Tag: скульптура

Березень: символізує початок весни і вшанування жіночності – це міжнародні символи, пов’язані з цим календарним місяцем. Національний музей історії Румунії (НМІР), розташований в старому центрі столиці, відзначає березень особливою виставкою.

Кураторка виставки, археологиня і музеєзнавиця Андрея Бирзу розповіла про що йдеться: «У березні Національний музей історії Румунії вшановує жінок новою тимчасовою виставкою: “Жіночність і материнство в доісторичному періоді. Антропоморфні пластичні зображення епохи неоліту з колекції музею”. Виставка, яку ми присвячуємо особливо всім жінкам і дівчатам.»

Яка кураторська концепція лежить в основі створення цієї виставки Національного музею історії Румунії? «Кураторський проєкт пропонує публіці надзвичайну можливість дізнатися історію одних з найбільш вражаючих артефактів з цього далекого періоду в історії людства. Виставковий дискурс побудований навколо виняткових археологічних культурних об’єктів з музейної колекції доісторичних артефактів, мініатюрних втілень жіночої форми, ваз і статуеток, які збереглися протягом понад 6 000 років. Виразні, емоційно та символічно насичені, багато з цих антропоморфних пластичних зображень є справжніми шедеврами доісторичного мистецтва.»

Кураторка Андрея Бирзу розповіла докладніше про доісторичні артефакти, представлені на виставці у Національному музеї історії Румунії. «Різноманітні за формою, оздобленням та художнім виконанням, статуї та вази зображують жіночі образи в різних позах, серед яких, мабуть, найбільш вражаючою є та, що запрошує глядача до роздумів, – поза материнства, яку підказують анатомічні деталі, ретельно підібрані та змодельовані доісторичними майстрами. Виділяються груди і лобковий трикутник, випнутий живіт. … Часто ці вироби мають складне оздоблення, з інкрустованими на поверхні тіла геометричними або спіральними візерунками, що нагадують елементи одягу, орнаменти, зачіски або навіть татуювання. Виразні, з високим емоційним і символічним зарядом. Багато з цих антропоморфних пластичних зображень є справжніми шедеврами доісторичного мистецтва.»

Що привертає увагу відвідувачів виставки «Жіночність і материнство в доісторичий період»? «Мабуть, найбільш вражаючим аспектом, в якому представлений жіночий силует, є аспект материнства, підказаний ретельно підібраними та змодельованими анатомічними деталями. … Фігура матері з дитиною на грудях, знайдена в Расті Должанського повіту на південному заході Румунії, є, мабуть, найбільш актуальною.»

Що ці артефакти означали для доісторичних людей? Андрея Бирзу розповідає: «Ці артефакти надають нам особливо цінну інформацію про розвиток суспільства, вірування, турботи та ідеали людей у далекому минулому. Вони ілюструють естетичні та релігійні канони, характерні для світу неоліту, що розуміються як вираження реальності, аспектів повсякденного життя, жіночої ідентичності, або як зображення божеств, родючості та плодючості, або як об’єкти поклоніння. Існування цих артефактів тісно пов’язане з духовним життям доісторичних суспільств, які через символічні образи зображували цінності та принцип жіночності. Жіночність і материнство, безумовно, були джерелом складних значень для доісторичної людини і вони залишаються вкоріненими в колективній свідомості сучасної людини.»

Як виставка в Національному музеї історії Румунії була сприйнята відвідувачами? «Дуже цікаво спостерігати за реакцією відвідувачів, які бачать ці експонити, деякі з них вперше. Більшість з них говорили мені, що вони в захваті від виразності цих творів, від їхньої здатності притягувати і утримувати погляд, як магніт. Дехто також казав, що вражений надзвичайною силою абстракції доісторичних майстрів, які зуміли за допомогою простих, примітивних засобів передати сутність жіночності в цих глиняних і кістяних фігурках.»

В одному з найпрестижніших у світі музеїв сучасного і новітнього мистецтва, Центрі Помпіду в Парижі, до 1 липня проходить виставка, присвячена великому румунському скульптору Константіну Бринкушу. У продовженні успіху виставки “Бринкуш. Румунські джерела та універсальні перспективи”, що відбулася в Тімішоарі (західна Румунія), культурній столиці Європи 2023 року, йдеться в прес-релізі Міністерства закордонних справ у Бухаресті, ретроспектива Центру Помпіду вперше об’єднує сотні скульптур, фотографій, ескізів та відео.

Знаменитий музей сучасного мистецтва в Парижі таким чином ілюструє життя і творчість Бринкуша, починаючи з його подорожі пішки,через більшу частину Європи, щоб оселитися у французькій столиці в 1904 році, до його останніх робіт у пошуках чистої форми і стилізації матерії в спробі вловити її сутність і вічну форму. Аріан Кулондр, кураторка виставки: “Ми працювали над цією виставкою близько 2 років, щоб віддати шану Константіну Бринкушу, одному з найвидатніших скульпторів 20-го століття, великому митцю, завдяки щасливому випадку, що його студія перед Центром Помпіду належить нам. Ми скористалися переміщенням майстерні, оскільки весь Центр Помпіду закривається наступного року на ремонт, і організували цю велику виставку, об’єднавши все багатство його робіт, зробивши численні позики у великих міжнародних музеях і приватних колекціях, щоб показати все його мистецтво, його життя, огляд, який дозволяє нам зрозуміти його шлях, прорив, який він зробив в історії скульптури, а також показати нащадкам цю неймовірну роботу, яка продовжує промовляти до нас і хвилювати нас сьогодні.”

“Революція Бринкуша в історії скульптури була потрійною”, – зазначила кураторка, пояснюючи, чому його вважають батьком сучасної скульптури. Це була насамперед «революція жесту», адже митець, який став громадянином Франції, “ліпив безпосередньо в матеріалі”, після того, як “століттями скульптори ліпили з глини”. По-друге, він здійснив “революцію форми”, оскільки прагнув звести її до чистоти та геометрії, намагаючись “вийти за межі видимості”. “Третьою революцією були стосунки з простором, з грою, рухом і відображеннями, що лежать в основі, – додала кураторка виставки.

Окремий розділ виставки в Парижі присвячений монументальному ансамблю “Шлях героїв” з міста Тиргу-Жіу (південна Румунія), до якого входять шедеври “Стіл мовчання”, “Ворота поцілунку” та “Колона нескінченності”, і який влітку може бути внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Кілька прикладів птахів Бринкуша також можна побачити в Центрі Помпіду, розташованому наж міським профілем Парижа, користючись чудовими краєвидами, які пропонує центр сучасного мистецтва.

