Tag: села

  • 140 років від народження Дімітрія Густі

    140 років від народження Дімітрія Густі

    Румунська академія присвятила програму
    вшанування особистості Дімітрія Густі з нагоди 140-річчя від дня його народження.
    Засновник Соціологічної школи в Бухаресті, Дімтріє Густі об’єднав навколо себе низку особистостей,
    таких як Мірча Вулкенеску, який розробив теоретичні основи соціологічної системи, Н. Х.
    Шталь, ще один чудовий соціолог, але також такі імена, як Антон Голопенція, Костянтин Бреїлоу, Міхай Поп або Помпіліу Карайон. Дімітріє Густі – складна наукова та культурна
    особистість, творець оригінальної соціологічної системи, всесвітньо визнаної,
    але також чудовий організатор та керівник культурних установ.


    Ніку Гаврілуце, професор факультету філософії та
    соціально-політичних наук Яського університету імені Александру Іоана Кузи розповідає: Інший тип проекту Дімітрія Густі, я вважаю, було завершено. Йдеться про культурний
    проект, який Дімітріє Густі реалізував через діячів румунської культури. Один з них -
    Мірча Вулкенеску.
    Цю тему про стосунки між учителем та
    учнем, між Густі та Вулкенеску, на мою думку, взірцево проаналізував професор Золтан
    Ростаi і, зокрема, Іонуц Бутой, у своїй відомій книзі».


    «Мікроісторія румунського міжвоєнного періоду», важлива робота, яка відображає різні грані
    особистості, що вважається творцем румунської соціології. Однак менш відомим є
    той факт, що Дімітріє Густі вивчав філософію в
    Німеччині та здобув у 1904 р. ступінь доктора філософії, після чого також вивчав право. Він повернувся в країну, а з
    1910 року став співробітником Яського університету іменіАлександру Іоана Кузи, на факультеті словесності та філософії. Член Румунської
    академії з 1919 року, Густі був згодом президентом цього високого культурного закладу між 1944 та 1946 роками, міністром освіти, культів та мистецтв між 1932 та
    1933 роками, але також був професором Яського та Бухарестського університетів. Особистість, завжди
    пов’язана з реаліями свого часу. Ніку Гаврілуце повертається з деталями: Дімітріє Густі перейняв класичні теми
    того часу. Він не міг не бути чутливим, будучи учнем
    Вільгельма Вундта (німецького психолога, фізіолога і філософа), щодо знаменитої суперечки між природою і духом. Наука про природу проти
    науки про дух. Вундт дав відповідь, про яку всі ми знаємо, що базується на індивідуальній чи
    соціальній психіці, а Дімітріє Густі сказав, що суспільство – це
    реальність sui generis, яка може пояснити посередничати між ними. Суспільство, як
    запропонував Густі, має бути проаналізовано комплексно і тонко. Ось чому це привернуло увагу
    відомих дослідників. Усі ми знаємо, що деякі з цих рамок є суто соціальними. Але дві інші рамки, такі як космологічна чи космічна, відповідно
    біологічна, є позасоціальними рамками. Якщо є позасоціальні рамки, першим запрошенням – вийти на терен і побачити реальність такою, якою
    вона є. І він пішов селами».


    Дімітріє Густі ініціював і керував акцією
    монографічного дослідження сіл в Румунії між 1925 і 1948 роками. Він домігся затвердження
    на інституційнорму рівні соціальної
    служби в 1939 році, що було прем’єрою у світі, соціологічні дослідження в поєднанні з практичною соціальною
    акцією та соціальною педагогікою. Густі залишається знаменитим через інтерв’ю, проведені у сільській місцевості, де він записав унікальні аспекти життя людей у ​​ті
    часи: Позитивно, точно, та ретельно досліджена реальність є обов’язковим етапом
    соціологічних досліджень, безперечного значення і сьогодні, у 2020 році. Однак,
    якщо ми хочемо зрозуміти більш глибокі дані соціального життя, ми повинні звернутися до
    невидимого виміру соціальної дійсності, до тих залишків, які передаються
    між поколіннями і продовжують впливати
    на наше мислення та поведінку. Однак Дімітріє Густі покладався на соціальний
    акт, будучи також студентом Дюркгейма (французький філософ і соціолог),зрозумілий не лише як предмет, а й як сукупність значних людських вчинків, як пише
    Мірча Вулкенеску.
    Якщо ми маємо справу з соціальними реаліями як сукупністю значущих людських
    вчинків, тоді йде мова про їх інтерпретацію та викриття деяких смислів. Первісне, оригінальне значення з
    часом згасає, з’являються інші суспільно створені значення, які мають свою
    вагомість».


