Tag: Революція 1989 року

  • Національний театральний фестиваль 2019 року

    Національний театральний фестиваль 2019 року


    Цьогорічний Національний театральний фестиваль присвячений 30-річчю свободи в Румунії. Події грудня 1989 року потрясли все
    суспільство, повернувши румунам, серед інших, право на вільне самовираження за допомогою мистецтва. Незалежно від моментів, через які проходить
    суспільство, культура є орієнтиром, і сьогодні театр відзначає повернення права
    на культуру.

    На відкритті цьогорічного
    Національного театрального фестивалю, директор цього заходу Маріна Константінеску присвятила першу зустріч з аудиторією фестивалю «Голосів
    свободи» радіостанції Радіо Свобода: Це наш моральний обов’язок, у цьому виданні, яке ми
    присвячуємо 30-річчю свободи з 1989 року, щоб вклонитися
    перед тими, хто чинив опір,
    хто представляв нам реальність, в якій ми жили і якої ми не знали, які
    навчили нас тоді, що означає мати внутрішню свободу та гідність. Напевно,
    багато хто задавався питанням, чому театральний фестиваль має справу з таким
    ділом. Ми займаємося цими справами вже багато, багато років, але також маємо справу з
    моральними обов’язками. Це моральний обов’язок.




    Відгукнувся на запрошення Маріни Константінеску посол
    США в Румунії Ганс Клемм, який
    наголосив на важливості радіостанції Радіо Свобода
    для румунів, які пережили комунізм. Він
    також згадав про відкриття в Румунії радіостанції «Радіо Свобода»: Це відзначення ваших спогадів про Радіо Свободата про роль, яку ця
    радіостанція
    відіграла в ті гіркі роки, перед тим, що сталося 30 років тому, в 1989 році.
    Так само, ви вшановуєте працю всіх співробітників та директорів, а також уряду Сполучених Штатів Америки,
    який уможливив заснування редакції румунською мовою в Радіо Свобода протягом усіх років
    холодної війни. Я не можу стверджувати, що багато чого знаю про вплив радіостанції Радіо Свобода
    в Румунії, хоча посол Хурезяну сказав мені, що
    в ті часи до 90% румунів, які мали радіоприймач вдома, слухали Радіо
    Свобода. Минулого року мені було
    надзвичайно приємно дізнатися, що урядовий орган, який підтримує радіо «Свобода», у
    Вашингтоні, прийняв рішення відновити цю радіостанцію тут, у Румунії.




    Еміль Хурезяну, дипломат і колишній редактор румунської
    служби Радіо Свобода в Мюнхені, розповів
    про появу та головну мету Радіо Свобода:
    Ця американська станція була створена майже на початку Холодної війни в
    Мюнхені, зі штаб-квартирою в Англійському парку та з офісами у Парижі, для деяких країн, які мали
    культурні редакції – як це було у
    випадку Румунії, з Монікою
    Ловінеску та Вергілієм Єрункою – та у Вашингтоні для політичних кореспондентів. Це була радіостанція, створена
    представниками ідеології запобігання просуванню
    комунізму, збереження певної нормальності за допомогою інформації та залучення країн
    Варшавського договору до західної інформації.




    У світі, в якому невігластво і страх проявлялися численними способами,
    голоси журналістів Радіо Свобода пропонували справжню інформацію, яка лунала радіохвилями і в
    межах закритих кордонів Румунії. Некулай Константін Мунтяну був одним
    з цих голосів. З нагоди відкриття Національного театрального
    фестивалю 2019 року він нагадав про свою діяльність на Радіо Свобода в 1980-х роках:
    На фестивалі присутні лише два голоси ночі, які тримали
    Румунію уважною і напруженою майже 50 років. Ми там брали участь тільки
    протягом останніх 14 років, у найгірші роки для Румунії,
    і зробили це до закриття Радіо
    Свободи. Хочу сказати вам, що у нас було коло ​​слухачів, людей, які нас слухали ще з
    1950-х-60-х років, людей, які були шанувальниками Корнелія Кіріака. Після 1980
    року Радіо Свобода була невід’ємною частиною життя і злободенності Румунії. Ми були єдиними, хто міг говорити про те, що відбувається в
    Румунії, і ми це зробили з усіма ризиками, які взяли на себе,
    усвідомлюючи небезпеку, з якою ми стикалися.




