Tag: регіон

Рік тому у румунському місті Констанці, відбувся Міжнародний круглий стіл «Безпекові загрози в
Чорноморському регіоні. Обличчя Евксінського понтусу в посткримській
геополітичній парадигмі», на якому експерти з Румунії та України обговорили безпекові проблеми у Чорноморському регіоні,
пов’язані з агресією Росії та загрози для міжнародного порядку внаслідок її
гібридних атак.

Гостем нашої сьогоднішньої програми є один з
організаторів відповідного круглого столу, колишній румунський дипломат та
експерт з питань регіональної безпеки, президент асоціації «Дім Чорного моря»
Дорін Попеску, який наголосив на зростаючій напруженості в Чорноморському
регіоні: «Чорноморський регіон – це справжній випробувальний полігон як для
країн регіону, так і для держав з-поза акваторії Чорного моря,
полігон, на якому, швидше за все, випробовується новий світовий порядок, з
численними ризиками та загрозами гібридного характеру, починаючи зі
славнозвісних «чорних лебедів» 2014 року – Криму та Донбасу, які надалі
породжують невизначеність, непередбачуваність геополітичного характеру, породжують
велику напруженість, багато вогнищ конфліктів та системне і принципове
непорозуміння між прибережними державами та великими політичними акторами в
цьому регіоні. Тож, в принципі, мова йде про геополітично неспокійний регіон, з
численними вогнищами напруженості та конфлікту, які можуть вибухнути в
будь-який момент. Це своєрідна порохова бочка з тліючим гнітом.»

Ми запитали румунського експерта Доріна Попеску, що
змінилося за минулий рік в плані безпеки Чорного моря. «На жаль, мало що
змінилося на краще. Жоден із ризиків та жодна загроз, про які ми говорили
минулого року, не зникли, навпаки, криза «Covid-19»
створила можливість для багатьох державних та недержавних суб’єктів у регіоні та
у світ, використати її як інструмент консолідації власної позиції у плані зовнішніх
відносин, незалежно чи то йдеться про регіональний чи зональний рівні. Європейський
Союз не зумів проявити себе як сильний і надійний глобальний гравець під час пандемії,
а багато країн використали цю пандемію як платформу для інформаційної війни,
для маніпуляцій, для дезінформації, для посилення процесу історичного
ревізіонізму тощо. Тож, в принципі, якщо говорити про зміни, то можна
констатувати лише зміни на гірше, спричинені, зокрема, пандемією, але не
тільки. Усі позитивні процеси перебувають у застої. Так само зберігається нестабільність
та системна недовіра між прибережними країнами та великими державами, які мають
інтереси в розширеному Чорноморському регіоні.»

На запитання яким чином змінилися румунсько-українські
відносини за останні дванадцять місяців, президент асоціації «Дім Чорного моря»
висловив своє розчарування відсутністю змін на краще у стосунках між сусідніми
Румунією та Україною: «Це чудовий момент, щоб задати собі це питання, адже минув
рік з дня інавгурації нового Президента України, пана Володимира Зеленського. У
всіх ґрунтовних оцінках та глибоких аналізах, які читав в українських ЗМІ
протягом останніх двох тижнів, я не знайшов жодної суттєвої згадки про Румунію.
З очевидної причини – у румунсько-українських двосторонніх відносинах не
спостерігається помітної еволюції. На двосторонньому рівні між Румунією та
Україною не було жодних значимих контактів, жодних змін, ні позитивних, ні
негативних. Ба більше негативним аспектом, на мій погляд є, на жаль, продовження
процесу схвалення так званого мовного пакету, тобто прийняття Верховною Радою України
ряду законів, безпосереднім або побічним наслідком яких є обмеження прав
етнічних меншин в Україні, в тому числі румунської. Українська сторона не
прийняла жодної пропозиції міжнародних організацій чи своїх європейських сусідів,
країн-членів ЄС, щодо перегляду цього мовного пакету.»

