Tag: психолог

З огляду на те, що зупинити час неможливо, щоденно
виникають все більше ініціатив, покликаних
допомогти учням, їх батькам та вчителям, у
сподіванні на краще пристосування до кризової ситуації, викликаної
пандемією COVID-19, а також після неї, ще деякий час, наразі невідомо на який саме.

У цьому контексті, для підтримки румунських
родин Асоціація ProactaEDU у партнерстві з Міністерством освіти
та досліджень, Федерацією вільних профспілок освіти та Федерацією батьківських
асоціацій – середня освіта, запустили першу
лінію психологічного консультування на період пандемії, а також після виходу з цієї
кризи під назвою «Посол для громади».

Психолог Ніколета Лариса Альберт, засновниця
Асоціації Proacta EDU, наводить деталі цієї ініціативи. «Це більш
масштабний проєкт, не просто інформаційна
кампанія з усвідомлення, що всі ми є однією командою: вчителі та
батьки, – а конкретний проєкт. Ми
пропонуємо вчителями та батькам, залежно від ситуації, психологічні консультації від колег-психологів,
співробітників нашої асоціації. У рамках наших
попередніх проєктів ми
визначили цей потенціал та вирішили перетворити
вчителя на своєрідного посланника громади, а в умовах
пандемії COVID 19, ми ще більше віримо у корисність цієї ідеї.
Практично вчителі стануть нашими союзниками і
вкажуть на сім’ї, які входять до «груп ризику» і
можуть направити їх до нас, а ми
допоможемо їм з психологічною, соціальною чи юридичною консультацією, пристосовану
до їхніх конкретних потреб, а також можуть стати нашими союзниками в об’єднанні
зусиль та підтримці у пошуку комунікаційних рішень у різних
ситуаціях.»

Ніколета Лариса Альберт упевнена в тому, що може
допомогти людям і на відстані, що може допомогти у відновленні емоційної
рівноваги людей. «З моменту запуску проєкту і до сьогодні ми отримали чимало
електронних листів, повідомлень, дзвінків, з проханням надати психологічну
консультацію. Усі ці люди, котрі звернулися до нас були направлені до
психологів, з якими ми співпрацюємо. Це були учні 12-их класів, наприклад, або вчителі,
які хотіли повідомити про щось заклади, з якими ми співпрацюємо, наших партнерів.
Або хотіли запитати, в нинішньому контексті, чи маємо ми якісь конкретні рекомендації.
І дійсно ми маємо різні матеріали психоосвітнього характеру. Фактично люди
зрозуміли нашу ідею, яка полягає в тому, що разом ми одна громада, отримали численні
запити бажаючих приєднатися до нашої групи у Фейсбуці – Посол для громади. Ми
залишили двері відкритими для усіх охочих долучитися: вчителів, батьків, учнів та
у співпраці з іншими НУО та психологами ми відповідаємо на їхні запити.»

Й оскільки дізналися, що багато запитань надійшло
від учнів старших класів ми запитали Ніколету Ларису Альберт, які питання виникають
сьогодні у старшокласників: «12-й клас є викликом для наших підлітків, особливо
в контексті пандемії COVID 19. Тому що крім випускних іспитів виникає багато
запитань щодо того, як нинішня ситуація відіб’ється на подальшому соціальному
та економічному житті, і тоді відчувається певна невпевненість. Окрім основної
мети – випускних іспитів, у них виникає чимало запитань щодо того, що буде
далі. Нинішній контекст трохи посилив невизначеність. І тоді їх запитання про
те що буде з іспитами є своєрідною «верхівкою айсберга», у дійсності за цим
стоїть більша емоція: що буде зі мною, що вибирати, в якому напрямку йти тощо.
Були учні, які шукали відповідей на конкретні запитання. Вони казали, що
спочатку думали, що мають більше часу на навчання, але потім побачили, що ні,
відчуття тривоги посилилося, вони не розуміють, що відбувається, як
контролювати свої емоції, та відчули потребу поговорити з фахівцем.»

Психолог Ніколета Лариса Альберт, засновниця
Асоціації Proacta EDU, також зазначила:
«Я думаю, що для всіх нас найкраще розвивати свою пристосованість. Переконана, що це
найважливіший ресурс, який ми маємо в наявності та єдине, що роботи не можуть у нас
скопіювати. Ми можемо справлятися на рівні інформації, ми її знаходимо скрізь,
але на даний момент адаптованість допомагає нам, незалежно від того, чи
з’явився б COVID 19 або ні, пристосовуватися до сучасних реалій та до їх
динаміки. Очевидно, що ми рухаємося в цьому напрямку (ред. онлайн середовища) і
будемо робити це все більше й більше, але маємо зберігати й життя офлайн, нам
потрібні обійми, зустрічі з людьми, вони залишаються там у нашому внутрішньому
світі, як своєрідні якоря, до яких ми
повернемося в якийсь момент і ніхто не знає коли. Завжди, коли не можемо
контролювати ситуацію, виникає багато питань. Саме для цього тут ми. Ми -
команда і як команда, вчимося сприймати кожен день таким, яким він є та мусимо адаптуватися до кожної ситуації. Тому що будь-який контекст, в тому числі
нинішній сприймається кожною людиною по-різному.»

Якщо сексуальні домагання – це концепція, з якою суспільство давно знайоме,
про психологічні домагання на роботі говорилося менше, але останнім часом ця
тема починає обговорюватися все частіше. Тим більше, що жертвами мобінгу, як називається англійською
мовою ця форма психологічного
тиску або цькування, є досить багато людей.

