Tag: симпозіум

  • XII Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    XII Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    Союз українців Румунії та Сату-Марська філія СУРу організували 30-31 жовтня 2024 року в місті Сату-Маре XII Міжнародний симпозіум “Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність”. Партнерами заходу виступили: Префектура повіту Сату-Маре, Сату-Марська повітова рада, Музей повіту Сату-Маре, Закарпатська обласна рада, Ужгородський національний університет та Чернівецький національний університет.

    Взяли участь понад 70 вчених з Румунії, України, Польщі та Республіки Молдова, які представили цікаві доповіді, до яких приєдналися ще десять науковців в режимі відеоконференції. Робота симпозіуму включала пленарне засідання та чотири секції: археологія, історія та міжнародні відносини, етнографія та краєзнавство і література, лінгвістика та освіта.

    Симпозіум відкрив голова СУР, депутат Микола-Мирослав Петрецький, який підкреслив важливість добросусідських відносин, особливо в нинішніх умовах. Він також зазначив, що СУР був сполучною ланкою цих зв’язків, а ефективність його роботи була блискуче продемонстрована.

    Особливий інтерес з боку широкої громадськості викликали дві доповіді, представлені на пленарному засіданні симпозіуму: “Методологія націєтворення в тестовому кейсі в контексті слов’янського дискурсу в Центральній та Південно-Східній Європі”, яку представив Олег Белей з Польщі, та “Політичне русинство – загроза національній безпеці України та Румунії”, яку представив Павло Федака з України. Автори привернули увагу на небезпеку “політичного русинства” як інструменту дестабілізації, що використовується росіянами в обох країнах.

    Ірина-Люба Горват, генеральний секретар СУР і голова Сату-Марської філії СУР говорить про роль симпозіуму: «Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність» безперечно має велике наукове значення, адже завдяки йому висвітлюються різні політичні, історичні та культурні аспекти у взаєминах двох сусідніх держав. Не викликає жодних сумнівів, що цей симпозіум є новим словом у багаторічному науковому поступів вчених двох братніх країн. Попереду нові знахідки і грунтовні дослідження, відкриття забутніх історичних подій та славетних імен. Все це й надалі зміцнюватиме дружніх відносини між Румунією та Україною, збагачуватиме традиційні активні контакти вчених обох країн. Хочеться висловити щиру подяку Союзу українців Румунії та депутату Румунського парламенту Мирославу-Миколі Петрецькому, всім членам Ради СУР за сприяння у організуванні такого прекрасного симпозіума за моральну, наукову та фінансову підтримку. Також дякую всім партнерам та учасникам, особливо Повітовому музею Сату Маре. Віримо, що цей симпозіум залучить ще більше науковців, які дадуть можливість дізнатися про минуле і сучасне українського  і румунського народів».

    Іон Дубовіч, професор, завідувач кафедри екологічної економіки та бізнесу Національного лісотехнічного університету України, місто Львів висловлює свою думку про участь у симпозіумі: «Міжнародний симпозіум був проведений на високому організаційному і фаховому рівнях. Про це свідчить значна кількість запрошених учасників з Румунії, України, Польщі й Молдови та вищих посадових осіб повіту й міста Сату Маре, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, голів повітових філій Союзу українців Румунії, представників засобів масової інформації та ін. Учасники симпозіуму неодноразово наголошу­вали на важливості міждержавних румунсько-українських взаємин на різних рівнях – міждержавному і транскордонному (обласному, районному і населеного  пункту) у нинішніх умовах війни росії проти України, значущості гуманітарної допомоги Союзу українців Румунії. Під час пленарних і секційних засідань було розглянуто актуальні політичні, історичні, економічні, екологічні, соціальні, культурні та інші питання. Спектр обговорюваних проблем засвідчує робота таких секцій, як: «Археологія», «Історія та міжнародні відносини», «Етнографія та краєзнавство», «Література, лінгвістика та освіта». З огляду на важливість транскордонного українсько-румунського співробітництва у контексті євроінтеграційних процесів України, було підкреслено, що таке співробітництво в різних формах міжрегіональної діяльності є не тільки ефективним аспектом міжнародної співпраці між Україною та Румунією, а й суттєвим інструментом розвитку регіонів, міст і територіальних громад. Обмін результатами теоретико-методичних і науково-практичних досліджень між науковцями сприяє не лише  зростанню їхнього творчого потенціалу, а й розвитку співпраці між науковими установами й навчальними закладами різних країн».

    Василь Коцан доктор історичних наук, директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту говорить про участь української делегації у симпозіумі та про його важливість: «Серед партнерів з організації цього поважного міжнародного наукового форуму був і наш музей. Хочу відмітити, що симпозіум був проведений на високому рівні, як з боку організаторів, так і з боку учасників. Симпозіум вирізнявся масштабністю, оскільки в ньому взяли участь чимало учасників, які представляли повітові та міські організації Союзу українців Румунії, вищі навчальні та музейні заклади, архівні установи, громадські організації, благодійні фонди, літературні часописи, загальноосвітні школи Румунії, України, Польщі, Молдови, Сербії. У рамках роботи симпозіума було проведено цікавий круглий стіл на тему «Інтинсифікація румунсько-українських двосторонніх відносин у сучасному контексті», де розглядалися різні питання зокрема економіки, культури, освіти та європейської інтеграції України. Також цікавими були доповіді на пленарній науковій сесії на яких піднімалося питання русинства. Слід відзначити високий науково-професійний рівень доповідачів у всіх чотирьох секціях симпозіума: археологія, історія та міжнародні відносини, етнографія та краєзнавство і література, лінгвістика та освіта. Всі доповіді містили конкретні результати наукових досліджень. Вони викликали зацікавленість і позитивну оцінку аудиторії. У складі української делегації були й представники Закарпатського музею народної архітектури та побуту, власне я, як директор музею; мої колеги: Вікторія Симкович, завідувачка відділу експозиції та науково-дослідної роботи; Віталій Рац, завідувач сектору Етнографічний музей «Лемківська садиба». В онлайн-форматі до роботи симпозіуму долучилась Тетяна Сологуб-Коцан, завідувачка відділу науково-освітньої роботи нашого музею. Наші виступи стосувалися народного вбрання, вишивки та житла румунсько-українського етнічного пограниччя на Закарпатті, а також міжнародного виставкового проєкту «Карпатське бієнале. Графіка дітей та молоді». Музейні співробітники дізналися багато для себе нового, познайомилися з цікавими людьми. Особливо приємно було те, що обговорювався широкий спектр різноманітних питань, які можуть бути цікавими не лише для науковців, а й для пересічного громадянина. Хочу відмітити і той факт, що в рамках проведення Симпозіума відбулося підписання Меморанду про співпрацю між Повітовим музеєм Сату Маре, Румунія, Закарпатським музеєм народної архітектури та побуту, Україна та Археологічним музеєм ім. А. Балагурі Ужгородського національного університету. Окрім того, багатолітня співпраця Повітового музею Сату Маре зі Закарпатським музеєм народної архітектури та побуту матиме продовження у міжнародному грантовому проєкті, реалізація якого розпочнеться невдовзі. Сторонами була підписана Партнерська угода про реалізацію проєкту. На сам кінець хочу висловити щиру подяку організаторам Симпозіуму, зокрема Голові Союзу українців Румунії, депутату парламенту Румунії Миколі-Мирославу Петрецькому та генеральному секретареві Союзу українців Румунії Ірині-Любі Горват за можливість взяти участь в його роботі. Саме завдяки плідній багаторічній діяльності Ірини-Люби Горват румунсько-українські зв’язки постійно розвиваються набирають все нових обрисів. Це є дні добросусідства і міжнародні грантові проєкти, наукові дослідження, видавнича діяльність та редагування великої кількості публікацій, культурно-мистецькі та науково-освітні акції. Пані Люба є своєрідним таким містком, який об’єднує українців по обидва боки кордону. Завдяки її про традиційну народну культуру українців знають у багатьох країнах Європи. Участь у цьому симпозіумі була надзвичайно приємною та корисною. Наш музей сподівається на подальше плідне співробітництво і взаємодію як на особистісному рівні, так і між нашими закладами також СУРом. З нетерпінням будемо чекати на наступні зустрічі!»

    Мирослава Ливч, депутатка Закарпатської обласної ради та керуюча справами Закарпатської обласної ради говорить зокрема про важливість реалізації міжнародних спільних проєктів: «Ми мали унікальну нагоду на Міжнародному симпозіумі на тему «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність» обговорити важливість зміцнення румунсько-українських відносин у сфері освіти, культури, адміністрації та спільного прагнення європейської інтеграції. Наші країни історично пов’язані глибокими, родинними зв’язками, а реалії сьогодення лише підтверджують необхідність подальшого розвитку співпраці між сусідніми країнами. Найпершим та найактуальнішим у нашій взаємовигідній співпраці це реалізація спільним міжнародних проєктів. У наших сторін є певна історія та позитивні результати такої роботи. Тісна співпраця з румунськими партнерами є невід’ємною частиною руху України до європейської інтеграції. Участь у програмах транскордонного співробітництва і також дунайської та транснаціональної програми відкриває нові можливості для спільних проєктів у сфері екології, туризму, медицини та безпеки. Я глибоко переконана, що ці кроки сприятимуть зміцненню економічних та культурних зв’язків між країнами та спільно долати виклики сьогодення. Велика вдячність за організацію такого потрібного і вже неодноразово організованого симпозіуму-форуму, де збираються вчені з Румунії, України, Прольщі, Молдови різні категорії людей і об’єднує їх єдина мета до співпраці між нашими країнами. Я дякую СУРу, а також голові Сату-Марської філії СУРу Любі Горват, яка незважаючи на різні виклики сьогодення об’єднує нас. Вона об’єднує різних категорій людей до спільної мети, до співпраці.»

  • Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    У місті Сату Маре 9-10 грудня 2022 року відбувся ХІ-й
    Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»,
    організований Союзом українців Румунії та Сатумарською філією СуР-у.
    У міжнародному симпозіумі взяли участь майже 120 осіб, в тому числі понад
    60 фахівців, які представляли вищі навчальні заклади, музейні заклади, архівні
    установи, громадські організації, благодійні фонди, загальноосвітні школи
    Румунії та України, а також представники влади Румунії та України та СУР-у. Офіційне
    відкриття відбулося в п’ятницю, 9 грудня, у великій залі засідань Префектури
    Сату-Маре, а власне робота симпозіуму пройшла у відділі мистецтва
    Сату-Марського повітового музею в кількох секціях.

    Головною метою симпозіуму є зміцнення румунсько-українських відносин, висвітлення та розвиток добрих стосунків між науковцями, деталі подає голова Сатумарської організації Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват: «Симпозіум пройшов на
    дуже високому рівні за участі понад 60 науковців Румунії, України та Словаччини,
    представників влади Румунії та України, Союзу українців Румунії.
    Симпозіум охопив кілька важливих частин: вітальні слова високоповажних гостей,
    пленарне засідання високого рівня, на якому були обговорені різні питання
    румунсько-українських відносин та їх подальшу перспективу як на національному,
    так і на регіональному та місцевому рівнях, а потім робота у чотирьох секціях:
    «Археологія, історія, джерелознавство», «Російско-українська війна. Причини,
    хід, наслідки», «Культура і наука», «Мова, література та освіта» Всі доповіді були
    дуже цікаві, що висвітлює високий науково-професійний рівень доповідачів.
    Спеціальним гостем був професор доктор Ужгородського національного університету
    Федір Шандор, який сьогодні проходить службу в лавах ЗСУ та воює на фронті,
    захищаючи Україну. Його виступ стосувався пошуку можливостей для продовження
    освіти під час війни. Представлені доповіді на цьогорічному симпозіумі, як
    зазвичай, будуть видані у збірнику з однойменною назвою
    Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність. Сподіваємось
    на подальшу плідну співпрацю. У рамках симпозіуму відбулося також підписання
    угод про співробітництво між Союзом українців Румунії, з одного боку, та
    Закарпатською обласною радою, Академією культури і мистецтв Закарпатської
    обласної ради, Закарпатським музеєм народної архітектури та побуту та Ямницькою
    сільською радою Івано-Франківської області, з іншого. Підписання угод сприятиме
    подальшому зміцненню відносин між прикордонними регіонами Румунії та України та
    створить нові можливості для їх участі у спільних транскордонних проєктах, що фінансуються
    з європейських фондів. Голова Союзу українців Румунії, депутат Микола-Мирослав
    Петрецький наголосив, що цей симпозіум демонструє важливість добросусідських
    відносин, особливо у нинішньому контексті регіональної безпеки. Він також
    запевнив, що СУР продовжуватиме підтримувати як українських переселенців у
    Румунії, так і внутрішньо-переміщених осіб в Україні.»


    Директор Закарпатського музею народної архітектури та
    побуту, доцент кафедри археології, етнології та
    культурології Ужгородського національного університету, доктор історичних
    наук Василь Коцан, який був одним із модераторів секції «Культура і
    наука», поділився своєми враження від участі у міжнародному симпозіумі в Сату
    Маре:
    «У складі делегації від України 9-10 грудня 2022 року, я разом зі своїми
    колегами по музею, взяв участь у черговому Міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські
    відносини. Історія та сучасність». Наш музей був серед партнерів, які виступили
    організаторами даного заходу. Хочу відмітити, що як і всі попередні цьогорічний
    симпозіум був проведений на високому організаційному та науково-методичному
    рівні. По-друге, хочеться
    відзначити високий науково-професійний рівень доповідачів, які виступали на
    конференції. Всі доповіді містили конкретні результати наукових досліджень,
    вони викликали зацікавленість, позитивну оцінку аудиторії, відбувалися жваві
    дискусії, обговорення тої чи іншої теми, яку пропонував доповідач. Симпозіум
    проходив у формі пленарного та чотирьох секційних засідань. У складі
    української делегації були представники Закарпатського музею народної
    архітектури та побуту, а саме, власне я, Василь Коцан, директор музею,
    Маряна Мегела, заступник директора по науково-освітній роботі та
    Тетяна Сологуб-Коцан, завідувачка відділу освітньо-наукової роботи
    нашого музею. Мені особисто довелось розповідати про українсько-румунські
    паралелі в традиційному народному вбранні Мараморощини, пані Мар’яна Мегела
    піднімала питання про фондову збірку ікон Ужгородського Скансену, яка до речі
    досліджувалася у рамках спільного проєкту міжнародно грантового проєкту нашого
    музею та Повітового музею Сату Маре Румунія, а також Музею української культури
    у місті Свиднику (Словаччина). Тетяна-Сологуб Коцан розповідала про публікації,
    як результат міжнародної співпраці Ужгородського Скансену і Повітового музею
    Сату Маре. Хочу наголосити, що власне міжнародні грантові проєкти одним із
    результатів їх стають завжди спільні наукові видання, що є дуже важливим. Окрім
    того цьогорічний симпозіум для нашого музею є дуже важливим оскільки під час
    його проведення відбулося підписання угоди про співдружність та транскордонне
    співробітництво між Союзом українців Румунії та Закарпатським музеєм народної
    архітектури і побуту на п’ять років. Плідна співпраця між союзом та музеєм
    триває вже багато років, а підписана угода думаю дасть можливість значно
    розширити її діапазон у перспективі поглиблення співпраці з музеями та
    культурними центрами повітів Сату Маре, Марамуреш, участь у фестивалях,
    презентаціях, конференціях, симпозіумах. Важливими напрямами співпраці стануть
    також наукові дослідження традиційної народної культури прикордонних регіонів,
    виставкова, видавнича діяльність. Спільні майбутні міжнародні проєкти будуть
    спрямовані й на зміцнення матеріально-технічної бази нашого музею, доповнення
    музейної експозиції, оновлення фондового та експозиційного обладнання. Хочеться
    висловити щиру подяку в першу чергу голові СУР, депутату Миколі-Мирославу
    Петрецькому, а також генеральному секретареві СУР Ірині-Любі Горват за постійну
    підтримку України та українців, особливо у цей важкий для нас час.
    Румунсько-українські зв’язки постійно розвиваються набирають все нових і нових
    обрисів, це і дні добросусідства і міжнародні грантові проєкти і наукові
    дослідження, видавнича діяльність, редагування великої кількості публікацій, це
    і культурно-мистецькі науково-освітні акції. Саме завдяки цим подіям про
    традиційну народну культуру українців знають далеко за межами України, Румунії,
    у багатьох країнах Європи. Підсумовуючи можемо сказати, що участь у
    цьогорічному симпозіумі була надзвичайно приємною і корисною для нашого музею.
    Наш музей сподівається на подальше плідне співробітництво і взаємодію. Звичайно
    з нетерпінням чекатимемо наступних зустрічей з нашими партнерами, як в Румунії,
    так і в Україні і віримо, що зустрічі на території України вже будуть під
    мирним небом. Дякуємо Румунії й Слава Україні!»


