Tag: роми

Як і очікувалося, нинішня
пандемія та введення економічних, соціальних і медичних обмежень для
уповільнення темпів поширення вірусу ще більше погіршують стан вразливих категорій
населення. Однією з них є діти, а ЮНІСЕФ Румунія, у партнерстві з державними
установами та неурядовими організаціями, зробила швидку оцінку труднощів, з
якими стикаються найменші члени малозабезпечених громад. Найбільше страждають
діти з бідних родин, діти ромів, діти, батьки яких працюють за кордоном
та діти з обмеженими можливостями. Заходи, вжиті для обмеження наслідків
пандемії COVID-19, можуть навіть погіршити їх ситуацію через обмеження доступу до соціальних та медичних послуг, збільшуючи кількість випадків
домашнього насильства та безробіття. Закриття шкіл та продовження навчального
процесу в режимі онлайн також є додатковими проблемами, особливо в районах, де
найбільше дітей не ходять до школи.

Кармен Ліке, виконавчий директор Центру освіти та
професійного розвитку «Step by Step/Крок за кроком»,
оцінила вплив заходів, що вживаються в галузі освіті і зробила висновок: «Діти із
бідних та вразливих сімей, найбільше потерпають від останніх адаптацій у
наданні освітніх послуг в онлан-середовищі, оскільки у них обмежений доступ до
ІТ-пристроїв та Інтернету. Нерівності у доступі до освітніх послуг в Інтернеті сприяють
збільшенню вже наявних проваль. Ці нерівності пов’язані з відсутністю обладнання,
необхідного для онлайн-навчання, незалежно від того, чи їх немає в сім’ї або в
школах, звідки б їх можна було надати дітям у тимчасове користування, або
їх недостатньо. До цих проблем додається той факт, що є райони з поганим
підключенням до Інтернету або зовсім без зв’язку. Існують обмеження у
використанні цього обладнання, що в основному зумовлено низькою або
недостатньо розвиненою цифровою здібністю як у дітей, так і у батьків та
вчителів. Дуже важливий аспект пов’язаний з дітьми ромів, які стикаються з
додатковими труднощами, такими як відсутність доступу до ІТ-технологій та
Інтернету всієї громади. Тому інституційне втручання в цих випадках набагато
складніше.»

У цей період соціальна допомога, яку зазвичай
надають спеціалізовані управління місцевої адміністрації, також опинилася під загрозою.
Наприклад, соціальні працівники вже не можуть так часто навідуватися, до тих,
хто потребує їхньої допомоги, а також не завжди мають адекватні засоби індивідуального
захисту. Крім того, особи, які надають соціальні послуги, не мають достатньої
кваліфікації діяти в особливих умовах пандемії та надзвичайного стану. У цьому
контексті особливою є ситуація інституціоналізованих підлітків, – каже Андреас
Новакович, голова Ради інституціоналізованої молоді. «Основними проблемами є
обмеження навідувань для оцінки становища дітей в інтернатних центрах,
відсутність гігієнічно-санітарних матеріалів як для дітей, які перебувають у
центрах захисту дітей, так і для персоналу в центрах розміщення. Молоді люди із
системи захисту дітей, які контактували з нами протягом останніх тижнів,
скаржилися на те, що їм не дозволяють ходити до магазину та зустрічатися з друзями.
Ситуація не була їм адекватно описана, вони не були належним чином повідомлені,
щоб зрозуміти, що відбувається в цей період і чому певні права тимчасово
порушуються. Доступ дітей, які перебувають у державних установах, до медичних
послуг значно скорочений. Обмеження прямих консультацій лікарів у центрах та проведення
переважно онлайн- або телефонних консультацій, а також закриття стоматологічних
кабінетів стали головними проблемами медичного характеру, з якими стикалися ці підлітки,
до чого слід ще додати труднощі з придбанням ліків від хронічних та автоімунних
захворювань.»

