Tag: популізм

Після закінчення Першої світової війни у 1918 році
світ глибоко змінився. У політиці з’явилися перші прояви популізму як результат
поширення нових ідей і введення універсального права голосу. Виразником
популістської течії в Румунії була Народна ліга, яка пізніше була перейменована
на Народну партію. Вона була заснована героєм Першої світової війни, маршалом Александром
Авереску.

Александру Авереску народився в 1859 році у селі Бабеле
(сьогодні Озерене) біля міста Ізмаїл, що на півдні сучасної України. Він
отримав військове виховання і продовжив освіту в Туринській школі війни, яку
успішно закінчив у 1886 році. Потім повернувся до Румунії де став викладачем у
бухарестській Вищій воєнній школі та написав чимало наукових робіт на різні
теми: військова тактика, стратегія, організаційні засади мобілізаційної
підготовки, принципи військової геометрії. У період 1896-1898 рр. працював
військовим аташе Румунії в Берліні. 13 березня 1907 р. Александру Авереску очолив
оборонне відомство у ліберальному уряді Дмитра Стурдзи та взяв участь у
придушеннях селянських рухів упродовж того ж року.

Всенародну славу Авереску здобув під час Першої
світової війни, коли він командував ІІ-ою румунською армією, яка здобула перемогу
над військами Центральних держав у битвах під Мерештами і в долині річки Ойтуз
влітку 1917 року. Після 1918 року він почав політичну діяльність, створивши нову
партію, метою якої була боротьба проти старих політичних сил заради реформи
суспільства. Ідеї Авереску знаходять широку підтримку пересічних
громадян, особливо пункт програми партії, що передбачав обов’язок працювати для
всіх, а не лише для одних, а інші – лише цим користуються. Честь цінувалася
вище за бізнес, який в роки війни призвів до виникнення категорії бізнесменів,
які розбагатіли за рахунок війни та яких дуже ненавиділи в повоєнному
суспільстві. Авереску також придумав гасло «Кожній селянській сім’ї – по 5 га
землі», яке принесло йому багато голосів.

Історик Йоан Скурту називає Александра Авереску першим
політичним міфом в історії Румунії. «Люди були переконані, що він і тільки він
був в змозі поліпшити ситуацію, покарати тих, хто несе відповідальність за
катастрофічну ситуацію в країні, здійснити реформи та покращити життя більшості
населення. Політик Константін Арджетояну у своїх спогадах розповів про події
1919 році, коли під час передвиборчої кампанії Авереску відвідав повіти Ільфов
та Яломіца. За його словами мешканці сіл виходили на зустріч з ним на чолі зі
священиком та сільськими вчителями. Вони дивилися на нього як на Месію, жінки
ставали на коліна, а дітей змушували цілувати шинель, яку він носив на війні та
одягав під час передвиборчої агітації. Люди вірили, що він виходитиме з літака
у натовп і каратиме батогом як Ісус в Єрусалимі. Це була й сфабрикована популярність
– чеканили медалі, друкували газети, поширювали маніфести – але, передусім, це був народний психоз, яким скористалися
для просування Народної ліги та генерала Авереску, як першокласного лідера в
політичному житті Румунії.»

Наприкінці 20-х років ХХ-го сторіччя, коли генерал
Авереску полишив політику, його партія втратила свою популярність. Звання
маршала йому було присвоєно в 1930 році. Александру Авереску помер у жовтні
1938 року в Бухаресті на 80 році життя.

Новий антиліберальний популізм об’єднує
крайніх лівих і правих в політику обурення і гніву з націоналістичними
відтінками, зазначається у звіті відомої румунської неурядової організації
«Експерт Форум» під назвою «Популізм 2.0 і відродження альтернативи ліберальній демократії».

Документ показує, що хвиля популізму в
Західній Європі і США, що може послабити основи демократичного лібералізму, становить загрозу і для східноєвропейських країн, в тому числі Румунії, для
яких Захід завжди був зразком для наслідування. Водночас є ризик зростання
привабливості прикладів поганого державного управління в сусідніх з Румунією
країнах, – говориться в звіті НУО «Експерт Форум».

Новий популізм є явно антиліберальним і живиться економічними побоюваннями
людей, як наприклад втрата роботи, та міфами про краще минуле. Крім того,
популізм просуває ідею про те, що народне голосування може бути проігноровано
або змінене конституційними, а також економічними законами. Не випадково популізм в країнах Західної Європи обрав для себе основним противником
Європейський Союз, а також утверджену ним економічну інтеграцію і цінності, що
випливають з цього. Відповідне явище почало поширюватися і в Східній Європі, хоча цифри ясно показують, що життєвий
рівень населення цих країн значно зріс після їх вступу до Євросоюзу.