    Директорка Хустської
    спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради Жанна Микитюк
    взяла участь у Міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські відносини. Історія
    та сучасність» з доповіддю «Історія та сьогодення українсько-румунських
    відносин на Хущині Закарпаття»:
    «Я мала за честь виступити
    на пленарному засіданні й продемонструвати відео про сучасне нашої України, яка
    зараз у вогні. Війна дуже змінила наше життя, російська агресія показала хто є
    друзями, а хто є ворогами нашої держави, а відношення справжніх друзів
    закордону тільки покращилось. І цими друзями безсумнівну є румуни, країна
    Румунія, яка першою подала руку допомоги Україні з самого початку війни. На
    симпозіумі були присутні ті, хто роками співпрацює з селом Велятино на
    Закарпатській Хустщині, і саме ці люди, представники влади, громадських
    організацій, представники бізнесу і просто громадяни Румунії були в перші дні
    війни на кордоні з благодійною допомогою українцям. Вже 25 лютого на другий
    день війни я отримала дзвінок від голови Сату-Марської філії СУР, пані
    Ірини-Люби Горват, яка разом з Союзом українців Румунії вже організувала
    гуманітарну допомогу. Тоді її хвилювало лише одне питання: Чим вам допомогти? І
    це є підтвердженням того, що друзі дійсно пізнаються в біді. І румуни є такими
    друзями. Щира вдячність вам усім. В рамках симпозіумі я працювала також в
    секції «Культура і наука», мала доповідь «Історія та сьогодення
    українсько-румунських відносин на Хущині Закарпаття». У своїй доповіді я
    наголосила на великій підтримці Румунії і розповіла про багаторічну співпрацю,
    результативну роботу двох країн: України і Румунії, на прикладу села Велятино
    та Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради. Фото
    та відео презентації найкраще проінформували про історію та сьогодення
    українсько-румунських відносин на Гущині, розпочатої ще у червні 2013
    року під час проведення рок-фестивалю «Велет», де румунські співаки також
    виступали на сцені. Далі були міжнародні зустрічі, симпозіуми, обміни досвідом,
    дні Румунії, Дні Тараса Шевченка. Фестиваль у Велятині «Цвіт вишиванки єднає
    Україну» знайшов своє продовження у Румунії. Ірина-Люба Горват у Тарна Маре
    започаткувала таке свято української вишиванки, яке проходить щороку в травні
    місяці, числені фестивалі та концерти з підтримки традицій та звичаїв,
    демонстрацією національного вбрання, їжі, пісні, танців, це все є прикладом
    нашої двосторонньої співпраці, але найбільшим здобутком є наші міжнародні
    угоди про співпрацю з освітніми закладами, особливо з громадою міста Ардуд та
    Медіяшул Ауріт, з якими реалізуємо спільні європейські проєкти. Щира вдячність
    тим, хто зараз поряд із українцями. Висловлюю вдячність префекту повіту Сату
    Маре Раду Рока, голові Повітової ради Сату Маре Чобо Патакі, депутату
    Парламенту Румунії, голові СУР Миколі-Мирославу Петрецькому, генеральному
    секретарю СУР Ірині-Любі Горват, раднику префекта Раду Янку, меру міста Ардуд,
    з яким маємо спільний транскордонний проєкт «Стежками Пінті» Овіду Маріус Думі,
    меру комуни Тарна Маре Моніці Союбіус, та всім, всім румунам! Вдячність вам,
    шановні румуни, від нас українців!»

  • Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    У місті Сату Маре 9-10 грудня 2022 року відбувся ХІ-й
    Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»,
    організований Союзом українців Румунії та Сатумарською філією СуР-у.
    У міжнародному симпозіумі взяли участь майже 120 осіб, в тому числі понад
    60 фахівців, які представляли вищі навчальні заклади, музейні заклади, архівні
    установи, громадські організації, благодійні фонди, загальноосвітні школи
    Румунії та України, а також представники влади Румунії та України та СУР-у. Офіційне
    відкриття відбулося в п’ятницю, 9 грудня, у великій залі засідань Префектури
    Сату-Маре, а власне робота симпозіуму пройшла у відділі мистецтва
    Сату-Марського повітового музею в кількох секціях.

    Головною метою симпозіуму є зміцнення румунсько-українських відносин, висвітлення та розвиток добрих стосунків між науковцями, деталі подає голова Сатумарської організації Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват: «Симпозіум пройшов на
    дуже високому рівні за участі понад 60 науковців Румунії, України та Словаччини,
    представників влади Румунії та України, Союзу українців Румунії.
    Симпозіум охопив кілька важливих частин: вітальні слова високоповажних гостей,
    пленарне засідання високого рівня, на якому були обговорені різні питання
    румунсько-українських відносин та їх подальшу перспективу як на національному,
    так і на регіональному та місцевому рівнях, а потім робота у чотирьох секціях:
    «Археологія, історія, джерелознавство», «Російско-українська війна. Причини,
    хід, наслідки», «Культура і наука», «Мова, література та освіта» Всі доповіді були
    дуже цікаві, що висвітлює високий науково-професійний рівень доповідачів.
    Спеціальним гостем був професор доктор Ужгородського національного університету
    Федір Шандор, який сьогодні проходить службу в лавах ЗСУ та воює на фронті,
    захищаючи Україну. Його виступ стосувався пошуку можливостей для продовження
    освіти під час війни. Представлені доповіді на цьогорічному симпозіумі, як
    зазвичай, будуть видані у збірнику з однойменною назвою
    Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність. Сподіваємось
    на подальшу плідну співпрацю. У рамках симпозіуму відбулося також підписання
    угод про співробітництво між Союзом українців Румунії, з одного боку, та
    Закарпатською обласною радою, Академією культури і мистецтв Закарпатської
    обласної ради, Закарпатським музеєм народної архітектури та побуту та Ямницькою
    сільською радою Івано-Франківської області, з іншого. Підписання угод сприятиме
    подальшому зміцненню відносин між прикордонними регіонами Румунії та України та
    створить нові можливості для їх участі у спільних транскордонних проєктах, що фінансуються
    з європейських фондів. Голова Союзу українців Румунії, депутат Микола-Мирослав
    Петрецький наголосив, що цей симпозіум демонструє важливість добросусідських
    відносин, особливо у нинішньому контексті регіональної безпеки. Він також
    запевнив, що СУР продовжуватиме підтримувати як українських переселенців у
    Румунії, так і внутрішньо-переміщених осіб в Україні.»


    Директор Закарпатського музею народної архітектури та
    побуту, доцент кафедри археології, етнології та
    культурології Ужгородського національного університету, доктор історичних
    наук Василь Коцан, який був одним із модераторів секції «Культура і
    наука», поділився своєми враження від участі у міжнародному симпозіумі в Сату
    Маре:
    «У складі делегації від України 9-10 грудня 2022 року, я разом зі своїми
    колегами по музею, взяв участь у черговому Міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські
    відносини. Історія та сучасність». Наш музей був серед партнерів, які виступили
    організаторами даного заходу. Хочу відмітити, що як і всі попередні цьогорічний
    симпозіум був проведений на високому організаційному та науково-методичному
    рівні. По-друге, хочеться
    відзначити високий науково-професійний рівень доповідачів, які виступали на
    конференції. Всі доповіді містили конкретні результати наукових досліджень,
    вони викликали зацікавленість, позитивну оцінку аудиторії, відбувалися жваві
    дискусії, обговорення тої чи іншої теми, яку пропонував доповідач. Симпозіум
    проходив у формі пленарного та чотирьох секційних засідань. У складі
    української делегації були представники Закарпатського музею народної
    архітектури та побуту, а саме, власне я, Василь Коцан, директор музею,
    Маряна Мегела, заступник директора по науково-освітній роботі та
    Тетяна Сологуб-Коцан, завідувачка відділу освітньо-наукової роботи
    нашого музею. Мені особисто довелось розповідати про українсько-румунські
    паралелі в традиційному народному вбранні Мараморощини, пані Мар’яна Мегела
    піднімала питання про фондову збірку ікон Ужгородського Скансену, яка до речі
    досліджувалася у рамках спільного проєкту міжнародно грантового проєкту нашого
    музею та Повітового музею Сату Маре Румунія, а також Музею української культури
    у місті Свиднику (Словаччина). Тетяна-Сологуб Коцан розповідала про публікації,
    як результат міжнародної співпраці Ужгородського Скансену і Повітового музею
    Сату Маре. Хочу наголосити, що власне міжнародні грантові проєкти одним із
    результатів їх стають завжди спільні наукові видання, що є дуже важливим. Окрім
    того цьогорічний симпозіум для нашого музею є дуже важливим оскільки під час
    його проведення відбулося підписання угоди про співдружність та транскордонне
    співробітництво між Союзом українців Румунії та Закарпатським музеєм народної
    архітектури і побуту на п’ять років. Плідна співпраця між союзом та музеєм
    триває вже багато років, а підписана угода думаю дасть можливість значно
    розширити її діапазон у перспективі поглиблення співпраці з музеями та
    культурними центрами повітів Сату Маре, Марамуреш, участь у фестивалях,
    презентаціях, конференціях, симпозіумах. Важливими напрямами співпраці стануть
    також наукові дослідження традиційної народної культури прикордонних регіонів,
    виставкова, видавнича діяльність. Спільні майбутні міжнародні проєкти будуть
    спрямовані й на зміцнення матеріально-технічної бази нашого музею, доповнення
    музейної експозиції, оновлення фондового та експозиційного обладнання. Хочеться
    висловити щиру подяку в першу чергу голові СУР, депутату Миколі-Мирославу
    Петрецькому, а також генеральному секретареві СУР Ірині-Любі Горват за постійну
    підтримку України та українців, особливо у цей важкий для нас час.
    Румунсько-українські зв’язки постійно розвиваються набирають все нових і нових
    обрисів, це і дні добросусідства і міжнародні грантові проєкти і наукові
    дослідження, видавнича діяльність, редагування великої кількості публікацій, це
    і культурно-мистецькі науково-освітні акції. Саме завдяки цим подіям про
    традиційну народну культуру українців знають далеко за межами України, Румунії,
    у багатьох країнах Європи. Підсумовуючи можемо сказати, що участь у
    цьогорічному симпозіумі була надзвичайно приємною і корисною для нашого музею.
    Наш музей сподівається на подальше плідне співробітництво і взаємодію. Звичайно
    з нетерпінням чекатимемо наступних зустрічей з нашими партнерами, як в Румунії,
    так і в Україні і віримо, що зустрічі на території України вже будуть під
    мирним небом. Дякуємо Румунії й Слава Україні!»


    Директорка Хустської
    спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради Жанна Микитюк
    взяла участь у Міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські відносини. Історія
    та сучасність» з доповіддю «Історія та сьогодення українсько-румунських
    відносин на Хущині Закарпаття»:
    «Я мала за честь виступити
    на пленарному засіданні й продемонструвати відео про сучасне нашої України, яка
    зараз у вогні. Війна дуже змінила наше життя, російська агресія показала хто є
    друзями, а хто є ворогами нашої держави, а відношення справжніх друзів
    закордону тільки покращилось. І цими друзями безсумнівну є румуни, країна
    Румунія, яка першою подала руку допомоги Україні з самого початку війни. На
    симпозіумі були присутні ті, хто роками співпрацює з селом Велятино на
    Закарпатській Хустщині, і саме ці люди, представники влади, громадських
    організацій, представники бізнесу і просто громадяни Румунії були в перші дні
    війни на кордоні з благодійною допомогою українцям. Вже 25 лютого на другий
    день війни я отримала дзвінок від голови Сату-Марської філії СУР, пані
    Ірини-Люби Горват, яка разом з Союзом українців Румунії вже організувала
    гуманітарну допомогу. Тоді її хвилювало лише одне питання: Чим вам допомогти? І
    це є підтвердженням того, що друзі дійсно пізнаються в біді. І румуни є такими
    друзями. Щира вдячність вам усім. В рамках симпозіумі я працювала також в
    секції «Культура і наука», мала доповідь «Історія та сьогодення
    українсько-румунських відносин на Хущині Закарпаття». У своїй доповіді я
    наголосила на великій підтримці Румунії і розповіла про багаторічну співпрацю,
    результативну роботу двох країн: України і Румунії, на прикладу села Велятино
    та Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради. Фото
    та відео презентації найкраще проінформували про історію та сьогодення
    українсько-румунських відносин на Гущині, розпочатої ще у червні 2013
    року під час проведення рок-фестивалю «Велет», де румунські співаки також
    виступали на сцені. Далі були міжнародні зустрічі, симпозіуми, обміни досвідом,
    дні Румунії, Дні Тараса Шевченка. Фестиваль у Велятині «Цвіт вишиванки єднає
    Україну» знайшов своє продовження у Румунії. Ірина-Люба Горват у Тарна Маре
    започаткувала таке свято української вишиванки, яке проходить щороку в травні
    місяці, числені фестивалі та концерти з підтримки традицій та звичаїв,
    демонстрацією національного вбрання, їжі, пісні, танців, це все є прикладом
    нашої двосторонньої співпраці, але найбільшим здобутком є наші міжнародні
    угоди про співпрацю з освітніми закладами, особливо з громадою міста Ардуд та
    Медіяшул Ауріт, з якими реалізуємо спільні європейські проєкти. Щира вдячність
    тим, хто зараз поряд із українцями. Висловлюю вдячність префекту повіту Сату
    Маре Раду Рока, голові Повітової ради Сату Маре Чобо Патакі, депутату
    Парламенту Румунії, голові СУР Миколі-Мирославу Петрецькому, генеральному
    секретарю СУР Ірині-Любі Горват, раднику префекта Раду Янку, меру міста Ардуд,
    з яким маємо спільний транскордонний проєкт «Стежками Пінті» Овіду Маріус Думі,
    меру комуни Тарна Маре Моніці Союбіус, та всім, всім румунам! Вдячність вам,
    шановні румуни, від нас українців!»

