Tag: Росія

Майже через три з половиною десятиліття після проголошення незалежності Республіка Молдова стоїть перед виборчою неділею, яка може вирішальним чином вплинути на її майбутнє. 20 жовтня громадяни цієї невеликої східної сусідки Румунії, більшість населення якої є румуномовним, прийдуть на виборчі дільниці, щоб обрати президента і висловити свою думку на референдумі щодо закріплення в конституції її членства в ЄС. Референдум скликала чинна президентка Майя Санду, яка балотується на наступний термін і є абсолютним фаворитом опитувань, політик, яку поважають на міжнародному рівні за сміливість і рішучість, з якою вона спрямувала цю невелику країну на європейський шлях.

Усвідомлюючи ризик того, що її колишній васал радянських часів може назавжди вийти зі сфери її впливу, Росія намагається всіляко вплинути на результати президентських виборів і референдуму – кажуть західні партнери Молдови. Сполучені Штати запровадили санкції проти кількох російських юридичних і фізичних осіб за втручання у вибори в Молдові, звинувативши їх в організації кампанії з купівлі голосів і підтримки прокремлівських кандидатів. У понеділок настала черга Європейського Союзу вжити аналогічних заходів. Рада ЄС запровадила обмеження проти п’яти фізичних і однієї юридичної особи, відповідальних за дестабілізацію Кишинева.

«Молдова, – заявив глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель, – стикається з масованими прямими спробами Росії дестабілізувати країну і викликами, що випливають з агресивної війни Росії проти України». «Це пряма загроза суверенній країні, її демократичному життю, її шляху до Європейського Союзу. ЄС продовжуватиме надавати повну підтримку справедливим прагненням молдовського народу», – підкреслив Боррель.

Під новий санкційний режим ЄС потрапила очільниця автономного регіону Молдови Гагаузії Євгенія Гутул, яку вважають відповідальною за сприяння сепаратизму в цьому регіоні, що має на меті повалення конституційного ладу і загрожує суверенітету і незалежності Республіки Молдова. Три інші високопоставлені гагаузькі чиновники також потрапили до списку покараних. Під санкції потрапила також неурядова організація, що базується в Росії, метою якої є просування інтересів Москви за кордоном, та її директорка.

На осіб, які потрапили під санкції, буде накладено арешт на їхні активи в ЄС і заборону на отримання коштів або економічних ресурсів, прямо чи опосередковано. Кількість тих, на кого поширюється режим обмежувальних заходів, наразі сягнула 18 осіб: 16 фізичних та дві юридичні особи. Румунія через міністерку закордонних справ Лумініцу Одобеску, привітала прийняття нових санкцій і нагадала про важливість продовження зусиль ЄС щодо посилення стійкості Республіки Молдова на тлі активізації російської дезінформації та гібридних дій проти цієї країни.

Війна в Україні та експансіоністські амбіції Росії нагадали Європі, що мир не вічний, а політичні зобов’язання не є настільки надійною гарантією, як європейці очікували. Навіть НАТО потрібен час, щоб стати на захист союзника, який зазнав нападу. Але, окрім періоду реакції, Альянсу потрібні вже закуплені озброєння, бойова техніка, боєприпаси, а не проєкти озброєнь, що застрягли між обкладинками документів. НАТО також потрібні заздалегідь підготовлені запаси, щоб мати можливість якнайшвидше реагувати на потреби союзників. Урешті-решт у Брюсселі зрозуміли справжні масштаби небезпеки зі сходу та необхідність постійної та потужної підтримки України, яка зараз дуже великою ціною захищає Європу та її цінності. Європейський Союз почав діяти.

Посилення спроможностей європейської оборонної промисловості

Водночас в Єврокомісії шукають шляхи активізації роботи європейської оборонної промисловості, щоб ефективніше реагувати на потреби в умовах війни в Україні і зростаючої невизначеності щодо безпекових викликів у майбутньому. Нова стратегія ЄС є відповіддю на війну в Україні, яка продемонструвала необхідність перезапуску виробництва зброї та боєприпасів. Отже ЄС хоче перевести свою оборонну промисловість на «воєнні рейки», прагне докорінно змінити спосіб фінансування та продажу озброєнь, до чого його підштовхнула війна Владіміра Путіна в Україні та попередження західних країн про те, що войовнича Росія у найближчі кілька років може напасти на країну-члена НАТО. Наразі Єврокомісія виділила 500 мільйонів євро для збільшення виробництва боєприпасів у межах підтримки європейського оборонно-промислового комплексу. У неділю прем’єр-міністр Румунії Марчел Чолаку повідомив, що з цієї суми Бухарест отримає від Брюсселя 47 мільйонів євро на будівництво нового заводу з виробництва пороху та боєприпасів.

У 2024 році міністерство оборони Румунії має найбільший бюджет за останні 30 років – понад 95 мільярдів леїв. Щонайменше 20% цих коштів, майже 4 мільярди євро, мають бути спрямовані лише на закупівлю нового обладнання. Проєкти закупівель також враховують уроки війни в Україні. Уже цього року Румунія має отримати перші безпілотні комплекси Bayraktar TB2. Водночас, окрім «Байрактарів» румунська армія також готується отримати сім безпілотних розвідувальних комплексів Watchkeeper X та 21 безпілотник від ізраїльської Elbit Systems.

Якщо хочеш миру – готуйся до війни!