    Золтан Росташ, соціолог, дослідник в рамках
    Кооперативу Густі, має намір разом з командою, яку він координує, як найточніше представити складну особистість Дімітрія Густі: Справа Густі залишається
    відкритою, і потрібен інший підхід. Ми вважаємо, що справжнє
    вшанування пам’яті професора Густі та його школи полягає у його
    дослідженні та повторному відкритті. Легко сказати, але
    важко зробити. І це тому, що, хоча він є
    частиною
    недавньої історії Румунії, хоча ми маємо доступ до даних і його робіт, однак наш доступ до Густі
    ризикує залишитися частковим, суб’єктивним та обмеженим. Ми можемо відкрити
    Густі лише тоді, коли відкриємо його світ. Тому наш шлях означає повернення до
    коріння явища та його біографії, до конкретних контекстів, які дають нам можливість
    зрозуміти дійових осіб, які сприяли, свідомо чи стихійно, зародженню та
    зростанню соціології професора Д.
    Густі».


    Кооператив Густі – це Інтернет-платформа,
    основною метою якої є доступ у віртуальному середовищі до досліджень соціальної історії та
    усної історії щодо Соціологічної школи в Бухаресті та соціальних наук в
    Румунії. Ініціатором цього проекту є соціолог Золтан Росташ.

  • Перспективи румунського села

    Перспективи румунського села

    «Сільське середовище не можна приречити
    на нескінчену бідність та нерозвиненість. Майже половина
    населення Румунії не підключена до каналізації, і лише один з трьох румунів,
    які проживають у сільській місцевості, обслуговується системою водопостачання»,
    – заявив президент Клаус Йоганніс у понеділок на зібранні Асоціації сіл у Румунії. Більше того, статистика показує, що дві третини
    населення сіл не підключені до мережі природного газу. За словами глави держави,
    майбутні проекти повинні бути спрямовані на розширення газової мережі та доступ
    до європейських фондів.


    Клаус Йоганніс: Румунське село має величезний
    потенціал розвитку. У нас не бракує ідей, і сили. Що саме нам бракує? Це довгостроковий план, чітка
    стратегія та конкретні дії, щоб сільський потенціал міг реалізовуватися краще
    та ефективніше. І цей план повинен мати першочергову мету: покласти край тим
    практикам, які продовжують та посилюють нерівність між сільським та міським
    середовищем».


    Також діти в сільській місцевості
    повинні користуватися тими ж умовами, що і ті, хто навчається у великих містах.
    Депопуляція сіл, відмова від школи, доступ до ранньої освіти, відсутність безпечних навчальних закладів є головними проблемами. Для того,
    щоб знайти відповідні рішення цих серйозних проблем, деякі з них навіть
    критичні, потрібен комплексний, довгостроковий підхід, який передбачає, за
    словами глави держави, залучення центральної та місцевої влади. Клаус Йоганніс також зазначив, що надзвичайно
    важливо, щоб прозорість, доброчесність, професіоналізм, справедливість та
    меритократія регулювали центральне та місцеве державне управління, щоб
    покращити якість життя румунів та забезпечити послуги
    державних установ на найвищому рівні.


    «Нормальна Румунія – це не та, де деякі громадяни мають менше
    шансів і можливостей лише тому, що вони живуть у селі. Кожен румун, незалежно
    від місця проживання, повинен мати доступ до якісних державних послуг та знайти
    чесного партнера в місцевій адміністрації
    », – підсумував президент. Присутній на зібранні Асоціації сіл Румунії міністр охорони навколишнього
    середовища Костел Алексе визнав, у свою чергу, що головна проблема, з якою тепер стикається румунське село, – нестача
    газу, оскільки 3,5 млн. домогосподарств все ще опалюють дровами,
    а одне з двох зрубаних дерев перетворюються
    на попіл. Я думаю,
    що для всіх нас має бути завданням збільшити ступінь підключення до мережі природного газу,
    знизити тиск, який кожен із нас, мери, громадяни чи бенефіціари чинять на ліси
    в Румунії, – підсумував Костел Алекси.



