Tag: працевлаштування

  • Заходи у сфері охорони здоров’я

    Заходи у сфері охорони здоров’я

    Як свідчать усі опитування громадської думки, сфера охорони здоров’я є однією з головних причин незадоволення румунів,. Задушлива бюрократія, старі лікарні, кабінети без базового обладнання, лікарі-хабарники, які обумовлюють медичний акт, сфальсифіковані конкурси на заміщення керівних посад, закупівлі за завищеними цінами, нічого не бракує з того, що професійно можна було б назвати супутніми захворюваннями румунської системи охорони здоров’я.На додаток до всього цього, протягом тривалого часу спостерігається справжній відтік кадрів.

    Хоча в останні роки румунські лікарі отримують зарплати, які можна порівняти з зарплатами в Західній Європі, багато з них продовжує виїжджати за межі країни, в той час як кількість комун без лікарів і міст з лікарнями, що страждають від гострої нестачі персоналу, зростає. Лише на цьому тижні менеджер дитячої клінічної лікарні імені доктора Віктора Гомою в Бухаресті Марія Енеску публічно привернула увагу до складної ситуації у відділенні невідкладної допомоги, де, за її словами, нестача персоналу є дуже сильною, а медсестри виснажені.

    Дефіцит персоналу, кажуть також у системі, посилився в результаті заморожування державного працевлаштування – частиною ширшого пакету рішень, прийнятих коаліційним урядом СДП-НЛП із задекларованим наміром скоротити бюджетний дефіцит. Але, зазначає преса, в рік, позначений виборами до Європарламенту, місцевими, законодавчими і президентськими виборами, політики знають, як підсолодити гірку пігулку, яку вони ж і прописали.

    Прем’єр-міністр соціал-демократ Марчел Чолаку заявив у четвер, що пріоритетом його виконавчої команди є швидше вирішення проблеми лікарів-резидентів, які склали іспит за спеціалізацією наприкінці минулого року. Є близько 4500 лікарів, в яких румунська держава інвестувала сотні мільйонів євро, і ми повинні переконатися, що вони залишаться в країні. Тому найближчим часом МОЗ та Мінрозвитку мають оновити переліки вакантних посад і прийти до Уряду з новими доповідними записками для їх виставлення на конкурс. Я також прошу Міністерство фінансів співпрацювати, щоб це відбулося швидше, – заявив прем’єр-міністр на початку першого в цьому році засідання Уряду.

    Ініційовані двома міністерствами меморандуми про проведення конкурсів на заміщення вакантних посад у сфері охорони здоров’я можуть бути схвалені вже наступного тижня – заявив у четвер міністр охорони здоров’я Александру Рафіла, однопартієць прем’єр-міністра. Таким чином, кожна медична установа зможе організовувати конкурси на заміщення вакантних посад лікарів і медсестер. Опозиційний Союз «За порятунок Румунії» стверджує, що по всій країні не вистачає понад 20 000 медсестер і допоміжного медичного персоналу, а також близько 8 000 лікарів.

  • Чому роботодавці бояться працівників

    Чому роботодавці бояться працівників

    Ми
    живемо в складні часи. Життя змінюється
    від години до години. Майже нічого вже
    не можна передбачити. Одна криза підживлює
    іншу, яка підживлює іншу. Війна в Україні,
    глобальна енергетична криза, шалена
    інфляція – все це вимагає обережності
    в кожному нашому рішенні.




    Непередбачувано
    йдуть справи і на ринку праці. Від великої
    відставки (The Great Resignation), яка була в
    тренді минулого року, ми дійшли до ще
    одного тривожного явища – тихої відмови
    (Quiet Quitting). Люди вже не звільняються «на
    конвеєрі», а в пошуках рівноваги
    між особистим і професійним життям
    вирішують ні на міліметр не перевищувати
    своїх службових обов’язків. В принципі,
    нам
    ніхто не ставить пам’ятник.




    Прецедент
    дистанційної роботи під час пандемії
    продовжується. Незважаючи на те, що
    багато компаній викликають своїх
    співробітників назад в офіс, вони більше
    не хочуть цього
    так легко робити.
    Там,
    де
    можна працювати з
    відстані,
    чому б не робити це? – вони кажуть. Деякі
    компанії, здається, це зрозуміли.