На тлі триваючої невизначеності щодо подальшої допомоги від США Україні через внутрішньополітичні суперечки між республіканцями та демократами, Європа збільшує свої оборонні зусилля, щоб відновити свій потенціал стримування. Адже лише так можна зупинити Путіна. Тому, що як зазначив в інтерв’ю нашій радіостанції журналіст Овідіу Нахой справжні цілі Росії містяться в ультиматумі від грудня 2021 року. Ультиматум, який Москва висунула, не Україні, а західним державам, вимагаючи від НАТО повернутися до кордонів 1997 року, коли до Альянсу входило 17 країн. Журналіст зазначив, що заяви Путіна після оголошення результатів виборів і нинішня мілітаризація російського суспільства нагадують про Німеччину 1930-х років, яка готувалася до війни, тому і Захід має бути готовий. Отож ЄС зараз керується гаслом: «Якщо хочеш миру – готуйся до війни!»

«Європа відчуває ще більшу небезпеку. Усі очікують ескалації війни в Україні, тим більше, що у Росії зараз є вікно можливостей через проблеми з військовою технікою з українського боку. Сполучені Штати майже припинили військову допомогу Україні, є певні незначні суми, які президент може виділити, але вони мізерні порівняно з реальними потребами. Європейський Союз намагається зібратися з силами, щойно була зустріч у форматі «Веймарського трикутника» між лідерами Франції, Німеччини та Польщі, які взяли на себе зобов’язання вийти на міжнародні ринки і знайти необхідну військову техніку. Є чеська ініціатива з придбання 800 тисяч одиниць снарядів для України, які знайшла по всьому світу і зараз купує. Звісно, це робиться за підтримки усіх членів Альянсу, фінансової підтримки, логістичних зусиль, але це величезні зусилля з боку маленької Чеської Республіки. Усе це відбувається. Але пройде певний час, перш ніж, дійсно, це озброєння буде надане Україні, буде в розпорядженні ЗСУ. Отже у  Росії є вікно можливостей, яким вона, швидше за все, скористається зараз, коли Владімір Путін бачить себе переобраним і вважає себе повторно легітимізованим як глава російської держави, якщо таке підтвердження було потрібне. Отже, це найбільш тривожне очікування з європейського боку – ескалація бойових дій і ми бачили звіт Інституту з вивчення війни, який не виключає можливості того, що на тлі цієї нестачі військової техніки з українського боку росіяни можуть здійснити великий прорив на українському фронті. Наслідки цього важко передбачити на даний момент. Водночас ми маємо заяву президента Макрона, який не виключає можливості відправки військ в Україну. Думаю, що на тлі ускладнення ситуації на фронті динаміка з європейського боку зміниться і може бути надана дуже чітка і дуже переконлива відповідь.»

Заступник генесека НАТО Мірча Джоане: На нас чекає ще кілька років напружених відносин з РФ

Заступник генерального секретаря НАТО, румун Мірча Джоане заявив днями, що ми повинні готуватися щонайменше до ще кількох років напружених відносин з Російською Федерацією. Він підкреслив, що більш агресивна Росія означає, що Північноатлантичний альянс має бути більш готовим до її стримування. У контексті президентських виборів у Росії Мірчу Джоане запитали, що означатиме п’ятий термін Владіміра Путіна.

«Якщо хтось думає, що ці вибори були виборами в демократичному сенсі, то це, очевидно, не так. Це продовження цього політичного режиму в Москві і, на жаль, ми не бачимо зміни підходу ні до України, ні до Заходу, ні до НАТО. Тому ми повинні готуватися до ще кількох років, як мінімум, напружених відносин. НАТО робить свою роботу, ми захищаємо свою територію і своїх союзників, ми діємо відповідно. Більш агресивна Росія означає більш підготовлене НАТО до стримування цієї агресії.»

ЄС остаточно затвердив виділення Україні 5 млрд євро військової допомоги

Ситуація в Україні стала однією з центральних тем засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС 18 березня, на якому було прийняте остаточне рішення про виділення 5 млрд євро на військову підтримку України. Глави зовнішньополітичних відомств країн ЄС обговорили питання агресії Росії проти України, останні події на місцях та підтримку України з боку ЄС. У ньому також взяв участь глава МЗС України Дмитро Кулеба, який представив пріоритети України на найближчий період. Міністерка закордонних справ Румунії Лумініца Одобеску підтвердила рішучу та багатовимірну підтримку України з боку ЄС, наголосивши на нагальності надання військової підтримки. У зв’язку з цим вона привітала ухвалення рішення щодо виділення додаткових 5 мільярдів євро на військову підтримку України в рамках Європейського фонду миру, що дозволить надати Києву необхідну допомогу. Вона також висловила підтримку різним ініціативам, спрямованим на доповнення джерел фінансування військової підтримки. Лумініца Одобеску підтвердила підтримку нового пакету обмежувальних заходів проти Росії та визначення ефективних заходів для імплементації санкцій ЄС. Глава МЗС Румунії підкреслила особливу важливість міцних трансатлантичних зав’язків, спільної підтримки світового порядку, заснованого на правилах, та поваги до міжнародного права, особливо в контексті численних сучасних глобальних викликів. Вона високо оцінила підтримку Республіки Молдова з боку США і наголосила на важливості комплексного підходу до війни в Україні в плані подолання її наслідків для всього Чорноморського регіону.

