Дорогі
друзі, ВСРР запросила вас до 30 червня 2018, дата пошти, взяти участь
у конкурсі з призами під назвою «Алба
Юлія – місто Об’єднання», присвяченому 100-річчю
об’єднання територій з переважно румуномовним населенням в єдину національну
державу, 1 грудня 1918 року.

Конкурс
спонукав ваш інтерес і ми отримали 268 правильних та повних відповідей. Дякуємо за участь і запрошуємо взяти участь в наших
наступних конкурсах.

Великими преміями є дві безкоштовні путівки з повним
пансіоном, на одну особу кожна, з 10 по 18 вересня 2018 року, надані готелем
Трансільванія в місті Алба Юлія і туристичним пансіонатом
Каса Моцулуй в
Арієшень повіту Алба. Також учасники отримають цікаві призи, зокрема засоби
просування румунської культури. Конкурс був організований разом із Повітовою Радою Алба,
Мерією міста Алба Юлія, місцевою філією Спілки образотворчих митців
Румунії, Румунською православною єпархією Алба Юлія, Фарфоровим заводом АПУЛУМ – Алба
Юлія та Акціонерним товариством Ромфілателія .
Так само спеціальні премії для конкурсу надали Ясська територіальна студія
Радіо Румунія, Митрополія Молдови і Буковини та Повітова рада Бузеу.

З
передач ВСРР, нашого сайту чи профілів Facebook,
Google+ і LinkedIn ви могли дізнатися відповіді
на запитання конкурсу.

Конкурс
завершився 30 червня 2018 року. До коли ви дізнаєтеся хто є переможцями нашого конкурсу, нагадаємо вам
запитання, на які ви повинні були відповісти:

– Що
відзначають в Румунії 1 грудня та яке значення має це свято? Правильна відповідь: Відзначають Національний день
Румунії. 1 грудня 1918 року території, на яких проживало переважно румунське
населення, об’єдналися в національну державу.

– В
якому місті відбулися Великі національні збори 1 грудня 1918 року? Правильна відповідь: В місті Алба Юлія.

– В
якій частині країни розташоване місто Алба Юлія? Правильна відповідь: в центральній Румунії

А
зараз список переможців.

30
відзнак отримали наступні слухачі ВСРР та користувачі нашої інтернет-сторінки: Салім Сабах
Аль-Сарай з Іраку, Самі Ахмад Мосад та Атеф Саламе з Египту, Бен Амер Лаїд
з Альжиру, Ніколай Матвеєв з Росії, Олександр Куземінський з України, який написав
російській редакції, Хосе Луїс Коркуера з Іспанії, Антоніо Акоста з США, Адрієль Амая Армас із Куби, Раффаеле Понтічеллі та
Франческо Греко з Італії, КрістофПаустіан та Маріо Шолер з Німеччини, Грант Скінер, Пол
Мартін, Давід Харрінгтон та Джеймс Біркетт з Великобританії тощо.

Тітуш
Абделазіз з Альжиру, який написав французькій редакції ВСРР, аргументував свою участь
в конкурсі: Коли простіше отримати
доступ до радіо через Інтернет, відкриваєш
для себе багато переваг, особливо
стосовно зв’язку між ВСРР та її слухачами. І тому що найпростіші ідеї є часто найкращими, головна причина, яка
спонукала мене взяти участь у конкурсі, – це виграш призу.

20 ІІІ-іх Премій
будуть відправлені до наших наступних слухачів та користувачів інтернету: Володимиру Гудзенку з Росії, який написав
нашій редакції,
Ділмі Тахеру Бен Салаху з
Альжиру, Родіці Мартін з Румунії,
Александру Унтіновичу з Росії, Вікторії
Холщевніковій з Білорусі, Хуану
Франко Креспо з Іспанії, Чен Вею з США,
який написав китайській редакції, Франческо Паролі з Італії, тощо….

Володимир
Гудзенко з Росії написав: «Великий румунський народ то народ з високою національною самосвідомістю.
Національне самоусвідомлення румунів, їхня палка любов до рідної землі, високі
моральні чесноти та горде усвідомлення своєї великої мети – мати власну велику
державу – дозволили їм вийти переможцями в боротьбі з імперіями та здобути
власну державу, нехай і ціною багатьох жертв. Я гадаю, українцям є чому повчитись у румунів…»

Александр Устінович, з Росії, коротко відповів: Беру участь в конкурсі, тому що зацікавлений вашою
країною, і сподіваюсь відвідати її. Я
читаю ваш сайт, бо мене цікавить Румунія, її люди, її культури, її природа та історія

Вікторія Холщевнікова, з Білорусі, написала: Я пристрасно цікавлюся протягом багатьох років вашою дивовижною країною. Я збираю значки, літературу та інші
сувеніри про Румунію, намагаюся не пропускати жодне телевізійне шоу про Румунію, а програми ВСРР завжди слухають .

Фань Хунцжі, з Китаю, аргументує: Перейшовши на сайт ВСРР, я дізнався, що розпочався новий конкурс з призами, який організовує ваша радіостанція, і я був дуже радий. Як правило, можливості
контактувати ВСРРне є частими. У вільний час у мене є тільки сайт ВСРР, звідки я
можу дізнатися останні новини. У моєму
повсякденному житті іншим
моїм захопленням є старі кінофільми. Серед цих закордонних фільмів, який я часто дивлюся, це
кінострічки про антифашистську
боротьбу СРСР, Югославії, Румунії та Албанії у Другій світовій війні, кінострічки перекладені на китайську мову
.

Пол
Джет з Франції
написав: Я слухаю передачі ВСРР вже більше 25 років. Мене особливо цікавить інформація про Румунію, а також
про Південно-Східну Європу. Я слухаю з великим інтересом програми, що
представляють життя Румунії – економічне, соціальне, культурне життя тощо.
Століття Великого об’єднання буде
відзначене 1 грудня 2018 року, момент коли Румунія
готується взяти на себе головування в Раді Європейського Союзу місяць по тому.
Особисто я думаю, що це щасливий збіг, який приносить сподівань для Румунії та Європейського Союзу. Своїм мандатом Румунія підтвердить своє повноцінне місце в ЄС.

А Алан
Холдер з Великобританії написав: Цей конкурс дуже особливий, оскільки він нагадує нам про
найважливіший день в сучасній історії Румунії. Це змусило мене шукати старі карти регіону, починаючи
з ХХ століття,
щоб побачити, де розташовані різні провінції та як змінилися кордони Румунії з 1918 року (…) Безумовно, мої знання про Румунію були б набагато біднішими, якби я не
виявив ВСРР.

10 ІІ-их премії відведено наступним слухачам: Андону Крісто з Албанії, Зіяду Саліму Акілу з Йорданії, Віталію
Нікіфорову з Росії,
Хорхе Леандро Зоке з Куби, Діно Антоніо Россето з Італії тощо…

Віталій Нікіфоров, з Росії, пояснює: Я беру
участь у конкурсі з інтересу до Румунії, історії та культури цієї країни та
бажання побачити її насправді. Я стежу за сайтом, щоб краще зрозуміти події, що
відбуваються в цій країні .

Діно
Антоніо Россетто з Італії стверджував: Приємно та цікаво взяти участь у
конкурсах ВСРР, тому звідси можна дізнатися щось із історії, яка в кінцевому
рахунку представляла спільну історію Європи після Першої світової війни.
Національний дух також вразив загальну ідентичність ряду європейських
держав.

Керрі Хупер, з США, зазначила: У світі,
розподіленому конфліктами, радіостанції,
подібні до ВСРР, будують культурні мости. Навчатися поважати та цінувати інші
культури – це найкращий спосіб боротьби з тероризмом, тому що люди не бояться
того, що вони розуміють.

І
Марко Хоммель з Німеччини стверджував: Я хочу перемогти, але мене порадує і менший приз.
Через інвалідність я не можу відправитися в подорож, але мені би сподобалося отримати менший приз
.

10 Перших Премії отримають наступні слухачі: Гуміді Мохамед з Альжиру, наш
співвітчизник Міхай Джорджеску з Канади, Вера
Кузнецова з Росії, Хектор Грегоріо Гойкоїча з Уругваю, Хексіге з Китаю, Марко Ботатті з Італії, Ерхард Лайбер з Німеччини, Томас Бегу з Франції, Мітул Кансал та Джайдееп Чакрабарті з Індії.

Марко
Ботатті з Італії навів такий аргумент: Те, що спонукало мене взяти участь у цьому
конкурсі, було бажання поглибити історію Румунії, яку я мав можливість відвідати
в 2006 році. Я був тоді в місті Алба-Юлія, яке особливо вразило мене. ВСРР тримає мене в курсі румунських подій.

Француз
Томас Беґу написав наступне: Я завжди любив брати участь у будь-яких
змаганнях; це дуже цікаве та повчальне для
мене хобі. Слухаючи короткохвильові радіостанції зі всього світу, ми постійно знаходимо
нові речі про звичаї інших країн, і коли ми відвідуємо їх, ми більше не
відчуваємо себе чужими. Тому, бачачи цей конкурс про Алба Юлію я поспішав брати участь».

