Tag: суспільство

Громадянське суспільство ЄС відіграває активну роль у досягненні кліматичної нейтральності, якої ЄС
прагне досягти до 2050 року в рамках Європейського зеленого пакту. Щоб
заохотити ініціативу в цій сфері, Європейський економічний і соціальний комітет
(ЄЕСК) заснував премію «За кліматичні дії», щоб підкреслити важливість
розгляду кліматичних політик всіма сторонами суспільства.

Комітет сподівається, що через цю премію може надихнути людей стати
частиною рішення та заохотити їх змінити системи, норми та поведінку, які призвели
нас до межі кліматичної кризи. Вже 12-ий раз поспіль ця премія присуджується приватним особам та
неприбутковим організаціям за «відмінний успіх громадських ініціатив».
Щороку обирається інша тема, яка охоплює важливу сферу діяльності Європейського
економічного і соціального комітету. Румунська неурядова організація «Майстерні
без кордонів» отримала третю премію. Вона спрямована на сприяння справедливому
переходу до низьковуглецевої та стійкої до змін клімату економіки.

Директор неурядової організації «Майстерні без кордонів» Дам’єн Т’єрі подає
деталі: «Організація «Майстерні без кордонів» записалася в червні 2021 року для
отримання премії Європейського економічного і соціального комітету «За
кліматичні дії», якою нагороджені найбільш активні організації у сфері боротьби
зі зміною клімату. «Майстерні без кордонів»- це соціальне підприємство, ми маємо осідки у
Бухаресті та повіті Димбовіца, ми допомогаємо вразливим людям, які знаходяться
далеко від ринку праці. Ці люди, які є дуже вразливими, працюють в рамках асоціації
«Майстерні без кордонів» максимум 24 місяці, ми навчаємо їх працювати, а
потім допомагаємо їм знайти місце на ринку праці. У нас три майстерні. Перша, яка була створена
у 2008 році, називається Educlick (Едуклік), ми є авторизованими збирачами електричних
та електронних відходів. Ми є єдиною організацією такого роду в Румунії, яка
має дозвіл від Міністерства навколишнього середовища, відновлювати ці відходи,
тобто дати їм друге життя. Ми обрали ремонт комп’ютерів, вони краще підходять
для ремонту, наші працівники їх ремонтують, і потім ми даруємо їх сільським
школам, школам, які на даний момент не мають жодного комп’ютера. За останні 13
років ми подарували понад 22.000 комп’ютерів, тобто ми оснастили оновленими
комп’ютерами понад 10% шкіл Румунії. У нас є 15 робочих місць у майстерні ремонту комп’ютерів Educlick, а в рамках «Майстерні без кордонів» ми допомогли
загалом понад 300 особам.»

Директор неурядової організації «Майстерні
без кордонів» Дам’єн Т’єрі розповідає, які інші майстерні працюють: «Інша
майстерня – це Remash (Ремаш), майстерня пошиття одягу, в якій ми використувуємо
старі рекламні банери. Вони виготовлені з армованого ПВХ, який дуже шкідливий
для навколишнього середовища. Ці банери спалюють або скидають на сміття і це дуже
шкодить природі. Ми перетворюємо їх на різні вироби, процес називається
Upcycling (апсайклінг), ми перетворюємо відходи в красивий вироб, який можна купити на нашому
сайті, для різних заходів. Третя майтерня – це соціальна ферма під назвою Bionco
(Біонко), розташована в місцевості Чокенарь, у повіті Димбовіца. Тут маленьке
містечко, де циганська громада становить 80% від загального населення і ми
працевлаштовуємо людей цієї ​​громади. Ми виробляємо 80 видів екологічно
сертифікованих овочів та доставляємо їх споживачам в Бухаресті.»

Директор Дам’єн Т’єрі з великим ентузіазмом отримав звістку про нагороду: «Зрозуміло, це велике визнання для нас – отримати нагороду на європейському рівні від Європейського
економічного і соціального комітету, особливо в галузі боротьби зі зміною клімату.
Це саме те, що ми робимо щодня протягом останніх 13 років, і ми будемо
продовжувати нашу працю ще більше.»

Оголошення переможця та рейтингу інших чотирьох кваліфікованих команд у
фіналі відбулося на церемонії 9 грудня під час пленарного засідання Європейського
економічного і соціального комітету в Брюсселі. Загальна вартість премії становить
50.000 євро, яка буде розділена між п’ятьма переможцями. Інші чотири кваліфіковані організації були в алфавітному порядку: Associació Catalana Enginyeria Sense
Fronteres, Естонський екологічний рух/Естонський природний фонд/Естонський
центр правової допомоги з питань навколишнього середовища, Grootouders voor het
Klimaat (Дідусь проти кліматичних змін) та Prostorož – неприбуткове офіс, яке
мобілізувало жителів Любляни через проект Hot Spots (Гарячі точки).
Переможець, який зайняв перше місце, отримав приз у розмірі 14.000 євро, а
наступні чотири номінанти отримали по 9.000 євро.