Опитування

Понад три чверті румунів вважають, що війна в Україні є небезпечною для Румунії, а більше половини згодні з тим, що наша країна повинна виділяти більше грошей на армію. Принаймні це випливає з нещодавнього опитування, проведеного INSCOP на замовлення News.ro. 76% респондентів вважають, що війна в сусідній країні може мати негативні наслідки для Румунії, тоді як майже 22% дотримуються протилежної думки. 60% заявили, що згодні з тим, що в контексті конфлікту в Україні Румунія повинна виділяти більше грошей на збройні сили, в той час як трохи більше 36% не згодні з цим. Дані опитування були зібрані в період з 22 по 29 лютого на вибірці в 1100 осіб віком від 18 років і старше. Максимально допустима похибка становить плюс/мінус 2,95%.

50 українських пілотів проходитимуть навчання у Румунії

У цьому контексті президент Клаус Йоганніс дав згоду на перевезення територією Румунії міжнародної військової допомоги для України та схвалив підготовку українських льотчиків на винищувачах F-16 в Європейському навчальному центрі (EFTC), створеному на військово-повітряній базі Фетешть. Це новостворений центр, в якому з січня вже тренуються румунські пілоти.

У понеділок Спільні бюро Палати депутатів і Сенату отримали відповідний лист від глави румунської держави та взяли його до уваги. У ньому Клаус Йоганніс поінформував парламент про те, що він схвалив транзит обладнання та матеріальних цінностей, подарованих Фінляндією Україні, а також підготовку близько 50 українських пілотів.

«Відповідно до положень статті 119 Конституції Румунії та Закону № 291/2007 про в’їзд, розміщення, проведення операцій або транзит іноземних збройних сил на території Румунії, за пропозицією Прем’єр-міністра Румунії, після консультації з Верховною радою національної оборони, я схвалив транзит територією країни обладнання та матеріальних цінностей, переданих Фінляндією Україні, а також підготовку близько 50 українських військовослужбовців, метою якої є проходження навчання, використання та обслуговування переданого обладнання», – йдеться у документі, надісланому до парламенту главою держави.

Розбудова прикордонної інфраструктури

Тим часом Румунія та Україна продовжують розвивати спільну прикордонну інфраструктуру. У Сучавському повіті та Чернівецькій області сторони планують розбудувати пункти пропуску через румунсько-український кордон, а також з’єднати два регіони залізничним сполученням завдяки євроколії. Ці питання були обговорені під час зустрічі на кордоні голови Сучавської повітової ради Георге Флутура, голови Чернівецької обласної військової адміністрації Руслана Запаранюка, посла Румунії в Україні Александра Віктора Мікули та посла Сполучених Штатів Америки в Румунії Кетлін Кавалек.  За словами Руслана Запаранюка, Буковина вже підготувала проєктну пропозицію щодо будівництва найбільшого пункту пропуску для великовагового транспорту в селі Біла Криниця на кордоні з Румунією, що дозволить інтегрувати Чернівецьку область в міжнародні транспортно-логістичні системи. Голова Чернівецької ОВА зазначив, що ще одним стратегічним проєктом для області є розвиток залізниці ‒ продовження колії європейського зразка, яка заходить на територію області. Це дозволить з’єднати Чернівці та Сучаву ще одним видом сполучення.

Зі свого боку, голова Сучавської повітової ради підкреслив роль, яку відіграв пункт пропуску через кордон «Сірет» у транзиті біженців і товарів після початку війни в Україні.

«Секрет співпраці в кризові часи – це партнерство, яке ми маємо вже майже 30 років. За два роки через цю митницю пройшло 2,8 мільйона пасажирів. Через цю митницю пройшло понад 850 000 транспортних засобів. Ви бачили сьогодні дуже велику чергу вантажівок. Ми очікуємо, що вона буде ще більшою, тому що вони не мають куди їхати зі своїм вантажем. На півдні, в Тульчі, в напрямку Чорного моря, ризики великі і все менше людей їде туди. Коли польські фермери закрили кордон перевізники поїхали сюди, а ми подвоїли тут кількість митників і прикордонників. Нашим найбільшим болем є відсутність автомагістралі і саме тому я лобіюю з усіх сил необхідність прокладення автомагістралі до Сірету», – сказав Георге Флутур.

Він додав, що Румунія мала шанс стати членом НАТО і Європейського Союзу, а тепер вона не може бути егоїстичною і «простягає руку допомоги своїм сусідам і друзям».

Посол США в Бухаресті Кетлін Кавалек заявила на п/п «Сірет», що вона високо цінує те, що Румунія зробила для підтримки України після вторгнення Російської Федерації.

«Я глибоко зворушена побаченими фотографіями співпраці, емпатії, яку румуни проявили в найважчий момент з початку війни. Сполучені Штати дуже цінують те, що зробила Румунія і ми стоїмо поруч з Україною в цей дуже складний час», – сказала Кетлін Кавалек. «Ми бачимо, наскільки тісною є співпраця між Україною та Румунією. США щойно оголосили про надання додаткового пакету озброєнь для підтримки народу України і ми надаватимемо цю підтримку і надалі, тому що знаємо, що це найважливіша допомога в цей важкий час. Ми, Сполучені Штати, працюємо з ЄС, з Румунією, з Молдовою, з Україною над покращенням інфраструктури на кордоні, не лише тут, в Сучаві, але й на півдні, в Констанці, на переправі через Дунай. І ми продовжуватимемо цю роботу разом, тому що, як сказав губернатор, разом ми сильніші», – зазначила посол США в Румунії Кетлін Кавалек.