Згідно з опитуванням Інституту
дослідження якості життя,
проведеного в 2011 році, 25,7% респондентів заявили, що їх співробітник або співробітниця були жертвами психологічного тиску на
робочому місці з боку іншого співробітника чи начальника, але, коли мова зайшла про кожного з опитаних, лише 7,4% сказали, що були жертвами грубих нападків. У той же час, 41% респондентів визнали, що їхні начальники або співробітники кричали на
робочому місці. На жаль, свіжіших
даних про це явище немає,
особливо в умовах коли, з 2015 року мобінг карається румунським законодавством.

Після внесення змін до закону про рівні можливості та оголошення домагання
злочином, відповідно до закону №229/2015 року, у Румунії була створена правова
база для притягнення до кримінальної відповідальності за домагання та
дискримінацію в колективі. Цей аспект ми обговорили з адвокатом Костелом Гилке.
«Під психологічним домаганням розуміється дія, яка має довготривалий характер.
У той же час, дії домагача мають бути очевидними, вони повинні впливати на
честь і гідність працівника. У принципі це дії, які вважаються мобінгом у
Румунії.»

Костел Гилке
є одним з адвокатів, які серед перших у Румунії привернули увагу на це явище та
захищали перших жертв у суді. Він розповів про перші справи. «Починаючи з 2015
року, після прийняття закону, судом були розглянуті три справи, в яких судді
знайшли ознаки психологічного тиску на роботі. У першому випадку жертвою
систематичного цькування був звичайний консультант багатонаціональної компанії,
а у двох інших випадках – ними були представники вищого керівництва: заступник
генерального директора банку та директор найбільшого департаменту однієї
компанії. Психологічний тиск стосуються не лише певної категорії працівників
або певного рівня професійної ієрархії, він спостерігається на всіх рівнях,
починаючи з найнижчої категорії працівників.»

Окрім негативного впливу на професійний
розвиток особи, мобінг також має й психологічні наслідки, що найчастіше
супроводжуються соматичними реакціями. Психолог Флорі-Ана Андронакє пояснює
наслідки психологічної агресії. «Без видимих проявів, психологічний тиск часто здійснюється непомітно, жертва не усвідомлюючи з самого початку що
відбувається з нею. Речі починаються з конфлікту і поступово переростають у психологічну агресію на роботі. Можуть бути такі
наслідки, як наприклад: небажання йти на роботу,
нервовість, збентеженість, відчуття втрати самоконтролю. Це може призвести до серйозних
наслідків, коли життя особи
зазнає впливу на психопатологічному рівні: розвивається
тривожно-депресивна симптоматика, панічні напади, безсоння та інше. Виникають соматичні
ефекти: подразнення шкіри, дерматит, шлунково-кишкові розлади, швидка втрата ваги або навпаки, через переїдання на нервовому ґрунті. Змінюється не просто життя
людини на
суто індивідуальному рівні, погіршуються
стосунки з родиною та друзями.»

Внаслідок такої ситуації все більше працівників
звертаються до психологів, в тому числі й до Флорі-Ани Андронакє. Серед них одна
мати, яка, повернувшись з відпустки по догляду за дитиною, мала несподіване
ставлення членів колективу. «Вона повернулася на роботу і, спочатку почалося
цькування з боку її колег, тому що їм довелося частково виконувати її роботу,
оскільки роботодавець не прийняв когось іншого на роботу на період її
перебування у відпустці по вагітності та по догляду за дитиною. Вони були
обурені тим, що їх змушували більше працювати. Усе почалося з того, що вони не
віталися з нею і не відповідали на її привітання, а також не включали її в
колективне листування. Психологічний тиск кульмінував тим, що її начальник
зажадав від неї складати бухгалтерські записи, які, м’яко кажучи, були не
зовсім законними. Відмовляючись робити це і вже потерпаючи від попереднього
цькування, побічна реакція була ще більш агресивною. Вона прийшла на
психологічну консультацію лише через кілька років, після того, як симптоми
депресії стали стійкими.»

Адвокат Костел Гилке радить працівникам, які
спочатку не усвідомлюють, що є жертвами мобінгу, замислитися над тим, чи те, що
з ними відбувається є нормальною поведінкою на робочому місці. «Наприклад, чи
можна вважати нормальним те, що
прибувши до аеропорту з усім колективом і вже купленим квитком, керівник каже
працівнику залишитися десь, в всі решта йдуть в іншому напрямку? Звичайно, ні,
адже працівник ні в чому не винуватий. Чи можна вважати нормальним, коли
кабінет заступника директора компанії знаходиться десь в кінці коридору, далеко
від інших колег, у колишній роздягальні водіїв та поруч з туалетом? Чи можна
вважати нормальною ситуацію, коли тільки тебе немає в списку працівників на
сайті компанії? Професійна ізоляція є складовою цькування. Небажана в компанії
особа не отримує ніяких завдань.»

Незважаючи на те, що чинне законодавство є
достатнім для того, щоб карати мобінг, фахівці вважають, що воно має бути
доповнене положеннями про виплату моральної шкоди та запобігання посилення
психологічної агресії. Костел Гилке. «На практиці я зустрів дві ситуації. Суми,
які багатонаціональні компанії були зобов’язані сплатити у вигляді
відшкодування моральної шкоди були мізерними. Наразі румунський суддя не
готовий надати відшкодування моральної шкоди, пропорційно до економічної
вартості компанії, яка чинила психологічний тиск. Зараз розробляється система
захисту працівника, а також компанії, ще з перших ознак мобінгу. Даремно ти
звертаєшся до суду, коли вже страждаєш від різних нервових розладів. Важливіше
вирішити проблему не доходячи до суду.»

На даний момент на розгляді парламенту перебуває
законопроект, який стосується саме цих аспектів психологічної агресії на роботі.