Піонер сучасної абстрактної
скульптури, з вишуканими бронзовими та мармуровими творами, добре відомий своїми скульптурами яйцеподібних голів і літаючих птахів, та дерев’яними скульптурами, часто з фольклорними натхненнями, румун Константин Бринкуш вважається одним з найбільших
скульпторів. XX ст. Своїми роботами він зробив великий внесок у оновлення
пластичної мови та бачення у сучасній скульптурі, а з 2016 року, 19 лютого, у
Румунії святкується День Бринкуша, який цього року відзначається кількома спеціальними подіями.

Сюди можна віднести відкриття
в місті Тиргу-Жіу (південь Румунії) Національного музею імені Константина Бринкуша в Будинку Барбу-Генеску, де жив
скульптор, коли він працював над монументальним ансамблем Шлях
Героїв, що
складається з Нескінченної колони, Стола мовчання і Воріт поцілунку. У Бухаресті Національний музей мистецтва Румунії, що знаходиться в центрі міста вирішив
запропонувати відвідувачам безкоштовний доступ та заплановані екскурсії в залі
Бринкуша, що в рамках Національної
галереї. Починаючи з твору «Голова дитини», представленого на Офіційному
Паризькому салоні 1906 року, і закінчуючи «Прометеєм», твори Бринкуша в Національному музеї мистецтва Румунії ілюструють стилістичний шлях
скульптора до моменту відмови від марної деталі на користь форми.

Колекція також включає Кам’яний стілець та Стовп Воріт поцілунку – для монументального ансамблю в Тиргу- Жіу, а також рідкісний графічний твір -
схематичну та елегантну жіночу ню. Чотири роботи, з якими музей брав участь у
виставці «Бринкуш. Сублімація форми на фестивалі
Europalia в Брюсселі, випуск якого в 2019 року був присвячений Румунії, з особливим акцентом на
творчість Бринкуша, також виставлені. Для того, щоб наблизити Костянтина
Бранкуша
до публіки якомога більше, були представлені голограми скульптора та деякі його роботи.

Далеко від країни, за заповітом, Бринкуш залишив румунській державі все, що він мав у
своїй майстерні у Франції (понад 80 скульптур), за умови, щоб майстерню було перетворено на музей
та відновлено у початковому стані. Його спадщина була відмовлена
комуністичним урядом,
але Франція з радістю прийняла її, а Національний музей сучасного мистецтва в Парижі (Центр
Помпіду) містить важливу кількість робіт Бранкуша разом із усім, що знаходиться в його майстерні. Лише в 1964
р. Бринкуш був знову відкритий» в Румунії як національний геній. У
1990 році він був посмертно обраний членом Румунської академії.

Церемонія вручення премії Спілки
образотворчих митців (UAP) Румунії та Національної премії ім. Константіна Бринкуша за 2018 рік завершили низку заходів, присвячених 81-річчю від дня створення скульптурного комплексу
видатного румунського митця у місті Тиргу Жіу. Подія відбулася на сцені
драматичного театру ім. Ельвіри Годяну в Тиргу Жіу. Спілка образотворчих
митців Румунії вручила дев’ять премій у спеціалізованих категоріях, премію для
молоді, премію за особливі досягнення, три премії журі та дві премії друзям мистецтва.

Георге Дікан, віце-президент UAP торкнувся важливості цих нагород. «Для нас
як організації, надзвичайно важливо присуджувати ці нагороди, але не менш важливим
для тих, хто має особливі результати в UAP, є визнання їхніх заслуг цією
організацією, що має велике значення для образотворчого мистецтва Румунії. Кілька
років тому UAP відновила цю традицію, перервану на деякий час, присуджувати
премії Спілки наприкінці року. Зазвичай ми робимо це за підтримки Міністерства
культури, але, на жаль, минулого року міністерство не виконало цієї обіцянки і я
сподіваюся, що це була випадковість. Ми проводимо церемонію в цьому форматі вже
третій рік поспіль. Вважаємо, що діяльність румунських артистів повинна бути
відома через засоби масової інформації, а Гала-вечір у такому форматі є чудовим
способом відновлення іміджу UAP, яка опинилася «у тіні». І не тому, що артисти не
мали досягнень, а тому, що в останні роки ми не могли дозволити собі цим
займатися.»

Головний приз Спілки образотворчих митців Румунії отримав художник, графік,
скульптор, член-кореспондент Румунської академії Мірча Думітреску. У 2006 році
він Спілки угорських гравюристів та літографів. З 1975 по 1990 роки був
секретарем відділу мистецтва графіки Спілки образотворчих митців Румунії. З
1979 по 1989 роки – художній дизайнер у бухарестському видавництві «Спорт -
туризм». У 1990 році він
почав викладати на кафедрі графіки столичної Академії мистецтва. У 2005 році Мірча Думітреску захистив докторську дисертацію з темою «Окулоцентричний винахід або спокуса
святого Антонія». З 1990 по 2008 роки він очолював кафедру графіки, а з 2005 року почав співпрацю з Румунською Академією над проектом академіка Євгена Сіміона щодо
збереження рукописів Міхая Емінеску, ініційованого Йоргою, Перпесічіусом, Келінеску
та Нойкою. Він запропонував перевидати їх інноваційним методом друку, за
допомогою цифрової техніки, завдяки якій відтворення рукописів Михая Емінеску,
нарешті, стане можливим, зберігаючи культурну значимість для майбутніх
дослідників та колекціонерів. Мірчія Думітреску проілюстрував значну частину
творів Нікіти Стенеску. Вони були друзями і взаємно пишалися одне одним. Нікіта
Стенеску присвятив йому 33 поеми, а Мірча подарував Нікіті Стенеску кілька своїх
творів.

Ось, що сказав Мірча Думітреску про головний приз від Спілки образотворчих
митців. «Думаю, що я заслужив цю
нагороду, тому не можу сказати, що почуваю себе так чи інакше. Премія прийшла
саме зараз, коли мені більше не потрібні нагороди. Але я радий, що церемонія
пройшла у Тиргу-Жіу, місті, яке ми всі любимо завдяки Константіну Бринкушу.
Крім того, я був радий, що мав можливість презентувати й тут, у Тиргу-Жіу,
після цілої низки аналогічних заходів у Бухаресті – Румунській Академії та
Центральній університетській бібліотеці ім. Кароля I-го, а також у Бакеу, книгу
«Жахливі події, пережиті румунськими в’язнями в Ельзасі та Лотарингії», тепер з
нагоди сторіччя. Ніхто не займався цими в’язнями, але мені пощастило зустріти
французького полковника Жана Нузіля, який розповів мені, що одним із тих
в’язнів, про яких ніхто досі не писав, був мій дідусь, який помер у лікарні в
Шербурі після війни. Таким чином ця книга допомогла мені знову зустріти свого діда.
Щодо моєї роботи, я завжди щось готую. Нещодавно я закінчив скульптури братів
Міновичів, бронзові скульптури, які будуть розташовані в парку вілли Міновичів,
і планую також провести виставка живопису.»

