Tag: свята

10 травня вважається наріжним
каменем сучасної Румунії, саме тому цей день було, до встановлення комунізму,
національним святом. 10 травня 1866 року принц Кароль I династії Гогенцоллерн-Зігмарінген був проголошений правителем Румунії, а після
завоювання незалежності був коронований в 1881 році, ставши першим Королем
Румунії. Його мудрість, енергія та відданість
новій Батьківщині, а також довголіття, яке забезпечило йому найдовше правління
в історії румунів – 48 років, сприяли Каролю I шляхом глибоких реформ
перетворити невелику державу біля Балкан в європейську країну.

9 Травня є, перш за все, Днем
державної незалежності. Проголошена у Парламенті в 1877 році та захищена на
фронті, незалежність означала відокремлення від сюзеренної влади Османської
імперії та приєднання до майбутнього Королівства, яке буде проголошено в 1881
році, теж 10 травня, Добруджі – південно-східної провінції між Дунаєм та Чорним морем. Король Фердинанд, наслідник Кароля I,
у кінці Першої світової війни, завершив процес утворення національної держави об’єднанням
з Батьківщиною історичних провінцій з переважно румунським населенням, які до того
часу перебували під окупацією багатонаціональних царської та габсбурзької
імперій – Трансільванія (центр), Банат,
Крішана (захід) Марамуреш (північний захід), Буковина (північний схід) ) та
Бессарабія (схід).

Доля династії була пов’язана, також, з перемогою Об’єднаних Націй над
нацистською Німеччиною. На думку істориків, рішення
останнього, короля Міхая I, вивести Румунію, в 1944 році, з альянсу з Гітлером,
та повернути її назад в альянс поряд з своїми традиційними англо-американськими
союзниками скоротило, принаймні, на півроку Другу світову війну в Європі та врятувало життя сотень тисяч людей. Нагороджений радянським диктатором
Йосипом Сталіним орденом «Перемога», король незабаром побачить невдячність
нових союзників. У 1947 році, коли країна була практично окупована радянськими
військами, які встановили маріонетковий комуністичний уряд, король був змушений
зректися престолу і покинути країну та жити у
засланні на Заході. Комуністи позбавили Міхая І-го румунського
громадянства і заборонили повертатися на Батьківщину. Король Міхай І-й повернувся
в Румунію тільки після 1990 року, після того як нова влада повернула йому
румунське громадянство, а згодом і деякі маєтки.

Засуджені післявоєнним комуністичним
режимом до терору, приниження та злиднів, румуни тепер можуть, завдяки
революції від 1989 року та вступу до Європейського Союзу 2007 року відзначати
День Європи як власне свято. 9 Травня відзначається історичний виступ у 1950
році в Парижі міністра закордонних справ Франції Роберта Шумана, котрий
запропонував нову форму політичного співробітництва на континенті як перший
крок до заснування Європейського Союзу. 9 травня є й Днем перемоги коаліції ООН
у Другій світовій війні, в результаті беззастережної капітуляції нацистської
Німеччини в 1945 році, що призвело до закінчення Другої світової війни.

Президент Клаус
Йоганніс у зверненні з нагоди Дня Європи, зазначив, що і цього року 9
травня відзначається в контексті пандемії COVID-19, яка стала випробуванням для
Євросоюзу, але «проблеми, з якими стикаються держави-члени разом не зменшують
згуртованість, а навпаки, підтверджують актуальність європейського проєкту.»

Перша організована зустріч українських діточок у
Клуж-Напоці пройшла 2-го листопада 2019 року у місцевому осередку СУР і
започаткувала ряд таких щомісячних подій. Ініціатор та організатор клубу пані
Людмила Дорош – редактор дитячого журналу «Дзвоник» – приурочує ці зустрічі
певній тематиці і відповідно до неї підбирає майстер-класи, пісні та вірші.
Різновікові учасники знаходять завжди щось цікаве зробити, почути чи побачити.
Дітям та їхнім батькам подобається ідея створення більш ширшого, ніж сім’я,
українського осередку. До нього радо приєдналися різного рівня носії нашої
рідної мови, а також шанувальники та прихильники української культури.
Створення середовища для національного виховання і формування молодого
українського покоління відразу ж отримало всесторонню підтримку як від
місцевого так і від центрального керівництва Союзу українців Румунії. Вони
потурбувалися про надання і забезпечення учасників «Клубу української малечі»
необхідними реквізитами, перекусами, винагородами та святковими подарунками.

На жаль, через неочікуваний спалах віруса
Ковід-19 і прийнятих урядом заходів по упередженню його поширення, зустріч, що
мала місце 22 лютого 2020, стала останньою. Але вже через пару місяців, а
точніше 27 травня, в рамках діяльності «Клубу української малечі» з’являється
«Літературна скарбничка» – новий онлайн проект. Він був задуманий, як доступна
і цікава презентація якісної української літератури дітям різного віку. Такі записи
можуть стати ефективною допомогою не тільки батькам у гармонійному вихованні
своїх малюків, але й для вихователі і вчителів.

У цій відео-серії презентатор пані Людмила Дорош українською
мовою зачитує казки та поезії українських і світових як класиків так і сучасних
авторів. Часто звучать твори українських авторів з Румунії – Миколи Корсюка,
Михайла Трайсти, Ірини Мойсей, Людмили Дорош тощо. Нові відео записи відтоді і по сей день
з’являються кожної п’ятниці на сторінці фейсбук Клузької філії СУР-у при якій і
розвинулося це починання. Суттєво покращити проєкт та розголосити про
його існування вдалося завдяки співпраці з давнім медія-партнером клузької
філії СУР – TVR-Клуж, а також через особисте віддане залучення телеведучої пані
Марії Чінар-Жіга. Отож, тепер «Літературну скарбничку» транслюють на TVR-3 та
TVR-Клуж, про неї писали румунські та українські сайти новин.

Та ідея продовження фізичних зустрічей української
дітвори не покидала як організаторів так і учасників. Нове ж загострення
ситуації з Ковід-19 не дозволяє їй здійснитися. Але з 15 листопада зустрічі
«Клубу української малечі» проводяться в режимі онлайн. Як і попереднього 2019
року, листопадова зустріч у 2020 була присвячена підготовці до приходу Святого
Миколая – найбільш чарівного і очікуваного моменту в році для малюків. На цей
раз учасники малювали Святого Миколая за контуром своєї долоні, виготовляли
ялинкові прикраси із макаронів, слухали українські вірші, пісні та розповіді
про доброго і щедрого Миколая.

