Tag: Тарас Шевченко

Бухарестська філія Союзу українців Румунії 12 березня 2024 року провела захід
із вшанування пам’яті видатного українського поета Тараса Шевченка. Представники СУРу та переселенці з України поклали вінки та квіти до погруддя
Великого Кобзаря, що знаходиться у Парку ім. короля Міхая І-го Румунії, на березі озера Герестреу. Захід
продовжився в концертному залі Національного музею села імені Дмітрія Густі культурно-мистецькою
програмою під назвою «Сприйняття українського національного поета Тараса Шевченка в Румунії».

На
свято Великого Кобзаря зійшлися представники СУРу, українські переселенці та
румуни, друзі українців, щоб вшанувати разом пам’ять Тараса Шевченка. Відкрив
вечір голова Бухарестської філії СУРу Михайло Трайста, який привітав
присутніх, представив програму, після чого запросив гостей до слова про
Шевченка. Прозвучали промови про життя, творчість та
пророцтво Шевченка, пролунали пісні та вірші, присвячені Тарасу Шевченку у
виконанні гурту «Едельвейс» Бухарестської філії СУРу, була презентована вистава «Жінки очима Тараса Шевченка»
театру «Фаворіт» українських переселенок. Завершився культурно-мистецький захід
виступом Наталії Панчик-Колотило, яка грала на скрипці кілька українські
мелодії.

Голова Союзу українців Румунії та депутат в Парламенті
Румунії Микола-Мирослав
Петрецький у своїй промові підкреслив здатність творчості Тараса
Шевченка об’єднати не лише українців Румунії, а і тих із закордону: «Дуже приємно бути і
сьогодні з вами на такій важливій події, яку організовує Бухарестська філія Союз
українців Румунії. Ми дуже добре знаємо, яку важливу роль відіграє Тарас
Шевченко та його творчість в житті українців, головно в сьогоднішньому
контексті, які актуальні його слова, а саме «Борітеся – поборете!». Добре відомий той факт, що СУР приділяє
величезну увагу культурі українців і не винятком є місяць березень коли СУР у
всіх своїх філіях, у всіх своїх організаціях проводить заходи вшанування
Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка і для того щоб обговорити якою
важливою є його творчість для українців та української мови. Хочу скористатися
цією нагодою для того щоб подякувати комітету Бухарестської філії СУРу та вам
всім присутнім за те, що у робочий день ви знайшли часу та енергію для того щоб
ви були разом з нами на такій важливій події. Я також дуже радий, що
Бухарестська філія СУРу щороку піднімає рівень такого роду заходів. Цього року
крім покладання вінків до погруддя Тараса Шевченка, має місце і симпозіум на
якому обговорюємо наскільки важливою є його творчість для нас українців в
Румунії. Якщо говоримо про українців Румунії Тарас Шевченко та його творчість
мають особливе місце у нашому житті, саме тому найбільше погруддя Тараса
Шевченка в Європі зведені саме в Румунії. Це друга держава, після України, за
кількістю бюстів, присвячених Тарасу Шевченку. Крім цього у місті
Сігету-Мармацієй Марамороського повіту існує ліцей з викладанням української
мови, який носить ім’я Тараса Шевченка. Я ще раз вас привітаю з нагоди
організування цього заходу, хочу вас запевнити у тому, що ви й надалі матимите
всю підтримку з боку СУРу щодо збереження української мови та просування
інтересів української національної меншини. Дуже важливим є також той факт, що
у такі нелегкі моменти, які переживає український народ та Україна, щоб ми і
надалі залишалися об’єднаними, щоб ми надалі підтримували Україну та щоб
знаходили якомога більше точок, які можуть нас об’єднувати, замість тих, які
могли б нас роз’єднувати.Я дуже радий, що відносини між нашими державами, між
Україною та Румунією, стали на найвищому рівні, маю на увазі стратегічний рівень,
те що доказує єдність та співпраця, яка зараз існує між нашими державами. І
звичайно так має бути, тому що, навіть коли йде мова про понад 600 кілометрів
кордонів, спостерігаємо потенціал наших відносин. Дуже важливим є те, що зараз
ця співпраця продовжується й на рівні національних громад й на рівні регіонів.
Я дуже радий, що на цих заходах, які організовує СУР присутні і переселенці з
України. Дуже важливо, що СУР об’єднує українців не тільки з Румунії, але й з закордону.
Ще раз вам дякую за вашу увагу, за те що ви робити, та хочу попросити,
щоб ми і надалі залишилися об’єднаними та надалі згадували Тараса Шевченка так
як він собі цього бажав «незлим тихим словом».

