Tag: ритуали

  • Мерцішор. Традиція, мистецтво чи комерція

    Мерцішор. Традиція, мистецтво чи комерція

    Багато часу минуло з того моменту, коли молоді люди вперше зав’язали на зап’ясті біло-червону плетену нитку на знак кохання. За цей час до плетеної нитки додалися всілякі підвіски, і звичай урізноманітнився. З 2017 року традиція “Мерціщора” була внесена до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на запит Румунії, Болгарії, Македонії та Республіки Молдова – країн, де зберігається вона. Наприкінці лютого і в перші дні березня у великих містах Румунії в місцях, які вважаються комерційно популярними, виробники мерцішорів отримують можливість продавати свою продукцію, яку на початку весни пропонують дамам і молодим дівчатам.

    Цього року столичний Музей румунського селянина знову організував Ярмарок Мерцішора. Ми поспілкувалися на тему “мерцішора” з кількома творцями та продавцями таких прикрас, намагаючись зрозуміти, наскільки це традиція, наскільки спосіб життя і наскільки комерційний об’єкт. Теодор Адріан Негоїце з н.п. Бирлоджень повіту Мехедінць (південь) приїхав на столичний ярмарок і розповів нам:

    “Я продаю мерцішори у формі мініатурної ложки, з румунськими народними мотивами і надписомрумунською мовою, тому що дуже приємно пам’ятати нашу мову перед іншими мовами, якими ми розмовляємо, приємно розмовляти румунською, і я подумав, що це має бути сувенір з нагоди свята Мерцішора: і традиційні мотиви, і надписрумунською мовою. Друга модель – це мініатюрні постоли, також із надписомрумунською мовою і кількома способами прикріплення. Вони зроблені від руки, все прикріплено вручну, а потім загорнуті в конверт для подарунка. І третя модель, третій мійпроєкт – це хрестики з посланням, на якому є назва хрестика, пояснення про нього, в основному це ознайомлення з традиційним румунським мистецтвом і сільською культурою”.

    Теодор Адріан Негоїце розповів про те, як він бере на себе роль хранителя традицій: 

    “Традиція, її збереження залежить від нас, тому кожен з нас повинен робити те, що від нього залежить, це правильний жест повернення до витоків. Наприклад, у моєму мерцішорі немає ніякої системи кріплення, так робили раніше. Навіть літні наші клієнти кажуть: “Моя бабуся так робила! Їх не пришивали або приколювали до одягу”.

    Панаїтеску Іоана, представник бренду «Pasărea Măiastră Design», розповіла про диверсифікацію моделей:

    “Я прибула на ярмарок, щоб показати свої роботи, свою нову колекцію. Нова колекція здебільшого натхненна японською культурою, у нас є брошки, натхненні традиційними японськими ляльками, які називаються кокеші. Вони зроблені з дерева, але ці мої зроблені з порцеляни, щоб надати їм особистого дотику. Вони порцелянові, розписані при температурі 1220 градусів, розписані вручну, мають золоті та платинові деталі. Процес складний, займає близько двох тижнів. Це японська традиція, поєднана з румунською. Це також джерело доходу”.

    Руксандра Берде розповіла:

    “Протягом року ми також виготовляємо мерцішори та брошки, які продаємо в книгарнях і квіткових магазинах. Це період, коли люди дійсно шукають гарні речі, які можна подарувати. Люди носять їх на гаманцях, на одязі, і вони зазвичай представляють цю людину, тому що є символами, з якими вони себе ідентифікують. Наприклад, вони представляють хобі, пристрасть чи улюблену тварину. Це правда, що ми урізноманітнили нашу тематику, можливо, через бажання зробити щось більш універсальне і щось, що залишиться й після 1 березня, тобто ми хочемо зробити щось, що має більш корисну мету. Вони дуже добре продаються, особливо на цьому ярмарку, тому що це вже традиційний ярмарок”.

    Резван Супуряну з alelieruldecarte.ro розповів нам, що його переосмислені мерціщори породили багато прекрасних проєктів:

    “Це, власне, “Книжкова майстерня”, ми робимо папір ручної роботи, ручний друк, палітурку, а навесні, вже багато років поспіль, ми створюємо мерціщор, який можна висаджувати, це папір ручної переробки, в чию паперову масу ми вставляємо насіння рослин, не зверху, а всередині, і їх можна висаджувати. Їх кладуть на землю, засипають дуже тонким шаром ґрунту і доглядають, як за будь-яким насінням”.

    Нематеріальна спадщина включає в себе традиції, усне мовлення, соціальні практики та ритуали, і в даний час Румунія має 7 елементів у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства: “Ритуал калюши”, “Дойна”, “Традиційна кераміка Хорезу”, “Колядування чоловічими групами”, “Румунський парубковий танець”, “Традиційні техніки виготовлення кори” і “Мерцішор”. Наразі оціночний комітет ЮНЕСКО розглядає питання про включення ще двох елементів: “Традиції ліпіцанського конярства” та “Мистецтво сорочки з алтицею”.

