Tag: підприємництво

Команда «Просто журнал» (DOR) запустила «24/7: Путівник
по життю та праці заради творчого підприємництва-2019». Останнє видання цього
путівника присвячене соціальному підприємництву і наводить 20 прикладів
асоціацій, фондів, компаній або мобільних застосунків на початку дороги,
коворкінгів та бізнесу що перетворюється.

Американська журналістка та підприємець Дженніфер Брендел
стала почесним гостем на презентації путівника DOR. Випробувавши численні
бізнес-моделі, які вже не відповідають сучасним потребам суспільства Дженніфер
Брендел вирішила запропонувати альтернативу компаніям типу «єдиноріг». Якщо остання
монополізує ринок, а прибуток та конкуренція є цінностями, що забезпечують успіх
такого бізнесу, нова модель типу «зебра» пропонує підхід, орієнтований на
людський фактор та на соціальний вплив, який може мати компанія. Розповідає Дженніфер
Брендел: «В останні роки ми писали як спосіб перетворення світу, який ми хочемо
бачити, про бажане нами підприємництво, включаючи ці наші компанії, які мають
інший набір цінностей. Ми назвали ці окреслені нами підприємства компаніями типу «зебра». На
відміну від «єдинорогів» «зебри» є тваринами реальності і мають чорні та білі
смуги. Вони можуть бути орієнтовані одночасно як на прибуток, так і на цілі. «Зебри»
існують завдяки співпраці. Ці тварини виживають у дикій природі завдяки
об’єднанню в табуни, вони добре працюють разом і не намагаються знищити одна одну.
Цей набір значень не є протилежним, але він різний. Замість експонентного зростання,
компанії «зебри» націлені на сталий розвиток. Замість монополізації ринку вони мають
на меті створення якомога більшої кількості підприємств, здатних співіснувати.
Замість гри з переможцями та переможеними ми обрали гру, в якій виграють усі. Є
можливості для співпраці, щоб кожен міг отримати достатньо.»

Цінності, запропоновані Дженніфер Брендел, стоять в
основі історій, наведених у Путівнику соціального підприємництва, складеного
командою «Просто журнал». Вплив на громаду, рівень довіри працівників, рівень
задоволеності споживачів, а також ланцюг поставок, заснований на етиці та
хорошій співпраці між партнерами, мають найбільше значення у цих ділових
прикладах, – каже координатор проекту DOR Ірина Таку. «Ми спробували знайти
людей, які мають бізнес та організації в різних містах, а також діють у різних
сферах. Ми намагалися, перш за все, зрозуміти, як соціальне підприємництво сприймається
людьми, які знають екосистему, оскільки вони працюють в організаціях, які
підтримують соціальне підприємництво, таких як Ashoka Румунія, Фонд NESsT або Social Innovation
Solutions. Нам було дуже цікаво дізнатись, що спонукає цих людей у своїй боротьбі, яку
роль вони надають собі в суспільстві та чому вони встають з ліжка вранці.»

Приклади підприємництва, наведені в путівнику DOR
включають декілька напрямків діяльності, в тому числі освіту. Альтернативні
методи виховання, відповідно до емоційних потреб дітей, були застосовані у
проєкті «Ціці-Пок», – зазначила Ірина Таку. «Серед історій, які ми
задокументували разом із командою DOR налічується й «Циці-Пок». Це бізнес, який
Мірона Пеун почала з метою зрозуміти, як вона може якнайкраще використати
емоції в навчанні дітей у віці від 3 до 8 років. Для цього вона створила
театральну виставу, в якій присутні в залі діти можуть взяти безпосередню
участь та взаємодіяти з героями. Таким чином, вони можуть краще зрозуміти такі
емоції, як співпереживання, дружба, навіть неспокій, в ранньому віці.»

Коли мова заходить про соціальне підприємництво, не можна
оминути й харчову сферу. Нові сільськогосподарські кооперативи мають намір
підтримати малі громади підприємців і водночас надати румунським споживачам
свіжі овочі. А одне кондитерське підприємство пропонує роботу жінкам з
неблагополучних сімей, – розповіла Ірина Таку. «Ми також побували в Апахіді, невеличкому
населеному пункті в Клузькому повіті, де діє сільськогосподарський кооператив Лунка
Сомешулуй Мік. Там ми зустріли менеджера з продажу Анку Марку. Від неї ми зрозуміли як працює
сучасний сільськогосподарський кооператив, який допомагає багатьом фермерам об’єднати
зусилля і співпрацювати для кращої реалізації своєї продукції, аби споживачі
мали змогу купляти овочі безпосередньо від виробників. А Сімона Кречун назвала
свій бізнес «Торт безе». Вона намагається робити добро і допомагати іншим
запрошуючи їх до колективу співробітників «Торт безе». Після трьох років
бізнесу зараз Сімона намагається знайти більш структуровані способи допомогти
своїм співробітникам жити краще.»