  • Ювілейний симпозіум  «Від Марамурешу до Штюки»

    Ювілейний симпозіум «Від Марамурешу до Штюки»


    У селі Штюка
    Тіміського повіту відбувся 11 вересня 2022 року ювілейний симпозіум «Від Марамурешу до
    Штюки», організований Союзом українців Румунії. Йде мова про виповнення 55
    років відколи до цього села прибули перші українці з Мараморощини, зокрема з сіл Русь Поляни та Кривий у пошуку кращого життя.

    Микола Бензар,
    директор Середно загальноосвітної школи Штюка, де
    викладається українська мова, подає деталі про проведення цього заходу:
    «11 вересня 2022 року
    українці села Штюка Тіміського повіту відзначили 55 років від свого переселення з
    марамороської землі. Свято розпочалося круглим столом, на якому було
    представлено коротку історію українців села Штюка та деякі віхи з історії
    українців Банату. На цьому заході були присутні важливі гості, серед яких голова Союзу українців Румунії, депутат Микола-Мирослав Петрецький, його радник Александру Мочерняк, голова Тiмішcької філії СУРу Юрa Глеба, голова
    Жіночої організації Тіміш Міхаєла Бумбук, представник молодіжної організації
    Тіміш Б’янка Гинда, голова філії Арад Гаврилo Микулайчук. Також взяли участь і
    голови місцевих організацій та інспекторка з української мови у Тіміському повіті Марія Сабо Кондpей. Від організаторів були присутні: мер села Штюка Василь
    Бежeра, я, директор школи Микола Бензер, вчителька Валентина Бензар, та голова місцевої організації СУРу Штюка Сорін Лaвер. 55 років тому переїхали сюди перші українці
    з сіл Русь Поляни та Кривого. Вони шукали кращого життя. Потім вони тут
    працювали, будували нові помешкання, модернізували село. Сьогодні тут
    проживають понад 2200 осіб, тобто більшість українців Банату. У нас тепер
    300 дітей у садочках та школах, а 70 учнів ходять до ліцеях у місто Лугож. Можна
    стверджувати, що ми тут багато працюємо але живемо краще. У своєму виступі пан
    депутат відмітив цінність цієї події. Свято продовжилося концертом
    українських пісень і танців, в якому взяли участь багато виконавців з Банату,
    Арад та Марамурешу. Наше свято було прекрасним.»




    Під час
    круглого столу було представлено історію місцевості, починаючи з 1585 року,
    коли поселення вперше згадується в судовому рішенні щодо права власності на
    територію під назвою Дамбовиця, а пізніше, у 1786-1787 роках, німецькі
    поселенці перейменували його в Ебендорф. До початку 1970-х років більшість
    мешканців були німецького походження, з 1969 року в населеному пункті оселилися
    етнічні українці зокрема з повіту Марамуреш, які на сьогодні становлять
    більшість жителів цього населеного пункту. Більшість етнічних німців емігрувало
    до Німеччини. Нині населене переважно українцями село має назву Штюкa. Ceлo
    Штюкa зазнає повного розвитку і гармонії. Тут було збудовано нові будинки,
    українську православну церкву, будинок культури, середню загальноосвітню школу, звідки
    чимало дітей продовжують навчання в українському відділу Теоретичного ліцею
    імені Юлії Гашдеу в місті Лугожі. Учасники круглого столу також обговорили
    актуальні проблеми, які постають перед громадою, та можливість підтримати
    людей, зберегти традиції та заохотити учнів до вивчення рідної української мови.




    Інспекторка з
    української мови в Тіміському повіті Марія Сабо Кондpей також була присутня на
    святі українців в селі Штюка. Вона родом з Русь Поляни Марамуреського повіту,
    але прибула до Банату 25 років тому: «Участь у симпозіумі під назвою «Від
    Марамурешу до Штюки» відродила глибокі почуття дитинства та юності в мене.
    Організація цього заходу виводить українську ідентичність на перший план: те що
    ми є, ми несемо з собою та несемо вперед. Міграція жителів Марамуреша до Штюки
    протягом понад 55 років принесла цій території цінність та автентичність.
    25 років тому я також приїхала до Банату переважно через клімат, мені більше
    подобається клімат Банату, який тепліший, але я люблю також відпочивати у
    Марамуреші. Коли я переселилася до Банату я взяла зі собою все що було
    українське й передала далі мову, культуру, ідентичність.
    Мій батько, 30 років тому, заснував першу місцеву організацію Союзу
    українців Румунії у селі Бетхаусен. Практично від батьків я навчилася любити
    свою українську рідну мову та культуру. Так як великий український поет Тарас
    Шевченко говорив: «Учітеся, брати мої! Думайте, читайте, І чужому научайтесь, −
    Свого не цурайтесь: Бо хто матір забуває, Того Бог карає», хочу сказати, що хто
    забуває свою мову, хто забуває свою культуру, хто забуває свої предки, той не
    вільний. Українці, які переселилися до Банату, в тому числі до Штюки, вони
    тримають і живуть своєю культурою, традицією, не забувають про своє давнє і
    передають все своїм діточкам. Я думаю, що тут кусочок Марамуреша у Банаті. І ми це показуємо щоденно.»




    Навчає дітей
    українську рідну мову та плекає прадідівські традиції в селі Штюка й вчителька
    Міоара Чінар, яка прибула до Штюки Тіміського повіту з Русь Поляни Марамуреського повіту: «Я викладаю українську мову у початкових класах та
    музику в старших класах вже понад три роки. Я дуже люблю це покликання тому, що
    мені подобається навчати учнів. Я приїхала до Штюки у 2012 році разом з
    чоловіком, який є священником Православної української церкви села Штюка. Мені
    дуже подобається це село, тому що воно багате на традицій та звичаї. Люди
    вірять в Бога, а село дуже гарне з багатьма можливостями. Люди приїхали сюди з
    Русь Поляни, Кривого та Рускови Марамуреського повіту. Село розташоване
    неподалік від міста Лугож, де навчаються учні у коледжах та ліцеях. Я готую
    дитячий гурт «Веселі діточки» і ми беремо участь у багатьох фестивалях та
    конкурсах. Учні отримують призи та дуже задоволені. У неділю, 11 вересня, діточки
    співали на фестивалі наступні пісні: Ой у лузі червона калина, Зеленеє жито, зелене, Ой у гаю при Дунаю. Гурт
    налічує 15 діточок і раз в тиждень робимо репетиції. Я дуже люблю це село та
    школу. Дякую Богові за все, за те, що він мене благословив тут жити.»


    У культурному заході в Штюці взяв участь і вчитель історії Михайло Васильків, який приїхав разом з дружиною, яка за фахом теж вчителька історії, в Тімішоару з Одеси на початку липня. Він поділився своїми враженнями від участі у культурному заході: «Щиро вітаю всіх українців, тих, хто вже давно проживає на румунській землі та є громадянами цієї держави, та українців, що отримують тимчасовий прихисток в Румунії по причині війни, яку розв’язала путінська Росія. Ми були приємно вражені чудовим містом Тімішоара, її архітектурними пам’ятками, парками, доброзичливими жителями Тімішоари, які надали нашій сім’ї, як й багатьом іншим біженцям з України все необхідне для нормального життя. У перші дні перебування в Тімішоарі, за порадами друзів, ми завітали в Український культурний центр. Там ми познайомилися з чудовими людьми, керівником центру паном Юрієм Глебою та його колегами, пані Міхаєлою та Ліліанною. За два місяці перебування в Тімішоарі ми взяли участь у батьох заходах, організованих Союзом українців Румунії, а нещодавно наша, так би мовити українська делегація з Тімішоари, взяла участь у ювілейному симпозіумі «Від Марамурешу до Штюки». Відбувся цей симпозіум у дуже мальовничому цікавому населеному пункті Штюка, яке розташоване недалеко від Тімішоари. Треба сказати, що у ході цього симпозіума ми познайомилися з багатьма керівниками СУРу, зокрема з головою СУРу, депутатом паном Миколою-Мирославом Петрецьким, керівниками осередків СУРу. Також були присутні тут, звичайно, творчі колективи та місцеві жителі. Ми з задоволенням переглянули концертну програму за участю багатьох творчих колективів з різних куточків Румунії. Було дуже приємно, що і старше покоління українців, які оселилися на румунській землі вже десятки років тому, й їх діти та внуки не цураються материнської української мови. Всі концертні номери. а в основному були українські народні пісні, виконані з любов’ю та душевним трепетом. І було по-людськи просто дуже приємно. Мені теж випала честь, я виконав дві пісні (Хрещатик та Я так хочу додому). Одна з них, на жаль, дуже сумна, яка присвячена подіям, які відбуваються в Україні, пісня Павла Зіброва «Я так хочу додому», але ми впевнені, що все таки ми дійсно через деякий час поїдемо додому і на нашій землі буде мир.»








    Слід уточнити,
    що перші українці прибули до Банату ще на початку 20 століття зі Закарпаття та
    Галичини, зокрема з районів Хуст, Мукачево та Міжгір’я. Друга і третя хвиля українського
    населення, яке прибуло до банатського регіону відбулась після Першої та, відповідно, Другої світових війн. Йде мова про біженців, які врятувалися від
    радянської влади. Четверта хвиля еміграції мала місце після 1960 років, зокрема
    під час комуністичного режиму, коли до Банату приїхали українці з Буковини та
    Мараморощини. Можливо слідує п’ята хвиля міграції, а саме переселенців з України, які втекли від війни та знайшли прихисток у Румунії, в
    тому числі у Банаті.

  • Ювілейний симпозіум  «Від Марамурешу до Штюки»

    Ювілейний симпозіум «Від Марамурешу до Штюки»


    У селі Штюка
    Тіміського повіту відбувся 11 вересня 2022 року ювілейний симпозіум «Від Марамурешу до
    Штюки», організований Союзом українців Румунії. Йде мова про виповнення 55
    років відколи до цього села прибули перші українці з Мараморощини, зокрема з сіл Русь Поляни та Кривий у пошуку кращого життя.

    Микола Бензар,
    директор Середно загальноосвітної школи Штюка, де
    викладається українська мова, подає деталі про проведення цього заходу:
    «11 вересня 2022 року
    українці села Штюка Тіміського повіту відзначили 55 років від свого переселення з
    марамороської землі. Свято розпочалося круглим столом, на якому було
    представлено коротку історію українців села Штюка та деякі віхи з історії
    українців Банату. На цьому заході були присутні важливі гості, серед яких голова Союзу українців Румунії, депутат Микола-Мирослав Петрецький, його радник Александру Мочерняк, голова Тiмішcької філії СУРу Юрa Глеба, голова
    Жіночої організації Тіміш Міхаєла Бумбук, представник молодіжної організації
    Тіміш Б’янка Гинда, голова філії Арад Гаврилo Микулайчук. Також взяли участь і
    голови місцевих організацій та інспекторка з української мови у Тіміському повіті Марія Сабо Кондpей. Від організаторів були присутні: мер села Штюка Василь
    Бежeра, я, директор школи Микола Бензер, вчителька Валентина Бензар, та голова місцевої організації СУРу Штюка Сорін Лaвер. 55 років тому переїхали сюди перші українці
    з сіл Русь Поляни та Кривого. Вони шукали кращого життя. Потім вони тут
    працювали, будували нові помешкання, модернізували село. Сьогодні тут
    проживають понад 2200 осіб, тобто більшість українців Банату. У нас тепер
    300 дітей у садочках та школах, а 70 учнів ходять до ліцеях у місто Лугож. Можна
    стверджувати, що ми тут багато працюємо але живемо краще. У своєму виступі пан
    депутат відмітив цінність цієї події. Свято продовжилося концертом
    українських пісень і танців, в якому взяли участь багато виконавців з Банату,
    Арад та Марамурешу. Наше свято було прекрасним.»




    Під час
    круглого столу було представлено історію місцевості, починаючи з 1585 року,
    коли поселення вперше згадується в судовому рішенні щодо права власності на
    територію під назвою Дамбовиця, а пізніше, у 1786-1787 роках, німецькі
    поселенці перейменували його в Ебендорф. До початку 1970-х років більшість
    мешканців були німецького походження, з 1969 року в населеному пункті оселилися
    етнічні українці зокрема з повіту Марамуреш, які на сьогодні становлять
    більшість жителів цього населеного пункту. Більшість етнічних німців емігрувало
    до Німеччини. Нині населене переважно українцями село має назву Штюкa. Ceлo
    Штюкa зазнає повного розвитку і гармонії. Тут було збудовано нові будинки,
    українську православну церкву, будинок культури, середню загальноосвітню школу, звідки
    чимало дітей продовжують навчання в українському відділу Теоретичного ліцею
    імені Юлії Гашдеу в місті Лугожі. Учасники круглого столу також обговорили
    актуальні проблеми, які постають перед громадою, та можливість підтримати
    людей, зберегти традиції та заохотити учнів до вивчення рідної української мови.




    Інспекторка з
    української мови в Тіміському повіті Марія Сабо Кондpей також була присутня на
    святі українців в селі Штюка. Вона родом з Русь Поляни Марамуреського повіту,
    але прибула до Банату 25 років тому: «Участь у симпозіумі під назвою «Від
    Марамурешу до Штюки» відродила глибокі почуття дитинства та юності в мене.
    Організація цього заходу виводить українську ідентичність на перший план: те що
    ми є, ми несемо з собою та несемо вперед. Міграція жителів Марамуреша до Штюки
    протягом понад 55 років принесла цій території цінність та автентичність.
    25 років тому я також приїхала до Банату переважно через клімат, мені більше
    подобається клімат Банату, який тепліший, але я люблю також відпочивати у
    Марамуреші. Коли я переселилася до Банату я взяла зі собою все що було
    українське й передала далі мову, культуру, ідентичність.
    Мій батько, 30 років тому, заснував першу місцеву організацію Союзу
    українців Румунії у селі Бетхаусен. Практично від батьків я навчилася любити
    свою українську рідну мову та культуру. Так як великий український поет Тарас
    Шевченко говорив: «Учітеся, брати мої! Думайте, читайте, І чужому научайтесь, −
    Свого не цурайтесь: Бо хто матір забуває, Того Бог карає», хочу сказати, що хто
    забуває свою мову, хто забуває свою культуру, хто забуває свої предки, той не
    вільний. Українці, які переселилися до Банату, в тому числі до Штюки, вони
    тримають і живуть своєю культурою, традицією, не забувають про своє давнє і
    передають все своїм діточкам. Я думаю, що тут кусочок Марамуреша у Банаті. І ми це показуємо щоденно.»




