Tag: прем’єра

  • Дні румунського кіно на TIFF

    Дні румунського кіно на TIFF

    9 повнометражних і 16 короткометражних фільмів взяли участь у конкурсі Дні румунського кіно на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія TIFF.22 (9-18 червня). До добірки увійшли кілька найкращих румунських минулорічних фільмів, а також стрічки, світова прем’єра яких відбулася під час фестивалю в Клуж-Напоці. Серед відібраних повнометражних фільмів – чорна комедія Порядні люди (режисер Пауль Негоєску), головний переможець цьогорічної премії Gopo Awards і трилер На північ, дебют Міхая Мінкана у категорії фікшин, світова прем’єра якого відбулася у Венеції. Психологічний трилер На північ є однією з найамбітніших стрічок румунського кінематографа останніх років. Проект є спільною продукцією п’яти країн: Румунії (deFilm), Франції (Remora Film), Греції (Studio Bauhaus), Болгарії (Screening Emotions) та Чехії (Background Films). Дія фільму відбувається в 1996 році на вантажному кораблі, що перетинає Атлантичний океан і прямує до Америки. На цьому кораблі філіппінський моряк Джоель виявляє румунського пасажира, який сховався і намагався нелегально залишити країну. Усвідомлюючи, що юнака можуть викинути за борт, якщо його виявлять капітан чи інші члени екіпажу, Джоель намагається його врятувати.



    «Сміливе та рішуче зображення ситуацій, які можуть виникнути у міжнародних водах. Історія про моральний вибір, про доброту і компроміс, про мужність і страх. Історія, яка не дає глядачеві спокою навіть після завершення фільму», – так описує фільм «На північ» публікація IntoScreens. Міхай Мінкан розповідає: «Ця етична еквілібристика, якою ми займаємося у відносинах з іншими людьми, складна в будь-якому випадку, а культурні відмінності героїв фільму роблять її ще більш складною. Ці відмінності між героями, їхнє дуже різне соціальне та культурне походження зацікавили мене ще коли я почав писати сценарій. Кожен із нас привносить у відносини з іншим щось своє, але водночас буває, що ці різні підходи зустрічаються на півдорозі, наприклад, у таких умовах, як бідність. Для героїв фільму бідність була загальним поняттям, але водночас сприймалася по-різному, залежно від культури, до якої вони належали. Мене також дуже приваблювали мовні відмінності, які заважають людям спілкуватися саме тоді, коли спілкування вкрай важливе. Я думаю, що якби герої справді могли розмовляти один з одним, могли більш зрозуміло та чітко висловлювати свої потреби, можливо, ситуація була б іншою. Я аж ніяк не моральний релятивіст, але, з іншого боку, я також не погоджуюсь з ідеєю, що Добро і Зло дуже розпливчасті, що вони сильно відрізняються від людини до людини. Однак у фільмі «На північ» ситуація все дуже ускладнює, оскільки ставки кожного героя надзвичайно великі.»



    Список картин, що взяли участь у конкурсі Дні румунського кіно на TIFF.22 продовжує фільм у стилі нуар Босс режисера Богдана Міріке, який отримав Трофей Трансильванії на TIFF.15 за фільм Собаки, а також національна прем’єра фільму Тигр, дебютна стрічка Андрея Тенасе яка була відібрана цього року на Роттердамському міжнародному кінофестивалі (IFFR).



    На межі між документальним і художнім знаходиться новий фільм Влада Петрі Між революціями, який отримав приз FIPRESCI в розділі Фокус у Берліні. Знятий на основі архівних матеріалів, фільм віддзеркалює життя і долі двох жінок, Марії та Захри, однієї з Румунії, іншої з Ірану, подруг-одногрупниць які навчалися в бухарестському медичному університеті у 1970-х роках.

    Для мене це фільм про недавнє минуле, яке дуже сильно перегукується з безпосередньою реальністю. Це фільм, який представляє суб’єктивну, жіночу історію двох країн і суспільств, розташованих за тисячі кілометрів одне від одної, які пережили зміну політичних систем, в яких людей поступово пригнічували репресивні політичні апарати. Це актуальний фільм, який вступає в діалог з протестами останніх кількох місяців в Ірані, де жінки борються за свої права і де вони хочуть справедливого суспільства, як вони того хотіли й в 1979 році, – сказав режисер Влад Петрі.