Перший заступник голови СУРу Богдан Мойсей підкреслив важливість боротьби та
закликів Шевченка: «9 березня сповнилися 210
років від дня народження Тараса Шевченка. Тарас Шевченко – поет, художник та
палкий патріот України. СУР, як уточнив пан голова, присвячує місяць березень
вшануванню пам’яті Тараса Шевченка. Всі філії проводять різні заходи з цієї
нагоди. У ці нелегкі часи, коли України переживає повномасштабне російське
вторгнення, слова Тараса Шевченка потрібні й нам. Особливо вираз «Борітеся – поборете!» є символом боротьби
українців у війні проти ворога. Слова Шевченка залишаться у серцях українців і тоді
коли Україна стане вільною та процвітаючою країною. Слава Україні!»

Університетський професор Оксана Лютак з Івано-Франківщини 2022 року прибула до Бухареста за контрактом зі Всесвітньою організацією
охорони здоров’я, як культурний посередник. На заході з нагоди 210-річчя від дня
народження Тараса Шевченка пані Оксана прочитала гарний вірш, присвячений Великому Кобзарю.

Акторка Кристина Нугзарівна Джаламага з Одеси очолює театральну студію
«Фаворіт» та хор українських переселенок «Вікторія/Перемога», що діють при
Бухарестській філії СУРу. Для свята Шевченка пані Кристина підготувала
виставу «Жінки очима Тараса Шевченка»: «Враховучи, що наближалося свято Дня Тараса Шевченка, потім я подумала, що це й початок весни і Жіночого свята, поєднавши все це мені прийшла ідея зробити виставу про
що й писав Шевченко, а саме про жінку, яка мала велике значення для нього. І так ми
підготували виставу «Жінки очима Тараса Шевченка». Всі вірші я взяла з його
літератури, спираючись на різні його образи або вистави, наприклад був
уривок з Наймички. У цій виставі грають жінки, які не професійні. Я єдина
актриса за фахом, але наш театр як народний, він живий, у ньому живі історії. Ми
говоримо про те що є, беремо за основу те про що ми хочемо сказати і потім
розповідаємо про це просто творчо, через пісні, через вірші, через вистави.
Наші дівчата всі вони з України, вони не мають акторської освіти, але вони всі
неймовірні актриси. У виставі грали і мої три сина: Арсеній, Демір і Дем’ян і
була Кіра, дівчинка нашої акторки Даши. Матусі долучають до творчості
своїх діточок, щоб нас було ще більше.»

Свято, присвячене Шевченкові було також
доброю нагодою зустрітися, надихнутися, поговорити. Вірші та пісні на слова Тараса Шевченка відгукнулися у серця всіх присутніх. Сила слова Шевченка, його віра
в майбутнє України необхідна як ніколи українцям у всьому світі.

Уже традиційно у березні в Румунії
вшановують пам’ять видатного українського поета, письменника, художника,
культурного та громадського діяча Тараса Шевченка. З цієї нагоди організуються
різні культурні заходи, зокрема у місцях компактного проживання української
громади, за підтримки Союзу українців Румунії.

Бухарестська філія Союзу
українців Румунії 15 березня провела захід з нагоди відзначення 208-ї річниці з дня народження національного
поета України Тараса Григоровича Шевченка. Деталі подає голова Бухарестської
філії СУРу, письменник Михайло Трайста: «У заході взяли участь українці
Бухареста, представники Посольства України в Румунії, студенти, журналісти,
румунські письменники та актори з Бухареста, а також кілька біженців з України.
Відбулася церемонія покладання квітів до погруддя Великого Кобзаря,
розташованого в центральному міському парку Герестреу, а після обіду у
приміщенні Бухарестської філії СУРу відбувся круглий стіл на тему «Тарас
Шевченко – національний поет України та його сприйняття в Румунії». Учасники
заходу зачитали кілька цікавих доповідей, а наприкінці біженці з України
продекламували українською мовою вірші Тараса Шевченка, а румунські актори
виконали пісні на слова Великого Кобзаря та прочитали його вірші у перекладі на
румунську мову.»