 

Через сім місяців після початку
військової агресії в Україні лідер Кремля Володимир Путін у середу оголосив про
часткову мобілізацію резервістів. Міноборони Росії повідомило про призов 300
тисяч резервістів із досвідом військової служби.

Путін також попередив, що Москва
готова використовувати «всі свої засоби оборони», включаючи ядерні, щоб, за
його словами, «захищатися». Це оголошення було зроблено в умовах коли Росія
втрачає позиції на полі бою, а указ про часткову мобілізацію було оголошено
лише через день після того, як сепаратистські чиновники в чотирьох областях
України, частково окупованих російською армією, оголосили проведення референдумів про
приєднання до Росії.

Після того, як очільник Кремля
оголосив про мобілізацію резервістів для боротьби в Україні, в Росії спалахнула
серія протестів. Правозахисна організація в цій країні стверджує, що російська
влада заарештувала сотні людей за те, що вони протестували проти часткової
мобілізації. Найбільше арештів було здійснено в Москві та Санкт-Петербурзі,
проте акції протесту відбулися у понад 30 інших містах.

Відреагувало й міжнародне співтовариство.
Терміново зібравшись у Нью-Йорку, на зустрічі, скликаній у середу, паралельно з
Генеральною асамблеєю ООН, міністри закордонних справ держав-членів ЄС ухвалили
заяву, в якій рішуче засуджують Росію за нещодавню ескалацію конфлікту через
мобілізацію резервістів за наказом президента Путіна. Високий представник ЄС Жозеп
Боррель заявив, що країни-члени розглядають нові санкції проти Росії, які негайно
запрацюють. Цей новий пакет санкцій торкнеться нових секторів російської економіки,
включаючи технології, і включатиме нових осіб, але він ще не доопрацюваний, – сказав
Жозеп Боррель.

Американські чиновники також
засудили наказ про часткову мобілізацію. Глава Білого дому Джо Байден заявив,
що війна в Україні була
розв’язана за рішенням однієї людини, і 141 країна об’єдналася, щоб
однозначно засудити та розкритикувати Володимира Путіна за ядерні загрози. Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг засудив
«небезпечну ядерну риторику» російського президента і додав, що перша
мобілізація Росії після Другої світової війни не є несподіванкою, але це
призведе до ескалації конфлікту в Україні.

Своєю чергою, глава румунської
держави Клаус Йоганніс засудив повідомлення про наступні кроки Росії щодо
продовження ескалації цієї війни. Румунія
знову закликає Росію негайно припинити агресію проти України та повністю
вивести всі свої збройні сили», – заявив Клаус Йоганніс.

З іншого боку, держави-члени ЄС
Латвія, Литва та Естонія, які межують з Росією, не нададуть притулок жодному
громадянину Росії, який захоче покинути країну після оголошення мобілізації
військ, – заявили офіційні особи трьох держав. Також реакція надійшла від Китаю,
який у середу вимагав перемир’я шляхом діалогу в Україні.

Жодне російське судно вже не має доступу до портів ЄС, в тому числі Румунії. Цей захід також стосується суден, які після 24 лютого, дати початку російського вторгнення в Україну, замінили російський прапор на прапор іншої держави. Однак ця санкція не поширюється на судна, які потребують допомоги або причалюють з міркувань безпеки, а також на тих, хто рятував інших у морі.

Цей захід є частиною європейських санкцій проти Росії, які Захід хоче розширити далі. В інтерв’ю німецькому журналу Bild am Sonntag, яке цитує Reuters, голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що наступні європейські санкції будуть спрямовані на російську нафту та банки, зокрема на Cбербанк. «Ми продовжуємо дивиться на обмеження банківського сектору, особливо стосовно Сбербанку, який обіймає 37% російського банківського сектору. І, звичайно, є проблеми, пов’язані з енергетикою», – сказала Урсула фон дер Ляєн.

Вона додала, що ЄС розробляє зараз «розумні механізми, які дозволять включити нафту до наступного санкційного пакету». «Основна мета санкцій – скоротити доходи Путіна. Але нафтою торгують у всьому світі. Чого не повинно статися, так це того, що Путін отримає ще вищі ціни на інших ринках за поставки, які мали би йти до ЄС.», – пояснила голова Європейської комісії. Слід зазначити, що досі Брюссель уникав санкцій проти найбільшого російського банку, який, поряд з Газпромбанком, є основними платіжними каналами за російську нафту і газ, що країни ЄС продовжують купувати, незважаючи на російське вторгнення в Україну.

Крім того, у неділю ЄС оголосив про фінансування 50 мільйонів євро на гуманітарну допомогу Україні та Республіці Молдова. «В той час як важкі бої та ракетні удари продовжують руйнувати життєво важливу цивільну інфраструктуру, потреба в гуманітарній допомозі в Україні надзвичайно велика», – йдеться в прес-релізі Європейського Союзу, який цитує інформаційне агентство DPA. Таким чином, близько 45 мільйонів євро виділено на гуманітарні проєкти в Україні, а Республіці Молдова виділять 5 мільйонів євро на управління великою кількістю українських біженців. Ця сума є частиною мільярдного пакету євро, обіцяного Європейською комісією під час конференції «Stand up for Ukraine» щодо збору коштів для України. Вже виплачено 143 мільярди євро на гуманітарну допомогу людям, які постраждали від війни. Кошти, оголошені цієї неділі, будуть використані в основному для надання невідкладної медичної допомоги, доступу до питної води та гігієни, притулку та захисту цивільного населення, фінансової допомоги та заходів боротьби з насильством щодо жінок.