  • Великодні традиції

    Великодні традиції




    Великдень -
    найважливіше свято християнського світу. Воскресіння Господнє
    відзначається щорічно в різні дати православними та католиками, бо дати обвичлюються за двома астрономічними явищами. Згідно з Вселенським
    собором у Нікеї 325 року, Великдень святкується в неділю, відразу після Повного місяця після Весняного рівнодення. Кожного року Олександрійський патріархат обчислює дату
    Великодня і повідомляє про це решти християнським церквам. Це лише загальний орієнтир для
    розуміння варіації дати Великодня, оскільки після події в Нікеї було внесено багато інших змін, як до християнського календаря, так і стосовно інтерпретації космічного циклу.

    Пояснює Делія Шуйоган, етнолог Північного університету Бая-Маре: «Весняне рівнодення стає загальним елементом для
    обчислення дати Великодня у всіх календарях. Ми маємо юліанський календар, за
    яким слідують православні християни, і григоріанський, якого дотримуються
    римо-католики. Між двома календарями різниця становить 13 днів.8 березня за григоріанським календарем настає весняне
    рівнодення, відповідно 21 березня за юліанським календарем. Таким чином, залежно від двох моментів, обчислюється й дата Повного Місяця.
    Якщо у православних, Повний місяць припадає в неділю, то Великдень
    відзначається через тиждень. Теж так обчислюється дата Великодня за
    григоріанським календарем, з різницею в 13 днів, що генерує й переміщення
    відповідної дати. Важливо пам’ятати, що Великдень – це свято, яке стосується Місяця,
    а не Сонця, як це відбувається у випадку з Різдвом. Це, очевидно, безпосередньо впливає на традиції та
    звичаї. Як правило, римо-католицький Великдень святкується перед православним.»




    Приготування до
    Воскресіння Господнього починаються з Великоднього посту, найдовшого і
    найсуворішого посту, встановленого Православною Церквою. Ця підготовка нагадує
    нам про 40 днів, яких Христос дотримувався до початку месіанської діяльності. Єврейський Великдень – Песах – символізує перехід євреями Червоного моря
    під час Ісходу з Єгипту для звільнення їх від єгипетського рабства. Християнський великдень – це свято
    надії, обіцянки духовного воскресіння і вічності,
    які людина може отримати після смерті. Більше про це
    розповість Сабіна Іспас, директор Бухарестського інституту етнографії та фольклору «Костянтина Бреїлою»: «Великий четвер – останній день поминання мертвих. Колись в деяких районах південної Румунії, як про це свідчать документи з ХVI століття, проводилося оплакування та обкурювання могил ладаном,
    запалювалися вогні. Це не вогонь, який горить і поглинає все, а той, що символізує світло. Це форма вираження божественної
    енергії, яка буде проявлятися протягом подій, що відбуватимуться в наступні дні й ночі. Це період, коли щовечора після
    заходу сонця відправляються Літургії (прим.ав. – богослужіння Страсного тижня). На Страсний Четвер відправляється Богослужіння з читання 12 Євангелій. Традиційно, у цей четвер люди фарбують яйця, приносять в
    жертву пасхальних ягнят та приготовляють пасху. Колись це мало символічне значення, алегоричне, для всіх тих робіт, що відбувалися в господарстві й передвіщало все те, що означатиме подія Воскресіння в суботню
    ніч. Страсна п’ятниця знаменує Великий похорон Ісуса. Зазвичай люди менше їли у той день або дотримувалися найсуворішого посту, що
    називається чорним постом. У дворах церков запалювали вогнища, як і в ніч Воскресіння.»





    Урочистий момент Великодня залишається святом радості. Жертва Спасителя, щоб дати нам можливість користуватися вічним життям, – це подія, яка змінила історію людства і яку ми з вдячністю приймаємо
    рік за роком, святкуючи Воскресіння. Трапеза в перший день Великодня є
    ритуальною і також насиченою символами. Сабіна Іспас: «У традиційному суспільстві, у великодню суботу люди не
    працювали, а готувалися морально і духовно до цього свята. Не до розваги, яка
    все одно не означала пісні, ігри, веселощі та багато їжі. Це зовсім інше. Люди
    готувалися до цієї виняткової події, готували великодні кошики. Ніколи в
    народній румунській традиції на це свято не вживали жодний продукт, незалежно
    від його виду, перш ніж його освятити. Отже, цей великодній кошик був формою
    благословення всього того, що повинні були споживати за святковим ритуальним
    великоднім столом, на якому обов’язково мали бути фарбовані варені яйця.»




    Фарбоване яйце було передано сучасності також з єврейської традиції. На єврейському великодньому підносі в
    центрі ставилося жовте яйце поруч із гіркими травами. Яйця традиційно фарбували
    в червоний колір, а якщо вони прикрашалися, то лише зображенням хреста,
    колоска, риби і, зовсім віднедавна, листками рослин. Однак різні відтінки зеленого, блакитного, фіолетового, золотого та
    сріблястого, а також оздоблення яєць наклейками із все більш винахідливими
    мотивами та графікою не мають нічого спільного зі специфікою свята, хоча
    щорічно доповнюють атмосферу міського Великодня.