    Навчає дітей
    українську рідну мову та плекає прадідівські традиції в селі Штюка й вчителька
    Міоара Чінар, яка прибула до Штюки Тіміського повіту з Русь Поляни Марамуреського повіту: «Я викладаю українську мову у початкових класах та
    музику в старших класах вже понад три роки. Я дуже люблю це покликання тому, що
    мені подобається навчати учнів. Я приїхала до Штюки у 2012 році разом з
    чоловіком, який є священником Православної української церкви села Штюка. Мені
    дуже подобається це село, тому що воно багате на традицій та звичаї. Люди
    вірять в Бога, а село дуже гарне з багатьма можливостями. Люди приїхали сюди з
    Русь Поляни, Кривого та Рускови Марамуреського повіту. Село розташоване
    неподалік від міста Лугож, де навчаються учні у коледжах та ліцеях. Я готую
    дитячий гурт «Веселі діточки» і ми беремо участь у багатьох фестивалях та
    конкурсах. Учні отримують призи та дуже задоволені. У неділю, 11 вересня, діточки
    співали на фестивалі наступні пісні: Ой у лузі червона калина, Зеленеє жито, зелене, Ой у гаю при Дунаю. Гурт
    налічує 15 діточок і раз в тиждень робимо репетиції. Я дуже люблю це село та
    школу. Дякую Богові за все, за те, що він мене благословив тут жити.»


    У культурному заході в Штюці взяв участь і вчитель історії Михайло Васильків, який приїхав разом з дружиною, яка за фахом теж вчителька історії, в Тімішоару з Одеси на початку липня. Він поділився своїми враженнями від участі у культурному заході: «Щиро вітаю всіх українців, тих, хто вже давно проживає на румунській землі та є громадянами цієї держави, та українців, що отримують тимчасовий прихисток в Румунії по причині війни, яку розв’язала путінська Росія. Ми були приємно вражені чудовим містом Тімішоара, її архітектурними пам’ятками, парками, доброзичливими жителями Тімішоари, які надали нашій сім’ї, як й багатьом іншим біженцям з України все необхідне для нормального життя. У перші дні перебування в Тімішоарі, за порадами друзів, ми завітали в Український культурний центр. Там ми познайомилися з чудовими людьми, керівником центру паном Юрієм Глебою та його колегами, пані Міхаєлою та Ліліанною. За два місяці перебування в Тімішоарі ми взяли участь у батьох заходах, організованих Союзом українців Румунії, а нещодавно наша, так би мовити українська делегація з Тімішоари, взяла участь у ювілейному симпозіумі «Від Марамурешу до Штюки». Відбувся цей симпозіум у дуже мальовничому цікавому населеному пункті Штюка, яке розташоване недалеко від Тімішоари. Треба сказати, що у ході цього симпозіума ми познайомилися з багатьма керівниками СУРу, зокрема з головою СУРу, депутатом паном Миколою-Мирославом Петрецьким, керівниками осередків СУРу. Також були присутні тут, звичайно, творчі колективи та місцеві жителі. Ми з задоволенням переглянули концертну програму за участю багатьох творчих колективів з різних куточків Румунії. Було дуже приємно, що і старше покоління українців, які оселилися на румунській землі вже десятки років тому, й їх діти та внуки не цураються материнської української мови. Всі концертні номери. а в основному були українські народні пісні, виконані з любов’ю та душевним трепетом. І було по-людськи просто дуже приємно. Мені теж випала честь, я виконав дві пісні (Хрещатик та Я так хочу додому). Одна з них, на жаль, дуже сумна, яка присвячена подіям, які відбуваються в Україні, пісня Павла Зіброва «Я так хочу додому», але ми впевнені, що все таки ми дійсно через деякий час поїдемо додому і на нашій землі буде мир.»








    Слід уточнити,
    що перші українці прибули до Банату ще на початку 20 століття зі Закарпаття та
    Галичини, зокрема з районів Хуст, Мукачево та Міжгір’я. Друга і третя хвиля українського
    населення, яке прибуло до банатського регіону відбулась після Першої та, відповідно, Другої світових війн. Йде мова про біженців, які врятувалися від
    радянської влади. Четверта хвиля еміграції мала місце після 1960 років, зокрема
    під час комуністичного режиму, коли до Банату приїхали українці з Буковини та
    Мараморощини. Можливо слідує п’ята хвиля міграції, а саме переселенців з України, які втекли від війни та знайшли прихисток у Румунії, в
    тому числі у Банаті.

  • Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини»

    Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини»

    Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини», другий захід у рамках Партнерського освітнього проєкту «Дружба без кордонів», відбувся в онлайн-форматі 17 лютого цього року. Партнерами цього заходу виступили: Шкільний Інспекторат Сучавського повіту, Сучавська філія Союзу українців Румунії, Сучавський національний коледж імені Міхая Емінеску, Шербівецька восьмирічна школа, Радівецька восьмирічна школа імені Богдана Воде та Каменська філія Тернавського ліцею імені Василя Богрі з України. У симпозіумі взяли участь педкадри та культурні діячі з Румунії та України, а також голова Союзу українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький, голова Сучавської філії СУР Ілля Саучук, отець Михайло Кобзюк.

    Проєкт був ініційований вчителькою української мови Делією Мартіняк, координатор проєкту, яка розповідає як пройшов Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини»: «Захід проходив у чотирьох розділах: «Українські письменники Буковини», «Українська класика Буковини», «Українські виконавці» та «Презентація місцевих талантів». У розділі «Українські письменники Буковини» були представлені доповіді на темах: «Українські письменники Буковини – панорамний вигляд» – професор Володимир Антофійчук; «Коротка історія українського відділення Сучавського Університету імені Штефана Великого – заслуга двох буковинських письменників» – доцент Анджела Робу; «Корнелій Регуш – модель для сучавських студентів» – Делія Мартіняк; «Степан Ткачук та його відроджена поезія» – отець Михайло Кобзюк; «Михайло Волощук – людина різнобічного таланту» – Антонета Крайнічук; «Іван Кідещук» – Діана Фрасенюк; «Михайло Михайлюк – життя, присвячене перу» – Анка Штюбіану; «Іван Негрюк – зламана доля» – Діана Негрюк Петрару; «Юрій Лукан – крук, якого ніколи не могли вбити» – Сільвія Павлюк; «Василь Цаповець – шербівецький гуморист» – Аліна Мазуряк. Потім, наші колеги з України розповіли про двох відомих українських класиків. Пані Лариса Гаїне представила доповідь «Буковинський кобзарь – Юрій Федькович», а пані Світлана Пантя зачитала доповідь «Ольга Кобилянська – Посол української культури в Румунії та Україні». На заході були представлені доповіді й про буковинських виконавців, Серафима Криган зачитала доповідь «Софію Ротару – Буковинський соловій», а Кароліна Фрумосу доповідь «Назарій Яремчук – легенда української музики». Наприкінці симпозіуму, в розділі «Місцеві таланти», поетеса Олена Чуботару-Ковріг декламувала свої вірші, а молодий співак Павло Борта виконав кілька пісень зі свого репертуару. Симпозіум завершився висновками та подяками професора Володимира Антофійчука та голови Сучавської філії СУР Іллі Саучука. Ми вважаємо, що захід пройшов успішно та цікаво.»

    На симпозіумі «Культурні постаті Буковини» вчителька української мови Балківецької школи Сучавського повіту Анка Штюбіану представила аспекти з життя і творчості українського письменника Румунії Михайла Михайлюка. Анка Штюбіану розповідає чому обрала говорити про Михайла Михайлюка: «По-перше, пан Михайло Михайлюк – уродженець Буковини, знаменита людина, яка невтомно працює на ниві української мови та своїм досвідом збагачує українську культуру. Своєю відданою працею на ниві української мови Михайло Михайлюк бажає забезпечити майбутнє для української літератури. Народився 1 жовтня 1940 року в Руснаках, передмістя Сірета Сучавського повіту в селянській родині середнього класу. Завжди був закоханий у книги та читання літератури, що допомогло йому стати освіченою людиною. Поет, прозаїк, літературознавець, літературний критик, перекладач, журналіст та головний редактор, Михайло Михайлюк вважає, що цитую Мій моральний та професійний обов’язок писати про українців. Він також залишає нащадкам корисні поради відносно рідної ідентичності, цитую Своїм словом і ділом Шевченко виборов для українського народу, для нас, його відгалужень в діаспорі, чільне місце серед народів світу. А ми повинні продовжувати його справу. Тож знайдімо, кожен у своєму серці, місце для його могутнього і розкутого духу, щоб він був із нами завжди. Бо він наша слава, дух, совість і правда. Нам викладачам української мови потрібно відкривати учням сучасних діячів рідної культури, тому що творчість кожного представника української культури є цінна і корисна та завжди можна чомусь навчатись і використовувати. Наші письменники і поети своїми творами розвивають рідну мову, а ми викладачі, черпаючи їз їхнього творчого джерела даруємо учням, майбутнім дорослим, солідні життєві принципи, позитивне ставлення до рідної мови, прищеплюємо бажання розвивати та удосконалювати власну освіту. Таким чином стараємося підготувати майбутніх творців української культури, які б вважалися гідними нащадками своїх попередників. А як може нація чи меншина забезпечити собі майбутнє, як ні за допомогою молодих поколінь, що виховуються у школах. Наші учні це наше майбутнє.»

    За словами вчительки Делії Мартіняк в рамках партнерського проєкту, що стартував у грудні минулого року онлайн-зустріччю, та який впроваджується у період 2021-2022 років, заплановані інщі цікаві заходи. У березні відбудеться захід під назвою «Тарас Шевченко – кобзар української поезії», напередодні великодніх свят буде організований онлайн захід «Великодні свята – збереження традицій та звичаїв», а потім захід «Міхай Емінеску – зірка румунської поезії». Завершиться партнерський проєкт оціночною діяльністю, коли будуть обговорені всі заходи, проведені в рамках проєкту та буде проведено SWOT-аналіз.

    Слід уточнити, що проєкт зосереджений на трьох ключових складових, які
    сприяють збереженню рідної мови та етнічної ідентичності: освіті, культурі та
    традиціях. Проєкт реалізується в навчальних закладах Румунії та України за
    фінансової підтримки Союзу українців Румунії.

  • Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини»

    Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини»

    Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини», другий захід у рамках Партнерського освітнього проєкту «Дружба без кордонів», відбувся в онлайн-форматі 17 лютого цього року. Партнерами цього заходу виступили: Шкільний Інспекторат Сучавського повіту, Сучавська філія Союзу українців Румунії, Сучавський національний коледж імені Міхая Емінеску, Шербівецька восьмирічна школа, Радівецька восьмирічна школа імені Богдана Воде та Каменська філія Тернавського ліцею імені Василя Богрі з України. У симпозіумі взяли участь педкадри та культурні діячі з Румунії та України, а також голова Союзу українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький, голова Сучавської філії СУР Ілля Саучук, отець Михайло Кобзюк.

    Проєкт був ініційований вчителькою української мови Делією Мартіняк, координатор проєкту, яка розповідає як пройшов Міжнародний симпозіум «Культурні постаті Буковини»: «Захід проходив у чотирьох розділах: «Українські письменники Буковини», «Українська класика Буковини», «Українські виконавці» та «Презентація місцевих талантів». У розділі «Українські письменники Буковини» були представлені доповіді на темах: «Українські письменники Буковини – панорамний вигляд» – професор Володимир Антофійчук; «Коротка історія українського відділення Сучавського Університету імені Штефана Великого – заслуга двох буковинських письменників» – доцент Анджела Робу; «Корнелій Регуш – модель для сучавських студентів» – Делія Мартіняк; «Степан Ткачук та його відроджена поезія» – отець Михайло Кобзюк; «Михайло Волощук – людина різнобічного таланту» – Антонета Крайнічук; «Іван Кідещук» – Діана Фрасенюк; «Михайло Михайлюк – життя, присвячене перу» – Анка Штюбіану; «Іван Негрюк – зламана доля» – Діана Негрюк Петрару; «Юрій Лукан – крук, якого ніколи не могли вбити» – Сільвія Павлюк; «Василь Цаповець – шербівецький гуморист» – Аліна Мазуряк. Потім, наші колеги з України розповіли про двох відомих українських класиків. Пані Лариса Гаїне представила доповідь «Буковинський кобзарь – Юрій Федькович», а пані Світлана Пантя зачитала доповідь «Ольга Кобилянська – Посол української культури в Румунії та Україні». На заході були представлені доповіді й про буковинських виконавців, Серафима Криган зачитала доповідь «Софію Ротару – Буковинський соловій», а Кароліна Фрумосу доповідь «Назарій Яремчук – легенда української музики». Наприкінці симпозіуму, в розділі «Місцеві таланти», поетеса Олена Чуботару-Ковріг декламувала свої вірші, а молодий співак Павло Борта виконав кілька пісень зі свого репертуару. Симпозіум завершився висновками та подяками професора Володимира Антофійчука та голови Сучавської філії СУР Іллі Саучука. Ми вважаємо, що захід пройшов успішно та цікаво.»

    На симпозіумі «Культурні постаті Буковини» вчителька української мови Балківецької школи Сучавського повіту Анка Штюбіану представила аспекти з життя і творчості українського письменника Румунії Михайла Михайлюка. Анка Штюбіану розповідає чому обрала говорити про Михайла Михайлюка: «По-перше, пан Михайло Михайлюк – уродженець Буковини, знаменита людина, яка невтомно працює на ниві української мови та своїм досвідом збагачує українську культуру. Своєю відданою працею на ниві української мови Михайло Михайлюк бажає забезпечити майбутнє для української літератури. Народився 1 жовтня 1940 року в Руснаках, передмістя Сірета Сучавського повіту в селянській родині середнього класу. Завжди був закоханий у книги та читання літератури, що допомогло йому стати освіченою людиною. Поет, прозаїк, літературознавець, літературний критик, перекладач, журналіст та головний редактор, Михайло Михайлюк вважає, що цитую Мій моральний та професійний обов’язок писати про українців. Він також залишає нащадкам корисні поради відносно рідної ідентичності, цитую Своїм словом і ділом Шевченко виборов для українського народу, для нас, його відгалужень в діаспорі, чільне місце серед народів світу. А ми повинні продовжувати його справу. Тож знайдімо, кожен у своєму серці, місце для його могутнього і розкутого духу, щоб він був із нами завжди. Бо він наша слава, дух, совість і правда. Нам викладачам української мови потрібно відкривати учням сучасних діячів рідної культури, тому що творчість кожного представника української культури є цінна і корисна та завжди можна чомусь навчатись і використовувати. Наші письменники і поети своїми творами розвивають рідну мову, а ми викладачі, черпаючи їз їхнього творчого джерела даруємо учням, майбутнім дорослим, солідні життєві принципи, позитивне ставлення до рідної мови, прищеплюємо бажання розвивати та удосконалювати власну освіту. Таким чином стараємося підготувати майбутніх творців української культури, які б вважалися гідними нащадками своїх попередників. А як може нація чи меншина забезпечити собі майбутнє, як ні за допомогою молодих поколінь, що виховуються у школах. Наші учні це наше майбутнє.»