Недоліки комунікації, здається, є досить поширеним
явищем в цей період. Не тільки інституціоналізованим дітям та підліткам не було
достатньо добре пояснено необхідність дотримання обмежень, а й представникам ромської
громади. У цьому випадку втручання ромських неурядових організацій має велике
значення для надання допомоги одній з найбільш незахищених громад, що випливає
й з дослідження Світового банку, здійсненого у партнерстві з ЮНІСЕФ. Тетяна
Проскурякова, менеджер Світового Банку з питань Румунії та Угорщини, зазначила:
«Перше зауваження, яке я хочу зробити, – це те, що в ромських громадах були
недоліки ще до цієї кризи. Ми дуже добре знаємо, що люди живуть там у невідповідних
умовах і що доступ до мінімуму інфраструктури обмежений. Наприклад, близько 68%
ромських домогосподарств не мають доступу до систем комунального
водопостачання і водовідведення, тоді як 78% цих домогосподарств не мають
туалетів та ванних кімнат усередині помешкання. Очевидно, що в цих умовах важко
забезпечити необхідну гігієну. Крім того, перенаселеність житла унеможливлює збереження
соціальної дистанції і ми очікуємо, що рівень зараженості в ромських громадах буде
вищим за середній показник по країні. Водночас і раніше ромська громада
стикалася з проблемою доступу до освіти та медичних послуг. А перехід цих послуг
в онлайн-середовище ускладнює справи. Ми знаємо, що є й економічні наслідки
пандемії. Багато людей втрачають роботу, а у ромів справи ще складніші, адже
вони часто мають тимчасову роботу або працюють без легальних форм.»

Скорочення графіку роботи кабінетів сімейних лікарів також впливає на
здоров’я цих неблагополучних громад, а найбільше від цього потерпають діти, – зазначається
у висновку дослідження Світового Банку та ЮНІСЕФ.

Нещодавно у Києві відбулася зустріч ромських театральних організацій з Австрії, Румунії, Угорщини та України, під час якої були обговорені деталі майбутньої співпраці в рамках проєкту «Європейський ромський театр – сучасна культурна спадщина формує наше
майбутнє». Він здійснюватиметься упродовж 3 років переважно за фінансової
підтримки Європейського Союзу через програму «Креативна Європа». У проєкті візьмуть участь ромські театри з
України, Угорщини, Румунії, Австрії, а
також з Німеччини та Іспанії.

Таким чином у Києві зустрілися, щоб обговорити деталі майбутньої співпраці представники
незалежних театральних колективів з Румунії, Угорщини та Австрії, а також єдиного
в Україні державного циганського професійного театру. Йдеться, зокрема про
Угорський незалежний театр/Асоціація «Жінки заради майбутнього», керівники
проєкту: режисер і драматург Родріго Балог та менеджер з питань культури Мартон
Іллз, Асоціація транскультурних комунікацій Романо Свато з Австрії, який
представили актриса, активістка і драматург Сімоніда Селімович та Александр
Селімович (відповідальний із матеріально-технічного забезпечення), Національно-культурне
об’єднання «Амала» в особі драматурга і театрального режисера Ігоря Крикунова з
України та Асоціація з питань просування сучасного мистецтва в Румунії АРТХАБ,
яку в Києві представили актор і драматург Алекс Фіфя та менеджер з питань
культури Нона Шербенеску.

Робоча зустріч тривала протягом трьох днів з 12 по 15 грудня, упродовж
яких учасники зосередилася на
презентації концепції та бачення ініціаторів проєкту Європейського ромського
театру, що припускає створення мережі професіональних колективів ромського
театру по всій Європі.

Основна мета проєкту – створити мережу ромських театрів, показати свої
вистави у різних країнах та охопити нову аудиторію і розвинути власний
потенціал за допомогою семінарів та наставницьких процесів для підвищення
ефективності та охоплення більшої кількості людей. Артисти та колективи спільно
розроблять стратегію Європейської мережі театрів ромів, яка забезпечить розвиток
партнерських відносин між ромськими театрами в Європі та популяризації
ромського театру як невід’ємної складової європейської культурної спадщини. Усі
роботи будуть доступні різними мовами та записані на відео.

Проєкт стартує вже у січні 2020 року і передбачає проведення театрального
фестивалю «Ромські герої» восени наступного року в Угорщині та низки семінарів у Відні, Києві та
Бухаресті, створення спільного архіву європейського ромського театру та
публікацію трьох номерів журналу Європейського ромського театру, а також
постановку чотирьох вистав ромського театру і проведення вісьмох вистав у
країнах-учасницях. Присутні представили діяльність
кожної організації та обговорили конкретні пропозиції щодо створення мережі
європейських ромських театрів тощо.