На тлі вжиття виняткових заходів
безпеки у Вашингтоні, закінчився президентський термін республіканця Дональда
Трампа та почалася президентська каденція демократа Джо Байдена, який пообіцяв,
що під його керівництвом США знову будуть готові взяти на себе роль світового
лідера. На думку багатьох експертів, новому президенту доведеться зосередитися передусім
на внутрішній ситуації, оскільки Дональд Трамп переконав мільйони людей у
​​фальсифікації виборів на користь Джо Байдена. Хоча не існує жодного доказу на
підтримку цих звинувачень, той, хто протягом чотирьох років відзначався
суперечливими рішеннями та заявами, вперто повторював ці слова і це стало головною
причиною заворушень 6 січня у Вашингтоні, в результаті яких загинуло п’ятеро
людей. Сталися ці сумні події не будь-де, а в самому серці світової демократії,
в будівлі Американського конгресу.

Дональд Трамп обіцяв зробити
Америку великою, а вийшло навпаки, вона стала меншою та слабкішою, – сказав головний
редактор Радіо France International у Румунії Овідіу
Нахой в інтерв’ю нашій радіостанції. Що залишив після себе попередній президент
і що буде далі? «Перш за все новій адміністрації знадобиться більше часу,
щоб примирити Америку з собою, наразі це дуже розділене суспільство. Америка
більше не матиме часу, енергії, щоб втягуватися у великі глобальні проблеми,
там де необхідно буде втручання США, там де необхідні американські цінності. У
неї не буде часу, сил для участі, тому що Америка буде зайнята надовго, ми говоримо
про рік, два, в кращому випадку пів президентського строку, якщо не цілий
мандат Джо Байдена, щоб загоїти ці внутрішні рани, вирішити внутрішні проблеми і
примирити Америку з собою. Отже, Америка стає меншою державою, та велика
Америка, яку обіцяв Дональд Трамп, стає меншою та менш важливою у світі. Це вже
сталося під час адміністрації Дональда Трампа і зараз потрібен час, щоб це
виправити, тож у світовому масштабі це означає – трохи слабшу Америку без
достатньої сили для того, щоб стати рушійною силою для знаходження рішень на
великі глобальні питання.»

Президент Джо Байден повинен
відновити довіру стосовно дотримання прав людини в США та за кордоном, заявляє директор
Human Rights Watch, організації зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, який каже, що то були
чотири роки зловживання демократичними принципами. В інтерв’ю агентству Reuters
перед оприлюдненням щорічного звіту міжнародної правозахисної організації
Кеннет Рот заявив, що чинний на той час президент Дональд Трамп порушив права
людини у своїй країні і не може критикувати відхилення
інших країн у цій сфері. Дональд Трамп заперечив свою причетність до захоплення
Капітолію та відхилів звинувачення у порушенні прав людини, стверджуючи до останнього,
що вибори були сфальсифіковані, щоб заблокувати просування його політик «Зробити
знову Америку великою» та «Америка перш за все». Однак, за звинувачення в
заохоченні своїх прихильників напасти на Капітолій за тиждень до завершення
терміну його мандату, який закінчився розгубленістю та в умовах надзвичайної
напруженості, Дональда Трампа звинуватили
в Палаті представників, будучи єдиним президентом, проти якому Конгрес двічі
оголосив імпічмент.

Кеннет Рот також зробив кілька
рекомендацій новому лідеру, включаючи повернення США до Ради ООН з прав людини,
структури в Женеві, рішення про вихід з якої Трамп прийняв у червні 2018 року. Щойно
після інавгурації Джо Байден підписав свої перші президентські укази, заздалегідь
розроблені новою адміністрацією та зосереджені на епідеміологічних, економічних,
кліматичних чи расових питаннях, частина яких скасували найбільш суперечливі рішення
Дональда Трампа.

Йдеться про широкий спектр питань,
починаючи від заборони на в’їзд до Сполучених Штатів громадянам деяких, переважно
мусульманських країн, і завершуючи виходом США з Паризької кліматичної угоди. З
іншого боку, Джо Байден оприлюднив план стимулювання економіки США, на 1,9
трильйона доларів, спрямований на відновлення економіки та прискорення реакції
США на пандемію коронавірусу. Окрім економічних викликів та проблем пов’язаних
з охороною здоров’я, на думку аналітиків, особливо гострою проблемою, яка
стоїть перед новим американським президентом є розкол американського суспільства.

Соціальна згуртованість у
Сполучених Штатах сягнула найнижчого рівня в історії, хоча мова йде про країну,
яка пережила сегрегацію, расизм та рабство, вважає професор Юліан Кіфу, директор
румунського Центру запобігання конфліктам та раннього попередження. «Це
розколоте суспільство має бути об’єднане, суспільна згуртованість має бути
відновлена, довіра до установ, демократії, справедливості має бути відновлені американцями
і це може бути досягнуто не лише за допомогою політичних кроків, але й за
допомогою соціологічних досліджень для виявлення причин, шляхом уникнення
крайнощів, в тому числі з точки зору прогресивних та ультралівих, потрібно
працювати з надзвичайно важливим психологічним інструментом, підтримуючи людей,
які були збентежені у тому числі через надмірне використання технологій та
соціальних мереж, спричинивши віддалення від суспільства та публічних дискусій.»

Краса демократії, сила
демократичної системи полягає саме у здатності переосмислення, відновлення та
загоєння власних ран, – каже професор Юліан Кіфу.

Надзвичайний стан, запроваджений в середині березня у Румунії через пандемію нового коронавірусу, приніс різні
обмежувальні заходи, що застосовуються поетапно. Напевно, найбільш неприємними є
обмеження свободи пересування, що припускають як збереження соціальної дистанції,
так різкого скорочення поїздок. Відчуваючи спочатку страх зараження, а потім змушені
не виходити з помешкання, румуни, як і всі європейці, переживають складну
ситуацію, з якою не стикалися вже багато поколінь. Фахівці вже спостерігають за
індивідуальними та груповими психологічними реакціями, стверджуючи, що певний
рівень тривожності є нормальним у такій ситуації.

