Tag: рослинність

  • Весна в Мечінських горах

    Весна в Мечінських горах

    Навіть якщо вони не такі відомі, як Карпати, Бучеджи або Родна, в Мечінських горах є багато природних красот, які зберігають свій особливий шарм. Це найстаріші гори в Румунії, які зазнали ерозії, і зараз їх висота порівняна з пагорбами, але відвідувачі можуть відкрити для себе тут особливі ландшафти і дивовижні геологічні форми. Розташовані між дельтою Дунаю та узбережжям Чорного моря, Мечінські гори мають найвищу вершину в списку найвищих гірських вершин, пік Цуцуятул висотою 467 метрів, який є одним з особливих місць для відвідування в Румунії. Всі ці природні пам’ятки розташовані в Національному парку гори Мечінулуй, який займає площу понад 11 тисяч гектарів.

    Візит до регіону можна розпочати з Центру туристичної інформації в місті Мечін. Тут відвідувачі можуть знайти інформацію про визначні пам’ятки регіону.  Дан Стайку, директор Центру туристичної інформації міста Мечін, пояснює, чому ця горбиста територія у самому серці Добруджі є привабливою: “Туристичний регіон Мечін став досить привабливим завдяки пішохідним маршрутам та іншим можливостям, які пропонує ця зона, як наприклад для відвідування римських фортець Диногеція та Троесміс. А якщо говорити про маршрути в Мечінських горах, то можна сказати, що вони пропонують фантастичний краєвид. Унікальність ландшафту надають гранітні мегалітичні утворення і контраст між степовим ландшафтом на хребтах і лісовою рослинністю біля підніжжя гір. Можна сказати, що досі ми насолоджувалися спонтанною флорою, і тут ми зустрічали шафран сітчастий (Crocus reticulatus – лат.), шафран золотистий (Crocus chrysanthus – лат.), підсніжник (Galanthus plicatus – лат.), горицвіт весняний (Adonis vernalis – лат.), анемону альпійську  (Pulsatilla alba – лат.). Це рослини, які ми зустрічаємо на стежках в Мечінських горах і які милують наше око”.

    culmea-pricopanului-muntii-macinului-foto-dan-staicu.jpg
    У Мечінських горах прокладено 14 легких пішохідних маршрутів. На ці стежки можна вийти з кількох населених пунктів, міста Мечін, комуни Греч або комуни Черна. У цей період територія Мечінських гір набуває все більше кольорів і відтінків зеленого, пропонуючи прекрасні пейзажі. Починають з’являтися метелики і все більше перелітних птахів. Дан Стайку, директор Мечінського центру туристичної інформації, дав нам рекомендації щодо туристичних маршрутів: “Найвидовищнішим маршрутом у Мечінських горах, завдяки мегалітичним утворенням, є і залишиться маршрут Кулмя Прікопанулуй. Тут туристи щомісяця можуть бачити ці мегалітичні утворення, що створюють чудовий пейзаж. Якщо говорити про цю територію у весняний період, то зараз маршрут Козлук пропонує фантастичний краєвид завдяки рослинності”.

    Національний парк гори Мечінулуй – один з найкрасивіших природних заповідників Румунії, що охоплює понад 10 000 гектарів. Тут ви знайдете пухнасті дуби, а також горунові ліси та унікальні альпійські степові ландшафти. Джерело «Фонтан зцілення» є однією з туристичних визначних природних пам’яток у цьому районі, а також маршрут, який веде до П’ятра Райоаса, Шяуа Шерпару або пік Киримилеу. Один із маршрутів через гори Мечін також веде любителів природи до озера біля комуни Туркоая, озера Якобдял. Воно утворилося внаслідок видобутку граніту з колишнього кам’яного кар’єру і має вигляд, схожий на льодовикові озера. Воно не впадає в жодну проточну воду і не впадає в Дунай.  Озеро живиться з-під землі, тому місцеві жителі називають його “La Fântână”.

    muntii-macin-danstaicu.png

    На маршруті Кулмя Прікопанулуй, який починається в місті Мечін, туристи можуть зустріти кам’яні фігури, створені природою, які носять такі назви, як “Добруджанський сфінкс”, “Черепаха”, “Могила гіганта”, “Яйця динозавра”. Як тільки температура повітря підвищиться, відвідувачі зможуть побачити черепаху, що охороняється в Національному парку гори Мечінулуй”, а саме – добруджанську черепаху  (Testudo graeca ibera – лат.) – один з чотирьох європейських видів родини суходільних черепах. Її було оголошено пам’яткою природи, вона  за звичай зустрічається у напівпустелях, степах і на схилах гір, вкритих травою, чагарником, рідколіссям або гірським лісом, по берегах річок й озер, на сухих морських узбережжях, зарослих дюнах, у низинних та заплавних лісах, таких як у цій частині Румунії.

    Окрім піших прогулянок, туристи можуть відвідати монастирі в цьому районі та зупинитися на дегустацію вина в одній з місцевих виноробень. Відвідувачі також можуть зупинитися на ночівлю в одному з гостьових будинків у селах навколо Національного парку гори Мечінулуй.