14 Спеціальних призів будуть відправлені до
наступних слухачів або користувачів Інтернету: Маури Гарріх, з Ірландії, Віталію Ефіменку з Білорусі, який написав нашій редакції, Адріану Сільвію Міронеску з
Румунії, Анни Нагапетян з Росії, Міодрагу Рістічу з Сербії, Хуану Карлосу Бускалья з Аргентини, Йозефу Аріасу з Коста-Ріки, Янь Тіджунгу з Китаю, Джованні Сержі з Італії, Рейнхарду Шуману зі Швеції, який написав до німецької редакції, Бернару Лаунаю та Паскалю Яміню з Франції, Ашику Екбалу Токону з Бангладеша і Радхакришнаі Піллай з Індії.

Наш вірний слухач з Білорусі, Віталій Ефіменко написав
нам: «До участі у
конкурсі нас спонукала любов до Румунії й великий інтерес щодо культурної й
історичної спадщини румунського народу. З цієї ж причини слухаємо передачі
ВСРР, а також читаємо інформаційні матеріали ВСРР у Інтернеті. Дуже приємно, що
ВСРР продовжує мовлення іноземними мовами, зокрема українською, – це дає
можливість вельми широкій аудиторії в усьому світі отримувати детальну й
неупереджену інформацію про цю прекрасну країну. Ось і нині ВСРР дарує своїм
слухачам чергову можливість подолати час і простір, пірнувши з головою у мандри
величним всесвітом, на ім’я Румунія…»

Хуан Карлос Бускалья з Аргентини стверджував: «Я слухаю вас протягом декількох десятиліть, я почав робити це тут у своїй рідній Аргентині, і продовжував в моїх
роках проживання в Італії з 2002 по 2010 рік, і
я буду продовжувати регулярно слухати вас та
регулярно інформуватися про Румунію. Поточні програми, які ви транслюєте іспанською мовою радують мене.»

З Франції, Паскаль Ямін написав: Я
відчув сильне хвилювання, коли дізнався про
цей конкурс, тому що він висвітлює сторінку
історії, яка мені особливо цікава і яка допомогла мені відвідати Алба-Юлію у вересні 2017 року. Я не можу не брати участь, тому що мені подобається тема. Завдяки Румунії я
дізнався більше про історію Франції у Першій світовій війні та про румунських солдатів полонених в Ельзасі. Тепер я розумію, що Велика війна і дружба
між народами означають для румунів.

І ось, найбільш очікуваний момент. Взяв участь у конкурсі, правильно відповідав і виграв
двотижневу поїздку з повним пансіоном з 10 по 18 вересня 2018 року в регіоні Арієшень та Алба Юлія … слухач ВСРР Йонас Селл з Дортмунда, Німеччини. Щиро вітаємо і чекаємо на нього у вересні в Румунії!

Йонас Селл, переможець Великої премії надіслав нам таке коротке послання, яке фактично синтезує роль ВСРР:
Конкурс – це можливість дізнатися більше про Алба-Юлію та про те, що сталося 1 грудня 1918 року.
Інформацію цю інакше я б не отримав у Німеччині.

Дякуємо всім тим, хто відповів на запитання, і хто навів
ті аргументи, що переконали їх взяти
участь у конкурсі.

Призи
та відзнаки будуть
надіслані поштою в найближчі місяці, і ми просимо
вас підтвердити листом або електронною
поштою як про отримання пакунку, так і про його зміст! Ще раз спасибі за те, що спробували ваші шанси та
відповіли на конкурс ВСРР і запрошуємо взяти участь у наших наступних конкурсах!

Дорогі друзі, Всесвітня служба Радіо Румунія продовжує вже традиційне опитування серед слухачів та запрошує всіх, хто слухає наші передачі в короткохвильовому діапазоні та в Інтернеті, а також читачів сайту www.rri.ro і нашої сторінки в мережі Фейсбук взяти участь в традиційному опитуванні «Людина року».

Ми просимо назвати людину, яка, на ваш погляд, мала найбільший позитивний вплив на події в світі у 2017 році. На базі ваших пропозицій ми оголосимо «Людину 2017 року». Хто може бути нею і, головне, чому? Можливо це провідний політик, відомий оглядач, бізнесмен, спортсмен, видатний діяч культури, митець, науковець або маловідома широкому загалу особа, котра може бути взірцем для інших? Чекаємо ваших думок та аргументів, як зазвичай!

З великим інтересом чекаємо ваших листів. Їх можна надіслати факсом за номером: +40.21.319.05.62, електронною поштою на адреси: ucra@rri.ro або ucra@i.ua чи звичайною поштою на адресу: Українська редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія, п/c 111, вул. Генерала Бертло 60-64, Бухарест, Румунія. Так само, ви можете написати до нас, заповнивши онлайн форму зворотного зв’язку у верхній правій частині нашого сайту.

Нагадаємо, що Людиною 2016 року у ВСРР був призначений Президент США Дональд Трамп.

Як завжди ми повідомимо хто
став «Людиною 2017
року» за версією Всесвітньої служби Радіо Румунія у наших передачах 1
січня 2018 року.

Дорогі друзі, Всесвітня служба Радіо Румунія продовжує вже традиційне опитування серед слухачів та запрошує всіх, хто слухає наші передачі в короткохвильовому
діапазоні та в Інтернеті, а також читачів сайту www.rri.ro і нашої сторінки в
мережі Фейсбук взяти участь в традиційному опитуванні «Людина
року».

Ми просимо назвати людину, яка, на ваш погляд,
мала найбільший позитивний вплив на події в світі у 2016
році. На базі ваших пропозицій ми оголосимо «Людину 2016
року». Хто може бути нею і, головне, чому?
Можливо це провідний політик, відомий оглядач, бізнесмен, спортсмен, видатний
діяч культури, митець, науковець або маловідома широкому загалу
особа, котра може бути взірцем для інших? Чекаємо ваших думок та
аргументів, як зазвичай!

З великим інтересом чекаємо ваших листів.
Їх можна надіслати факсом за номером: +40.21.319.05.62, електронною поштою на
адреси: ucra@rri.ro або ucra@i.ua чи звичайною поштою на адресу: Українська
редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія, п/c 111, вул. Генерала Бертло 60-64,
Бухарест, Румунія. Так само, ви можете написати до нас, заповнивши онлайн форму
зворотного зв’язку у верхній правій частині нашого сайту.

Нагадаємо,
що Людиною року 2015 року у ВСРР була призначена Канцлер Німеччини Ангела Меркель.

Як завжди ми повідомимо хто став «Людиною 2016
року» за версією Всесвітньої служби Радіо Румунія у наших передачах 1 січня 2017 року.

Дорогі друзі! У неділю, 1 листопада 2015 року, відбудеться традиційний День радіослухача Всесвітньої служби Радіо Румунія. Ми, як зазвичай, запрошуємо вас взяти участь у нашій спеціальній передачі, яка на цей раз присвячена темі біженців.

Усі ми уважно слідкуємо за всіма новинами про кризу з біженцями. Йдеться про сотні тисяч людей, які залишають свою батьківщину і, часто ризикуючи власним життям, намагаються потрапити до Європи.

Їх кількість є великою проблемою для Європи, європейських цінностей, зайнятості, економічного зростання, інтеграції в суспільство. У той же час ми не можемо не враховувати те, що кожен біженець має власну історію, у переважній більшості випадків дужу сумну.

Таким чином, до Дня радіослухача ВСРР, ми запрошуємо вас поділитися з нами своїми думками про проблему біженців, або чому б ні розповісти нам власну історію про біженців. Ми впевнені, що багато з вас мають такі історії, через конфлікти по всьому світу.

З нетерпінням чекаємо ваших відповідей поштою, звичайною та електронною, факсом або, як в текстовому , так і в аудіо форматі.

Тиждень в Трансільванії є подарунком, якого хотіли би всі. Трансільванія стала, колись, магнітом туризму, що приваблює численних шукачів красивого з цілого світу. У Трансільванії турист може відвідати середньовічну фортецю Сігішоара або замок Бран, що став знаменитим від легенди графа Дракули з роману Брема Стокера, замок Пелеш – розкішна королівська резиденція, чи євангельські укріплені церкви у підніжжі румунських Карпат, деякі з них були внесені до надбання ЮНЕСКО.

Існує, водночас, варіант глибокого знання Трансільванії, подорожуючи, щоправда більше днів, сільськими місцевостями та проживаючи у гостинних будинках румунських селян. ВСРР та Антена Сателор вирішили нагородити трьох своїх вірних слухачів однотижневим перебуванням у Трансільванії, вибравши обидва варіанти ознайомлення з цим регіоном. Джаміля Беккай з Марокко, Жілберт Дюпо з Франції та Анка Балабан з Румунії були щасливими переможцями конкурсу Ткацький човник баби Руци. На початку цього місяця вони справді відвідали хатину баби Руци, яка заповіла своїм онукам носити по світу її човник, разом із розповідями про румунське село Миндра, якого баба Руци не покинула все своє життя. Унікальний човник, який до тепер промандрував понад мільйон кілометрів навкруг Землі. Що вразило наших гостей? Почнемо з Джаміли Бекка з Марокко: Мені сподобалися люди, природа, спонтанність тих, кого я зустріла і, хочу вам сказати, що вони дуже приємні. Мені сподобалася, також, архітектура. Мене вразила церковна архітектура; у нас, особливо там, де я живу, є тільки кілька церков, одна чи дві … справді, архітектура церков є чарівною.