    Він розповів про свій інтерес до політичних тем. Я дійсно захоплююся Східною Європою та Середнім Сходом, я також подорожував до Ірану та інших країн регіону і фільм був побудований таким чином, з багатьох напрямків. Важливу роль відіграли також розмови з мамою, яка була студенткою медичного факультету і, яка розповідала мені про студентів зі Сходу, котрі приїхали вчитися до Румунії. Я народився в 1979 році, в рік Ісламської революції. Якимось чином ця історія була побудована на кількох рівнях і я знайшов зв’язки, схожість, але також і відмінності між Ісламською революцією та Антикомуністичною революцією, яка відбулася в 1989 році в Румунії. І мені було якось цікаво випробувати цей терен і обговорити надії, оптимізм, прагнення кардинальних змін. Тому що обидві революції призвели до радикальних змін і я все ще вважаю, що вони є чи не найважливішими революціями минулого століття.»



    Монтувальниця Дана Бунеску повертається до режисури разом з антропологинею Кетеліною Тесар, розкриваючи шлюбні традиції кочових ромів у фільмі “Келих. Про синів і дочок. Журналістський тандем Адіна Попеску та Юліан Гервасе презентували свою третю документальну роботу Орли з Цаги – історію тренера футбольної команди, яка вічно програє. Обидва фільми були відзначені нагородами на кінофестивалі Астра у 2022 р.

  • Документальний фільм «Профу’»  Алекса Бренді

    Документальний фільм «Профу’» Алекса Бренді

    Після виходу на початку жовтня в румунських кінотеатрах, документальний фільм «Профу’» (Вчитель) режисера Алекса Бренді, один з найбільш нагороджуваних румунських документальних фільмів за останні роки, має також прем’єру в автомобільних кінотеатрах.

    Документальний фільм режисера Алекса Бренді розповідає історію вчителя математики з Бістріци, який залишає звичайну систему освіти та відкриває приватну школу у власній квартирі. Його найбільша мрія – мати школу, яка не дотримується традиційної системи освіти, місце, звільнене від традиційних застарілих методів навчання. «Профу’» (Вчитель) отримав нагороду за найкращий документальний фільм у Центральній та Східній Європі в розділі «Between the Seas» на Міжнародному фестивалю документального кіно в Їглаві (Чехії) 2019 року та нагороду за найкращий фільм на кінофестивалі Astra 2019 року в Румунії. Запланована на травень, прем’єра документального фільму була відкладена через пандемію COVID-19.

    Однак, перед румунською прем’єрою, фільм «Profu’» мав окремі публічні покази у Чеському центрі в Нью-Йорку на третьому випуску Їглавського Міжнародного фестивалю документальних фільмів та на Міжнародному кінофестивалі Astra у місті Сібіу. Ті, хто були присутні на показі фільмів у кінотеатрах, мали змогу познайомитись з Доріном Йоніце, харизматичним професором, головним персонажем документального фільму «Профу’ на Q&A – сесіях запитань та відповідей. Алекс Брендя розповів нам, як було на прем’єрі фільму в Бістріці, в рідному місті Вчителя: «Було приємно, бо, принаймні в Клужі та Бістріці, ми грали, так би мовити, на власному полі. У кінотеатрі в Бістріці спочатку було оголошено про два покази, але опісля вони були доповнені. Наприклад, одного дня мав бути один показ фільму, і нарешті їх було три, після чого ті, хто керує кінотеатрами, на прохання публіки вирішили запропонувати ще три дні показу. Це мене дуже приємно вразило, адже фільм був показаний в обох кінотеатрах міста Бістріца, і багато людей мали можливість дивитись. Мене також дуже порадувало те, що багато вчителів зажадали побачити фільм зі своїми учнями. Здається, що цей документальний фільм став популярним як завдяки головному персонажу, так й сюжету. В даний час багато говориться про освіту, про те як працює система освіти в Румунії, є багато незадоволення з боку батьків стосовно недоліків цієї системи. Багато батьків прийшли до мене після показу фільму, невдоволені навчальним процесом в Румунії. Ці люди, хотіли б щоб було більше вчителів, таких як Дорін Йоніце. Відгуки були дуже добрі. Я також зустрів викладачів, які після фільму розповіли мені про свої інноваційні або оригінальні освітні проєкти та про те як їм не вдається втілити їх в практику через бюрократію чи відсутність інтересу. Вчителька географії бажала створити віртуальну платформу, на якій вона б пояснювала учням форми рельєфу за допомогою 3D-графіки, на мою думку, це дуже добра ідея. В Клужі я познайомився з викладачем, який сказав мені, що за допомогою документального фільму, я зумів якось запропонувати альтернативу нинішній освітній системі, Він був радий побачити цей фільм, який йому дуже сподобався та надихнув його. Цим фільмом я хотів насамперед привернути увагу на недоліки системи освіти та спробувати надихнути вчителів слідувати своїй мрії та зажадати щось добре зробити для дітей.»