За словами Доріна Попеску навіть спільні проблеми, з
якими стикаються Румунія та Україна, такі як, наприклад, поширення нового
коронавірусу, не стали поштовхом до зближення і згуртування обох держав перед
серйозними викликами сучасності. «Я також хочу зазначити, що, на жаль, між
двома потужними сусідніми країнами, Румунією та Україною, не було взаємних
проявів солідарності під час пандемії, хоча і Румунія, і Україна сильно
постраждали від поширення коронавірусу. І це в умовах, коли найбільш постраждалі
регіони Румунії та України – Сучавський повіт та Чернівецька область, мають
прямий соціальний контакт. Я не бачив жодного помітного жесту ні з Бухареста,
ні з Києва, жодної заяви про солідарність в боротьбі з пандемією. Не було жодного
сильного, важливого, значимого офіційного контакту на найвищому рівні, на рівні
Міністерства закордонних справ, в двосторонньому плані. Румунії немає в підсумках
зовнішньої політики України за перший рік мандату нового президента Володимира
Зеленського, не має засад для ініціювання, ні в Києві, ні в Бухаресті, масштабної
ініціативи. Напевно це спричинено зниженою здатністю до ініціативи в плані двосторонніх відносин, як у Києві, так і в Бухаресті, а відповідальність несуть
обидві сторони.»

29 квітня, відбувся міжнародний круглий стіл в режимі онлайн на тему: «Історична політика
між Балтикою та Чорним морем» за участі експертів з
6 країн: Білорусі, Грузії,
Польщі, Р.Молдова,
Румунії та України.

Метою проведення
круглого столу було створення експертної платформи за участю провідних
дослідників, громадських діячів та науковців країн Балто-Чорноморського регіону
для здійснення аналізу актуального стану історичної
політики в регіоні та вироблення науково-практичних підходів щодо подолання
викликів і загроз, пов’язаних з особливостями її функціонування.

Науковці представили свої бачення у рамках трьох тематичних панелей: «Історична політика
як зброя», «Виклики Другоїсвітової війни у контексті історичної
політики»та «Історія
Балто-Чорноморського регіону: вивчені та невивчені уроки». Круглий
стіл відбувся онлайн через сервіс відеозв’язку ZOOM і транслювався
на YouTube-каналі агентства Укрінформ, де можна подивитися і послухати виступи усіх доповідачів.

Розвиток
країн Балто-Чорноморського регіону нерозривно переплетений в одній історії,
значна кількість подій якої і зараз не має однозначної оцінки, а їхня сучасна
інтерпретація є надзвичайно чутливою для громадськості регіону та виступає
фактором внутрішньополітичного життя. У контексті
трансформації сучасного світового устрою, історична політика набуває особливої
гостроти як тема наукових дискусій, а також використовується деякими суб’єктами
міжнародних відносин як інструмент гібридної агресії. Тому вона виступає впливовим чинником реальних
політичних процесів національного та глобального рівнів, – зазначають організатори заходу Громадська
організація «Інститут демократизації та розвитку» та Громадська організація
«Центр політичних наративів демократії»,

Виконавчий директор останньої Павло Лодин запропонував учасникам приділити
особливу увагу пошуку спільних точок дотику і сфер взаємовигідного
співробітництва між країнами регіону. «У принципі, навіть якщо виникають якісь
труднощі у баченні історії, можливо досягти порозуміння. Однак цього
порозуміння неможливо досягти якщо історія політизується, факти викривляються і
використовуються як певний інструментарій навіть агресії. Це ми можемо спостерігати в нашому регіоні, коли,
наприклад, маємо, уже, на жаль, шостий рік, агресію Росії проти України і ми
бачимо як використовується не тільки зброя, а й історичний інструментарій.
Тому, якщо народи регіону будуть шукати точки дотику, точки порозуміння, ми
зможемо знайти спільний знаменник і сподіваюсь,
що наш сьогоднішній міжнародний круглий стіл буде слугувати цьому в пошуку
порозуміння щодо нашої історії, щодо минулого для того, щоб спільно будувати
майбутнє.»

А Дмитро Сав’юк директор Інституту Демократизації та Розвитку сказав, що
важливим за самі історичні події є їх правильне трактування: «Правильне
трактування історичних подій і відмова гратися політиків історією є однією з
основоположних засад мирного і розумного співіснування між народами. Тому я б
хотів закликати політиків не жити історичним минулим, а залишити історію на відкуп
аналітикам та історикам, які повинні робити аналіз і роботу над помилками, а
політики мають користуватися цими методичками і цими роботами над помилками.»