Тиждень у Трансільванії, протягом якого наші вірні три радіослухачі подорожували не тільки по селу Миндра у повіті Брашов, де жінки вдягли весільний одяг баби Руци, або по селу Шона, видатного художника Штефана Келція, або по Бухарестському та Сібіуському Національних музеях села, але також по Фегерашу, де вони відвідали середньовічну фортецю, яка під час комуністичного періоду стала в’язницею для політичних в’язнів, по Брашову на площі Сфатулуй, на шосе Транфегерешану та у Бринковянському монастирі Симбета де Сус. Повсюди на них чекала гостинність румунів, зізнався Жілберт Дюпон з Франції: Ця поїздка була надзвичайно розумно організована ВСРР, це дозволило нам відвідати як дуже відомі туристичні атракції, так і поникнути у душу Румунії, у місця, які пересічний турист не може бачити без допомоги місцевого жителя.

Семиденне перебування у Трансільванії. Незважаючи на те що, захоплювалися історичними та архітектурними пам’ятками європейської культурної столиці 2007 року, Сібіу, гості нашої радіостанції були однаково здивовані прийомом мешканців села Сібієл, де вони провели в гостинному будинку сім’ї Лука і взяли активну участь у реконструкції селянського весілля, в якому саме вони були молодим та молодою, батьками та хрещеними батьками. Інтерактивний характер візитів було збережено і в майстернях народних промислів, де наші слухачі ткали килими та малювали на склі, за допомогою майстрів і художників, які допомогли їм краще зрозуміти традиційну техніку обробки місцевого матеріалу.

Якщо слухачка Анка Балабан з деякими місцями була ознайомлена, з іншими познайомилася вперше: Я хочу подякувати, у першу чергу, за можливість відвідати нові місця. Я все побачила в іншому світлі, і мала, можливо, інший спосіб мислення … деякі місця я знову виявила для себе. Вечори, проведені в селі Сібієл, селянське весілля і традиційні звичаї краю Мерджінімя Сібіулуй відкрили мені апетит до детальної інформації про історію та традиції румунського народу.

Останній день цієї поїздки був прямо-таки дивним. Він почався з візиту до традиційної овечої отари в зоні Фегераш, де слухачі взяли участь у процесі доїння овець. Пізніше, відвідання замків Пелеш і Пелішор, в самому серці румунської королівської родини, Сіная, були останніми туристичними атракціями, які відвідали наші слухачі в Румунії. Упродовж 7 днів перебування у нашій країні, гостей супроводив, символічно, човник Баби Руце з фегерашського села Миндра. Повернувшись додому з поїздки в Балі, човник надихнув переможців цієї вікторини. Вони побажали бути носіями човника у своїй країні, у майбутній поїздці, в якій би вони мали можливість розповісти іншим людям про румунські міста та села, про звичайних і красивих людей, про їхні легенди і фольклорні традиції. Невтомний човник баби Руце із села Миндра готовий йти далі.

Радіо з самого початку зачарувало весь світ. Починаючи з 2012 року, на знак поваги до цього всім доступного засобу масової інформації та поширення культури, за рішенням ЮНЕСКО 13 лютого відзначається Всесвітній день радіо. Цього року темою Всесвітнього дня радіо є “ІННОВАЦІЯ ТА МОЛОДЬ НА РАДІО”.

З цієї нагоди, ВСРР вирішила відзначити цю подію разом з вами. Ми отримали багато листів, у яких ви розповіли про роль та важливість радіо в сучасному суспільстві. Ми прочитали та оцінили кожну відповідь, але тому що час нам не дозволяє представити всі листи, ми обрали кілька найцікавіших.

Ось, як описала роль радіо у в сучасному суспільстві Наталія Заболотна з Києва: “Радіо не тільки інформує нас, не тільки дарує нам зустрічі мистецтвом, допомагає подорожувати в уяві в далекі краї й ще багато-багато всього, воно ще трошки світить у темряві.” Пані Наталія надіслала нам документальний доказ у вигляді фотографії її радіоприймача.

Володимир Гудзенко з Луховіц, Підмосков’я, Росія надіслав наступний лист: “Радіомовлення, тобто передача інформації шляхом електромагнітних випромінювань радіохвилями, через континенти й державні кордони, триває ось вже майже сто років. Радіомовлення має велику й славну історію. В тому числі історію поширення правдивої інформації до країн, де така інформація під забороною. І ця історія продовжується. Проте тепер, після того, як були винайдені й запроваджені новітні інформаційні технології, новітні засоби передачі інформації, радіо відходить на задній план, міжнародне мовлення скорочується або припиняється зовсім. Перевага надається супутниковому телебаченню й радіо, інтернету, мобільному зв’язку, радіо й телемовленню через інтернет та мобільні телефони. Тепер прийнято вважати, що радіомовлення на довгих, середніх, коротких хвилях — це засіб інформаційного зв’язку вчорашнього дня. Проте я гадаю, що традиційне радіомовлення ще далеко не вичерпало себе. На мою думку, інноваціями, які могли б зберегти радіо та мовлення через радіохвилі для майбутніх поколінь це поєднання традиційного радіомовлення з сучасними інформаційними технологіями. Це може бути, наприклад, радіомовлення з можливістю прийому в усьому світі на звичайні мобільні телефони (айфони чи смартфони), інтерактивний зв’язок через мобільний інтернет, тобто, дзвінки слухачів прямо в студію й відповіді на них. Іншою інновацією, яка стоїть вже на порозі втіленні в життя, є інтерактивне телебачення через звичайні мобільні телефони. Плюс до того ж, передавачі та радіоприймачі, сконструйовані та виготовлені на базі найновіших технологій, з найбільш високоефективних на сьогоднішній день матеріалів. Наше покоління виросло, будучи впевненим в тому, що радіо — це великий чарівник, який ніби за помахом чарівної палички доносить до нас голоси, музику за сотні, тисячі кілометрів, навіть з іншого боку нашої планети. Нинішнє ж молоде покоління — це діти комп’ютерного віку, змалечку звиклі до мобільних телефонів, для яких навіть найпершими іграшками були комп’ютерні ігри, діючі моделі комп’ютерних пристроїв та мобільних телефонів. Відповідно не тільки переважна більшість слухачів традиційного радіо — це люди старшого віку, але й професія радіожурналіста чи радіоінженера є малопривабливою для юних талантів сьогодення. Як же поєднати молодь і радіо, як довести молодим людям, що радіо — це також і їхній майдан обміну думок та ідей, джерело найновішої інформації з перших рук та засіб спілкування зі світом? На мою думку, треба привчати юні таланти змалечку до таїнства радіозв’язку, заохочувати їхнє зацікавлення поширенням інформації через відстані і кордони, до найбільш закритих тоталітарних держав. Адже, як сказано в Загальній декларації прав людини, “Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне вираження їх; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, отримувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів.”

Ось, що написав Володимир Ситніков з Києва: “Молодь на радіо у останній час викликає у мене сумну посмішку. Щодо сучасних засобів телекомунікацій вже достатньо ми говорили під час попередніх передач, присвячених Всесвітньому Дню радіо. Я міркую, що зупинятись на цьому більш нема потреби. У нас, у зв’язку з повною відсутністю активної пропаганди, практично відсутні нові, молоді сили у радіоаматорстві у ефірі поки що чуєш тільки знайомі голоси. Але є й деякий позитив. Молоді люди більш активно користуються засобами зв’язку, які були дозволені до користування у останній час: це діапазони PMR, LPD, інколи з’явлюються нові голоси на CB діапазоні. І, зрозуміло, що на більшості FM-радіостанцій (особливо музичного напрямку) працює молодь. У кожної з цих станцій сформувався вже досить стійкий контингент слухачів, за який станції дуже піклуються. Ось так би було з радіоаматорством, та подорожами на короткохвильовому діапазоні…”

Валерій Луговський з Мінська, Білорусі написав: “Нехай Радіо завжди несе в кожний куточок Землі надійну інформацію заради істини, миру, дружби і взаємної повагу, розповсюджує моральні та культурні цінності, призводить до процвітання і обєднує народи. Епохальні відкриття, геніальні винаходи, талановиті інженери, золоті руки майстрів та енергія тисячі радіо-ентузіастів принесуть радість і піднімуть радіо на фантастичну висоту, навіть з випередженням мрії і часу.”

Андреас Мюхліх з Німеччини написав: “Для мене, радіо, в основному, є засобом, за допомогою якого я слухаю передачі іноземними мовами, наприклад ВСРР. Таким чином, дізнаюся більше деталей про окремі теми, які представляють німецькі ЗМІ.”

“Радіо не має меж – радіо будує мости”, – такої думки Міхаєл Ліднер з Німеччини, а Адреас Павельчік теж з Німеччини оцінює виховну роль радіо: “Радіо, як супроводжуваний засіб спілкування, може сьогодні бути доступним для молодих осіб у себе вдома, в школі, на роботі або за кермом. Для інформування молодих людей про нові вироби та послуги на ринку, радіо є найбільш підхідним засобом.”

“Пристрій з тисячу обличчями і формами, завжди актуальний та улюблений молоддю, радіо завжди оновлюється”, – пише Адріано Мікаллеф з Мальти. “Для тих, хто хоче висловитися або пробувати професійний досвід, радіо стає метою. Багато молодих людей хочуть працювати як ді-джей або радіожурналістом. Радіо інформує, воно є добрим другом. Я слухаю передачі на радіоприймачі. У мене – ціла колекція. Багато друзям цікаво, як я можу слухати передачі, трансльовані аж з Румунії або Америки.”