Крім цього австрійським, угорським та
румунським гостям показали найсильнішу роботу колективу українського театру -
виставу «Вожак», яка буде показана в Європі в рамках цього проєкту. Вистава
розповідає про жахи голокосту ромів під час Другої світової війни. Даний захід стане новим етапом розвитку ромських культурних акцій в різних
країнах Європи та сприятиме залученню до участі в українському фестивалі «Амала»
не лише творчих колективів та виконавців, але й професійних ромських
театральних митців Європи та представників сучасного театрального менеджменту.

Заходи з приводу Міжнародного дня ромів, що відзначається 8 квітня,
проходили в Румунії протягом декількох днів. Програма була представлена
Ромським національним центром культури – Романо Кхер та Національним агентством з питань ромів,
які підготували цілий марафон культурних подій, які пройшли у Національному музеї
румунського селянина в Бухаресті: Роми відзначають свій міжнародний день
лише з 1971 року і тому люблять святкувати цю подію й запрошують якомога більше
людей на ці зустрічі.

Знайомство з ромами робиться через мистецтво, оскільки, як кажуть організатори, будь-яка
етнічна група найкраще проявляється у своїй культурі. Протягом трьох днів роми ремісники з виготовлення прикрас зі срібла, золота й руди, теслярі та інші
продемонстрували свою майстерність в ромському традиційному стилі та,
паралельно з ними, сучасні художники презентували ромську культуру вже в її
сучасних проявах. Заходів було багато й в деяких з них брали участь і
представники уряду, включаючи виставку живопису, танцювальне шоу та кілька
антидискримінаційних тематичних маршів. Зокрема, було багато подій, в яких була представлена культура ромів, що проживають в
Румунії: традиційні ремесла, музика, театр, виставка народного одягу, специфічна
кухня цієї нацменшини, фото виставка про роми та книжковий стенд.

Депутат парламентської групи представників національних меншин Даніель
Васіле у своїй промові перед Палатою депутатів підкреслив, що цей день має
бути символом мирного співіснування, толерантності та нагодою для міжетнічного
діалогу: В історії ромів, день 8
квітня – це святкова дата. Але справжньою причиною для
святкування є сила виживання цього народу. Це важливий привід для засудження
будь-яких расистських, дискримінаційних проявів щодо ромів. Завершуючи, хочу
вам сказати, хто такі роми – це гідний народ, що вижив.

«День 8 квітня дійсно буде святковим, коли економічна, соціальна та
культурна емансипація ромів принесе очікувані плоди», – підкреслив у своєму
посланні глава держави Клаус Йоханніс, засуджуючи прояви расизму та
маргіналізації щодо ромів. У свою чергу, прем’єр-міністр Віоріка Денчіле у своїй заяві запевнила, що
Румунія, як член Європейського Союзу, а також як країна, що головує в Раді
Європейського Союзу, продовжуватиме сприяти й захищати права і свободи всіх
громадян Румунії, незалежно від етнічної приналежності.

Сьогодні ми вирішили розповісти історію фільму, який був знятий з бажання спробувати змусити людей
усвідомити зміну дійсності.
Тобто зрозуміти той факт, що
з’явилося перше покоління ромських лікарів, які відкрито заявляють про свою
етнічну приналежність. Висвітлений спочатку, як соціальний проект фільм «Не дати вмерти мрії» сповнений ліризму та інтимності завдяки кожній особі, з якою зустрілися
режисерки, щоб потім показати це на екрані. Це живий, реальний фільм.

Історію цього проекту нам розповіла Ана Чуту, відповідальна за комунікації та взаємодію з громадськістю організації Active Watch. «Це був 2014
рік, ми закінчували роботу над довгостроковою програмою Active Watch щодо
надання академічних стипендій у галузі медицини студентам ромської
національності. Програма наближалася до кінця, була перспектива продовжити цю
програму, але історія стипендіатів 2008 року була невідомою широкому загалу. Люди
були здивовані, почути, що в медінституті є студенти роми. І це стало достатнім
стимулом для усвідомлення важливості доведення до відома людей того факту, що в
медінституті вчаться роми, що в цьому немає нічого неприродного й усвідомлення
всіма нами того, що ми є сучасниками безпрецедентного явища в румунському
суспільстві: виникнення першого покоління ромських лікарів, які не вважають за
необхідне приховувати свою етнічну приналежність.»