У Румунії відсвяткували Тараса
Шевченка також в садочках та школах, де викладається українська рідна мова. Вчителька української мови Балківецької школи
Сучавського повіту Анка Штюбяну розповідає, як віддали шану Великому Кобзареві учні
та вчителі Балківецької школи: «Уклін тобі, Тарасе, великий наш
пророче, Для тебе вірно б’ється те серденько дитяче. 10 березня цього року
Восьмирічна школа Балківці вшанувала пам’ять великого поета і художника Тараса
Шевченка – апостол правди і любов українського народу. Учні 6 та 4
класів, під моїм керівництвом та моєї колеги вчительки Родіки Шойман, провели
артистичний, літературний та живописний момент. Учні виконували пісні,
декламували вірші та представили аспекти з життя і творчості поета. Опісля
відбувся інтерактивний конкурс про біографічні дані Тараса Шевченка. Учні 4
класу намалювали картини зі змістом вірша «Садок вишневий коло хати». Була
насичена кількагодинна програма, у ході якої ми надихалися патріотичного духу
борця революціонера, який пробудив у нас сильні почуття. Актуальна ситуація в Україні, становище українців викликає у наших серцях співчуття. Тепер, на жаль шо в
таких обставинах, ми краще сприймаємо біль поета відносно долі українського
народу, його переживання і ставлення. Український народ страждає, але має
сильну віру – бути вільним. Вони борються із несправедливістю, з холодом і
голодом, із страхом, але їхня надія у Бога. Стараємося подолати неспокій,
тривогу та заспокоїтеся палкими словами проповіді Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!»

«Садок
вишневий коло хати» – це восьмий вірш циклу В
казематі, написаний Тарасом Шевченком. У вірші «Садок вишневий коло хати»
відтворено картину весняного вечора в українському селі. У вірші відобразилась
мрія поета про щасливе та гармонійне життя українського народу. З нагоди вшанування пам’яті Тараса Шевченка, учні Балківецької школи
виконали пісню «Садок вишневий коло
хати» на слова Великого Кобзаря,
яку запрошуємо вас послухати на завершення нашої передачі.

Уже традиційно у березні в Румунії
вшановують пам’ять видатного українського поета, письменника, художника,
культурного та громадського діяча Тараса Шевченка. З цієї нагоди організуються
різні культурні заходи, зокрема у місцях компактного проживання української
громади, за підтримки Союзу українців Румунії.

Бухарестська філія Союзу
українців Румунії 15 березня провела захід з нагоди відзначення 208-ї річниці з дня народження національного
поета України Тараса Григоровича Шевченка. Деталі подає голова Бухарестської
філії СУРу, письменник Михайло Трайста: «У заході взяли участь українці
Бухареста, представники Посольства України в Румунії, студенти, журналісти,
румунські письменники та актори з Бухареста, а також кілька біженців з України.
Відбулася церемонія покладання квітів до погруддя Великого Кобзаря,
розташованого в центральному міському парку Герестреу, а після обіду у
приміщенні Бухарестської філії СУРу відбувся круглий стіл на тему «Тарас
Шевченко – національний поет України та його сприйняття в Румунії». Учасники
заходу зачитали кілька цікавих доповідей, а наприкінці біженці з України
продекламували українською мовою вірші Тараса Шевченка, а румунські актори
виконали пісні на слова Великого Кобзаря та прочитали його вірші у перекладі на
румунську мову.»

У Румунії відсвяткували Тараса
Шевченка також в садочках та школах, де викладається українська рідна мова. Вчителька української мови Балківецької школи
Сучавського повіту Анка Штюбяну розповідає, як віддали шану Великому Кобзареві учні
та вчителі Балківецької школи: «Уклін тобі, Тарасе, великий наш
пророче, Для тебе вірно б’ється те серденько дитяче. 10 березня цього року
Восьмирічна школа Балківці вшанувала пам’ять великого поета і художника Тараса
Шевченка – апостол правди і любов українського народу. Учні 6 та 4
класів, під моїм керівництвом та моєї колеги вчительки Родіки Шойман, провели
артистичний, літературний та живописний момент. Учні виконували пісні,
декламували вірші та представили аспекти з життя і творчості поета. Опісля
відбувся інтерактивний конкурс про біографічні дані Тараса Шевченка. Учні 4
класу намалювали картини зі змістом вірша «Садок вишневий коло хати». Була
насичена кількагодинна програма, у ході якої ми надихалися патріотичного духу
борця революціонера, який пробудив у нас сильні почуття. Актуальна ситуація в Україні, становище українців викликає у наших серцях співчуття. Тепер, на жаль шо в
таких обставинах, ми краще сприймаємо біль поета відносно долі українського
народу, його переживання і ставлення. Український народ страждає, але має
сильну віру – бути вільним. Вони борються із несправедливістю, з холодом і
голодом, із страхом, але їхня надія у Бога. Стараємося подолати неспокій,
тривогу та заспокоїтеся палкими словами проповіді Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!»