У грудні продовжувалася підготовка до зимових свят у
клубі і діткам було запропоновано виготовити вітальні листівки та аплікації з
ґудзиків та інших матеріалів. Прозвучали вірші та пісні про зиму і про Різдво,
було переглянуто тематичні мультфільми. А на завершення постійна учасниця
зустрічей пані Міхаела Гербіл прочитала листа від Святого Миколая з
привітаннями і повідомленням про місцезнаходження різдвяних подарунків, чим
звичайно ж надзвичайно втішила дітлахів. Подарунки, придбані за кошти СУР-у,
враховували вікові та індивідуальні упододобання та бажання всіх наших молодих
членів клубу. Такий особистий підхід хоч і клопіткий, зате приносить дітям
найбільше радості.

А в січні, в останній день Різдвяних свят за старим
стилем відбулася і перша в цьому 2021 році онлайн зустріч учасників «Клубу
української малечі», де звичайно ж панувала святкова, весела, пісенна
атмосфера. Діти захоплено виготовляли фігурки з картону і пластиліну, проводили
експерименти. За цей час їхнім батькам вдалося, хоч і коротко, поспілкуватися
та пожартувати. Та найголовніше у діяльності клубу, що «діти мають можливість
послухати та порозмовляти українською мовою в організованому, привабливому та
освітньому середовищі, забезпечуючи тим самим постійність української національної
специфіки» – наголосили організатори та керівництво клузької філії СУР на своїй
сторінці фейсбук. (автор: Ольга Сенишин)

Перша організована зустріч українських діточок у
Клуж-Напоці пройшла 2-го листопада 2019 року у місцевому осередку СУР і
започаткувала ряд таких щомісячних подій. Ініціатор та організатор клубу пані
Людмила Дорош – редактор дитячого журналу «Дзвоник» – приурочує ці зустрічі
певній тематиці і відповідно до неї підбирає майстер-класи, пісні та вірші.
Різновікові учасники знаходять завжди щось цікаве зробити, почути чи побачити.
Дітям та їхнім батькам подобається ідея створення більш ширшого, ніж сім’я,
українського осередку. До нього радо приєдналися різного рівня носії нашої
рідної мови, а також шанувальники та прихильники української культури.
Створення середовища для національного виховання і формування молодого
українського покоління відразу ж отримало всесторонню підтримку як від
місцевого так і від центрального керівництва Союзу українців Румунії. Вони
потурбувалися про надання і забезпечення учасників «Клубу української малечі»
необхідними реквізитами, перекусами, винагородами та святковими подарунками.

На жаль, через неочікуваний спалах віруса
Ковід-19 і прийнятих урядом заходів по упередженню його поширення, зустріч, що
мала місце 22 лютого 2020, стала останньою. Але вже через пару місяців, а
точніше 27 травня, в рамках діяльності «Клубу української малечі» з’являється
«Літературна скарбничка» – новий онлайн проект. Він був задуманий, як доступна
і цікава презентація якісної української літератури дітям різного віку. Такі записи
можуть стати ефективною допомогою не тільки батькам у гармонійному вихованні
своїх малюків, але й для вихователі і вчителів.

У цій відео-серії презентатор пані Людмила Дорош українською
мовою зачитує казки та поезії українських і світових як класиків так і сучасних
авторів. Часто звучать твори українських авторів з Румунії – Миколи Корсюка,
Михайла Трайсти, Ірини Мойсей, Людмили Дорош тощо. Нові відео записи відтоді і по сей день
з’являються кожної п’ятниці на сторінці фейсбук Клузької філії СУР-у при якій і
розвинулося це починання. Суттєво покращити проєкт та розголосити про
його існування вдалося завдяки співпраці з давнім медія-партнером клузької
філії СУР – TVR-Клуж, а також через особисте віддане залучення телеведучої пані
Марії Чінар-Жіга. Отож, тепер «Літературну скарбничку» транслюють на TVR-3 та
TVR-Клуж, про неї писали румунські та українські сайти новин.

Та ідея продовження фізичних зустрічей української
дітвори не покидала як організаторів так і учасників. Нове ж загострення
ситуації з Ковід-19 не дозволяє їй здійснитися. Але з 15 листопада зустрічі
«Клубу української малечі» проводяться в режимі онлайн. Як і попереднього 2019
року, листопадова зустріч у 2020 була присвячена підготовці до приходу Святого
Миколая – найбільш чарівного і очікуваного моменту в році для малюків. На цей
раз учасники малювали Святого Миколая за контуром своєї долоні, виготовляли
ялинкові прикраси із макаронів, слухали українські вірші, пісні та розповіді
про доброго і щедрого Миколая.

У грудні продовжувалася підготовка до зимових свят у
клубі і діткам було запропоновано виготовити вітальні листівки та аплікації з
ґудзиків та інших матеріалів. Прозвучали вірші та пісні про зиму і про Різдво,
було переглянуто тематичні мультфільми. А на завершення постійна учасниця
зустрічей пані Міхаела Гербіл прочитала листа від Святого Миколая з
привітаннями і повідомленням про місцезнаходження різдвяних подарунків, чим
звичайно ж надзвичайно втішила дітлахів. Подарунки, придбані за кошти СУР-у,
враховували вікові та індивідуальні упододобання та бажання всіх наших молодих
членів клубу. Такий особистий підхід хоч і клопіткий, зате приносить дітям
найбільше радості.

А в січні, в останній день Різдвяних свят за старим
стилем відбулася і перша в цьому 2021 році онлайн зустріч учасників «Клубу
української малечі», де звичайно ж панувала святкова, весела, пісенна
атмосфера. Діти захоплено виготовляли фігурки з картону і пластиліну, проводили
експерименти. За цей час їхнім батькам вдалося, хоч і коротко, поспілкуватися
та пожартувати. Та найголовніше у діяльності клубу, що «діти мають можливість
послухати та порозмовляти українською мовою в організованому, привабливому та
освітньому середовищі, забезпечуючи тим самим постійність української національної
специфіки» – наголосили організатори та керівництво клузької філії СУР на своїй
сторінці фейсбук. (автор: Ольга Сенишин)

Скоро настане Різдво та Новий рік, і румунська влада
закликає громадян суворо дотримуватися заходів захисту від коронавірусу, щоб
після свят кількість заражень не зростала. Керівник Департаменту з надзвичайних
ситуацій Раєд Арафат заявив у одному інтерв’ю, що під час зимових свят
рекомендується людям не приймати гостей, навіть членів своєї сім’ї, з якими
вони не живуть постійно.

