Tag: румуни

Серед
захворювань, які з кожним роком за останні
десятиліття набирають все більших масштабів,
нараховується й алергія. Кількість
різновидів алергії постійно збільшується. У Румунії з цієї точки зору речі нічим не відрізняються від решти
Європи, де поширеність алергічного риніту становить близько 21- 23%. Також
є дослідження, які показують, що в найближчі 5-7 років кожна друга дитина хворітиме на алергію. Крім того, в Румунії протягом останніх трьох років, влітку алергія на
амброзію завдає
клопоту багатьом особам. Викликана
рослиною з тією ж назвою, ця
алергія поєднує риніт, кон’юнктивіт і свербіж в симптоматиці, що сильно впливає
на нормальне життя пацієнта. У великих забруднених містах, таких як Бухарест,
випадки алергії стають все більш гострою проблемою. Про недавнє зростання
захворюваності на алергію та пов’язані з нею ускладнення, ми провели розмову з алергологом Віолетою Перлою: Забруднення не викликає алергію, але викиди дизельного палива, в Бухаресті та в кожному переповненому місті автомобілями, підвищують алергену силу пилку полину. Його алергенність
зростає приблизно в 400-600 разів, і так пояснюється чому випадки алергії значно частіші в містах ніж у сільських місцевостях. Вважається, що має бути навпаки: на селі
алергія
має бути сильнішою, тому що
там більше полину. Насправді, алергія на більш високому рівні у місті, де пилку полину менше, але він посилює свою силу наявністю інших факторів, таких як продукти згорання дизельного палива та
викиди всіх видів. Ця скринька Пандори була відкрита після появи алергії на амброзію. У Румунії ця алергія ще не знаходиться під контролем. Кількість хворих
збільшується, а ускладнення дуже серйозні.
Зазвичай така алергічна реакція
проявляється сезонним кон’юнктивітом та алергічним ринітом, і за кілька років виникає сезонна астма, яка згодом може стати хронічною. Алергія може бути викликана і різними овочами та фруктами, особливо сирими.

Люди використовують медикаменти для лікуванням алергії. І хоча алергію не можна повністю
вилікувати, її можна тримати під контроль за допомогою фармакологічної терапії, – стверджує доктор Віолета Перля: «Класична
терапія лише контролює прояви хвороби, але не лікує хворобу. Єдиним задовільним лікуванням пацієнта є специфічна імунотерапія, практично використання свого роду терапевтичних
вакцин, які забезпечують пацієнту нормальне життя,
навіть якщо він має контакт з полином. Ці
вакцини роблять симптоматику мінімальною, хвороба не прогресує, інших
ускладнень не виникають і пацієнт може займатися своєю повсякденною діяльністю.

На
жаль, вартість вакцинації, як до речі
весь
пакет аналізів та імунізація, присвячених лікуванню алергії, занадто дорога для румунів. Недавнє дослідження страхової
компанії врахувало витрати, понесені протягом року пацієнтами, які мають симптоми алергії. Висновки представляє
Маріус
Константінеску: Ми проаналізували всі проблеми, з
якими стикається наш страхувальник хворий на алергію. По-перше, він звертається до сімейного лікаря із
симптоматикою та підозрою. Сімейний
лікар аналізує ситуацію, ставить діагноз і пацієнта направляють до лікаря спеціаліста отоларинголога, дерматолога або алерголога. Після консультацій, робляться різні аналізи. Весь цей процес дуже тривалий та важкий, оскільки
переважна більшість аналізів робляться у приватних клініках, що вимагають додаткових витрат. Наприклад, лише консультація коштує не менше 200 леїв.
Загалом усі аналізи, консультації та лікування досягають 4000 леїв на рік
(близько 900 євро), гроші, які пацієнт повинен взяти з власної кишені, якщо у нього немає
страхового полісу.

Хоча пацієнт застрахований у державній системі, він платить зі власної кишені, тому що кількість
аналізів та методів лікування забезпечених державними медичними
страховими будинками дуже
обмежена. У
свою чергу, алергологи стверджують, що аналізи
коштують дуже багато й тому пацієнт не має вибору та йому треба платити.
Віолетова Перля: Треба відмітити той факт, що будинки
медичного страхування забезпечують лише проведення
шкірних тестів, а всі аналізи що відбувається при
визначенні діагнозу за допомогою крові – оплачуються.

Крім
державної системи лікування, приватні медичні страхові
компанії укладають поліси
добровільного страхування. Однак,
вартість цих полісів доступна, зокрема
тим,
хто має доходи вище середнього. За
цих умов страхові компанії почали розробляти доступні пакети для пацієнтів, які
страждають на алергію. Пакети можуть починати від 1600 леїв на рік і покривають витрати на різні аналізи, включаючи госпіталізацію в
будь-яку лікарню в країні, не лише в Бухаресті. Александра
Дурбаке, виконавчий директор страхової компанії подає деталі: Cьогодні батьки платять понад 1600 леїв на рік за медичні дослідження у випадку здорової
дитини з випадковими захворюваннями. У випадку хронічно хворої дитини, витрати вищі. В останні роки я помітила, що все більша
кількість батьків звертається до приватної системи охорони здоров’я. Витрати на
страховий поліс не такі великі, як були раніше
або як вважає більшість населення. Важливо, щоб люди цікавилися
та шукали ці фінансові рішення, оскільки вони дійсно наявні в Румунії.