    За словами вчительки Делії Мартіняк в рамках партнерського проєкту, що стартував у грудні минулого року онлайн-зустріччю, та який впроваджується у період 2021-2022 років, заплановані інщі цікаві заходи. У березні відбудеться захід під назвою «Тарас Шевченко – кобзар української поезії», напередодні великодніх свят буде організований онлайн захід «Великодні свята – збереження традицій та звичаїв», а потім захід «Міхай Емінеску – зірка румунської поезії». Завершиться партнерський проєкт оціночною діяльністю, коли будуть обговорені всі заходи, проведені в рамках проєкту та буде проведено SWOT-аналіз.

    Слід уточнити, що проєкт зосереджений на трьох ключових складових, які
    сприяють збереженню рідної мови та етнічної ідентичності: освіті, культурі та
    традиціях. Проєкт реалізується в навчальних закладах Румунії та України за
    фінансової підтримки Союзу українців Румунії.

  • Життя як виставка чи виставка як життя

    Життя як виставка чи виставка як життя


    Вони митці, родом з Румунії та Німеччини і під
    час пандемії вони вирішили проводити час разом, як альтернативу пошуку митця, якому заборонено виходити у світ. І коли 12 артисток проводять
    більше часу разом, дедалі більше розмовляючи, готуючи разом, досліджуючи міську
    дельту або поділяючи спільне місце для сну, не дивно, що результатом може стати
    виставка. Як не дивно, ця виставка ілюструє життя: особисте і колективне,
    універсальне та індивідуальне, приватне та публічне, вільний час та творчий час.
    Куратори Катінка Тебекару та Данієла Пелімаріу розповіли в інтерв’ю ВСРР про
    виставку «Staycation» та про проєкт в цілому.


    Катінка Тебекару: «Staycation зародилося в пандемії, тому що всі
    ми, як люди, повинні були знайти простір для відпочинку та перебування у своєму
    власному просторі, залишаючись вдома. Ми розглядали це як зустріч, а не як
    виставку, це був симпозіум, який ми провели у липні, коли приїхали 6 артисток з
    Берліна, і 6 з Румунії та разом з Даніелою Пелімаріу з Sandwich і Рейчел Моносов з CTG Collective,створили ситуацію, в якій ми пробули разом 7 днів, 12 креативних жінок, які
    пекли хліб, гуляли по дельті Вакарешть, багато розмовляли про світ, про те, що стається
    з довкіллям, про пандемію і життя».


    Даніела Пелімаріу розповіла нам, як зібралася
    команда проєкту: «Кожна із трьох партнерок
    у проєкті, я, Катінка та Рейчел, запропонували певну кількість молодих артисток
    з Бухареста та Берліна. Деяких ми краще знали, інших ні, але велике значення
    відіграла інтуїція. І якось органічно сформувалася група і між нами створилися
    якісь зв’язки і якось ці стосунки зміцнювалися. Ця перерва після симпозіуму, що
    сталася в липні, була дуже важливою для групи. Ми також хотіли мати артисток,
    які творять у різних середовищах, на різні теми, які мають різні підходи, тобто ми
    шукали певного типу митців, відданих митців, які хочуть цим займатися в
    довгостроковій перспективі і це видно в їхній практиці та в тому, як вони
    працюють, у тому, як вони спілкуються, у їхньому професіоналізмі».


    Артистки знайшли найкращі способи співпраці та
    спілкування, як розповіла нам Катінка Тебекару: «Я організувала чимало таких проєктів,
    і завжди щось виходило, розчарування, напруженість. Але оскільки тут ми
    обрали артисток за їхню практику, а також за їх поводження як людей, кожна з них будучи елегантна, амбітна, але великодушна
    ми сильно покладалися на ідею сповільнення життя. Це тому що ми зараз відчуваємо,
    що живемо дуже швидко. Так що все, що ми робили, ми робили повільніше: ходили
    на ринок, купували продукти у фермерів, готували разом, розмовляли на важливі
    для групи та універсальні теми, але й на особисті теми, гуляли парком Векерешть.
    Артистка з Тайваню організувала медитацію, в якій ми брали участь у спробі
    спати колективно, мріяти колективно. Це ідея, яка у дорослому віці не так часто
    виникає. Діти завжди сплять разом, а ми, дорослі, ні. Тому ми доклали всіх
    зусиль, аби створити атмосферу, в якій ми могли б відчувати і слухати більше,
    ніж могли робити і говорити, хоча у нас було багато розмов».



    Єн Чун Лін, Ізабелла Фюрнкяс, Лексія Хахтманн,
    Бетан Хьюз, Лера Келемен, Барбара Людде, Катінка Мелаймаре, Рейчел Моносов,
    Данієла Палімаріу, Ана Паску, Йоана Станка, Ана-Марія Штефан – це решта артисток,
    які взяли участь у проєкті. Результати цієї зустрічі можна буде побачити до 12
    лютого в Галереї Данієли Пелімаріу та «Sandwich Malmaison». Що можна там побачити? Данієла Пелімаріу:
    «Інший виставковий простір – це «Sandwich of space», розширення простору «Sandwich», відкритого в 2016
    році. Твори різноманітні в обох приміщеннях, у нас є інсталяції підхідні для
    кожного приміщення, а також живопис, скульптура, кераміка, відеоінсталяція, перформенс
    артистки Катінки Мелаймаре у «Sandwich of Space», у будівлі Мальмезон, на 2-му поверху. Це одна виставка, у двох локаціях.
    На мій погляд вони концептуально не відрізняються одна від іншої. Звичайно, багато
    робіт мають як відправну точку літній досвід і відносини, які тоді виникли,
    багато з них мають чіткі, конкретні посилання на цю групу, число 12 все з’являється
    в багатьох творах або різних зображеннях із нашого спільного досвіду.»



    Виставка є найпомітнішою частиною проєкту та є
    підсумком симпозіуму, що відбувся влітку 2021 року, де учасниці зустрілися та
    ознайомилися з містом-господарем, Бухарестом. Але найважливішим здається те, що
    артистки знайшли функціональний спосіб пережити пандемію, не втрачаючи самих себе.

  • Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    У Сату-Марському повітому
    музеї 10-11 вересня 2021 року пройшов X-й Міжнародний симпозіум
    Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність,
    організований Сату-Марською філією Союзу українців Румунії. Були обговорені
    історичні питання, сучасний стан українсько-румунських відносин та їх подальший
    розвиток.

    ucra-scena-simpozion.jpg


    Голова Сату-Марської філії Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват розповідає як пройшов Міжнародний
    симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»:
    «У симпозіумі взяли участь понад 65 науковців з Румунії та
    України, а також представники Союзу Українців Румунії, місцевої влади Сату Маре
    та органів влади Закарпатської області України, вищих навчальних закладів,
    музейних закладів, громадських організацій, загальноосвітніх шкіл Румунії та
    України, журналісти. Нашими партнерами були Повітова рада Сату Маре,
    Сату-Марський повітовий музей, Ужгородський національний університет,
    Філологічний факультет Клузького університету ім. Бабеша Бояя», Чернівецький
    національний університет імені Юрія Федьковича, Бібліотека ім. Петра Дулфу м.
    Бая Маре, Чернівецький Благодійний фонд «Суспільні ресурси та ініціативи»,
    Всесвітня служба радіо Румунія, Північно-західна газета і Північно-західне
    телебачення, Сату Маре. Виступили з привітальними словами голова Союзу українців Румунії, депутат
    Микола
    Мирослав Петрецький,
    префект повіту Сату Маре Тамаш Ференц Альтфаттер, голова Закарпатської обласної державної
    адміністрації АнатолійПолосков,
    заступник голови Закарпатської облради Василь Іванчо, мер міста Сату-Маре Габор Керескені, директор
    Повітового музею Сату Маре Лівіу Марта. Упродовж двох
    днів дискусії пройшли у двох розділах: «Історія, політологія і міжнародні
    відносини»та «Археологія, етнологія та культурологія». Науковий рівень симпозіуму був дуже
    високий. Учасники симпозіуму представили дуже цікаві доповіді, які
    вже були надруковані у першій частині збірнику з однойменною назвою
    «Румунсько-українські відносини Історія та сучасність в серпні 2021 року, а
    інші будуть надруковані у другій частині збірнику сподіваємося до кінця року
    2021 або на початку 2022 року.»


    ucra-participanti-simpozion.jpg




    Головною метою
    симпозіуму є зміцнення румунсько-українських відносин, висвітлення та розвиток
    добрих стосунків між науковцями, ствердила голова Сату-Марської філії Союзу
    українців Румунії Ірина-Люба Горват, яка додала:
    «Симпозіум «Румунсько-українські відносини.
    Історія та сучасність» без сумніву є новим словом у комплексному дослідженні
    історичних, політичних та культурних зв’язків між двома дружніми країнами,
    стимулом до нових наукових досягнень.Кожний його етап і кожне видання збірника з однойменною
    назвою приносять нові гучні імена вчених, відкривають маловідомі теми,
    історичні факти, які ще вчора були таємницею. Це науковий прогрес, до якого ми всі повинні прагнути. Починаючи з 2015 року Союз
    українців Румунії повністю підтримує морально, науково та фінансово організацію
    симпозіуму і робить можливим видання збірника «Румунсько-українські відносини.
    Історія та сучасність». З цієї нагоди дякуємо керівництву Союзу українців Румунії та голові СУР, пану депутату Миколі Мирославу Петрецькому,
    та сподіваємось, що і далі будемо користуватися такою з підтримкою.»

    Директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту,
    кандидат історичних наук Василь Коцан
    поділився
    своїми враженнями від участі у міжнародному симпозіум
    і та підбив підсумки роботи секції, в
    якій він взяв участь:
    «У міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські
    відносини. Історія та сучасність»беру
    участь вже п’ятий рік поспіль. Хочу
    відмітити, що цьогорічний симпозіум, як і попередній бу проведений на високому
    рівні, як з боку організаторів, так і з боку учасників. Захід вирізнявся як
    завжди масштабністю. Слід відзначити високий науково-професійний рівень
    доповідачів на цьому симпозіумі. Всі доповіді містили конкретні результати
    наукових досліджень, вони викликали зацікавленість, позитивну оцінку аудиторії.
    Симпозіум був дуже добре організований, проходив у формі пленарного, а також
    двох секційних занять. У секції, у якій вдалося мені взяти участь були
    представлені доповіді з питань розвитку сучасного стану археології, етнології,
    народознавста, філології, зокрема фольклористики. Цікавими були доповіді наших
    львівських колег, присвячені екологічним проблемам сучасності у прикордонних
    регіонах України та Румунії. Досить жвавими були обговорення тих доповідей, які
    стосувалися традиційної народної культури прикордонного регіону, зокрема у них
    мова йшла про важливість наукових комплексних експедицій у формуванні фондових
    колекцій музею, у виховуванні студентської молоді навичок щодо збору польового
    етнографічного матеріалу, опису пам’яток, артефактів старовинне. Також студенти
    під час експедиції мають змогу вивчати різні аспекти матеріальної духовної
    культури, що фактично потім стає їм у пригоді вже у їх професійній
    діяльності. Також були цікаві доповіді про народну магію, демонологію. Цікавими
    були статистичні дані наведені у доповіді що стосувалася сімейно-шлюбних
    відносин і так далі. На особливу увагу заслуговує як завжди під час даного
    симпозіуму така тепла сімейна атмосфера. У такій неформальній обстановці
    дискусії продовжувалися і поза межами роботи секції. Всі науковці радо
    обмінювалися досвідом, результатами власних досліджень і вимальовували для себе можливість
    подальшої співпраці не тільки у рамках даного симпозіуму а й в цілому у науково
    дослідній роботі. Хочу висловити щиру подяку організаторам симпозіуму, зокрема
    панові голові Союзу українців Румунії Миколі Мирославу Петрецькому та генеральному
    секретареві СУР Ірині-Любі Горват за можливість брати участь у роботі
    симпозіуму. Для мене особисто участь у симпозіумі була надзвичайно приємною та
    корисною. Я особисто і наш музей – Ужгородський Скансен сподіваємось на
    подальшу плідну співпрацю, співробітництво і взаємодію, як на особистому, так і
    між нашими закладами. І зрозуміло з нетерпінням чекатимемо наступних
    зустрічей.»

    ucra-auditoriu-simpozion.jpg




    Професор Національного
    лісотехнічного університету України, завідувач кафедри екологічної економіки (місто Львів) Іван Дубович розповідає
    про важливість цього
    наукового симпозіуму:
    «Уважаю, що цей захід був проведений на високому організаційному і фаховому
    рівні. Під час пленарних і секційних засідань обговорювались важливі питання
    румунсько-українських відносин. Проблеми, які обговорювались на X-му Міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські
    відносини: історія та сучасність» дають можливість науковцям з України, Румунії
    та інших держав спільно аналізувати важливі аспекти історичного та сучасного
    характеру різних сфер людської діяльності, а на їх основі розробляти ефективну,
    взаємовигідну міжнаціональну стратегію розвитку, де б були враховані інтереси
    всіх громадян та відображені добросусідські румунсько-українські відносини на
    всіх рівнях (національному, регіональному, локальному, транскордонному).
    Необхідно зазначити, що на основі результатів симпозіуму, на високому фаховому
    рівні опубліковані наукові статті у науковому збірнику «Румунсько-українські
    відносини: історія та сучасність», Х-ий випуск. Головним редактором цього збірника
    є Ірина Люба Горват.»