Якщо гості все ж прийдуть, рекомендується носити і вдома
захисну маску, крім того часу, коли люди сидять за святковим столом та їдять.
Тоді необхідно, щоб люди сиділи подалі один від одного, а кімнату, в якій вони
перебувають, треба добре провітрювати, навіть якщо холодно. Керівник
Департаменту з надзвичайних ситуацій Раєд Арафат підкреслив, що якщо люди не
будуть поважати соціальне дистанціювання та не будуть носити маски, тоді
кількість випадків зараження новим коронавірусом автоматично збільшиться, також
кількість людей, яким потрібна буде госпіталізація, і, можливо, тих, хто може
потрапити до інтенсивної терапії.

Що стосується нового штаму Sars-Cov-2, то Раєд Арафат
стверджує, що він не призводить до більш серйозної форми захворювання, але,
поширюючись швидше, може призвести до збільшення кількості інфікованих, з
більшим тиском на систему охорони здоров’я. Між часом, в Румунії розподіляють
експрес-тести на антитіла до нового коронавірусу, за допомогою яких можна
дізнатися результат щонайбільше за чверть години. Тести будуть доставлені до
лікарень, їх будуть робити безсимптомним пацієнтам. Це відбувається в очікуванні
перших доз вакцини від COVID-19.

Більшість румунів (47%) стурбовані або дуже стурбовані
(16%) розвитком пандемії COVID-19. Однак, вони стверджують, що не дуже
поспішають вакцинуватися. Тільки 30% заявили, що в наступному році вони
зроблять щеплення проти нового коронавіруса в рамках національної кампанії,
спрямованої на першому своєму етапі на імунізацію персоналу в лікарнях, де
проходять лікування пацієнтів хворих на COVID-19. 29% румунів відмовляються від
вакцинації, стільки ж не визначилися, а 10% вагаються з відповіддю.

Згідно з опитуванням, проведеним агентством Avangarde з
10 по 20 грудня, в якому взяли участь 900 осіб, з похибкою 3,2%, 51 з 100
опитаних вважає, що політики та державні установи винні в тому, що випадків
COVID-19 так багато. 70% респондентів не згодні з новим впровадженням загальнонаціонального карантину, та лише 16% згодні з ним. Нарешті,
72% респондентів вважають, що церкви не слід закривати на Різдво, як це вже
сталося навесні, на Великдень.

9 Травня, день, що має більше значень, цього року не відзначили урочистими заходами, присвяченими Дню державної незалежності від 1877 року, закінченню Другої світової війни або Дню Європи. 70-річчя декларації Роберта Шумана, яка заклала основи нинішнього Європейського Союзу, відзначили повідомленнями про єдність та солідарність, в умовах пандемії. Євросоюз повинен вийти сильнішим з кризи, спричиненої пандемією COVID-19, вважають керівники основних європейських установ – Парламенту, Ради та Комісії, які оприлюднили спільну декларацію до Дня Європи.

Європейські чиновники попереджають, що слід визнати реальність, що Європа після пандемії не буде і не повинна бути такою, як на початку кризи, а в період тимчасової крихкості лише сильний Союз може захистити спільну спадщину та економіки держав-членів. Солідарність та згуртованість є цінностями, що мають велике значення, на яких базується європейський проєкт та підключення до потреб та очікувань громадян, – заявив президент Румунії Клаус Йоганніс у своєму повідомленні з нагоди Дня Європи. Глава держави наголосив на тому, що ми переживаємо найскладніший період після Другої світової війни, який випробує нас на стійкість, єдність і людяність. Подібні повідомлення надіслали румунські політичні діячі, але також євродепутати.

10 травня, відоме як День Королівства та Національний день Румунії в період 1866-1947 років, цього року також не святкували через надзвичайний стан, в якому перебуває наша країна. Перше значення 10 травня пов’язане з прибуттям до Бухареста принца Кароля I, у 1866 році, коли почалося найдовше правління – 48 років. Через рік Сенат Румунії проголосив державну незалежність Румунії від Османської імперії. 10 травня також пов’язане з подіями, які призвели до завершився процесу створення сучасної румунської держави.

Цього року Королівський дім оголосив про скасування заходів, присвячених цьому святу через пандемію COVID-19. Кронпринцеса Румунії Маргарета передала, що королівська родина є поряд з усіма, хто відзначає День Королівства, її сучасну історію та прагнення до свободи, прогресу та демократії. Кронпринцеса побажала усім румунам Свято 10 травня з надією та впевненістю, навіть якщо ці дні важкі для нас усіх.

У цьому контексті кілька університетських професорів міста Клуж-Напока (північний захід) вимагають, щоб 10 травня було оголошене Національним днем ​​Румунії, поряд з Днем 1 Грудня. Вони пропонують модель Польщі, яка має два національні дні, або Угорщини, яка має три такі свята.

Ви пам’ятаєте період, коли наближення Великодня був можливістю планувати переживання,
які були дуже приємними? Від святкових вечірок за давніми звичаями, в ізольованому селі, до участі в програмах, які включали
кулінарні демонстрації в екзотичних місцях, чи то в замку, чи на пляжі, тощо. Але тому, що ми хочемо вірити, що
свята можуть мати смак, який ми пам’ятаємо, незалежно від того, де ми їх
проводимо, ми пропонуємо кулінарну подорож у тому, що означає кухня зі специфічним
смаком, у
різних районах країни.

Якщо б ви побували на Буковині, на Великдень, то могли спробувати пофарбувати яйця, шукаючи традиційні моделі з великодньою символікою. Фарбовані
яйця або писанки – є невід’ємним атрибутом Великодня. Вони символізують весну і
відродження нового життя.Розписом яєць займаються як жінки, так і чоловіки
запевнила нас Ельвіра Романюк, молода пенсіонерка з міста Гура-Гуморулуй, колишній директор тамтешньої філії Музею звичаїв Буковини: Писанки – це рукотворне диво, яке зберігається в цьому районі, не лише в місті Гура- Гуморулуй, а на Буковині, взагалі. Розписуючи яйця намагаємось спонукати майстрів відкрити і зрозуміти значення візерунків
на Великодніх писанках. На Буковині фарбують яйця і чоловіки, а жінкам не потрібно робити тільки те, що ми вважаємо
традиційним».