Наразі
в Парламенті Румунії
обговорюється законодавча пропозиція щодо захисту людей з алергічними
захворюваннями.

Міністерство закордонних справ Румунії презентувало
Довідник закордонного румуна щодо голосування на виборах до Європейського
Парламенту. Документ містить важливу інформацію для громадян Румунії, які
проживають за кордоном щодо реалізації права голосу на виборах 26 травня,
зокрема відомості про осіб, які мають право голосу, документи, які необхідно
мати при собі для голосування і про процедуру голосування.

Таким чином громадяни Румунії, які проживають чи
перебувають за межами країни у день виборів, можуть голосувати на будь-якій закордонній
виборчій дільниці. Відповідно до чинного законодавства, список закордонних виборчих
дільниць буде опублікований на веб-сайтах Міністерства закордонних справ та
дипломатичних представництв і консульських установ Румунії не пізніше 27
квітня.

Румуни, які проголосують на закордонних виборчих
дільницях будуть внесені до додаткових списків виборців. Слід також зазначити,
що закордонні виборчі дільниці не будуть використовувати переносні виборчі
скриньки, а особи, які виїхали за кордон не зможуть голосувати на базі проїзного
документу і не зможуть використовувати картку виборця. Водночас, на виборах до
Європейського Парламенту наступного місяця не буде можливості голосувати
заочно.

Довідник доступний на веб-сайті МЗС у розділі, присвяченому виборам до
Європарламенту. МЗС нагадує, що для реалізації свого права голосу громадяни Румунії
повинні мати дійсний документ, що посвідчує особу. Крім того, румунське
зовнішньополітичне відомство рекомендує закордонним румунам постійно слідкувати
за інформацією, розміщеною у розділі про вибори до Європейського парламенту на
сайті МЗС, оскільки вона постійно оновлюється.

Наприклад, в Італії, де проживає найбільша громада
румунів, що налічує близько 1,2 мільйона осіб, на виборах 26 травня працюватимуть
70 виборчих дільниць, оголосив Посол Румунії у Римі Джордже Бологан: «При їх
створенні ми врахували кілька факторів, порівняльні статистичні дані про
кількість громадян Румунії, які голосували у попередні роки, інтерес румунської
громади до виборів, динаміку румунів у різних громадах або регіонах, а також
людські, фінансові та матеріально-технічні ресурси, тому що в Італії одночасно
з виборами до Європейського парламенту пройдуть і вибори мерів у низці населених пунктів.»

Майбутні вибори євродепутів, які пройдуть в
країнах Євросоюзу з 23 по 26 травня, будуть надзвичайно важливими для
майбутнього держав-членів і для європейського співтоварисвта загалом. Цього разу
751 депутат Європарламенту обиратимуться шляхом загального голосування громадян
28 держав-членів. Якщо Угода про Брекзит буде схвалена британським парламентом
до 23 травня Великобританія не братиме участь у цих виборах, а кількість
євродепутатів скоротиться до 705. Румунія матиме 33 депутати в Європарламенті нового
скликання, на одного більше порівняно з попереднім складом ЄП.

Як кожного року на Великдень, румуни, які живуть за кордоном, масово повертаються на батьківщину, переважно православну країну, щоб разом відсвяткувати свята з родичами та друзями. За даними прикордонної поліції, останнім часом майже 200 тисяч румунських та іноземних громадян перетнули пункти пропуску на кордоні, з яких близько 90 тисяч на в’їзді в країну та майже 50 тисяч транспортних засобів, з яких близько 20 тисяч на вході в країну. На пункті пропуску для автомобільного сполучення Надлак II на румунсько-угорському кордоні утричі зросло навантаження.

І угорська прикордонна поліція чекає на збільшення дорожнього руху на кордонах з нагоди Великодніх свят. Сусідня прикордонна поліція вже заявила, що очікує збільшення часу очікування перетину кордонів з Румунією, Сербією та Україною. У окремі дні та інтервали часу в Угорщині діють певні обмеження на рух вантажного транспорту та спостерігаються черги вантажівок на прикордонних пунктах, особливо тому, що рух вантажівок буде знову обмежений від суботи до понеділка.

Натовпи на в’їзді в Румунію будуть й в наступні дні в усіх прикордонних пунктах, а румунська прикордонна поліція оголошує, що вона максимально використовуватиме спроможність пунктів перетину кордону та що збільшить кількість працівників. На кордоні зі сусідньою Республікою Молдова, митні органи двох держав домовилися застосовувати пакет заходів з метою прискорення перетину спільного кордону під час Великодніх свят. Спільний план дій передбачає збільшення персоналу митних адміністрацій, використання всіх смуг контролю та синхронізацію дій з представниками територіальних структур прикордонної поліції. З метою забезпечення оперативного обміну інформацією, план дій також встановлює призначення контактних осіб, які будуть входити до спільних груп з аналізу ризиків, що призведе до більш ефективного митного контролю.