Найбільшим викликом, що стоїть перед нами є спробувати врятувати
раціональність суспільного дискурсу і відносин між людьми, між нашими націями
та державами, – зазначив директор програм «Stady tours to Poland», співзасновник польської фундації «Лідери змін» Мирослав Скурка, який наголосив, що історія може бути як негативним, так і позитивним
інструментом у будівництві сучасних політичних відносин між країнами регіону: «Потрібно
усвідомити, що історія може як допомогти, так і стати
інструментом поганої політики.Якщо
ми хочемо будувати погану політику, то знайдемо в історії достатньо аргументів, але якщо
ми хочемо будувати нормальну політику, то
історія може нам в цьому допомогти. Але не
історія повинна мати вирішальний голос у формуванні нашого майбутнього.»

У своїй доповіді «Друга світова війна як фактор історичної сенситивності в
українсько-румунських відносинах» український
політолог Сергій Гакман наголосив на необхідності співпраці професіоналів по різні боки кордону для обопільного більш
глибокого вивчення історичних процесів в умовах взаємного діалогу. «Ми стикаємося в кожній
державі як
мінімум з двома історіями. З дидактичною історією, яку викладають в
школі. Як правило ця історія більш схематична, дуже емоційна, часто побудована на різних легендах
і, часто, дуже далека від реальної історії. З іншого боку є історія як наука. Ми її бачимо в наукових працях,
частково бачимо у ВНЗ, коли там викладають різні предмети. У цій ситуації для
представників історичної науки є дуже важливим виробити спільні підходи і спільні критерії оцінки історичних подій, бо лише в такому випадку ми зможемо знайти якусь спільну мову.
І для мене, наприклад, одним з таких надзвичайно важливих критеріїв є норми
міжнародного права, які діяли в досліджуваний період. Якщо ми говоримо про
норми міжнародного права, то в даному випадку вони були для всіх учасників цих
подій однаковими.»

Кандидат
політичних наук, головний редактор чернівецького агентства «BucPress» Марін Герман зосередився на історичній політиці в трикутнику Україна-Румунія-Республіка Молдова крізь призму ЗМІ: «Якщо порівнювати меседжи преси,
події, які мають важливе значення для румунського народу висвітлюються в
історичному контексті без великих екзистенціальних дискусій. Тобто це День
Румунії, події присвячені боротьбі народу, висвітлення теми Другої Світової Війни
як трагедії румунського народу, з явним антирадянським, антикомуністичним
наративом, що екстраполюється зараз на Росію як спадкоємниці СРСР. Республіка
Молдова суттєво відрізняється від Румунії як її поляризованим історичним
науковим наративом, так і наративом ЗМІ, а історична політика змінюється досить
часто в залежності від політичних лідерів, які обирають або прозахідний або
проросійський вектор, інакше кажучи зовнішньополітичний вектор детермінує
історичний наратив. Україна у цьому порівняльному трикутнику займає середню
позицію. Наратив ЗМІ не є типовим і однорідним як у Румунії, з іншого боку,
кліваж не є таким глибоким як у Республіці Молдова, але він так само присутній.
Присутні звичайно спільні проблеми щодо сприйняття минулого через висвітлення
подій, особливо тих які стосуються радянських свят: 9 травня, 23 лютого тощо.»

Польський політолог Казімеж Вуйчицький, професор Варшавського університету вважає, що країни Центрально-Східної Європи мають виробити спільне
бачення на історію цього регіону на противагу російським наративам. На
його думку, ідеологічному впливу Росії слід протиставити власні уяви і
наративи, які стануть продуктом діалогу і зблизять країни Балто-Чорноморського
регіону. «Ми не маємо спільного наративу
Центральної та Східної Європи, а наші національні історії є в конфлікті. Можна
говорити про поляків та українців, про Волинь, про Румунію, про угорців тощо, але
росіяни мають за мету викликати всі можливі конфлікти. А оповідь про Центральну
і Східну Європу, яка б була підтримана діалогом між нами і мала спільний
характер, має стати нашим головним
інтелектуальним завданням. Домінація Росії в
цьому регіоні викликана тим, що хоча у нас є захист проти російського наративу,
але він ставить наголос на наших державах і на наших націях, а не на діалозі з
нашими сусідами. Отже нам потрібна спільна історія для цілого регіону.»

