Tag: секретні служби

Нова доповідь ЄС щодо правосуддя в Румунії

Євросоюз не планує згортати так званий Механізм
співпраці та контролю в галузі правосуддя Румунії. В оприлюдненій Єврокомісією у
середу доповіді з питань судової реформи та боротьбаи з корупцією підкреслено
продовження позитивних тенденцій останніх років і відзначено незворотній
характер ряду вжитих заходів. Згідно з документом, протягом 10 років членства в
ЄС, незважаючи на періоди уповільнення реформ, Румунії вдалося домогтися значного
прогресу в сфері юстиції. Європейська комісія має, однак, і деякі рекомендації,
яких Бухарест має дотриматися, якщо хоче скасування цього механізму ЄС,
запровадженого в 2007 році. Йдеться зокрема про впровадження солідної і
незалежної процедури призначення старших прокурорів, внесення чітких положень
до кодексу поведінки парламентаріїв, який перебуває в стадії розробки, чітких
положень про взаємну повагу між установами із зазначенням того, що законодавці
повинні поважати незалежність судової системи. Ще одна рекомендація стосується
необхідності продовжити впровадження стратегії по боротьбі з корупцією.
Президент Клаус Йоханніс привітав той факт, що Брюссель визнає прогрес румунської
влади. Він згадав, водночас, і стурбованість Єврокомісії у зв’язку з двома суперечливими
законопроектами: про колективне помилування і про внесення змін до кримінального
законодавства, ініційованими нинішньою правлячою більшістю, що складається з
Соціал-демократичної партії й Альянсу лібералів та демократів.

Колективне помилування та референдум

Намір кабінету міністрів прийняти два
термінові розпорядження про колективне помилування і про внесення змін до
Кримінального і Крмінально-процесуального кодексів спонукали президента Клауса Йоханніса
ініціювати на цьому тижні проведення референдуму, на якому громадяни мають
висловитися щодо продовження боротьби з корупцією і забезпечення доброчесності
у державному секторі. Соціал-демократична партія, головна політична сила правлячої коалції, каже,
що рішення президента Клауса Йоханніса має політичний характер і, що в
дійсності глава держави намагається повернути підтримку виборців, втрачену після
поразки опозиції на парламентських виборах. Опозиційні Націонал-ліберальна
партія та Союз «Рятуйте Румунію» заявили, що підтримують ініціативу президента.
У неділю Клаус Йоханніс на кілька хвилин
долучився до багатотисячної акції протесту, організованої в Бухаресті та інших
містах Румунії проти ініціативи уряду помилувати певну категорію засуджених. Протестувальники
стверджують, що влада намагається помилувати корупціонерів або частково
декриміналізувати зловживання службовим становищем. Міністерство юстиції
стверджує, однак, що зміни необхідні для вирішення проблеми переповненості в’язниць
і приведення ряду положень Кримінального кодексу у відповідність до рішень
Конституційного Суду. Помилування
не може бути предметом законодавчої народної ініціативи, тому ще не відомо як
буде сформульоване запитання.

Візит президента К.Йоханніса до Страсбурга

Під час дводенного офіційного візиту до
Страсбурга президент Клаус Йоханніс обговорив тему проекту колективного
помилування з президентом Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) Гвідо Раймондом.
Після зустрічі, президент заявив, що немає ніякого тиску з боку ЄСПЛ або
небезпеки можливого штрафу у розмірі 80 мільйонів євро, накладеного цим судом
через становище в румунських пенітенціарних установах. Пілотне рішення ЄСПЛ
буде опубліковане в першій половині цього року: у ньому буде вказано, що не
працює, які проблеми мають бути вирішені і термін, упродовж якого Румунія буде
зобов’язана знайти рішення, – сказав глава держави. Помилування, – сказав Клаус
Йоханніс, – є лише одним з можливих рішень, невеликою складовою цілого пакету
заходів, який ми маємо розробити. З іншого боку, згідно з доповіддю ЄСПЛ, опублікованою на цьому тижні, Румунія
займає 3-е місце за кількістю програних в ЄСПЛ справ, після Росії та Туреччини,
а більшість із них стосуються умов утримання у в’язницях. Президент ЄСПЛ Гвідо
Раймонд сказав, що ці проблеми мають постійний характер і вимагають комплексного
підходу Румунії до їх вирішення.