    Після 1989 року,ентузіазм і впевненість у новий початок повністю
    проявилися, в тому числі в театральному культурному середовищі. Член UNITER та
    почесний голова Міжнародної асоціації театрознавців розповів про емуляції початку 1990-х років: Уклалася для мене міцна дружба, а потім
    вона розірвалася. Я маю на увазі дружбу з Марчелем Юрешом, Оаною Пеллею, Міхаєм Менюціу та Чіпріаном Петре. Ми зустрічалися постійно у відомому на той час ресторані. Певним чином ці 30 років
    пов’язані не тільки з пам’яттю про підтвердження дружніх стосунків, але і
    з появою інших друзів. Я переконаний
    у тому, що про дружбу треба піклуватися,
    як про сад.






    Як зазвичай, колектив
    Національного театрального фестивалю підготував для цього року неперевершений
    відбір для любителів цього виконавського мистецтва. Каталог фестивалю
    національного театру 2019 року, з повним підбором виставок, представлених між 18 та 27
    жовтня, але іншу інформацію можна було знайти на веб-сайті fnt.ro.

  • Справа революції 1989 року в суді

    Справа революції 1989 року в суді






    Цього року, у грудні, сповняться 30 років від коли розпочата в Тімішоарі (захід) антикомуністична революція поширилася на столицю,
    а потім на всю країну. Понад 1.000 людей загинули і
    близько 3.000 отримали поранення в боях, що відбулися в ті часи, Румунія ставши
    єдиною країною Південно-східної Європи, де зміна режиму була насильницькою, а комуністичні
    лідери – Ніколає та Елена Чаушеску – страчені. Один із гасел того часу – «хто
    стріляв у нас 16-22 грудня?» – перетворився на запитання, яке не перестало
    ставитися протягом 30 років від повалення комунізму.




    Краще пізніше, ніж ніколи! – сказали декотрі, після того як у понеділок, генеральний прокурор Румунії Аугустін Лазер оголосив, що справа
    «Революції» була направлена до суду в кінці багатьох років розслідування: Культурні та політичні діячі, науковці та історики протягом часу висловили ряд теорій,
    пояснень і оцінок у зв’язку
    із моментом «Грудень 1989 р.». Сьогодні юристи завершують цей виклик,
    представляючи юридичну істину як частину дуже складного
    розслідування, що рушило від тієї ідеї, що відповідальність за жертви революції грудня 1989 року не є інституційною, а
    безпосередньо, індивідуальною.




    Розслідування довели, що встановленням узагальненого психозу тероризму, були створені численні хаотичні братовбивчі
    ситуації і суперечливі
    військові накази, які викликали чимало жертв, поранень, арештів і психічних травм. Водночас, були створені умови для
    засудження та розстрілу президентської пари Чаушеску в результаті симульованих судових дебатів. І останнє,
    але не менш важливе, у справі були звинувачені у злочинах проти людства, колишній президент Іон Іліеску і колишній
    віце-прем’єр-міністр Джелу Войкан Войкулеску, які ніби-то
    використали диверсії та дезінформації, щоб прийти до влади.




    Фіналізація справи «Революція» та направлення її до суду викликали різні реакції з боку румунських політиків. З одного боку, Президент Клаус Йоханніс і опозиційні Націонал-ліберальна
    партія (НЛП) та Союз «Рятуйте Румунію» (СРР) привітали оголошення Генерального прокурора Аугустіна Лазера, вважаючи, що це надзвичайно важливий крок у
    встановленні істини. З іншого боку, правлячі соціал-демократи (СДП) вважають, що правду треба було розкрити
    вже давно, і що справа могла бути передана до суду через місяць після виборів до Європарламенту.

    Ті ж соціал-демократи також обурені тим,
    що Справа Революції була направлена до суду Аугустіном Лазерем, який був підданий
    серйозним звинуваченням у зв’язку з недавнім розкриттям ЗМІ. У 1980-х роках,
    коли він був членом Комісії з питань звільнення ув’язнених пенітенціарної
    установи Аюд (центр), однієї з найсуворіших комуністичних репресивних систем, Аугустін
    Лазер нібито відмовив умовне звільнення кільком антикомуністичним дисидентам.