Соціолог Чіпріан Гредінару каже, що на
початку кризи системи охорони здоров’я багатьох румунів охопила паніка. «Це був
той ажіотаж навколо скуповування різних товарів, без нагальної потреби, у
результаті чого з полиць магазинів зникли різні товари, як наприклад туалетний
папір. Румуни створили довгострокові запаси, але така сама ситуація спостерігається
у всьому світі. Скрізь жартують про зникнення туалетного паперу. Так само
зникли дезінфікуючі засоби. Звичайний медичний спирт став неймовірно дефіцитним
товаром. На тлі паніки також спекулятивно
зросли ціни на певні продукти, передусім через зростання попиту. Протягом
усього цього періоду суспільство в цілому зосередилося на кризі, викликаній цим
вірусом. На першому етапі, перед введенням карантинних заходів була загальна
збентеженість. Навіть у гіпермаркетах спостерігалося неймовірне
скупчення людей, які кинулися поповнювати запаси їжі та предметів першої
необхідності. А це було ідеальним середовищем для передачі вірусу. Поступово
усі почали краще розуміти з чим мають справу і пристосувались. Тепер люди спокійно
чекають в черзі, біля входу в магазин. Однак ця збентеженість є природною,
оскільки ніхто з нас раніше не стикався з подібною ситуацією.»

Проте паніка має два можливі наслідки:
вона може принести шкоду, але може принести й користь, оскільки люди стають більш
обачними та уважнішими до інформації лікарів та рішень органів
влади. Серед них було й рішення про обмеження права на вільне пересування, що,
однак, не викликало жодних протестів, – зазначає Чіпріан Гредінару. «Були установи,
які розкритикували ці рішення, але не було сильної соціальної реакції саме
тому, що кожна людина знає, що може заразитися цим вірусом. Я вважаю, що з
часом люди звикнуть до цього і рівень стресу знизиться.»

Інші очікування соціологів стосуються
змін, які спричинить ця криза у колективній ментальності. Говорить соціолог Чіпріан
Гредінару. «Щось точно зміниться. По-перше, в довгостроковій перспективі
відбудуться зміни в економіці та з точки зору нашого права на вільне
пересування. Мабуть, зміняться і споживчі звички. А два місяці, проведені переважно
в помешканні, змінять уявлення про важливість соціального та сімейного життя.»

І на індивідуальному рівні відбудуться зміни,
разом з механізмами управління почуттям тривоги, – каже психолог Діана Стенкуляну.
«Певна доза відчуття страху є природною. Це адаптивна реакція мозку, яка
говорить нам, що щось не так і що нам потрібно підготуватися. Саме ці емоції
тривоги і страху є двигуном цієї підготовки. Це перший крок до усвідомлення
того факту, що ми не можемо повністю розслабитися в цей період. Потім, важливо знайти
ті види діяльності, якими ми можемо займатися вдома уникаючи посилення тривоги,
щоб уникнути паніки чи відчаю. З цієї точки зору, я рекомендую жити за певним
розпорядком, який допоможе нам мати певний контроль і передбачуваність. Він не
повинен бути надто складним і має об’єднати всі наші корисні звички. Наприклад,
нам потрібно переодягатися і не залишатися в піжамі цілий день. Крім того, слід
додати рутину догляду за мозком та душею, зайнятися чимось, щоб продовжити своє
професійне життя. В домашньому офісі ми також повинні ставити перед собою певні
службові завдання, але усвідомлюючи, що за цей період ми не можемо діяти в
звичайних параметрах ефективності. До всього цього треба додати розслаблення ,
наприклад почитати книгу або подивитися фільм. Важливо проводити вправи, які
дисциплінують тіло, шанують розум і дисциплінують душу, щоб зберігати контроль
за почуттям тривоги.»

Довгострокові зміни менталітету будуть
і на індивідуальному рівні, – каже психолог Діана Стенкуляну. «У вирі докарантинного
життя, ми завжди планували зустрітися з друзями, частіше дзвонити батькам,
робити більше перерв на каву, щоб поспілкуватися з колегами по роботі. Тобто ми
завжди усвідомлювали важливість цих речей, але не робили цього через брак часу
або робили досить рідко. Але зараз в ізоляції, ці прагнення стають для кожного
з нас ще важливішими. Ми починаємо шкодувати про дотеперішню рутину
соціалізації і тому важливо пам’ятати це, аби потім, коли повернемося до нормального життя, ми не тільки
теоретично усвідомлювали важливість соціалізації, а дійсно підтримували прямій
і постійній зв’язок з близькими нам людьми. До тих пір було б непогано зберігати
цифрові ритуали, тому що вони є єдиною на цей момент можливістю, частіше розмовляти
по телефону або в Інтернеті, якщо є така технічна можливість, з батьками, з близькими
родичами та з друзями. Я маю на увазі той вид взаємодії, який раніше втрачав
позиції перед щоденною метушнею.»

За словами експертів з психології та
соціології, це має бути одним із бажаних наслідків періоду соціального дистанціювання:
посилення дійсно важливих людських контактів та їх пріоритетність перед іноді гнітючою
професійною діяльністю.