Наприклад у Румунії ВВП зріст в два з
половиною рази порівняно з 1989 роком, сягнувши рекордного в історії країни
рівня. Експорт зріс в шість разів, а частка промисловості в структурі валового
національного продукту є більшою ніж в середньому по Європі. Так само якість
послуг значно зросла, наприклад, у сфері транспорту і навіть охорони здоров’я, а
запровадження європейських норм призвело до скорочення випадків зловживання та
явища корупції.

Відхилення від моделі ліберальної
демократії, заснованої на верховенстві закону, поділі державної влади, відповідальності та інституційній рівновазі, в окремих країнах Центральної та
Східної Європи відкриває несподівані можливості для російського режиму, незалежно від того чи Кремль стоїть або ні за цими відхиленнями від європейських норм і цінностей. У порівняльному дослідженні в
енергетичному секторі зазначається, що у всіх цих країнах вже спостерігається конфлікт між
європейською моделлю, яка діє за
принципами конкурентоспроможності, прозорості, нетерпимості
до корупції і справедливості, та «путінською
альтернативою», яка засновується на групах інтересів, договорах, укладених в
обхід закону, зловживанні монопольним становищем і ослабленні енергетичної
безпеки.

Отілія Ніце, фахівець неурядової організації
«Експерт Форум» навела чимало прикладів того, як великі російській компанії,
безпосередньо або через дочірні структури, спробували та, в окремих випадках,
зуміли здобути монополію в енергетичній
сфері, на дуже невигідних умовах для держав, таких як Угорщина та Болгарія.
Вона каже, що й Румунії може повторитися подібний сценарій, але в нашому
випадку йдеться не про російську, а про китайську компанію довкола будівництва
ІІІ і ІV енергоблоків Чернаводської АЕС.

Отілія Ніце: «Був узгоджений зовсім непрозорий
протокол і невідомо як фінансуватиметься цей проект. Його вартість коливається
від 3 до 6, або навіть 8 мільярдів євро. Напевно знадобиться й державна
допомога, але постає запитання: якщо будуть побудовані всі ці енергоблоки, що
робитиме держава з виробленою електроенергією, в умовах коли не буде кому
продати її на невеликому клаптику території нашої країни.»

Незалежно від того чи дійсно Росія планує
послідовно повернути собі вплив у Східній Європі, або просто використовує у
власних цілях відхилення від європейських принципів у цих країнах, зростання
антилібералізма в східноєвропейських країнах однозначно вигідне Кремлю,
зазначається в документі. Вплив Кремля на ці країни має дві форми. Перша – припускає збільшення тиску на політичні рішення в цих державах
за допомогою впливу на стратегічні сектори економіки, особливо енергетику. Друга – припускає підкуп політиків, підтримку націонал-популістських, євроскептичних або проросійських партій
чи рухів в цих країнах, з тим щоб побічно впливати на національні політичні
рішення держав-членів ЄС.

Обидва інструменти використовуються по-різному
в залежності від інтересів Москви у відповідних державах, їх історичних відносин
з Росією, частки російських інвестицій в економіці відповідної держави або
ставлення населення до Кремля. Досить часто ці дві форми взаємодоповнюють одна
одну і майже у всіх випадках (за винятком Румунії), енергетичний важіль на
сьогоднішній день є головним економічним інструментом Росії.

Автори звіту кажуть, що найбільш очевидним
зв’язок між політичним впливом Росії та її енергетичною «зброєю» є в Україні, де під час проросійських
режимів не було ніяких «газових воєн», які виникли лише, коли до влади прийшли
проєвропейські політичні сили. А єдиним
інструментом боротьби Києва з енергетичним шантажем Росії, як показав досвід
минулого року, є орієнтація на ринок Європи та реверс всього необхідного газу в
Україну через словацьку ГТС, навіть якщо на даний момент це той же російський
газ. Адже договори з європейськими партнерами укладаються на абсолютно інших умовах.

Фахівці «Експерт Форум» дійшли висновку, що популізм
надає спрощені, але дуже привабливі відповіді на комплексні проблеми, а в
громадському просторі позитивні наслідки ліберальної демократі просто
ігноруються під тиском «конспіраційних теорій» та ізоляціоністських
тенденцій. Таким чином у Центральній та
Східній Європі так званій «політиці гніву», що активно використовується
популістами, вдається «затінити», наприклад, процвітання країн, які стали
членами ЄС, в порівнянні з майже повною відсутністю прогресу в країнах, які не
входять до європейського співтовариства, як наприклад Україна та Республіка
Молдова.