Tag: ремонт

«Як виглядає школа сьогодні,
так виглядатиме країна завтра», – стверджував Спіру Гарет, який у XIX столітті заклав
основи сучасної освіти в Румунії.

Протягом останніх десятиліть румунську шкоду по-різному зневажали, а
нинішня пандемія лише посилила проблеми, з якими вона стикається. Особливо у
сільській місцевості ситуація є однією з найскладніших. Але, крім організації
книжково пересуваного ярмарку, культурних таборів та конференцій для молоді, неприбуткова організація BookLand сприяє реконструкції та оснащенню сільських шкіл, щоб надати й дітям цього середовища шанс отримати якісну освіту.

Михаєла
Петрован засновниця організації BookLand розповідає про недоліки, але й досягнення та
проєкти: «Я вірю, що освіта
може врятувати здоров’я румунів. І я не перебільшую. Ми, команда BookLand, – це
жменька звичайних, працьовитих, щирих і чесних людей. Все що ми обіцяли зробити, зробили, і навіть більше. Наприклад, минулого року ми поставили собі за мету
відремонтувати десять
шкіл, а нам вдалося відновити чотирнадцять. Чому
школи і чому в селі? У мене велика любов до книг. Я людина села,
я походжу зі сільського середовища і пишаюся цим: село навчило мене, дало мені сили… І тому все розгорталося, якось, природно. Я не можу приховувати від вас,
що ідею нам дали працівники однієї школи,
які нам зателефонували і запитали,
чи не можемо ми їй допомогти з чимось. Нам не було важко написати, що школій потрібні двері, вікна,
дах, підлога, лавки… Важко було знайти та
переконати компанії допомогти нам, і, крім того, знайти людей, які б фарбувати або
встановлювати паркет та робили інші необхідні ремонтні роботи в школі, оскільки ці речі не
можна робити за допомогою безпілотників або роботів. У
цьому полягали труднощі. Було важко знайти
компанію, яка б нам допомогла та яка б дала нам перші гроші на
це все».

Однак, Михаєла
Петрован та її колеги від BookLand не знеохотились. Лише з
малою сумою грошей напочатку, вони відремонтували та оснастили одну школу,
потім дві, потім три. Приблизно за рік і три місяці їм
вдалося відремонтувати всього чотирнадцять шкіл! Оскільки
поступово, завдяки їх наполегливості,
стукань у двері та представлення проєкту різним
компаніям, почали отримувати все більше
грошей,
і кожна школа могла скористатися в середньому 31 тисячами євро.
Найважливіші досягнення є
наступними: абсолютно
новий дах для однієї школи та будівництво котельні для опалення іншої школи. Знову біля мікрофону Михаєла Петрован: «Ми зосередились на бідних районах країни та поїхали
до найменш розвиненого регіону
Румунії – Молдови
(схід). Тут живуть сенсаційні, розумні,
винахідливі, відкриті люди, але які не мали шанс жити в Трансільванії наприклад (в центрі). Я за
походженням з Трансільванії та поїхала відремонтувати школи в Молдові, бо
саме там найбільша потреба, а також на півдні
країни. Ми вибираємо найбідніші та найстаріші школи, побудовані
понад 100 років тому, яким
необхідна консолідація…
Діти не можуть навчатися та здобувати добрі результати у
поганих умовах.
Це просто неможливо! Приємно вчитися в кімнаті, де все нове, пахне свіжим, де не тече зі стелі, коли йде дощ … Якщо ми поважатимемо наших дітей, тобто дітей нашої країни, то
й вони у свою чергу поважатимуть нашу країну.»