У Румунії під час Великодніх свят переважають страви з баранини. Фарширована баранина, тушкована
баранина (баранина, приготовлена з великою кількістю цибулі та зеленого часнику), або баранина зі шпинатом. Калач, паска, крашанки, домашня ковбаса не бракують із традиційного меню. Також про буковинський
смак розповідає Мірела Марія Некіта, з населеного
пункту Долгєшти, президент Асоціації з просування Долини Шомузулуй, і
нагадує що не повинно бракувати з
великоднього стола: «На
Великдень страви
виготовляємо з баранини, шашлик, суп, як повсюди. Печемо калачі,
паску з сиром і паску з сметаною. На Великдень паску з сиром печемо за бабусиним рецептом, яка додавала трішки нарізаного сала. Змішувала коров’ячий сир з бринзею, і зверху ставила вуджене
сало.

Ми змінюємо район та смаки за допомогою Мірчі Йована, шеф-кухаря, який також
здійснив кулінарну подорож по всій країні: У
Трансільванії, неподалік
населеного пункту Севершін,
західна Румунія, я
знайшов баранячий шашлик, якого ще називають шашликом пастухів. Ставлять його у
піч ввечері і тримають там до ранку. Потім вибирають і дрібляти його та додають свіжий овечий сир, багато цибулі та масла. Так вони його
називають, шашлик
пастухів, який приготовляють
для Великоднього столу, із паскою та
яйцями, усе освячене в
церкві. Дуже цікаво, в цьому регіоні я скуштував паску з яблуками та сметаною!

Тушенки з
баранини – це ще одна
чудова страва на ці свята,
і вона готується майже однаково у більшості областей, як і голубці, як нам сказав Мірча Йован. Однак ми дізналися від нашого
співрозмовника, що зазвичай відрізняються в залежності від району інгредієнти: чебрець і часник за великою
кількістю властиві Олтенії-південь, майоран, Молдові, базилік в Банаті, а в місті
Молдова
Нова, на Дунаї, інжир
з’являється в різних препаратах.

Але Мірча Йован спокусив нас деякими смакотами:
Страви з баранини схожі
майже скрізь, з певним впливом. Як на мене то в районі Банату дуже смачні голубці
у виногрдних листах, але з м’ясом, змішаним зі свининою та яловичиною, банатський шашлик
з баранини та дуже
смачний баранячий суп, який є символом весни».

Суп як символ весни і тому, що в
ньому є багато сезонної
зелені, а також тому, що це суп, який не дуже їдять при потеплінні погоди. А Мірча Йован продовжив: І в районі
Добруджі я натрапив на вражаючий препарат, варена баранина, яка ще називається ягніє.Це турецький вплив. Вона виготовляється з великою кількістю цибулі, перцю,
лавру та масла!

І ми повинні зробити кулінарну подорож, але в цей період, з дому!

Безлюдні вулиці та закриті школи,
університети, кордони та магазини, звільнення з роботи, тимчасове обмеження або призупинення діяльності – це
деякі наслідки жахливого коронавірусу, який турбує
світ, генеруючи значні негативні наслідки в усьому світі, у сфері економіки та системи охорони здоров’я. Однак найсерйозніші втрати
– це людські життя, а для обмеження поширення коронавірусу були вжиті строгі заходи соціальної ізоляції та дистанціювання, які, як
очікувалося, також впливають на релігійні заходи. У понеділок православні християни, мажоритарні в Румунії, і греко-католики вступили в Страстний тиждень, останній перед Великоднем, коли згадуються
останні моменти життя Ісуса Христа, перед розп’яттям на хресті.

Щоб уникнути формування груп людей, Румунська православна церква оголосила
небачені правила. Спеціальні відправи проводяться у церквах, але цього року
віруючі можуть брати участь лише переглядаючи прямі трансляції через ЗМІ в умовах
надзвичайного стану. Також сповідь та причастя віруючих можна робити лише
вдома, а священники повинні носити одноразові маски та взуття та дезінфікувати
руки. У великодню ніч, найбільше свято християнства, коли дзвони лунають у всіх
церквах, де виконується божественна літургія Воскресіння Христового, віруючі
можуть йти із запаленими до вікон та на балкони свічками чи у дворах будинків, вітаючись
Христос Воскрес! і отримуючи відповідь Воістинно Воскрес! Ті,
хто хоче брати участь у церковних відправах, можуть це зробити, лише
переглядаючи прямі трансляції по радіо, телебаченню та Інтернету. Щоб
продовжити традицію, розпочату в 2009 році, Румунська Патріархія також принесе
Світло з Єрусалиму цієї суботи спеціальним літаком, і волонтери роздадуть його
лише тим, хто проситиме його.

У неділю понад два мільярди віруючих римо-католиків та протестантів у
всьому світі святкували Великдень, а відправи проводилися в церквах за
відсутності віруючих, змушених залишатися в вдома через обмеження, встановлені
пандемією коронавірусу, але вони транслювались в Інтернеті, на радіо чи
телебаченні. У Ватикані Папа Франциск виголосив традиційне благословення Urbi et orbi, місту
та світу не з балкона базиліки Святого Петра, за традицією, а біля входу до собору, без тисяч віруючих, які минулими
роками приїжджали з усього світу. Понтифік закликав віруючих поширювати
надію у світі, пригніченому пандемією, в якому наша велика людська
родина піддається випробуванню. Також Папа Франциск закликав негайно
припинити конфлікти у всіх частинах світу. Не час продовжувати випускати
та торгувати зброєю, витрачати величезні суми, які слід використовувати для
допомоги людям і врятуванню життя, – сказав Папа.

Прем’єр-міністр Румунії перебувала з офіційним візитом в Польщі

Румунський прем’єр-міністр Віоріка Денчіле перебувала, у середу і четвер у Польщі, з офіційним візитом. У середу вона взяла участь у Варшаві, у зустрічі глав урядів з країн, які приєдналися до Європейського Союзу після 2004 року. Румунія є й буде прихильником європейського проекту, що базується на зближенні, згуртованості та солідарності держав-членів, сказала прем’єр-міністр, підкресливши, що існує потреба у співпраці без напруженості або розколу між Сходом і Заходом, між великими і малими країнами, щоб Європейський Союз функціонував ефективно. Вступ і приналежність до Євросоюзу означали для Румунії розвиток, модернізація, економічне зростання і помітне поліпшення якості життя громадян – додала Віоріка Денчіле, яка запевнила, що європейський проект й в майбутньому матиме активних румунських партнерів. У четвер, другого дня свого візиту до Польщі, румунський прем’єр-міністр взяла участь разом з тисячма людьми у Міжнародному Марші життя для вшанування пам’яті жертв Голокосту. Марш життя організується щороку, починаючи від 1988 року, учасники проходять три кілометри пішки від концтабору Аушвіц І до концтабору Аушвіц ІІ (Біркенау). Напередодні маршу, румунський прем’єр-міністр звернулася до молодих поколінь, закликаючи їх, шляхом консолідації власної освіти, боротися з будь-якою формою екстремізму, нетерпимості, расизму або антисемітизму. На її думку, трагічні події під час Другої світової війни ніколи не повинні повторюватися та необхідно визначити шляхи боротьби з антисемітизмом, щоб всі користувалися демократичним майбутнім.