Президент румунської асоціації «Дім Чорного моря» Дорін Попеску сказав, що
фахівці часто говорять про ворога біля наших воріт «Hannibal ante portas», але забувають про те, що «троянський кінь»
ворога вже знаходиться всередині нашої фортеці. Для
кожного серйозного аналітика виявлення «троянського коня»
є максимальною ставкою аналізу, – сказав він. «Нашим першим спільним завданням має бути зміцнення згуртованості наших
країн в регіоні Чорного моря. Два з них
прямо стикаються один з одним: загальноєвропейський та російський наративи.
Крім цього ми маємо невеликі та контрпродуктивні локальні битви між наративами
держав, що складають європейський наратив. Що нам слід робити? Першим і найменш
важливим рівнем є боротьба з російським наративовм, але другим, набагато
важливішим за значенням напрямком дій є посилення власного наративу. На даний момент
у багатьох країнах, Європейського Союзу, а також в країнах Східного
Партнерства, ми маємо багато відхилень від демократичних норм, уразливих
ситуацій та слабких місць. Нашим абсолютним пріоритетом є реальна консолідація
довіри до демократичних інститутів у наших країнах. А наступним пріоритетом є
консолідація згуртованості між нашими країнами. Тільки таким чином наш
європейський, панєвропейський наратив вийде переможним з усіх баталій, які ми вестимемо.»

Євген Магда, який став модератором круглого столу торкнувся теми гібридизації
Голокосту нинішнім керівництвом Росії. Він зазначив, що Москва вважає Балто-Чорноморський
регіон сферою власних інтересів, тому шукає нові механізми впливу, в тому числі
за допомогою спотворення історії. «Поза сумнівом Балто-Чорноморський регіон
належить до «кривавих земель», як їх визначив американський історик Тімоті
Снайдер і цей статус накладає відбиток на розвиток демократії, ступінь критичного
мислення, на темпи поширення фейків у нашому регіоні і зрозуміло, що в умовах пандемії
коронавірусу вони суттєво виросли. Очевидно, що Росія сприймає цей регіон як
сферу власних інтересів, а тема Голокосту вже понад 75 років залишається не
лише чутливою, але й наповненою проблемами недомовленостями, іншими аспектами. Ми
спостерігаємо на сьогоднішній момент за формуванням нової історичної політики
Путіна, спрямовану на насичення пост-правдою чутливих для значної частини
Європи історичних подій.» Експерт сказав, що найкращою відповіддю на дії Кремля
мали б стати колективні зусилля з деконструкції історичних подій та здійснення
діалогу про складні сторінки історії ХХ століття у державах
Балто-Чорноморського регіону.

Усі матеріали будуть опубліковані у збірнику доповідей круглого
столу англійською, українською та румунською мовами, а відео заходу доступне на каналі агентства Укрінформ.

Факультет історії, філософії і теології Галацького університету «Нижній
Дунай», у співпраці з Кагульским державним університетом імені Богдана
Петрічейку Хашдеу та Одеським національним університетом імені Іллі Мечникова,
27 – 28 квітня 2017 року організував ІІ-у Міжнародну студентську конференцію
«Геополітика, історія і населення в Східній Європі. Нові напрямки досліджень в сфері
соціальних, гуманітарних і політичних наук».

Захід призначений для студентів, аспірантів, докторантів і здобувачів
наукового ступеня кандидата наук галацького університету та інших вищих
навчальних закладів Румунії, України і Молдови. Основною метою транскордонної
конференції є налагодження платформи, яка має сприяти професійному та
академічному розвитку студентів і молодих дослідників шляхом створення
необхідних наукових рамок для презентації та обговорення різних
питань, обміну інформацією, ідеями та
поглядами.

Координатором проекту виступив завідувач кафедри історії, філософії та соціології Університету «Нижній Дунай» АртурТулуш. В інтерв’ю нашому кореспонденту в місті Галац він зазначив, що крім
планованих доповідей цей захід має практичну спрямованість. Історики
пропонують рішення, але, як правило, політики забувають про ці рішення,
запропоновані істориками. Тому часто можна почути, що історія повторюється.
Насправді ж ми не витягаємо корисні уроки з нашої історії. Тому мій заклик
наступний: ми живемо приблизно в тому ж географічному ареалі і гадаю, що було б
добре разом, пліч-о-пліч розвивати цей простір економічно, культурно і не лише.

У конференції взяли участь кілька десятків студентів та дослідників з
Одеси, Ізмаїла, Кагула, Кишинева, Сучави, Клужа, Сібіу та Галац, які
представили свої наукові роботи в таких сферах як: історія, міжнародні
відносини та європейські дослідження, геополітика простору і політичні дослідження, культурологія (в тому числі історія мистецтва, етнографія й етнологія).