Захід уважно стежить за зосередженням
російських військ на кордоні з Україною, побоюючись, що Москва готує масштабний
напад, найімовірніше у січні. Росія розгорнула тут чимало бойових танків та
майже 100 тис. військовослужбовців, а розгортання сил триває у результаті чого ситуація
стає все більше напруженою. Те, чого ми не робили в 2014 році, ми готові
зробити зараз, попередив Володимира Путніа Джо Байден, говорячи про можливість
нового вторгнення Росії в Україну, подібного до незаконної анексії Криму.

Під
час розмови по захищеному каналу відеозв’язку президент США попередив, що якщо
Росія знову вторгнеться в Україну, США та європейські союзники відповідуть
сильними економічними заходами, Вашингтон надасть Україні більше летального
оборонного озброєння, а позиції союзників на фланзі НАТО буде посилено. З
іншого боку, Володимир Путін каже, що його армія нікому не загрожує і вимагає
гарантій, що НАТО не розшириться на Схід, а отже, і в Україну. Москва
звинувачує Альянс у швидкому руйнуванні архітектури безпеки в Європі, в тому
числі шляхом розміщення елементів ПРО в Румунії та Польщі, а також розширюючи
свою військову інфраструктуру до кордонів Росії.

Гостя Радіо Румунія
професорка Університету національної оборони Алба Попеску торкнулася геополітичної
ситуації в регіоні. «Насправді першопричиною є позиція цього регіону з
географічної точки зору, на так званому Чорноморсько-Балтійському перешийку,
який деякі географи вважають справжнім кордоном Європи. Смуга землі між південним
берегом Балтійського моря і північним берегом Чорного моря, між Моравськими
воротами і Кавказькими горами, яка з геополітичної точки зору є буферним
простором, котрий зараз знаходиться між
державою, яка вже кілька століть контролює центральну частину Євразії, котра
зараз називається Російською Федерацією, з одного боку, і домінуючими державами
в атлантичній Європі, з іншого. Територія, де географічно переважають рівнини і
є західним кордоном Російської Федерації. Ось тут і починається проблема, адже
це її найбільш вразливий кордон. Більше того, це простір з величезною
геостратегічною роллю, адже це територія, яку можна перетворити або на бар’єр,
або на ворота, що полегшує чи перешкоджає, навпаки, потокам між Європою та
Азією, між північчю і півднем континенту. Отже, йдеться про стрижневий простір,
як його називають у геополітиці та геостратегії, важливий вузол з
геоекономічної та геополітичної точок зору, отже, найважливіший геостратегічний
простір Євразії.»

Щоб запобігти дрейфу
в бік конфронтації, – каже Москва, обов’язковою умовою є довгострокові гарантії
нерозширення НАТО на схід і нерозміщення поблизу кордонів Росії зброї, що
загрожує її безпеки. Позиція Москви пов’язана з російським «кільцем безпеки»,
каже професорка Алба Попеску. «Безпекове кільце складається з тих держав і
водних мас, які оточують Росію, цей територіальний колос, що має умовну форму
кільця. Росіяни розглядають це кільце безпеки як простір свого фактичного впливу,
життєво важливий для них, як стратегічний простір. Тому все, що наближається до
їхнього кордону, вважається ними прямою загрозою. Таким чином, це кільце
безпеки є червоною лінією. Воно включає Україну, кавказькі держави, Молдову,
Білорусь. Усі ці держави є частиною кільця безпеки. Тому, коли Росія помічає віддалення
чи спробу цих держав вийти із російської сфери впливу і приєднатися до західної
сфери впливу, вдається до різних дій. І ми бачили, як вона діяла на початку
90-х. Щойно після розпаду імперії вона спричинила ці конфлікти, котрі
заморозила і час від часу підігріває, як ми бачили. Ми також бачили її дії в Україні, і в
Грузії, і в Нагірному Карабаху… Отже ситуація в цьому регіоні розвиваються в
різних напрямках. І всі вони мають відношення до цього імперативу Росії,
стратегічного імперативу, вже історичного, панування в регіоні, який з часів Петра
І-го був включений до її сфери панування, що сьогодні реалізується шляхом гібридних
дій Російської Федерації в цьому Чорноморсько-балтійському регіоні. Тобто в
Причорномор’ї, де ми знаходимося, і, звісно, ​​в Балтійському регіоні, де інші цілі
– країни Балтії, Польща і Швеція так само. Тож це може бути поясненням такої поведінки,
яка стає все більш агресивною.»

Конфлікт в Україні,
на мій погляд, не буде вирішено, – каже Алба Попеску, – адже Росія не
зацікавлена в цьому. Вона не буде його підігрівати в наступний період, але й не
хоче врегульовувати у тій чи іншій формі, Україна має залишатися в цій «сірій»
зоні разом з іншими державами. НАТО, з іншого боку, вважає неприйнятною навіть ідею
про те, що Росія може мати власну сферу впливу, – сказав Генеральний секретар
Альянсу Єнс Столтенберг. «Саме це питання змушує нас виявляти підвищену пильність та відсилає до того, що є
неприйнятним – ідея про те, що Росія матиме сферу інтересів. Це означало б
фактичне визнання того, що Росія може контролювати дії своїх сусідів, які є
суверенними державами», – заявив Столтенберг.