Ана Чуту розкрила деякі подробиці, щоб пробудити наш інтерес до цього фільму: «Ця кінострічка виникла як результат цікавості. Ми рушили в дорогу з
надзвичайною цікавістю, і ті, хто бачив фільм, помітили це, і, крім того, їм було
дуже важко повірити, що люди, які грають у фільмі не проходили кастинг. Ми не проводили
кастинг до цього фільму, хоча складається враження, що люди були відібрані, у
нас був тільки один процес вибору: з картою в руках ми спробували охопити
якомога більшу частину території Румунії, тому ми обирали громади з різних куточків
країни. Всі люди, які з’являються у фільмі, є людьми, яких ми зустріли на своєму
шляху.»

Але ця кінострічка не є звичайним документальним фільмом, хоча на першому етапі його
реалізації, саме так і виглядав, – розповіла режисер фільму Анеліс
Селан. «Я вивчила проблему і дещо змінила свій стиль. У 2016 році він був більше схожий на репортаж, а в цьому році ми підготувалися як слід, провели більше часу з людьми, ніхто нас не квапив, ми працювали, скільки хотіли і картина вийшла більш зваженою і ліричною. Цього року темою фільму став страх перед лікарем у всіх нас, наш досвід першої консультації лікаря, який ми всі пам’ятаємо, незалежно від того чи був він позитивним або негативним.
Те, що люди роблять для збереження здоров’я, тема, яка також цікавить всіх нас і, звичайно ж, історії чотирьох студентів-медиків, які зуміли доторкнутися до своєї мрії, подолали фінансові, сімейні, етнічні труднощі…»

А Ана Чуту додала: «Спочатку цей проект мав назву Я ромський лікар, тому що всі наші подорожі почалися з історій ромських лікарів, яких ми знали. У цьому році ситуація змінилася, тому що наш проект більше не зосередився на лікарях ромської національності, а спробував контекстуалізувати їх історії. Ми потрапили в ромські громади, де почули нові життєві історії та вражаючі висновки життя, які стали цікавим уроком й для нас. І тоді ми зрозуміли, що маємо повернутися до народної мудрості ромських громад і там шукати назву.»

«Не дати вмерти мрії» є колективною історією, яка висуває на перший план схожості та відмінності між нашим життям, життям переважної більшості населення, та життям ромів в своїх громадах. Ана Чуту: «Здоров’я ромів, на перший погляд може здатися нецікавою темою, адже, врешті-решт, всі ми маємо проблеми зі здоров’ям, але побачивши цей фільм, глядач зрозуміє, з одного боку, які ми схожі, а з іншого – наскільки ми різні, і ці відмінності пов’язані з ресурсами, з доступом до медичних послуг, до школи, доступом до інфраструктури, що зазвичай допомагає нам вирішувати проблеми, з якими ми стикаємося. Коли мова йде про людей, яким важко дістатися до лікаря, тому що лікар знаходиться десь в годині й більше ходьби від будинку, люди змушені шукати транспорт, ми розуміємо, що насправді є різниця. І ця різниця може означати іноді життя чи смерть.»

Анеліс Селан запевняє нас, що фільм переносить глядача усередину повсякденного життя ромської громади: «З реакцій всіх, хто побачив цей фільм, ця кінострічка виглядає скоріше як художній, а не документальний фільм. Фільм переносить нас до ромських громад, в їх помешкання, на їх диван, в їхнє господарство, поряд з їхніми дітьми. Не думаю, що є щось більш особисте, ніж це.»

За
даними перепису від 2011 року, населення ромів у Румунії складає 620 000, але в
дійсності їх більше. Роми не користувались масштабними соціологічними
дослідженнями. Принаймні, таким є висновок до якого дійшли автори дослідження
Позитивні аспекти міграції. Циганські жінки, як чинники зміни. Дослідження
– проведене фондом Євроцентрика, шляхом фінансування EEAGrants – спрямоване на виявлення ефектів сезонної міграції за кордон циганських
жінок та їхнього статусу у своїх громадах.