Колекційна книга «Велика війна 1914-1918 років. Жахливі події, пережиті румунськими в’язнями в
Ельзасі та Лотарингії» була видана у 2019 році тиражем 33
примірники. Графіка та десять оригінальних ілюстрацій, з підписом Мірчі
Думітреску, надруковані на папері ручної роботи, зробленому ПП «Вінце Ласло та
сини» з Шентендре, Угорщини. «Трагічна і маловідома історія понад 2000
румунських солдатів, які загинули у німецькому полоні в Ельзасі та Лотарингії
століття тому, – це глава національної історії, яку ми не можемо ігнорувати.
«Історія країни з маленьких подій» – знаходиться тут. Насправді ці хоробрі герої,
які померли далеко від дому є «великими» румунами, які створили Велику Румунію,
яку так і не побачили. Вклонімося низько перед цими могилами, закритими сто
років тому», – написав історик та академік Резван Теодореску у вступному слові
до книги.

Луренціу Могошану отримав дві премії Спілки образотворчих митців Румунії.
Він став лауреатом Національної премії ім.
Бринкуша та премії журі на урочистій церемонії вручення нагород. Скульптор Лауренціу
Могошану – випускник Бухарестської академії мистецтва. У 1993 р. він отримав
стипендію імені Фредеріка Шторка, в 1994 р. – стипендію Спілки образотворчих
митців Румунії, а в 1996 р. – стипендію ахенського культурного центру
«Людвиг-форум», Німеччина. У 1994 році він отримав Молодіжну премію Спілки
образотворчих митців Румунії, а в 1998 році спеціальну премію спілки, присуджену
в рамках симпозіуму в місті Келерашь. Він взяв участь у численних групових
виставках та мистецьких салонах у Румунії та за кордоном. Луренціу Могошану: «Моєю
метою було не отримати приз – це результат моєї роботи в останні роки. У 2018
році я мав дві виставки, одна з них у галереї «Сімеза» на столичному бульварі
Магеру, з темою «Пожертва та радість Воскресіння», а друга – в палаці Могошоая,
в галереї Кухня, з темою «Стовпи та Стовпники», на якій, у межах засобів,
наявних у розпорядженні образотворчого митця, я спробував передати драму святих
з родини Бринковяну. Я можу сказати, що ці премії стимулюють мене, адже
визнання від колег по гільдії заохочує мене до продовження нинішніх проектів та починати нові.»

Премію за заслуги отримав Міхаїл Тріфан, Премію за графіку було
присуджено Флоріну Стойчіу, премію за скульптуру здобула Вікторія Зідару, а
премію «Друг мистецтва» отримали Дору Стримбулеску та Мірча Някша.

Президент Румунії
Клаус Йоханніс прийняв у Бухаресті свого словацького колегу Андрея Кіску

Румунія і
Словаччина є прикладом для ЄС, обидві країни маючи значне зростання ВВП, – оцінили
президент Клаус Йоханніс та його словацький колега Андрей Кіска. Вони
обговорили, в Бухаресті можливості поглиблення двосторонніх відносин. Лідери двох країн зійшлись на необхідності стратегічного підходу до
Східного партнерства та, зокрема, наголосили на потребі продовження підтримування
демократичних процесів і реформи у Республіці Молдова, з тим, щоб Кишинів продовжив
свій європейський шлях. Клаус Йоханніс і Андрей Кіска обговорили і політичне та
економічне співробітництво між двома країнами, а також боротьбу з корупцією.
Президент Словаччини зустрівся й з
прем’єр-міністром Дачіаном Чолошем, з яким обговорив питання розвитку сільських
районів, а також політики соціальної інтеграції та підтримки професійної
мобільності. На порядку денному візиту були зустрічі з представниками словацької
і чеської меншин, що є прикладом інтеграції в румунське суспільство.

Офіційний візит
міністра національної оборони Румунії Міхні Мотока до Києва

Міністр національної оборони Румунії Міхня Моток 10 – 11 жовтня здійснив офіційний
візит до Києва на запрошення міністра оборони України Степана Полторака. Офіційні
переговори між двома міністрами були зосереджені на ситуації в нинішньому безпековому
середовищі в регіоні, на регіональному і двосторонньому співробітництві в галузі
оборони і на шляхах розширення співпраці в рамках партнерства НАТО-Україна і
Східного партнерства Європейського Союзу. Під час зустрічі ми обговорили не тільки нинішній
стан нашого співробітництва, а й подальші напрямки розвитку співпраці, – зазначив
румунський міністр. Міхня Моток підтвердив підтримку Румунії суверенітету і
територіальної цілісності України, а також готовність допомогти в процесі внутрішніх
політичних та економічних реформ і в продовженні європейського курсу. Міністри обговорили конкретні можливості з
надання Бухарестом допомоги і підтримки в галузі військової медицини,
військової освіти, реформування сектора безпеки й оборони, кіберзахисту, а
також надання медичної допомоги військовослужбовцям, які отримали поранення в
зоні АТО. Ми вважаємо
Румунію нашим партнером, другом та добрим сусідом, – наголосив генерал армії Степан
Полторак. Міністр оборони України подякував своєму колезі за дуже конструктивну
та ефективну роботу. У ході візиту міністр Міхня Моток провів
зустріч з секретарем Ради національної безпеки і оборони України Олександром
Турчиновим, з яким обговорив пріоритети співпраці в
сфері оборони і безпеки між Румунією і Україною.

Комісар ЄС з
досліджень, науки та інновацій Карлос Моедас відвідав Румунію

Комісар
ЄС з досліджень, науки та інновацій Карлос Моедас ознайомився зі стадією будівництва
Національного науково-дослідного інституту фізики та ядерної технології в
Мегуреле, де незабаром запрацює
найпотужніший в світі лазер (ELI-NP). Він сказав, що про цей проект треба більше говорити як в Європі, так і в усьому світі, і необхідно залучити
якомога більше людей до проведення експериментів з тим, щоб показати
необхідність зробити видимим невидимий світ. Він нагадав, що наразі дуже мало
відомо про темну матерію, яка становить більшу частину Всесвіту і, що цей
проект буде способом домогтися прогресу в напрямку її вивчення. У свою чергу
міністр освіти Мірча Думітру, який відвідав Центр в Мегуреле разом з європейським
комісаром сказав, що проект є екстраординарним досягненням та зазначив, що досить
ймовірно, що через 10-15 років отримані тут результати увійдуть до списку
досягнень вартих Нобелівської премії. Проект фінансується Європейським Союзом і
має бути готовий до 2019 року. На даний час частини лазера пройшли
індивідуальні випробування в Парижі і знаходяться на стадій збирання. У рамках
проекту в Мегуреле вже працюють більше 50 дослідників, багато з них румунського
походження, які працювали раніше за кордоном.