Міністри закордонних справ країн Європейського Союзу
домовились про введення нових санкцій проти Росії. Глави зовнішньополітичних
відомств країн ЄС вирішили запровадити санкції проти чотирьох російських
високопосадовців, відповідальних за жорсткі заходи проти російського
опозиціонера Олексія Навального та за репресивні дії проти його прихильників,
які Європейським судом з прав людини оголосив незаконними.

Постійні заклики Євросоюзу
до Росії щодо дотримання прав людини залишились без відповіді, тому в понеділок
у Раді міністрів закордонних справ ЄС було досягнуто домовленості про
використання нового європейського законодавства у цій галузі, яке дозволяє
заморожувати рахунки та забороняти в’їзд політикам чи бізнесменам з авторитарних
країн, не впливаючи на добробут населення.

Наприкінці зустрічі Верховний представник ЄС з
питань закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррелль заявив, що всі держави-члени
зійшлись на тому, що Євросоюзу потрібно знайти можливість співіснування з
сусідом, який вирішив поводитися як ворог і, що Росія все більше скочується до
авторитаризму та віддаляється від ЄС.

Міністри погодилися, що у
відносинах з Росією ЄС діятиме за трьома напрямами, – сказав Жозеп Боррелль. «Ми
реагуватимемо на кожне порушення Росією міжнародного права і прав людини, запроваджуватимемо
обмеження, коли Росія намагатиметься, в тому числі шляхом дезінформації та
кібератак, посилити свій тиск на нас, і, по-третє, вестимемо діалог з Росією з питань, які становлять для нас інтерес.»

Схоже що Росія обрала шлях протистояння з Європейським
Союзом, а не відвертих стосунків, – зазначив міністр закордонних справ Румунії
Богдан Ауреску, який напередодні засідання закликав держави-члени до єдності щодо відносин з Росією. Богдан Ауреску підкреслив
важливість нового стратегічного підходу
Брюсселя до відносин з Москвою та налагодження співпраці з цього приводу зі
США, Великобританією та НАТО: «Я вважаю, що Євросоюз повинен посилити підтримку
російського громадянського суспільства та розширити прямий контакт з населенням
Росії. Ми також обговорюємо відносини з Росією у світлі нещодавнього візиту Верховного
представника ЄС до Москви. Цей візит став для нас переломним моментом. Очевидно,
що нам потрібно переоцінити наші відносини з Росією. Цей візит, на жаль,
показав, що Росія хоче нормальних відносин з Євросоюзом. Навпаки, ми бачимо все
більш агресивне ставлення.»

Росія вважає неприйнятими, незаконними та абсурдними
вимогу ЄСПЛ та заклик ЄС щодо звільнення Олексія Навального, називаючи це втручанням
в її внутрішні справи. МЗС Росії в заяві з приводу рішення міністрів
закордонних справ країн ЄС назвав санкції протиправними і такими, що були прийняті
під вигаданим приводом.

Справа російського опозиціонера Олексія Навального, жертви невдалої спроби
отруєння, який наразі перебуває за ґратами у російській в’язниці, повертає
Європейський Союз та Росію на бійцівські
позиції. Вони вкотре вступили у відкрите протистояння після оголошення про те,
що в Брюсселі обговорюються нові санкції проти Москви за порушення основних
прав людини і жорстких заходів проти російських опозиціонерів, яких Кремль
звинувачує в державній зраді.

У вівторок перед європейським парламентом, який зібрався на пленарному
засіданні, глава європейської дипломатії Жозеп Боррелль, який нещодавно
повернувся з офіційного візиту до Москви, вимагав впровадження додаткових
санкцій проти Росії та оголосив, що використає своє право на ініціативу для
внесення пропозицій державам-членам, стосовно прийняття заходів для протидії дезінформації та кібератакам.

«Російський уряд підтримує авторитаризм і не проявляє милосердя в справі
Навального», – сказав Жозеп Боррелль. Він зазначив, що його візит до Москви мав
подвійну мету: представити позицію Європейського Союзу щодо російського опозиціонера
та перевірити, чи має намір Кремль змінити негативну тенденцію у відносинах з
європейцями.

На всі пропозиції ЄС Москва відповіла чітким «НІ» – сказав глава європейської дипломатії. Коли
Жозепа Боррелль перебував у Москві, російська сторона оголосила персонами нон ґрата трьох європейських дипломатів, а високопоставленому європейському
чиновнику було відмовлено у проханні відвідати Олексія Навального у в’язниці.
Саме тому депутати Європарламенту з Центральної та Східної Європи назвали візит
до Росії Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики
безпеки ганебним, дехто навіть вимагаючи його відставки.

На їхню думку, візит Жозепа Боррелля в Росії виявився пасткою, приготовленою
Володимиром Путіним для приниження ЄС. Деякі держави-члени, були звинувачені у
лицемірстві та були піддані критиці за підтримку економічних відносин із
диктаторським режимом, ворожим до власних громадян. Європейські депутати, з
іншого боку, погодились, що Євросоюз повинен допомогти російському народові та погодились
налагодити співпрацю зі США, які напередодні рішуче засудили рішення Росії
заарештувати Олексія Навального.