    Голова
    Сату-Марської філії Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват подає деталі про
    збірник «Румунсько-українські відносини. Історія та
    сучасність»
    : «Черговий випуск
    міжнародного наукового збірника «Румунсько-українські відносини. Історія та
    сучасність», присвячений актуальним і малодослідженим проблемам історії,
    політології, етнографії та мовознавства. Статті, які
    відібрані для публікації в рецензованому виданні, відзначаються науковою
    новизною, значною кількістю використаних джерел, переважна більшість з яких
    уводиться до наукового обігу вперше. Наукові статті та повідомлення, поміщені
    на сторінках рецензованого збірника, відзначаються актуальністю і науковою
    новизною піднятих проблем. Вони написані на основі значної кількості архівних
    та опублікованих документів, спогадів очевидців, матеріалів різноманітних
    етнологічних наукових експедицій. Вражає географія вищих навчальних закладів та
    наукових установ – Клузький університет імені Бабеша-Бояя (Румунія),
    Жешувський університет (Республіка Польща), Національний авіаційний
    університет, Львівський національний університет імені Івана Франка,
    Національний лісотехнічний університет, Мелітопольський державний університет
    імені Богдана Хмельницького, Ужгородський національний університет,
    Чернівецький регіональний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації
    працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
    державних підприємств, установ та організацій (Україна). Хочеться подякувати
    вченим, які гідно представили вищеназвані авторитетні наукові центри Румунії,
    Польщі та України. Теплих слів заслуговують наукові співробітники Повітового
    музею Сату Маре і Закарпатського музею народної архітектури та побуту
    Закарпатської обласної ради, які вже упродовж багатьох років радують читачів
    ґрунтовними розвідками з етнології та культурознавства.»

  • Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»

    У Сату-Марському повітому
    музеї 10-11 вересня 2021 року пройшов X-й Міжнародний симпозіум
    Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність,
    організований Сату-Марською філією Союзу українців Румунії. Були обговорені
    історичні питання, сучасний стан українсько-румунських відносин та їх подальший
    розвиток.

    ucra-scena-simpozion.jpg


    Голова Сату-Марської філії Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват розповідає як пройшов Міжнародний
    симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність»:
    «У симпозіумі взяли участь понад 65 науковців з Румунії та
    України, а також представники Союзу Українців Румунії, місцевої влади Сату Маре
    та органів влади Закарпатської області України, вищих навчальних закладів,
    музейних закладів, громадських організацій, загальноосвітніх шкіл Румунії та
    України, журналісти. Нашими партнерами були Повітова рада Сату Маре,
    Сату-Марський повітовий музей, Ужгородський національний університет,
    Філологічний факультет Клузького університету ім. Бабеша Бояя», Чернівецький
    національний університет імені Юрія Федьковича, Бібліотека ім. Петра Дулфу м.
    Бая Маре, Чернівецький Благодійний фонд «Суспільні ресурси та ініціативи»,
    Всесвітня служба радіо Румунія, Північно-західна газета і Північно-західне
    телебачення, Сату Маре. Виступили з привітальними словами голова Союзу українців Румунії, депутат
    Микола
    Мирослав Петрецький,
    префект повіту Сату Маре Тамаш Ференц Альтфаттер, голова Закарпатської обласної державної
    адміністрації АнатолійПолосков,
    заступник голови Закарпатської облради Василь Іванчо, мер міста Сату-Маре Габор Керескені, директор
    Повітового музею Сату Маре Лівіу Марта. Упродовж двох
    днів дискусії пройшли у двох розділах: «Історія, політологія і міжнародні
    відносини»та «Археологія, етнологія та культурологія». Науковий рівень симпозіуму був дуже
    високий. Учасники симпозіуму представили дуже цікаві доповіді, які
    вже були надруковані у першій частині збірнику з однойменною назвою
    «Румунсько-українські відносини Історія та сучасність в серпні 2021 року, а
    інші будуть надруковані у другій частині збірнику сподіваємося до кінця року
    2021 або на початку 2022 року.»


    ucra-participanti-simpozion.jpg




    Головною метою
    симпозіуму є зміцнення румунсько-українських відносин, висвітлення та розвиток
    добрих стосунків між науковцями, ствердила голова Сату-Марської філії Союзу
    українців Румунії Ірина-Люба Горват, яка додала:
    «Симпозіум «Румунсько-українські відносини.
    Історія та сучасність» без сумніву є новим словом у комплексному дослідженні
    історичних, політичних та культурних зв’язків між двома дружніми країнами,
    стимулом до нових наукових досягнень.Кожний його етап і кожне видання збірника з однойменною
    назвою приносять нові гучні імена вчених, відкривають маловідомі теми,
    історичні факти, які ще вчора були таємницею. Це науковий прогрес, до якого ми всі повинні прагнути. Починаючи з 2015 року Союз
    українців Румунії повністю підтримує морально, науково та фінансово організацію
    симпозіуму і робить можливим видання збірника «Румунсько-українські відносини.
    Історія та сучасність». З цієї нагоди дякуємо керівництву Союзу українців Румунії та голові СУР, пану депутату Миколі Мирославу Петрецькому,
    та сподіваємось, що і далі будемо користуватися такою з підтримкою.»

    Директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту,
    кандидат історичних наук Василь Коцан
    поділився
    своїми враженнями від участі у міжнародному симпозіум
    і та підбив підсумки роботи секції, в
    якій він взяв участь:
    «У міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські
    відносини. Історія та сучасність»беру
    участь вже п’ятий рік поспіль. Хочу
    відмітити, що цьогорічний симпозіум, як і попередній бу проведений на високому
    рівні, як з боку організаторів, так і з боку учасників. Захід вирізнявся як
    завжди масштабністю. Слід відзначити високий науково-професійний рівень
    доповідачів на цьому симпозіумі. Всі доповіді містили конкретні результати
    наукових досліджень, вони викликали зацікавленість, позитивну оцінку аудиторії.
    Симпозіум був дуже добре організований, проходив у формі пленарного, а також
    двох секційних занять. У секції, у якій вдалося мені взяти участь були
    представлені доповіді з питань розвитку сучасного стану археології, етнології,
    народознавста, філології, зокрема фольклористики. Цікавими були доповіді наших
    львівських колег, присвячені екологічним проблемам сучасності у прикордонних
    регіонах України та Румунії. Досить жвавими були обговорення тих доповідей, які
    стосувалися традиційної народної культури прикордонного регіону, зокрема у них
    мова йшла про важливість наукових комплексних експедицій у формуванні фондових
    колекцій музею, у виховуванні студентської молоді навичок щодо збору польового
    етнографічного матеріалу, опису пам’яток, артефактів старовинне. Також студенти
    під час експедиції мають змогу вивчати різні аспекти матеріальної духовної
    культури, що фактично потім стає їм у пригоді вже у їх професійній
    діяльності. Також були цікаві доповіді про народну магію, демонологію. Цікавими
    були статистичні дані наведені у доповіді що стосувалася сімейно-шлюбних
    відносин і так далі. На особливу увагу заслуговує як завжди під час даного
    симпозіуму така тепла сімейна атмосфера. У такій неформальній обстановці
    дискусії продовжувалися і поза межами роботи секції. Всі науковці радо
    обмінювалися досвідом, результатами власних досліджень і вимальовували для себе можливість
    подальшої співпраці не тільки у рамках даного симпозіуму а й в цілому у науково
    дослідній роботі. Хочу висловити щиру подяку організаторам симпозіуму, зокрема
    панові голові Союзу українців Румунії Миколі Мирославу Петрецькому та генеральному
    секретареві СУР Ірині-Любі Горват за можливість брати участь у роботі
    симпозіуму. Для мене особисто участь у симпозіумі була надзвичайно приємною та
    корисною. Я особисто і наш музей – Ужгородський Скансен сподіваємось на
    подальшу плідну співпрацю, співробітництво і взаємодію, як на особистому, так і
    між нашими закладами. І зрозуміло з нетерпінням чекатимемо наступних
    зустрічей.»

    ucra-auditoriu-simpozion.jpg




    Професор Національного
    лісотехнічного університету України, завідувач кафедри екологічної економіки (місто Львів) Іван Дубович розповідає
    про важливість цього
    наукового симпозіуму:
    «Уважаю, що цей захід був проведений на високому організаційному і фаховому
    рівні. Під час пленарних і секційних засідань обговорювались важливі питання
    румунсько-українських відносин. Проблеми, які обговорювались на X-му Міжнародному симпозіумі «Румунсько-українські
    відносини: історія та сучасність» дають можливість науковцям з України, Румунії
    та інших держав спільно аналізувати важливі аспекти історичного та сучасного
    характеру різних сфер людської діяльності, а на їх основі розробляти ефективну,
    взаємовигідну міжнаціональну стратегію розвитку, де б були враховані інтереси
    всіх громадян та відображені добросусідські румунсько-українські відносини на
    всіх рівнях (національному, регіональному, локальному, транскордонному).
    Необхідно зазначити, що на основі результатів симпозіуму, на високому фаховому
    рівні опубліковані наукові статті у науковому збірнику «Румунсько-українські
    відносини: історія та сучасність», Х-ий випуск. Головним редактором цього збірника
    є Ірина Люба Горват.»




    Голова
    Сату-Марської філії Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват подає деталі про
    збірник «Румунсько-українські відносини. Історія та
    сучасність»
    : «Черговий випуск
    міжнародного наукового збірника «Румунсько-українські відносини. Історія та
    сучасність», присвячений актуальним і малодослідженим проблемам історії,
    політології, етнографії та мовознавства. Статті, які
    відібрані для публікації в рецензованому виданні, відзначаються науковою
    новизною, значною кількістю використаних джерел, переважна більшість з яких
    уводиться до наукового обігу вперше. Наукові статті та повідомлення, поміщені
    на сторінках рецензованого збірника, відзначаються актуальністю і науковою
    новизною піднятих проблем. Вони написані на основі значної кількості архівних
    та опублікованих документів, спогадів очевидців, матеріалів різноманітних
    етнологічних наукових експедицій. Вражає географія вищих навчальних закладів та
    наукових установ – Клузький університет імені Бабеша-Бояя (Румунія),
    Жешувський університет (Республіка Польща), Національний авіаційний
    університет, Львівський національний університет імені Івана Франка,
    Національний лісотехнічний університет, Мелітопольський державний університет
    імені Богдана Хмельницького, Ужгородський національний університет,
    Чернівецький регіональний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації
    працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
    державних підприємств, установ та організацій (Україна). Хочеться подякувати
    вченим, які гідно представили вищеназвані авторитетні наукові центри Румунії,
    Польщі та України. Теплих слів заслуговують наукові співробітники Повітового
    музею Сату Маре і Закарпатського музею народної архітектури та побуту
    Закарпатської обласної ради, які вже упродовж багатьох років радують читачів
    ґрунтовними розвідками з етнології та культурознавства.»

  • Міжнародний науковий симпозіум  в м. Клуж-Напока

    Міжнародний науковий симпозіум в м. Клуж-Напока

    Протягом двох днів у травні, у Клуж-Напоці, проходив
    Міжнародний Симпозіум «100 років клузькій славістиці». У 2019 році університет
    імені Бабеш-Бойоя святкує 100-річчя від свого заснування. Чисельні факультети
    цього університету відзначили цю круглу дату культурно-науковими та
    артистичними заходами. Кафедра слов’янських мов і літератур присвятила цій
    історичній події цьогорічний 11-ий випуск Міжнародного Наукового Симпозіуму
    «Діалог славістів на початку ХХІ століття». Її головними організаторами стали
    працівники кафедри за фінансової підтримки Інституту польської мови, що у
    Бухаресті. Культурну програму заходу забезпечило керівництво російського Центру
    культури. Партнером мас-медіа стало місцеве телебачення TVRCluj.




    На урочистому відкритті симпозіуму слова вітання
    прозвучали від керівництва університету, факультету та кафедри. Заступник
    декана філологічного факультету, доктор Левенте Т. Сабо виділив: «помітними і важливими є традиції славістики
    з точки зору університету, як установи. Створення цієї кафедри та її яскравий
    розвиток, в тому числі всіх 3-ьох мов-складників – російської, української та
    польської – вказує на постійну підтримку університету цих спеціальностей.»




    Окреслюючи мету загального розвитку університету і
    кафедри славістики зокрема, він наголосив: «Ми думаємо про майбутнє цього факультету, як про майбутній
    інтелектуальний центр, який сприяє широкій інтернаціоналізації. Міжнародна
    конференція, на якій знаходяться і колишні педагоги і колишні учні цієї
    кафедри, а також дійсні викладачі і студенти, іноземні дослідники, зацікавлені
    нашим заходом, є найкращим зразком такого центру, її своєрідним інтелектуальним
    обличчям…» «Нам важливо створити можливості, за допомогою яких ми зможемо
    стати базою для тих, хто зацікавлений у створенні нових або участі у вже
    існуючих міжуніверситетських наукових програмах, у створенні можливості для
    налагодження особистих і ділових стосунків, які б могли стати початками
    професійного співтовариства для всіх зацікавлених.»- підкреслив він. На
    завершення пан доцент висловив надію, що «святкування
    100-річчя стане чудовою нагодою як для громади тутешніх славістів так і для
    гостей з-за кордону обдумати плани на майбутнє, та й чому б ні – помріяти про
    сценарії, способи і методи розвитку цього відділу філології у наступні 100
    років.»




    Голова кафедри слов’янських мов і літератур пані Каталін
    Балаж після слів подяки всім за присутність, коротко описала розвиток
    очолюваної кафедри з історичної та науково-професійної точок зору. Вона
    зупинилася дещо детальніше на переліку досягнень 5-ти особистостей клузької
    славістики і лінгвістики: Сільвіу Драгоміра, Йосипа Поповіча, Теодора Капідана,
    Еміля Петровіча та Івана Петруца. Каталін Балаж зазначила, що «згадуючи дослідження тих, хто був або ще є викладачем на цій кафедрі, за
    її столітнє існування можна говорити про такі напрямки: словянсько-румунські
    мовні відносини, діалектологія, топонімія, слов’янська ономастика, фонетика,
    румунсько-російська-українська інтерференція, українські говірки і культура
    української громади у Румунії, дослідження по сучасній українській і російській
    мовах та літератур». Крім того вона звернула увагу на зростаючу
    зацікавленість викладачів до питання лінгвістичної карти світу та до
    перекладацької діяльності з української та російської мов. Було також згадано
    про два наукових видання при кафедрі та про появу і роботу двох центрів
    культури – Центр польської мови і культури (2003 рік) та Центр російської мови
    і культури (2011 рік). «Розповідь про
    роботу нашої кафедри не була б повною, якщо не згадати чисельні
    науково-культурні події, організовані відділом української мови та літератури»
    – виділила доповідач.




    За словами
    організаторів цього року на симпозіумі були присутні делегації з Болгарії, Угорщини,
    Італії, Польщі, Російської Федерації, України, Казахстану та Фінляндії. У
    декількох залах йшли засідання, розділені за тематикою на 5-ть відділів: лінгвістика,
    література, література й культура, діалог між культурами, міжнародний діалог. Місцеву
    україністику на симпозіумі представили всі викладачі українського відділення Клузького
    університету, виступивши з роботами у відділі лінгвістики та діалогу між
    культурами. Крім того зі столиці Румунії приїхав з доповіддю активний діяч
    української громади, письменник, перекладач та публіцист М.Г.Траїста. З іншої
    столиці, Києва, прибув до Клужу один з найпостійніших учасників цього симпозіуму
    – доктор філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства класичної
    філології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, пан
    С.М.Лучканин. Не дивлячись на відстань та інші перешкоди цей шанувальник
    румунської культури, викладач румунської мови та перекладач, завжди приймає
    участь у діяльності клузького симпозіуму, підтримує тісні зв’язки з
    педогогічною елітою та представниками української меншини. З цікавими
    дослідженнями в галузі української літератури та мовознавства завітала з
    України делегація із Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці
    ІІ (Берегово). Приємною несподіванкою стала присутність на симпозіумі
    викладачів українського походження з Варшавського університету. Ростислав
    Крамар, кандидат філологічних наук, викладач Варшавського університету, Кафедра
    міжкультурних досліджень Центрально-Східної Європи та Руслана Крамар, магістр української та
    англійської філології, викладач на тій самій кафедрі приїхали з темами
    пов’язаними з українською літературою кінця ХІХ – початку ХХ століть.




