Tag: Соломон Маркус

Тоталітарні режими, фашизм і комунізм, скористалися підтримкою багатьох інтелектуалів. Їхні причини були
різноманітними: деякі поділяли антифашистські почуття, інші – з бажання розбагатіти, а ще інші – прагнули реалізувати проекти, про які мріяли.
Але всі вони були винагороджені по мірі прив’язаності до ідеології режиму. Одним з
колабораціоністів був математик Сіміон Стоїлов.

Народившись 1887 року в Бухаресті, Стоїлов заснував румунську школу
комплексного аналізу і виклав топологічну теорію аналітичних функцій. Він
отримав докторську ступінь з математики в Парижі і був професором в Яському, Чернівецькому, Бухарестському
університетах та
Політехнічного інституту в Бухаресті. Прибічник
Соціал-демократичної партії,після 1945 року приєднався до Комуністичної партії Румунії.
Його колишній студент, Соломон Маркус зізнався 1998 року, в інтерв’ю Центру усної
історії Румунського товариства радіомовлення, що вибір багатьох інтелектуалів
наприкінці Другої світової війни на користь комунізму був з переконання, не розуміючи, чим він мав
стати упродовж часу: «У 1950-х та першій половині 1960-х років, комунізм означав перш за все
сталінізм: особиста диктатура, культ особистості Сталіна. Але що означав комунізм у другій половині
1940-х років? Я можу вам сказати, що для багатьох інтелектуалів, я не маю на увазі всіх, але якщо взяти моїх професорів, комунізм означав насамперед
антифашизм. А для Стоїлова, наприклад, і для Вринчану, який був
прихильником правих партій. Наприклад, Георге Вринчану, видатний фахівець
геометрії, був ліберальним політиком,
який у 45-х, 46-х і 47-х роках друкував статті ліберальної політики і
передбачав для Румунії ліберальний режим, ліберальну політику. У ті роки він був хорошим другом з Стоїловим, який незабаром після
’44 року став членом Комуністичної партії. Комунізм розумівся насамперед як антифашизм. І було
багато інтелектуалів, які вважали, що це була єдиною можливою відповіддю для Гітлера, нацизму і легіонерства».

Але наприкінці Другої
світової війни, Румунія та інші окуповані Радянським союзом країни не очікували повернення до
демократії та лібералізму, а новий утопічний експеримент: комуністичні ідеї. Ці ідеї
спрямовані були особливо на молоде покоління. На відкритті навчального 1946 року, ректор університету Сіміон
Стоїлов
виступив з промовою. Соломон Маркус: «У будинку Юридичного факультету, один поверх займали
молоді студенти прибічники історичних Народно-селянської і Ліберальної партій,
а інший поверх займали молоді студенти, мобілізовані Комуністичною партією. Це я
пригадую собі, що на одному поверсі завжди вигукували Король і
Батьківщина!, а з другого поверху – Король і народ!. Ось, що сказав
Стоїлов у своїй промові на відкритті навчального року: Ми завершуємо епоху
нашої історії, яку можна справедливо порівнювати з тяжкою і довгою хворобою, каламутним
періодом, упродовж якого, якщо ми отримали дуже жорстокі політичні і
матеріальні удари, наші розуми і душі були ще гірше влучені. Далі він говорив
про наслідки війни з усіма її матеріальними і духовними наслідками: Всі
ми маємо велику провину. І ті, хто працював у плані варварських ідеологій, але
й ті, хто були занадто впевнені у перемогу розуму, відступили у тиші свого
робочого кабінету, присвячуючи себе виключно їх фахівецькій діяльності».

У інтерв’ю Центру усної історії Румунського
товариства радіомовлення, 1998 року,
математик Соломон Маркус зазначив, що сьогодні ми
повинні більш нюансовано розглядати рішення тих інтелектуалів увійти до лав
комуністичної партії: «Кожного необхідно розглядати окремо. Справа в тому, що Росетті і Стоїлов врятували багатьох від
ув’язнення. Я
повинен сказати вам, що навіть з перших чисток комуністів, Стоїлов подав меморандум, в якому
зазначив що місце певних професорів не повинно бути на тому списку і на
іншому, йшлося про одного професора Фармацевтичного факультету та одного
професова Юридичного факультету. У ті роки був засуджений до тяжких років ув’язнення професор Раду Рошка. Тоді Стоїлов
написав меморандум
до Антонеску,
але він не
міг нічого зробити, хоча Стоїлов був особисто знайомий з Георгіу Дежом. Утім йому вдалося зробити щось для іншого математика Давідоглу, бо останній був ув’язнений через
те, що був
землевласником, а ні з політичних міркувань. Його вдалося звільнити
з в’язниці. Так
само, успішно завершилися декілька інших ситуацій, наприклад, коли на початку 1950-х
років було звільнено з роботи ряд університетських лекторів: син одного, онук іншого, на основі ідеологічної нісенітниці. Стоїлову вдалося
прийняти їх на роботу, наприклад, в Математичному інституті Румунскої Академії. Сіміон Стоїлов
помер в 1961 році на сходинках ЦК Комуністичної партії, де він ходив завжди, аби виступати проти різних
несправедливостей: звільнення з праці молодих асистентів факультету або інших
членів викладацького складу в 1950 рр., заборону відряджень за кордон людей,
яким забороняли здавати свої докторські дисертації.»