Нагадаємо, що, використовуючи мобільний додаток «Середній час очікування в пунктах перетину кордону, відкритих для міжнародного руху » на адресу www.politiadefrontiera.ro/traficonline, можна відстежувати черги на кордоні, подивитись стан завантаженості в пунктах пропуску та переглянути орієнтовний час очікування на перетин кордону. А це може допомогти користувачеві замінити свій маршрут та обрати контрольно-пропускний пункт з найменшою чергою. Однак, всі ці проблеми зникають для румунів, які вирішили приїхати додому на Великодні свята з літаком, варіант, який обирає все більша кількість румунів.

Згідно зі статистиками, кожен з п’яти працездатних румунів проживав минулого року в іншій державі-члені ЄС, ніж в Румунії. Йдеться про майже 4-5 мільйонів людей. Основними країнами, де вони тепер живуть це Італія та Іспанія, всього понад 2 мільйони румунів, потім у Німеччині – майже 600 тисяч румунів, у Великобританії та США – по 600 тисяч румунів. А це в умовах коли, в 2007 році, коли Румунія вступила до Європейського Союзу, частка активного населення, що виїхала за кордон, становила лише 7,4%. Які причини призвели до цієї ситуації?

Перш за все, румуни емігрують з Румунії через фінансові причини але не лише, – стверджує Коріна Нягу, радник з людських ресурсів: Не йде мова лише про фінансові причини. Якщо спочатку причиною була лише нестача грошей, тепер вони емігрують через економічну, політичну та соціально-культурну нестабільність та через недоліки систем в Румунії. Я думаю, що ми не досліджуємо достатньо це питання, а саме чому румуни емігрують з країни та що ми можемо зробити, щоб призупинити це явище. Все більше і більше молодих людей емігрують. Вони вважають, що не мають доброго майбутнього в країні. А це не через відсутність місць праці, а через те, що вони не можуть працевлаштуватися. Румунський ринок праці не є підготовлений для майбутнього.

Коріна Нягу стверджує, що є чимало молодих осіб, які заздалегідь підготувались, вони усвідомили міжнародний контекст, зрозуміли що саме вимагається на ринку праці, і через це вони вже не бачать своє майбутнє в країні. Це можна помітити й на ярмарках робочих місць, на які приходять добре підготовлені люди, яких згодом не запрошують на співбесіду, оскільки існує таке упередження, що вони занадто кваліфіковані, вимагають багато грошей, а роботодавець не може виконати їхні вимоги. Проведені дослідження показують, що на румунському ринку праці бракує майже 1 млн. осіб і немає сподівань, що ця ситуація зміниться на краще у найближчому майбутньому. Незважаючи на те, що в Румунії економіка та заробітна плата постійно зростають, а пропозиція робочої сили перевищує попит, половина молоді мають конкретні плани стосовно еміграції в найближчі кілька років, – зазначається у дослідженні. Професор з соціологічних питань Думітру Санду уточнює, що 47% молодих румунів мають намір емігрувати: Міграція сама по собі не є проблемою. Управління міграційним явищем може викликати проблеми, і якщо речі не рухатимуться у доброму напрямку на національному рівні, ця проблема погіршиться. Що слід робити? По-перше, існує потреба чіткої та актуальної інформації, внаслідок проведення опитувань на цю тему закордоном. Останні опитування проведені румунським урядом за межами країни, в Італії та Іспанії, відбулися у 2007-2008 роки. Основними характеристиками міграції є не лише масштаби цього явища з географічної точки зору, але й вікова структура, а також причини еміграції.

Еміграція молоді веде до непослідовного розвитку, – вважає соціолог Думітру Санду. Перевагою є той факт, що гроші, надіслані заробітчанами, відіграють головну роль у розвитку економіки Румунії, румуни з-за кордону надіслали, після вступу Румунії до Європейського Союзу, понад 55 мільярдів євро. Також є чимало недоліків від браку робочої сили до справжніх драм дітей, яких батьки залишають вдома з дідусями або іншими членами сім’ї. Однією з перешкод на шляху до вирішення проблем, пов’язаних з міграцією, є певний міф, вважає соціолог Думітру Санду: Цей міф стверджує, що хай емігрують люди, бо ми приведемо інших з-за кордону. Ми приведемо лікарів, будівельників тощо. І інші країни зіткнулися з проблемою нестачі робочої сили, імміграція розв’язує питання еміграції. Прибуття людей з країн, які не є членами ЄС, вирішує у певній мірі питання імміграції румунів до країн ЄС. Однак, цей міф спричиняє лише недоліків. Румунія перебуває в кризі, а ця криза зростатиме. Не можна знайти вирішення за одну ніч. Зрозуміло, що Румунії доведеться імпортувати робочу силу з-за кордону. І негайно вона зрозуміє, що в деяких секторах, імпорт робочої сили дорожчий ніж зусилля, докладені для збереження людей в країні, та можливо повернення тих, хто відійшли.