    Ми розмовляли
    з Аною Келугару,
    керівником відділу комунікацій платформи
    для працевлаштування e-jobs, про велику
    кількість онлайн-заявок на різні
    вакансії, зареєстрованих останнім
    часом, а також про те, наскільки компанії
    готові згодитися
    принаймні
    з кількома вимог претендентів
    на
    роботу: «У вересні ми мали рекордну
    кількість таких заявок, а саме 130.000, але
    також велику кількість місць
    праці,
    які можна виконувати виключно вдома, а
    це
    означає, що ці кандидати надзвичайно
    зацікавлені в цій перевазі, тобто
    працювати
    з
    відстані,
    але також і те, що роботодавці досить
    уважно ставляться до сигналів, які
    передаються на ринку, вони хочуть прийти
    на зустріч
    кандидатам
    з тими речами, які, як вони знають, можуть
    мати значення, коли справа стосується
    працевлаштування. Так
    що
    вони залишаються гнучкими та відкритими,
    надаючи
    співробітникам можливість працювати
    вдома. Щоправда,
    роботодавці хочуть запровадити гібридний
    стиль роботи в довгостроковій перспективі,
    тобто певну кількість годин працювати
    вдома та певну кількість годин в офісі.
    Вони хочуть,
    щоб співробітники приходили в офіс в
    певні ключові моменти, на певні важливі
    зустрічі, наради
    і
    т.д. Але, якщо хтось подумав,
    що мода дистанційної
    праці
    пройшла, то реальність цифр зовсім не
    така, і ми навіть очікуємо, що до кінця
    року, в найближчі місяці кількість
    віддалених робочих місць і тих, хто
    хоче працювати вдома, зросте».



    Роздрібна
    торгівля залишається сферою
    діяльності,
    де наймається
    на роботу найбільше персоналу,
    а
    також
    обслуговування клієнтів та ІТ. Ана
    Келугару: «Вересень показав нам, що серед кандидатів залишаються найбільш
    затребуваними сферами роздрібної
    торгівлі, сфери обслуговування та ІТ.
    Це сфери, які дуже затребувані з двох
    причин: по-перше, через наявність великої
    кількості вакансій, а тому
    можливості працевлаштування дуже
    великі, по-друге
    – вони
    адресовані
    дуже широкому колу кандидатів, як молодим
    людям без досвіду, так і досвідченим
    людям, а також менеджерам, і ІТ, наприклад,
    це сфера, яка має багато переваг і обіцяє
    найвищі зарплати прямо зараз».




    За
    словами Ани
    Келугеру,
    роботодавці дуже уважні не стільки до
    технічних навичок кандидата, скільки
    до інших факторів, що визначають
    остаточний вибір: «Всі роботодавці на
    даний момент мають досить чіткі
    правила,
    а саме те, що важким навичкам можна
    навчитися на роботі, і тоді вони досить
    поблажливо ставляться до кандидата,
    який не досконало володіє цими технічними
    навичками, але вони
    не заплющують
    очі на неправильне ставлення. Вони
    не закривають
    очі на людей, які не хочуть вчитися, які
    не хочуть бути частиною команди, вони
    дуже, дуже обережні щодо всього
    того,
    що означає «легкі
    навички», на
    все, що означає навички командної роботи,
    позитивне ставлення, бажання вчитися.
    Ці речі зараз надзвичайно цінні для
    роботодавців, незалежно від рівня
    кар’єри чи рівня досвіду кандидата».




    Минулого
    року небезпечна мода, «Велика відставка»,
    призвела до того, що перевагу в рівнянні
    «працівник-рободавець» отримав працівник.
    Незадоволені низькими зарплатами
    та перевантаженим робочим графіком,
    люди вирішили масово звільнятися. Тоді
    криза
    робочої
    сили
    була гарячою темою. Тепер «тихе звільнення»
    – це нове явище, яке лякає роботодавців.
    Що таке Quiet Quitting і чому воно
    лякає? Ана Келугеру,
    керівник відділу комунікацій e-jobs,
    розповідає: «Про «Велику відставку»
    мало говорять, тому що ми її вже не
    відчуваємо так гостро, як минулого року.
    Зараз набагато більше хвилює сфера
    «тихого звільнення», тобто ті працівники,
    які потрапляють у зону латентності, не
    працюють
    більше, ніж вимагає
    цього інструкція
    з посади, або через своєрідне розчарування,
    накопичене за останні роки, або через
    бажання працівника краще збалансувати
    своє особисте та професійне життя. Ми
    більше не бачимо масових відставок,
    можливо, також тому, що зараз
    досить
    невизначена економічна ситуація, так
    що
    усі чекають, люди
    досить обережні щодо
    переміщень
    на ринку праці».