Історія, однак, часто розглядає глобальне минуле. І
найчастіше добрі індивідуальні справи стають у тіні великих катастроф,
представлених ідеологіями.

Математика насправді вважається однією з найбільш
абстрактних сфер людського розуму і без хорошого навчання математики міцна
кар’єра в галузі науки і техніки неможлива.

Румунська математична школа мала хороших
представників, академічна освіта маючи ще від заснування Бухарестського
університету, в 1864 році, Факультет фізичних, математичних та природних наук. У довгому
списку важливих румунських математиків є такі імена, як Спіру Харет, Дімітріє Помпей, Траян Лалеску, Георге
Ціцейка, Давід Емануель, Сіміон Стоїлов, Грігоре Моїсіл.

Але комуністичний режим приділив математиці набагато більшу роль, ніж
вона, природно,
мала.
Нав’язлива ідея комунізму щодо точних наук призвела до
того, що математика стала ключовим
предметом системи
освіти між 1945 і 1989 роками. Математика почала бути ідеологізована швидкими темпами, будучи інтенсивно і широко вивчена поколіннями румунів після 1945 року.Однак, вони не змогли забезпечити
економічний і соціальний розвиток країни, на який сподівався комуністичний режим.

Математик і професор
Соломон Маркус здав іспит на атестат зрілості у 1944 році і теж у тому ж
році вступив на Математичний факультет. В
інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіомовлення, в 1998 році, Соломон Маркус розповів про відкриття математики як про
особисту пристрасть та про його професійну кар’єру: Я відкрив для себе математику саме
влітку 1944 року. То було спекотне літо, я жив тоді в одному місті на сході країни, а фронт був дуже близько. Тоді я подумав, що найкраще для мене
було б слідувати
шляхом особистої
курйозності, бо тоді,
в той момент
хаосу, було
неможливо уявити, яку соціальну перспективу пропонує той чи інший факультет. І після одного року навчання на Математичному факультеті я
зрозумів, що цей факультет є щасливим шансом мого життя і я був дуже радий, що
мені пощастило знайти так швидко своє покликання.

Політика до встановлення комунізму в 1945 році не була здатна знищувати професійні кар’єри та
життя. Соломон Маркус пригадав собі, що його професорами були люди з різними політичними
орієнтаціями: Дан Барбілян мав легіонерські симпатії, Октав Оніческу був
симпатизантом фашизму
Муссоліні, Георге Вренчану був великим лібералом, Мірон Ніколеску та Сіміон Стоїлов були соціалістами,
Ніколае Чоренеску був прибічником Аграрної партії, а Міхаїл Некулче був комуністом.Соломон Маркус розповів про обставини, в яких загинув
Сіміон Стоїлов, один з кращих
післявоєнних румунських математиків: Сіміон Стоїлов помер в 1961 році на
сходинках ЦК Комуністичної партії, де він ходив завжди, щоб виступати проти
різних несправедливостей: звільнення з праці молодих асистентів факультету або
інших членів викладацького складу в 1950 рр., заборону відряджень за кордон,
людей, яким забороняли здавати свої докторські дисертації. Я був однією з таких
жертв. У нас тоді заснували так звану «аспірантуру» радянського типу в 1953
році. Нас було 5 кандидатів і всім нам вдалося здати наукові іспити. І
незважаючи на це, після того як я успішно пройшов ці іспити, отримав документ з
боку Міністерства освіти, в якому повідомляли, що я не мав права проходити «аспірантуру»
в Народній Республіці Румунії. Очевидно, що між часом виникла проблема, а саме
проблема із моїм минулим, або минулим моїх родичів.

Ідеологія була тією, що
зруйнувала весь клімат гарного академічного співіснування. Незважаючи на те, що
всередині 1960-х років ситуація трохи покращилася, ідеологія залишилася
травмою, від якої румуни збулися тільки після 1989 року. Соломон Маркус
розповів нам про одну таку ситуацію на ідеологічному засіданні із математиком
Даном Барбіліаном: Я був у тій же групі ідеологічного виховання з
видатним математиком-поетом Даном Барбіліаном або Іоном Барбу. Тепер всі ці
ситуації виглядають смішними, але тоді вони були справжніми драмами. Цей
чоловік був настільки переляканий, він був у великій напрузі, і було очевидно,
що його великою дилемою, і не тільки його, було що мені робити? Якщо буду
мовчати і взагалі не говорити, це означатиме, що не бажаю бути учасником
ідеологічного життя. Якщо виступлю, то ризикую сказати дещо проти партійної
лінії. І одного разу, коли хтось висловив формулу Леніна «соціалізм =
більшовицькій владі, плюс електрифікація всієї країни», Барбіліан підняв руку і
сказав «в цьому рівнянні йдеться про некомутативний збір». Що це означає?
Некомутативний збір це сума між а + b, в якій вам не дозволяється змінювати
порядок в тому розумінні, що b + a не дорівнює a + b. Він хотів сказати просту
річ, що в цій формулі Леніна не дозволялося змінювати порядок. Тобто спочатку
треба встановити владу більшовиків, а потім інше. Але він сказав це в
математичній формі і викликав загальний сміх. Особа яка вела цю розмову не
зрозуміла, що саме хотів сказати Барбіліан. Не знала чи це був виступ проти
партійної ідеології.