Сенат
Румунії вніс поправки до Закону про освіту

Румунські сенатори постановили, що рішення про
позбавлення наукового ступеня прийматиметься вищим навчальним закладом, який
раніше присудив науковий ступінь доктора наук, а Рада з питань атестації
дипломів, структура, що була створена спеціально для аналізу дисертацій на
предмет плагіату буде тільки колективним органом, який розглядатиме отримані
скарги. Народні обранці, таким чином, не погодилися з позицією президента
Клауса Йоханіса, який повернув цей нормативно-правовий акт у парламент для
повторного розгляду, попереджаючи народних обранців про наявність клімату
недовіри до процесу аналізу дисертацій на предмет плагіату. І державний
секретар з питань освіти Лауренціу Влад заявив в Сенаті, що хоча декларативно,
нова редакція закону спрямована на децентралізацію рішень про присудження або
позбавлення наукового ступеня доктора
наук, в дійсності ця поправка може підірвати якість вищої освіти. Відповідна
поправка була прийнята на тлі палких дискусій у суспільстві довкола імовірного масштабного плагіату в докторських дисертаціях низки
провідних громадських діячів: колишнього прем’єр-міністра Віктора Понти,
колишнього віце-прем’єра Габрієля Опрі, екс-міністра внутрішніх справ Петре
Тобе і навіть Голови Національного антикорупційного управління Лаури Кодруци
Кьовеші.

Румунська
влада вирішила купити скульптуру «Мудрість Землі» Константіна Бринкуша

Скульптура «Мудрість Землі» відомого румунського скульптора Константіна Бринкуша буде
куплена румунською владою. Уряд прийняв рішення виділити з
держбюджету кошти, необхідні, щоб покрити різницю між тим, скільки коштує скульптура,
і тим, що було зібрано в рамках національної кампанії зі збору коштів. У рамках краудфандингу
під гаслом «Мій Бринкуш» до 30 вересня було зібрано 1,27 млн євро. Раніше для придбання скульптури уряд виділив 5 млн євро, але було потрібно
зібрати ще 6 мільйонів євро в результаті громадської кампанії зі збору
коштів. Скульптура «Мудрість Землі» Константіна Бринкуша буде незабаром виставлена
в Музеї села ім. Дімітрія Густі, повідомило Міністерство культури. Крім цього
уряд створив Фонд «К.Бринкуша», з якого будуть купувати твори сучасного мистецтва і
твори, що відносяться до категорії об’єктів культурної спадщини національного
значення.

У наступні роки у Румунії подешевшають лікарські засоби

Міністерство охорони здоров’я оголосило про поетапне подешевшання більшості
ліків, які видаються за рецептом лікаря. Таким чином, згідно з проектом урядової
постанови, який незабаром буде винесений на громадське обговорення препарати,
які вийшли з-під патенту подешевшають у перший рік на 10%, в наступний рік на
ще 10% та на 15% в третій рік. Фармацевти і дистриб’ютори будуть зобов’язані щоденно
повідомляти про наявні запаси лікарських засобів з допомогою спеціальної електронної
системи. Крім того, лікарі і пацієнти зможуть перевірити в Інтернеті, чи певний
препарат знаходиться в продажу, а міністерство зобов’язується вирішити проблему
протягом 7 днів з моменту оповіщення.

Понад 1000 осіб постраждали від повені

В останні дні сильні дощі викликали повені в ряді районів Румунії.
Більшість пошкоджень сталося на сході, півдні і південному сході, де було
евакуйовано понад тисячу осіб, багато сільських домогосподарств були підтоплені.
Було розмито кілька автотрас, в тому числі одна національного значення. Крім
того, в деяких повітах сильні вітри залишили без електрики декілька тисяч
помешкань.

Румунська держава придбає Мудрість Землі, роботу відомого скульптора Костянтина Бринкуша, яка буде виставлена в Музеї села в Бухаресті. Ціна скульптури становить 11 мільйонів євро, з яких, на початковому етапі, держава оголосила, що виплатить 5 мільйонів, а для ще 6 млн оголосила краудфандинг. У середу уряд в Бухаресті затвердив рішення згідно якому краудфандинг не продовжується. Оскільки з пожертвувань до 30 вересня було зібрано майже 1,2 євро, уряд тепер заплатить майже 10 мільйонів за Мудрість землі, що перебуває у приватній колекції в Румунії, аби скульптура перейшла у володіння держави. Кошти будуть виділені з бюджету Міністерства культури.

Міністр культури Коріна Шутеу заявила Радіо Румунія, що ініційований урядом краудфандинг на придбання скульптури Мудрість землі є однією з найоригінальніших моделей запропонована в даний час в європейській країні. Коріна Шутеу: Важливо те, що завершення краудфандингу відкриває можливість створити фонд для закупівлі предметів культури за участю і приватних донорів. Таким чином, ця змішана модель придбання, дуже оригінальна для європейської держави, яка знову відкриває можливість створення таких моделей, де кожна окрема людина, а й держава можуть брати участь спільно у зміцнені національної спадщини».

Низка неурядових організацій, громадських установ культури, митців, державних і приватних операторів приєдналися до кампанії солідарності, що не має прецеденту в Румунії в останні десятиліття. Кампанія, сказала Коріна Шутеу, це приклад дебюрократизації культури, відкритості до громадськості проекту національного значення. Уряд вирішив у середу створити Фонд Бринкуша спрямований на залучення фінансових ресурсів, які держава буде використовувати для покупки інших творів мистецтва, що належать до національної культурної спадщини. Фонд буде фінансуватися за рахунок пожертвувань, спонсорської допомоги та державного бюджету .

Постійний критик дій технокатичного уряду, СДП вважає, що краудфандинг на покупку Мудрості землі був провалом. Соціал – демократи вимагають оприлюднення ім’я експерта, який встановив ціну покупки скульптури в 11 мільйонів, і спосіб придбання скульптури за ці гроші. СДП стверджує, що раніше створена Міністерством культури комісія встановила, що максимальна сума для ведення переговорів держави з власниками становила 5 млн євро.

Поряд
зі Статуєю Свободи, Родоським Колосом, статуєю Будди
з М’янми, статуєю Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро
(Бразилії), статуя заввишки
55 м. та завширшки 25 м., висічена з монолітної скелі в
барельєфі, що зображує короля даків Децебала, спонукала журналістів видання Business Insiderзанести її до п’ятірки
найбільших статуй в світі.