За словами соціолога Думітру Санду, необхідно оптимізувати міграційний процес за кордоном, а це означає, що треба так організувати міграційний рух, щоб користувалися перевагами як країна походження, так й країна призначення, родина походження та підприємства, що беруть участь у цьому процесі. Дивовижних рішень немає, просто потрібно використовувати всі можливі способи для вирішення цієї проблеми.

Відносини між Християнською Церквою та євреями були холодними впродовж історії. Але в 1930-х – 1940-х роках вони досягли межі відхилення, коли більшість європейських християнських церков мали суперечливе ставлення до єврейського населення, відправленого в табори та знищене. Румунська Православна Церква не була винятком, оскільки вона проходила через всі ставлення до євреїв в Румунії.

Іон Поп є автором книги «Румунська Православна Церква та Голокост», в якій пише про всі види антисемітизму і ставлення Румунської Православної Церкви під час Голокосту: «Перший патріарх Румунської Православної Церкви Мірон Крістя зробив у 1936 – 1937-му роках одні з найвірулентніших антисемітських висловлювань, які забезпечили його обрання на пост прем’єр-міністра в першому уряді диктатури Кароля II-го. Є міста та цілі землі, – сказав він у 1937 р., – де ніщо більше не є румунським, як тільки бідність, нещастя та тінь духу. Хочеться плакати, коли бачиш як з бідних румунських людей євреї вибирають і кістковий мозок. Захищати себе – це національний і патріотичний обов’язок, а не антисемітизм. Не реагувати, не діяти, щоб позбутися цієї чуми означає бути трусами, байдужими, йти живими в яму. до знищення, яке очікує нас. «Священний Синод Церкви оголосив ще 1937 році підтримку на користь будь-якої політики, що призведе до ліквідації іноземців, тобто 99% йшлося про євреїв. У березні 1938 року, той ж Священний Синод прийняв рішення заборонити будь-якому єврею, який не міг довести румунське громадянство навернутись до православ’я, в контексті, в якому громадянство було оскаржене румунським євреям.

1940 роки означали перехід від поганого до гіршого. Під час правління патріарха Мирона Крістя, сотні тисяч євреїв втратили румунське громадянство. Але й його наступник продовжив антисемітську політику, специфічну тим часам. Іон Поп розповідає: «Після обрання патріархом Никодіма Мунтяну, Священний Синод знову проголосував, у 1939 році, заборону навернення євреїв, які не могли довести громадянство і введення строгих заходів для будь-якого навернення євреїв. Сигнал був ясний, Церкві байдужі євреї, і вона хотіла видалити їх з країни якомога швидше. Хоча патріархи Мирон Крістя і Никодім Мунтяну виступали проти об’єднання з Залізною гвардією, інші члени керівництва Церкви, сотні і навіть тисячі православних священнослужителів відверто підтримували Легіон Архангела Михаїла. Є відомими зв’язки митрополитів Ніколає Билана Трансільванії і Віссаріона Пую Буковини із Залізною Гвардією. Що стосується духовенства, один приклад достатній. На загальних виборах у 1937 році, 33 з 103 кандидатів партії «Все для Країни» були православні священики, тобто майже одна третина. Після вторгнення Радянського Союзу, в 1941 році, і початку фізичного знищення єврейської громади в Румунії, Православна Церква була в той же час байдужою, активною щодо руйнування єврейської громади, а в деяких випадках рятівницею євреїв.

У 1940-их роках антисемітизм Румунської Православної Церкви повністю проявився богословськими аргументами, поширеними особливо через пресу. Іон Поп: «Преса Церкви стала інструментом для поширення вірулентного антисемітизму. У церковних журналах Буковини, Бессарабії та Придністров’я, територій де була найбільша кількість жертв, смерть євреїв була зустрінута з радістю. У різних статтях, опублікованих з 1941 по 1943 рр., євреї були описані як «прокляті Ісусом, діти сатани, втікачі, без батьківщини, бо вони терплять божественне покарання, оскільки порушили заповіт з Богом.» В інших статтях заклик був ясним беріть меч і вбивайте євреїв. «Ці статті в релігійній пресі були незначними. У квітні 1942 року, сам патріарх Никодім дав зелене світло вірулентному антисемітизму, коли він сказав у проповіді під назвою «Слово для посту, армії і поля», що «євреї є негідниками, найманцями більшовизму, солдатами сатани, людьми, які самі закликали прокляття на себе і своїх синів, коли вони розп’яли на Хресті Сина Божого, Спасителя наших душ». Ці слова були опубліковані в офіційному журналі Священного Синоду, найважливіший журнал Православної Церкви, тоді коли десятки тисяч євреїв були вбиті румунською владою в Придністров’ї.

