19 жовтня українська громада у Клуж-Напоці знову зібралася разом в місцевому осередку Союзу українців Румунії (СУР). На цей раз на зустрічі на тему «205 річниця від дня народження письменника й критика Пантелеймона Куліша» йшлося про життя та досягнення цього видатного українського творця, найбільше відомого як перекладача Біблії та як автора першого українського історичного роману «Чорна рада». Подію було організовано, як завжди, за фінансової підтримки клузької філії Союзу українців Румунії у партнерстві із відділом української мови та літератури філологічного факультету Університету ім. Бабеш-Бояї.
У вступному слові голова клузької філії доцент Іван Гербіл привітав гостей на першій в цьому навчальному році зустрічі та коротко розповів про структуру та діяльність СУР тим, хто вперше прийшов до нас. Повертаючись до теми заходу, викладач нагадав про головні здобутки П.Куліша: «Цей український письменник та літературознавець, перекладач та історик, етнографіст та громадський діяч є творцем фонетичної абетки… Він є розробником впровадженої в Україні сучасної системи алфавіту та правопису, так званої «кулішівки»… Іван Франко називав Куліша “перворядною звіздою” в українському письменстві, “одним із корифеїв нашої літератури”».
Продовженням теми заслуг і досягнень П.Куліша став виступ студентки третього курсу Ребеки Барби румунською мовою. У стислому огляді хронологічно розташованих етапів у житті і діяльності Пантелеймона Куліша авторка виділила не тільки його козацьке походження, здобуту освіту та кар’єрне зростання, погляди та літературні і наукові роботи. Вона процитувала відомого українського критика Сергія Єфремова, на думку якого «Куліш – це особливо складна особистість, зіткана з протиріч, пристрасна в сентиментальному плані і раціональна на практиці; людина настільки велика в позитивних речах, наскільки велика і в помилках, сумнівах чи занепаді». Студентка в цьому контексті згадала його наукову працю в 3-х томах «История воссоединения Руси» (1863), яка викликала незліченну кількість суперечок та критику зі сторони прогресивної громадської думки. У ній автор критикує національно-визвольні рухи в Україні, які він вважає руйнівними. А роль польської шляхти, російського царизму та українського феодалізму в долі українського народу були, на його думку, позитивними. Але П. Куліш постійно відстоював права українського народу на власну культуру, особливо на власну літературну мову. Ці ідеї він викладає, наприклад, в збірці «Сільська філософія і далека від світу поезія», яка виходить вже на схилі років автора. На думку фахівців «факт написання творів з історії України, тим більше українською мовою, був у той час, коли український національний дух був знищений, актом «самогубної» відваги. І все ж Куліш насмілився сміливо утверджувати славну історію українства, ба більше – утверджувати самобутність і чарівність автентичної української літератури. Після Шевченка Куліш був другим голосом проголошення справедливості» – підкреслила дівчина.
Наступна презентація «Життя та творчість П.Куліша» українською студенток другого курсу українськоого відділення Лавінії Сакале та Тані Фіріщак була зфокусованою на різномітті творчого доробку цього видатного діяча. «Куліш залишив по собі багатогранну спадщину як письменник, перекладач, історик і мовознавець, який заклав основи українського національного відродження в XIX столітті», – було зауважено у роботі. Окрім праць в різних літературних (поезія, проза, критика) та наукових напрямках (історичні, мовознавчі та етнографічні дослідження) опублікованих під великою кількістю псевдонимів, Пантелеймон Куліш займався видавничою діяльністю та «був активним учасником національного руху». Доповідачки звернули увагу на те, що «він співпрацював з багатьма культурними й політичними діячами свого часу, зокрема з Михайлом Драгомановим і Миколою Костомаровим. Однак, його політичні погляди не завжди збігалися з поглядами інших лідерів руху.» У підсумках студентки зазначили: «Його життя і творчість були тісно пов’язані з боротьбою за розвиток української мови, літератури та національної культури.»
Зануритися в особистий світ Пантелеймона Куліша, у його почуття та переживання допомогла документальна стрічка про нього із серії «Гра долі», яку запропонували до уваги присутніх організатори. Детальна розповідь про зародження і розвиток стосунків з майбутньою дружиною, а також про відносини із іншими жінками у його житті є однією з мало відомих та цікавих сторінок для більшості присутніх. Крім того, ця інформація сприяє створенню багатостороннього образу П.Куліша – і як людини і як творця.
«Роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» – свідчення великої мужності і патріотизму автора. Адже написано твір у часи, коли нищилася культура українського народу, заборонялися не тільки мова й історія, а навіть сама назва української землі», – ця цитата з виступу пана доцента Івана Гербіла найкраще пояснює історичні умови створення одного з найвідоміших творів Куліша, про який і йшлося у доповіді викладача «”Чорна рада” П. Куліша — перший в українській літературі історичний роман-хроніка». Для того, щоб історично достовірно описати події після смерті Богдана Хмельницького, про які йдеться в цьому творі, автор провів кропітку дослідницьку роботу. Він вивчав не одне історичне джерело для того, щоб максимально достовірно відобразити відомі історичні постаті у романі, який через те і називають історичним. «Однак твір має підзаголовок «Хроніка 1663 року». Тому роман «Чорна рада» – це роман-хроніка, для жанру якого характерним є відображення видатних подій історії в їх часовій послідовності», – пояснив також доповідач. Далі у виступі пан Гербіл говорив про українську мову написання твору в оригіналі, авторський переклад на російську та затяжну історію виходу у світ друком. Також було детальніше розглянуто події, описані у романі, його сюжетну лінію, та проаналізовано низку реальних історичних та видуманих героїв, які поділяються на два ворогуючих табори. Через героїв Куліш показав своє відношення до подій та людей, змалював своє бачення ідеальних керівників та їхні кращі риси. Двояким є відношення автора роману до козацької Січі, яку він «поділяє на ту, котра була за старих часів, і ту, якою вона стала пізніше»: першою він захоплюється і оспівує, а другу – осуджує за аморальність. У висновках, виділяючи важливість роману тоді та й в наш час, пан доцент наголосив: «Звертаючись до української тематики, Куліш не просто аналізує події минулого, а й думає про часи прийдешні, замислюється над тим, яка суспільна сила може стати на сторожі політичної свободи та громадського миру України, відстояти її державність.»
Протягом заходу прозвучали ліричні зразки творчості П.Куліша. Пані Наталя Логвин процитувала вірш-посвяту «До Шевченка», яку автор написав по смерті свого товариша та весільного дружби. Вона також розповіла про перепоховання великого Кобзаря у відповідності з давніми традиціями, організовану його друзями, в тому числі й Пантелеймоном Кулішем. Це він накрив домовину червоною китайкою за козацькою традицією та в своїй промові називав Шевченка «лицерам, що жив і вмер, побиваючись про добро, про честь і волю нашу». Він також передбачав: «наш єси поет ти, а ми народ твій і духом твоїм дихатимемо во віки і віки».
Слово та діяльність самого Пантелеймона Куліша, як і великого Т. Шевченка, не забулися, не стерлися часом. Його літературні твори і наукові здобутки залишаються цінними досягненнями, які ще не до кінця вивчені та оцінені. Пошанування нашого вартують переконання та багата прижиттєва діяльність П. Куліша, які були підпорядковані одній великій і незмінній меті: втіленню української національної ідеї, від якої він ніколи не відступався і на благо якої так палко трудився.