Барельєф із зображенням останнього короля даків Дечебала знаходиться на скелястому березі Дунаю, між населеними пунктами Єшельніца і Дубова, недалеко від міста Оршова, в Румунії. Барельєф висічений в скелі. Це найвища скульптура у камені в Європі. Монументальний пам’ятник був здійснений під керівництвом румунського скульптора Флоріна Котарчі. Бізнесмен та історик Йосип Костянтин Драган був тим, хто сприяв і фінансував ідею цієї монументальної роботи, проведеної протягом 10 років у період 1994 – 2004 рр. 12 скульпторами-альпіністами. Вся ця робота обійшлася бізнесмену в один мільйон доларів. Місце розташування монументальної скульптури – це вражаючий природний пейзаж, де Дунай зустрічається з Карпатами і де глибина ріки є найбільшою – 120 метрів. Місце вибране не випадково: саме тут, у вузькому каньйоні Дунаю, римський імператор Траян в 105 році н.е. отримав остаточну перемогу над військом Дакії, навівши міст через річку. Фізіономічними розмірами зображення є: довжина очей – 4.3 м, довжина носа – 7 м, ширина носа – 4 м. Роботи проведено, незважаючи на небезпеку висоти, спеки і гадюк. До понтону в затоці Мраконія, де знаходиться найбільша кам’яна скульптура в Європі, можна дістатися тільки водою, на човні. Для моделювання скелі було використано більше тонни динаміту.

Роботи почалася влітку 1994 року очищенням скелі від дерев та масивного каміння, що загрожували життю людей. Неможливо було використати важку техніку, всі робочі приладдя будучи перевезені на човні, а потім на спині міхами по 40-50 кг кожний. Скульптори працювали у дві зміни по 6 годин кожна: з 7.30 до 13.30 і з 13.30 до 19.30. Роботи проводилися в період з березня по жовтень щороку. Важкою і ризикованою операцією було й розміщення риштовання. Робочі інструменти, використані скульпторами-альпіністами були звичайними: пневматичний молот, долото та ковадло. Влітку, скеля дуже нагрівалася промінням сонця, а через це умови праці були майже нестерпними.

Через ці важкі умови праці сталося й кілька нещасних випадків. Група з п’яти чоловік, що працювала на риштованні впала вниз декілька метрів, внаслідок зриву двох гаків, що підтримували троси, встановлені навкруг скелі. На щастя, альпіністи не отримали серйозні травми. Так само, один з альпіністів був укушений гадюкою, але йому відразу ж ввели сироватку. У результаті коливань але й скелі, що почала валитися, ніс короля Дечебала (заввишки сім метрів) тріснув, тобто існувала небезпека розірватися і впасти. Тому альпіністи вирішили збутися цього величезного кам’яного блоку, більша частина носа Дечебала будучи підірвана для більшої безпеки. Його було ремодельовано і підкріплено залізом та цементом.

Саме перед барельєфом, але на сербському узбережжі, існує вже протягом майже 2000 років древня меморіальна дошка (Табула Траяна) завдовжки 4 м. і заввишки 1,75 м, пам’ятник зведений противником короля Децебала, римським імператором Траяном, щоб відзначити марш римського імперського війська до Дакії та вшанувати перемогу Римської імперії над даками у 105 році н.е., але й завершення римської військової дороги Траяна. Табула встановлена в камені і на ній представлені два дельфіни і орел, що ширяє на небі. У перекладі написаний латинською мовою текст на Табулі наступний: Імператор Цезарь, Син Божественного Нерви, Нерва Траян Кращий Август Німецький, Великий Понтифік, наділений владою народного трибуна 4 рази, Консул 3 рази, Батько Вітчизни, ламаючи гори звів дорогу уздовж ріки. Десять таких таблиць було висічено в ущелині, однак тільки Табула Траяна збереглася до нині, чотири зберігаються у малюнках і гравюрах XVIII та XIX ст., а решти були знищені.

Під головою Децебала знаходиться напис латинською мовою, виритий у скелі, DECEBAL REX – DRAGAN FECIT (тобто Король Децебаль – зроблено Драганом). Йосип Костянтин Драган написав багато книг про історію даків і фракійців (Ми, фракійці, Римо-фракійська Імперія», «Імперське тисячоліття Дакії), маючи намір побудувати в місті Клуж-Напока і копію у природному розмірі Колони Траяна, проект, що не матеріалізувався. Його тезиси часто пов’язані з протохронізмом і є вельми спірними серед істориків. Цією монументальною скульптурою, Йосип Костянтин Драган хотів вшанувати пам’ять, але й продемонструвати внесок румунів у формуванні європейської культури, починаючи з передумови, що культурна ідентичність румунів може бути визначена, насамперед, своїм дако-фракійськимй корінням.

Президент Клаус
Йоханніс на саміті ЄС в Брюсселі

Президент Румунії Клаус Йоханніс
взяв участь у саміті лідерів ЄС в Брюсселі на пордяку денному якого фігурували,
серед іншого, питання імміграції та поділу біженців між державами-членами.
Президент Європейської ради Дональд Туск оголосив, що Євросоюз і Туреччина
проведуть спеціальний саміт, наголошуючи на важливості спільних дій Брюсселя
та Анкари у вирішенні кризи з мігрантами в ЄС. У свою чергу президент
Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що приплив мігрантів з Туреччини до
Греції має бути зупинений за рахунок поліпшення прикордонного контролю і
місцевого управління потоком біженців. Глави держав і урядів 28 країн ЄС
одностайно наголосили на необхідності європейського підходу до вирішення цієї
проблеми. У кулуарах Ради ЄС президент Румунії Клаус Йоханніс зустрівся з
прем’єр-міністром Польщі Беатою Шидло, з якою він обговорив двосторонні
відносини і проблеми безпеки в Східній Європі.

Візит прем’єр-міністра Дачіана Чолоша до Брюсселя

Приєднання Румунії до Шенгенської зони, міграція, Енергетичний союз ЄС та
права європейців на ринку праці Великобританії стали центральними темами
переговорів у понеділок і вівторок прем’єра Дачіана Чолоша з європейськими
лідерами. Глава румунського уряду зустрівся у Брюсселі з главою Європейської
комісії Жаном-Клодом Юнкером, який після переговорів висловив своє переконання,
що так-званий Механізм співпраці та контролю в сфері румунського правосуддя
буде скасований до завершення його каденції на посаді президента Єврокомісії.
Дачіан Чолош у ході зустрічей з Ж.К.Юнкером та зі спікером Європарламенту
Мартіном Шульцем представив пріоритети свого кабінету в 2016 році, які
включають проведення місцевих і парламентських виборів, а також низку реформ в
різних галузях. Співрозмовники також обговорили ситуацію в Республіці Молдова.
У Брюсселі глава уряду наполягав на якнайшвидшому приєднанні Румунії до Шенгенського простору і повідомив, що в
березні здійснить візит до Нідерландів, країни, яка кілька разів заблокувала
входження Румунії та Болгарії до Шенгену.