Секретні служби та парламентський контроль

Румунська служба інформації (РСІ) працює
над Кодексом професійної етики працівників установи, який буде опублікований в
Офіційному віснику за кілька днів – оголосив директор секретної служби Едуард
Хелльвіг. Він пояснив, що цей документ чітко визначить всі випадки несумісності
роботи офіцера розвідки з іншими видами діяльності та внесе прояснення щодо їх стосунків
з політиками, держслужбовцями, бізнесменами тощо. Це оголошення було зроблене
після заслухання у середу керівництва Румунської служби інформації членами
парламентської комісії з питань контролю над РСІ. Глава Румунської служби
інформації заявив, що в ці дні спостерігаються безпрецедентні нападки на адресу
установи, яку він очолює, але запевнив, що ця служба не брала і не братиме
участі в політичних іграх. Ці заяви та уточнення були зроблені на тлі
скандалу довкола генерала Флоріана Колді, який протягом 12 років обіймав посаду
першого заступника голови РСІ. Колишній депутат Себастьян Гіце, який є
суб’єктом кримінального провадження та перебуває в розшуку, висунув серйозні
звинувачення на адресу Флоріана Колді. Хоча спеціальна слідча комісія за
результатами внутрішнього розслідування прийшла до висновку, що Флоріан Колдя
своїми діями не порушував законодавство, він вирішив зробити крок назад,
відмовившись від посади, а президент за поданням Едуарда Хелльвіга підписав
указ про його звільнення у запас.

Румунка на церемонії вручення Оскара

Ада Соломон стала на цьому тижні першим
румунським продюсером, який бере участь у боротьбі за здобуття премії «Оскар» в
категорії «Кращий фільм іноземною мовою», з кінострічкою «Тоні Ердманн»
німецької режисерки Марен Аде. Комедія, що була знята майже повністю в Румунії,
стала єдиною кінострічкою 2016 року випуску, включеною редакцією BBC Culture до 100 найкращих фільмів XXI століття. «Тоні Ердманн»,
світова прем’єра якого відбулася минулого року в Каннах, був удостоєний премії
ФІПРЕССІ за кращий фільм в офіційному конкурсі.

У жовтні в Бухаресті відбулася презентація нової книги румунського історика і дипломата Вадима Гузуна «Розслідуваний СМЕРШ-ем», що пролила світло на останні роки життя відомого лідера української військово-політичної еміграції Гната Порохівського, який до останнього дня продемонстрував неймовірну сміливість, відданість ідеалу самостійної України та вірність Румунії, яка стала його другою Батьківщиною і де досі мешкає його дочка Ольга Андріч-Порохівська. Нова книга є результатом плідної співпраці Вадима Гузуна з українським істориком Валерієм Власенком, який також сприяв виявленню маловідомих фактів щодо історії української військово-політичної еміграції у Південно-східній Європі.

Про результат цієї співпраці розповідає Вадим Гузун: «Розслідуваний СМЕРШ-ем» є продовженням мого першого тому, присвяченого лідеру української еміграції Гнату Порохівському, який отримав притулок в Румунії у 1920 році, після повного розгрому військ УНР більшовиками. Враховуючи виняткові лідерські якості Порохівського та з огляду на прекрасні відносини з представниками румунської влади в період перебування на чолі українських іммігрантів в таборах Міністерства війни Румунії, він розпочав співробітництво з військовою контррозвідкою і дуже швидко піднявся по ієрархії цієї секретної служби. Таким чином в період Другої світової війни Гнат Порохівський очолював оперативну розвідувальну групу Мобільний ешелон під кодовою назвою Вултурул (Орел) на східному фронті. Це означає, що мова йде про одного з провідних офіцерів Секретної служби Збройних сил Румунії (SSI). Слід зазначити, що в той же час Гнат Порохівський був лідером української військово-політичної еміграції в Румунії і навіть в Південно-східній Європі, на Балканах, діяльність якого високо цінили члени Уряду УНР в екзилі та провідні українці у Варшаві та Парижі, які завдяки йому пізнали Румунію, у міжвоєнний період налагодили зв’язки з румунською владою. Таким чином він сприяв не лише зміцненню румусько-українських відносин, а й кращому взаєморозумінню між двома народами.

У своїй першій книзі, присвяченій життю і багатогранній діяльності Гната Порохівського, історик і дипломат Вадим Гузун зібрав чимало документів переважно румунською, але й українською мовами, а також опублікував дивом вцілілий воєнний щоденник Гната Порохівського і його листи дружині і доньці Ользі. Історик розповів, що цей перший том завершився зникненням Гната Порхівського у листопаді 1944 року, коли від був заарештований радянськими спецслужбами і було дуже мало інформації про його подальшу долю. Між часом в Україні були розсекречені архіви колишнього НКВС і серед наявних там документів була й справа Гната Порохівського. Розповідає Вадим Гузун: Разом з українським істориком Валерієм Власенком ми виявили цю справу, близько 1100 аркушів про долю українського лідера, румунського військового офіцера Гната Порохівського. Із них ми дізналися, що сталося в дійсності з ним після листопада 1944 року, в тому числі виявили достовірні дані про його зникнення. Що трапилося? Він був заарештований в лапках, бо відповідно до міжнародних норм радянські війська не мали права проводити арешти на території Румунії, тобто насправді ми говоримо про справжнє викрадення людини, що було повсякденною дійсністю після 23 серпня (1944 р) в Румунії. Гнат Порохівський був переправлений літаком до Москви де два роки перебував під слідством, а потім був переведений до в’язниці КДБ в Києві, де розслідування його справи тривало ще один рік і завершилося винесенням вироку в останній день 1947 року.