Але як поведінка ієрархів православної церкви, так і пересічних священослухителів була спрямована і на порятунок декотрих з них. Іон Поп подає деталі: «Патріарх Никодім направив у 1942 році різним державним установам декілька листів від навернених євреїв, які були адресовані йому. Але Никодім не наполягав на тому, щоб права цих людей поважались, тим менше, не захищав права навернених євреїв. Александру Шафран, головний рабин єврейської громади, згадує Нікодима кілька разів у своїх мемуарах, і кожен раз критикує пасивність патріарха на відміну від зусиль папського нунція Андрея Консуло, який надавав постійну підтримку єврейській громаді під час Голокосту. У своїх мемуарах, Шафран говорить, натомість, похвально про Трансільванського митрополита Ніколає Билана. Шафран стверджує, що Билан говорив з Антонеску, щоб зупинити депортацію близько 230 000 євреїв зі Старого Королівства до винищувального табору Белжець, влітку 1942 року.

Поведінка Румунської Православної Церкви під час Голокосту була звивистою, від відкритого і насильницького антисемітизму до порятунку і політичних розрахунків.

Мільйони румунів звідусіль повинні знати, що Румунія не забула їх. Ми повинні знайти шляхи, якими ці румуни будуть й надалі пов’язаними з нашими реаліями, і, перш за все, залученими до розвитку румунського суспільства. Це мета Наталії Інтотеро, міністра румунів звідусіль. Програми міністерства повинні бути адаптовані до потреб кожної громади окремо, вважає пані Інтотеро, на думку якої, збереження та проявлення мовної, та культурної ідентичності є пріоритетом міністерства, якого вона очолює.

Наталія Інтотеро: Ми повинні переконати 10 мільйонів румунів звідусіль, що Румунія не забула їх, і також допомогти їм не забувати Румунію. Ми повинні запропонувати румунам за кордоном можливість зрозуміти і розвивати елементи нашої культурної та духовної ідентичності та поважати румунські традиції, стати справжніми послами румунського народу в країнах, в яких вони живуть. Для підтримки румунів звідусіль нам потрібна наша солідарність з усіма румунами, що знаходяться тут, в країні, і реальне задіяння кожного з нас.

Румунія багато років втрачала цінних людей зазначила Наталія Іттотеро і нагадала про рішення, прийняті на рівні міністерств та проекти, що підтримують румунів. Серед них – значне збільшення, починаючи з 1 березня, заробітної плати працівникам медичної та освітньої сфер – заходи, спрямовані на припинення відпливу лікарів та медсестер на Захід і залучення найкращих учителів до освіти. Але також проект щодо фінансування діаспори Діаспора Start-Up, через який румуни з-за кордону, що повертаються до країни, зможуть отримати європейські кошти у розмірі до 38 000 євро, після конкурсу бізнес-планів, який відбудеться цього літа.

На конференції, присвяченій Діаспорі, міністр з питань румунів звідусіль представила елементи з програми для румунів за кордоном у 2018 році, через 100 років після Великого Об’єднання, коли всі історичні провінції з переважно румунським населенням об’єднались в національну державу, Румунія. Наталія Інтотеро, зокрема, говорила про створення в Румунії Енциклопедії румунів, зведення в Бухаресті Будинку румунів звідусіль – з метою виявлення, збереження та аналізу різних документів та матеріалів, що надходять з-за кордонних регіонів де живуть румуни – просування румунської книги у 100 бібліотеках Діаспори та продовження програми побратання місцевостей Румунії та Республіки Молдова.

На конференції Румуни звідусіль, реалії та прагнення також виступив академік Єуджен Сіміон, згідно з яким об’єднання румунів звідусіль відбувається і через культуру: Діаспора є дуже важливим елементом. Я б не хотів, щоб вона була просто елементом політичного маневру. Це культурний чинник, це культура, яку ми повинні взяти на себе та судити з об’єктивністю. Ми, об’єднання зробили через культуру, і, власне, має рацію Єуджен Йонеску, котрий колись писав: Є багато речей у житті, які розділяють нас: є одна річ, що може нас об’єднати, а саме культура. Румунська культура. Так що будьте уважні щодо культури!

Починаючи з цього року в Бухарестському університеті будуть організовані курси, присвячені румунам звідусіль на рівні аспірантури, а студенти та вчені, які зможуть внести відповідний внесок у цій галузі, будуть нагороджені стипендіями Ніколає Іорга, буде 15 стипендій, продовжила міністр перелік демаршів для румунів звідусіль. Для дітей та підлітків з-за кордону буде організовано конкурс есе румунською мовою під назвою 100 есе на 100 років, а переможці будуть нагороджені 31 серпня 2018 року -на День Румунської мови. День Народного костюма святкується 16 травня, а з цієї нагоди буде роздано Народні костюми громадам Діаспори, де діють і визнані румунські народні ансамблі.