Математика була привілейованою
галуззю комуністичного режиму, яка дала важливих науковців, незважаючи на
всякого роду обмеження, особливо ідеологічні. Але їй не вдалося зробити краще
румунське суспільство.

Я завжди вважав, що один з найбільших шансів у моєму житті був той, коли я обрав цю професію: професора, дослідника математики та інших повязаних з нею наук- заявив академік Соломон Маркус, якому виповнилося нещодавно 90 років, в інтерв’ю Всесвітній службі Радіо Румунія, в якому розповів про матиматику, поезію, відкриття – елементи життя, присвяченого науці та людству, життя проведеного під знаком дитячого запитання: Що ж станеться, якщо подумаєш далі і далі? Соломон Марукс пояснює: Світ є таким, яким ми його спроможні сприймати. Якщо наша уява досить багата й наш світ буде багатим.

Автор численних міждисциплінарних досліджень про використання математики в лінгвістичному аналізі, в театрі, поезії, природнинх та соціальних науках, в образотворчому мистецтві, академік Соломон Маркус був нагороджений і за свою дільність у галузі літературної критики. Його книги були перекладені на багатьох мовах, він опублікував понад 50 книг та сотні статей у наукових журналах або журналах по спеціальності в країні та за кордоном. Для Соломона Маркуса зустріч з поезією відбулася у 15 років, коли прочитав вірш Міхая Емінеску Вечір на пагорбі, вірш який на його думку є сповненим надзвичайним світінням. “ Я відчув цей стан чарівності, якого я відкрив пізніше й у Рільке, Едгара Аллана По, Бодлера.

Студіювати математику почав набагато пізніше, оскільки шкільна математика не покладалася на ідеї, на баченні, вона була сконфіскована механічними процесами. Матиматика виховувала почуття порядку, не проникаючи більш глибше, – ствердив академік.

У тебе яблуко. Зїдаєш половину з нього сьогодні, завтра половину з того, що залишилося, післязавтра половину з того, що залишилося напередодні. Постає запитання коли яблуко закінчиться? Нам відомо з практики, що яблуко можна зїсти досить швидко, але за цим розрахунком, яблуко ніколи не закінчується. Всі ці запитання не давали мені спокою, але я тоді не розумів куди вони ведуть, бо шкільна математика не цікавила мене. Так описує Соломон Маркус своє наближення до матиматики та інших наук. Соломон Маркус: “Перші мови програмування були вивчені в сфері біології, у студіюванні нервової системи, а потім спадковості. Це було, до речі, справжнє інтелектуальне підприємство, в якому були залучені знавці з лінгвістики, математики, логіки, біології, психології й постійно щось інше додавалося. Таким чином, ми дійшли до семіотики. Я здав собі справу, що пізнання, природно, не можна обмежити конкретною дисципліною. Треба мати перед собою широкий горизонт. “Можна займатися літературою без здобуття відповідного диплому, але для матиматики це важче, оскільки цю дисципліну треба стистематично вивчати, логічка, біологія, психологія та поезія доповнюють цей горизонт, – додає Соломон Маркус: “Велич видовища людського пізнання приходить в першу чергу від того, як проявляється єдність світу. Це певна єдність, певна глибока простота. Стільки часу, скліьки ми залишаємося в сфері представленого нам світу поділеного на шматки з окремими бачннями, ми не матимемо загальний погляд. Ми повинні бачити, як виглядає світ, тоді коли перед нами одночасно появлюються пейзажі з різних галузей. Наприклад, ми повинні зрозуміти, що ізомерія, хімічне явище про існування речовин з однаковою молекулярною формулою, є явищем яке стосується біологічної спадковості, способу в якому вживаються звуки у мові, і все це знаходиться під знаком того, що називається першість структури на шкоду речовини. І це все призвело до структуралізму. Саме в цьому полягає радість пізнання та задоволення що розумієш світ.

Для розуміння світу Інтернет є дуже корисним інструментом, вважає Соломон Маркус:Ми знаходимося в перехідному періоді. Інтернет – ще молодий. У цьому перехідному періоді є досить видатних науковців, які не працюють в Інтернеті, але маємо й багато молодих осіб, які працюють в Інтернеті, та які не дуже відвідують традиційну бібліотеку.

Навіть, якщо у даний момент у Інтернеті зявиться вся друкована культура, додає Соломон Маркус, поки що ми повинні застосовувати метод “комбінованої освіти. Ми знаходимося на дуже важливому історичному роздоріжжі.