Роман Лаусберг, ведучий радіопередач з Німеччини та Бельгії, заперечує тих спеціалістів, які сумніваються у зв’язу з майбутнім радіо. “Може колись зникне телебачення, але радіо ні! У багатьох країнах у 2015 році радіо є кращем джерелом інформації, тому насправді радіо є частиною культурної спадщини ЮНЕСКО.”

Луїс Валдерас з Чилі, один з редакторів найважливіших публікацій радіо написав нам: “Дорогі друзі, з порту Сан-Антоніо, центральної зони Чилі, передаю Вам теплі привітання у цей важливий день для всіх працівників радіо.”

Дякуємо вам за вірність! Щиро вітаємю вас зі Всесвітнім днем радіо!

Шановні друзі, з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі румунської служби іномовлення, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, з липня до вересня ми провели ювілейний конкурс з призами «20 років поруч». Для участі у конкурсі ви мали відповісти на три прості запитання, написати, що спонукало вас до участі у вікторині та надіслати листи до 30 вересня ц.р.

Головний приз конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, точніше путівка з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться неподалік румунсько-українського кордону в селі Сепинца, відомому єдиним у світі «Веселим цвинтарем», що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Для решти учасників ми приготували багато заохочувальних призів, що завжди нагадуватимуть їм про Румунію, зокрема КИШЕНЬКОВІ РАДІОПРИЙМАЧІ ЯПОНСЬКОЇ МАРКИ “AKAI, що мають діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, КИШЕНЬКОВІ ФОТОАПАРАТИ МАРКИ “PENTAX, а також нові КНИГИ РУМУНСЬКИХ УКРАЇНЦІВ, ВИДАНІ СОЮЗОМ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ, що став головним партнером ювілейного конкурсу.

Перед тим, як оголосити переможців, нагадаємо запитання, на які ви повинні були дати відповідь

1. Коли вийшла в ефір перша передача українською мовою ВСРР?

– Правильна відповідь: Українська передача румунської служби іномовлення уперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року.

2. Коли був створений Союз Українців Румунії?

– Правильна відповідь: Союз українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси всіх етнічних українців, які компактно проживають в різних регіонах Румунії була створена наприкінці грудня 1989 року і офіційно зареєстрована в лютому 1990 року.

3. Яке унікальне і дивовижне творіння людських рук знаходиться в Сепинці?

– Правильна відповідь: У селі Сепинца знаходиться єдиний у світі «Веселий цвинтар», відомий своїми яскравими різнобарвними надгробними хрестами з оригінальними малюнками в стилі наївного мистецтва та веселими текстами, що описують похованих там людей. Кладовище стало музеєм під відкритим небом і національним туристичним центром, що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Далі пропонуємо вашій увазі уривки з листів, які ми отримали до ювілейного конкурсу Української редакції ВСРР «20 років поруч».

Олександр Козленко з райцентру Широке Дніпропетровської області написав: «Як же швидко плине час. Здається, ще зовсім недавно на коротких хвилях з’явилася українська служба ВСРР, а вже минуло 20 років. Добре пам’ятаю, як брав участь у конкурсах «10 років разом», «15 років разом», до слова досить успішно. У 2009 році разом з Наталією Заболотною пощастило виграти поїздку в Гура-Гуморулуй й разом зустрічати казкове Різдво в Румунії. Вдячний долі (й вельмишановному Василеві Каптару) за те, що вдалося побувати в Нямецькому монастирі, де довгий час настоятелем був великий український просвітитель святий старець Паїсій Величковський. Чимало читав про нього, його подвижницьку діяльність, але бути присутнім у келії старця, посидіти на ослінчику біля ліжка, де працював хворий Паїсій – це немов доторкнутися до 200-річної історії. Це незабутнє. Це на все життя. Зовсім іншими очима тепер бачу постать Ольги Кобилянської, яка народилася в Гура Гумурулуй, чиє життя проходило серед цих людей і цих гір. Тоді, спускаючись гірськими дорогами попід височенними ялинами, оглядаючи села в засніженій далині, мені відкрилося, чому її називають «гірською орлицею». Не можу не згадати про залишки фортеці Сучава, що нагадали мені сина Богдана Хмельницького Тимоша, який був зятем господаря Василя Лупула. З приємністю згадую шановного пана Ярему Онищука, сина українського письменника Дениса Онищука, який з великою любов’ю розповідав про Гуру Гуморулуй і навколишні села. А хіба можна забути гуцульську майстриню-писанкарку Філотею Дражміч з гірського села Палтін, де компактно проживають українці. Не можу не згадати знайомство з головою Сучавської філії СУР Іваном Боднарем, людиною тонкою, проникливою, дотепною, здатною заразити кожного своєю енергією. Тут, за багато кілометрів від рідного дому, відчуваєш себе в справжній оазі українства. Це досить несподівано, але, зізнаюсь, дуже приємно. І таких відкриттів маленьких і великих, подарованих українською редакцією ВСРР, я собі зробив чимало. Записані враження від зустрічей на буковинській землі були відзначені 3-ю премією ΧIII Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова-мова єднання» у номінації «На видноті всього світу». Ваші передачі допомагають краще зрозуміти Румунію, її народ, культуру, традиції, спонукають цікавитися сьогоденням, туристичними маршрутами, українсько-румунськими відносинами. Не в останню чергу саме тому й намагаюся постійно брати участь у всіх заходах, які проводить українська редакція.»

Володимир Ситніков з Києва пише: «Для мене участь у цьому конкурсі – засіб піднести до Вас слова подяки за Вашу нелегку працю для нас – радіослухачів, засіб трошки відірватись від сьогоденної дійсності (я міркую, що коментарі зайві), як завжди переглянути багато супровідного матеріалу, занести до особистого архіву деякі корисні для мене факти. З великою цікавістю я знайомлюсь з люб’язно надісланими Вами виданням СУР-у Український вісник, екземпляри якого, згідно домовленості з директором Центрального державного архіву зарубіжної україністики В.Г.Берковським, я надаю архіву. А також, ледь-ледь жевріє іскорка надії – може у жовтні вдасться потрапити до пансіонату Марія…»

Максим Божок Місто Ліда, Білорусь пояснив свою участь у конкурсі наступним чином: «Я вирішив взяти участь у конкурсі, щоб дізнатися щось нове про Румунію.»

Василь Гуляєв з Астрахані, Росії написав: «Я радіоаматор, а якщо точніше, то люблю слухати радіостанції різних країн і континентів. Я захоплююсь цим вже давно – понад чверть століття. Конкурс допомагає відволіктися від повсякденних турбот, роботи, домашніх справ, наповнює життя приємним хвилюванням, очікуванням і різноманітністю. Допомагає дізнатися нову інформацію: ось, наприклад, я досі і не підозрював про існування «Веселого цвинтаря». Конкурс допомагає перевірити якість і рівень своїх знань в порівнянні з іншими конкурсантами. Ну і головне – незважаючи на вік, мені досі цікаво дізнаватися про все нове і незвідане.»

Сергій Пахоменко з неспокійного Маріуполя пише: «Я цікавлюсь країнами Центрально-Східної Європи, зокрема Румунією. Вивчаю їх історію і суспільно-політичне життя, зокрема політику щодо національних меншин. Викладаю в університеті відповідні курсі, пов’язані з цією проблематикою. Приємно відзначити, що українська служба міжнародного радіо Румунії надає корисний матеріал для цього. Також, ми з колегами цінуємо те, що Румунія, на відміну від деяких інших країн регіону дуже різко і однозначно засудила російську агресію проти України і без вагань підтримує санкції проти агресора. Отже ,друзі пізнаються в біді.»

Аліса Коханова – м.Тирасполь, Молдова: «Чому я зацікавилася темою? Мабуть тому, що ми самі працюємо над такими самими проблемами, намагаючись зберегти українську культуру, історію та мову на колишніх українських землях. А щодо діяльності своїх колег в Румунії, то це надзвичайно інтересно вже тим , що наші однодумці, наші одновірці докладають великих зусиль, аби зберегти для нащадків свою культуру, свої звичаї ,традиції. Дай Боже, щоб молодь усвідомила , як важливо берегти у своєму серці «як парость виноградної лози» рідну мову, щоби не стати манкуртами, які не знають свого роду-племені, не вміючи говорити, співати мовою, яка всмокталася з молоком матерів, з подихом землі, де ходили та працювали їхні предки. Друзі, як хочеться, щоби процвітала Україна і ми всі з Вами! Дай Боже !!!Бажаю організаторам конкурсу успіхів , нових здобутків та натхнення у Вашій нелегкій, але такій важливій справі, якою Ви займаєтеся від щирого серця!»

Ларіса Блохіна з міста Ізмаїл написала: «Я вирішила взяти участь у Вашому конкурсі мабуть тому, що з дитинства мала прихильність до держави Румунія. Мене цікавило усе щодо Румунії: як живуть люди у цій країні, чим вони займаються, які пісні вони полюбляють, з якими проблемами вони стикаються… Цю небайдужість до сусідньої країни я пояснюю тим, що ще в дитинстві мій дід Федір Мунтяну (1901 р.н.) багато розповідав мені про Румунію. Він зі своєю сім’єю бував у у таких містах як Галац, Тульча, Бреїла, у столиці Бухаресті. Особливо він був у захваті від м. Констанца. Були розповіді й про інші не менш цікаві куточки Вашої країни. У той час Бессарабія була у складі Румунії і це давало можливість здійснювати такі подорожі.»