Екстремальні погодні явища в Румунії

Екстремальні погодні явища завдали на цьому тижні численні проблеми зокрема жителям південної частини Румунії. Проблеми почалися у вівторок увечері, що стало результатом того, що холодний атмосферний фронт, що утворився у Болгарії зустрівся із набагато теплішим і вологим фронтом на півдні Румунії. Таким чином на вісім повітів і Бухарест обрушилися сильні опади. Більше тисячі рятувальників надавали допомогу громадянам по відкачуванню води із підтоплених підвалів і господарств та звільняли вулиці й дороги від повалених вітром дерев та стовпів ліній електропередач. У повіті Келараш вирував торнадо середнього розміру – рідкісне явище в Румунії – який залишив позаду вирвані з корінням дерева і знищені будинки. Вітер підняв автобус із 39 пасажирами і відкинув у поле. На щастя ніхто не загинув, але 12 осіб зазнали поранень. Через сильні пориви вітру 1 травня синоптики оголосили в 18 регіонах Румунії та столиці жовтий рівень небезпечності. Крім цього, майже по всій країні оголосили штормове попередження через зливи, грози, а в окремих районах град та шквали. На цей раз був оголошений помаранчевий та жовтий рівні небезпечності в 20 повітах на півночі та заході країни. Потім, у четвер, величезний град, абсолютно неприродний для цього часу року, завдав проблем водіям на Автостраді А2 ( (Бухареста-Констанца). Влада пообіцяла, що попередження, пов’язані з екстремальними погодними явищами, будуть передані населенню через систему RO-ALERT, що діє на мобільних телефонах, на основі зокрема інформації, отриманої від метеорологів, а також на основі звернень громадян до служби «112».

Підготовка до візиту Папи Франциска до Румунії

Термін реєстрації для тих, хто хоче бачити візит Папи Франциска до римо-католицького катедрального собору святого Йосифа у Бухаресті, був продовжений до 15 травня. Оголошення було зроблено на цьому тижні Римо-католицькою архідієцезією, яка уточнила, що близько 40 тисяч людей будуть присутні навколо бухарестського собору. Для них було підготовлено 15 екранів, а також дві сцени для молитви та для релігійно-художньої програми. Папа Франциск здійснить апостольський візит до Румунії 31 травня – 2 червня. Верховний понтифік відвідає Бухарест, Ясси (найбільше місто на сході країни, де зосереджена численна римо-католицька громада), місто Блаж (центральна частина Румунії, духовна столиця греко-католицьких румунів), де Глава Католицької Церкви особисто проголосить блаженними сімох греко-католицьких єпископів, які померли у комуністичних в’язницях. Папа відвідуватиме й Марійський санктуарій у Шумулеу-Чуку (центральна частина, в регіоні з переважно угорським населенням). Сотні тисяч людей, у тому числі із-за кордону, записалися в Інтернеті, щоб взяти участь у літургійних відправах, які проведе Папа Франциск. Папа Франциск є другим папою, який відвідуватиме Румунію, після того як у травні 1999 року Папа Йоан Павло II-й відвідав Бухарест.

Великодньо-першотравнева міні-відпустка

З нагоди Великодня та Міжнародного дня праці, румуни скористалися міні-відпусткою. Багато з них вирішили поїхати на чорноморське узбережжя, де офіційно відкрився літній сезон. З цієї нагоди були організовані фестивалі та різні концерти. Найбільш популярними були курорти Мамая та Вама Веке. Інші місця для відпочинку з нагоди великодньо-першотравневої міні-відпустки були гірські курорти, дельта Дунаю та села Марамурешу. Найпопулярнішими серед румунів закордонними напрямками відпочинку були Болгарія, Греція, Туреччина та Єгипет.

19 січня цього року у Клуж-Напоці вже в котрий раз традиційно
відсвяткували зимові свята за старим стилем. Учасниками і гостями заходу в першу
чергу стають декілька поколінь місцевої української громади, їхні колеги і
знайомі. Цього разу до вже визнаної плеяди професорів та членів їхніх родин, викладачів,
студентів, приєдналися наймолодші і найщиріші українці – дітки дошкільного віку.Організували цю подію
викладачі української мови та літератури – подружжя Гербіль – у співпраці з
факультетом іноземних мов при університеті імені Бабеша-Бойоя. Союз українців
Румунії надав незмінну фінансову підтримку.

Відкрило урочисту частину клузького заходу дружнє колядування
молоді- символічний прихід свят і святкового настрою у наш повітовий осередок. А
першу доповідь на тему: «Святкування за старим календарем. Чому називають
«невиправленим» юліанський календар?» запропонував нашій увазі голова клузького
відділення СУР-у пан І.Гербіль. Він зізнався, що протягом часу не раз зустрічав
цей термін «невиправлений» у літературі різного рангу. Шукаючи пояснення
такого визначення доповідач занурився у деталі відліку за юліанським та за
грегоріанським календарем. В свій час юліанський календар (прийнятий ще Юлієм
Цезарем у 46 році до н.е.) був визнаний не зовсім точним. Було поступово введено у вживання більш
коректний з точки зору астрономії варіант – грегоріанський календар. Через це часто
юліанський календар називають ще й «невиправленим». Та ось за новими
дослідженнями григоріанський календар теж є хибним і на сьогоднішній день в
році зібралося за різними джерелами від 4 до 7 додаткових днів. Виявляється
«виправлений» календар потребує удосконалення або заміни. А тому промовець
запропонував називати юліанський варіант відліку часу хоч як, лише не
«невиправленим».