Команда «Просто журнал» (DOR) запустила «24/7: Путівник
по життю та праці заради творчого підприємництва-2019». Останнє видання цього
путівника присвячене соціальному підприємництву і наводить 20 прикладів
асоціацій, фондів, компаній або мобільних застосунків на початку дороги,
коворкінгів та бізнесу що перетворюється.

Американська журналістка та підприємець Дженніфер Брендел
стала почесним гостем на презентації путівника DOR. Випробувавши численні
бізнес-моделі, які вже не відповідають сучасним потребам суспільства Дженніфер
Брендел вирішила запропонувати альтернативу компаніям типу «єдиноріг». Якщо остання
монополізує ринок, а прибуток та конкуренція є цінностями, що забезпечують успіх
такого бізнесу, нова модель типу «зебра» пропонує підхід, орієнтований на
людський фактор та на соціальний вплив, який може мати компанія. Розповідає Дженніфер
Брендел: «В останні роки ми писали як спосіб перетворення світу, який ми хочемо
бачити, про бажане нами підприємництво, включаючи ці наші компанії, які мають
інший набір цінностей. Ми назвали ці окреслені нами підприємства компаніями типу «зебра». На
відміну від «єдинорогів» «зебри» є тваринами реальності і мають чорні та білі
смуги. Вони можуть бути орієнтовані одночасно як на прибуток, так і на цілі. «Зебри»
існують завдяки співпраці. Ці тварини виживають у дикій природі завдяки
об’єднанню в табуни, вони добре працюють разом і не намагаються знищити одна одну.
Цей набір значень не є протилежним, але він різний. Замість експонентного зростання,
компанії «зебри» націлені на сталий розвиток. Замість монополізації ринку вони мають
на меті створення якомога більшої кількості підприємств, здатних співіснувати.
Замість гри з переможцями та переможеними ми обрали гру, в якій виграють усі. Є
можливості для співпраці, щоб кожен міг отримати достатньо.»

Цінності, запропоновані Дженніфер Брендел, стоять в
основі історій, наведених у Путівнику соціального підприємництва, складеного
командою «Просто журнал». Вплив на громаду, рівень довіри працівників, рівень
задоволеності споживачів, а також ланцюг поставок, заснований на етиці та
хорошій співпраці між партнерами, мають найбільше значення у цих ділових
прикладах, – каже координатор проекту DOR Ірина Таку. «Ми спробували знайти
людей, які мають бізнес та організації в різних містах, а також діють у різних
сферах. Ми намагалися, перш за все, зрозуміти, як соціальне підприємництво сприймається
людьми, які знають екосистему, оскільки вони працюють в організаціях, які
підтримують соціальне підприємництво, таких як Ashoka Румунія, Фонд NESsT або Social Innovation
Solutions. Нам було дуже цікаво дізнатись, що спонукає цих людей у своїй боротьбі, яку
роль вони надають собі в суспільстві та чому вони встають з ліжка вранці.»

Приклади підприємництва, наведені в путівнику DOR
включають декілька напрямків діяльності, в тому числі освіту. Альтернативні
методи виховання, відповідно до емоційних потреб дітей, були застосовані у
проєкті «Ціці-Пок», – зазначила Ірина Таку. «Серед історій, які ми
задокументували разом із командою DOR налічується й «Циці-Пок». Це бізнес, який
Мірона Пеун почала з метою зрозуміти, як вона може якнайкраще використати
емоції в навчанні дітей у віці від 3 до 8 років. Для цього вона створила
театральну виставу, в якій присутні в залі діти можуть взяти безпосередню
участь та взаємодіяти з героями. Таким чином, вони можуть краще зрозуміти такі
емоції, як співпереживання, дружба, навіть неспокій, в ранньому віці.»

Коли мова заходить про соціальне підприємництво, не можна
оминути й харчову сферу. Нові сільськогосподарські кооперативи мають намір
підтримати малі громади підприємців і водночас надати румунським споживачам
свіжі овочі. А одне кондитерське підприємство пропонує роботу жінкам з
неблагополучних сімей, – розповіла Ірина Таку. «Ми також побували в Апахіді, невеличкому
населеному пункті в Клузькому повіті, де діє сільськогосподарський кооператив Лунка
Сомешулуй Мік. Там ми зустріли менеджера з продажу Анку Марку. Від неї ми зрозуміли як працює
сучасний сільськогосподарський кооператив, який допомагає багатьом фермерам об’єднати
зусилля і співпрацювати для кращої реалізації своєї продукції, аби споживачі
мали змогу купляти овочі безпосередньо від виробників. А Сімона Кречун назвала
свій бізнес «Торт безе». Вона намагається робити добро і допомагати іншим
запрошуючи їх до колективу співробітників «Торт безе». Після трьох років
бізнесу зараз Сімона намагається знайти більш структуровані способи допомогти
своїм співробітникам жити краще.»

А в сфері архітектури путівник DOR наводить приклади проєктів,
створених людьми для людей. Ірина Таку розповідає: «В Асоціації ArhiPera ми
дізналися цікаву історію про групу архітекторів, яка займається тим, що
називається партисипативною архітектурою. Ці архітектори допомагають сім’ям з
малозабезпечених громад у кількох районах країни звести собі будинок, який вони
проектують та будують разом з цими сім’ями. FABER – це історія з Тимішоари, де
13 людей з творчих галузей об’єднали свої зусилля, щоб реабілітувати історичну
будівлю в місті, де планують створити й центр для творчих людей, бістро та
приміщення для заходів. Таким чином вони прагнуть згуртувати творчу спільноту
міста для кращої співпраці.»