  • Парк Чішміджіу

    Парк Чішміджіу




    Парк
    Чішміджіу, найстаріший, і, як
    дехто вважає, найелегантніший громадський сад столиці, простягається на площі
    близько 16 гектарів у
    самому центрі міста. Сьогодні Чішміджіу
    – це старий
    прекрасний парк з фонтанами на ставках, з чудовою перспективою, мальовничими містками,
    могутніми
    старими
    платанами, це оазис свіжого повітря і прохолоди посеред галасливого міста, це пам’ятники, скульптури і меморіальні дошки, кругла зелена старовинна
    веранда-майданчик, де у вихідних виступає
    духовий
    оркестр. Неподалік від нього тече ріка Димбовіца, височіє Бухарестська Мерія, Юридичний факультет столичного Університету,
    буквально за огорожею парку знаходиться один з найвідоміших в Бухаресті ліцеїв,
    який носить ім’я просвітителя Георге Лазера.


    Парк Чішміджіу
    не завжди був оазисом елегантності і місцем для приємного відпочинку; на місці парку
    були брудні ставки, і місце це було відомо як Сад або Ставки Торговця
    Дура причому був він протяжнішим, ніж сьогодні. Під час
    повеней, коли ріка Димбовіца
    виходила зі
    своїх берегів, рівень води в ставках Чішміджіу також збільшувався. 10 жовтня 1779 року
    князь Волощини Александру Іпсіланті наказав побудувати в Бухаресті дві глибокі криниці з прісною водою для потреб міста. Перша криниця (румунською мовою «чішмя» була викопана на теперішньому місці парку. Позаду криниці побудував свій будинок керівник будівельних робіт, які велися в саду. Так і отримав цей сад назву Чішміджіу, від слова
    «чішмя».


    Облаштування
    території ставків почалося, однак, набагато пізніше, з другої половини ХІХ століття, розповідає фахівець з
    ландшафтного дизайну Александру
    Мексі: «Було кілька планів з дренажу ставків Чішміджіу, ще з початку ХІХ століття, але вони конкретизувалися тільки близько 1843 року. З
    1843 по 1845 роки і в 1852 році, облаштуванням саду займався майстер
    ландшафтного мистецтва, Карл Фрідріх Вільгельм Мейер, який приїхав із-закордону. Цей же ландшафтний
    дизайнер займався облаштуванням парку
    Кіселефф.
    Уже після Мейєра протягом часу пейзажі саду перевтілювалися багато разів,
    найрадикальніші зміни були здійснені на початку ХХ століття. Тоді центральна частина набуває іншого вигляду, як ми її бачимо сьогодні, облаштовується Римський Ронд,
    пізніше отримав назву Ротонди Письменників, влаштовується Фортеця Руїн, Алея з альтанками і Японський сад».


    Для облаштування парку Чішміджіу були проведені серйозні дренажні
    роботи. Мейер проектує для майбутнього громадського саду галявини, гроти,
    звивисті алеї. Карл Фрідріх Вільгельм Мейер помер ще зовсім молодим, в 1852
    році, і не встиг побачити урочисте відкриття саду Чішміджіу, що відбулося в 1854, а обов’язок з облаштування парку
    перейшло іншим архітекторам і фахівцям ландшафтного дизайну, які не тільки змінили зовнішній вигляд парку, але його розмір. Розповідає Александру Мексі: «У
    той час, коли Мейєр почав облаштовувати сад, він майже доходив до ріки Димбовица. До кінця ХІХ століття був прокладений нинішній бульвар Єлізавета. Коли
    був прокладений цей бульвар, територія парку зменшилася. Крім
    того, в кінці XIX і на початку ХХ століття парк розширився на захід, де зараз проходить бульвар Скіту-Мегуряну, а в
    середині ХХ
    століття Чішміджіу розширився і на північ, проковтнувши і сад Палацу
    Крецулеску.
    Саме тому всі ці розширення вимагали перетворення початкового плану Мейєра. З періоду Мейєра збереглося небагато
    елементів, в основному це платани. У центральній частині парку є кілька найстаріших
    платанів.»




    Згодом Чішміджіу став справжнім пам’ятником ландшафтного
    дизайну, місцем творів мистецтва та незвичайної рослинності. Серед декоративних
    художніх елементів, мабуть, найбільш відомими є два мости над штучним озером в
    центрі парку: Великий міст і Мостик з бетонних гілок. Це не єдині конструкції, продовжує свою розповідь Александру Мексі: «Хочу навести приклад
    джерела прісної води «Сіссі Стефаніді», музичної альтанки (колишній Павільйон мінеральних вод) та Пам’ятника французькому герою. У парку Чішміджіу
    є чимало статуй, і, якщо я не помиляюся, всі вони належать до Національної
    спадщини і перебувають в переліку пам’ятників історії. Їх більше 20, в
    основному це статуї, привезені в Чішміджіу у різних епохах. Що стосується
    рослинності, то крім столітніх дерев, серед яких платани, про які я вже
    розповідав, в Чішміджіу ростуть багато екзотичних дерев. Є там і інші дерева,
    які, згідно з рішенням Мерії, були внесені до списку охоронюваних дерев
    Бухареста, наприклад, каштани, які зараз не так вже й добре себе почувають».