Не
секрет, що крім українців за старим стилем – юліанським календарим – релігійні
свята святкують і інші слов’янські народ. Пан
Гербіль коротко розповів про Різдвяну звичаєвість кожної з цих національностей
– дотримування посту, Святу вечерю, відвідування церковних служб, традиційні види святкування та колядування. У порівнянні
з українцями наші сусіди на свята співають менше, їдять та й веселяться менше. «Принаймі на Мараморощині та у частині
Буковини, бо частина святкує за новим стилем, Різдво святкується саме так як це
відбувалося 200-і, а може і 300-а років тому. …Колядування в українців є
ідентичним з тим, яке було 4-5 століть тому.» – підкреслив викладач. На
його думку, українцям вдалося зберегти стару, прабатьківську обрядовість і
традиції, які вони практикують протягом 3-ьох денного святкування Різдва
Христового, а також таких зимових свят як Новий Рік і Водохреща.

Студент третього курсу П. Панчик у роботі «Цікаві факти
про Різдво Христове» показав нам це свято, як одне з найзагадковіших та овіяних
різними віковими традиціями. «Для православних
Різдво належить до найбільших свят в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб
спасти людей усього світу, допомогти їм побачити правильний шлях у житті.»
– зазначив студент. У роботі йшлося в першу чергу про маловідомі біблійні факти
і їх значення чи сучасну інтерпретацію. До таких можна віднести і те, що 25
грудня як день народження Ісуса Христа«було
затверджено у 320 році нашої ери Папою Юліусом Першим, єпископом Риму. Точна
дата народження сина Божого в Біблії не згадується. Науковці досі не з’ясували,
яка дата достовірна, і навряд чи дізнаються.» Ми почули багато нового про ранньохристиянський
звичай ставити ялинку та про виникнення і значення її прикрас. До речі, ялинка
стала новорічною, а не різдвяною, тільки у 30-их роках 19 століття. Було
перелічено і коротко описано найголовніші українські звичаї та традиції пов’язані з Різдвом – дотримування 40-а денного посту, Святвечір
з 12-ти пісних страв, «віншування» та колядування, тощо. Та найголовніше
доповідач не забув підкреслити: «Різдво
чудове свято сім’ї, любові та надії. …У цей день прийнято вибачати образи
минулого та дякувати тим, хто підтримував людину увесь рік.»

Реферат «Водохреща: історія, традиції та вірування»,
зачитаний першокурсницею Аною-Світланою Онужик, розповідав про появу та релігійну багатозначність цього «суто
християнського свята». Промовиця зупинилась на українських традиціях на
Щедрий вечір та їх відмінностях від Святвечірніх, житті
українського села під час цих свят і по їх закінченню. Завжди святкування у цей день супроводжувалися різними магічними діями та повір’ями.Але центральне місце на Водохреща (або Богоявлення)в українців займали обряди і вірування, пов’язані з водою. «Вважається,
що в день Водосвяття, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей
і зберігає людей протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Віддавна в
народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох
недуг. Знайомий той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і
може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло
від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.» – ділилася
студентка найвідомішими переконаннями.

Зовсім інший підхід до періоду зимових святок застосував
замісник декана факультету іноземних мов пан Д.-І.Кіра. Він запропонував нашій увазі свою доповідь
«Craciunul» (Різдво) – етимології слов’янські і латинські» в якій коротко описав декілька теорій походження цього слова. На жаль ні одна з них не є
досконалою. Цей народний термін для одного з найважливіших
свят у нашому календарі широко розповсюджений в румунській мові. І це не
дивлячись на те, що церква його практично не вживає, надаючи перевагу фразі
«народження Христа». Все таки походження цього слова не достатньо вивчене. «Для мене особисто є зрозуміло, що цей термін
«Craciun» маємо
пов’язати з
впливом сусідніх слов’янських
народів, що оточують Румунію. Не можемо повністю і цілком виключити думку про
їхні впливи»- підсумував пан
професор

У продовженні приємним і смачним сюрпризом для всіх
присутніх стала ініціатива пані Мотрі Крамар, яка приготувала традиційну
солодку кутю – страву обов’язкову на такого типу українських святкуваннях.«І моя
бабуся і моя теща завжди готували кутю, та й я її готую. Та й у ваших родинах
напевно теж так прийнято… Раніше ніколи не готувала для таких заходів, але
вчора, коли дізналася, що буде захід, то вирішила,що і ми мали би мати на столі
кутю… На жаль, у мене не було маку, то ж моя кутя без маку… Але надіюсь, що
вона вам сподобається» -
пояснила свій вчинок пані Крамар. Кутя вдалася і нам тільки залишається
надіятися, що її приготування стане новою традицією для нашої громади у Клужі.

Іншою відомою традицією українців на зимові свята є наявність старшого
і досвідченого оповідача, який у родинному колі ділиться згадками, переказами, повчаннями.
Тому мені здалось дуже слушним, що наприкінці
заходу слово було надано професору М.Семенюку, який поділився своїми згадками
про особистість та творчість видатного і талановитого українського письменника
з Румунії пана М.Небеляка. Збірку романів цього автора було зовсім недавно
перевидано Союзом українців Румунії. «Хочу
похвалити СУР за те, що вони згадали про Михайла Небеляка і повернули його до
життя. Тому що він є і нині одним з найкращих українських письменників у
Румунії. І добре, що ми не забули про нього.» – наголосив колишній викладач
українського відділення. Разом з односельчанином І.Федьком, Михайло Небеляк
відтворював «атмосферу українського села
на Мараморщені у період Другої Світової Війни»та так
достовірно, що «їхні твори можна вивчати
як наукові праці». На думку промовця, в знак поваги до творця і його внеску
до української літератури у Румунії треба відновити могилу М.Небеляка та
поставити йому пам’ятник. Адже
за українськими поглядами, нашими традиціями
тільки шануючи минуле можливо відчути вдячність за сьогодення і будувати
плани на майбутнє!

(Автор: Ольга СЕНИШИН).

З нагоди зимових свят, Національний Музей села імені Дімітрія Густі в Бухаресті знову проводить серію майстер-класів під назвою «Будинок ельфів». Якщо
ми вже звикли з майстер-класами з
виготовлення масок, ляльок, одягнених в народні костюми або різдвяних
прикрас, кілька талановитих молодих осіб зорганізували майстер-клас з вивчення колядок.
Метою
проведення цього майстер-класу є
дати можливість зацікавленим особам
ознайомитися з музичними
інструментами, на яких уміло грають молоді виконавці, а також співати разом в хорі з ними.