А в сфері архітектури путівник DOR наводить приклади проєктів,
створених людьми для людей. Ірина Таку розповідає: «В Асоціації ArhiPera ми
дізналися цікаву історію про групу архітекторів, яка займається тим, що
називається партисипативною архітектурою. Ці архітектори допомагають сім’ям з
малозабезпечених громад у кількох районах країни звести собі будинок, який вони
проектують та будують разом з цими сім’ями. FABER – це історія з Тимішоари, де
13 людей з творчих галузей об’єднали свої зусилля, щоб реабілітувати історичну
будівлю в місті, де планують створити й центр для творчих людей, бістро та
приміщення для заходів. Таким чином вони прагнуть згуртувати творчу спільноту
міста для кращої співпраці.»

Інші історії соціального підприємництва, ідеї для
соціальних підприємців на початку дороги, думки про те, що означає майбутнє для
всіх, а також інформацію про Академію творчих розумів – усе це можна знайти у
путівнику 2019 року, розробленому колективом «Просто журнал». Путівник
знаходиться у вільному доступі на веб-сайті www.dor.ro.

Підприємницький дух, як прояв незалежності сучасних жінок, останнім часом здається набирає обертів. Згідно зі статистичними даними у Румунії, 29% підприємців представлені жінками, в останні роки їх частка збільшилася на 7%. Крім того, відповідно до індексу жіночого підприємництва, визначеного Інститутом підприємництва та глобального розвитку, Румунія займає 33 місце з 77 країн, набравши 49 балів (зі ста можливих) з точки зору клімату і умов заохочення бізнес-ініціативи жінок. Йдеться про жінок, які маючи багатий професійний досвід в різних компаніях, вирішують розпочати власний бізнес. Або про жінок, які стали матерями і хочуть працювати вдома, щоб самім розпоряджатися власним часом і присвятити більше уваги дитині. Або навіть простіше – про жінок, які вирішили перетворити своє хобі на бізнес.

Про специфіку бізнес-ініціативи жінок в Румунії розповіла Адіна Філкулеску, яка в свою чергу є підприємцем, маючи власний квітковий магазин. Це послуги в творчих галузях, освіта, медицина, туризм, торгівля, організація різних подій. У цілому, усе починається з пристрасті до тієї чи іншої сфери, або, як показали деякі дослідження, жінки схильні відкривати власний бізнес у сфері, в який отримали освіту. Очевидно, що фінансовий аспект дуже важливий, але я знаю випадки, коли жінки відмовилися від дуже добре оплачуваних робочих місць у приватних компаніях, щоб відкрити свій власний бізнес, з усіма пов’язаними з цим ризиками.

А ризики, як і труднощі, виникають з самого початку, зі спроби отримати кредит у банках, які, як і раніше, досить неохоче фінансують бізнес з ініціативи жінок. Адіна Філкулеску. Жінки більше орієнтовані на творчі галузі, займаються бізнесом більше з пристрасті і не обов’язково створюють бізнес з метою отримання швидкого прибутку. Тому для банку це найбільш ризиковані кредити.

Можливо, саме тому є чимало ініціатив різних інститутів ЄС, спрямованих на заохочення жіночого підприємництва та фінансування малих та середніх підприємств, якими керують жінки. Наскільки корисні в дійсності ці інструменти? Відповідає Адіна Філкулеску. Це переважно кошти, що можна отримати через програми структурних фондів ЄС і фондів згуртованості. Є також програма ТОВД (тобто ТОВ дебютант), яка надає фінансування в розмірі 10 тисяч євро для початку бізнесу та різні інші стимули, такі як звільнення роботодавців від сплати внесків до Фонду соціального страхування. Але до всіх цих програм досить важко отримати доступ, тому що багато з них характеризуються високим рівнем бюрократії. Тому багато жінок починають власний бізнес власними силами.

Однією з них є Бібіана Станчулов, директор компанії з виробництва першого румунського продукту, що був включений до каталогу високоякісних європейських продуктів. Мова йде про повидло Тополовень, яке в 2011 році отримало сертифікат Гарантована традиційна – типова страва. Вона каже, що початок свого бізнесу був непростим. Бібіана Станчулов: У 2001 році я купила те, що залишилося після ліквідації фабрики в Тополовень за рішенням суду. Фактично залишився цех переробки плодоовочевої продукції для виробництва повидла і спиртних напоїв. Початок був дуже важким, тому що я сподівалася, що придбане устаткування працює. Урешті-решт я зуміла налагодити виробництво, але ціною величезних зусиль, сьогодні я навіть дивуюся як мені це вдалося. Можливо побоювання небезпеки і невпевненості завтрашнього дня змусило мене продовжувати, йти вперед, налагодити виробництво, і це при тому, що я закінчила Факультет соціології та філософії та не мала ніякого ділового досвіду або зв’язку з харчовою промисловістю.

