Tag: реставрація

У Національному музеї історії Румунії (НМІР) у
Старому центрі столиці відкрилася виставка «Фрагмент. Досвід реставрації». На
цій виставці відвідувачі можуть дізнатись про реставраційні лабораторії музею -
живопис, метал, дерево, кераміка, папір та текстиль. Це справжній екскурс в
історію, а також нагода потрапити за лаштунки музею, де віддані справі та
пристрасні люди зберігають, доглядають та реставрують експонати.

Ми мали змогу поспілкуватися з реставраторкою
Соріною Георгіце, яка працює в лабораторії
реставрації живопису НМІР, яка розповіла про реставрацію унікальних експонатів: «З
2013 року, коли була акредитована лабораторія реставрації творів станкового
живопису, Національним музеєм історії Румунії було відновлено приблизно 25
картин. Багато з цих картин написані відомими румунськими художниками, такими
як Штефан Лук’ян, Ніколає Тоніца, Каміль Рессу, Ніколає Стойка, Йон Теодореску-Сіон.
Звісно на них зображені події, особливо сцени війни – Війни за незалежність або
Першої світової війни. Важливим твором, що був відреставрований, є робота Теодора
Амана – «Проголошення унії» – йдеться про Об’єднання румунських князівств -
дуже відома картина, яка часто використовується для ілюстрації цієї події».

Як відбувається реставрація картини? Що припускає
цей процес? Розповідає Соріна Георгіце: «Що стосується етапів реставрації картини,
то на момент прийняття рішення про її відновлення, вона вже пройшла етап
досліджена консерватором, який відповідає за зберігання живопису, можливо,
разом з реставратором, і це рішення приймається спільно. Потрапивши до
реставраційної лабораторії, ця картина піддається процесу глибокого аналізу з
використанням різних засобів: прямого світла, бічного світла, ультрафіолету,
іноді доводиться використовувати інфрачервоне світло або рентгенівські промені.
Музей історії має дуже добре обладнану лабораторію, яка допомагає нам, коли це потрібно…
Потім, після проведення цього комплексного аналізу і склад зображувального шару
був встановлений, визначаються ​​дуже чітко, всі деградації та причини деградації. Потім
складається детальний план реставрації, в якому представлені всі операції,
необхідні для реставрації картини – висновки аналізу та усі пропозиції щодо
втручання обговорюються реставраційною комісією, члени якої приймають спільне
рішення. Звичайно, після завершення процесу реставрації відповідна картина
знову подається на розгляд комісії, яка перевіряє відповідність запропонованих
етапів реставрації та стан картини після реставрації, потім вона повертається
на склад або виставляється в музеї в рамках різних виставок. Найприємніші сюрпризи
з’являються насправді під час чищення, що є вражаючою операцією, коли очищуємо
поверхню або видаляємо лак. Тоді виявляються численні деталі, які не видно або
кольори набагато яскравіші. Крім того, якщо робота мала іншу замальовку, ми з
подивом виявляємо деякі деталі, які були абсолютно непомітними або навіть
підписи.»

На виставці «Фрагмент» ефектно представлений
важливий розділ – лабораторія реставрації металу. Більше того, на виставці
вперше представлені громадськості бронзові та залізні предмети знайдені під час
археологічних розкопок у 2012 році в районі населеного пункту Тертерія повіту
Алба. Ми поговорили про це з археологом Коріною Борш: «Археологічні розкопки в
Тертерії були проведені навесні 2012 року. Це відкриття відбулося в контексті
великих профілактичних археологічних досліджень, проведених у зв’язку з
будівництвом автотраси вздовж долини річки Муреш. Дві надзвичайні знахідки, що
містять бронзові та залізні предмети, були виявлені в дуже особливому
археологічному контексті, а саме в західній канаві навколо гальштатського
поселення, предмети були покладені у дві глиняні посудини. Усі вони були взяті
археологами. Перша посудина, яку назвали Тертерія 1, містить, з того, що ми
знаємо понад 400 предметів із бронзи та заліза, що значною мірою датуються
хронологічним інтервалом дев’ятнадцятого та вісімнадцятого століть до нашої
ери. Другий містить 50 предметів, датованих тим самим хронологічним горизонтом.»

Яка з цих знахідок має найбільшу археологічну та
історичну цінність, – запитали ми Коріну Борш: «З виняткових предметів, знайдених археологами я
б згадала пектораль, чудовий набір збруї, що складається з вудил з боковими
«щічками», кілька фалер – золотих нагород, аналог сучасних медалей, які отримували
римські солдати за мужність і носили на шиї, а також багато інших предметів з
бронзи. На виставці «Фрагмент», яка досі працює в Національному музеї історії
Румунії, можна побачити пектораль, що складається з 7 частин, вудила,
встановлені ​​на погрудді коня, зробленого в реальному масштабі, а також низку
прикрас, предметів одягу, чоловічого набору, також виставлених на бюсті
чоловіка. Й останнє, але не менш важливе – представлене намисто з бронзових
намистин – дуже рідкісний предмет для цього так званого періоду середнього
Гальштату в басейні річки Дунай. А враховуючи той факт, що відкриття було
зроблено археологами, а розкопки виконувалися з особливою обережністю, нам
вдалося зібрати всі фрагменти неушкодженими, включаючи органічні матеріали, які
дозволили точне датування цього археологічного об’єкту.»