    Учасники цьогорічного
    злету славістів на завершення дякували за гостинність, відзначали вдалу
    організацію, були «приємно здивовані
    архітектурою міста та його багатокультурністю». Вони використовували весь
    вільний час для обміну інформацією, враженнями та точками зору, конструктивними
    поправками та дружніми порадами. А організатори вже розповідали про нові плани
    та запрошували на святкування 20-ти річчя від заснування Відділу української
    мови та літератури, а також на черговий Міжнародний Науковий Симпозіум. Без
    перебільшення можна сказати, що на визнаних і досвідчених фахівців-славістів, а
    також на початківців у цьому науковому напрямку, на тих, хто не раз вже тут був
    і на тих, хто тільки планує, завжди чекають в омолодженому Клуж-Напоці
    шанувальники і дослідники, місцева інтелектуальна еліта, зацікавлені студенти
    та члени української громади.



    Автор : Сенишин Ольга

  • Підсумки наукового симпозіуму в Сату Маре

    Підсумки наукового симпозіуму в Сату Маре

    З 8 по 10 березня поточного року в Повітовому музеї Сату Маре пройшов IX-й випуск Міжнародного симпозіуму «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність», організований Союзом українців Румунії та Сатумарською філією СуР-у. Були обговорені історичні питання, сучасний стан українсько-румунських відносин та їх подальший розвиток.

    Симпозіум пройшов на
    дуже високому рівні за участі 70 науковців Румунії, України та Словаччини та охопив кілька важливих частин: вітальні слова високоповажних гостей, пленарне засідання високого рівня, на якому були обговорені різні
    питання румунсько-українських відносин та їх
    подальшу перспективу як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях та робота у трьох секціях: «Археологія,
    джерелознавство, історія», «Політологія, етнологія, державне управління» та
    «Мовознавство, літературознавство, освіта і мистецтво». У рамках
    симпозіуму також був організований захід, присвячений 205-й річниці з дня
    народження Тараса Шевченка. Відбулося покладання квітів до погруддя
    Тараса Шевченка в парку ім. Васіле Лукачу, а потім у конференц-залі Сатумарського повітового музею прозвучали
    цікаві доповіді про життя і творчість Великого Кобзаря та
    пройшов урочистий концерт.


    sectia-arheologie-studiul-surselor-istorie.png

    Робота секції «Археологія, джерелознавство, історія»




    Ми
    запросили вчителя української мови Євсебія Фрасенюка з Негостини Сучавського
    повіту підбити підсумки роботи секції «Археологія, джерелознавство, історія», в
    якій він взяв участь з доповіддю: Свідчення французького посла Гильбера
    де-Ланноа про русько-молдовські відносини. Ось, що він сказав: Я брав
    участь у секції «Археологія, джерелознавство, історія» і для мене це було дуже цікаво, тому що я за фахом
    філолог, але кохаю історію з приводу того, що історія дає можливість пізнати
    правильно минущину а на основі цього пізнання ми можемо оцінити правильно сучасне і проектувати правильно майбутнє, як для нас,
    так і для наших потомків. Доповіді, які були представлені фахівцями історії та археології, як з румунської сторони, так і з української сторони, були дуже
    цікавими, тому що заходи, які вони розгортали і розгортають вже роки підряд
    спільними силами, це є теми, які цікавлять обидва народи. З точки археології,
    наприклад цікаві були доповіді, в яких фахівці-археологи відкрили такі
    розкопки, які знаходяться на самому кордоні між Румунією та Україною. Так
    сталося, що половина розкопок була на території України, а друга половина на
    території Румунії. І таким чином вони дійшли висновку, що наші прапрадіди
    творили спільно певну давню культуру. Думаю, що вже IX-ий
    випуск цього Міжнародного симпозіуму є корисний тим, що беруть участь фахівці,
    а вони подають всім учасникам дуже корисні інформації й для сьогодення.
    Наприклад, правильне пізнання історії, даних археології, як України, так і
    Румунії дають можливість взаємно пізнати одні одних, і на основі такого
    правильного пізнання можуть розгортатися надалі правильні відносини між обома
    народами.


    sectia-stiinte-politice-etnografie-administrare-publica.png

    Робота секції «Політологія, етнологія, державне управління»


    Професор
    Національного лісотехнічного університету України, завідувач кафедри екологічної економіки Іван
    Дубович був модератором секції
    «Політологія, етнологія, державне управління». Він виступив з доповіддю «Сучасні еколого-економічні
    проблеми реалізації сталого природокористування у прикордонних регіонах України
    і Румунії» та підбив підсумки роботи вищезгаданої секції: Я переконався, що всі доповіді, які ми слухали на другій
    секції викликали великий інтерес, тому що обговорювалися питання політичних
    партій, порівнювали з румунською системою, які є відмінності у цьому контексті,
    були теми пов’язані з міграцією в
    Європі, були теми пов’язані з освітою
    на транскордонному рівні, співпраця у різних напрямах. Моя доповідь, наприклад, полягала на сучасних еколого-екологічних проблемах щодо реалізації концепції
    сталого розвитку у прикордонних регіонах України і Румунії. Ми, кожна людина
    маємо розуміти, як ми маємо розвивати економіку, щоб враховувати наші інтереси
    сьогодні, щоб забезпечити наші потреби у сьогоднішній час для нашого покоління,
    але ми зобов’язані враховувати й
    інтереси наступних поколінь. Насправді, ми можемо спостерігати, й в Україні, й в
    Румунії, різні організації або політичні партії, урядовців коли виступають вони
    ставлять акцент, як правило, на соціально-економічні аспекти. Я не заперечую,
    це теж важливо, але дуже мало, дуже рідко ми чуємо такі питання, які б
    стосувалися міждисциплінарного еколого-економічного питання. Має бути звернено увагу
    зокрема на умови природного ресурсу, природних умов для проживання населення в
    кожному окремому регіоні й зокрема, якщо говорити про прикордонні території, які між між двома державами мають тісно співпрацювати й враховувати інтереси
    одна держава іншої держави сусідньої. Я буду завжди підтримувати, буду радий
    брати участь у таких заходах, буду запрошувати своїх колег, які мають
    напрацювання у цій сфері щоби долучили свої праці, наукові пропозиції щодо
    співробітництва між двома сусідніми державами на всіх рівнях, тому що, дійсно, Україна, яка інтегрується в ЄС зобов’язана дуже тісно співпрацювати зі сусідніми державами
    тими, якими сьогодні вже є членами ЄС і зокрема тими, які готові поділитися
    своїм досвідом, готові різними методами сприяти євроінтеграції України і це
    надзвичайне значення має для України і думаю, що і для Румунії, бо Румунія теж
    хоче мати сусіда у дуже тісних відносинах у всіх сферах людської діяльності.


    sectia-limba-literatura-educatie-arta.png

    Робота секції «Мовознавство, літературознавство, освіта і мистецтво»




    У секції «Мовознавство, літературознавство,
    освіта і мистецтво» модератором був професор
    Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, почесний
    доктор Сучавського університету «Штефан чел Маре» Володимир Антофійчук, який виступив з довідю «Українсько-румунські та
    румунсько-українські відносини у світлі журналу «Батава». Ось
    як він підсумував роботи
    цієї секції: Я хотів би підкреслити ту повагу, той своєрідний борг України перед українцями
    Румунії, особливо у тому плані, що тут у Румунії силами місцевих у
    країнців створено
    дуже великий пласт культури, зокрема й літератури й відрадно, що сьогоднішні
    доповіді стосувалися окремих творчих доробків українців Румунії, як наприклад
    Михайла Трайсти, Івана Ковача та Корнелія Регуша. Справді, ці три письменники
    заслуговують велику увагу та повагу. До цього переліку тут можна додати ще
    багато, багато імен, зокрема Михайла Михайлюка, Миколу Корсюка, Корнелія Ірода,
    Миколу Корнещана й Юрія Павліша і ще багатьох українців, які і зараз активно
    творять й ті, які на жаль, вже
    відійшли від нас. І відрадно, що до цієї когорти
    таких відомих письменників українців Румунії долучається і молодь. Також мені
    імпонували виступи Василя Коцана, Василя Корода, Світлани Пахомови, Олександра
    Ігнатовича, Анастасії Вегеш, Романа Петрашука, Оксани Талабірчук, Галини Шумицької,
    Корнелії-Антонети Крайнічук та глибокий змістовий виступ Валентини Барчан дуже доречний виступ напередодні
    Шевченкого свята, такий авторський підхід до найбільшої поеми поета «Гайдамаки».
    Будемо сподіватися на нові
    не менш плідні наші наукові зустрічі. Окрема подяка
    організаторам цього наукового
    симпозіуму, вже традиційного, й подяка їм за те, що
    маємо опубліковані матеріали
    окремим томом за попередній симпозіум, який
    відбувся наприкінці 2017 року.


    carte.png


    Про збірники Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність.

    Представлені
    доповіді на цьогорічному симпозіумі, як зазвичай, будуть видані у збірнику з
    однойменною назвою Румунсько-українські
    відносини. Історія та сучасність. Микола
    Вегеш, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного
    університету розповість про попередні збірники: Я в деякій мірі причетний до цих видань тому, що я є автором
    передмов останніх випусків, вхожу в
    редакційну колегію, мене запропонувала Ірина Люба Горват, я також, в принципі, редагував
    останні три збірники. Хочу вам сказати, що чим далі видаються
    збірники, тим вони якісніші й кращі, зокрема три останні, бо я добре пам’ятаю я брав участь у формуванні ще
    першого збірника, який вийшов у 1999 році Румунсько-українські відносини.
    Історія та сучасність, тоді ще редактором був історик Віорел Чубота та
    хоч він був перший, був дуже успішний. У ньому взяли участь представники
    Національної академії наук України, Інституту історії, з Клужа було дуже багато румунських вчених,
    але по якості, поки що цей останній збірник найкращий. Ми хочемо взагалі
    замінити це видання і наблизити його до європейських стандартів, щоби дане
    видання могло претендувати на міжнародну базу даних Web of Science, тобто
    вищої категорії «А» та «Б», які йдуть на лінії Copernicus й Scopus. Для
    цього ми хочемо ввести постійну редакційну колегію, де ввійдуть вчені Румунії
    та України, як правило доктори наук. І хочемо уніфікувати сам бібліографічний
    апарат, тобто вчені, які беруть у ньому участь чітко би робили по вимогах, за
    нотаціями, з науковими посиланнями по останній моделі й так далі. Так, що
    я думаю, що матеріали IX-го симпозіуму ввійдуть до такого першого
    модернізованого збірника Румунсько-українські відносини. Історія та
    сучасність.»

  • Підсумки наукового симпозіуму в Сату Маре

    Підсумки наукового симпозіуму в Сату Маре

    З 8 по 10 березня поточного року в Повітовому музеї Сату Маре пройшов IX-й випуск Міжнародного симпозіуму «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність», організований Союзом українців Румунії та Сатумарською філією СуР-у. Були обговорені історичні питання, сучасний стан українсько-румунських відносин та їх подальший розвиток.

    Симпозіум пройшов на
    дуже високому рівні за участі 70 науковців Румунії, України та Словаччини та охопив кілька важливих частин: вітальні слова високоповажних гостей, пленарне засідання високого рівня, на якому були обговорені різні
    питання румунсько-українських відносин та їх
    подальшу перспективу як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях та робота у трьох секціях: «Археологія,
    джерелознавство, історія», «Політологія, етнологія, державне управління» та
    «Мовознавство, літературознавство, освіта і мистецтво». У рамках
    симпозіуму також був організований захід, присвячений 205-й річниці з дня
    народження Тараса Шевченка. Відбулося покладання квітів до погруддя
    Тараса Шевченка в парку ім. Васіле Лукачу, а потім у конференц-залі Сатумарського повітового музею прозвучали
    цікаві доповіді про життя і творчість Великого Кобзаря та
    пройшов урочистий концерт.


    sectia-arheologie-studiul-surselor-istorie.png

    Робота секції «Археологія, джерелознавство, історія»




    Ми
    запросили вчителя української мови Євсебія Фрасенюка з Негостини Сучавського
    повіту підбити підсумки роботи секції «Археологія, джерелознавство, історія», в
    якій він взяв участь з доповіддю: Свідчення французького посла Гильбера
    де-Ланноа про русько-молдовські відносини. Ось, що він сказав: Я брав
    участь у секції «Археологія, джерелознавство, історія» і для мене це було дуже цікаво, тому що я за фахом
    філолог, але кохаю історію з приводу того, що історія дає можливість пізнати
    правильно минущину а на основі цього пізнання ми можемо оцінити правильно сучасне і проектувати правильно майбутнє, як для нас,
    так і для наших потомків. Доповіді, які були представлені фахівцями історії та археології, як з румунської сторони, так і з української сторони, були дуже
    цікавими, тому що заходи, які вони розгортали і розгортають вже роки підряд
    спільними силами, це є теми, які цікавлять обидва народи. З точки археології,
    наприклад цікаві були доповіді, в яких фахівці-археологи відкрили такі
    розкопки, які знаходяться на самому кордоні між Румунією та Україною. Так
    сталося, що половина розкопок була на території України, а друга половина на
    території Румунії. І таким чином вони дійшли висновку, що наші прапрадіди
    творили спільно певну давню культуру. Думаю, що вже IX-ий
    випуск цього Міжнародного симпозіуму є корисний тим, що беруть участь фахівці,
    а вони подають всім учасникам дуже корисні інформації й для сьогодення.
    Наприклад, правильне пізнання історії, даних археології, як України, так і
    Румунії дають можливість взаємно пізнати одні одних, і на основі такого
    правильного пізнання можуть розгортатися надалі правильні відносини між обома
    народами.


    sectia-stiinte-politice-etnografie-administrare-publica.png

    Робота секції «Політологія, етнологія, державне управління»