Президент Клаус Йоханніс прийняв свого
молдовського візаві Ніколая Тімофті

Президент Румунії Клаус Йоханніс підтвердив у Бухаресті, в ході переговорів зі своїм молдовським колегою
Ніколаєм Тімофті, готовність Румунії підтримати європейський шлях сусідньої
Республіки Молдва. Він додав, однак, що для цього потрібно набагато більше
спільних економічних проектів між двома країнами, таких як газопровід
Ясси-Унгени. Що стосується фінансової допомоги, дуже необхідної Кишиневу для
виходу з кризи, глава румунської держави сказав, що вона буде надана, якщо
молдовський уряд продовжить процес реформ. У свою чергу Ніколає Тімофті
подякував румунській владі за послідовну підтримку європейських устремлінь
Кишинева. Він також висловив надію на те, що Румунія продовжить участь у
розвитку енергетичного сектору Молдови,
для зниження уразливості цієї держави.

Прокурори порушили кримінальне провадження проти
ще двох депутатів

Румунські депутати відхилили подання Національної антикорупційної дирекції
(НАД) про надання згоди на затримання та арешт депутата від
Соціал-демократичної партії Mеделіна Войку щодо якого був застосований, однак,
запобіжний захід у вигляді застави. Народні обранці дали згоду, водночас, на
затримання і арешт у тій же справі представника ромської меншини в парламенті
Ніколая Пеуна. Обидва депутати звинувачуються в отриманні та нецільовому
використанні коштів з європейських фондів у проектах для циганських громад. За
даними прокуратури, в ході 2010-2015 рр., під приводом надання допомоги тисячам
ромів у пошуку роботи або в організації підприємницької діяльності, вони
розробили план витрачання понад 6 мільйонів євро у власних інтересах.

Кілька немовлят потрапили до лікарні з харчовою інфекцією

Троє немовлят померли, ще троє перебувають у важкому стані в реанімаційному
відділенні столичної дитячої лікарні ім. Марі Кюрі, до якої потрапили 11 дітей з Арджеського
повіту на півдні країни. Наразі бактерія, що спричинила травні інфекції, які призвели до серйозних ускладнень функції нирок немовлят, невідома. У четвер до Румунії прибула група лікарів Європейського центру з контролю і
профілактики захворювань, щоб допомогти у виявленні
причини, яка призвела до зараження дітей. Тим часом румунська влада оголосила
про розширення епідеміологічного розслідування в повіті Арджеш, в рамках якого
будуть перевірені й свійські тварини в районах проживання дітей.

Румунія знову спробує викупити скульптуру Константіна Бринкуша Мудрість
Землі

Днями румунська влада оголосила про свій намір відновити процес придбання
скульптури Мудрість Землі, зроблену видатним румунським скульптором
Константіном Бринкушем. 19 лютого виповнилося 140 років з дня народження
Константіна Бринкуша. З цієї нагоди в рідному селі скульптора Хобіца, у місті
Тиргу-Жіу, де знаходяться комплекс найвідоміших скульптур Бринкуша, а також в
інших містах Румуні відбулися численні урочисті заходи. Нещодавно Міністерство
культури Румунії оголосило, що воно відновить роботу, спрямовану на включення
Меморіального архітектурно-скульптурного комплексу Константіна Бринкуша в місті
Тиргу-Жіу до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Скульптури в цьому румунському
місті є єдиною пам’яткою монументального мистецтва Константіна Бринкуша, який в
період створення комплексу (1935-1936 рр.) вже був всесвітньо відомим
скульптором.

Одним з найважливіших шедеврів скульптора Константіна
Бринкуша є Архітектурний комплекс Шлях Героїв, присвячений
горжанським героям, які віддали своє життя за Батьківщину та за ближніх у
Першій світовій війні. Комплекс, який складається зі Столу мовчання, Воріт
Поцілунку та Нескінченної колони і знаходяться в м. Тиргу-Жіу, є визначальним
для творчої концепції митця.

Константін Бринкуш народився 19 лютого 1876 року в с.
Хобіца й провів своє дитинство в оточенні справжньої дерев’яної цивілізації, бо
його батько сам виготовляв предмети, необхідні для господарства. У 1898 році на
першій виставці Школи ремесел повіту Долж учень Константін Бринкуш представив
свою першу скульптуру – погруддя Гьорге Гіцу, разом із двома рамами, які можна
побачити й зараз у Крайовському Музеї мистецтва. Цього ж року він записався до
Бухарестської Національної школи гарного мистецтва та ремесел, яку закінчив
чотири роки по тому. Проживши деякий час у Мюнхені, він їде до Парижу, де в
1905 році був зарахований до Вищої національної школи витончених мистецтв.
Починаючи з 1907 року, великий румунський скульптор взявся за безпредметне мистецтво,
увійшовши таким чином в коло паризького авангарду. Роботи, з яких складається
Архітектурний комплекс Шлях Героїв, були зроблені на основі одного
проекту, який, як зізнався сам Константін Бринкуш, складався з архітектурних
елементів символічного значення.

Комплекс було відкрито 27 жовтня 1938 року. Розповідає директор Центру ім. Константіна Бринкуша Дору
Стримбулеску: Якщо орієнтуватися за фотографіями та свідоцтвами того
часу, треба сказати, що населення міста Тиргу-Жіу, в присутності політичних та
культурних особистостей того періоду, взяло участь у відкритті у великій
кількості. Процесія, яка почалася від Воріт Поцілунку й Столу мовчання та
завершилася біля Нескінченної колони, була вражаючою. Важливо знати, що
спочатку Бринкуш хотів підняти в Тиргу-Жіу лише Нескінченну колону. Це містить
і пропозиція, яку він зробив меценату Аретії Тетереску, коли прибув до Бухареста
з ескізом колони. Але з огляду на те, що Бринкуш провів стільки часу в
Тиргу-Жіу, він уявив собі, врешті-решт, весь комплекс, що включає й церкву
Святих Апостолів, модернізовану за кошти Національної ліги горжанських жінок на
пропозицію Аретії Тетереску. Тож ми маємо справу не тільки з пам’ятним
комплексом, а й з роботою генія, роботою універсальної цінності.