Микола Кашул з Рідківців Чернівецької області пояснив свою участь у конкурсі так: «Взяти участь в конкурсі 20 років поруч мене спонукали три речі: 1. Любов та інтерес до української передачі Всесвітньої служби радіо Румунія, та можливість слухати цікаві передачі про Румунію і не тільки, рідною українською мовою – мовою мого народу. 2. Любов до українського народу, який проживає не тільки на території України, але й далеко за її межами, любов до україномовного населення Румунії, де створений міцний Союз українців Румунії – СУР. 3. Любов до рідної землі і коханої української мови, мови моєї Батьківщини, мови моїх батьків, дідів та прадідів. Шануймо рідну мову – це наш найбільший скарб! На останок хочу подякувати прекрасному колективу української редакції ВСРР. Дякую вам за нелегку та наполегливу працю! Дякую за милозвучні голоси! З нагоди 20-ти річного ювілею Вашої передачі хочу побажати колективу творчих успіхів, натхнення, високих злетів, реалізації задумів та планів!»

Наталія Заболотна з Києва написала: «Що мене спонукало взяти участь у конкурсі. Ваші передачі допомагають відкрити Румунію кожен раз по-новому – як сучасну державу, учасницю європейського співтовариства, як країну з багатою історією і давніми традиціями. Також дуже приємно чути з Ваших передач про послідовну позицію Румунії стосовно України – дружні кроки у спокійний час завжди приємні, але зараз, коли на сході України йде війна, така підтримка особливо важлива.Дорога редакціє Всесвітньої служби Радіо Румунія! Прийміть найкращі вітання з нагоди 20 річниці виходу першої передачі ВСРР українською мовою! Бажаю Вам нових творчих успіхів, Божих благословень, хай не залишає Вас натхнення!»

Костянтин Бедик з села Вигода Біляївського району Одеської області каже: «Я вирішив взяти участь у Вашому конкурсі, тому що вже багато років із великою насолодою слухаю ваші передачі про Румунію. Я незрячий, але моє життя сповнене барв завдяки радіо,в тому числі завдяки Українській редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія. Вітаю Вас з 20-річним ювілеєм!»

Володимир Пивоваров з Боярки Київської області: «Ця дата для мене має велике значення, бо моя дитина – Анастасія народилася саме 25 вересня 2000 року. Тепер у мене два іменинники в один день. Я кожного дня слухаю передачі ВСРР. І мав нагоду з сім’єю в 2004 році з нагоди 10-річчя української редакції відвідати щиру Румунію та познайомитись з українськими місцями Сучавського краю.»

Ярослав Решетнік з міста Долинська Кіровоградської області: «Даний конкурс сприятиме укріпленню дружби двох народів шляхом пошуку цікавих фактів про сусідські країни. Зважаючи на те, що Україна взяла курс на Захід та євроінтеграцію, це є двічі доцільним.»

А ось уривок з листа від нашого вірного слухача Володимира Гудзенка з Луховіц Московської області: «Перша передача Всесвітньої служби Радіо Румунія українською мовою вийшла в ефір в неділю, 25 вересня 1994 року. То були доінтернетні часи, як тепер прийнято казати. Сам я дізнався про ваші передачі дещо пізніше, з різних інформаційних джерел ентузіастів далекого прийому радіомовлення різних країн.

Я намагався настроїтись на вашу хвилю щовечора, проте почути ваш сигнал тут, в російському Підмосковї, вдавалось не завжди. Був час, коли ваша передача лунала й в ранкові години. Пробував слухати вас на рідній Полтавщині, в дні гостин на рідній землі. Чутність, на жаль, була не набагато кращою.

До цього я мав вже багаторічний досвід прослуховування ваших передач різними мовами, членство в Клубі Слухачів вашої німецької редакції та навіть почесний диплом за пятнадцять років прослуховування передач німецькою мовою. Листувався я майже зі всіма редакціями Радіо Бухарест – так тоді називалось ваше радіо, включно зі зниклими згодом турецькою та арабською редакціями. З російською редакцією я мав багаторічний досвід листування, участі в різних конкурсах, вікторинах, опитах, та відповідно величезну кількість румунських часописів, книжок, туристичних буклетів російською мовою. Ця література дуже мені допомогла в пошуках відповідей на ваш перший туристичний конкурс, запитання якого я почув у вашому ефірі.

За ці двадцять літ в вашій редакції змінилось чимало людей. Але голоси деяких ваших співробітників, що вкарбувались в мою пам’ять з найперших років прослуховування вашого радіо, інколи продовжують лунати у вашому ефірі й тепер. Це ваші голоси, шановні Алєку Марчук, Микола Онужик, Христина Манта, Василина Мір Мостафа…

На щастя, після модернізації радіопередавачів вас тепер можна слухати майже впевнено на коротких хвилях. Крім того, ваша передача звучить в інтернеті як у вигляді потокового мовлення, так і як окремий файл, який можна завантажити й прослухати в будь-який час, що є дуже зручним. Раніше ми, мисливці за зарубіжними радіоголосами, про таке не могли й мріяти.

Що мене приваблює в вашому живому ефірі від самого початку вашого мовлення – так це відсутність російського акценту, справжня українська вимова. Таку мову можна почути не на усіх україномовних радіостанціях світового ефіру. Вона звучить в ефірі Польського Радіо, Радіо Свобода та «Голосу Америки», а раніше звучала на хвилях Міжнародного Канадського Радіо та Національного Радіо Іспанії.

На мою думку, причина цього дуже проста. Співробітники української редакції – етнічні українці, що проживають в Румунії. Всесвітній Службі Радіо Румунія немає потреби оголошувати конкурси на заповнення вакансій в українській редакції, запрошуючи для цього «спеціалістів» з України – випускників університетів, для яких повсякденною мовою спілкування в сім’ї була російська мова. Бо українська громада Румунії має вдосталь таких спеціалістів – журналістів, письменників, педагогів, які є також румунськими патріотами та національно свідомими українцями, патріотами нашої України. Українська національна меншина Румунії відзначається своєю високою організованістю.

Спонукало мене взяти участь у вашому конкурсі велике бажання якось підтримати українську редакцію Всесвітньої Служби Радіо Румунія. Адже ваші українські радіопередачі, разом із мовленням Ватиканського Радіо, тепер є єдиними в світі, що транслюються на Україну й на решту світу на коротких хвилях. Зичу вам щасливого ювілею та до нових зустрічей у вашому ефірі!»

Ігор Каневський з Харкова написав: «Я вжене вперше та із задоволенням беру участь у конкурсах Всесвітньої служби Радіо Румунія. На цей раз, на жаль, я не мав часу для справді розлогих відповідей, проте хочу висловити свою велику повагу до шляхетної діяльності колективу та всіх прихильників Української редакції ВСРР. Нехай 20 років вашої роботи будуть першим значним ювілеєм, за яким ми разом відзначимо і 30, і 40, і 50 …!Щастя вам, здоров’я, успіхів! »

Максім Забитов з російського міста Ярославль написав: «Вирішив відповісти на запитання вікторини і прийняти участь з банальної причини – мені цікаво міжнародне радіомовлення. У передачах ВСРР можна дізнатися все про Румунію! Дуже подобається Туристична передача, яка дозволяє буквально прогулятися по конкретних містах. Мені дуже близькі ці передачі, вони якось по-домашньому слухаються.»

Микола Всилинюк з села Гриньків, Рожнятівського району Івано-Франківської області пише: «Щиро дякую за цікаві передачі з яких я дізнаюся багато цікавого та пізнавального про Румунію. Вітаю вас з днем народження і бажаю всього-всього щонайкращого.»

А ось уривок з листа Валерія Луговського з Мінська, Білорусі: «Моя участь в конкурсі 20 років разом мотивована багатьма різними причинами.

І звичайно ж, перш за все моя участь – це ще одне, повторне, нехай і непряме привітання Вас з з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо.

20 років достатньо, щоб, вставши на ноги, впевнено озирнутися навколо і з задоволенням переконатися, що попереду чекає ще цікавий, насичений енергією подій шлях.

Друзі, я уважно переглянув ваші, доступні, редакційні фотографії на сайті ВСРР, на сервісі Flickr і на Facebook.

Вітер часу невтомний, піщинку за піщинкою, пересуває величезні бархани, Сумлінне фотооко назавжди настрашує прикмети миттєвостей, уявляючи через певний час їх розмах, масштаб. Стахановська дріб фундаментальної пишучої машинки переходить в струмливий цокіт комп’ютерних клавіатур, новорічна мішура сріблить календар … Квіти, дати, .. З’являються дитячі обличчя і міняються моди в зачісках, пересуваються позначки на докладних мапах-раритетах …

Незмінно тільки одне: Ви на передньому рубежі, ваші очі, звернені і в майбутнє і до нас.

І виникає відчуття зв’язку, відчуття вогнища, відчуття родини. В якої і ви і ми. В якої ухвалено добре, дбайливе і довірливе спілкування.

Ви будуєте мости. Мости між людьми і епохами, між минулим і майбутнім, минулим і сьогоденням, мости між мовами, між культурами, між людьми.

І міст, який зведений з такою благородною метою, який вселяє довіру своєю надійністю і особливої естетикою, – такий міст дарує безпечний світ, оберігаючи спокій і передчуття швидкої та радісної зустрічі, як простягнуті дитині гарячі долоні сильних батьківських рук обіцяють турботу, опору і ласку.

Ви сполучаєте береги.

Участю у конкурсі я знову вступивна наш міст, пройшовся по ньому, наблизився до Вас, вдивився в новий горизонт.