Нинішній політичний контекст, чутливі історичні питання, а також мовна політика в Р.Молдова та в Україні стали основними темами наукових робіт, представлених учасниками з Румунії, України та Республіки Молдова, які відважилися порушити й низку історичних мовних аспектів. Штефан Бежан, уродженець Молдови та докторант Факультету історії, філософії і теології галацького
університету Нижній Дунай зазначив: На жаль в Молдові та в Україні в останні роки,
історія є занадто політизованою, в
результаті чого виникають так би
мовити гіпотези, які дуже відмінні від конкретної проблеми. Ось,
наприклад, румунська мова, що є важливою проблемою, як в Молдові, де дуже
багато людей досі не хочуть визнавати, що так-звана молдавська та румунська -
це одна й та сама мова, так і в Україні, де дуже багато людей говорять
румунською мовою, а румунську громаду поділяють на молдован та румунів. І це
проблема.

Організатори кажуть, що роботи, які були представлені на конференції будуть
опубліковані в журналі «Studium», в якому
друкують свої наукові здобутки студенти, аспіранти і докторанти галацького
університету, а також будуть внесені до реферативної бази з гуманітарних та
соціальних наук ERIHPlus, до бази даних наукової інформації EBSCO, до Центрально- та східноєвропейської електронної бібліотеки CEEOL і до онлайнової наукометричної бази даних Index Copernicus. Таким чином, – кажуть
організатори, – можна домогтися оптимального поширення результатів досліджень,
представлених на конференції.

Прем’єр-міністр Румунії Віктор Понта взяв участь, у вівторок, разом з іншими главами держав і урядів на саміті Процесу співробітництва у Південно-Східній Європі, що відбувся у столиці Албанії, Тирані.

Зустріч пройшла на тлі викликів на адресу безпеки в Європі і на Близькому Сході, увага учасників саміту будучи зосередженою на розвитку подій в регіональному плані і європейській перспективі Західних Балкан. У своїх виступах, глава румунського уряду заявив, що Румунія є відкритою до ідеї просування проектів, зокрема, у сфері енергетики, інфраструктури і кібербезпеки. Мир, діалог і стабільність є вирішальними, і всі держави в цьому регіоні повинні зрозуміти їх важливість та підтримувати їх, підкреслив прем’єр-міністр Румунії: Я закликаю всіх друзів з регіону зрозуміти, що мир, діалог і стабільність є суттєвими. На жаль, Європа і деякі регіони вже зіткнулися з великими конфліктами, і, звичайно, я маю на увазі східну Україну та інші проблеми на Близькому Сході. Тому ми повинні залишатися стабільними, у миру і солідарності, для просування інтересів наших громадян.

Прем’єр-міністр Румунії не забув ані про економічний вимір. У ході саміту він підкреслив важливість розвитку та просування регіональних спільних проектів. На його думку, Румунія повинна відігравати велику роль в цьому процесі і може зробити це, тому що вона має стабільну політичну ситуацію, стале економічне зростання і вже співпрацьовує з країнами регіону. Віктор Понта: Румунія має спільні проекти з Туреччиною, яка є найбільшим торговим партнером, але і зі всіма країнами регіону, зокрема, в галузі енергетики, інфраструктури і нових викликів, таких як кібербезпека. Румунія інвестує багато грошей і енергії для того, щоб стати дуже важливим центром кібербезпеки. У цьому відношенні, ми маємо особливе партнерство зі Сполученими Штатами. Ми хочемо працювати разом з усіма країнами.

У Тирані, Віктор Понта підтвердив і підтримку Румунії для подальшого розширення ЄС. Він сказав, що це як в інтересах Союзу, так і країн південно-східного регіону, прискорити переговори, а вступ до ЄС не слід розглядати як вигоду з боку ЄС. Такий же підхід, за його словами, необхідно проявити і що стосується політики відкритих дверей Північно-атлантичного альянсу. Віктор Понта: Безпека залишається. навіть у наші часи, важливою метою. Румунія сприяє безпеці і стабільності в нашому регіоні, а також підтримує тісні партнерські відносини, стратегічні з Туреччиною, Болгарією, чорноморськими країнами і ми бажаємо розширити безпеку для всіх наших друзів і сусідів.

Процес співпраці у Південно-Східній Європі є найважливішою політичною організацією в регіоні, за участю Албанії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Греції, Македонії, Молдови, Чорногорії, Румунії, Сербії, Словенії, Туреччини та Косово.