  • Відставки та регулювання румунського ринку праці

    Відставки та регулювання румунського ринку праці

    У 2021 році, другому році пандемії коронавірусу, було помітне незвичайне, принаймні, несподіване явища на ринку праці – значна хвиля працівників, які звільнилися з роботи. Явище «Великої відставки» (the
    great resignation), як його називають в США, стало глобальним та не обійшло
    Румунію.

    Нещодавнє опитування громадської думки підтверджує наявність цього
    явища. Про це ми дізналися від Ралуки Думітри, менеджера з питань комунікацій
    онлайн-платформи прцевлаштування: «Працівники
    більше не хочуть йти на компроміс на робочому місці. У дослідженні, яке ми
    провели напочатку року 21% опитаних зізналися, що вони покинули б роботу без
    того щоб мали резервний план. Це досить високий відсоток, який, на мою
    думку, має турбувати роботодавців, тим більше, що 9 березня були скасовані
    протипандемічні обмеження. Це означає, що роботодавці жадають, щоб працівники
    повернулися до офісів, але працівники бажають зберегти свій гнучкий робочий
    день. Можливо, примусове повернення на робоче місце також спонукає
    співробітників звільнитися. Ми спостерігаємо ще один цікавий факт: зараз шукачі
    робочого місця налаштовані надзвичайно оптимістично. Близько 75% румунів
    вважають, що вони зможуть знайти роботу менш ніж за три місяці. Це високий
    рівень оптимізму, що враховує реальність на ринку праці: більшість галузей та
    секторів економіки стикаються з великим браком робочої сили, а це означає, що
    висококваліфіковані експерти дуже швидко знайдуть роботу відповідно до своїх
    очікувань менш ніж за три місяці.»




    Петру
    Пекурару, директор компанії, яка спеціалізується на людських ресурсах, говорить про це явище та визначив його причини: «Одна з причин полягає в
    тому, що 2020 рік був роком невизначеностей. Люди перестали міняти роботу,
    тобто стало менше людей, які звільнялися в пошуках кращого місця роботи, але
    ситуація докорінно змінилася в 2021 році. 2020 рік був роком з найвищим рівнем збереження
    місце праці в історії людства, оскільки постраждала мобільність. Інша причина
    полягає в тому, що підприємства поступово почали повертатися в офлайн. І тоді
    частині людей, які звикли працювати дистанційно, буде важко виконувати свою
    роботу, і для них це головний критерій при пошуку нової роботи. І по-третє, я
    можу додати, що незважаючи на економічні труднощі, ми спостерігаємо, що люди
    продовжують інвестувати в предмети розкоші. І одна з причин полягає в тому, що
    в часи кризи люди думають про те, що вони бажають мати певні речі. А ті, хто
    збирався піти на компроміс, думаючи, що збережуть свою роботу, поки не знайдуть
    щось краще для себе, опинилися в поганому місці й зрозуміли, що компроміс того
    не вартий, і вони набралися сміливості шукати щось краще.»




    У
    той же час люди, які звільняються без будь-якого резервного плану, мають
    фінансовий та професійний статус вище середнього, – сказав Петру
    Пекурару: «Якщо ми подивимося на демографічні показники та показники
    доходів, то ми неодмінно помітимо, що це рішення приймають люди старше 30 або
    35 років, а також ті, чия освіта та рівень доходу вищий за середній. Однак не
    завжди після звільнення, вони негайно працевлаштовуються на іншу роботу.
    Прикладом є ті, хто працює в дуже нестабільних секторах, які стикаються з
    високим рівнем стресу, який може призвести до вигорання. Вони не прийняли
    рішення припинити роботу для пошуку нової роботи, а лише заради бажання не
    захворіти.»