З іншого боку, близько 3000 румунських учнів та студентів з діаспори планують відвідати відпочинкові табори ArcCentenar. Інший проект, передбачений у партнерстві з Міністерством молоді та спорту, – Румунські чемпіони спорту, призначений для румунів з діаспори та румунських історичних громад за участю деяких великих румунських чемпіонів спорту. 100 для 100-річчя – це ще один проект, який передбачає виявлення 10 осіб в 10-ох румунських громадах Діаспори, які будуть нагороджені та пропаговані в календарі особистостей.

З метою покращення видимості інформаційних кампаній було розроблено брошуру, як друковану, так і електронну, з корисною інформацією з усіх установ, які мають повноваження у сфері відносин з румунами звідусіль. Інформаційний матеріал спрямований на підтримку румунських громадян, які хочуть виїхати за кордон, тих, хто перебуває за кордоном, і тих, хто хоче повернутися додому, представляючи можливості та програми реінтеграції та професійної реінтеграції, які пропонує Уряд Румунії.

З 17 по 19 травня цього року у місті Клуж-Напока було
проведено 10-ий Міжнародний науковий симпозіум «Діалог славістів
на початку 21-ого століття», який проходить в рамках Днів слов’янської
культури при університеті ім. Бабеша-Бойоя. Ця подія вже
традиційно збирає як молодих, так і досвідчених науковців декількох напрямків з
Румунії та ряду інших європейських країн. Цього року до участі у симпозіумі зголосилося 102 особи;
практично прийняти участь змогли понад 60-ть. Найчисельнішою, як завжди, була
делегація з України, яка нараховувала викладачів різних університетів з
Чернівців (11 осіб), Києва (7), Берегово (3), Івано-Франківська та Харкова ( по
2 особи), а також Ужгорода (1). Було приємно зустріти фахівців з Росії (4),
Польщі (3), Угорщини (2) та Республіки Молдова і Білорусі (по 1 особі).
Організаторами цієї події беззмінно являються педагогічні кадри філологічного
факультету кафедри слов’янських мов, у співпраці та за фінансової підтримки
Союзу українців Румунії. Місцеве телебачення TVRCluj виступає
постійним медіа-партнером.

На офіційному відкритті слова
вітання проголосили організатори симпозіуму та представники керівництва
університету – завідуюча кафедрою слов’янських мов пані К.Балаж та замісник
декана філологічного факультету пан І.Кіра. Вони привітали учасників і
подякували їм за участь у цій події, що є найкращим «гарантом успіху симпозіуму». Було підкреслено престижне місце
університету ім. Бабеша-Бойоя серед подібних закладів у світі та в Румунії, а
також філологічного факультету цього університету зокрема. Промовці зазначили,
шо такі зустрічі не тільки «підкреслюють
цінність слов’янської культури», але й дають «чудову можливість розвинути прогресивні та конструктивні дискусії». Від
імені голови СУР-у та депутата парламенту М.М.Петрецького виступив пан
М.Г.Траїста, який запевнив «вельмишановну
слов’янську громаду» у подальшій не тільки фінансовій причетності Союзу
українців Румунії до проведення цієї очікуваної наукової події. Він нагадав, що
одним з матеріальних результатів симпозіуму стає збірка робіт усіх її
учасників. Це видання СуР повністю фінансує, а також популяризує на
різноманітних зустрічах з представниками румунської політичної та культурної еліти.

Відкриття симпозіуму
перейшло в пленарне засідання, де наукові представники Росії, України, Угорщини
та Польщі торкнулися теми перекладу, мови та літератури – головні і незмінні
відділи на цьому симпозіумі. Крім цього працювали секції культура та діалог
культур. Протягом двох днів учасники мали можливість працювати у 9-ьох залах,
де йшов жвавий обмін досягненнями і дослідженнями, зав’язувалися знайомства,
точилися непримушені бесіди професійного і особистого характеру. «Ми відвідали чимало конференцій, які
відбувалися і у наших найближчих сусідів. Але такого рівня організації, такого
приязного ставлення Союзу українців, за що їм велика подяка, ми не бачили.
…Справді все зроблено для того, щоб тобі комфортно працювалося, жилося і у
тебе залишилися найприємніші враження.» – поділилася своїми враженнями
доцент кафедри української літератури і компаративістики Київського
університету ім. Бориса Грінченка пані Ольга Хамедова. «Симпозіум дуже цікавий. Тут, мені здається, відбувається гарний добір
учасників завдяки тому, що дорога далека і складна. …Оті, що сюди доїхали, то
вже справді привезли непогані доповіді і цікаві, які свідчать про невпинний
поступ української науки за роки Незалежності. …Сьогодні ми вже маємо нові
дослідницькі перспективи. І оця можливість про них поговорити за кордоном у
Клужі – це добра можливість, яка дає нагоду спокійної, кваліфікованої,
неквапної дискусії з обміном думками. І я думаю, що це дуже корисно. …Я не
люблю…коли є паралельні секції і тоді треба розриватися – або слухати одне,
або слухати друге. Я не зміг почути всього, чого я би хотів почути. Та…я
думаю в моїх планах буде повернення до Клужа.» – доповнив доцент кафедри
української мови Харківського національного педагогічного університету ім.
Григорія Сковороди пан Сергій Вакуленко.