Згідно зі статистичними даними зі сторінки неприбуткової організації BookLand у Facebook, 82% румунських шкіл були
побудовані до 1970 року, 16% – до антикомуністичної революції
1989 року та лише 2% – після революції. Чимало сільських навчальних закладах працюють без внутрішніх туалетів, каналізації та водопостачання. Найчастіше
через бідність лише 77 із 100 дітей в селах ходять до початкової або середньої школи. 21% сільського населення закінчили тільки початкову школу
та лише 4,74% закінчили вищу освіту. Понад 42% сільських учнів не склали іспит на атестат про повну загальну середню освіту. Слід також зазначити, що майже 40 зі 100 сільських домогосподарств не
мають доступу до Інтернету в Румунії, де протягом майже року, через пандемію освіта проводиться в режимі
онлайн. Михаєла
Петрован продовжує говорити про недоліки: «Школи, які працюють майже без фінансування! Тамтешні
люди
творили чудеса. На столах 100-річної давнини вони
поклали скатертини, щоб не видно, що вони розбиті
по кутах. На дитячі лавки, вони поставили ковдри… Душа
болить! Вимагати вчителям змінити свій стиль викладання за одну ніч – абсурдно, просто неможливо. Неможливо
проводити онлайн-навчання в селах, де немає доступу до Інтернету. Є школи, де ми не знайшли шкільних
дошок, були лише пофарбовані дерев’яні дошки. Діти не можуть писати крейдою
на них,
і ми говоримо про планшет та про Інтернет? Будьмо серйозними! Ми лицеміри, якщо нам
все одно про село, звідки більшість нас походить.
Дитина із села не має переваг як дитина зі міста, і це шкода,
це не правильно. Ми нікого не критикуємо, ми запропонували
собі допомагати,
тому що у нас добра душа і ми можемо зробити щось корисне.
Ми зібралися, звернулися по допомогу до компаній
… Те, що ми робимо, може робити будь-хто.»

Цього року
BookLand має на меті оновити двадцять сільських шкіл. Крім
того, члени організації мають ще одну мету, про
яку розповідає засновниця Михаєла Петрован: «Ми маємо намір до 2023 року заснувати
першу стандартну школу в Румунії. Ми почнемо з нуля. Йде мова про школу за фінським зразком, але дещо
адаптована до нашого балканського регіону. Ми забезпечимо
школу вчителями, поставимо у розпорядження шкільну програму… все безкоштовно.»

Ті, хто хоче
допомогти організації BookLand, можуть пожертвувати 2 євро на місяць, надіславши SMS-повідомлення зі словом BUILD на номер 8845.

Представники Сучавської повітової ради та керівництво Чернівецької області домовилися створити спільну робочу групу з просування транскордонного європейського проекту за допомогою якого були освоєні необхідні для модернізації пункту пропуску Серет – Порубне кошти та обговорили подальші шляхи розбудови інфраструктури прикордонних територій двох регіонів.

Президент Сучавської повітової ради Георге Флутур нещодавно обговорив це питання з головою Чернівецької обласної ради Іваном Мунтяном та губернатором Чернівецької області Олександром Фищуком. У зустрічі взяли участь керівник Головного управління митниць Дорель Фроня, префект Сучавського повіту Константін Гарасім, мер Серету Адріан Попою, керівник Чернівецької митниці, а також представники прикордонної служби двох регіонів.

Після переговорів Георге Флутур зазначив, що зустріч була дуже ефективною, адже було прийнято рішення про те, щоб робоча група зі просування модернізації пункту перетину кордону зустрілась 23 січня 2017 року. Він також сказав, що Уряд Румунії планує залучити 5,3 млн. євро грантових коштів для проведення реконструкції під’їзних шляхів та потужностей пункту пропуску «Серет-Порубне».

«Ми свідомі, що будь-які зміни, зроблені в односторонньому порядку, не дадуть бажаного результату. Тому ми пропонуємо українській стороні долучитися до реалізації цього проекту з метою модернізації пункту пропуску «Серет-Порубне» за європейські кошти. Для цього пропоную створити спільну робочу групу, яка би у короткі строки змогла напрацювати конкретні пропозиції», – відзначив Георге Флутур.

«Зважаючи на те, що з 1 січня по 1 грудня цього року через пункт пропуску «Порубне-Сірет» пройшло 700 тис. автотранспортних засобів та 1,8 млн. осіб, вважаю, що нині настав час для керівництва наших держав надати високий пріоритет питанню розбудови та модернізації наявних пунктів перетину українсько-румунського кордону. Адже ми не маємо права змарнувати такі можливості розвитку територій наших регіонів, своєчасна реалізація яких значно примножить їх транзитний потенціал. Тому потрібно активно діяти, щоб життя, а заразом і мільйонні інвестиції, не пройшли повз нас», – наголосив у свою чергу Іван Мунтян.

Це регіональні заходи між нами і нашими сусідами, і я вважаю, що зустріч була дуже продуктивною для нас, що буде мати хороші наслідки для румунського і українського населення, а й для тих, хто хоче відвідати наші регіони , сказав Георге Флутур. Він додав, що у ході переговорів представив керівництву Чернівецької області і згоду уряду Румунії фінансувати в 2017 році будівництво швидкісного автобану Серет – Сучава – Пашкань – Плоєшть – Бухарест.

