Бістріца-Несеудський повіт розташований в північно-центральній частині
Румунії, там де Східні Карпати зустрічаються з Трансільванським плато.
Традиційні місцеві хати в оточенні зелених соснових лісів, села, в яких
зберігаються старі традиційні костюми і звичаї та м’якість природи є головними
принадами для туристів з усього світу, які відвідують цей район.
Перша згадка про місто Бістріца, повітовий центр Бістріца-Несеудського
повіту, датується 1264 роком, воно будучи гарним колишнім німецьким бургом з
добре збереженим старим центром.Починаючи кінцем ХІІІ століття, Бістріца зазнає періоди
процвітання та економічного розвитку, однак її не оминають війни та біди. Таким
чином в 1241-1242 роках, татари, по їхньому шляху до центру Європи знищують
місто. У ХІУ-му столітті, Бістріца набуває статусу сівітас і стає
найважливішим містом з північного-сходу Трансільванії. Близько 1330 року угорський король Людовик Великий мав
різні битви в цій частині Трансільванії з угорськими дворянами. Бістріцькі
саксонці воювали на боці короля, який, після заспокоєння дворян віддячив саксів
оголосивши їх бург вільним містом з правом на вільну торгівлю так само як
Будапешт, а також, між іншим, з правом мати свою печатку, власний суд і внести
в герб міста елементи символу королівської Анжуйської династії. Король Угорщини Людовик
Великий був членом французької Анжуйської династії, символом якої був страус з
підковою в дзьобі. Так пояснюється наявність страуса на гербі Бістріци.
З 1353 р. Бістріца отримує право організувати щорічний 15-денний ярмарок, що було підтвердженням найважливіших ремесел мешканців
міста. В 1465 р. міські укріплення нараховували 18 башт і бастіонів, за кожним
з яких наглядала та чи інша реміснича гільдія. Укріпленим був і головний храм
міста. На жаль, Чаушеску зруйнував велику частину цього укріплення, щоб
звільнити місце для його будівель комуністичного типу. Сильний розвиток міста
доведено низкою архітектурних будівель, деякі з них збереглись до нині: Готична
Церква, вежа якої має 75 метрів. Будування цієї церкви розпочалось в 1470-му
році й тривало майже сто років, аж до 1564 року. Документи свідчать про те, що
на цьому місці саксонці звели церкву ще в XIV ст. Вже коли новий храм був майже
повністю готовий, вдосконалив його у відповідності до ренесанського
архітектурного стилю у 1559-1563 рр. італійський архітектор Петрус Італус.
Ці укріплені мури іноді допомагали, а іноді ні: в 1530 р. князь Молдови Петру
Рареш взяв місто в облогу і змусив саксонців скоритися. А в XVI-XVII ст. місто
неодноразово спалювали татари та турки. Біля фортечних стін зараз розташовані міський
парк та культурний центр в стилі часів ар-нуво, комерційний комплекс Шугалете,
архітектурний готичний ансамбль побудований у ХУ-ХУІ ст., Будинок Срібника,
зведений в ХУІ ст., стіни давньої фортеці та Башта бондарів – один з захисних
бастіонів міста, що датується другою половиною ХУ століття, і належить до
давньої оборонної стіни фортеці, всередині якої знаходиться оригінальний Музей
ляльок та масок.
Отже, дорогі друзі, у Бістріці саксонці заснували міський населений пункт за моделлю середньовічних міст Західної Європи, місто, яке з часом набуло важливості, ставши одним із
семи бургів або саксонських фортець
Трансільванії: Зібенбурген. Як і
більшість середньовічних трансільванських бургів, і Бістріца розвинулася навколо церкви, спочатку
католицької, а потім реформатської, як зазначив
мистецтвознавець Васіле Дуда: Церква спочатку була присвячена Святому Миколаю, в
той час була римо-католицькою церквою. У
1543 році, після переходу саксонців на бік
Реформи, вона стала
євангелічною, як ми називаємо її сьогодні. Таким чином,
церква зазнає кілька будівельних етапів, що починаються від готичного
архітектурного стилю – який помітний ще й сьогодні
в найдрібніших деталях обробки каменю, що характерні XIV
століттю. Церква зазнала кілька етапів реконструкції. Спочатку це
була церква типу базиліки з центральним нефом і двома бічними проходами та двома вежами в західній частині. Але в
кінці XV століття, церква мала більш величний вигляд і наближалася до готичного стилю. Десь в 1560-1563 рр., за
допомогою італійського
майстра Петруса Італа Лугано, ця імпозантна готична будівля була наділена конкретними елементами стилю Ренесанс. Кінцевим результатом є церква з готичною структурою, але в якій добре
поєднуються і елементи епохи Відродження.
З-поміж архітектурних
елементів Євангелічної церкви м. Бістріца є вежа заввишки 75 метрів, яку вважають найвищою кам’яною вежею церкви в Трансільванії.
Васіле Дуда: Є
цікава легенда, що нагадує про суперництво з іншими містами Трансільванії, з містом Сібіу,
зокрема, яке, у свою чергу, хотіло мати високі вежі. Є також легенди, згідно з якими мешканці м. Медіаш намагалися побудувати вищу вежу. Але коли вони вимірювали свою вежу, мешканцям Бістріци вдалося зрізати частину
мотузка, з яким вимірювали вони її висоту, щоб, таким чином, бістріцька вежа залишилася вищою. І щоправда: бістріцька вежа є вищою ніж сібіуська або медіашська. Навіть знаменита Сігішоарська годинникова вежа не є набагато
вищою, ніж наша
вежа. Ані Чорна
церква в Брашові, яка є найбільшою середньовічною церквою в Трансільванії, не
має вищої вежі.
Унікальність євангельської церкви в м. Бістріці не полягає тільки у її високій вежі, але й в
тому, що в середині,зберігаються старі меблі. Васіле Дуда: Варто
нагадати про знамениту лавку майстра Антона, зроблену в 1508 році. Так
само, лавка, на якій підписався, ще в
1516 році, інший майстер – Йоханнес Беглер: Зроблено Йоханнесом Беглером.
Це красива лавка, в стилі Відродження,з перспективними
елементами та інтарсіями. Вона також цікава, бо містить
елементи характерні меблям,
виготовленим у Франції. Це показує, що зв’язки між цими далекими
регіонами були досить тісними за
посередництвом майстерень або
монастирів.
Окрім меблів, гільдійські прапори в церкві є іншим
важливим надбанням. Щоправда, вони були відновлені в 1852 році, але традиційні
символи збереглися, а також місця, зарезервовані в церкві для
гільдій, в залежності від їхньої важливості в громаді, найважливіша гільдія будучи найближчою до
вівтаря. Нещодавно відремонтована, в
результаті пожежі від 2008 року, яка
знищила башту, дзвони та, навіть, годинник, Євангелічна церква в м. Бістріца знову
стала туристичним і культурним призначенням, крім того, що є символом цього міста.