Добруджа – це територія, усіяна старовинними фортецями. Тут знаходиться
найстаріше поселення на території Румунії – фортеця Гістрія (Істрія). Теж тут розташоване
поселення, яке зараз лежить наполовину під Чорним морем – Каллатіс (Мангалія). У Чернаводі, у фортеці Аксіополіс, був
знайдений «Мислитель з Гаманджії», виразник найдавнішої неолітичної культури
Добруджі, що датується роками до нашої ери. Тут розміщені фортеця Адамклізі та «Tropaeum Traiani», пам’ятник, що був встановлений
імператором Траяном на честь найкривавішої битви між даками та римлянами в 102
році н.е.. І теж на добруджанських краях розташована фортеця Томіс, місце
заслання римського поета Публія Овідія Назо.
Але по всій Добруджі є фортеці – більш-менш відомі – залишки давнини:
Капідава (Топалу-Констанца), Карсіум (Хиршова-Констанца), Сацидава (Дунарень,
Аліман-Констанца), Пакуйул луй Соаре (Остров-Констанца), Альбешти (Констанца),
Ульметум (Пантелімон), Енісала або Гераклея (Сарікьой-Тулча), Халміріс
(Муригіол-Тулча), Егісс (Тулча), Аргамум (Журилівка). Майже забуті фортеці:
Діногеція, Аррубіум, Троесміс, Берое, Кіус, Альтінум, Цивітас Аусдесценсіум,
Партенополіс, Стратоніс, Новіодонум. Фахівці з історії та археології Добруджі з
Музею національної історії та археології міста Констанца та з
Науково-дослідного інституту Тулча пропонують детальну інформацію для тих, хто
хоче пізнати Добруджу ближче. На веб-сайтах цих двох установ (minac.ro, icemtl.ro), на спеціалізованих сайтах (arheologie-ibida.eu), на сайті Міністерства культури (cimec.ro) та сусідніх монастирів (dervent. ro) можна знайти
інформацію про ці фортеці.
На території комуни Дунарень відомі дві фортеці з кам’яними стінами та
оборонним ровом – одна прямокутна (150 х 80 метрів), до якої пізніше додано ще
одну такої ж форми (70 х 40 метрів), в якій знайдено монети II-IV, уламки кераміки, руїни стін, написи, барельєф
із зображенням Меркурія тощо. Деякі дослідники встановили що назва цієї фортеці
Сацидава. Інша частина фортеці (квадратний табір) була винайдена трохи далі на
південь, де були виявлені монети та фрагмент грецького напису.
Фортеця Халміріс – археологічна пам’ятка, розташована в 2,5 кілометрах на
схід від села Муригіол, у повіті Тулча, є сильною римською та
римсько-візантійською фортецею, місцем розташування військових частин і
станцією Дунайського флоту Classis Flavia Moesica. Тут виявлено пам’ятники
військової, цивільної та культової архітектури, серед них єпископська базиліка
зі склепом перших добруджанських мучеників – Епіктета та Астіона.
Фортеця Егіс в місті Тулча – розташована на пагорбі Пам’ятника, у
північно-східній частині Тулчі, була побудована в кінці 4 століття до нашої
ери. Її назва кельтського походження походить від легендарного засновника
Каспіоса Егісса. Розповідаючи про події, що відбулися 12 року до нашої ери,
коли на місто напали гети, Овідій назвав його «uetus urbs». На початку 2
століття фортеця стала важливим військовим штабом, пізніше єпископською
резиденцією (VI ст). Міське життя закінчилося в Егісі в першій чверті VII ст.
Територія знову заселена в X-XI століттях н.е.. Зараз на пагорбі Пам’ятника можна
відвідати деякі археологічні комплекси пізньої римської доби. Чимало
археологічних матеріалів, виявлених під час археологічних розкопок,
організованих у другій половині XX століття, можна знайти в постійній виставці
Історико-археологічного музею в безпосередній близькості.
Іншими залишками та території тулчанського повіту є руїни фортеці Ібіда, що
на території сучасного села Слава Русе. Враховуючи стратегічне значення регіону,
у тетрархічний період (Ліциній-Константин Великий) було побудовано грандіозну
оборонну систему, що охоплювала як долину річки Слава, так і стратегічні пункти,
розташовані на висоті: фортеця площею близько 24 га, укріплення на близько 3,5
га на пагорбі Харада (прибудова фортеці) і форт на висоті 158 метрів – також на
пагорбі Харада. Незважаючи на це, історичні відомості про фортецю незначні:
поліс Ібіда згадується Прокопієм Кесарійським серед фортець, перебудованих
Юстиніаном, як стверджують дослідники Асоціації Ібіда. Фортеця проходила через періоди
миру та процвітання (про що свідчать археологічні знахідки), але й через
критичні моменти: напади готів (4 ст.), кутригурів (за часів правління
Юстиніана I) тощо. Припинення міського життя в Ібіді було зумовлене падінням добруджанських
оборонних фортець Добруджі в першій чверті VIII ст.
На території сучасного села Аліман знаходиться фортеця Сацидава (поселення гето-даків і римський табір, II – III ст.) і заповідник скам’янілостей площею 15 га. За часів Траяна, 114 р. н.е., у таборі Сацидава розмістилася когорта IV Gallorum, а пізніше, наймовірніше, починаючи з правління Адріана, когорта I Cilicum sagittariorum milliaria. Назва Сацидава свідчить про те, що в цьому місці або поблизу існувало до римського завоювання дако-гетське поселення. Виявлення місця розташування Сацидави було можливим завдяки підтвердженню інформації, наданої стародавніми джерелами та епіграфічними документами, насамперед міліарієм часів імператора Деція. Проведені дослідження, які привели до виявлення, здебільшого, стіни 4 – 6 ст., показує, що в Сацидаві, римське укріплення існувало з 2 століття н.е. аж до початку 7 ст. З виявлених до тепер епіграфічних документів (близько 20 написів) дізнаємося, що в Сацидаві розмістився піхотний загін, «cohors I Cilicum milliaria equitata», що контролював південну частину Добруджі.