Гнат Порохівський був засуджений до 25 років таборів суворого режиму і помер в одній з найжорстокіших виправних установ СРСР у 1952 році. Говорить Вадим Гузун: Слідство проводилося за двома напрямками: один стосувався його діяльності на чолі українських емігрантів у Румунії та Європі, а другий – його дій та зв’язків зі спецслужбами Румунії, а також Німеччини та інших країнах, наприклад Японії. Радянські слідчі були дуже зацікавлені його контактами з представниками японської розвідки в Бухаресті. Водночас хочу підкреслити наступний факт: боротьба Гната Порохівського за свій найвищий ідеал – створення незалежної Української держави була сумісною з його статусом емігранта, якого прихистила Румунія. Тому що й інші українські рухи вели боротьбу за незалежну Україну або Велику Україну, яка б включала й деякі румунські території. Але Гнат Порохівський вів цю боротьбу без шкоди для інтересів Румунії. Це була людина, яка сприяла окресленню поняття сумісності, узгодження спільних інтересів румунської держави й української влади у вигнанні та налагодженню добрих двосторонніх відносин, конче необхідних в протидії радянській загрозі. Таким чином, його ідеал, або фактично цілі українського руху були відомі румунській владі, були сумісними з інтересами Румунії, яка фактично взяла не себе зобов’язання сприяти їх втіленню в життя як у міжвоєнний період, так і після 22 червня 1941 року.

Відчутно схвильована інформацією про останні роки життя свого батька, Ольга Андріч-Порохівська висловила вдячність Вадиму Гузуну та Валерію Власенку за їх труд, в результаті якого було пролито світло на трагічну долю Гната Порохівського після приходу радянських військ в Румунію. Пані Андріч-Порохівська сказала, що завдяки В.Гузуну та В.Власенку нарешті дізналася точну дату смерті свого батька, якого востаннє побачила вночі 6 листопада 1944 року. Ця книга. величезний том в 700 сторінок,віддзеркалює розгортання суду над моїм батьком два роки в Москві і ще один рік у Києві після його арешту в Бухаресті 6 листопада 1944 року. Вирок йому винесли 31 грудня 1947 року – 25 років ув’язнення, з яких він витримав лише 5 років, бо помер через жорстокі умови утримання в концтаборі 14 червня 1952 року. Я дуже вдячна автору за його інтерес до постаті Гната Порхівського, лідера всіх українських емігрантів, не тільки з Румунії, а й зі всіх балканських країн. Вадим Гузун присвятив величезний і неоціненний труд дослідженню невтомної діяльності полковника Порохівського, його беззупинній боротьбі за незалежність України, боротьбі завершеної жертвоприношенням свого власного життя. Обидві книги Вадима Гузуна, як перша, що вийшла друком у 2013 році, так і теперішня, коли святкується 25 років від проголошення державної незалежності України я вважаю значним внеском до історії боротьби за святе право самостійності України.

Відповідаючи на запитання суддів про свою антирадянську діяльність Гнат Порохівський сказав: Я повністю зізнаюся в тому, що весь час боровся проти Радянського Союзу. І ніякі корисливі чи матеріальні мотиви не спонукали мене до цієї боротьби, я боровся лише за створення Незалежної України.

Сьогодні таблоїдна преса писала б, що про життя керівника Секретної служби у міжвоєнній Румунії Міхаїла Морузова, можна б написати роман. Але, оскільки, деколи, воно перебільшує фікцію, життя Михайла Морузова занадто складне для роману. Він був звичайною людиною, яка нічим не проявилась, крім власного інтелекту Морузов потрапив до верхівки секретних інформативних державних структур, і був одним з тих, хто впливав на прийняття найважливіших рішень.