Організатори запропонували до
уваги учасників та гостей і насичену культурну програму: презентації перекладів
книг з української та російської мови, театральна вистава театру-аматор
«Жар-птиця», художній вернісаж, уривок з балету та виступ групи «Голоси
Трансільванії» під керівництвом диригента Адріана Корожана. Вдалою акцією стала
презентація перекладу автобіографічного роману «Клітка для вивільги» відомого
українського сучасного письменника, прозаїка, критика і літературознавця, голови
Київської Спілки письменників України пана Володимира Даниленка. Її перший
переклад на румунську мову створений не менш відомим у Румунії двомовним
письменником, прозаїком, поетом, драматургом, критиком і публіцистом паном
Михайлом Г. Траїстою. За словами автора «це
роман…про боротьбу між любов’ю і ненавистю, між успіхом і заздрістю. Існує
багато різних підтекстів: політичний, соціальний, але і людський. Любов є
вічна, а людина без любові перетворюється на машину для знищення інших.» Універсальність тематики роману – любов, зрада,
мистецтво – рекомендує його широкому колу читачів. А ще – це перший крок до «ознайомлення української громади Румунії та
й Румунії взагалі і її літературні кола з українською творчістю». На
презентації, відтак, були присутні поет Д.І. Марта та голова відділу прози
Спілки письменників Румунії А.М. Барос. «Те
що такі люди як Д.І.Марта і А.М.Барос не відмовилися прибути у Клуж (після
презентацій у Бухаресті) говорить багато.Це означає, що у Румунії цікавляться сусідською
літературою.»- звернув увагу автор
перекладу. Він також подякував В.Даниленку за те, що погодився безплатно дати
роман на переклад та приїхав до Румунії, а також всім тим, хто так чи інакше
сприяв виходу книги у світ. Особливу подяку було висловлено панові І.Гербілю, як редактору книги, як голови видавничої колегії СуР-у
та ініціатора презентації книги в рамках клузького симпозіуму.

Уже пізніше пан М.Г.Траїста розповів про
літературні відносини між нашими країнами: «Ми
почали спілкування на рівні Спілок письменників українських і румунських. …Ми
також обмінялися антологіями. У співпраці з Корнелієм Іродом я переклав
антологію «Ця шокуюча східна Європа», а в Україні переклали румунську антологію
«Оповідання».» Крім того в плані зближення і кращого пізнання культури
сусідніх народів мій співрозмовник закінчив переклад п’єси В.Даниленка «Гроші
для Йонеско», яку вже ставлять у театрі міста Слатина. Він також працює над
перекладами кількох українських авторів на румунську мову (Галина Тарасюк,
І.Гургули) та перекладом роману А.І.Барбу «Голубий орел» з румунської на
українську, яка вийде у Чернівцях. Не дивлячись на таку інтенсивну професійну
активність пан Траїста приїхав на симпозіум з доповіддю: «Я другий раз на симпозіумі «Діалог славістів». Я записався на відділ
літератури з доповіддю про Т.Г.Шевченка. Про те, як він впливає на сьогоднішніх
політиків України. …Дуже цікаві доповіді були на літературі. Мені сподобалася
доповідь пана Р.Петрашука про козаків. На жаль не зміг почути інші доповіді…»
Він підкреслив на завершення: «Симпозіум
– то вагомий внесок в розвиток українства в Румунії. Це повинно
продовжуватися.»

Про безумовну потребу
науковців будь-якого рівня в участі у подібних заходах висловився доктор
філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства класичної філології
Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, пан С.М.Лучканин: «В житті змінюються технічні засоби,
змінюється розвиток життя чи науки. Але людська душа незмінна, людина незмінна.
Людина потребує живого спілкування, потребує нових вражень, нових диспутів з
колегами. Людина-науковець хоче побачити хто і чим займається, відчути себе в
цьому науковому середовищі. А це дозволяє тільки реальне, живе спілкування -
участь у конференціях і симпозіумах.» Для таких постійних учасників
клузького симпозіуму, як пан Лучканін, ці зустрічі є чимось набагато більшим
ніж бажання до спілкування і набагато глибшими ніж потяг до безкінечного
самовдосконалення. «Мені дуже приємно в
котре відвідати це славне румунське місто Клуж-Напока, яке для мене символізує
моє ставлення як румуніста. …Я приїхав, щоб знову відчути той справжній дух
трансильванської школи, яке зберігає це місто, – (дух) Самуіла Міку, Георгія Шінкая, Петру Майора та багатьох інших.»
Він зізнався, що бачить Румунію, як країну «для
якої ключовим є слово «dor». …Його перекладають на українську як «щем», як
«туга» і як «спрагле бажання» чи «нездійснене кохання». …Отой «щем» – він у
моєму серці до Клужу і до Румунії взагалі.» Через це слово, за його допомогою
мій співрозмовник завжди згадуватиме Віктора Баранова (румуніст, письменник,
керівник Спілки письменників у 2011-2014 р.р.) та свою матір (письменницю і
поетесу) Ольгу Страшенко та її вірш про те, як вона очікувала донедавна його
повернення з Румунії. « …Для мене є
вічною радістю постійні такі зустрічі у Клужі з такими прекрасними людьми і з
такою прекрасною країною..» – завершив найдосвідченіший викладач румунської
мови у Києві та найбільший
столичний знавець культурної та історичної спадщини Румунії.