Інші історії соціального підприємництва, ідеї для
соціальних підприємців на початку дороги, думки про те, що означає майбутнє для
всіх, а також інформацію про Академію творчих розумів – усе це можна знайти у
путівнику 2019 року, розробленому колективом «Просто журнал». Путівник
знаходиться у вільному доступі на веб-сайті www.dor.ro.

Відомі в країні та за кордоном численні минулорічні та цьогорічні протести під гаслом «#встою» є виразом громадянської активності, яка все
сильніше проявляється останніми роками.
Крім цього виду громадянської активності проти корупційних правопорушень, стали відомі й інші форми громадянської
активності, наприклад, петиції та діалог з вирішальними факторами.

Активістам допомагає й неурядова організація Ресурсний центр для громадської участі, яка вже дев’ятий рік поспіль нагороджує найбільш працьовитих та
найбільш талановитих активістів. На цьогорічній Галі-вечір були премійовані минулорічні
проекти, які стосувалися обидвох категорій громадської активності: активізму виявленого шляхом вуличних масових акцій та активізму, якого практикують невеликі ініціативні групи,
що займаються такими питаннями як: життєві умови в житлових кварталах, рівні шанси в школах, захист навколишнього середовища.

Про цьогорічну Галу-вечір розповідає Оана Преда,
виконавчий
директор Ресурсного центру для громадської участі розповідає: Ми зорганізували цьогорічну Галу-вечір навколо
концепції солідарності, вважаючи, що
шляхом солідарності представники вищезгаданих видів активізму можуть зустрічатися та допомогти один одному. Ми констатували, що рівень громадської активності збільшився, люди бажають щось робити у цьому сенсі. На жаль, це ставлення людей ще не призвело до глибоких змін на рівні влади. В даний наявний песимизм, але люди сповненні рішучістю встоювати.

Таким чином, Асоціація матерів SAMAS зуміла переконати Національну
аудіовізуальну раду включити до рекламних пауз на телебаченні повідомлення, що
спонукає матерів годувати дітей до шести місяців виключно грудним молоком. Це повідомлення є дуже важливим,
враховуючи той факт, що за статистикою ЮНІСЕФ, лише 16% матерів в Румунії годують дітей
до шести місяців виключно грудним молоком. Ось, що сказала на Галі-вечір Елі
Роман, член асоціації матерів SAMAS: Телеканали не дуже бажають поширювати вищезгадане повідомлення так часто, як інші
повідомлення громадського інтересу. Ми хотіли поширити це повідомлення, щоб
заохотити матерів. Грудне вигодування нелегке, але не є неможливим. Ми нікого не
звинувачуємо, якщо мати вважає за краще не годувати грудьми, це її вибір, але:
пані, матері та батьки будьте впевнені про користь та необхідність маминого
молока в житті маляти!

Овідіу Мігуц, захоплений рибалка разом з іншими рибалками привернув увагу громадськості на негативний вплив функціонування малих гідроелектростанцій у захищених гірських регіонах на навколишнє середовище. Крім
того, на підставі законодавства Євросоюзу, звернувся до Європейської комісії, яка розпочала штрафну процедуру у випадку Румунії за невиконання своїх обов’язків стосовно захисту природних заповідників
у тому значені, що дала дозвіл на будування там малих гідроелектростанцій.
Овідіу Мігуц: У нас не має організації, ми звичайні громадяни, які серед перших оприлюднили той факт, що будувати малі гідроелектростанції у природних заповідниках є
лише схемою для
збагачення окремих людей. Нам
вдалося продемонструвати, що насправді ці малі гідроелектростанції приховують багато
корупційних дій.

Оана Васіліу привернула увагу на нелюдські життєві умови жителів соціального
будинку Канта у одному з ясських кварталів, де вона сама жила протягом семи
років: Мені вдалося покинути соціальний будинок Канта. Я жила там
7 років разом з трьома моїми дітьми. Дуже важко там жити, аж страшно. Є багато
хворих людей, малозабезпечених людей, дітей з епілепсією і аутизмом, які й
тепер там живуть. Місцеві органи влади з нічим не допомагають їм. Я надсилала запити
упродовж понад 7 років, тому мені вдалося вийти звідти. Але ті, хто залишилися
в Канті, далі борються з безперервною відмовою з боку влади, тому що не вміють
захищати себе. За допомогою журналістів, я трохи допомогла їм, у тому значені,
що тепер їм відомі свої права. Не можна, щоб місцева влада нічого не робила, хоча вона ознайомлена з цією ситуацією.

Якщо громадянська кампанія в Яссах лише перевернула увагу громадськості, у місті Констанца
активісти зуміли переконати місцеву владу відкрити притулок
для жертв домашнього насильства. Це стало можливим завдяки асоціації «Без слів», яка
шляхом кампанії Караван змін зуміла поінформувати громадськість про домашнє
насильство. Про переконливу роботу, виконану асоціацією, розповідає Сімона
Войкулеску, яка взяла участь у вищезгадані кампанії: Був відкритий притулок, була влаштована безкоштовна місцева
телефонна лінія, але все було зроблено з великим зусиллям.

Проте, тиск з боку громадських організацій та місцевої преси, нарешті призвів
до відкриття притулку для жертв домашнього насильства, за що асоціація Без
слів була премійована на Галі-вечір, поряд з іншими вищезгаданими
асоціаціями.