    Хоча
    звільнення без резервного плану спочатку може здаватися рішенням, викликаним
    перебільшеним почуттям оптимізму, останні події на ринку праці виправдовують
    тих, хто вірить, що нова робота, яка більше підходить для них, рано чи пізно
    появитись. Ралука Думітра подає деталі: «Наприклад, минулого місяця у нас
    на платформі було 38 тисяч нових робочих місць, що співпадає з початком війни в
    Україні. Якщо ми подивимося на попередній місяць, ми помітимо зростання на 13%.
    Кандидати
    продовжують подавати заявки, і ми отримуємо близько 900 заяв щомісяця. Отож
    люди продовжують звільнятися, їх спонукає бажання знайти кращу роботу. З точки
    зору кількості заяв, вони зменшилися порівняно з аналогічним періодом минулого
    року, але це не дивно, оскільки минулого року було подано рекордну кількість
    заявок. Минулого року ринок не був сприятливим для шукачів роботи. Іншим
    важливим аспектом є те, що 8 з 10 румунів, для яких зміна роботи була
    пріоритетом, вже почали шукати роботу. І це також відображається у великій
    кількості заяв на роботу, які ми продовжуємо отримувати.»




    Звичайно,
    є сектори, де попит на роботу вищий, як наприклад: роздрібна торгівля,
    транспорт, гостинність, кол-центри та IT-сектор. Тому ринок праці даді буде
    змінюватися, – стверджує Ралука Думітра: «Ми не можемо порівнювати ситуацію
    з хвилею відставок у США, і я не вірю, що Румунія дійде до цього, просто тому,
    що ми говоримо про іншу культуру та менталітет. Проте варто зазначити, що
    румуни все більше усвідомлюють контекст і той факт, що є багато робочих місць,
    навіть під час пандемії чи війни. Це дає їм почуття сміливості, навіть
    якщо вони не мають резервних планів. Велика кількість робочих місць безумовно
    сприятиме хвилі звільнень. Все це, звичайно, потрібно аналізувати в
    геополітичному контексті, але як тільки буде досягнуто припинення вогню, ринок
    праці продовжить свій нинішній курс, і ми спостерігатимемо більше відставок.»

  • Пандемічний шок та криза робочої сили

    Пандемічний шок та криза робочої сили

    Серед побічних ефектів пандемії, а саме економічні проблеми та психологічні
    травми, з’явилося й так зване явище «знеохочених людей». Ці люди не
    працюють, не шукають роботу та не є зареєстровані в центрах зайнятості.


    В офіційних
    статистиках ця категорія людей відокремлена від категорії безробітних, -
    пояснює економічний аналітик Кетелін Гінерару: «Безробітний не є знеохочений. У
    нього немає роботи, але він все ще шукає місце праці, в той час як знеохочена
    людина навіть не шукає роботу, тому що вважає, що, принаймні на даний момент, для неї немає місця праці або можливості працевлаштування, яким б вона була зацікавлена. Отож, такою є знеохочена людина. Разом з пандемією виникли
    різні явища. Спочатку все було менш зрозумілим, оскільки вважалося, що це шок
    обмеженої тривалості. Однак вже наближається кінець 2021 року, і справи йдуть
    не дуже добре. Деякі робочі місця зникли і більше не з’являлися, є багато
    підприємців, які закрили власний бізнес і більше не відкрили його, особливо в
    галузях, де зазвичай зайнятість була значна, навіть якщо не йшла мова про дуже
    висококваліфікованих людей, а саме: роздрібна торгівля, сектор ГоРеКа
    (готелі, ресторани, кав’ярні) та навіть транспорт. Очевидно, що деякі робочі
    місця, які зникли, не були знову відкриті, й тому є люди, які більше не шукають
    роботу, оскільки знають, що відповідні місця праці зникли.»