Сьогодні здається, що зручніше купувати нові речі, ніж відремонтувати старі речі. Але повага до речей, яких ми купуємо та використовуємо певний час, означає повага до людей, які зробили ці речі та більше того, повага до навколишнього середовища. Пілотний проект Repair Café стартував в місті Клуж-Напока з метою тестування реакції громадськості на інший вид переробки речей. Цей проект розгортався упродовж кількох тижнів, а потім почав рости.

Дан Синпетряну є одним із ініціаторів проекту Repair Café в місті Клуж-Напока. Він захоплений механікою, ремонтом різних речей і вважає, що кожен з нас може боротися, щоб змінити менталітет людей у зв’язку з тим, що ми вважаємо відходами. Він прагнув здійснити це ще до старту вищезгаданого проекту: Нам вдалося набратися багато досвіду від людей з Румунії та із-за кордону. Ми дали собі справи, що нам потрібно переорієнтувати наші економічні зусилля, таким чином, щоб існуючі ресурси можна було використовувати більше разів. Саме тому ми заснували цю асоціацію. Ми почали розробляти конкретні проекти, які стосуються зокрема тривалого використання ресурсів. Це поняття називається 5-R та передбачає скорочення до мінімуму споживання, шляхом переробки закуплених речей або ремонту зіпсованих речей, а якщо не можна їх відремонтувати то дати їм іншу ціль, а лише потім відвезти їх до пункту утилізації.

Проект Repair Café розгортається від грудня минулого року, але ініціатори бажають продовжити його, щоб люди навчилися роздільно збирати відходи, навчилися те, що відходи не є сміттям, а цінними ресурсами, яким можна дати нове призначення, – сказав наш співрозмовник, який додав: Я зустрів людей, які зрозуміли, що до вжитих речей треба ставитися по-інакшому, не вважати відходи сміттям. Були випадки, коли люди призналися, що хотіли кинути пластикову кришку, яку більше не використовували, але після дискусій з нами, подумали що насправді, не треба кинути її на сміття, бо може комусь вона потрібна.

Малі ремонти приносять великі зміни або Чи викидати речі?, Ні в якому разі! є лише кількома із девіз клузьких майстрів, а Дан Синпетряну сказав нам, що учасники проекту працюють, щоб кількість відходів скоротилася, оскільки насправді немає відходів, це лише тлумачення споживчого способу життя: Я думаю, що настав момент більше не ставитися до ресурсів, як до необхідних матеріалів. Першими учасниками, першими людьми, які прийшли відремонтувати свої речі безплатно, були люди другого і третього поколінь, люди, які жили тоді, коли стикалися із відсутністю речей і техніки, люди, які розуміють цінність цих речей та які хочуть відремонтувати їх. У свою чергу, дуже молоде покоління зацікавлене у цьому, але є ще багато людей, які воліють купувати весь час нові речі.

Майстер-класи Repair Café хочуть передати ідею, що відходи є насправді добрими речами, але в невідповідному місці: Нові покоління констатують, що ресурси обмежені, що у нас є проблеми, пов’язані з глобальним потеплінням, у нас є проблеми, пов’язані з забрудненням, у нас є проблеми зі звалищами. Нове покоління шукає відповідні рішення. У нас немає ідеальних рішень, у нас немає рішень для всієї країни, але у нас є невеликі проекти, які намагаються створити платформу, загальну ідею для румунського суспільства. Також треба привернути увагу і на те, що відбувається з моменту покупки речей до їх утилізації. Як можна більш корисно вживати ці речі у суспільстві, перед тим як віддати їх на утилізацію, тому що під час переробки використовуються інші енергетичні ресурси.

Проект Repair Café ознайомлює нас і з соціальними витратами, внаслідок надмірного споживання. Таким чином, люди, які знали б відремонтувати речі не мають де працювати, а люди, які не працюють але не заробляють достатньо грошей, не можуть дозволити собі новий товар. Цими висновками, – кажуть ініціатори проекту Repair Café, не треба нехтувати.