Церкви
(99%), культурні центри (76%), місцеві фестивалі (76%), парки (75%), будинки
культури (72%) і бібліотеки (71%) є, відповідно до результатів опитування
населення, найбільш поширеними елементами культурної інфраструктури в Румунії.
Такими є висновки Барометру споживання культурних цінностей 2016, соціологічного дослідження культурних переваг румунів,
проведеного Національним інститутом культурології та культурного формування. За
даними того ж дослідження 60% респондентів вважають, що необхідно мати більше
газетних кіосків, 68% – більше бібліотек, 62% – більше книгарень і 59% – більше
парків.

Говорить
Анда Бекуц, член департаменту з питань досліджень Національного інституту
культурології та культурного формування. «На національному рівні, як ви бачите,
серед найбільш обізнаних елементів інфраструктури, на перших місцях знаходяться
культурні центри, фестивалі та святкування і парки, але в залежності від
регіонів. Найбільший відсоток споживачів культури спостерігається в Бухаресті
та навколишньому повіті Ільфов, зокрема тому, що столиця має розвинуту
культурну інфраструктуру, значно випереджаючи інші міста. Є відмінності між
селами і містами: в сільській місцевості люди не звикли до певного типу
культурної пропозиції і тому рівень усвідомлення там значно нижчий. Треба
сказати, що цей індекс культурного сприйняття ми складаємо вперше і використали
методологію Євростату. Ми об’єднали всі заходи і рівні участі в громадських
заходах. Так само, треба підкреслити і дуже високий відсоток поінформованості
про вплив культури на соціальну згуртованість та економічний розвиток
суспільства.»

Дослідження,
проведене Національним інститутом культурології та культурного формування
показує, що 32% румунів не купили жодної книги за останні 12 місяців, а 29% не
читав жодної книги протягом цього періоду. Фольклор та етнічна музика займають
перше місце серед переваги румунів до музики і танцю (53%), а потім йдуть
місцева поп-музика (30%), іноземна поп-музика (20%), Манеле, що є сумішшю циганської,
поп та близькосхідної музики (15%); блюз (11%); хіп-хоп, а також класична і
симфонічна музика – по 9%, рок (7%), опера і оперета, джаз і електронна музика
– по 6% та експериментальна музика (3%).

Говорить соціолог Дан Журкан. «70%
румунів не йдуть в театр або навіть в кіно. Різниця між нами та іншими
європейськими країнами може бути пояснена піратством, як показують дані минулих
років. Крім того, як і раніше існує величезний розрив між міськими та
сільськими місцевостями. В цілому, споживач культури має певний профіль: має
вищу освіту і мешкає у місті. У 70% сільських місцевостей є будинки культури,
але тут постає запитання, наскільки культурними є ці установи. Тому що більша
частина заходів, проведених там, пов’язана з ритуалами (весілля, похорон) або з
проведенням виборів. Ще одна цифра, яка привернула нашу увагу, стосується
взаємозв’язку між соціальним успіхом і читанням. 77% опитаних в рамках
дослідження сказали, що надають перевагу праці замість читання, а 55% вважають,
що нема потреби читати, щоб досягти успіху в житті. Це доводить, що просування,
особливо в засобах масової інформації, таких прикладів успішних людей як
власники футбольних клубів або бізнесмени, є шкідливим, і особи, як вони стали
кумирами для багатьох молодих людей. Й остання цифра, що привернула мою увагу:
понад 78% домогосподарств мають доступ до кабельного телебачення, а це означає,
що вони мають доступ і до Інтернету. І тільки 12% респондентів сказали, що вони
ніколи не користувалися соціальною мережею Facebook. Це показує, що соціальні мережі проникли глибоко, навіть серед літніх
людей, якщо розрізняти користувачів за віком. Очевидно, що зріс рівень доступу
до інформації, але питання, яке виникає пов’язане з тим, який культурний зміст
ми споживаємо, коли використовуємо Інтернет.»

Соціологічне
опитування показало, що 77% респондентів мають низький рівень культурної
активності, 19% середній, 3% – високий рівень і тільки 1% респондентів мають дуже
високу культурну активність. Говорить Кармен Кроїтору, директор Національного
інституту культурології та культурного формування. «Ще одним важливим
показником є загальна думка респондентів про соціальний вплив культури. Ми
вперше провели такий аналіз, а його результати стали для нас приємним
сюрпризом, тому що прийшли до висновку, що люди вважають культуру важливою. За
нашими висновками, багато з того, що можна назвати культурним споживанням
відбувається в Інтернеті, люди відвідують сторінки з культурним змістом, коли
заходять в Інтернет. А в Румунії, на відміну від інших європейських країн, кількість
тих, хто має доступ до Інтернету набагато більша.»

Найбільш
поширеною формою культурного споживання в громадських місцях (принаймні один
раз на рік) стало відвідання музеїв та виставок (20%), театр (13%), кіно (9%),
опера і оперета (7%), філармонія (6%), розвага і музика (17%) та читання в
публічних бібліотеках (6%). Відповідно до цього Барометру, головними
перешкодами для участі літніх осіб в культурних заходах є брак грошей – 42%,
здоров’я/хвороба – 21%, вік – 12% та брак часу – 7%.