Маріус Ніцу, який грає на скрипці розповідає як виникла ідея організування
вищезгаданого майстер-класу: Ідея
належить Cензіані, яка запропонувала, щоб ми придумали щось нове, а саме організувати майстер-клас з вивчення колядок. Ми
подумали, що було б добре залучати
й дітей,
щоб всі брали активну участь у цьому майстер-класі. Ми не хотіли тільки виступати, а інші щоб нас лише
слухали. Ми бажали разом співати. Наша ідея дуже сподобалася дітям. Це
був перший наш проект з нагоди різдвяних свят. І оскільки ми користувалися успіхом,маємо
намір проводити й інші майстер-класи в
майбутньому.

Піаністка Сензіана Мірча, голова Music Art Academy, асоціації, яка
об’єднує артистів та організаторів вищезгаданого майстер-класу розповідає: Ми з радістю провели майстер-клас зі вивчення колядок. Ми
співали разом зі усіма дітьми, ми організували спонтанний хор, виконали румунські
та міжнародні колядки, разом зі нашими колегами, які грали на фортепіано,
гітарі та скрипці. Ми задумали майстерню колядок, тому що колядка це одна з
найкрасивіших різдвяних традицій, тому що музика об’єднує нас всіх, навіть якщо
ми не знаємо один одного. Всі діти стають друзями, всі вони виступають на сцені
щасливі, виконують колядки, дійсно що музика – це універсальна мова, а колядки
це чудовий спосіб підготовки до Різдва.

Амалія Лазарюк зачарувала нас своїм голосом, а потім розповіла нам, як готувалися
артисти для майстер-класу: Ми підготували тексти, у нас були фонограми та мікрофон. Окремі колядки хор
співав зі акомпаніаментом, в той час як мої колеги грали на інструментах, Сензіана-на
фортепіано, Маріус-на скрипці, Раїса- на гітарі.

Ентузіазм, з яким брали участь діти у цьому майстер-класі, приніс велику радість
артистам, стверджує Амалія Лазарюк: Це гарне почуття, особливо тому що було спонтанно
організовано. Ми не очікували, щоб стільки дітей бажали колядувати з нами. У
такі моменти почуваєш себе чудово. Ці моменти не є придумані наперед, вони
просто мають місце, зокрема в цю прекрасну пору року.

Ми запитали Раїсу Міхай, яка її думка про майстер-клас з вивчення колядок.
Ось, що вона відповіла: Ми
хотіли зробити дітей щасливими і радуватися різдвяним традиціям. Ми підготували
кілька колядок і провели гарно час з дітьми, які були присутні сьогодні тут та
які дуже гарно відреагували! Ми не чекали, щоб вони так реагувати, вони були
дуже схвильовані й відразу приєдналися до нас. Спочатку вони трохи осоромилися,
але опісля всі співали разом з нами.

У свою чергу, скрипаль Маріус Ніцу ствердив: Не може бути Різдва без колядок. Як стверджували й мої колеги,
музика об’єднує людей, і я впевнений, що в цьому неспокійному світі, колядки допомагають
нам бути добрішими і спокійнішими та провести
якомога більше часу разом.

Відвідала майстер-класи з вивчення колядок велика кількість дітей
різного віку. 15-річна Нектарія
Йоргулеску розповіла чому вона вирішила брати участь у цьому проекті: Я знайшла можливість слухати добру музику в дуже красивий зимовий
день!

У свою чергу 12-річний Андрей Крістіан Якобеску з радістю зізнався: Мені сподобалося тут, я хотів
побачити, що тут відбувається.
Побачивши стільки багато людей, я відважився та взяв участь у майстер-класі! Це було як караоке!

У свою чергу, 7-річний Шербан Йоан
Андрей ствердив: Мені сподобалося! Я знаю багато пісень і
це прекрасно!

Малята або дорослі, з акомпаніаментом або без, діти та виконавці з радістю виконали різдвяні колядки!

У 2017 році, християни всього світу відзначали разом, 16 квітня, Великдень – Воскресіння Ісуса Христа, найбільше і найстаріше свято християнства. «Христос воскрес!» «Воістину воскрес!» З цими словами, румуни, переважно православні, вітали один одного. Багато з них взяли участь у богослужінні в церквах і монастирях в країні, а й церквах за кордоном. Дотримуючись багатовікових звичаїв і традицій, в неділю, в перший день Великодня, румуни сиділи за столом з сім’єю і насолоджувались специфічними стравами: червоними яйцями, ягнятиною, калачами, паскою та вином.

У понеділок, на другий день, багато з них відвідали родичів або відправились на прогулянку в парк. В цьому році, переважна більшість румунів вважали за краще залишитися вдома на Великдень, і на традиційні страви вони виділили близько 500 леїв (110 євро), показує опитування IRES. Декотрі румуни, понад сто тисяч – вирішили провести Великодні свята на гірських курортах в долині Прахова, Буковини і Марамурешу, регіони де традиції зберігаються. Море, однак, було майже безлюдне, адже тільки 900 румунів обрали цей напрямок. З нагоди Великодніх мініканікул румуни витратили в країні понад сім мільйонів євро на туристичні послуги, згідно роботодавцям туристичної сфери, хоча ціни були вище на 2-5% в порівнянні з 2015 роком.

Проте, переважна більшість румунів провела Великдень в сільських пансіонатах, тому що городяни намагалися повернутися до румунських традицій. Були і румуни, котрі покинули країну з нагоди Великодніх свят. Найбільш популярні закордонні напрямки були болгарське узбережжя Чорного моря, а потім курорти в Греції та Іспанії. Планам румунів на свята завадила капризна погода, незвично холодна у квітні. У багатьох частинах країни випав сніг, дощ і сильний вітер. У столиці Мерія скасувала концерт під відкритим небом, і скоротила час Великоднього ярмарку, що проходив в центрі Бухареста.

У будиночках зі справжніми румунськими товарами були виставлені вироби з дерева, скла і кераміки, музичні інструменти, народні костюми і кулінарні страви на будь-який смак. На ярмарку був також район, присвячений дітям, з поїздом, каруселлю і майстернями, де художники і актори допомогли дітям проявити свої творчі здібності. Було багато румунів, які працюють за кордоном, і повернулись додому, щоб бути зі своїми близькими на Великдень. Ті, хто залишився на чужині святкували, проте, по румунське, з традиційними стравами, які були надіслані з країни.