    За даними
    Національного інституту статистики, цього року в Румунії кількість знеохочених
    зросла втричі. Якщо у першому кварталі 2020 року приблизно 30.000 осіб були
    знеохочені виходити на ринок праці, тепер їх понад 144.000. Ще гіршим є той
    факт, що середній вік цих людей становить від 35 до 49 років, тобто йде мова
    про людей, які мали бути в повній силі й активними. Однак, дані статистики можна інтерпретувати й по-іншому, а саме у залежності від
    окремих ситуацій та причин.
    Якими є ці причини, ми дізнаємося від експерта з
    людських ресурсів Петру Пекурару: «Наявні ряд причин. З одного боку,
    роботодавці бажають певних працівників, тобто вони хочуть молодих
    співробітників, які мають певні навички, а не обов’язково літніх працівників,
    які повинні освоювати ці навички. Той факт, що роботодавці шукають
    певних співробітників, – це знеохочує людей і так з’являється ця категорія
    «знеохочених». З іншого боку, я думаю, що існує
    досить багато ліберальних професій, які не вимагають працевлаштування
    особи. Йде
    мова про так звану сіру зону між працевлаштуванням і непрацевлаштуванням,
    наприклад фріланс. Я також познайомився з працівниками або колишніми
    працівниками, які більш не хочуть працювати, які знехочені або зневірені. Є
    люди, які відчувають себе ізольованими, і ця категорія населення постійно
    зростає.»




    Крім того, є
    люди, які багато часу працювали у певні компанії та вже не хочуть повертатися
    на роботу, де велике навантаження на працівника. Вони навіть не хочуть
    перекваліфікуватися. Насправді невизначена економічна та соціальна ситуація,
    створена пандемією, не стимулює професійну переорієнтацію, – вважає Кетелін
    Гінерару: «Якщо людина знеохочена, це означає, що вона більше нічого не шукає,
    тому що знає, що більше не може працювати, більше не може знайти відповідну
    роботу, вона навіть не може отримати кваліфікацію. А питання щодо
    перепідготовки все ще має деякі обмеження. Наприклад, люди мають певне
    сприйняття ринку праці, а іноді воно набагато відрізняється від сприйняття
    економічних аналітиків. Вони вважають, що економіка – нестабільна, вони не
    знають, які курси перепідготовки відвідувати, не визначилися із
    професією або не знають,
    в якому напрямку розвиватися. Речі досить невизначені. Програми
    кваліфікації або перепідготовки повинні враховувати майбутнє, а не минуле. Але
    тоді, коли майбутнє невизначене, дуже важко знати, куди прямувати.»




    Але як влада
    могла б підтримувати цих людей? Експерти з людських ресурсів посилаються на
    досвід інших країн, які стикаються з тим самим явищем.
    Петру Пекурару пояснює: «Чимало країн створили для цих людей різні центри
    підтримки, були поставлені у розпорядження телефонні номера для підтримки. Наявні чимало соціальних послуг, які можна взяти за зразок і відтворити в Румунії.
    Уявіть собі наявність місцевого центру підтримки де ці люди могли б
    познайомитися з іншими подібними їм особам. Там вони могли б повернути до себе
    довіру, щоб зробити маленькі кроки у бажаному напрямку. Але зараз їх немає. Ці люди, на жаль, нікому не належать.»




    Крім цієї
    емоційної чи соціальної підтримки, поки що складно розробити суто економічну
    стратегію, – стверджує експерт Кетелін Гінерару: «Наразі досить важко зрозуміти,
    що треба робити. Ми повинні знати, що певні види діяльності взагалі зникнуть.
    Хай ніхто не думає, що ми повернемося саме до того, що було раніше. Світ
    змінився і далі буде змінюватися. Пандемічний шок
    приніс системні зміни. Якщо бажається підготовка та перепідготовка робочої сили,
    ми повинні мати на увазі, що все зміниться і що багато видів діяльності, які
    потенційно породжували зростання зайнятості, зазнали серйозних проблем через
    карантинні обмеження. Як буде виглядати світ після пандемії? Важко сказати. Однак передбачається, що ця проблема знеохочених людей триватиме деякий
    час. Тому у нас будуть досить великі проблеми.»

  • Криза робочої сили та іноземні робітники

    Криза робочої сили та іноземні робітники

    З огляду на демографічний спад та еміграцію великої кількості румунів, як це можна було передбачити, на ринку праці в Румунії з’явилася нестача робочої сили. Дефіцит зростає з року в рік, наша країна змушена працевлаштовувати робітників з-за кордону для покриття вакантних робочих місць. У даний час Румунія посідає друге місце в Європейському Союзі серед країн з найвищим попитом на працівників з-за меж ЄС після Чехії.