У безпосередній близькості від головного бульвару Бухареста, що веде до південної периферії столиці, розділяючи один і той же двір зі школою, що пропонує різні курси для дітей знаходиться Центр навчального театру «Репліка». У дворі та при вході на тротуарі діти і молоді люди різного віку чекають, щоб безкоштовно увійти в приміщення театру, де вони можуть забути про проблеми, з якими стикаються щодня.

Це перший в Бухаресті соціально-освітній театр і був створений він в лютому 2015 року п’ятьма особами: театральним критиком і драматургом Міхаєлою Міхайлов, режисером Раду Апостолом, актрисою Єврейського державного театру Катею Паскаріу, а також акторами Малого театру Віорелом Кожану та Міхаєлою Редеску.

Ідея здійснення театральних проектів на соціальні та освітні теми виникла давно, розповіла Міхаєла Редеску. «Перша вистава називалася «Сім’я оffline». Міхаєла Міхайлов та Раду Апостол працювали над нею півтора року і обговорювали її з групою столичних учнів. З цією виставою ми взяли участь в багатьох змаганнях, а її тема дуже чутлива: батьки, які йдуть на роботу за кордон і діти, які залишилися вдома самі. Після цього була «Сповідь собаки», вистава про права тварин, потім «Театр прав дітей», яка стала згодом «Про права» за текстом Міхаєли Міхайлов.»

Пізніше були поставлені вистави про життя в школах, такі як «Погані діти» і «Спогади шкільного віку», драми, що порушують теми знущань, домагань і насильства в школах. Усі ці теми мають в основі повсякденне життя простих людей, що є головним аспектом навчального театру команди «Репліка». Про це розповідає актриса Катя Паскаріу. «Освітня складова не має безпосереднього зв’язку зі школою. Освітня складова, на наш погляд, означає те, що наша публіка може бути будь-якого віку, а спосіб у який ми в художній манері порушуємо певні теми – ставлення до школи, повсякденне життя – це вже освітня складова. Естетична складова менш важлива, головне: месідж і тема. Освітня складова стосується й публіки, яку ми намагаємося заманити до себе, районів її походження, тематики… Але в основному, навчальний театр звертається до молоді.»

Якщо теми пов’язані з молоддю та її щоденними проблеми, то драматургія належить громаді, – каже актриса Міхаєла Редеску. Текст створюється по мірі виявлення теми в ході досліджень і розмов з людьми. У так званій акції «пошуку тем» беруть участь всі члени команди, від акторів до драматургів і режисерів. Катя Паскаріу. «Теми походять з різних джерел: із засобів масової інформації, з реальної ситуації, із розмов з молодими людьми, які беруть участь у різних семінарах, які ми організуємо з підлітками. Теми також приходять з тих областей, які цікавлять як нас, так і нових членів нашої команди. У якийсь момент ми починаємо обговорювати всі ці теми і визначаємо, які з них можуть стати темою вистави, вийти за межі особистої цікавості.»

Соціальні вистави, поставлені на сцені театру «Репліка» дуже актуальні як для міст, так і для сільських місцевостей. А навколишнє середовище в цілому або громада є дуже важливими для театральної трупи. Прикладом цього є й мікрорайон, в якому діє центр «Репліка». Говорить Катя Паскаріу. «Мешканці мікрорайону мало по малу починають знайомитися з нами, а ми намагаємося у рамках проекту охопити весь мікрорайон, що не має власного культурного приміщення. Ми намагаємося звертатися мешканцям цього мікрорайону, який є дуже цікавим. Він знаходиться недалеко від центру, але у ньому складається почуття периферії. Це переповнений мікрорайон, колишній промисловий центр, де зараз чимало багатоповерхівок. Багатьох людей дивує наш театр. Багато з них до нас не мали досвіду перегляду театральних вистав. Інші раді тому, що ми порушуємо теми з повсякденного життя, проблеми з якими вони стикаються і можуть негайно реагувати. Вони мають живі, прямі відверті реакції, а для нас це дуже важливо.»

Завдяки партнерським домовленостям зі школами та з огляду на навчальний характер театру, його глядачами є переважно діти. Але команда «Репліка» хоче розширити свою аудиторію. Міхаєла Редеску. «Ми хочемо налагодити більш тісні партнерські відносини з тими, хто відповідає за будинки для дітей, будинки для людей похилого віку. Наприклад, наша вистава «Голод наш насущний», прем’єра якої відбулася в минулому році, присвячена літнім людям. Ми послідовно намагаємося ставити вистави, присвячені цим соціальним групам і підтримати їх.»

Теж для малозабезпеченої категорії населення був розроблений ще один театральний проект за участі актриси Каті Паскаріу. Йдетья про виставу «Машкар», що є складовою однойменного соціально-культурного проекту для ромських і неромських громад у повіті Телеорман (на півдні Румунії). Розповідає Катя Паскаріу. «Проект мав і дослідницьку складову, та врешті-решт нам вдалося поставити виставу… Несподівано, на основі того, що нам вдалося накопичити протягом року. У повіті Телеорман ми побачили багато проблем Румунії: обезлюднені міста, антагонізм між багатими і бідними, дискримінація, сегрегація в школах тощо. Однак специфікою регіону є історія ромських громад, які проживають там вже давно, вони різноманітні і добре інтегровані в сільських місцевостях. Ми, члени команди, зрозуміли, що нам дуже важко говорити з маловідомої нам точки зору і зрозуміли, що саме більшість має велику проблему, тому що проблема у тих, хто дискримінує. Ми спробували зробити виставу про те, як ми можемо позбутися дискримінації, ми ті, хто дискримінує і має зневажливе ставлення.»