Ви відкриваєте свій світ. Для нас, нам. Без втоми, іноді повторюючи, відкриваючи свою розповідь з іншої сторінки, як робив би терплячий наставник і провідник.

Ви дивитеся нам в очі не криючись, не схиляючи погляду і не уникаючи нашого.

Ви даруєте звучання слова, бережете музику промові, графіку письма. Ви ділитеся і радуєте зразками культури і традицій. І цей контакт приємний, дружній і багатий неповторними, унікальними дивовижними деталями.

У вас майстерно вибудувана безперебійна форма інтерактиву. Давно кидається в очі налагоджений маркетинг, підтримка спонсорів. Така підтримка, яка кожного разу дозволяє уважно придивитися до якоїсь нової грані Румунії, відкрити для себе частинку її іншими засобами, із залученням елементів захоплюючої змагальності.

І я із задоволенням прочитаю потім історію подорожі в Сепінці щасливого призера Вашого ювілейного конкурсу, одного з моїх товаришів по радіосвіту Румунії, одного з Ваших численних слухачів.

І на закінчення, мій привіт Вам, дорогі співробітники української служби радіо, привіт організаторам та спонсорам корисного змагання, привіт всім тим, про кого я дізнався, працюючи над відповідями на Ваше завдання, привіт всім тим, для кого ви працюєте, радіослухачам, Союзу Українців Румунії і, звичайно, призеру, завчасно і дружньо!»

Ігор Данилевич з міста Збараж Тернопільської області написав: «Хочу привітати ВСРР з 20-річчям від початку мовлення українською мовою, побажати успішної роботи в майбутньому, цікавих передач та багатьох слухачів з усіх куточків світу. Слухаю передачі ВСРР української та деколи російської редакцій з другої половини 2000-х років. Головним джерелом інформації про Румунію для мене є ВСРР, з інших джерел та засобів масової інформації про Румунію відомо не багато. Відправляв рапорти про прийом, але не регулярно, тож колекція QSL-карток ВСРР у мене є, але не повна.Вирішив прийняти участь в конкурсі «20 років поруч». Раніше я не приймав участі у подібних конкурсах, які проводило Радіо Румунії, тому вирішив спробувати прийняти участь в такому конкурсі.»

Інший наш давній слухач зі Львова – Володимир Коваль написав: «Беру участь у цьому конкурсі тому, що слухаю Ваші передачі з дня створення української редакції і в мене великий інтерес до Румунії, країни Карпат і Дунаю. У нас дуже мало інформації про Румунію. Ваше радіо це єдина можливість більше дізнатись про Румунію. Ваші конкурси дуже цьому допомагають. Я дізнався багато нового про Союз Українців Румунії та «Веселий цвинтар» у селі Сепинці. »

А зараз – увага! – список наших слухачів та читачів веб-сторінки української редакції ВСРР, які отримають спеціальний приз за участь в ювілейному конкурсі «20 років поруч» – кишеньковий японський радіоприймач “Akai, що має діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, котрий ви завжди зможете мати при собі, щоб слухати україномовні передачі з Румунії та книги від СУР-у: Олександр Козленко, Юрій Арабский, Максім Божок, Василь Гуляєв, Сергій Пахоменко, Микола Кашул, Наталія Заболотна, Костянтин Бедик, Володимир Пивоваров, Володимир Гудзенко, Ігор Каневський, Максім Забитов, Микола Василинюк, Валерій Луговський, Володимир Валах, Ігор Данилевич та Володимир Коваль

Чотири кишенькові фотоапарати марки “Pentax та книги від нашого партнера отримають наші слухачки Аліса Коханова, Ларіса Блохіна та Олена Маковій, а також Ярослав Решетник.

Ну а тепер найбільш очікуваний момент… Взяв участь у конкурсі, правильно відповів на запитання і виграв семиденну путівку з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться в славнозвісному селі Сепинца Володимир Ситніков з Києва.

Ми вітаємо його і ласкаво просимо до Румунії!

Усі призи будуть надіслані поштою найближчим часом, а ми просимо вас підтвердити отримання пакунку. Ще раз дякуємо всім слухачам та читачам веб-сторінки за участь у вікторині та запрошуємо взяти участь у наступних конкурсах ВСРР!

Шановні друзі, з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі румунської служби іномовлення, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, з липня до вересня ми провели ювілейний конкурс з призами «20 років поруч». Для участі у конкурсі ви мали відповісти на три прості запитання, написати, що спонукало вас до участі у вікторині та надіслати листи до 30 вересня ц.р.

Головний приз конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, точніше путівка з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться неподалік румунсько-українського кордону в селі Сепинца, відомому єдиним у світі «Веселим цвинтарем», що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Для решти учасників ми приготували багато заохочувальних призів, що завжди нагадуватимуть їм про Румунію, зокрема кишенькові радіоприймачі японської марки “Akai”, що мають діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, КИШЕНЬКОВІ ФОТОАПАРАТИ МАРКИ “PENTAX”, а також нові КНИГИ РУМУНСЬКИХ УКРАЇНЦІВ, ВИДАНІ СОЮЗОМ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ, що став головним партнером ювілейного конкурсу.

Перед тим, як оголосити переможців, нагадаємо запитання, на які ви повинні були дати відповідь

1. Коли вийшла в ефір перша передача українською мовою ВСРР?

– Правильна відповідь: Українська передача румунської служби іномовлення уперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року.

2. Коли був створений Союз Українців Румунії?

– Правильна відповідь: Союз українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси всіх етнічних українців, які компактно проживають в різних регіонах Румунії була створена наприкінці грудня 1989 року і офіційно зареєстрована в лютому 1990 року.

3. Яке унікальне і дивовижне творіння людських рук знаходиться в Сепинці?

– Правильна відповідь: У селі Сепинца знаходиться єдиний у світі «Веселий цвинтар», відомий своїми яскравими різнобарвними надгробними хрестами з оригінальними малюнками в стилі наївного мистецтва та веселими текстами, що описують похованих там людей. Кладовище стало музеєм під відкритим небом і національним туристичним центром, що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Далі пропонуємо вашій увазі уривки з листів, які ми отримали до ювілейного конкурсу Української редакції ВСРР «20 років поруч».

Олександр Козленко з райцентру Широке Дніпропетровської області написав: «Як же швидко плине час. Здається, ще зовсім недавно на коротких хвилях зявилася українська служба ВСРР, а вже минуло 20 років. Добре памятаю, як брав участь у конкурсах «10 років разом», «15 років разом», до слова досить успішно. У 2009 році разом з Наталією Заболотною пощастило виграти поїздку в Гура-Гуморулуй й разом зустрічати казкове Різдво в Румунії. Вдячний долі (й вельмишановному Василеві Каптару) за те, що вдалося побувати в Нямецькому монастирі, де довгий час настоятелем був великий український просвітитель святий старець Паїсій Величковський. Чимало читав про нього, його подвижницьку діяльність, але бути присутнім у келії старця, посидіти на ослінчику біля ліжка, де працював хворий Паїсій — це немов доторкнутися до 200-річної історії. Це незабутнє. Це на все життя. Зовсім іншими очима тепер бачу постать Ольги Кобилянської, яка народилася в Гура Гумурулуй, чиє життя проходило серед цих людей і цих гір. Тоді, спускаючись гірськими дорогами попід височенними ялинами, оглядаючи села в засніженій далині, мені відкрилося, чому її називають «гірською орлицею». Не можу не згадати про залишки фортеці Сучава, що нагадали мені сина Богдана Хмельницького Тимоша, який був зятем господаря Василя Лупула. З приємністю згадую шановного пана Ярему Онищука, сина українського письменника Дениса Онищука, який з великою любовю розповідав про Гуру Гуморулуй і навколишні села. А хіба можна забути гуцульську майстриню-писанкарку Філотею Дражміч з гірського села Палтін, де компактно проживають українці. Не можу не згадати знайомство з головою Сучавської філії СУР Іваном Боднарем, людиною тонкою, проникливою, дотепною, здатною заразити кожного своєю енергією. Тут, за багато кілометрів від рідного дому, відчуваєш себе в справжній оазі українства. Це досить несподівано, але, зізнаюсь, дуже приємно. І таких відкриттів маленьких і великих, подарованих українською редакцією ВСРР, я собі зробив чимало. Записані враження від зустрічей на буковинській землі були відзначені 3-ю премією ΧIII Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова-мова єднання» у номінації «На видноті всього світу». Ваші передачі допомагають краще зрозуміти Румунію, її народ, культуру, традиції, спонукають цікавитися сьогоденням, туристичними маршрутами, українсько-румунськими відносинами. Не в останню чергу саме тому й намагаюся постійно брати участь у всіх заходах, які проводить українська редакція.»

Володимир Ситніков з Києва пише: «Для мене участь у цьому конкурсі – засіб піднести до Вас слова подяки за Вашу нелегку працю для нас – радіослухачів, засіб трошки відірватись від сьогоденної дійсності (я міркую, що коментарі зайві), як завжди переглянути багато супровідного матеріалу, занести до особистого архіву деякі корисні для мене факти. З великою цікавістю я знайомлюсь з любязно надісланими Вами виданням СУР-у “Український вісник”, екземпляри якого, згідно домовленості з директором Центрального державного архіву зарубіжної україністики В.Г.Берковським, я надаю архіву. А також, ледь-ледь жевріє іскорка надії – може у жовтні вдасться потрапити до пансіонату “Марія”…»

Максим Божок Місто Ліда, Білорусь пояснив свою участь у конкурсі наступним чином: «Я вирішив взяти участь у конкурсі, щоб дізнатися щось нове про Румунію.»