Стіл мовчання знаходиться в
тиргу-жіуському парку на узбережжі річки Жіу. Він виконаний з банпотоцького
вапняка й оточений 12 круглими кам’яними стільцями у вигляді клепсидри. Стіл,
діаметром в 2,15 м й висотою в 0,88 м, символізує стіл напередодні боротьби.
Час вимірюється в тиші клепсидрами – стільцями. Алея стільців включає дві
кам’яні лавки й 30 квадратних кам’яних стільців у формі клепсидри, розташованих
з обидвох боків алеї по три. Вони роблять зв’язок між Столом мовчання та
Воротами поцілунку, які розташовані на вході в парк. З обох сторін алеї було
посаджено 20 пірамідальних тополів. Ворота поцілунку, зроблені з травертину,
символізують перехід до іншого життя. Нескінченну колону, Колону безмежності чи
Колону жертви вважають найважливішою частиною комплексу. Зроблена з 16 чавунних
ромбовидних модулів, кожен висотою в 1,80 метрів, вона представляє вісь світу, яка підтримує купол неба. Загальна
висота колони становить 29,33 м. Технічно вона була зроблена інженером Штефаном
Джорджеску-Горжаном за модулем, вирізаним з дерева Бринкушем. Її зведення
будівництво було розпочате в липні 1937 року в Петрошань і завершилося в
листопаді в Тиргу-Жіу, а металізація була здійснена в червні-липні 1938 року.
Церква Святих Петра і Павла, розташована на вісі скульптурного комплексу, є
сполучною ланкою між його складовими частинами. Місце поклоніння було підняте
між 1927-1938 рр. на місці старої церкви, побудованої в 1777 році.

Розповідає Дору
Стримбулеску, директор Центру ім. Константіна Бринкуша. Елементи, з яких
складається архітектурно-скульптурний комплекс в Тиргу-Жіу мають унікальне
значення, хоча Бринкуш вирізав ще колони з дерева, в його паризькій майстерні
були подібні скульптури. Гадаю, що ідея архітектурно-скульптурного комплексу є
давньою. Спочатку він хотів підняти портал у своєму рідному селі Хобіца. А
потім вирішив, що комплекс буде в Тиргу-Жіу і врешті-решт, за пропозицією
Аретії Тетереску, ця ідея набула форми. Можна сказати, що, завершивши
архітектурно-скульптурний комплекс в Тиргу-Жіу, Бринкуш удосконалив свою
творчість, тому що після цього він не створив нічого настільки ж важливого, що
б залишилося орієнтиром у мистецтві. Цей безпредметний стиль, який Бринкуш
вводить у сучасне мистецтво, змінює парадигму. Якщо прослідкувати за ідеями
Бринкуша, які з’явилися впродовж часу в різних публікаціях у формі афоризмів,
можна зрозуміти, як розуміє Бринкуш мистецтво в цілому і своє мистецтво
зокрема. Бринкуш усвідомлював свою універсальну цінність, те, як він її змінив.
Покинувши майстерню Родена, він покидає все те, що сталося в мистецтві до того
часу, пропонуючи своє власне бачення, коріння якого знаходиться в давньому
румунському мистецтві. Він зробив це, хоча й поглиблював у Парижі примітивне,
чорне мистецтво. Але він усвідомлював те, що став орієнтиром у сучасному
мистецтві.

У квітні 2007 року в Тиргу-Жіу було представлено
документ, що засвідчує готовність Європейського Союзу включити Архітектурно-скульптурний
комплекс Шлях Героїв (разом із Палацом Кантакузіно, Румунським
Атенеумом в Бухаресті та фортецею Хістрія в повіті Констанца) до Списку
європейської культурної спадщини.

Міліцу Петрашку вважають найбільш обдарованою жінкою-скульптором ХХ століття. Вона була учасницею румунського авангардного руху міжвоєнних років, діючи особливо в групі, створеній довкола журналу “Сучасник”. Неперевершена майстриня в мистецтві портрета, вона до кінця свого життя згадувала в листах та дискусіях важливість її зустрічі зі скульптором Константаном Бринкушем.

«Скульптура Міліци Петрашку є, в першу чергу, актом опору перед руйнуванням зображення. Її клопотання зберігають амбітність миттєвості та строгість класичної композиції, які зустрічаються в мистецтві початку століття. Це допомогло їй в той тривалий період, коли вона працювала з Бринкушем, захиститися від спокуси імітувати свого великого майстра і не спробувати простий жест абстракції», — писав Дан Брудашку про скульпторку Міліцу Петрашку.

Константін Зернеску, який зібрав і видав афоризми Бринкуша, розповів про зустріч Міліци Петрашку та великим скульптором, яка вплинула на життя кожного з них. «Це сталося у 1919 році, за декілька років до того як Бринкуш був запрошений на дві групові виставки європейського авангарду в Нью-Йорку. Там він виставив варіант “Поцілунку”, “Мадемуазель Погані”, “Сплячої музи”, “Голови дитини”. Міліца відзначила в його творах геометричну чистоту, суттєвість людської істоти. Вона почала вивчати скульптуру поруч з Бринкушем, який називав її “Петріке”. Їй та іншим молодим жінкам, прибулим з Румунії, Бринкуш дав долото в руки і нагадав, що вони обрали для себе чоловічу професію. Він навчив їх важливості блоку мармуру, який, як він казав, не треба знищити. Скульптура означає, в першу чергу, мислення, і не призначена для молодих, — сказав артист Міліці в присутності американського поета Езри Паунда.»

Міліца Петрашку стала людиною, яка переконала Бринкуша відмовитися від важливих проектів у Франції та повернутися в рідну країну і створити в м. Тиргу Жіу відомий скульптурний комплекс, який кульмінував «Нескінченною колоною». Це період, коли Бринкуш, перебуваючи в Румунії, позує Міліці Петрашку й вона створила перший портрет скульптора, вилитий у бронзі, який зараз знаходиться на площі Доробанць в столиці країни. Легкість, з якою Міліца Петрашку створювала скульптуру в дусі класичного й сучасного мистецтва, викликала у Бринкуша захоплення, і він сказав: «Ти вмієш працювати, як хочеш, як тобі краще – символічно чи абстрактно!»

Письменник Константін Зернеску розповідає: «У 1927 році після Конгресу латинської преси в Бухаресті Міліцу Петрашку почали звеличувати на міжнародному рівні. Дуже цікавим є те, що Арефія Тетереску, голова Товариства жінок м. Горж, пропонує Міліці звести в м. Тиргу Жіу пам’ятник на честь героїв, загиблих під час Першої світової війни. На той час Міліца вже створила пам’ятник Катерині Теодорою і була в м. Горж відомою особистістю. Міліца відхилила пропозицію Арефії Тетереску, кажучи, що найкращим для зведення такого пам’ятника, присвяченого загиблим на фронті солдатам, є Бринкуш. І в цей момент почалося інтенсивне листування між Міліцею та К.Бринкушем, а в 1937 році Бринкуш приїхав до Тиргу Жіу з наміром створити лише одну роботу.»