«Машкар» ромською мовою означає «між», так само, як «між» суто естетичним або артистичним досвідом театру та втручанням у вирішення проблем суспільства знаходиться Навчальний центр «Репліка».

Вона не сприймає життя таким, яким воно є, маючи улюбленим мотто цитату Джорджа Бернарда Шоу, який казав: Старайся отримати в житті те, що ти хочеш, бо в іншому випадку ти будеш змушений задовольнятися тим, що отримаєш. Магда Коман є дівчиною в інвалідному візку, вона є головою асоціації Відкрий своє серце і борцем за імідж людей з обмеженими можливостями поза упередженими ідеями й поза повсякденними труднощами життя. Ми запросили її до нас, щоб вона розповіла про засновану нею асоціацію та про конкурс краси Атипова краса, який дійшов вже до 9 випуску.

Звідки розпочалася ця ініціатива, скаже Магда Коман: Асоціацію я заснувала в 2013 році з бажання допомогти людям з обмеженими можливостями та щоб створити для них інший імідж. Я маю на увазі те, що в Румунії люди з обмеженими можливостями дуже дискриміновані. Я борюся за те, щоб люди з обмеженими можливостями сприймалися як нормальні люди, і щоб з ними не асоціювався завжди образ життєвої драми, через яку вони пройшли перед тим, як потрапити в інвалідний візок.

Про красу поза нормою, поза стандартами журналу, про красу людської істоти в її суті говорить конкурс краси для людей з обмеженими можливостями. З подробицями Магда Коман: Саме з цієї причини я й задумала проект Атипової краси, який на перший погляд є подією зі світу моди, де на подіум піднімаються 12 моделей в інвалідному візку, в супроводі 12 громадських осіб. Зараз ми знаходимося на 9-му випуску в Клужі, в Парку Казино. Це вперше, коли Атипова краса проводиться не у вузькому колі, а під відкритим небом. Помітно, що поступово нам вдалося змінити сприйняття людей з обмеженими можливостями. Дівчата, які беруть тут участь, змінили свій стиль життя і мислення. Всі вони є студентками або закінчили факультет. А це означає успіх в тому сенсі, що, хоча ми й живемо в країні, повністю недоступною для користувачів інвалідного візка, вони все-таки є прикладом. Ми показуємо цих моделей, щоб призвичаїти румунське суспільство з тим, що мати інвалідність не перешкоджає тобі вести, наскільки це можливо, нормальне життя чи мати сім’ю й дітей.

Проект Атипова краса був спочатку задуманий для щорічного проведення, але успіх подій спричинив до того, що за три роки діяльності асоціації він дійшов до цього дев’ятого випуску, і це тому, що це не власне конкурс краси. З подробицями Магда Коман: Це не конкурс, це поняття, задумане інакше, ніж воно проводиться на міжнародному рівні, саме через те, що суспільство не було настільки звиклим із тим фактом, що ми могли б створити конкурс міс, як і в інших країнах. Це проста презентація моди, де румунські дизайнери одягають дівчат в інвалідних візках та їхній супровід. Після виходу на подіум кожна з них передає суспільству повідомлення, кажучи, як би вона хотіла, щоб її побачили і як думає, що може зробити через своє повідомлення свій вклад у те, щоб люди сприймали її за її справжню цінність, а не асоційовану з інвалідністю.

А моделі в інвалідних візках походять з різних куточків країни, і навіть з-за кордону, з таких країн як Італія, Молдова, Росія, як розповіла нам наша співрозмовниця й додала: На цей раз один з дизайнерів прибув із Барселони і є офіційним дизайнером Міс Світу 2015, це Тіна Поттері, а ще серед нас є Анка та Лумініца Блазер. У нас у Клужі є тільки три дизайнера, зазвичай їх більше.

Проект Атипова краса прагне створити свою нішу в індустрії моди, яка розвивається в Європі, де мода для людей з обмеженими можливостями набирає все більшої популярності, хоча для Румунії це щось в прем’єрі. Крім того, особи з обмеженими можливостями представлені з іншої перспективи. На подіумі, в презентації моди, ще раз доводиться, що мода не має кордонів і може бути сприйнята без пригнічень. І так як асоціація Відкрий своє серце прагне представляти інтереси людей з обмеженими можливостями шляхом постійного просування їхнього іміджу, тим самим усуваючи упереджені ідеї щодо інвалідності, Магда Коман згадала й інші організовані ними події: В цілому, асоціація Відкрий своє серце організовує спеціальні заходи, присвячені людям з обмеженими можливостями, і на цих заходах виходять вперед особи з вадами. Ми організовували 3 грудня по-іншому (3 грудня є Міжнародним днем інвалідів), Добро має знак плюса, і кожного разу ми залучаємо людей з обмеженими можливостями. Гадаю, що кожен, незважаючи на те, чи ми в інвалідному кріслі чи не маємо жодної проблеми зі здоров’ям, маємо в житті моменти, коли нам потрібне підбадьорення, і я вважаю, що такі приклади дійсно зміцнюють суспільство і вчать нас стати кращими людьми.

Асоціація Відкрий своє серце демонструє, що внутрішня краса бореться проти будь-якої хвороби, що елегантність в одязі не має кордонів і може бути сприйнятою без пригнічень.