9 повнометражних і 16 короткометражних фільмів взяли участь у конкурсі Дні румунського кіно на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія TIFF.22 (9-18 червня). До добірки увійшли кілька найкращих румунських минулорічних фільмів, а також стрічки, світова прем’єра яких відбулася під час фестивалю в Клуж-Напоці. Серед відібраних повнометражних фільмів – чорна комедія Порядні люди (режисер Пауль Негоєску), головний переможець цьогорічної премії Gopo Awards і трилер На північ, дебют Міхая Мінкана у категорії фікшин, світова прем’єра якого відбулася у Венеції. Психологічний трилер На північ є однією з найамбітніших стрічок румунського кінематографа останніх років. Проект є спільною продукцією п’яти країн: Румунії (deFilm), Франції (Remora Film), Греції (Studio Bauhaus), Болгарії (Screening Emotions) та Чехії (Background Films). Дія фільму відбувається в 1996 році на вантажному кораблі, що перетинає Атлантичний океан і прямує до Америки. На цьому кораблі філіппінський моряк Джоель виявляє румунського пасажира, який сховався і намагався нелегально залишити країну. Усвідомлюючи, що юнака можуть викинути за борт, якщо його виявлять капітан чи інші члени екіпажу, Джоель намагається його врятувати.
«Сміливе та рішуче зображення ситуацій, які можуть виникнути у міжнародних водах. Історія про моральний вибір, про доброту і компроміс, про мужність і страх. Історія, яка не дає глядачеві спокою навіть після завершення фільму», – так описує фільм «На північ» публікація IntoScreens. Міхай Мінкан розповідає: «Ця етична еквілібристика, якою ми займаємося у відносинах з іншими людьми, складна в будь-якому випадку, а культурні відмінності героїв фільму роблять її ще більш складною. Ці відмінності між героями, їхнє дуже різне соціальне та культурне походження зацікавили мене ще коли я почав писати сценарій. Кожен із нас привносить у відносини з іншим щось своє, але водночас буває, що ці різні підходи зустрічаються на півдорозі, наприклад, у таких умовах, як бідність. Для героїв фільму бідність була загальним поняттям, але водночас сприймалася по-різному, залежно від культури, до якої вони належали. Мене також дуже приваблювали мовні відмінності, які заважають людям спілкуватися саме тоді, коли спілкування вкрай важливе. Я думаю, що якби герої справді могли розмовляти один з одним, могли більш зрозуміло та чітко висловлювати свої потреби, можливо, ситуація була б іншою. Я аж ніяк не моральний релятивіст, але, з іншого боку, я також не погоджуюсь з ідеєю, що Добро і Зло дуже розпливчасті, що вони сильно відрізняються від людини до людини. Однак у фільмі «На північ» ситуація все дуже ускладнює, оскільки ставки кожного героя надзвичайно великі.»
Список картин, що взяли участь у конкурсі Дні румунського кіно на TIFF.22 продовжує фільм у стилі нуар Босс режисера Богдана Міріке, який отримав Трофей Трансильванії на TIFF.15 за фільм Собаки, а також національна прем’єра фільму Тигр, дебютна стрічка Андрея Тенасе яка була відібрана цього року на Роттердамському міжнародному кінофестивалі (IFFR).
На межі між документальним і художнім знаходиться новий фільм Влада Петрі Між революціями, який отримав приз FIPRESCI в розділі Фокус у Берліні. Знятий на основі архівних матеріалів, фільм віддзеркалює життя і долі двох жінок, Марії та Захри, однієї з Румунії, іншої з Ірану, подруг-одногрупниць які навчалися в бухарестському медичному університеті у 1970-х роках.
Для мене це фільм про недавнє минуле, яке дуже сильно перегукується з безпосередньою реальністю. Це фільм, який представляє суб’єктивну, жіночу історію двох країн і суспільств, розташованих за тисячі кілометрів одне від одної, які пережили зміну політичних систем, в яких людей поступово пригнічували репресивні політичні апарати. Це актуальний фільм, який вступає в діалог з протестами останніх кількох місяців в Ірані, де жінки борються за свої права і де вони хочуть справедливого суспільства, як вони того хотіли й в 1979 році, – сказав режисер Влад Петрі.
Він розповів про свій інтерес до політичних тем. Я дійсно захоплююся Східною Європою та Середнім Сходом, я також подорожував до Ірану та інших країн регіону і фільм був побудований таким чином, з багатьох напрямків. Важливу роль відіграли також розмови з мамою, яка була студенткою медичного факультету і, яка розповідала мені про студентів зі Сходу, котрі приїхали вчитися до Румунії. Я народився в 1979 році, в рік Ісламської революції. Якимось чином ця історія була побудована на кількох рівнях і я знайшов зв’язки, схожість, але також і відмінності між Ісламською революцією та Антикомуністичною революцією, яка відбулася в 1989 році в Румунії. І мені було якось цікаво випробувати цей терен і обговорити надії, оптимізм, прагнення кардинальних змін. Тому що обидві революції призвели до радикальних змін і я все ще вважаю, що вони є чи не найважливішими революціями минулого століття.»
Монтувальниця Дана Бунеску повертається до режисури разом з антропологинею Кетеліною Тесар, розкриваючи шлюбні традиції кочових ромів у фільмі “Келих. Про синів і дочок. Журналістський тандем Адіна Попеску та Юліан Гервасе презентували свою третю документальну роботу Орли з Цаги – історію тренера футбольної команди, яка вічно програє. Обидва фільми були відзначені нагородами на кінофестивалі Астра у 2022 р.