Василь Гуляєв з Астрахані, Росії написав: «Я радіоаматор, а якщо точніше, то люблю слухати радіостанції різних країн і континентів. Я захоплююсь цим вже давно – понад чверть століття. Конкурс допомагає відволіктися від повсякденних турбот, роботи, домашніх справ, наповнює життя приємним хвилюванням, очікуванням і різноманітністю. Допомагає дізнатися нову інформацію: ось, наприклад, я досі і не підозрював про існування «Веселого цвинтаря». Конкурс допомагає перевірити якість і рівень своїх знань в порівнянні з іншими конкурсантами. Ну і головне – незважаючи на вік, мені досі цікаво дізнаватися про все нове і незвідане.»

Сергій Пахоменко з неспокійного Маріуполя пише: «Я цікавлюсь країнами Центрально-Східної Європи, зокрема Румунією. Вивчаю їх історію і суспільно-політичне життя, зокрема політику щодо національних меншин. Викладаю в університеті відповідні курсі, повязані з цією проблематикою. Приємно відзначити, що українська служба міжнародного радіо Румунії надає корисний матеріал для цього. Також, ми з колегами цінуємо те, що Румунія, на відміну від деяких інших країн регіону дуже різко і однозначно засудила російську агресію проти України і без вагань підтримує санкції проти агресора. Отже ,друзі пізнаються в біді.»

Аліса Коханова – м.Тирасполь, Молдова: «Чому я зацікавилася темою? Мабуть тому, що ми самі працюємо над такими самими проблемами, намагаючись зберегти українську культуру, історію та мову на колишніх українських землях. А щодо діяльності своїх колег в Румунії, то це надзвичайно інтересно вже тим , що наші однодумці, наші одновірці докладають великих зусиль, аби зберегти для нащадків свою культуру, свої звичаї ,традиції. Дай Боже, щоб молодь усвідомила , як важливо берегти у своєму серці «як парость виноградної лози» рідну мову, щоби не стати манкуртами, які не знають свого роду-племені, не вміючи говорити, співати мовою, яка всмокталася з молоком матерів, з подихом землі, де ходили та працювали їхні предки. Друзі, як хочеться, щоби процвітала Україна і ми всі з Вами! Дай Боже !!!Бажаю організаторам конкурсу успіхів , нових здобутків та натхнення у Вашій нелегкій, але такій важливій справі, якою Ви займаєтеся від щирого серця!»

Ларіса Блохіна з міста Ізмаїл написала: «Я вирішила взяти участь у Вашому конкурсі мабуть тому, що з дитинства мала прихильність до держави Румунія. Мене цікавило усе щодо Румунії: як живуть люди у цій країні, чим вони займаються, які пісні вони полюбляють, з якими проблемами вони стикаються… Цю небайдужість до сусідньої країни я пояснюю тим, що ще в дитинстві мій дід Федір Мунтяну (1901 р.н.) багато розповідав мені про Румунію. Він зі своєю сімєю бував у у таких містах як Галац, Тульча, Бреїла, у столиці Бухаресті. Особливо він був у захваті від м. Констанца. Були розповіді й про інші не менш цікаві куточки Вашої країни. У той час Бессарабія була у складі Румунії і це давало можливість здійснювати такі подорожі.»

Микола Кашул з Рідківців Чернівецької області пояснив свою участь у конкурсі так: «Взяти участь в конкурсі “20 років поруч” мене спонукали три речі: 1. Любов та інтерес до української передачі Всесвітньої служби радіо Румунія, та можливість слухати цікаві передачі про Румунію і не тільки, рідною українською мовою – мовою мого народу. 2. Любов до українського народу, який проживає не тільки на території України, але й далеко за її межами, любов до україномовного населення Румунії, де створений міцний “Союз українців Румунії” — СУР. 3. Любов до рідної землі і коханої української мови, мови моєї Батьківщини, мови моїх батьків, дідів та прадідів. Шануймо рідну мову – це наш найбільший скарб! На останок хочу подякувати прекрасному колективу української редакції ВСРР. Дякую вам за нелегку та наполегливу працю! Дякую за милозвучні голоси! З нагоди 20-ти річного ювілею Вашої передачі хочу побажати колективу творчих успіхів, натхнення, високих злетів, реалізації задумів та планів!»

Наталія Заболотна з Києва написала: «Що мене спонукало взяти участь у конкурсі. Ваші передачі допомагають відкрити Румунію кожен раз по-новому – як сучасну державу, учасницю європейського співтовариства, як країну з багатою історією і давніми традиціями. Також дуже приємно чути з Ваших передач про послідовну позицію Румунії стосовно України – дружні кроки у спокійний час завжди приємні, але зараз, коли на сході України йде війна, така підтримка особливо важлива.Дорога редакціє Всесвітньої служби Радіо Румунія! Прийміть найкращі вітання з нагоди 20 річниці виходу першої передачі ВСРР українською мовою! Бажаю Вам нових творчих успіхів, Божих благословень, хай не залишає Вас натхнення!»

Костянтин Бедик з села Вигода Біляївського району Одеської області каже: «Я вирішив взяти участь у Вашому конкурсі, тому що вже багато років із великою насолодою слухаю ваші передачі про Румунію. Я незрячий, але моє життя сповнене барв завдяки радіо,в тому числі завдяки Українській редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія. Вітаю Вас з 20-річним ювілеєм!»

Володимир Пивоваров з Боярки Київської області: «Ця дата для мене має велике значення, бо моя дитина – Анастасія народилася саме 25 вересня 2000 року. Тепер у мене два іменинники в один день. Я кожного дня слухаю передачі ВСРР. І мав нагоду з сімєю в 2004 році з нагоди 10-річчя української редакції відвідати щиру Румунію та познайомитись з українськими місцями Сучавського краю.»

Ярослав Решетнік з міста Долинська Кіровоградської області: «Даний конкурс сприятиме укріпленню дружби двох народів шляхом пошуку цікавих фактів про сусідські країни. Зважаючи на те, що Україна взяла курс на Захід та євроінтеграцію, це є двічі доцільним.»

А ось уривок з листа від нашого вірного слухача Володимира Гудзенка з Луховіц Московської області: «Перша передача Всесвітньої служби Радіо Румунія українською мовою вийшла в ефір в неділю, 25 вересня 1994 року. То були доінтернетні часи, як тепер прийнято казати. Сам я дізнався про ваші передачі дещо пізніше, з різних інформаційних джерел ентузіастів далекого прийому радіомовлення різних країн.

Я намагався настроїтись на вашу хвилю щовечора, проте почути ваш сигнал тут, в російському Підмосков’ї, вдавалось не завжди. Був час, коли ваша передача лунала й в ранкові години. Пробував слухати вас на рідній Полтавщині, в дні гостин на рідній землі. Чутність, на жаль, була не набагато кращою.

До цього я мав вже багаторічний досвід прослуховування ваших передач різними мовами, членство в Клубі Слухачів вашої німецької редакції та навіть почесний диплом за п’ятнадцять років прослуховування передач німецькою мовою. Листувався я майже зі всіма редакціями Радіо Бухарест — так тоді називалось ваше радіо, включно зі зниклими згодом турецькою та арабською редакціями. З російською редакцією я мав багаторічний досвід листування, участі в різних конкурсах, вікторинах, опитах, та відповідно величезну кількість румунських часописів, книжок, туристичних буклетів російською мовою. Ця література дуже мені допомогла в пошуках відповідей на ваш перший туристичний конкурс, запитання якого я почув у вашому ефірі.

За ці двадцять літ в вашій редакції змінилось чимало людей. Але голоси деяких ваших співробітників, що вкарбувались в мою память з найперших років прослуховування вашого радіо, інколи продовжують лунати у вашому ефірі й тепер. Це ваші голоси, шановні Алєку Марчук, Микола Онужик, Христина Манта, Василина Мір Мостафа…

На щастя, після модернізації радіопередавачів вас тепер можна слухати майже впевнено на коротких хвилях. Крім того, ваша передача звучить в інтернеті як у вигляді потокового мовлення, так і як окремий файл, який можна завантажити й прослухати в будь-який час, що є дуже зручним. Раніше ми, мисливці за зарубіжними радіоголосами, про таке не могли й мріяти.

Що мене приваблює в вашому живому ефірі від самого початку вашого мовлення — так це відсутність російського акценту, справжня українська вимова. Таку мову можна почути не на усіх україномовних радіостанціях світового ефіру. Вона звучить в ефірі Польського Радіо, Радіо Свобода та «Голосу Америки», а раніше звучала на хвилях Міжнародного Канадського Радіо та Національного Радіо Іспанії.

На мою думку, причина цього дуже проста. Співробітники української редакції — етнічні українці, що проживають в Румунії. Всесвітній Службі Радіо Румунія немає потреби оголошувати конкурси на заповнення вакансій в українській редакції, запрошуючи для цього «спеціалістів» з України — випускників університетів, для яких повсякденною мовою спілкування в сімї була російська мова. Бо українська громада Румунії має вдосталь таких спеціалістів — журналістів, письменників, педагогів, які є також румунськими патріотами та національно свідомими українцями, патріотами нашої України. Українська національна меншина Румунії відзначається своєю високою організованістю.