    Більшість іноземців, які були прийняті на роботу в Румунії в 2018 році походять з В’єтнаму (35%), з ним йдуть Туреччина, Непал, Сербія, Шрі-Ланка, Китай і Р. Молдова. Найбільш гостра криза праці відчувається в таких сферах: ресторани, будівництво суден і плавучих конструкцій, оптового одягу і взуття та будівництва житлових і нежитлових будівель. Випадково чи ні, але вони також частково сфери де працюють румуни протягом багатьох років в країнах ЄС і за його межами.Ось це й одне з пояснень дефіциту, крім інших пов’язаних зокрема зі станом румунської освіти підкреслює євродепутат Марія Грапіні, в свою чергу, підприємець: «Ми повинні зазначити, що криза робочої сили проявляється на рівні кваліфікованих робітників, а не на рівні персоналу з вищою освітою. На жаль, відчуваються наслідки закриття професійно- технічних училищ, зроблене кілька років тому, хоча в той час почала працювати подвійна(дуальна) освіта. Був прийнятий закон про навчання на роботі. Але потрібної кількості працівників ще не було досягнуто. Мої компанії, працюють в текстильній сфері і тут існує величезна нестача робітників зокрема у сфері ткацтва та фарбування. Я не кажу вже про робітників електриків, верстатників та зварювальників».

    Зокрема, ми працевлаштовуємо з-за кордону некваліфіковану робочу силу, – стверджують представники консалтингових та людських ресурсів компаній, як Дана Іонеску, яка уточнює, що таке працевлаштування обходиться дорого. Дана Іонеску, менеджер з глобальної мобільності в рамках ADECCO в Румунії розповідає: «Не дешево залучати іноземних громадян замість прийняття на роботу громадян Румунії. Є певні обмеження щодо певних категорій працівників стосовно заробітної плати. Якщо румуни можуть бути прийняті на роботу і отримувати мінімальну заробітну плату, іноземний громадянин, для якого одержаний дозвіл на працевлаштування, повинен обов’язково отримувати середню зарплату в економіці. Додайте інші витрати: оплату консалтингової фірми, переклад документів, нотаріальні та інші тарифи.»

    Незалежно від причин кризи та її коштів, роботодавці Румунії прагнуть збільшити кількість іноземних працівників, закликаючи уряд видавати більше дозволів на працевлаштування. Спеціаліст із людських ресурсів Дана Іонеску надає нам інформацію: «Централізовані дані Національного агентства зайнятості показали, що із загальної кількості вакантних місць, зареєстрованих у першому кварталі цього року, які були доступні для шукачів роботи та зареєстровані, що отримують допомогу по безробіттю, 31 464 робочих були оголошені вільними і не зайняті роботодавцями. Саме через цей дефіцит постала необхідність значно збільшувати з року в рік контингент іноземних громадян, які можуть працювати на території Румунії. Ця кількість затверджена рішенням уряду на початку року, а впродовж року розширюється.»

    Цього року затверджена державою квота на нові категорії працівників, які допущені до ринку праці, зросла на 55% у порівнянні з аналогічним періодом у 2017 році. Спочатку, на 2018 рік ця квота становила 7000 працівників, у серпні було прийнято рішення суттєво збільшити цю кількість про що ми також дізнаємось від Дани Іонеску: «Для категорії постійних працівників кількість подвоєна з 4000 до 8000, а для робітників, що працюють тимчасово кількість збільшена більш ніж у 4 рази: з 1200 до 5200. Залишається з’ясувати, чи до кінця року не буде потреби знову збільшити кількість робітників.»

    Окрім шкільних рішень, пов’язаних із потребами ринку та прийняття закону про навчання на роботі, розглядається і заохочення повернення румунів заробітчан. Але існують і інші перешкоди, вважає євродепутат Марія Грапіні: «Існує велика недовіра. Коли я поїхала до Іспанії, я зустрілась там з представниками румунів. Вони не довіряють стійкості робочого місця. Вони не підняли питання рівня заробітної плати, але довгострокового існування роботи. Ті, хто залишили Румунію, більше не хочуть повертатися, саме тому, що вони не мають впевненості в стабільності роботи. Я думаю, нам потрібна краща громадська політика з цього питання.»