Ціна свободи, яку заплатили румуни під час Грудневої
антикомуністичної революції 1989 року, була великою – тисячі загиблих,
поранених та покалічених. Але до цієї ціни можна додати ціну культурної
спадщини, загубленої в пожежах, що охопили будівлю Королівського палацу, в
якому розміщений Національний музей мистецтва Румунії та будівлю Центральної
університетської бібліотеки. Розташовані на Каля Вікторієй, навпроти одна одної,
дві будівлі сильно постраждали від куль і снарядів, випущених у неспокійні дні
після втечі диктатора Ніколая Чаушеску. У Центральній університетській
бібліотеці, охопленій полум’ям, згоріло приблизно 400 тис. книг та рукописів різних
відомих румунських діячів культури. А в Національному художньому музеї жертвами
полум’я та куль стали кілька десятків картин румунського та європейського
живопису.

Нещодавно в Національному художньому музеї Румунії
відкрилася виставка «Лабораторія II. 1989 рік. Реставрація обстріляних картин»,
на якій були презентовані широкому загалу відреставровані роботи, пошкоджені у 1989
році. Куратори Соріна Георгіце та Йоан Сфріжан розповіли історію виставки, якої
не мало б бути у Румунії. Соріна Георгіце. «У результаті загальної катастрофи
Національного художнього музею лабораторія реставрації станкового живопису була
зруйнована майже повністю. Однак, як зазначено в каталозі виставки, майже
відразу, у січні 1990 року, ми розпочали операції з консервації і навіть
відновлення деяких робіт, що постраждали, як у галереї європейського мистецтва,
так і в галереї румунського мистецтва. Ми зуміли відреставрувати 47 робіт з галереї
румунського мистецтва і 30 – з галереї європейського мистецтва. Деякі з них були
відреставровані за кордоном, звідки надійшли пропозиції для картин з галереї європейського
мистецтва.»

Серед пошкоджених, відреставрованих та знову
виставлених картин є роботи відомих румунських живописців: Йона Андреєску, Ніколая
Грігореску, Сави Хенції, Джорджа Деметреску-Мірі. З подробицями Соріна Георгіце.
«Усі роботи, які були пошкоджені у 1989 році, входили до постійної колекції
музею. Тому вони й деградували. Після відкриття музею виставка змінилася, а
потім деякі з тих робіт, які були пошкоджені, не потрапили до постійної експозиції
музею. Тому ми скористались цією можливістю, щоб виставити зі сховища роботи,
наявні у нас ще до 1989 року. З-поміж найважливіших робіт ми виставили картини: «Сафта
продавчиня квітів» Штефана Лук’яна, «Автопортрет» Йона Андреєску, ще одну
прекрасну роботу Андрееєку – «Велика дорога». Були відреставровані й деградовані
картини Ніколая Грігореску: «Дичина», «Букет квітів» та «Циганка з Гергань». Є
також «Лоріка», одна з найгарніших картин Штефана Лук’яна, є також роботи Сави Хенції,
ескіз Джорджа Деметреску-Мірі до однієї з його великих композицій.»

Завдані картинам пошкодження, були на рівні підрамника
або на рівні пофарбованої поверхні, інші картини зазнали дуже серйозних
ушкоджень, настільки, що їх не вдалося відреставрувати, – розповіла Соріна
Георгіце. «З-поміж тих, що ми виставили зараз серйозних ушкоджень зазнали ескіз
Деметреску-Мірі та «Пейзаж» Андреєску. І «Автопортрет» Андреєску зазнав чималих
ушкоджень на рівні пофарбованої поверхні. На жаль під час пожежі у нашій
реставраційній лабораторії згорів великий автопортрет Теодора Амана, один з
небагатьох великих і дуже складних автопортретів Амана. Є ще одна-дві роботи,
які вціліли, але були настільки пошкоджені, що не підлягають реставрації,
оскільки принципи реставрації не дозволяють нам відновлювати зображення на
таких великих поверхнях.»

Виставка включає як картини, так і панно, що представляють
зусилля румунських та іноземних реставраторів, докладені за всі роки, що минули
з тих пір. Ми запитали Соріну Георгіце чи доводилося їм мати справу у 1989 році
з актами навмисного вандалізму, а не лише з випадковим знищенням. «Стрілянина є
врешті-решт актом вандалізму, тому що були випадки, коли хтось навмисно стріляв
в шию, в груди, зображеної на картині особи. У деяких роботах ми не вважаємо
пошкодження випадковим потраплянням кулі. Було навмисне влучення, наприклад, у
картину «Сафта продавчиня квітів», саме тому вона зображена на афіші виставки. Але
деякі з них були випадково пошкоджені.»

Йоан Сфріжан розповів про пожежу в реставраційній
лабораторії, найбільш пошкодженому в музеї місці. «Вона була обстріляна з
гармат та всілякими сильними газами для підпалу. З боку вулиці Штірбея було
приміщення, де у нас було сховище. Так було втрачено багато робіт Амана, оскільки
тоді ми готували виставку Амана, «Автопортрет» та ще кілька пошкоджених кулями картин.
Була й картина «Чоловік з турецькими медалями», яка також була обстріляна і зараз не включена до виставки. Тоді ми вели підготовчі роботи й до великої виставки в картинній галереї європейського мистецтва, під назвою «Портрет в європейському живописі» і там згоріли
переважно портрети. У тому приміщенні згоріло 39 робіт.»

47 картин з галереї румунського мистецтва і 30 – з
галереї європейського мистецтва, пошкоджені у дні Антикомуністичної революції в
грудні 1989 року, ожили, але нестимуть на собі ціну свободи, яку заплатили тоді
румуни.