У
той же час, дослідження намагалось розкрити деякі з соціальних відносин в
рамках цієї мало відомої громади, яка часто сприймається через призму деяких
кліше, як підкреслила Габріела Дреган, директор Європейського інституту в
Румунії: Ми маємо справу з групою, яка відчуває себе дискримінованою. І це
не безпідставне сприйняття. Ми подивились Eurobarometer,
проведений ЄС у червні 2015 року за участю 28 000 європейських громадян. Одне
із запитань було:Ви думаєте, що
дискримінація за ознакою етнічного походження широко поширена? 64%
респондентів сказали, що дуже поширене. Запитання про етнічне походження
стосувалось як ромської, так і інших етнічних громад. Інше запитання, однак,
здавалося, ще більш цікавим: Скільки з них відчували б себе абсолютно
незручно або комфортно, якщо їхні діти мали б зв’язок з особами іншої
національності, 34% заявили, що почували б себе дуже некомфортно, якщо
їхні діти мали б стосунки з циганськими дітьми. Це найвищий відсоток
висловлений у цьому сенсі європейськими громадянами. В дійсності, таке сприйняття
цієї громади існує, і безперечно воно вмотивоване деякими реальними елементами.

Прагнучи
уникнути дискримінації, але й поганого економічного становища, багато циган
їдуть в Європу в пошуках кращих умов життя. Деякі з них їдуть до Норвегії, де їх
супроводжували співробітники Фонду Євроцентрика. Їх дослідження
було спрямоване на циганські жінки з трьох громад Горжанського повіту. З ними
розмовляли як у Румунії, так і в Норвегії, куди вони прибули після поневірянь
по Європі, як ми дізнаємося від одного з авторів дослідження Лівіу Янку: У цьому дослідженні ми спостерігали дуже цікаві аспекти про зміну
міграції циган з півдня на північ, в залежності від соціально-економічного
розвитку Європи. Якщо у 2000-их роках, вони працювали, наприклад, сільськогосподарськими
робітниками в Португалії, після економічної кризи вони змінили своє призначення
і прибули до скандинавських країн. Тут нинішні правила виключають їх з ринку
праці, таким чином, вони будучи змушені жебракувати. Є і винятки, багато з них
хочуть працювати, але нормативні бар’єри, незнання мови та інші перешкоди
такого роду не заохочують їх у цьому напрямку.

Крім
дискримінації, убогості і браку освіти, циганські жінки також стикаються з
низкою проблем, специфічних для них, як зізнається Крістіна Тенасе, член
ромської громади і керівник програми в рамках Фонду Врятуйте дітей: Насправді, взагалі, жінка не рівна чоловіку, але залежно від громади
ромів нерівність є більшою або меншою. Наприклад, не може сидіти за столом
разом з чоловіком, коли їдять, не допускається йти поруч з чоловіком, він йде
перед дружиною.

Міграція
здається трохи змінює статус жінок, не обов’язково поліпшує його, але, скоріше,
доповнює його новими завданнями. Лівіу Янку: Щодо жінок, цільова група даного дослідження, ми виявили, що міграція
викликає специфічні зміни в їхньому статусі Сімейна атмосфера краща,
враховуючи, що кошти, отримані від імміграції більші. Крім того, імміграція є
дією, яка включає в себе ризики, з ними більше радяться, ніж раніше. Коли
чоловіки не можуть виконувати свою традиційну роль, щоб забезпечити сімейний
дохід – хворі або пішли, хто знає курда – жінки змушені відмовитися від
соціальних обмежень специфічних їхнім громадам і взяти свою долю у свої руки:
принести дохід доглядати за хворими родичами і втручатись в процес міграції.