    До тоді працевлаштування іноземців в Румунії є все більш прикладним рішенням. Спрощення законодавства щодо залучення робочої сили з-за кордону вже обговорюється. Також розглядається питання про видалення положення про середню заробітну плату, оскільки, коли уряд встановлює мінімальну заробітну плату, ринок повинен визначати рівень заробітної плати для працівників, відповідно до їх підготовки. Побачимо, якщо ці наміри будуть реалізовуватися через нормативні акти..

  • Молоді люди, можливості працевлаштування та мобільність на ринку праці

    Молоді люди, можливості працевлаштування та мобільність на ринку праці

    У Румунії проживають понад 4,8 млн молодих людей у віці від 15 до 34 років, згідно з даними опитування, проведеного в другому кварталі 2016 року Національним інститутом статистики. Трохи більше половини з них були зайняті, що в технічному плані не обов’язково означає, що вони мали постійне місце праці, але те, що вони працювали, принаймні, годину на тиждень, щоб отримати дохід. Майже три чверті (74,6%) молодих людей були працівниками, в основному, з постійним робочим режимом: близько 50% працювали в сфері послуг, 28% в промисловості і будівництві і 21% в сільському господарстві.

    Ті, хто працює в сільському господарстві, мають особливе становище, не дуже щасливе, як пояснив нам Владімір Александреску, представник Національного інституту статистики: Праця в сільському господарстві означає, на жаль, працювати вдома і займатися сільським господарством для виживання. Існує, звичайно, і модернізована частина сільського господарства і сільського життя, але, в цілому, і вона організована теж як сімейна структура, яка виробляє в основному для задоволення потреб споживання невеликої групи людей, сім’ї. Однак, із статистичної точки зору, таких людей вважають зайнятими або особами, які працюють. Але дійсно, їх заняття має менший соціальний та економічний внесок ніж тоді коли вони б мали можливість працювати в більш розвинутих сільськогосподарських підприємствах, таких як ферми Західної Європи або США.

    Водночас, більше 2,3 мільйона молодих людей були неактивними членами суспільства, з яких трохи більше 270 тисяч були безробітними, тобто людьми, які прагнули інтегруватися на ринок праці Румунії. Решта знаходилися на різних етапах навчання. Крім них, близько один мільйон молодих людей, тобто 19,9% від цільової групи опитування і 28% молодих людей, які закінчили навчання, не працювали і не були зареєстровані в системі формальної освіти. Ці цифри є величезними, вважає Міхай Драгош, голова Молодіжної ради Румунії: Інші дослідження показують, що перевищення чотирьох місяців бездіяльності цього типу матиме негативні наслідки на життя молодої людини в тому сенсі, що вона, як правило, матиме протягом життя менш стабільні робочі місця, важче просування по службі і нижчі зарплати.

    Якщо ті, хто завчасно покидає школу, часто роблять це через бідність, молоді люди, які все таки закінчують навчання, зупиняються, на рівні 53%, на середніх навчальних закладах. Двоє з п’яти молодих румунів вважають, що їм вистачатиме в житті середня освіта і не мають жодного наміру продовжити навчання у коледжі чи на факультеті, хоча випускники вузів легше знаходять місце праці. Найуспішнішим методом пошуку місця праці є безпосередній контакт з роботодавцем (49,3% молодих робітників знайшли місце праці відправивши своє резюме до зацікавленої установи або фірми) і допомога родичів, знайомих або друзів (метод, за яким 28,8% молодих людей знайшли місце праці). Рекомендація з боку знайомих є звичайною річчю, вважає Владімір Александреску, а Міхай Драгош додає: Що стосується методу знайдення місця праці, цікавим є те, що близько 30% молодих людей звертаються по допомогу до друзів, знайомих, родичів. І за кордоном ця система взаємозв’язків працює. Мати мережу знайомих, знати різних людей, професіоналів у певних сферах діяльності та роботодавців, може бути корисним.