Ситуація в Україні, а також постійний тиск Росії, яка зосереджує свої війська та озброєння біля кордону з Україною, факти присутності російських військ на східній території української держави викликають стурбованість всіх західних країн, в тому числі Румунії, та змушують до аналізу наслідків плану Москви щодо створення ще одного замороженого конфлікту на своїх кордонах як спосіб забезпечення недоторканості того, що Кремль вважає своєю сферою впливу.

Агресія Росії проти України є серйозним викликом миру загалом і стабільності Чорноморського регіону. Румунія занепокоєна діями Москви і зосередженням російських військ в регіоні. Стосуючись ситуації в Україні та її наслідків прем’єр-міністр Віктор Понта вважає економічні санкції і чітку політичну позицію ЄС дуже важливими, щоб показати Володимиру Путіну, що незаконні дії не можуть залишатися безкарними. Водночас, додав глава румунського уряду, Європа і США зобовязані показати жителям України, Молдови та Грузії, що їх європейський вибір призведе до покращення життєвого рівня, вони будуть мати більші можливості і стануть рівноправними громадянами Європи.

У свою чергу новообраний президент Румунії Клаус Йоханніс вважає, що Румунія повинна бути важливою частиною зусиль, спрямованих на стабілізацію ситуації в Східній Україні, маючи на увазі партнерство Румунії з США і членство в НАТО та ЄС. Він вважає, що тільки вжиті разом заходи можуть призвести до покращення ситуації. «Тут все дуже, дуже ясно: безпека Румунії та її перспектива майбутнього, як демократичної країни, явно грунтується на трьох основних напрямах нашої закордонної політики, які визначають наші найважливіші партнерські відносини. Це стратегічне партнерство з США, це роль, яку ми граємо в НАТО та наша роль і місце, яке ми маємо в Європейському Союзі. Ці три партнерства є визначальними в наших відносинах, наприклад, з Російською Федерацією, з Україною, і, я підкреслюю, тільки разом з нашими партнерами ми зможемо домогтися прогресу у вирішенні надзвичайно складної ситуації, з якою ми стикаємося в останні місяці після подій в Криму та на сході України.»

Клаус Йоханніс додав, що нинішня ситуація в регіоні дуже складна, уперше після закінчення холодної війни ми стикаємося з кризою такого масштабу і тому треба зробити все, що може бути зроблено для повернення до нормального життя, нормальне життя означаючи, на його думку, те, що кожен, у тому числі Російська Федерація, має дотримуватися міжнародного права.

Підписавши угоди про асоціацію з ЄС Україна та Р. Молдова обрали європейський шлях розвитку, але Росія відмовляється відпускати ці дві країни зі своєї сфери впливу. З цього приводу литовський депутат в Європарламенті Петрас Аустревічус, автор доповіді у питанні Молдови сказав: «Кожна незалежна держава має суверенне право вибирати на яку сторону хоче стати. Якщо обирає демократичним шляхом європейський або протилежний шлях – всі повинні поважати цей вибір. Тепер ми бачимо реальну загрозу для співіснування ряду країн регіону і ця загроза є результатом відкритої і прямої військової агресії з боку Росії. Республіка Молдова є сусідом України, а Україна є жертвою прямої агресії. Тому війна в Україні суттєво змінила геополітичну ситуацію і безпеку в регіоні. Росія повинна припинити мріяти про часи, коли ЄС і Росія були партнерами. Тепер ми маємо справу з іншою ситуацією і мусимо це відкрито визнати.»

Провідний спеціаліст вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (США) Януш Бугайські переконаний, що попри величезні зусилля своїми діями Москва отримує протилежний ефект: «Так, росіяни чинять великий тиск на Україну і найкраще можуть це робити за допомогою енергетичних важелів, здатних викликати заворушення і невдоволення населення владою у Києві, дестабілізувати ситуацію у спробі змусити Україну повернутися в російську орбіту. Але я не думаю, що це станеться. Гадаю, що це призведе до того, що Росія зустрічатиме щораз сильніший опір України.»

Тим часом у понеділок міністри закордонних справ країн ЄС вирішили розширити список осіб, причетних до сепаратизму в Україні. “Чорний список” ЄС тепер налічує 119 субєктів, які підпадають під замороження активів і заборону на в’їзд в країни Євросоюзу. Брюссель також оголосив, що з 1 грудня розпочне роботу консультативна місія з реформи сектору цивільної безпеки України. Експерти ЄС нададуть укрїнській владі допомогу в зміцненні безпеки цивільного населення та впровадженні реформ в галузі безпеки на тлі конфілкту з Росією, а також в боротьбі зі злочинністю та корупцією. Рішення про заснування місії було прийнято лідерами країн Євросоюзу в липні цього року.