    З багатим досвідом роботи в якості режисера, Алекс Брендя вважає, що документальний жанр надає йому більше свободи, ніж художній фільм: «У певній мірі документальний фільм вимагає цієї свободи, бо для нього не пишеться сценарій, і тому не відомо, який кадр, яке світло буде далі. Це мене також інтригує, бо я маю знаходити рішення і швидко реагувати в таких ситуаціях. Так чи інакше, документальний фільм вимагає трохи більше зусиль під час зйомок, але в порівнянні з художнім фільмом не вимагає такої багатої підготовки. У випадку художнього фільму всі зусилля для пошуку найкращого кадру і найкращого світла, робляться напередодні, і зйомки якимось чином проходять на підставі зробленого домашнього завдання. У випадку документального фільму треба бути набагато вільнішим, щоб могти знаходити рішення на місці.»

    Ось як вмотивував журі Їглавського Міжнародного фестивалю документальних фільмів нагородження стрічки «Profu’» премією «за найкращий документальний фільм у Центральній та Східній Європі» у розділі «Between the Seas»: «Це важливий фільм, який потрібно подивитися. Вчитель математики працює на межі невдалої системи освіти, він стає ментором групи учнів. Завдяки його відданості освіті ці молоді люди отримують найважливіший урок у житті, а саме: треба «трагічно закохатись у те, що ти робиш». Для висвітлення нетрадиційної освіти, уяви та пристрасті, нагорода «Between the Seas» дістається документальному фільму «Profu’».

  • «Моромети 2» – новий касовий рекорд для румунського кіно

    «Моромети 2» – новий касовий рекорд для румунського кіно


    Художній фільм «Моромети 2», адаптація
    другого тому однойменного роману румунського прозаїка, новеліста, одного
    з найвідоміших після Другої світової війни румунського письменника Маріна Преди,
    вийшов на великі екрани Румунії в листопаді ц.р. Стрічка режисера Стере Гуле є продовженням
    знаменитого фільму «Моромети», знятого 1987 року, за мотивами першого тому
    знаменитого роману Маріна Преди, в якому головні ролі зіграли відомі актори Віктор
    Ребенджук та Лумініца Гьоргіу. У перший
    вікенд прокату фільм зібрав у кінотеатрах понад 52 тисячі глядачів в понад 50
    містах та став найбільш касовим за останні 25 років румунського кінематографа.




    Через
    кілька днів від прем’єри кінострічки ми обговорили цей успіх з режисером Стере
    Гулею. Зокрема розглянули ризики ідеї зняти продовження одного з найвідоміших
    фільмів в історії румунського кіно, виклики вільної адаптації твору Маріна
    Преди, необхідність реабілітації Нікулая Моромете, про те, як сприйняли глядачі
    нового Іліє Моромете, якого зіграв Хораціу Мелеєлє.




    Стере
    Гуля: «Моромети 1 закінчується запитанням. І це стало одним з аргументів на підтримку
    ідеї зняти продовження. Ми залишили щось без відповіді, залишили історію однієї
    румунської родини 1930-их років десь посеред дороги. Настала війна, настало
    повалення політичного режиму і Марін
    Преда написав про ці речі у Моромети 2, де торкається і драми селян в
    результаті колективізації. Це стало головною причиною, що спонукала мене продовжити
    історію родини Морометів, зняти продовження фільму. Але була й інша причина,
    пов’язана з історією румунського селянина, селянина, виразником якого, на мій
    погляд, може бути Іліє Моромете. Я подумав, що це шанс розповісти про колективну
    драму на прикладі відомого героя – Іліє Мормете, який користується особливою
    симпатією.»