Результати дослідження
можуть бути розтлумачені і по-іншому, як підкреслила Габрієла Дреган: Було поставлено 26
запитань, багато з яких пов’язані з їх статусом: що вони роблять в Норвегії, як
заробляють гроші. Запитання, які могли
виявити або ні зміну статусу жінок були наступними: Що-небудь змінилося у
вашій родині, відколи ви прибули в Норвегію? Що змінилося? Хто приймає рішення
у вашій родині? На перше запитання, більше половини відповіли
так. У цьому випадку, слід побачити, що саме змінилося. Доходи були
дещо вище. Це призводить до іншої сімейної атмосфери. На запитання змінилось
що-небудь щодо прийняття рішень, 70% респондентів сказали нічого. Все
змінюється важко. Культурні моделі не змінюються протягом короткого часу, але
протягом тривалих періодів часу, або зовсім не змінюються. Культурні традиції
не легко змінити, вкрай складно. Підсумок дослідження був дуже цікавим, але з
моєї точки зору, зміни не видно.

Аби
дійсно змінити менталітет потрібно, щоб досвід міграції доповнити освітою,
вважає Христина Тенасе: Освіта дуже
важлива. Якщо в інших країнах роми увійшли в контакт з тамтешнім мажоритарним
населенням, є можливість, щоб вони самі змінилися залежно від культури в яку
вони інтегруються. Наприклад, і ми взяли багато речей від мажоритарного
населення. Тому асоціація Врятуйте дітей приділяє велику увагу
освіті і розвиває проекти з підготовки вчителів ромів і неромів, щоб культура і
традиції циган були відомі, аби батьки були залучені до шкільних заходів дітей,
щоб одні вчилися від інших.

Крім
проведення соціологічного дослідження, проект Позитивні аспекти
міграції включив і організацію двох фестивалів ромських умільців у
Норвегії.

“Ця шокуюча фотографія потрясе Францію”, під таким заголовком британська газета The Telegraph опублікувала зображення, справжність якої поки не підтверджена, але публікація стверджує, що це фотографія циганського підлітка, напевно румунського походження, якого наприкінці минулого тижня невідомі побили до напівсмерті в північному передмісті Парижа. На ній зображений юнак лежачи у візку для супермаркету, весь у крові та з опухлим обличчям.

Слідчі стверджують, що мова йде про 16-річного Даріуса, який жив зі своєю сімєю у напівзруйнованому будинку в місті Пєррфітт-сюр-Сен, що в 13 км від Парижа. Згідно з інформацією, представленою французькою поліцією, невідомі у масках, підозрюючи юнака у крадіжках, силою вивели його з табору і закрили в підвалі, де жорстоко побили. У пятницю пізно ввечері його знайшли без свідомості. Важко поранений з черепно-мозковою травмою, Даріус був доставлений до однієї з паризьких лікарень, а медики у прогнозах досі вкрай стримані.

Цей варварський самосуд викликав обурення у Франції, а президент Франсуа Олланд назвав його “жахливим діянням”, що суперечить будь-яким принципам Республіки. “Те, що сталося є неприпустимим, а винні мають бути якнайшвидше знайдені і притягнуті до кримінальної відповідальності”, – сказав премєр-міністр Мануель Вальс, колишній міністр внутрішніх справ у французькому соціалістичному уряді. А організації, що опікуються правами людини та національних меншин гостро засудили таврування усіх членів ромської громади.

Прокурори у справі відкинули версію расистського нападу. Вони визнають, що це варварський вчинок, але розглядають помсту, як головну із версій жорстокого побиття. Не можна однак оминути той факт, що інцидент, котрий стався минулого тижня є результатом наростаючого насильства відносно циган у Франції. Організація Romeurope вважає, що цей випадок, по суті, є результатом багаторічної неефективної державної політики та негативної риторики засобів масової інформації, політиків та представників французької держави.

Те що сталося з молодим Даріусом є передбачуваним результатом, стверджують і представники міжнародного руху працівників охорони здоровя “Лікарі світу”, які кажуть, що були створені засади для самосуду і, якщо нічого не зміниться, такі небезпечні для життя людей випадки повторяться. І румунська влада стверджує, що ці прояви крайнього насильства є, значною мірою, результатом ксенофобських і часто расистських заяв багатьох європейських політиків.

Заява президента Франсуа Олланда про осудження жорстокого побиття циганського підлітка недостатня, – заявляє румунська асоціація Романі Крісс, яка вважає, що єдиним рішенням є радикальна зміна політичного ставлення з акцентом на інтеграції у французьке суспільство ромів, які бажають жити у цій країні, а не на їх соціальній ізоляції.