  • Відпочинок у румунських селах

    Відпочинок у румунських селах

    У столітті швидкості, відпочинок в
    румунських селах пропонує вам архаїчну атмосферу, стародавні традиції,
    дивовижні пейзажі, їжу, приготовлену тільки з місцевих продуктів, і, перш за
    все, зовсім інший темп життя. Ви повністю відірветесь від міської метушні і зможете
    поспостерігати за роботою місцевих умільців, вам будуть розповідати місцеві легенди, і ви знову возз’єднатися з природою.

    Марілена Стоян, голова і засновник Національної асоціації екологічного та
    культурного сільського туризму, «АНТРЕК Румунія», і директор журналу
    «Відпочинок в селі», зазначає, що є багато красивих сіл, які зберігають і особливо акцентують специфіку їхнього регіону, як в архітектурі,
    так і в стилі. Марілена Стоян: «Я маю на увазі Буковину, наприклад, село Вама або село
    Чокенешть. Чокенешть, можна сказати, що воно село-музей, розташоване на березі
    річки Бістріца. Тут на будинках, парканах і колодязях зображені мотиви народних
    костюмів. Все село має один і той же стиль, але кожне село має свою особливість. Тут також знаходиться
    музей писанок, а в
    середині серпня організовується фестиваль форелі. Я також
    рекомендую туристам відвідати історичний регіон Марамуреш, село Ботіза, де є
    багато дерев’яних церков, як древніх, так і нових. Тут існує традиція фарбування
    вовни рослинними фарбами і плетіння прекрасних килимів. Ці
    килими робить відомий місцевий майстер. Також в селі Ботіза місцеві жителі
    готують дуже смачні традиційні страви. Місцева їжа дуже жирна, але, якщо випити
    трошки місцевої горілки, яка називається палінка, це допоможе в процесі
    травлення».


    Хоча історичні регіони, розташовані
    на півночі Румунії, Буковина і Марамуреш, особливо відомі серед туристів, є й
    інші туристичні напрямки в сільській місцевості на півдні Румунії. Крім традиційної пропозиції Дельти Дунаю, туристи
    можуть відвідати такі повіти як Джурджу і Келераш, де останнім часом з’явилося
    багато нових пансіонатів і туристичних маршрутів. Марілена Стоян, голова і
    засновник Національної асоціації екологічного та культурного сільського туризму
    розповідає: «Існує село
    Чокенешть і в повіті
    Келераш, недалеко від ріки Дунай. У цьому селі турист має можливість пройтися екотуристичними маршрутами, наприклад, він може
    прокататися на велосипеді берегом Дунаю. Також рекомендую туристам
    відвідати село на березі Дунаю Ешелніца. Дуже популярне в останні роки
    туристичне призначення – це Казанеле Дунеря – ділянка річки Дунаю в повіті
    Мехедінць на кордоні з
    Сербією. Тут турист має можливість покататися на гребних човнах або на
    пароплаві і обов’язково повинен спробувати рибу. Можна також відвідати села, в
    яких живуть чехи і словаки, де завдяки середземноморському клімату зростає
    фігове дерево. Тут місцеві жителі варять дуже смачне і популярне варення з
    інжиру. Якщо ми все-таки перебуваємо на півдні Румунії, хочу запропонувати
    туристам не пропустити село Тісмана, один з найкрасивіших населених пунктів
    Румунії. Тут розташований один з найбільш вражаючих монастирів нашої країни.
    Влітку турист може тут прогулятися прекрасними лісами. Недалеко звідси знаходиться село
    Пештішань, Хобіца, де народився відомий румунський скульптор Костянтин Бринкуш.
    Тут можна подивитися роботи румунського скульптора ».


