентом, під час війни, та у
Всесвітньому виконавчому комітеті молоді. Усі ми, ті хто перебували у вигнанні
в Англії, були стурбовані майбутнім Європи після війни, тому створили організацію,
яку назвали CECCILS (Central East European Student a New Society) тобто Східноєвропейський
студентський центр «За нове суспільство», що складався зі студентів і молодих
людей з країн Центральної та Східної Європи. Крім того, хоча я був молодим, мене
прийняли в Рух вільних румунів, який виступав проти приєднання Румунії до
політики нацистської Німеччини і стверджував, що місце Румунії завжди було
поряд з демократичними західними державами, які створили Велику Румунію.
Протягом цього періоду я писав статті, брав участь у конференціях, виступав по
радіо, звичайно на BBC.»
Пізніше, коли став успішним бізнесменом Йон Раціу не став пасивно
спостерігати, на Заході, за комунізацією Румунії. Він заснував антикомуністичну
організацію «Світовий союз вільних румунів», а також фінансував демократичну
пресу, газета «Românul liber/Вільний румун» будучи з-поміж найвпливовіших видань членів румунської діаспори. У 1985
році Йон Раціу був переконаний, що тільки разом усі румуни зможуть повернути
демократію. Таким чином, організація зверталася до всіх, хто хотів приєднатися
до зусиль з відновлення демократії: «У 1980 році разом з професором Брутусом
Косте з Америки, ми звернулися із закликом до всіх румунів, кажучи, що настав
час зробити щось для цієї країни, яка має бути гідно представлена на Заході. До
1975 року діяв Румунський національний комітет, який в 1975 році перестав
діяти. Ми подумали, що ця боротьба має бути продовжена, поширили цей заклик і,
в 1984 році, створили Світовий союз вільних румунів. З самого початку ми
підкреслили, що не діятимемо як партія, що відкриті для всіх румунів, які
хочуть приєднатися до боротьби за національні ідеали, незалежно від того, до
якої партії вони належать або належали в минулому. Це не означало, що партії не
мають діяти. Навпаки, партії повинні існувати надалі, тому що без партій немає
демократії.»
3 січня 1990 р. був прийнятий указ Ради
фронту національного порятунку щодо офіційного створення та реєстрації
політичних партій у Румунії, що означало
відродження політичних партій та політичної багатопартійності, після 45 років
комунізму. Повернувшись в Румунії у 1990
році, негайно ж після видачі указу, Йон Раціу продовжив і далі відстоювати
демократичні цінності. Він був людиною з твердими демократичними переконаннями,
справжнім взірцем для наслідування. Йон Раціу помер 17 січня 2000 року в
Лондоні, його тіло привезли в країну, як він заповів, і поховали в рідному
місті – Турда.