На тлі останніх подій в Україні, яка втратила контроль над Кримом та частиною території Луганщини і Донеччини, та неспокійної ситуації в Республіці Молдова, яка вже багато років не може вирішити проблему статусу Придністровя, і все це в ширшому контексті дуже агресивної політики Росії, нині значної актуальності набуло питання забезпечення безпеки в Чорноморському регіоні. Офіційний Бухарест неодноразово наголошував на необхідності якнайшвидшого врегулювання так званих «заморожених конфліктів», які гальмують економічний розвиток і процвітання країн регіону.

Нещодавно Траян Бесеску заявив, що на його думку важливим стратегічним завданням партнерів по НАТО є зміцнення безпеки Чорноморського регіону, стверджуючи, що навіть неозброєним оком можна побачити як Москва створила «кільце вогню» навколо Чорного моря. «Нагірний Карабах, Абхазія, Південна Осетія, Придністровя, Крим… найбільша проблема полягає в тому, що кнопка всіх цих заморожених конфліктів знаходиться в Москві, при чому Москва, в залежності від своїх інтересів, може як дуже швидко вирішити їх, так і підірвати – по черзі або всі одночасно», – сказав Траян Бесеску.

Торкаючись напруженої ситуації в сусідній Україні, зокрема зусиль з деескаляції напруженості, радник президента Юліан Кіфу заявив нещодавно, що, на жаль, цей тип конфлікту може тривати багато часу: «Ми стали свідками подій, військової агресії, що призвели до анексії Криму. Це фундаментальна зміна, тому що фактично вперше з часів холодної війни певна країна силою змінює кордони, встановлені в просторі ОБСЄ. Ми спостерігаємо за військовою агресією на сході України, за гібридною війною, змішаною війною, інформаційною та кібервійною. Ці події викликають сильну стурбованість в регіоні, вони можуть викликати труднощі в більшості держав регіону. Слід відзначити, однак, що в даний момент докладаються зусилля з деескаляції, деконфліктизації ситуації на сході Україні і ми сподіваємося, що ці зусилля увінчаються успіхом, хоча, якщо бути реалістами, щоб не казати песимістами, цей тип конфлікту матиме тривалі наслідки і буде тривати довгий час.»

Отож в умовах коли до тепер лише придністровський конфлікт уповільнював процес розвитку регіону та створював значні перепони на шляху втілення спільних регіональних проектів, не можна говорити про позитивну перспективу зараз, коли Москва має на меті «придністровізацію» східних регіонів України, з тим, щоб не дозволити зближення України та Молдови з ЄС та НАТО. Радник глави румунської держави Юліан Кіфу каже, що значних зрушень в плані виходу з кризи, в якій опинився регіон, у близькому майбутньому нам очікувати не варто, хоча безпека в Україні та Р.Молдова була обговорена й на останньому саміті НАТО: «Ми знаходимося в цій складній ситуації: вибори в Україні 26 жовтня, у Республіці Молдова – 30 листопада, президентські вибори у Румунії. Усі ці елементи, очевидно, перешкоджають проведенню реальних переговорів довкола ключових питань, які насправді повязані зі статусом сепаратистського регіону в складі суверенної, незалежної і цілісної Республіки Молдова. Що стосується безпеки Республіки Молдова та України, ці питання були розглянуті і включені до Підсумкової декларації саміту НАТО в Уельсі.»

Заходи по реалізації політичних рішень, прийнятих на саміті НАТО в Уельсі стали однією з центральних тем зустрічі в Брюсселі міністра закордонних справ Румунії Тітуса Корлецяна з новим генеральним секретарем НАТО Йєнсом Столтенбергом. Тітус Корлецян: «Ми обговорили перші кроки, які необхідно зробити в рамках Альянсу для реалізації політичних рішень, прийнятих на останньому саміті, зокрема подальшу співпрацю з Грузією, Україною та Республікою Молдова. Я озвучив чітку політичну позицію Румунії, яка прагне, щоб наступний саміт в 2016 році став самітом розширення.»