Рятівною соломинкою стала пристрасть до традиції та знайдення давнього рецепту сливового повидла, яке виготовлялося в районі Тополовень. Традиція, однак, виявилася недостатньою. Були потрібні гроші, щоб виготовляти повидло за найвищими стандартами. Розповідає Бібіана Станчулов. Мені пообіцяли, що через фонд Фермер зможу отримати доступ до інших європейських фондів під 2%-3% річних, але оскільки я була безпартійною, не належала до якоїсь партії або якоїсь групи інтересів, не зуміла отримати фінансування через фонд Фермер. Тоді банк запропонував мені кредит в євро під 7% – 8% річних, за умови першого внеску в розмірі 20%. Це для мене було надлюдським зусиллям. Для них не мало значення, те що я жінка. У Румунії має значення, якщо ти пов’язаний з політичною партією або групою інтересів. Але я зуміла отримати кредит, як це не парадоксально, без політичної приналежності, хоча мушу зізнатися, що той кредит згорбив мені спину, але я ніколи не була націлена виключно на прибуток, я думала, передусім, про продовження сторічної традиції.

Ці труднощі Бібіана Станчулов подолала, але завжди виникають нові. Проте вона закликає жінок не відмовлятися від підприємницької діяльності, якщо дійсно цього прагнуть. Якщо жінка коли-небудь почне власний бізнес, він має їй дійсно належати. Вона повинна поставити особистий відбиток на тому, що робить і має вірити в те, що робить. Хто не вірить в його успіх, краще нехай не береться. Підприємництво нелегка справа, але воно дає почуття повної незалежності, можливість робити, що хочеш зі своїми грошима.

Ні, це не список ганьби! А вигідне змушування, з одного боку, для Національного агентства податкового управління (ANAF), а з іншого – для платників податків. Податкова служба вирішила оприлюднити список всіх боржників перед бюджетом, сума боргу яких перевищує 1500 леїв, тобто близько 330 євро.

У цій ситуації знаходяться приблизно 180 – 200 тис осіб. Більшість румунів, як правило, дуже сумлінно сплачують збори і податки, – каже головний податківець Румунії Драгош Дорош. З початку року ANAF зібрало 162 млн євро, більше ніж у минулому році, навіть якщо в даний час збори і податки менші.

Драгош Дорош, однак, попереджає боржників: Податки є одним з небагатьох чітких речей у цьому світі. Переважна більшість платників податків чесні люди і тому важливо, щоб основні послуги ANAF несли дорадчий, допоміжний характер, ми повинні йти на зустріч всіх, хто хоче чесно сплачувати податки. Для тих, хто не хоче такого діалогу, у нас є спеціалізовані підрозділи, які так само для допомоги першій категорії, мають видалити других з ринку якомога швидше.

До тепер податкова опублікувала три списки компаній і установ, які мають борги перед державою. Великі і середні підприємства накопичили боргів на майже 6,5 млрд леїв, а малі підприємці – понад 77 мільярдів леїв, з яких, однак, 81% за оцінками податківців неможливо повернути. Тепер настав час і для оприлюднення останнього списку – фізичних осіб – який до тепер ніколи не публікувалися. Паралельно з цим Національне агентство податкового управління працює на спрощенням процедури сплати податків і декларацій про доходи.

Говорить Драгош Дорош: ANAF зосереджується в цей період на розробці єдиної процедури, яка, на жаль, до цих пір не була найсильнішою стороною нашої діяльності. Ми працюємо над кількома напрямами, з тим, щоб податкове управління в Брашові або Констанці дали однакову відповідь платнику податків в аналогічному питанні. У цьому сенсі ми зосередилися на розробці керівних принципів для малого платника податків, намагаючись спростити те, що він має зробити, щоб усе було чітко і просто. Ми плануємо викласти на сайті ANAF путівники щодо найпоширеніших проблем з тим, щоб якомога більша кількість платників податків швидко знайшла відповіді на запитання, які її цікавлять і, звичайно, працюємо над спрощенням форм.

І невостаннє, у рамках боротьби з ухиленням від сплати податків, зараз на стадії розробки знаходиться проект підключення всіх касових апаратів до єдиного сервера, що дозволить відстеження всіх рахунок-фактор в режимі реального часу.