Європейський Союз не буде заляканий, заявив президент Європейської Ради
Шарль Мішель, який засудив агресивну поведінку Росії. З цього приводу Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що
ув’язнення Олексія Навального є збоченням правосуддя, оскільки воно спрямоване
на жертву замаху на вбивство, тоді як зловмисники все ще перебувають на свободі.

У Першій світовій війні Румунія була союзником
Франції, Англії та Росії. Розгромлена в кампанії 1916 р. на півдні, румунська
армія відступила на схід, до Молдови, де мільйон російських солдатів було
мобілізовано для протидії німецько-австро-угорському наступу. Але за рік і
кілька місяців російські солдати, дислоковані в Румунії, перейшли від суворої військової
дисципліни до анархії.

Історик Інституту політичних досліджень, оборони
та військової історії Шербан Павелеску упорядкував книгу «Ворожий союзник», яка
включає переклад на румунську мову спогадів двох російських генералів Миколи
Августовича Монкевіца та Олександра Миколайовича Виноградського, які перебували
на румунському фронті в 1917-1918 роках. Російські генерали описують ситуацію
на війні, міжособистісні стосунки, уривки повсякденної дійсності.

Шербан Павелеску пояснив вибір, зроблений Румунією
під час Першої світової війни, між Німеччиною та Росією, яка вступила в битву на
боці Антанти, хоча входила до Троїстого союзу. «Румунія не хотіла вступати в
союз з Росією, оскільки, з історичних причин не довіряла Росії. Румунія навіть
приєдналася до Троїстого союзу, щоб знайти вихід із ситуації загрози та військової
небезпеки з боку Росії. З іншого боку, Румунія хотіла укласти союз із Францією,
так само як у 1883 році Румунія хотіла укласти союз з Німеччиною і була змушена проковтнути гірку пігулку Австро-Угорщини. На цей раз Румунія хотіла
укласти союз із Францією та Великобританією і тому їй довелося проковтнути
російську гірку пігулку.»

Так починалася румунсько-російська авантюра на вістрі
меча – союз, що став можливим завдяки французам, – розповідає Шербан Павелеску.
«Стосунки між командуваннями були відносно коректними в певних ситуаціях, але
не завжди, і ці ситуації були досить звивистими, з багатьма злетами і
падіннями. Безперебійному функціонуванню союзу до лютневої революції 1917 року
сприяла постійна присутність і старанність французької військової місії на чолі
з генералом Анрі Матіасом Бертло. На додаток до роботи з підготовки, оснащення та
відновлення румунських військ в 1916-1917 роках, французи стали посередниками з
великим російським союзником. Це припускало нагляд за перевезенням техніки,
боєприпасів та інших військових запасів, які поступали через Мурманськ і
перетинали всю територію Росії до Румунії. Члени французької військової місії
були присутні на кожному залізничному вузлі, що робило ці перевезення
можливими, враховуючи, що потреби російського фронту були пріоритетними.»

Але румунсько-російський союз утворився на недовірі
з боку Румунії та на зарозумілості з боку Росії. Шербан Павелеску наводить
деталі. «Росіяни, коли вступили у війну сказали французам, що для них
румунський фронт – нісенітниця і, що його неможливо захищати. На їх думку, те,
що просили румуни та зобов’язання союзників, а саме підтримка південного
фронту, було неможливо зробити. Росіяни встановили ідеальну для себе лінію
фронту на річці Сірет. Також вони неохоче брали участь у боях в умовах, коли румунські
війська вели запеклі бої, щоб втримати Карпатський перевал, а після цього лінії
фронту на річках Жіу та Олт. Росіяни прийшли занадто пізно для битви під
Бухарестом. А на південний фронт у Добруджу вони послали кілька одиниць військ,
що стали «гарматним м’ясом», серед яких була героїчна сербська дивізія, котра втратила
майже половину своїх військ у боях, які не змінили хід війни.»

Румунсько-російський союз діяв з перебоями, але двоє
російських генералів написали в своїх спогадах, що їхні солдати в Румунії були
добре підготовлені, добре харчувалися і мали достатню кількість зброї та
боєприпасів, а також не стали жертвами повторних хвиль лихоманки та епідемії
черевного тифу. Але революція в лютому 1917 р. усе змінила, вона призвела до
розпаду російської армії через більшовицьку пропаганду. Підриву військової
дисципліни та ієрархії сприяв і Тимчасовий уряд Росії. Німецько-австро-угорський
наступ влітку 1917 року був зупинений надлюдськими зусиллями румунської армії,
тоді як на півночі, в Україні, цілі російські частини дезертирували перед наступом
військ Центральних держав.

Шербан Павелеску каже, що за короткий час крихкий румунсько-російський союз перетворився на люту ворожнечу. «Російська
армія з союзника перетворилася на щось невагоме і небезпечне, а восени 1917
року вона стала справжнім ворогом. Велика частина цих російських військ знаходилася
позаду лінії фронту, велика концентрація російських військ була в районі
Ніколіна, над Яссами. Поширена там більшовицька агітація, революційні комітети,
створені після жовтня 1917 р., стали загрозою для політичних та адміністративних
структур румунської держави. Звідси і до конфлікту був лише крок, який був
зроблений взимку 1917-1918 рр., коли румунським військам довелося, нарешті,
втрутитися проти колишнього союзника, щоб евакуювати його з румунської
території. Це призведе до справжніх боїв між румунськими та російськими
військами в 1918 році, коли румунські війська намагалися перешкодити російським
військам залишити фронт з технікою, зброєю та амуніцією. За лінією фронту
відсутність дисципліни, дезорганізація, революційна агітація перетворили ці
російські війська на банди грабіжників, які знищували все на своєму шляху.»