Виявилося, що симпозіум
впливає на
його учасників глибше ніж здається
на перший погляд, дає їм можливість відкрити для себе багато нового і цікавого
не тільки наукового чи професійного характеру. Так, наприклад, приємне
враження на нових учасників симпозіуму
з України справило становище української громади у Румунії. «Про Румунію ми майже нічого не знали. Таке
враження було, що ситуація не краща, а може навіть і гірша, ніж у інших
сусідніх країнах – Польща, Словаччина чи Угорщина. А тут раптом приємне
відкриття! Насправді на рівні законодавчому і не тільки тут таки підтримують
українську громаду. Бачимо життя української громади, спілкуємося з ними і
помічаємо, що ніхто себе не відчуває обмеженим, не відчувається повзучої
румунізації, як це ми спостерігали в отих вище згаданих країнах. І я думаю, що
це теж проблема, що в Україні про це ніхто не говорить, не звертається до цього
досвіду, не популяризує його…» – виділив доктор філософських наук,
професор, завідуючий кафедрою журналістики і міжнародних відносин Київського
університету культури пан Микола Васьків.

Не менш емоційними є його
загальні враження від Румунії: «Ми вперше
в Румунії і на симпозіумі вперше… Але вже встигли побувати в Бухаресті, в
Брашові, Клуж-Напоці і плануємо хоча би години 3-4 походити по Сучаві. Ми не
знали, що очікувати від Румунії. Якісь там розмови точаться в середовищі, я так
розумію тепер, людей, які там ніколи не були. Якісь упередження, застереження,
переоповіді якихось стереотипів. …Відверто Бухарест, як місто, на нас не
справив враження – домінує чаушесківський монументалізм, химерна еклектика
стилів і епох. …Але вже приємно, з позитивного боку відкрилися для нас самі
румуни. …Тут настільки люди привітні, доброзичливі і ввічливі теж – …щось
пояснюють, розказують, пропонують набрати номер зі свого телефону. Це таки
враження справляє. І кухня румунська теж смачна і якісна – теж відкриття!! І
ціни нас теж потішили – привабливі. А ще ніколи не сподівався, що Клуж-Напока є
таким потужнім центром, доглянутим і гарним містом. Сподіваємося приїхати ще.»

Доцент Сергій Вакуленко
пояснив свій перший приїзд і враження від нього: «До Клужа мене привело моє давнє зацікавлення українсько-румунськими і
румуно-українськими зв’язками культурними, інтелектуальними і науковими. Хоча
зацікавлення давнє, але це моя перша справжня нагода побувати на румунській
землі. …Ми прилетіли до Бухаресту і це найдивовижніше місце на землі, яке я
бачив. …Тут поєднується непоєднуване – дуже гарне з дуже бридким, дуже
задбане з дуже занедбаним. …Наприклад, прекрасна Національна бібліотека і
водночас пам’ятники на центральних вулицях, які просто на очах розвалюються. Я
навмисне обрав маршрут, щоб до Клужа їхати мікроавтобусом. …І румунські
краєвиди мене просто зачарували. Дуже гарна дорога, дуже гарні гори і рівнини,
дуже цікава архітектура навіть маленьких сільських будиночків. …Зовсім інше
враження ніж від столиці. У Клужі ми ще не мали нагоди походити, але …дуже
гарне враження на мене справило те, що я бачив.» «…Враження в загальному позитивне від країни і від дуже
зичливих і приємних в спілкуванні людей. …Багато спільного з Україною. Бо
бачимо сліди от того соціалістичного минулого і розумієш, що навіть Румунія,
яка менший період часу перебувала під цим режимом, зазнала багатьох шкод від
нього. Ми довших і більших шкод зазнали. І наше спільне завдання – долати оту
тяжку спадщину.» – підсумував він.

Пані доцент О.Хамедова зауважила: «…От українці часто
нарікають, що от нас в Європі мало знають і не розуміють. Але ми так само мало
знаємо про сусідів. …Мені сподобалося абсолютно все. І навіть Бухарест має
свій певний шик, певний колорит.Я би хотіла порадити всім і не науковцям -
відкривайте для себе нове.»

Завершити
хочеться її ж словами, в яких виражені надії і сподівання як українців так і
румунів: «Бажаю вам (румунам) розвитку динамічного, бажаю вам відчувати себе
щасливими в Європейській родині. І дай Боже нам (українцям) колись доєднатися до
цієї родини.» (Автор: Ольга Сенишин)