Ефективність здорової
шкільної системи вимірюється здатністю якомога довше утримувати учнів у ній.
Цифри, що засвідчують збільшення кількості дітей, які кидають школу, викликають
занепокоєння, і ви повинні знати, що ці цифри завжди спотворені. За даними
Національного інституту статистики, найвищий рівень відсіву учнів у Румунії у 2018 році був
зареєстрований у центральній частині країни, тобто в Трансільванії
(5,2% у сільському середовищі та
3,7% у міському).
Найнижчий рівень відсіву був у регіоні Південна Волощина (1,6% у сільському середовищі та
2,3% у міському).
Іншими словами, згідно з даними Міністерства освіти, понад 109.000
старшокласників кинули школу між 2013 і 2017 роками. Це учні віком від 15 до 18
років, які не закінчили середню освіту. За
даними Євростату, Румунія є третьою країною в Європейському Союзі (з 16,4%) за
кількістю відмови від навчання, що стосується молоді у віці 18-24 роки, які
більше не зараховані до
жодної форми навчання. А відмова від навчання породжує безробіття, соціальне
відчуження, бідність та проблеми зі здоров’ям.
З іншого боку, міністр
освіти Румунії Сорін Кимпяну нещодавно заявив, що ризик збільшення
кількості учнів, які кидають школу, в
результаті процесу онлайн-навчання під час пандемії, високий. Він
зазначив, що є відставання у тому, що учні засвоїли протягом періоду онлайн-навчання. Цей ризик збільшення кількості учнів,
які кидають школу, збільшує і без того дуже високий рівень відсіву учнів. Нам потрібно зосередитись
якомога ефективніше, щоб учні
могли надолужити згаяне під час періоду
онлайн-навчання, сказав міністр. За словами Кимпяну,
багато вчителів у
Румунії, хоча й мали добрі наміри, не були готові до онлайнового навчання.
Аліна Кирже є директором румунсько-фінської середньої школи в Бухаресті. Це
молодий голос щодо того, як слід підходити до системи освіти в Румунії, в тому
числі у сім’ї: «Середовище,
в якому дитина росте, дуже важливе, тому що насправді дитина вчиться ставитись
до школи в сім’ї. Зокрема, те, як батьки підтримують дитину, заохочують її,
відправляють до школи, створює середовище допомоги, а не тиску, що допомагає
дитині розвивати навички, вміння. На мій погляд, я думаю, що ставлення сім’ї до
школи дуже важливе для дитини».
Аліна Кирже вважає, що Румунія
переживає тривожний момент що
стосується навчання, яке
впродовж кількох місяців перемістилося
в
онлайн-середовище: «На даний момент, я думаю, ми переживаємо тривожний
момент з точки зору відданості дітей школі. Термінове повернення дітей за парти
має надзвичайне значення. Діти втратили звичку перебування в школі, звичку спілкування
з колегами, і я думаю, що за короткий час вони вважатимуть, що вони можуть дуже добре справлятися в онлайн-середовищі. Їм буде байдуже, підуть вони до коледжу чи ні, їм будуть
байдужі їхні знання, і вони шукатимуть місце праці, щоб заробляти гроші, а це створить ситуації, які будуть згубними в довгостроковій перспективі».
Ризик відмовлення від навчання не залежить від
етнічної приналежності чи фінансових можливостей, вважає Аліна Кирже: «Незалежно від етнічної приналежності чи фінансових можливостей, діти
знаходяться в зоні ризику, якщо їх не слухають і не розуміють. Я думаю, що
ризик кинути школу йде в крок віком учнів та їхнім рівнем
незалежності, тобто після десятого класу, після завершення обов’язкового періоду навчання,
на мій погляд, ризик кинути школу є найбільшим. Так само думаю, що якщо їм дуже
важко в школі (наприклад, восьмий клас), існує ризик кинути навчання, але чим
швидше вони матимуть самостійну діяльність, що не має зв’язку із школою,
якщо ця діяльність припускає й гроші, то діти будуть схильні відмовитися від навчання незалежно від середовища, з якого вони походять».
Класи з меншою кількістю учнів можуть створити можливість для вчителя
встановити більш особисті стосунки з кожним учнем. Тріада сім’я-вчитель-дитина
– це обов’язок запобігти відсіву учнів. Аліна Кирже: «Відсів учнів можна запобігти, коли керівник класу або
вчитель, відповідальний за клас (у початковій освіті), встановлює індивідуальні
стосунки з кожним учнем. Звичайно, для цього наші класи учнів не повинні мати велике число дітей, і
вчитель повинен встановлювати стосунки з сім’єю. Сім’я отримуватиме
повідомлення про відсутність дитини на шкільних заняттях, і теж сім’я повідомлятиме вчителю, коли буде вагома причина відсутності дитини зі школи.
Дітям подобається відвідувати
місця, де їх люблять, де їх цінують, і сім’ї повинні мати можливість створювати
і підтримувати зв’язок зі школою та за ініціативою школи. Я вважаю, що це перші
кроки, які можна зробити, щоб запобігти цій драмі з довгостроковими наслідками».
Ось як цей молодий голос
бачить підхід до системи
освіти в Румунії.
Аліна Кирже: «Якби я була міністром освіти, я б створила групу експертів на рівні кожної школи, складеної із вчителів, соціального працівника,
психолога, які б знали всю
інформацію про сім’ї, відвідували їх, мали момент на початку
року, якого б назвали початковим моментом. Ця команда повинна слідкувати за дитиною та сім’єю принаймні протягом перших восьми років
навчання. Ця модель повинна бути підтримана на міському рівні, добре
регламентована, щоб батьки, які не пускають своїх дітей до школи з різних
причин, могли бути фінансово санкціоновані. Батькам також треба допомогти подолати свій стан
і мати можливість скористатися допомогою для відправлення своїх дітей до школи.»
