Володимир Путін хотів менше НАТО, однак він отримає
більше, – зазначають політичні оглядачі, які нагадали про одну з причин,
використаних лідером Кремля для виправдання вторгнення в Україну, 24 лютого, а саме бажання прозахідного режиму Києва приєднати українську державу до Північноатлантичного
альянсу. Результатом є розширення НАТО на Скандинавському півострові. Ще минулого
року, коли тих, хто робив ставку на вторгення Росії було небагато, Фінляндія та
Швеція відкинули російське втручання в їхні суверенні рішення щодо вступу до
НАТО.
Швеція, яка століттями не брала участі у війнах, дотримувалася до
свого статусу мирного міжнародного гравця. Післявоєнна Фінляндія, яка
була окупована царською імперією до 1917 року та брала участь у війні проти
Радянського Союзу між 1939 і 1944 роками, зберігала суворий нейтралітет, її
політичний клас уникав будь-яких заяв чи дій з антирадянським підтекстом.
Гельсінкі приєдналися до Європейського Союзу в 1995 році, але залишилися поза
НАТО.
На думку аналітиків, російський президент задумав таку
«фінляндізацію» України. Однак саме російське вторгнення в Україну підштовхнуло
громадську думку та політичні класи двох скандинавських країн до відмови від
нейтралітету, та подати заявки на членство в НАТО. Незважаючи на канікули, двопалатний парламент Румунії скликав позачергову
сесію в середу, щоб ратифікувати переважною більшістю голосів приєднання Швеції
та Фінляндії до НАТО. Румунія була однією з перших держав-членів Альянсу, яка це
зробила. Усі парламентські групи проголосували за ратифікацію, представники
всіх політичних партій підкреслили у своїх виступах необхідність зробити цей
крок як доказ європейської солідарності, у нинішньому контексті глобальної
безпеки, який серйозно порушений війною в Україні.
5 липня в Брюсселі 30
членів НАТО розпочали процес ратифікації приєднання Фінляндії та Швеції.
Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг ствердив, що це
історичний момент для організації, яка з 32 членами стане ще сильнішою.
Туреччина є єдиною країною-членом, яка висунула умови, пов’язані із
зобов’язаннями урядів Гельсінкі та Стокгольма щодо боротьби з курдським
тероризмом.
Завдяки підписаному в бельгійській столиці Протоколу Фінляндія і Швеція
можуть брати участь у засіданнях НАТО і мають доступ до секретної інформації. Однак,
вони не користуються військовим захистом, передбаченим відомою статтею 5
Договору НАТО, згідно з якою напад на будь-яку з держав-членів Альянсу
розглядається як напад на них усіх. У їхньому випадку ця стаття буде застосовуватися
лише після завершення процесу ратифікації парламентами всіх держав-членів,
який, за оцінками експертів, може розтягнутися на рік. 21 із 30 членів НАТО
також є членами Європейського Союзу. Після приєднання Фінляндії та Швеції, за
межами НАТО залишаться лише Австрія, Кіпр, Ірландія та Мальта.