Завдяки Віктору Кречуну ми можемо прослідкувати за листуванням цих двох митців, яких, як каже він, «повязує як мистецтво, так і велика дружба. Дружба, яка тривала з 1919 року до смерті Бринкуша, з якої Міліца Петрашку отримала приписи сучасного мистецтва, а Румунія таким чином збагатила артистичну спадщину «комплексом» у м. Тиргу Жіу, тому що вона була людиною, яка переконала Бринкуша створити ті архітектурні скульптури, унікальні в цілому світі». Письменник Константін Зернеску розповідає: «У 1946 році Міліца пише Бринкушу: «Разом з друзями я готуюся надіслати тобі провізію». Це був момент, коли криза охопила більшу частину Європи. У той же період Міліца інформує Бринкуша щоразу, коли про нього з’являється якась стаття. Вона повідомила його, що написав про нього Петру Комарнеску, повідомила, що Йонел Жіану написав у журналі «Світло й колір», що його теорії, пов’язані з мистецтвом, були опубліковані в пресі. І що не може забути, як 20 років тому він розповів їй так багато про нову сучасну скульптуру, речі й думки, які зараз вже можна було перевірити.»

З нагоди вернісажу виставки, організованої разом з Марчелом Янку у 1934 році, критик Петру Комарнеску заявив: «Головною якістю Міліци Петрашку залишається основна якість самої скульптури: культ повної форми, пов’язаної з простором та світлом». Міліца Петрашку не шукала в образі зображеного виразну домінантність, а відтворювала в ансамблі деталей атрибути особистості. Портрет актриси Ельвіри Годяну, оголеної до пояса, є природним і злегка еротичним в той же час, переймаючи сміливо й нетрадиційно класичну типологію торса без рук. Портрет у мармурі відомої актриси Агепсіни Макрі, дружини Віктора Ефтіміу, виставленого в Офіційному салоні в 1934 році, порушує звичаї часу, в якому не було дозволено, щоб портрет конкретної особи, добре відомої в Бухаресті, навіть якщо це була актриса, був представлений з голими персами. Проте в цій надзвичайній скульптурі немає нічого легковажного, монументальність і етатизм цього портрета посилають до класичної античності, в ім’я якої з наготою можна було погодитися.»

Константін Бринкуш є, мабуть, найбільш відомим у світі румунським митцем. Жоден з інших румунів не отримав стільки відзнак, не користався такою всесвітньою повагою, як Бринкуш, ім’я якого, як ніякого іншого румунського артиста, усвідомлюється невід’ємно із скульптурою. Ім’я Бринкуша фігурує на перших місцях списків митців та їхніх мистецьких творів усіх часів.

Однак, Константін Бринкуш не належав до любителів популярності. Навпаки, це була сувора, цілком захоплена своєю працею людина, досить стримана у стосунках з іншими людьми та з пресою. Саме цим пояснюється відсутність записів інтерв’ю з ним, нечисленні також кінозйомки. Бринкуш, однак, залишився у пам’яті знайомих з ним людей, у пам’яті його сучасників. Центр усної історії Румунського товариства радіомовлення записав інтерв’ю з цими людьми, придбав також записи з інших архівних джерел. Джордже Опреску, за фахом мистецький критик, був одним із знайомих Бринкуша.

У 1963 році він розповів Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення про дві зустрічі з Бринкушем. Перша мала місце після Першої світової війни у Паризькій майстерні митця, де Бринкуш мешкав півстоліття з 1907 до 1957 року, коли він і помер: ”Майстерня Бринкуша, досить простора, була повністю завантажена колодами старого дерева. Ширина деяких з них сягала 50-60 сантиметрів, а довжина кілька метрів. Ці колоди Бринкуш придбав у одному з сіл Британії. Отже, ці колоди “очікували зустрічі з митцем”. Складалося враження, що ти потрапив у печеру, десь під землю, де циклоп прагнув перетворити ці колоди, на диво людства, у мистецькі твори. Оскільки я, на той час, захоплювався Вагнером та його міфологією, ця майстерня Бринкуша зовсім не здавалася мені чимось незвичайним.”

У 1937 році Опреску повернувся у Париж і знову відвідав митця, який на цей раз видався йому трішки відмінним, як і його майстерня: ”На цей раз характерними для майстерні митця були не деревяні колоди, а каміння та лощені метали. Його твори були розміщені на рухомих платформах, що переміщалися за допомогою електроапаратури, здивували мене у певній мірі несприятливо. У щонайменше двогодинній бесіді під час обіду даного Бринкушем, розмова йшла саме про побачене мною там. Як і під час першої зустріч, так і тепер його селянська шляхетність, елегантність рухів цієї невисокої, але міцної людини, справляли незабутнє враження. Надзвичайними були його очі, маленькі, які свідчали про те, що митець сягнув розуміння справжнього мистецтва.”

Діспре Палеолог, журналіст Радіо Румунія у період Другої світової війни, втік після радянської окупації до Парижа. Будучи студентом у Парижі почав відвідувати Бринкуша, який був колегом факультету з його батьком: ”Студентські роки вони провели разом. Вони були, як кажуть в Олтенії, нерозлучні друзі. Мій батько буз екзегетом Бринкуша, йому належать перші 4-5 книжок, присвячених Бринкушу. Останню з них я надрукував власним коштом французькою мовою. Ця книжка викликала інтерес у культурних колах Парижа й користувалася успіхом у середовищі найвідоміших знавців мистецької творчості Бринкуша. У свою чергу, Бринкуш дружньо поставився до студента, який шукав засобів існування в Франції. “Слухай, хлопче, май розум, тримайся якомога далі від румунської дипломатичної місії, – сказав він мені. Бринкуш допоміг мені своїми порадами, неодноразово запрошував мене у гості. Щонайменше 5-6 разів з нагоди вищезгаданої книжки та, зрозуміло, внаслідок дружніх стосунків з моїм батьком, я мав з ним цікаві бесіди. Бринкуш уникав зв’язків з представниками румунської дипломатії, не бажав спілкуватися з румунською громадою, у середовищі якої подібно іншим громадам існували різні групи: антикомуністи, демократи, прихильники лівого спрямування та незначна група комуністів. Я, у свою чергу, подібно Бринкушу, уникав зв’язків з румунською громадою.”

Офіцер та професор Вірджіл Койфан пригадує свято біля памятників Бринкуша в 1938 році у місті Тиргу Жіу: “Ми зібралися у парку міста Тиргу Жіу, де очікували префекта. Директор початкової школи місцевості Тісмана, Кібіца, зустрівся з Бринкушем. Він розмовляв з Бринкушем по-дружньому, не знаю, можливо мав з ним родинні або дружні стосунки: “Маєстро, мешканці Горжа вважають, що ви позбиткувалися над ними, розмістивши тут ваші мистецькі твори” — сказав йому. “Так твердять суперники пана Тетереску” — відповів йому Бринкуш. Далі він відмітив, що родина Тетереску допомогла йому здійснити ці твори. Саме Аретія Тетереску настоювала на тому, щоб він створив для Тиргу-Жіу хоча б один памятник.”

Ні для кого не є секретом той факт, що митці нерідко невизнані сучасниками, особливо тими, які не є спеціалістами. Однак, це не робить їх менш надзвичайними, а навпаки, сприяє їхній популярності.