Спонукало мене взяти участь у вашому конкурсі велике бажання якось підтримати українську редакцію Всесвітньої Служби Радіо Румунія. Адже ваші українські радіопередачі, разом із мовленням Ватиканського Радіо, тепер є єдиними в світі, що транслюються на Україну й на решту світу на коротких хвилях. Зичу вам щасливого ювілею та до нових зустрічей у вашому ефірі!»

Ігор Каневський з Харкова написав: «Я вжене вперше та із задоволенням беру участь у конкурсах Всесвітньої служби Радіо Румунія. На цей раз, на жаль, я не мав часу для справді розлогих відповідей, проте хочу висловити свою велику повагу до шляхетної діяльності колективу та всіх прихильників Української редакції ВСРР. Нехай 20 років вашої роботи будуть першим значним ювілеєм, за яким ми разом відзначимо і 30, і 40, і 50 …!Щастя вам, здоровя, успіхів! »

Максім Забитов з російського міста Ярославль написав: «Вирішив відповісти на запитання вікторини і прийняти участь з банальної причини – мені цікаво міжнародне радіомовлення. У передачах ВСРР можна дізнатися все про Румунію! Дуже подобається “Туристична передача”, яка дозволяє буквально “прогулятися” по конкретних містах. Мені дуже близькі ці передачі, вони якось по-домашньому слухаються.»

Микола Всилинюк з села Гриньків, Рожнятівського району Івано-Франківської області пише: «Щиро дякую за цікаві передачі з яких я дізнаюся багато цікавого та пізнавального про Румунію. Вітаю вас з днем народження і бажаю всього-всього щонайкращого.»

А ось уривок з листа Валерія Луговського з Мінська, Білорусі: «Моя участь в конкурсі “20 років разом” мотивована багатьма різними причинами.

І звичайно ж, перш за все моя участь – це ще одне, повторне, нехай і непряме привітання Вас з з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо.

20 років достатньо, щоб, вставши на ноги, впевнено озирнутися навколо і з задоволенням переконатися, що попереду чекає ще цікавий, насичений енергією подій шлях.

Друзі, я уважно переглянув ваші, доступні, редакційні фотографії на сайті ВСРР, на сервісі Flickr і на Facebook.

Вітер часу невтомний, піщинку за піщинкою, пересуває величезні бархани, Сумлінне фотооко назавжди настрашує прикмети миттєвостей, уявляючи через певний час їх розмах, масштаб. Стахановська дріб фундаментальної пишучої машинки переходить в струмливий цокіт компютерних клавіатур, новорічна мішура сріблить календар … Квіти, дати, .. Зявляються дитячі обличчя і міняються моди в зачісках, пересуваються позначки на докладних мапах-раритетах …

Незмінно тільки одне: Ви на передньому рубежі, ваші очі, звернені і в майбутнє і до нас.

І виникає відчуття звязку, відчуття вогнища, відчуття родини. В якої і ви і ми. В якої ухвалено добре, дбайливе і довірливе спілкування.

Ви будуєте мости. Мости між людьми і епохами, між минулим і майбутнім, минулим і сьогоденням, мости між мовами, між культурами, між людьми.

І міст, який зведений з такою благородною метою, який вселяє довіру своєю надійністю і особливої естетикою, – такий міст дарує безпечний світ, оберігаючи спокій і передчуття швидкої та радісної зустрічі, як простягнуті дитині гарячі долоні сильних батьківських рук обіцяють турботу, опору і ласку.

Ви сполучаєте береги.

Участю у конкурсі я знову вступивна наш міст, пройшовся по ньому, наблизився до Вас, вдивився в новий горизонт.

Ви відкриваєте свій світ. Для нас, нам. Без втоми, іноді повторюючи, відкриваючи свою розповідь з іншої сторінки, як робив би терплячий наставник і провідник.

Ви дивитеся нам в очі не криючись, не схиляючи погляду і не уникаючи нашого.

Ви даруєте звучання слова, бережете музику промові, графіку письма. Ви ділитеся і радуєте зразками культури і традицій. І цей контакт приємний, дружній і багатий неповторними, унікальними дивовижними деталями.

У вас майстерно вибудувана безперебійна форма інтерактиву. Давно кидається в очі налагоджений маркетинг, підтримка спонсорів. Така підтримка, яка кожного разу дозволяє уважно придивитися до якоїсь нової грані Румунії, відкрити для себе частинку її іншими засобами, із залученням елементів захоплюючої змагальності.

І я із задоволенням прочитаю потім історію подорожі в Сепінці щасливого призера Вашого ювілейного конкурсу, одного з моїх товаришів по радіосвіту Румунії, одного з Ваших численних слухачів.

І на закінчення, мій привіт Вам, дорогі співробітники української служби радіо, привіт організаторам та спонсорам корисного змагання, привіт всім тим, про кого я дізнався, працюючи над відповідями на Ваше завдання, привіт всім тим, для кого ви працюєте, радіослухачам, Союзу Українців Румунії і, звичайно, призеру, завчасно і дружньо!»

Ігор Данилевич з міста Збараж Тернопільської області написав: «Хочу привітати ВСРР з 20-річчям від початку мовлення українською мовою, побажати успішної роботи в майбутньому, цікавих передач та багатьох слухачів з усіх куточків світу. Слухаю передачі ВСРР української та деколи російської редакцій з другої половини 2000-х років. Головним джерелом інформації про Румунію для мене є ВСРР, з інших джерел та засобів масової інформації про Румунію відомо не багато. Відправляв рапорти про прийом, але не регулярно, тож колекція QSL-карток ВСРР у мене є, але не повна.Вирішив прийняти участь в конкурсі «20 років поруч». Раніше я не приймав участі у подібних конкурсах, які проводило Радіо Румунії, тому вирішив спробувати прийняти участь в такому конкурсі.»

Інший наш давній слухач зі Львова – Володимир Коваль написав: «Беру участь у цьому конкурсі тому, що слухаю Ваші передачі з дня створення української редакції і в мене великий інтерес до Румунії, країни Карпат і Дунаю. У нас дуже мало інформації про Румунію. Ваше радіо це єдина можливість більше дізнатись про Румунію. Ваші конкурси дуже цьому допомагають. Я дізнався багато нового про Союз Українців Румунії та «Веселий цвинтар» у селі Сепинці. »

А зараз – увага! – список наших слухачів та читачів веб-сторінки української редакції ВСРР, які отримають спеціальний приз за участь в ювілейному конкурсі «20 років поруч» – кишеньковий японський радіоприймач “Akai”, що має діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, котрий ви завжди зможете мати при собі, щоб слухати україномовні передачі з Румунії та книги від СУР-у: Олександр Козленко, Юрій Арабский, Максім Божок, Василь Гуляєв, Сергій Пахоменко, Микола Кашул, Наталія Заболотна, Костянтин Бедик, Володимир Пивоваров, Володимир Гудзенко, Ігор Каневський, Максім Забитов, Микола Всилинюк, Валерій Луговський, Володимир Валах, Ігор Данилевич та Володимир Коваль

Чотири кишенькові фотоапарати марки “Pentax” та книги від нашого партнера отримають наші слухачки Аліса Коханова, Ларіса Блохіна та Олена Маковій, а також Ярослав Решетнік.

Ну а тепер найбільш очікуваний момент… Взяв участь у конкурсі, правильно відповів на запитання і виграв семиденну путівку з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться в славнозвісному селі Сепинца Володимир Ситніков з Києва.

Ми вітаємо його і ласкаво просимо до Румунії!

Усі призи будуть надіслані поштою найближчим часом, а ми просимо вас підтвердити отримання пакунку. Ще раз дякуємо всім слухачам та читачам веб-сторінки за участь у вікторині та запрошуємо взяти участь у наступних конкурсах ВСРР!

Шановні друзі,

Українська редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія (ВСРР) запрошує вас взяти участь в ювілейному конкурсі з призами «20 років поруч». Конкурс проводиться нашою радіостанцією з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року.

Для участі вам необхідно відповісти на три запитання конкурсу та якнайскоріше надіслати їх поштою, електронною поштою або факсом, але не пізніше 30 вересня 2014 року. Отримані листи будуть оцінюватись і за критерієм змістовності та повноти відповіді.

Головний приз конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, точніше путівка з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться неподалік румунсько-українського кордону в селі Сепинца, відомому єдиним у світі «Веселим цвинтарем», що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Для тих, кому не пощастить виграти головний приз, будуть численні заохочувальні призи: 17 кишенькових радіоприймачів японської марки Akai, що мають діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, кілька кишенькових фотоапаратів, а також нові книги румунських українців, видані Союзом Українців Румунії, що є головним партнером ювілейного конкурсу. Ця громадська організація, що представляє інтереси всіх етнічних українців, які компактно проживають в різних регіонах Румунії, була створена наприкінці грудня 1989 року і офіційно зареєстрована в лютому 1990 року.

Як зазвичай, переможці конкурсу мають покрити власними коштами лише витрати на дорогу до Румунії і назад та на оформлення візи.

ЗАПИТАННЯ:

1. Коли вийшла в ефір перша передача українською мовою ВСРР?

2. Коли був створений Союз Українців Румунії?

3. Яке унікальне і дивовижне творіння людських рук знаходиться в Сепинці?

Просимо написати, що спонукало вас до участі в цьому конкурсі. Чекаємо ваших листів до 30 вересня 2014 року. Переможці будуть оголошені щойно після завершення конкурсу.

Бажаємо вам успіху!

———————————-