З-поміж численних
сучасних свят для багатьох найулюбленішими є зимові. Можливо через їхню
протяжність – від Нового Року (31 грудня) і аж до Водохрещі (19 січня) – чи від
насиченості традиційними новорічними обрядами. Можливо, тому що обіцяють
зустріч із чимось таємничим, дають надію, що прийдешній час буде кращим, ніж
минулий. А може через той піднесений настрій і то ті розмови в родинному колі,
які пояснюють звичаї та їх значення; спогади про колишні святкування та про
людей, що за них горить на столі свічка…Якою б не була причина – святкування
пов’язують нас з історичною та культурною спадщиною наших прадідів. Щоб ми не
відмічали – ми розділяємо радість святкування, радість єднання поколінь, часу і
людей. Це найбільш приємний і найпростіший спосіб збереження і передачі
духовних традицій, народних звичаїв, моральних засад, які так потрібні для
формування сильної, впевненої і здорової особи.

Вже хрестоматійним став
вираз: «осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна
зрозуміти сьогодення, уявити майбутнє». Беручи до уваги цю думку та
актуальність вивчення національної спадщини, збереження традицій клузька
громада ось уже 6-ий раз присвячує січневу зустріч саме низці зимових свят і
пов’язаних з цим звичаїв та обрядів. Першим вступне слово сказав голова
місцевої повітової Союзу українців Румунії, пан доктор-лектор Іоан Гербіль. Пан
депутат Микола Петрецький, голова СУР-у, привітав зі святами всіх присутніх та подякував
організаторам за запрошення. Він також високо оцінив рівень клузьких зустрічей
і поділився з присутніми планами про залучення до цих зустрічай членів сусідніх
повітових організацій СУР-у.

Перша доповідь: «Цікаві
факти про святкування Різдва Христового», зачитана паном І.Гербілем, стала
короткою і цікавою екскурсією в історію українського святкування відомих і
важливих зимових свят. В Україні Новий Рік і тепер святкується двічі. Але і
раніше не було простіше. У минулому Новий Рік святкували то в березні, то у
вересні, а вже потім у січні. Не менш
важливим є святкування Різдва Христового, яке теж не завжди було у грудні чи
січні, як зараз. Пройшли довгий шлях змін і пов’язані з цим святом традиційні
прикрашання ялинок та дарування подаруночків.

Варто нагадати, що у
світогляді наших предків Новий рік – це
межа, що відокремлює старе від нового, вмираючи від ще ненародженого. Цей день
вважався своєрідним порталом у майбутнє. Вірили, що в ніч під Новий рік
оновлюється небо і земля: небо буває в цей час відкритим, тому збуваються усі
бажання, якщо встигнути опівночі їх подумки продумати чи побажати чогось
хорошого іншим. Так і зародилися вірування в хороші побажання до нового року.
Існувало переконання, що від поведінки людини напередодні свята, її слів та моральності
вчинків, від обрядових дій залежало життя у наступному році. Така собі наша
українська Карма – веди себе ввічливо і достойно, і доля тобі віддячить за те.

Робота пані Мотрі
Крамар: «Українська новорічна обрядовість: Щедрий вечір,Коза, Маланка та
традиційні щедрівки» стала продовженням і доповненням попередньої.Традиції в Україні цікаві й
самобутні, але й дуже різноманітні. Навколо зимового циклу церковного та
громадянського календаря склався чи не найбагатший комплекс звичаєвості -
щедрування, засівання, колядування, вечеря, обряди та ігри з масками
(Маланка, Коза) та ін. Побутують численні прикмети, заборони, обмеження і
ворожіння. Авторка зосередилась на описах і розкритті найпоширеніших з них.
Роботу можна використовувати як інструкцію, для тих, хто готується до зустрічі
новорічних свят.

Наступні два реферати
мали темою Водохреща: «Водохреща. Значення і християнські традиції» Михайла
Боднарюка та «Історія і традиції Водохреща» Серйожа-Іоан Грінь. Перший автор
звернув нашу увагу на церковному трактуванні цього свята – його походження,
історія та звичаї. Другий – підкреслив народні звичаї та обряди пов’язані з
підготовкою та проведенням Йордану, їх різноманіття та значення.Це традиційне церковне свято
з’явилося в українській культурі разом із християнством. Центральне місце під
час свята Водохреща займають обряди, пов’язані з водою. За давньою традицією
церемонія хрещення води відбувається просто неба, на найближчій водоймі.Найголовніші звичаї та обряди
цього дня пов’язані саме зі зберіганням та використанням цієї чудо-води. Їхня
головна мета та завдання: забезпечити добробут і щастя родини, щасливий шлюб
для молоді, високий урожай та плодючість худоби, відвести всіляке зло,
передбачити майбутнє і вплинути на нього.

Перераховані авторами
зразки традиційної обрядовості – це
староукраїнські традиції, які ввійшли у нашу плоть і кров. Це накопичений
протягом століть позитивний досвід. Це не просто світовідчуття та
світосприймання нашого народу. Це ще й програмування соціальних відносин, норм
поведінки, пояснення взаємин між людьми, їхня психологія і свідомість. Це ті
неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших
всенаціональних справах. Тішить, що більшість молодого покоління відкрита до
зберігання та дотримання згаданих
у рефератах вікових звичок і традиційних обрядів.

Підсумковим став
виступ пана замісника декана Доріна-Іоана Кіра: «Зимове сонцестояння -
значення, зміст, місткість». Сам автор назвав свою роботу швидше роздумами. Від
огляду усіх найвідоміших людству божеств, які народилися у період зимового
сонцестояння, автор перейшов до однієї з головних ідей християнства -
освітлення, особисте зростання і розвиток: де його шукати і для чого. А
завершив пан доктор-лектор оптимістично – світло сильніше темряви. Роздуми, які,
безумовно, заставили прислухатися, задуматися…

Наш захід продовжувався
вже у довільному форматі -гарний настрій, музика, пісні, розмови, застілля.
Ми, українці, просто собі не уявляємо свят без розваг. Як і не уявляємо Різдва
без куті чи колядування, Нового Року без засівання, а Водохрещі без щедрування.Немилосердний час завжди
крокує вперед, та стародавні звичаї залишають нам згадку про те, у що вірили та
до чого прагнули наші далекі предки. Вже давно помічено, що по суті величезна
кількістю звичаїв і обрядів вчать чесно та щиро працювати, турбуватися за свої
успіхи, жити згідно за правилами та законами Бога і природи. Все це – символи
українського щасливого життя у злагоді з собою, з громадою, з оточуючим. Це ті
великі, гарні, вічні і прості людські вартості, які ніколи не будуть
перестарілими, чи не на місці, де б ми не жили. Це та
зброя, за допомогою якої можна перебороти любе лихо, розсіяти найтемнішу ніч.То
ж бережімо їх, вони нам ще знадобляться. (Автор: Ольга Сенишин)