    Багато туристів, які відвідали
    Румунію, були приємно вражені виробами народних ремісників.
    Ідеальне місце для того, щоб ближче познайомитися з ними, це у них вдома, в
    їхньому селі. Останнім часом спостерігається постійне зростання числа туристів,
    охочих відкрити для себе красу румунського села. Бажаючі відкрити цю красу можуть відправитися
    в Трансільванію, в сакські фортеці, розташовані в селах Кріц і Віскрі. Тут знаходиться
    парафіяльний будинок, який був перетворений в пансіонат. У цьому пансіонаті
    туристи можуть брати участь в ремісничих майстернях і скуштувати смачну місцеву їжу.
    Також туристи можуть відвідати фортеці Сігішоара, Рупя, Віскрі, Саскіз.


    Ми запитали Марілену Стоян, голову і засновника Національної асоціації
    екологічного та культурного сільського туризму, чи є серед всіх румунських сіл
    одне, до якого вона відчуває себе ближче: «В
    останні 30 років я була дуже прив’язана до села Бран Моечу і села Меґура у повіті Брашов. Це село розташоване на
    вершині пагорба і звідси видно з одного боку гори П’ятра Краюлуй, а з іншого боку
    Гори Бучеджь, тобі здається, що ти знаходишся в амфітеатрі. Тут багато лісів і
    маршрутів для прогулянок пішки, на велосипеді або взимку на санях, запряжених
    кіньми. Коли я їду за кордон і сумую за домом, я завжди думаю про це місце».


    На зимові свята,
    багато пансіонатів з регіону Мерджінімя Сібіулуй і Тиргу Нямц приготували
    спеціальні туристичні пропозиції для проведення Різдва і Нового Року.
    Туристи мали можливість послухати
    концерти колядок, покататися на санях, запряжених кіньми і спробувати різні
    смачні традиційні страви, спеціально приготовлені на зимові свята. А пропозиції
    пансіонатів дуже численні і різні, стверджує Марілена Стоян: «У румунському селі XXI
    століття є багато пансіонатів з джакузі або невеликими СПА-центрами. Будинків,
    які зберегли традиційний румунський стиль життя на селі, менше. Наприклад, недалеко
    від Бухареста, в населеному пункті Снагов, знаходиться традиційний румунський
    будинок Сад Влахія, а в повіті Прахова – Ферма Дачілор. І в повіті Алба є
    багато таких пансіонатів. Це, однак, для тих, хто зацікавлений в чомусь більш
    особливому. Чекаємо вас в румунських селах».

  • Вічність знаходиться в селі

    Вічність знаходиться в селі

    Вічність
    народилася в селі – казав Лучіан Блага (філософ, поет, драматург, який
    народився 9 травня 1895 року і відійшов у небуття 6 травня 1961 року).
    Наприкінці лютого у Бухарестському Музеї села ім. Дімітріє Густі пройшла церемонія
    визначення культурних сіл Румунії. Представники сіл, які подали
    свою кандидатуру для отримання цього звання, представилися з великим
    ентузіазмом, принісши із собою представницькі зразки культури й специфіки
    їхньої зони.


    Чи говоримо про селян,
    які використовують багатство спонтанної
    флори своєї області, чи про хранителів давніх звичаїв, чи маємо на увазі села,
    які намагаються краще використовувати досвід старших людей, пропонуючи собі
    створити живі музеї румунської народної традиції в своїй зоні, всі присутні
    горді грати свою роль в сільській громаді, до якої вони належать.


    Представники 25 сіл
    підтримали свою кандидатуру в Національному музеї села. Перед журі мери сіл розповіли про культурну та історичну традицію сіл, про
    інвестиції в інфраструктуру та про організовані ними заходи. Селяни різного
    віку, одягнені в традиційні народні костюми, взяли участь в заході, а частина
    комун підготували і стенди з представницькими зразками.


    Комуна Дрегуш
    Брашовського повіту отримала найбільшу кількість балів на третьому випуску
    конкурсу Культурних сіл Румунії. Сподіваюсь, що й надалі комуна Дрегуш
    буде хранителем традицій та національного вбрання, – заявив тоді Георге
    Сукачу, мер села Дрегуш. Наступними були класифіковані Синджорджіу де Муреш
    (повіт Муреш) та Чоканешть (Сучава), причому остання була й переможницею
    конкурсу у 2014 році.