    З іншого боку, ті, кому вдається знайти місце праці і отримувати зарплату, не дуже готові занадто багато рухатися, щоб поліпшити свою ситуацію. З працездатних молодих людей лише 3,8% перейшли на іншу роботу, більшість з них будучи у віці від 25 до 29 років. Водночас, лише 20% молодих людей без місця праці готові переміститися в інше місто аби знайти краще місце праці. Владімір Александреску: Мобільність має подвійне значення, це мобільність вже працюючих людей і мобільність тих, хто не має місце праці і може мати місце праці в іншому місті. З іншого боку, спростовує цю ідею велике число молодих людей, які їдуть працювати в інші країни. Для найбільш активних та добре підготовлених молодих осіб не має значення місто, де вони працюють. Якщо вони знаходять це місце праці за тисячу кілометрів від дому, вони їдуть туди.

    Як пояснює цю ситуацію Міхай Драгош?: Молоді люди проявляють стриманість коли йдеться про бажання шукати місце праці за межами свого рідного міста. Але це також стосується і житлової політики держави. Чи держава в змозі допомогти молодим людям орендувати житло, за ціну, яку вони б могли собі дозволити? Тут же я маю на увазі мінімальну заробітну плату в економіці. Людина, яка отримує мінімальну заробітну плату, не дозволяє собі сплачувати близько 150-200 євро на місяць за оренду помешкання у великому місті.

    Тому, вважають представники молодіжних організацій, ситуацію молодих людей необхідно виправити шляхом різних державних політик, починаючи з кращої кореляції між освітою та ринком праці та закінчуючи з різними стимулами для стимулювання мобільності та стажування у різних державних та приватних установах.

  • Соціально-економічні заходи, прийняті Урядом

    Соціально-економічні заходи, прийняті Урядом

    Коаліційний уряд в Бухаресті, у складі СДП+АЛДЕ, схвалив, у четвер, законопроект, який передбачає, що внески до Фонду соціального страхування та страхові внески на обов’язкове медичне страхування будуть підраховуватися на рівні мінімальної зарплати для трудових договорів з неповним робочим часом. Винятками будуть студенти, учні, інваліди та пенсіонери, за які підприємці платитимуть, як і до тепер, ці внески в розмірі суми вказаної у трудовому договорі з неповним робочим часом.

    Рішення це не стосується тільки тих осіб, чиї сукупні доходи досягають рівня мінімальної заробітної плати на національному рівні. Нові правила доповнюють Податковий кодекс і будуть застосовуватися починаючи від серпня місяця. Їх метою є обмежити ситуації, коли роботодавці намагаються уникнути оподаткування, як про це зазначив прем’єр-міністр соціал-демократ Міхай Тудосе: Вже стало звичайною практикою виплачувати працівнику, з яким підписують трудовий договір з неповним робочим часом, зарплату за неповний робочий день, тобто за 4, 5 годин, або навіть за дві години, і надаючи різницю до мінімальної заробітної плати у руку працівнику, таким чином ухиляючись від сплати податку державі.

    І теж у четвер, уряд в Бухаресті прийняв постанову, яка блокує до кінця року, працевлаштування в державному управлінні. Ці положення не поширюються на медичні установи і навчальні заклади. Знову ж, Міхай Тудосе: Ми не звільняємо нікого, але зробимо точний перелік тих, хто працює сьогодні в установах державного управління. Вони повинні працювати в державному апараті, а й на користь держави та громадянина.

    Ані про румунів з-за кордону не забув уряд в Бухаресті, який вніс поправки до порядку надання безвідплатних субсидій на підтримку їх діяльності. Більш конкретно, на додаток до покращення системи фінансування, румуни з-закордону матимуть можливість отримати кошти для проектів спрямованих на збереження зв’язків румунів звідусіль із батьківщиною і просування їх інтересів. Більше про це дізнаємося від міністра з питань румунів звідусіль Андреї Пестернак: Розподіл коштів передбачатиме меншу бюрократію і буде базуватися на досягненні стратегічних цілей. Іншим новим елементом є можливість встановити багаторічні географічні та тематичні пріоритети для надання фінансування і сподіваємося що, таким чином, румунські громади, які докладають величезних зусиль для збереження і зміцнення своєї ідентичності стануть бенефіціарами стратегії і фінансування з боку румунського уряду.

    Для румунів, які бажають працювати, вчитися і жити за кордоном, уряд розробив інформаційну кампанію, метою якої є підвищення обізнаності про права, а також ризики, яким вони піддаються вирішуючи відбути за кордон.