Tag: сезон

  • День румунсько-польської солідарності

    День румунсько-польської солідарності

    Минулого року День румунсько-польської солідарності був заснований за спільною ініціативою тодішніх міністрів закордонних справ двох країн, Богдана Ауреску та Збігнева Рау. Саме тому в неділю, 3 березня 2024 року, Румунія і Польща вперше відзначили цей День, який свідчить про партнерство між двома народами, пов’язаними історичним досвідом і прагненням до подальшого зміцнення двосторонніх відносин. Про це написали Міністерство закордонних справ Румунії та Міністерство закордонних справ Республіки Польща у спільному прес-релізі, поширеному з цієї нагоди.

    Відзначення Дня румунсько-польської солідарності 3 березня є доказом історичної дружби між двома країнами та спільного прагнення до поглиблення Стратегічного партнерства і зміцнення співпраці в рамках Європейського Союзу та НАТО, – зазначила виконавча влада в Бухаресті у своєму дописі в мережі X. І 2024 рік був обраний не випадково, щоб вперше відзначити цей День румунсько-польської солідарності!

    Цього дня виповнюється 105 років дипломатичних відносин, 85 років відтоді, як Румунія надала притулок польському уряду, який розпочав боротьбу з нацистськими німецькими окупантами за межами своїх кордонів, 35 років з часу падіння комунізму та переходу до демократії в Центральній та Східній Європі та 15 років Стратегічного партнерства. Напередодні цієї святкової дати 3 березня 2024 року румунські артисти високо оцінені на міжнародних сценах – піаністка Адела Лікулеску, яка проживає у Відні, сопрано Александра Замфіра, яка проживає в Іспанії, та скрипаль Александру Томеску зі своєю скрипкою Страдіварі Елдер-Войку 1702 виступили в Королівському замку у Варшаві, відкриваючи Румунсько-Польський культурний сезон 2024-2025 рр.

    Потім, у Бухаресті, на вихідних 2-3 березня, в Національному музеї румунського селянина була відкрита фотовиставка, а в румунському “Атенеумі” відбувся сольний концерт польського джазового піаніста Лешека Моздзера. Протягом 17 місяців, з червня 2024 року по жовтень 2025 року, в рамках Культурного сезону заплановані десятки заходів. Це виставки, концерти, театральні вистави, кінопокази та літературні заходи.

    Сезон пройде під гаслом “Ми говоримо однією мовою”, тобто мовою культури, інструментом пізнання та глибокого взаєморозуміння між людьми, у розмаїтті форм, засобів вираження та традицій. Візуальна ідентичність сезону є результатом співпраці студентів факультетів графічного дизайну Національного університету мистецтв у Бухаресті (UNArte) та Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, а логотип натхненний діакритичними знаками, характерними для кожної мови, що вступають у діалог.

  • Клузький Угорський державний театр в сезоні 2015-2016

    Клузький Угорський державний театр в сезоні 2015-2016

    Клузький Угорський державний театр упродовж років подарував публіці одні з найцінніших та найбільш нагороджуваних вистав, будучи оціненим в останні сезони як найкращий театр країни. Нещодавно керівництво установи оголосило сім прем’єр у новому 2015-2016 сезоні.



    Артистичний директор Ондраш Вішкі: Угорський державний театр оточений громадою, яка чекає досить високої різноманітності жанрів, від сучасних проектів до класичних, тому кожен сезон задуманий таким чином, щоб привернути увагу й дітей, бодай однією виставою, присвяченою їм. У цьому сезоні ми маємо шість таких нових проектів.



    Першою прем’єрою з 9 жовтня є Юлій Цезар Вільяма Шекспіра в режисурі Сільвіу Пуркерете. Ондраш Вішкі є драматургом цієї вистави: “Юлій Цезар є, на наше нещастя, дуже актуальною виставою. Це політична вистава, але здається, що цей політичний вимір описує, звичайно ж, із універсальної перспективи, ці моменти транзиції, які ми переживаємо. І я не маю на увазі Румунію, а Європейський Союз. Спосіб, у який Сільвіу Пуркерете підходить до цієї шекспірівської партитури, носить, з одного боку, дотик Пуркерете, а з іншого – існує й цей шекспірівський песимізм, який має специфічну цінність в наші дні. Історичні твори Шекспіра завжди закінчуються апокаліптично, практично, всі зникають зі сцени, приходить нове покоління, яке дуже часто не обіцяє глибокого примирення з минулим. І минуле, з яким ми не створюємо рефлексивні й послаблюючі звязки, залишається з нами. У цій виставі головною метафорою, гадаю, є тіло вже вбитого Цезаря, який залишається протагоністом подій зі сцени. Ставити Шекспіра завжди ставить проблему тексту, обраного нами регістру. Сільвіу Пуркерете попросив у мене поетичного тексту, але в той час і сучасного.



    Наступною постановкою в цьому сезоні є вистава про міграцію, яка є адаптацією за романом Америка Франца Кафки, чиїм режисером є директор Празького Національного театру Міхал Дочекал. Незграбний чаклун Пала Бекеша є музичною виставою для дітей, яка буде поставлена на сцені Ласло Берешем. У лютому 2016 року режисер Фелікс Алекса повернеться до Угорського театру з Пеліканом Августа Стріндберга. За словами художнього директора Андраш Вішкі, текст Пелікан, який є менш відомим, ніколи дотепер не був поставлений угорською мовою. Місяць пізніше французький режисер Домінік Серрард, удостоєний двох нагород Тоні, поставить експериментальну музичну виставу, основану на реквіємах з історії класичної музики. У травні 2016 року відбудеться світова премєра вистави Калоші драматурга Дьордя Дрогомана, родом з Тиргу Мурешу, яка буде поставлена на сцені відомим кінорежисером Яношем Сасом. А Міхаела Панаінте є режисером вистави за поемою Книга старих Домокоша Сіладі, який є, мабуть, найважливішим угорським поетом Трансільванії 60-70 років, на думку Ондраша Вішкі.



    За словами артистичного директора Клузького Угорського державного театру, метою цієї установи є служити глядачам, громаді. Ондраш Вішкі: Займаючись комунікацією в театрі, я дуже багато попрацював із іміджем театр міста, отже, ми дещо віддалилися від іміджу театру меншини, тому що в глобальній культурі ми всі є меншиною. Для мене це не вислів із негативним значенням, тому що сама культура, мистецтво, література являють собою меншинний аспект нашого повсякденного життя. З цієї точки зору, з меншинної позиції, я відчуваю себе агентом суті культури. Отже, ми є театром для всіх глядачів міста. Це означає, що для кожної вистави ми пропонуємо й титри, тож число глядачів, які володіють румунською, зростає. Я беру участь у багатьох дискусіях, в різних регіональних програмах, і вже стає відчутним, що театр став театром міста, театром регіону і ми присутні на сцені театру Румунії нормальним чином. Ми беремо участь у важливих фестивалях. В той же час, будучи членами Спілки театрів Європи, ми регулярно й само собою зрозуміло, є частиною європейського театрального руху. Беремо участь у багатьох фестивалях і це є важливою річчю як для творців, які приходять ставити у нас вистави, так і для наших акторів. І для нас важливо бути частиною цього культурного європейського та універсального діалогу.