    Біля стенду Чокенешть
    нас зустріла усміхнена Марілена Нікуліце, директор Національного музею
    розписаних яєць із села Чокенешть, Буковина: Ми дуже раді, що всі
    культурні події, які відбуваються у нас, дуже оцінені. Національний фестиваль
    розписаних яєць дійде цього року до 13 випуску, як і Національний фестиваль
    форелі. У конкурсі ми представили 11 культурних заходів: міра овець 29 травня,
    коли худобу виганяють в гори, а ще в нас є фестиваль Проникнення в
    заповідник рододендронів на горі Сухард, а ще ми маємо храмове свято
    скиту Святого Петра й Павла, за яким проходитиме Тиждень
    лісосплаву. Це за тиждень до фестивалю форелі, враховуючи те, що в нас
    туристи мають можливість покататися на плотах по Бистриці.


    І

    ншими комунами, які
    отримали цього року звання культурного села, є Мірослава (Ясси), Ворона
    (Ботошань), Сісешть (Мехедінць), Шірія (Арад), Тулгеш (Гаргіта), Ваду Крішулуй
    (Біхор), Ізвоареле (Прахова), Жідвей (Алба), Киндешть (Димбовіца), Бечія
    (Хунедоара), Хорія (Констанца), Бонціда (Клуж), Руджіноаса (Ясси), Нові Дудешті
    (Тіміш), Корнешть (Клуж), Костешть (Вранча), Векерень (Тульча), Прундень
    (Вилча), Аркань (Горж).


    Від села Ворона ми
    поговорили зі Штефаном Аурелом, викладачем румунської й мером села: Наша комуна
    має надзвичайно гарні й різноманітні традиції, і, звичайно ж, нашим обов’язком
    є зберігати їх, використовувати й передавати майбутнім поколінням. Тому ми
    залучаємо в культурні заходи дітей та вчителів. У нас є декілька надзвичайних масштабних заходів: храмовий день монастиря Ворона, 8 вересня, коли після
    святкування зберігається традиція хори, організованої у дворі монастиря. Під
    час індустріалізації, коли традиції хори втрачалися, одному мешканцю Ворони
    прийшла ідея й він перейняв цю традицію у фестивалі пісні, танцю й народного
    вбрання Святкування лісу. Тепер він дійшов до 42 випуску. Упродовж
    років ми додали йому й компонент народних ремесел і сюди з’їжджаються ремісники
    з усіх куточків країни.


    І комуна Костешть
    Вилчанського повіту має чим пишається, як розповіла нам Міхаела Сідя Мегуряну,
    бібліотекар Громадської бібліотеки ім. генерала Ніколае Чобану: Ми маємо
    Музей конкрецій, маємо Ущелини Бістріци та Костештів, маємо Національний парк Буіла Винтураріца. У Костешть є
    художній відділ Вилчанського повітового музею, художній відділ імені Георге
    Ангела, де виставлені роботи, подаровані одним із синів села, є монастирі,
    монастир Бистриця. Я вважаю, що ми маємо чим пишатися, тому що в Костешть
    відбуваються дуже гарні речі, у нас є багато подій, як із традицією, так і
    нових. Зустріч витоків, До джерел – зустріч синів села,
    де кожного разу ми відзначаємо одного з синів села, який зробив щось для
    громади. Минулі роки ми святкували Ауреліана Сачердоцяну, який був істориком,
    архівістом і директором Національного архіву. Ми маємо актора Васіле Ніцулеску,
    який відомий із фільмів особливо за роль поміщика Мургулеца із Сільського
    життя. І зараз ми будемо відзначати ще одного сина села – генерала Ніколае
    Чобану, який пожертвував нашій бібліотеці в цілому близько 10 тисяч томів з
    його особистої колекції. У нас є ансамбль танців і звичаїв Панянкиіз Костешть, якому вже понад 30 років, і до
    складу цього ансамблю ще входять давні панянки. А тепер ми маємо й маленьких
    панянок.


    Використовуючи свої
    традиції, села доводять, що й сьогодні вічності можна досягнути все в селі.