Ситуація в Україні та Молдові та подальша співпраця, передусім в економічному плані, з Києвом і Кишиневом були обговорені минулого тижня на саміті лідерів ЄС в Брюсселі. У світлі парламентських виборів 26 жовтня, глави держав і урядів ЄС знову заявили про свою готовність підтримати Україну у вирішенні політичних та економічних реформ відповідно до зобовязань, взятих на себе обома сторонами згідно з Угодою про асоціацію. Лідери країн ЄС також оголосили, що сподівається, що парламентські вибори в Молдові 30 листопада стануть ще одним кроком в європейському напрямку після недавнього укладення угоди про асоціацію.

Румунія може зіграти вирішальну роль в забезпеченні регіональної безпеки, якщо обєднає свої зусилля і створить єдиний “фронт” з Польщею та балтійськими країнами (Литвою, Латвією й Естонією), щоб переконати США брати більш активну участь в процесах, що відбуваються на східному кордоні Північноатлантичного альянсу і Європейського союзу. Такою думкою поділилася з нашою радіостанцією американський політолог румунського походження Габрієла Марін Торнтон, доцент Техаського університету “A&M”.

В ексклюзивному інтервю Румунському радіо пані Габрієла Марін Торнтон попереджає, що, якщо Вашингтон не буде брати активнішу участь у підтримці Бухареста, Румунія не зможе встояти під економічним та іншими тиском Росії, спрямованим на повернення цієї країни в сферу впливу Москви. Габрієла Марін Торнтон: “Румунія повинна відігравати тут важливу роль. Її східний кордон є східним кордоном ЄС та НАТО. Румунія є великою країною і має кілька можливостей: спробувати домовитися з Польщею та балтійськими країнами щодо створення спільного фронту і вимагати більше від США. Якщо ці країни зуміють обєднатися то, можливо, зможуть домогтися більшого, ніж те, що їм вже запропоновував президент Обама. Румунія має таку можливість, якщо зуміє переконати поляків і балтійців сформувати єдиний фронт. Можливо їм вдасться привернути увагу Америки до цього регіону, тому що, судячи з позицій Угорщини та Болгарії, очевидно, що ці дві держави є набагато ближчими до Росії. Болгарія має й Південний потік. Румунія, єдина країна в цьому регіоні, яка має чітко визначити свою позицію та подальші дії. І тут постає питання: чи може Румунія діяти самотужки або через структурні сили буде притягнута в російську сферу впливу? Тому регіональна коаліція з Польщею та прибалтійськими державами стане сигналом того, що Румунія не потрапить під вплив Росії. Звичайно Румунія є членом НАТО, але потрібна більш глибока співпраця, треба потужніше лобіювати у Вашингтоні спільні інтереси усіх пятьох держав. Якщо це не буде зроблено, є економічні сили, інші сили, здатні втягнути Румунію в сферу впливу Російської Федерації.”

США зараз сконцентрували свою увагу на інших регіонах — Середньому Сході, Перській затоці, а також на Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Однак останні події в регіоні, зокрема анексія Криму Росією та бойові дії на південному сході України змусили Вашингтон звернути більше уваги на Схід Європи. Американський політолог румунського походження Габрієла Марін Торнтон розповідає: “Я думаю, що Сполучені Штати нині, надзвичайно стурбовані втратою людських життів і матеріальних ресурсів в Іраку, починають переосмислювати багато речей. Так чи інакше, Україна була домінуючою темою в американській друкованій пресі, але ми не бачили ніяких конкретних дій. Ми бачимо, що щось робиться в Іраку, але не бачимо ніякої військової допомоги для України. Отож, коли говорю про лобіювання, я маю на увазі необхідність переконати США в тому, що цей регіон має важливе значення. І він є дуже важливим. Я маю на увазі те, що, насправді, Сполучені Штати разом з Європейським Союзом доклали значних зусиль в Східній Європі, тут багато чого було досягнуто. Мене зараз дивує ця байдужість до регіону, де були докладені значні зусилля і досягнуті гарні результати. Навіщо їм втрачати Східну Європу, де до тепер були досягнуті значні успіхи? На цьому тлі Румунія має прояснити свою позицію, хоча є членом НАТО. Навіть якщо з Бухареста немає сигналів, як з Угорщини, де Віктор Орбан показав, що він набагато ближчий до Росії або сигналів, що надходять з Болгарії, про те що болгари набагато ближчі до росіян, наразі немає чіткого сигналу про бажання Бухареста сформувати регіональну коаліцію, яка б разом з США могла краще захищати цей регіон.”