Міхаїл Морузов народився 8 листопада 1887 в селі Зебіл, в повіті Тулча, в Дельті Дунаю. Він був одним з п’яти синів і двох дочок священика Миколи Морузова і його дружини Марії, сім’я запорізьких козаків, яка прибула в Румунію. Хорія Сіма, лідер Залізної Гвардії, описав Морузова я такого, що мав плоске слов’яно-монгольське обличчя. Єуджен Крістеску, що змінив Морузова на посаді керівника Секретної служби, зробив йому також портрет досить близький до дійсності: Розмовляв у сім’ї, російською та болгарською, але не знав жодної західної мови, що спричинювало йому багато труднощів у службових та соціальних відносинах. Закінчив ліцей, але не прочитав жодної книги, крім газет, і ті дуже поверхово.

За вихованням і почуттями Міхаїл Морузов вважав себе румунським патріотом і прагнув бути лояльним громадянином. Доказом цього може бути і його перша місія для румунських спецслужб, як добровольця, місія описана істориком Крістіаном Тронкоте. У 1909 році доніс румунській владі інформації про план болгарських лідерів в Добруджі спровокувати повстання проти румунської держави. Під час Першої світової війни він працював у румунській контррозвідці в Добруджі і в дельті Дунаю, і протидіяв шкідливим діям румунських дезертирів російської національності, болгарській та німецькій пропагандам серед російської армії та діяльності російських дипломатів у Сулині. Підозрюваний в тому, що працює на російську та болгарську спецслужби, і за контрабанду в гирлах Дунаю та обмінні рубля на леї, Морузов був арештований в 1920 році, але звільнений через брак доказів.

Після 1918 року, кар’єра Морузова зазнала блискучого підйому. За результати інформативної роботи під час Першої світової війни його просувають по службі. У 1924 році він створив Секретну службу розвідки. Через сусідство з Радянським Союзом і його агресивну політику необхідність такої служби була дуже терміновою. У 1930 році Морузов входить в оточення Кароля II, що було названо камарилею короля, група, яка використовувала державні структури для політичної помсти та особистого збагачення.

Теж тоді починаються відносини з легіонерами, в основному з Хорією Сіма, про що згадує і полковник Траян Борческу, колишній агент Секретної служби, в 1996 році, коли він дав інтерв’ю Центру усної історії румунського радіо: Хорія Сіма був агентом Морузова, тому що Морузов прагнув отримувати інформації від оточення Гітлера. І за допомогою Хорії Сіма він може отримувати інформації і у військовому плані про німецьку армію, чию службу інформації очолював Канаріс, і в політичному плані про Гітлера. За допомогою Хорії Сіма було можливе наближення до Гіммлера, а наближення до німецької армії Морузов здійснював через інших людей.

За свідченнями Теодора Алеонти, офіцер спецслужби, легіонери мали більше інформаторів і агентів в державній безпеці ніж Сигуранца (безпека) серед легіонерів. Траян Борческу розповідає, як лідер легіонерів Хорія Сіма та Міхаїл Морузов грали свої карти, щоб виграти сфери впливу в державі: Відносини дружби і співпраці між Морузовим і Сімою були очевидними і з огляду на те, що король Кароль, заляканий Морузовим, що Хорія Сіма може вбити його, дав згоду на формування легіонерського уряду. Замість того, щоб Хорія Сіма був засуджений і ув’язнений він формує уряд легіонерів. Отже Морузов врятував і багато і чому допоміг Хорії Сіма. І, звичайно, фінансував його. Морузов, який знав все минуле Хорії Сіма, як він був завербований і, що він робив, гадав, що Хорія Сіма винагородить його за те, що він врятував його від смерті, і допоміг йому. Цього не сталося, тому що в таких ситуаціях благодійників убивають. У в’язниці Жілава були вбиті всі, останнього убили Морузова. Після арешту і ліквідації Морузова, прибув у країну Канаріс, відправлений Гітлером, тому що Гіммлер сказав Гітлеру, що саме відбувається в країні. І Канаріс прийшов до Антонеску і спитав про Морузова. І Антонеску сказав: Мені дуже шкода, але легіонери стратили їх».

Міхаїл Морузов був заарештований 5 вересня 1940, за наказом Антонеску і внаслідок тиску Залізної гвардії, яка хотіла притягнути його до відповідальності за численні беззаконня, яких він скоїв, коли був керівником Секретної служби. Хоча він намагався грати на обох кінцях і наблизитись до Німеччини, каролівська камарилья зазнала поразки, і з деякими винятками, потрапила до в’язниці. Однією з великих провин Морузова було те, що він був частиною плану режиму Кароля про ліквідацію керівників Залізної гвардії в 1938 і 1939 рр. У ніч на 27 листопада, перебуваючи у в’язниці Жілава Міхаїл Морузов був убитий групою легіонерів, поряд з 63 іншими заарештованими колишніми посадовими особами.