Рівність шансів та стимулювання малого та середнього бізнесу – два з основних напрямків політики ЄС, можуть спільно допомогти у пошуку рішень, аби покласти край кризі. Економічна криза може бути як глобальною, так і особистою. А рішення може залежати від сміливості жінок та наданих їм можливостей, щоб могти стати підприємцями. За останніми статистичними даними ЄС, у 2013 році, частка жінок–підприємців складала лише 34% від загальної кількості підприємців у Європі, які займаються власним бізнесом та лише 30%, які почали новий бізнес. Незважаючи на це кількість бізнес-лейді здається, що зростає.

Наприкінці минулого року, в Бухаресті, відбувся перший ярмарок, присвячений жінкам-підприємцям в Румунії -“B-Fair”, організований Асоціацією “Жінки в бізнесі”. Заснована в 2009 році молодою жінкою-підприємницею, організація прагне створити мережу підтримки для жінок, які хочуть почати власний бізнес. Ярмарок є додатком до мережі, в якій робиться обмін досвідом. Адіна Давід, співробітник прес-служби організації “Жінки в бізнесі” розповідає про цей ярмарок: ”Це перший ярмарок “B-Fair”, але ми здавна організуємо робочі зустрічі в Інтернеті для жінок-підприємців. Однак, на ярмарку жінки зустрілися у більш формальній атмосфері іймали можливість представити свої вироби та послуги.”

У ярмарку, “B-Fair”, взяли участь 20 експозантів, а кількість відвідувачів сягнула 300 людей у вихідні. Не були представлені зокрема компанії, засновані або керовані жінками малого та середнього підприєництва, а і великі компанії, навіть багатонаціональні, менеджерами яких є жінки та вироби і послуги яких призначені для жінок. Враховуючи це, ми запитали Адіну Давід чи ми можемо говорити про те, що компанії керовані жінками обовязково зосереджуються на ринку для жінок? Або чи існують окремі сектори, які обирають жінки, коли вирішують відкривати власний бізнес? Ось, що відповіла Адіна Давід: “Я замітила, що існує ще тенденція до галузей, які специфічні жінкам, таких як: консалтинг або косметика. Але в той же час, є багато жінок, які вже почали бізнес в таких секторах, як IT або автомобілі.”

Учасниця ярмарку та член організації “Жінки в бізнесі” Адіна Філкулеску є власником компаній, що працює в галузі, де жінки дійсно передують: квіткові орнаменти та організування різних подій. Вона почала цей бізнес відразу після закінчення факультету і стверджує, що не відчувала себе жертвою дискримінації щодо конкурентів- чоловіків та не зіткнулися з додатковими перешкодами тому, що вона жінка. Вона багато працювала, але із великим задоволенням. Адіна Філкулеску: “Є багато роботи, іноді я працюю 17 годин на добу, але не відчуваю себе втомленою, тому що я думаю на результат, якого я хочу отримати, на задоволення клієнтів та на власне задоволення. Якби я працювала для чужого, може не була б працювала з такою охотою та радістю. Було і безсонних ночей та відмова від подорожей з друзями у вихідні. Стосовно бюрократії, я думаю що всім відомо як йдуть справи: іноді треба стояти в чергах сплачувати різні податки, інколи впроваджується новий податок. Ми повинні адаптуватися кожній новій ситуації.”

Як член асоціації “Жінки в бізнесі” Адіна Філкулеску стежила за тенденціями останніх років, і ось що вона констатувала: “Багато жінок зорієнтувалися до підприємництва та навіть покинули свої місця праці у корпораціях або державних установах. Вони розвинули власний бізнес у секторах, де їм подобалося працювати. Навіть я замітила, що пристрасть лежить в основі їхнього вибору. Крім капіталу, необхідного для відкриття бізнесу, їм було необхідно більш за все сміливості, щоб змінити своє життя з працівника на підприємця. ”

Сміливість була натхненна, з одного боку, бажанням не залежати від інших осіб, а з іншого боку, появою нових особистих пріоритетів як сімя і народження дитини. Адіна Давід: “Працюючи у в багатонаціональних компаніях жінкам не вистачало багато часу для сімї, зокрема при народжені дитини. Тому вони надали перевагу варіанту стати підприємцями, що надає їм гнучкість програми. Крім того, хоча вони мали більше доходів у багатонаціональних компаніях, і власний бізнес може багато зростати і можуть отримувати значні доходи. Хоча початок може бути важким, це не є великою перепоною для багатьох з них.”

Багато жінок, які працюють в приватних або державних компаніях, але прагнуть мати власний бізнес, певний час продовжують працювати у компаніях і паралельно, у вільному часі, починають займатися власним бізнесом. Це не легко, але прагнення незалежності переважає в цьому випадку. Більше того, що цей вибір підтримують і установи ЄС, які створили європейську мережу менторів для жінок-підприємців, у рамках Генеральної дирекції, яка відповідає за малий та середній бізнес.