Іграшки теж мають своє життя.
І якщо ми згадаємо про бунт іграшок зі знаменитої серії
фільмів TOY STORY, ми зможемо краще зрозуміти, чому хтось подумав створити лікарню для іграшок. У вас є
іграшки, які потрібно полагодити? Єдина лікарня іграшок у Бухаресті вже вилікувала понад 20 тонн пацієнтів. Іграшки, які
потрапляють на лікування в лікарню іграшок, очищають, дезинфікують і ремонтують, а потім вони потрапляють до дітей у дитячих будинках
Головного управління соціального захисту Бухарестського муніципалітету.

Проект Лікарня
іграшок у Бухаресті діє з березня 2013 року і мав успіх як серед тих, хто вирішив віддати
старі іграшки, так і серед тих, кому пізніше вони дісталися. Валентин Діну,
лікар іграшок, розповів нам, як діє лікарня іграшок: «Лікарня іграшок є ідеєю мерії Бухареста, що виникла з бажання створити центр зі збору використаних, поламаних або морально зношених іграшок, щоб потім вони потрапити до дітей з малозабезпечених сімей. Проект
стартував два роки тому, це була наша ініціатива, проект з нульовою вартістю,
оскільки мова йшла тільки про зберігання та приміщення для майстерень по
ремонту іграшок. Перший етап проекту почався з отримання іграшок з різних частин
країни, і після того, як до нас дійшли різними шляхами ці іграшки, поштою або
просто їх залишили в управлінні в численних мішках, ми почали організовувати ці
майстерні по ремонту іграшок. Ми забезпечуємо координацію роботи майстерень, а
різні люди з Головного управління соціального захисту, в тому числі безпритульні,
беруть участь в цих операціях.»

Багато людей знаходять час для
хворих іграшок, тому що лікарем в цій лікарні може стати будь-хто,
хто має кілька годин вільного часу і бажання допомогти представникам установи,
щоб подарувати радість дітям. Ми запитали Валентина Діну, найдосвідченішого з
лікарів іграшок, яке лікування було надане пацієнтам
упродовж усього часу: «Лікування було різним. У випадку плюшевих іграшок їх або
потрібно було випрати чи підшити, або вони потребували складніших операції,
таких як підклеювання з елементами, які було важче полагодити. У пакунках з
всієї країни ми отримали дуже багато іграшок, багато з яких вже не можна було
полагодити й вони навіть потрапили до заснованого нами музею іграшок. Музей
іграшок знаходиться в Центрі допомоги й ранньої освіти Магічна
веселка. У цьому музеї, діти можуть безкоштовно відзначати свій день
народження, за умови залишити речі по завершенню саме так, як вони їх знайшли.»

Особливі іграшки, які не можна
відремонтувати, стають експонатами в першому Музеї іграшок у Бухаресті, про який нам розповів наш співрозмовник, а те, що не можна полагодити і
не представляє інтерес для музею, розбирається на частини в залежності від
матеріалу і відправляється до центрів переробки. Ми
дізналися, що найскладнішими операціями в лікарні для іграшок є механічні або електричні, і що лікарня іграшок потребує допомоги електрика, який би зміг повернути до життя
іграшки, які інші добровольці не можуть відремонтувати.

Величезна кількість
подарованих іграшок, показує, що в Бухаресті і у всій країні є багато батьків,
які постійно купують нові іграшки своїм дітям і в той же час готові допомогти
іншим бідним дітям. А ще ми
дізналися, що до лікарні іграшок потрапило й багато іграшок, яким не потрібен був ремонт. Ми запитали Валентина Діну, як сприйняли люди цей проект: «Як гарну ініціативу, тому що після того, як
ми зібрали перші іграшки й відремонтували їх, ми навіть організували різні заходи з нашими бенефіціарами, даючи ці іграшки
дітям, які приходять до нашої їдальні. І ми отримали несподівані реакції, тому
що деякі з дітей не отримали до того моменту жодної іграшки і прийняли їх з ентузіазмом.»

Й оскільки лікарня іграшок
була й залишається проектом для душі, Валентин Діну попросив нас
дозволити звернутися до наших слухачів: «Якщо у вас є іграшки, які вам більше
не потрібні, в різних експлуатаційних станах, ви можете принести їх до нас, у
Головне управління соціального захисту Бухарестського муніципалітету, щоб
подарувати дитині, яка не може собі дозволити цього, не мала шансу мати іграшку в дитячому віці.»

Як і будь-яка поважаюча себе
лікарня, лікарня іграшок діє цілодобово, як в
осередку Головного управління, по вулиці Фоішорулуй нр. 56-58, так і в Музеї
іграшок, який знаходиться по Каля Шербан Воде, нр. 48.