    Моромети 2 є вільною адаптацією другого тому однойменного роману, роману «Життя
    як здобич» Маріна Преди та його публіцистики. Фільм продовжує історію родини
    Мормете після Другої світової війни. Дія відбувається у 1945-му-46-му роках, під час переходу від демократії
    до комуністичної диктатури, включно й в період колективізації. Найбільше, що
    Стере Гуля дозволив собі у фільмі, на відміну від роману, це відмова зробити
    партійним активістом молодшого члена сім’ї – Нікулая Моромете (роль якого виконує в Моромети
    2 Йосип Паштіна).


    Говорить Стере Гуля: «Багато людей, які прочитали другий том, кажуть, що в
    ньому відчувається менша цінність, порівняно з першим, стверджуючи, що Марін
    Преда мабуть пішов на деякі поступки, щоб отримати можливість видати його у
    роки комунізму. Комуністичний режим був повалений, ми мали шанс прокинутися вільними, без обмежень цензури, яка багатьох змусила до фальсифікації
    історії. Але мене весь час непокоїло запитання: чи маю я право написати
    сценарій, який дуже відрізняється від книги Маріна Преди. Це запитання не давало мені спокою. Тому що, врешті-решт, це питання поваги до книги, до автора, якого
    я дуже поважаю. Отож я багато часу запитував себе, чи маю я таке право. Але потім
    я згадав, що Преда сказав якось, що Нікулає – це alter ego. І тоді вся ця
    історія з Ніколаєм як партійним активістом здавалася мені платою, яку автор мав
    зробити, щоб опублікувати роман. Але я, на відміну від Маріна Преди, не мав
    цього ідеологічного обмеження, я мав свободу приймати певні рішення, які Преда
    не міг прийняти.»




    На прем’єрі другої частини фільму Моромети режисер Стере Гуля розповів про
    свою прихильність до головного героя книги, Іліє Моромете, який став для нього взірцем.
    «Це людина, яка намагається зрозуміти, що відбувається навколо нього. Людина,
    яка намагається зрозуміти інших, з їхніми виборами та конфліктами, людина, яка
    не дає категоричних вироків. І наприкінці фільму, коли він запитав тих, хто перейняв
    владу в селі «А те, чого ви прагнете це добре?», а новий мер-комуніст відповів
    безтурботно, «Чому б ні!», він відповів просто «Ну, не знаю?»… Моромете – це
    людина, яка змушує сумніватися, Мормете це той, хто привертає увагу до навколишніх
    дурнів. Оскільки ми, в більшості випадків, квапимося і не маємо часу для аналізу,
    не усвідомлюємо важливість кожного моменту. Ми схильні вважати, що лише певні
    моменти є важливими, але насправді кожна мить є важливою для правильного ставлення
    та рішення. Якщо після 1990 року я намагався бути активним в суспільстві, то це
    тому що я не хочу більше жити в такому режимі, який змушував мене бути тим, ким
    я не є, так само як мільйони не могли бути собою. Панували страх, деформація та
    інші речі, які спотворили нас душевно. У цьому полягала проблема – люди були
    душевно спотворені, не вміли думати своїм розумом, що для Моромете було неможливо
    навіть уявити. Ці проблеми порушує Моромете і тому я маю високу повагу до цього героя, створеного Маріном Предою.»


    У фільмі Моромети 2 грають відомі румунські актори: Хораціу Мелеєлє, Дана
    Догару, Йосип Паштіна, Резван Васілеску, Анді Васлуяну, Флорін Замфіреску,
    Паул Іпате, Костел Кашкавал, Доріна Кіріяк, Маірус Флоря
    Візанте, Кузін Тома, Джеордже Міхеїце, Георге Вісу, Маріан Риля,
    Йоана Бугарін, Андрея Бібірі, Анка Андоне.