Регін
– «місто на пагорбі» або «місто скрипок» розташоване у 32 км від повітового
центру Тиргу-Муреш. Воно було засноване переселенцями з Німеччини, так званими
трансільванськими саксонцями, на території Угорського королівства. Вперше про місто згадується в документів
угорського короля Ендре II від 1228 року. У 1241 році Регін був підданий
монголо-татарському нападу, а в 1285
році – нападу половців-куманів. Спочатку місто складалося з двох частин -
німецької та угорської, що були розділені ровом. У 1330 році, після зведення
католицького собору в угорській частині міста, ситуація змінилася. У XVI і XVII
ст. Регін, як і вся Трансільванія, були об’єктом запеклої боротьби між
австрійськими Габсбургами і турецькою імперією. Після перемоги австрійців,
Регін, як і все Угорське королівство, увійшло до складу імперії Габсбургів. У
1848 році, під час Угорської революції 1848-49 років, місто було, практично,
спалено.
З 1918 року, після закінчення Першої
світової війни і згідно Тріанонському мирному договору, Регін належить Румунії.
У 1926 році було проведено адміністративне об’єднання угорської і німецької
частин міста. У 1940 році, на підставі Другого Віденського арбітражу, Регін, разом зі всією Північною Трансільванією,
повернувся до складу Угорщини. У 1945 році місто знов входить до складу
Румунії. Будівлі в центральній частині міста
були побудовані у період 1850-1910 рр.
Гільдія плотників була, з точки зору поширеності, найбільш важливою для
саксонської частини Регіна. Цій ситуації сприяло, у першу чергу, розташування
місцевості в долині річки Муреш, річки по якій плавали плоти з Келіманських
гір. Торгівля деревиною та плотами була одним з найважливіших
напрямків діяльності мешканців старого Регіна. Сприятливе розташування
місцевості поблизу гір Гургіу та Келімань з їхніми просторними лісами було
справжнім викликом для підприємців цієї місцевості. У 1853 році декілька купців
плотів із саксонської частини міста Регін згуртувалися у гільдію, і згідно принципу чим нас більше, тим
краще, кожен член отримував винагороду відповідно до функції, яку
виконував. Вже наступного року, 1854
році, декілька липованів співробітничали з цим товариством таким чином:
мешканці Регіна займалися придбанням і транспортом плотів, а липовани їхнім
продажем.Любов до дерева передалось з покоління в
покоління аж до наших днів. Сьогодні емблемами міста є саксонська церква,
побудована в 1330 році в стилі трансільванської готики, і пам’ятник
скрипки, бо місто Регін прославився у всьому світі виробленими тут скрипками.
Отож, зараз місто Регін відоме у
світі особливо завдяки майстрам з
виготовлення скрипок. Буковинець Роман Боянчук
побудував у 1951 році першу скрипку у місті Регін, він будучи зачинателем
традиції визнаної в усьому світі, а також основоположником гільдії виробників
скрипок міста. Здається, саме в
цьому регіоні, існують всі кліматичні умови для розвитку кучерявого клина, дерева використаного у виготовлені скрипки, але і
ялини, яку використовують для кришки скрипок.При вході у
місто Регін, перед Євангельською церквою розташований пам’ятник присвячений майстрам, які виробляють скрипки.Верхня частина пам’ятника, висотою 7,30 м,
символізує поширення музичних звуків у просторі.
Іншим
відомим у світі скрипковим майстром є Василь Гліга, завдяки своїй майстерності та
використанню чудової деревини, яку він знаходить у Карпатських горах. Він заснував
компанію, яка виробляє необмежений діапазон інструментів, від унікальних – до
учнівських. Сам Василь Гліга, який працював у 80-х рр. на державній скрипковій фабриці,
потайки зробив вдома скрипку для себе. У 1990 році, після грудневої революції в
Румунії, він продав її одному італійському дилеру. 2000 доларів США – стільки
коштувала його перша скрипка. За ці гроші він купив собі автомобіль, а також
вирішив покинути завод в якому працював, вважаючи, що, працюючи вдома із
дружиною, йому вдасться за місяць виготовити дві скрипки в стилі Страдиваріус і
таким чином утримувати сім’ю. Через рік він заснував власну фабрики з
виготовлення скрипок. Зараз його завод є одним з найбільших скрипкових заводів
в Європі.
Минулого
року держави члени ЄС експортували 105.000 скрипок на суму 23,3 млн євро, а
Румунія є найбільшим експортером скрипок у ЄС та решті світу, показують дані,
опубліковані нещодавно Європейським управлінням статистики.Більше половини (52%, відповідно 55.100
скрипок) було експортовано до інших країн-членів ЄС. Дані показують зниження на
7% загального експорту скрипок країн-членів ЄС порівняно з 2013 роком, показує
Євростат. Найбільшим
експортером скрипок з ЄС до решти світу є Румунія, яка експортувала у 2018 році 14.000
скрипок в країни, які не є членами ЄС.