Наприкінці Першої світової війни виснажені Росія
та Румунія пішли протилежними шляхами і залишаться недружніми державами: Росія обрала
комунізм, а Румунія – ліберальну демократію.

Республіка Молдова має вже третій уряд за
півроку. Через п’ять місяців від затвердження, прозахідний кабінет міністрів на
чолі з Майєю Санду був відправлений у відставку в результаті вотуму недовіри,
ініційованого соціалістами, які входили до керівної коаліції. Значною мірою
передбачуваний хід подій – соціалісти оголосили, що внесуть у парламент
ініціативу про вотум недовіри уряду, якщо Майя Санду візьме на себе
відповідальність перед парламентом за внесення змін до закону про прокуратуру,
які передбачають розширення повноважень прем’єр-міністра в процесі відбору
кандидатів на посаду Генерального прокурора. З самого початку створення у
червні ця коаліція між проєвропейцями та проросійським соціалістами виглядала неприродно будучи крайнім рішенням щодо створення уряду наприкінці трьох місяців марних переговорів.

Директор Інституту політичних наук та міжнародних
відносин Румунської академії Дан Дунгачу в інтерв’ю Румунському радіо пояснив,
що принесла коаліція між прозахідним блоком ACUM та Партією соціалістів Ігоря Додона. «Дві
речі: перша – пов’язана з внутрішньою політикою Республіки Молдова, а саме усунення
пана Плахотнюка та розблокування ситуації, що утворилася у результаті того, що
Демократична партія, і особисто пан Плахотнюк, заблокували роботу державних установ
у Кишиневі. Отже, на внутрішньому плані метою було усунення Плахотнюка. Після «висадки»
3 червня, коли до Кишинева одночасно прибули представник Державного
департаменту США, Європейський комісар з питань розширення та представник
Кремля, славнозвісний пан Козак, була погоджена ця коаліція. Отже внутрішній
план був такий: усунення пана Плахотнюка. Але складніший план викликаний розкладом
зірок, стратегічних зірок. Уперше троє важливих акторів, значущих в Республіці
Молдова, сіли за один стіл, навіть якщо не фізично, та погодили неприродну
коаліцію. Тобто Схід і Захід або політичні представники Сходу і Заходу домовились
сформувати коаліцію. Звичайно, було б наївно думати, що посланників, які «висадилися»
в Кишиневі, зустрілися там лише заради пана Плахотнюка. Дуже наївно! У цьому
випадку мова йде про геополітичний план. Стратегічним, геополітичним планом
була зустріч між Європейським Союзом, Росією та США. Це, на мою думку, призвело
до формування такої коаліції.»

За словами
Дана Дунгачу, план відносно Молдови передбачав дегеополітизацію, згідно з яким,
припускаючи, що хтось вважає, що простір між Європейським Союзом та Російською
Федерацією повинен бути облаштований таким чином, щоб не дратувати ні
Європейський Союз, ні Росію, то Україна та Республіка Молдова повинні бути в
такій ситуації, щоб задовольнити обидві сторони, щоб не бути конфліктною площиною.
«І дійсно, принаймні з точки зору Росії, це може бути здійснено шляхом створення
так званих федерацій, які вже не є федераціями, а дипломатичною мовою Москви їх
називають «державами зі спеціальним статусом»: в Україні – Донбас, а в
Республіці Молдова – Придністров’я. З допомогою цих регіонів з особливим
статусом, сепаратистських регіонів, Росія нарешті зможе отримати контроль або сильний
важіль впливу на закордонну та безпекову політику Кишинева, і Києва. Приблизно
таким є план, російське мислення в цій галузі. Напевно, дехто погодився з цією
спробою і в Республіці Молдова ця коаліція, найбільша за всю історію цієї
країни, ця широка коаліція була створена для реалізації цього проєкту. Тому вона
має легітимність як зі Сходу, так і з Заходу. Росіяни добре знають, що
Меморандум Козака провалився в 2003 році, оскільки це був російський план. Без
Заходу за столом було легко йому протистояти. Тепер у цьому уряді, і Захід був за
столом, і, отже, такий проєкт, теоретично, міг бути функціональним.»

Після
падіння уряду Майї Санду, проросійський президент Республіки Молдова Ігор Додон
доручив формування нового кабінету міністрів своєму раднику з економічних питань
Йону Кіку, і невдовзі парламент затвердив нову урядову команду соціалістів, в
якій більшість з 11 міністрів – це люди з близького оточення президента Ігоря
Додона. Тим часом офіційний Бухарест попередив, що в нинішніх умовах підтримка від
сусідньої Румунії, в тому числі фінансова, буде жорстко обумовлена продовженням
необхідних реформ для зміцнення демократії та продовження європейського шляху, а
готовність румунської влади до співпраці з молдовським урядом, без серйозних
гарантій справжньої демократії, буде «дуже обмежена».