    Професор
    Національного лісотехнічного університету України, завідувач кафедри екологічної економіки Іван
    Дубович був модератором секції
    «Політологія, етнологія, державне управління». Він виступив з доповіддю «Сучасні еколого-економічні
    проблеми реалізації сталого природокористування у прикордонних регіонах України
    і Румунії» та підбив підсумки роботи вищезгаданої секції: Я переконався, що всі доповіді, які ми слухали на другій
    секції викликали великий інтерес, тому що обговорювалися питання політичних
    партій, порівнювали з румунською системою, які є відмінності у цьому контексті,
    були теми пов’язані з міграцією в
    Європі, були теми пов’язані з освітою
    на транскордонному рівні, співпраця у різних напрямах. Моя доповідь, наприклад, полягала на сучасних еколого-екологічних проблемах щодо реалізації концепції
    сталого розвитку у прикордонних регіонах України і Румунії. Ми, кожна людина
    маємо розуміти, як ми маємо розвивати економіку, щоб враховувати наші інтереси
    сьогодні, щоб забезпечити наші потреби у сьогоднішній час для нашого покоління,
    але ми зобов’язані враховувати й
    інтереси наступних поколінь. Насправді, ми можемо спостерігати, й в Україні, й в
    Румунії, різні організації або політичні партії, урядовців коли виступають вони
    ставлять акцент, як правило, на соціально-економічні аспекти. Я не заперечую,
    це теж важливо, але дуже мало, дуже рідко ми чуємо такі питання, які б
    стосувалися міждисциплінарного еколого-економічного питання. Має бути звернено увагу
    зокрема на умови природного ресурсу, природних умов для проживання населення в
    кожному окремому регіоні й зокрема, якщо говорити про прикордонні території, які між між двома державами мають тісно співпрацювати й враховувати інтереси
    одна держава іншої держави сусідньої. Я буду завжди підтримувати, буду радий
    брати участь у таких заходах, буду запрошувати своїх колег, які мають
    напрацювання у цій сфері щоби долучили свої праці, наукові пропозиції щодо
    співробітництва між двома сусідніми державами на всіх рівнях, тому що, дійсно, Україна, яка інтегрується в ЄС зобов’язана дуже тісно співпрацювати зі сусідніми державами
    тими, якими сьогодні вже є членами ЄС і зокрема тими, які готові поділитися
    своїм досвідом, готові різними методами сприяти євроінтеграції України і це
    надзвичайне значення має для України і думаю, що і для Румунії, бо Румунія теж
    хоче мати сусіда у дуже тісних відносинах у всіх сферах людської діяльності.


    sectia-limba-literatura-educatie-arta.png

    Робота секції «Мовознавство, літературознавство, освіта і мистецтво»




    У секції «Мовознавство, літературознавство,
    освіта і мистецтво» модератором був професор
    Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, почесний
    доктор Сучавського університету «Штефан чел Маре» Володимир Антофійчук, який виступив з довідю «Українсько-румунські та
    румунсько-українські відносини у світлі журналу «Батава». Ось
    як він підсумував роботи
    цієї секції: Я хотів би підкреслити ту повагу, той своєрідний борг України перед українцями
    Румунії, особливо у тому плані, що тут у Румунії силами місцевих у
    країнців створено
    дуже великий пласт культури, зокрема й літератури й відрадно, що сьогоднішні
    доповіді стосувалися окремих творчих доробків українців Румунії, як наприклад
    Михайла Трайсти, Івана Ковача та Корнелія Регуша. Справді, ці три письменники
    заслуговують велику увагу та повагу. До цього переліку тут можна додати ще
    багато, багато імен, зокрема Михайла Михайлюка, Миколу Корсюка, Корнелія Ірода,
    Миколу Корнещана й Юрія Павліша і ще багатьох українців, які і зараз активно
    творять й ті, які на жаль, вже
    відійшли від нас. І відрадно, що до цієї когорти
    таких відомих письменників українців Румунії долучається і молодь. Також мені
    імпонували виступи Василя Коцана, Василя Корода, Світлани Пахомови, Олександра
    Ігнатовича, Анастасії Вегеш, Романа Петрашука, Оксани Талабірчук, Галини Шумицької,
    Корнелії-Антонети Крайнічук та глибокий змістовий виступ Валентини Барчан дуже доречний виступ напередодні
    Шевченкого свята, такий авторський підхід до найбільшої поеми поета «Гайдамаки».
    Будемо сподіватися на нові
    не менш плідні наші наукові зустрічі. Окрема подяка
    організаторам цього наукового
    симпозіуму, вже традиційного, й подяка їм за те, що
    маємо опубліковані матеріали
    окремим томом за попередній симпозіум, який
    відбувся наприкінці 2017 року.


    carte.png


    Про збірники Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність.

    Представлені
    доповіді на цьогорічному симпозіумі, як зазвичай, будуть видані у збірнику з
    однойменною назвою Румунсько-українські
    відносини. Історія та сучасність. Микола
    Вегеш, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного
    університету розповість про попередні збірники: Я в деякій мірі причетний до цих видань тому, що я є автором
    передмов останніх випусків, вхожу в
    редакційну колегію, мене запропонувала Ірина Люба Горват, я також, в принципі, редагував
    останні три збірники. Хочу вам сказати, що чим далі видаються
    збірники, тим вони якісніші й кращі, зокрема три останні, бо я добре пам’ятаю я брав участь у формуванні ще
    першого збірника, який вийшов у 1999 році Румунсько-українські відносини.
    Історія та сучасність, тоді ще редактором був історик Віорел Чубота та
    хоч він був перший, був дуже успішний. У ньому взяли участь представники
    Національної академії наук України, Інституту історії, з Клужа було дуже багато румунських вчених,
    але по якості, поки що цей останній збірник найкращий. Ми хочемо взагалі
    замінити це видання і наблизити його до європейських стандартів, щоби дане
    видання могло претендувати на міжнародну базу даних Web of Science, тобто
    вищої категорії «А» та «Б», які йдуть на лінії Copernicus й Scopus. Для
    цього ми хочемо ввести постійну редакційну колегію, де ввійдуть вчені Румунії
    та України, як правило доктори наук. І хочемо уніфікувати сам бібліографічний
    апарат, тобто вчені, які беруть у ньому участь чітко би робили по вимогах, за
    нотаціями, з науковими посиланнями по останній моделі й так далі. Так, що
    я думаю, що матеріали IX-го симпозіуму ввійдуть до такого першого
    модернізованого збірника Румунсько-українські відносини. Історія та
    сучасність.»

  • Міжнародний мистецький симпозіум «Відродження через мистецтво»

    Міжнародний мистецький симпозіум «Відродження через мистецтво»

    Нещодавно відбувся перший Міжнародний мистецький симпозіум Відродження через мистецтво, який пройшов у Королівському мисливському палаці, населеного пункту Липушна, Муреського повіту. З нагоди
    Симпозіуму,шановні гості, художники,
    мистецтвознавці та
    архітектори з Румунії, Албанії, Англії, Болгарії, Греції, Македонії, Республіки Молдова,
    Таджикистану, Польщі, Тунісу та України взяли участь у художньо-творчій діяльності та міжкультурному діалозі.
    інноваційному
    культурному
    пожвавленні
    сільського культурного простору та висвітленні культурної спадщини Долини Гургіулуй,
    Муреський повіт,через
    мистецтво.


    Симпозіум просуває
    важливість оцінювання культурної спадщини та художньої творчості в громаді, привертає
    увагу громадськості щодо культурних цінностей Румунії та наближає її до інших
    культур та їх сучасних виразів, до яких інакше не мала б доступу.

    Симпозіум є частиною довготривалого культурного проекту, ініційованого Маріленою Єпан, директор програми Асоціація Media Matrix у місті Тиргу -Муреш. Присутня в останні роки, як художник акварелі на фестивалях, виставках та міжнародних мистецьких таборах в більш ніж 10-ох країнах, Марілена Єпан народилася в місті Регін та має сімейне коріння в долині Гургіулуй, село Липушна.

    Учасниця симпозіуму художниця Віолетта Міщенко з Ужгорода, між іншим, зазначила: «Я дуже рада, що була запрошена цього разу організаторами цього чудового проекту. Я вважаю, що це дуже важливо, організація подібних проектів, бо це сприяє розбудові культурного середовища в країні, і зокрема, на цій території. Бо обмін думками, почуттями, ідеями дуже важливе між митцями. Це також дуже важливо для організаторів, бо вони можуть привернути якомога більше уваги до свого проекту, до мистецтва, до проблем, які завжди постають у будь-якому культурному середовищі, у будь-якому культурному суспільстві, для того, щоб виховувати дітей на якихось зразках культури, і тому я вважаю це дуже важливим і потрібним в наш час. Організатори зробили все можливе для того, щоб кожен художник відчув себе особливим, мав гарні умови для життя і творчості, для спілкування. Тому я дуже вдячна організаторам Марілені Єпан за це запрошення, і завжди відкрита до діалогу. Завжди готова допомогти, якщо якоїсь наступний проект буде появ’оазний з мистецтвом, і мене запросять. Я буду дуже вдячна і щаслива приїхати знову і допомогти чим можу.»

    Для Анастасії Тарасенко з Києва участь у симпозіумі викликала яскраві почуття: « Мені подобається все, тому що люди дуже гостинні та добрі. Я маю тут приблизно 12 картин із зображенням слонів. У майбутньому я хочу зробити мою персональну виставку. Дякую Марілені Єпан за запрошення, тому що це було дуже важливо для мене. Це були яскраві почуття та емоції. Я їх сильно відчула.»


    Симпозіум має на
    меті бути каталізатором міжкультурного обміну, стимулюючи творчість та діалог,
    сприяючи культурному різноманіттю, міжнародним зв’язкам сучасних художників,
    видатних діячів у галузі культури, мистецтва та освіти, мистецьких спільнот, культурних
    установ, державних органів та бізнес-середовища в Румунії та за кордоном.

  • Cимпозіум про внесок бібліотеки в культурне розмаїття у Сучаві

    Cимпозіум про внесок бібліотеки в культурне розмаїття у Сучаві

    Бібліотека Сучавського університету імені Штефана Великого провела 20-21 квітня цього року другий Національний симпозіум з міжнародною участю Внесок бібліотеки в утвердження культурного розмаїття в румунському просторі. Захід організований у співпраці з Сучавською шкільною інспекцією, Сучавським Будинком вчителів Джордже Тофан, Асоціацією бібліотекарів Румунії – Сучавське відділення, а партнерами виступили Асоціація італійців Румунії, Національний коледж імені Штефана Великого в Сучаві та Національний коледж імені Євдоксія Гурмузакі в Радівцях, Національний інститут Буковина та Монастир Сучевіца.

    Відповідно до координатора Бібліотеки Сучавського університету, університетського професора Санди-Марії Арделяну, почесного доктора ЧНУ імені Юрія Федьковича та Молдовського державного університету ця подія пов’язана з відзначенням Міжнародного дня книги та авторського права та Дня бібліотекаря (23 квітня), і відбувається в рамках заходів, за якими Сучавський університет відзначає сторіччя Великого Об’єднання (1918-2018 рр.).

    Ми повинні всі зусилля спрямувати на основне завдання – врятувати культурну спадщину кожної нації. Протягом двох днів йшлося про книгу, наукове дослідження, літературу та наукову творчість, мистецтво та культурне розмаїття. Я хочу подякувати всім 12-ом етнічним громадам Буковини за їх внесок у науковий зміст, адже кожна громада представила щось з її специфіки. Висновком доповідачів було необхідність продовжити діалог та представити нові ідеї а рік Великого Об’єднання, що є найкращою нагодою для зустрічі з румунським простором та його особистостями, – ствердила університетський професор Санда-Марія Арделяну.



    Де пам’ять нації краще збереглася, якщо не в її бібліотеках? Де навчаються як діти, так і молоді та дорослі, яких не задовольняє інтернет, щоб зустрітися з культурними моделям, якщо не в шкільній бібліотеці, в університетській, в публічній бібліотеці або, рідше, в бібліотеці науково-дослідних установ, або, дуже рідко, в монастирській бібліотеці?, – зазначила Санда-Марія Арделяну.

    У цьому заході взяли участь і представники з Республіки Молдова, Італії та України. Михайло Зушман, директор Бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича, який очолив українську делегацію, наголосив на значенні такої акції: Перш за все це комунікація, кооперація наших зусиль у плані розширення ролі й можливостей бібліотеки і контактів між науковцями. Тому, що Румунія країна ЄС, яка динамічно розвивається, відчувається потужний прогрес у багатьох сферах, і зокрема, у сфері гуманітарної науки. Україна і зокрема Чернівці, як близький сусід, теж рухається у цьому напрямку. І ця кооперація якраз дозволить нам прискорити темпи цього руху. Перш за все йде мова про розширення угод, їх кількості, їх тематичного діапазону, це грантова робота
    для того щоб залучити кошти від профільних міністерств як України так й Румунії, для
    того щоб розширити можливості наукового пошуку та спілкування бібліотекарів,
    науковців, а також створення міждисциплінарних семінарів з різних галузей, не тільки у
    галузі бібліотечної справи, але й філології, історії, країнознавства,
    математики, фізики, педагогіки
    .

    Враження надзвичайно позитивні. Для нас, і для мене особисто, Сучава і Сучавськй університет, наукова бібліотека Сучавського університету є як щось рідне. Був дуже високий рівень. Пані Арделяну, директор наукової бібліотеки, має особливий талант залучити і спонсорів і учасників симпозіуму, вона вміє запалити бажання приїжджати і працювати. Дуже цікава була екскурсійна програма, яка була дуже насичена. Ми отримали масу задоволень від відвідуваного монастиря Сучевіца. Там побачили настінний розпис монастиря. Ми взяли участь у надзвичайному концерті на якому виступили Ансамбль Солончанка від польської меншини та український Ансамбль Козачок від української меншини. Ми хочемо запросити наших колег до Чернівців, до нашої бібліотеки, у найближчий час, – зазначив Михайло Зушман, директор бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича.

    Цьогорічний симпозіум проводився протягом двох днів. Перший день cимпозіуму був присвячений науковим доповідям, що були представлені в рамках пленарного засідання та по секціям. У приміщенні Сучавської наукової бібліотеки учасники симпозіуму мали можливість побачити цікаву виставку під назвою Книга – джерело дослідження та духовного розвитку, підготовлена учнями Сучавським Коледжем мистецтва імені Чіпріана
    Порумбеску, під керівництвом вчительки Камелії Русу Садовей, виставки книги Бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича, показ фільму про геноцид у Вірменії, а потім пройшов чудовий концерт під назвою Етнічна та культурна
    різноманітність на Буковині, на якому
    виступили гурт польської меншини Солончанка з села Новий Солонец та гурт української меншини Козачок з села Бальківці, також зачарували присутню публіку вокальний хоровий гурт дівчат Національного коледжу імені Штефана Великого та виконавця
    Мануєла Похоанце разом з Ансамблем фольклору Арканул Сучавського університету і, не востаннє, відома солістка Александра Фітц, справжній посол французької пісні та культури. Наступного дня
    , 21 квітня, учасники симпозіуму відвідали кілька репрезентативних бібліотек Сучавського повіту, які мають фонд цінних і рідкісних книг. такі як: Національний коледж імені Штефана Великого у Сучаві, Національний коледж імені Євдоксія Гурмузакі у Радівцях, Національний інститут Буковина та Монастир Сучевіца.