«Садок
вишневий коло хати» – це восьмий вірш циклу В
казематі, написаний Тарасом Шевченком. У вірші «Садок вишневий коло хати»
відтворено картину весняного вечора в українському селі. У вірші відобразилась
мрія поета про щасливе та гармонійне життя українського народу. З нагоди вшанування пам’яті Тараса Шевченка, учні Балківецької школи
виконали пісню «Садок вишневий коло
хати» на слова Великого Кобзаря,
яку запрошуємо вас послухати на завершення нашої передачі.

Місяць березень для української громади Румунії, та й не тільки, є
традиційною порою святкувань, присвячених народженню геніального, талановитого і незрівнянно глибокого
національного українського поета – Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861).
Згадати ще раз тернистий життєвий шлях цього нескореного борця за волю України,
його творчі досягнення в декількох напрямках мистецтва та вплив його творів та
ідей на цілі покоління нащадків зібралася 20 березня 2021 року громада
Клуж-Напоки. Захід, організований викладачами української мови та літератури
паном Іваном та пані Міхаєлою Гербіл, на жаль, було проведено у
форматі онлайн через вже третю хвилю коронавірусу.

Доповіддю на тему: «Патріотичні мотиви творів Т. Шевченка» було розпочато
цю подію. У вступному слові її автор – пан доцент Іван Гербіл – підкреслив: «Сьогодні просто неможливо уявити українську
літературу, культуру та історію без творчого доробку великого Кобзаря. Його
ліричні твори геніальні, а картини – шедеври українського мистецтва й не лише,
бо Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і
образотворчому мистецтві XIX століття.» Ліричний спадок Тараса Григоровича переповнений
любові до людей, до рідної природи, до землі та до України. Ці багатотональні
почуття автор проявляє в чудових описах краєвидів, в журних розповідях про
тяжку долю українського простолюду, в небаченої сили закликах до правдивої
любові до Батьківщини та її людей, до боротьби за її краще майбутнє. Найбільшу
концентрацію патріотизму знаходимо в його історичних творах, які мали пробудити
у співвітчизників почуття національної гідності і
свідомості. «Тому національно-визвольні
сюжети з історії України …, ідеї героїзму запорозького козацтва, його відваги
й самопожертви у боротьбі за свободу, патріотизм і відчуття рідної нації
займали особливе місце у творчості поета» – звернув увагу пан Гербіл. Він
процитував декілька уривків з найвідоміших Шевченкових робіт, що підтвердили ці
твердження. На завершення пан голова клузької філії Союзу українців Румунії, за
сприяння якої проходять всі подібні заходи у Клужі, зазначив: «Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Старицький, Карпенко-Карий, Микола
Лисенко, Сергій Васильківський, Павло Грабовський, Іван Франко, Леся Українка,
Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Степан Васильченко формувалися і
утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум’ям патріотичних
ідей Шевченка.»

Розуміння Шевченкової лірики та особистий підхід до його
тем продемонстрували теперішні і колишні студенти Клузького університету імені
Бабеша-Бояї. Вони прочитали на українській та румунській мовах декілька уривків
з кобзаревих творів. Чутливою декларацією віршів та хоровим виконанням пісень
на слова Тараса Григоровича українською молоддю Клужу був переповнений і запис
подібного святкування 7-ми річної давності, який було надано нашій увазі. Цей
запис підготувала пані Марія Жіга-Чінар – телеведуча TVR-Клуж, який вже протягом багатьох років є медіа-партнером
наших заходів. Тоді, на події присвяченій 200-тій річниці від народження національного поета України, прозвучали цікаві доповіді, особисті зізнання, професійні
відкриття представників різних поколінь української громади, педагогічних
кадрів, студентів і не тільки.

Цьогорічний захід завершила робота, що за тематикою не
мала відношення до літературної діяльності Т.Г.Шевченка, – «Шевченнко-художник».
Її презентацію зі слайдовим переглядом деяких малярських робіт великого сина
України було розпочато твердженням: «Тарас
Шевченко-художник є не менш важливим ніж Тарас Шевченко-поет, тільки що ця
валентність його творчого генія була або знехтувана або затьмарена його ж
літературними творами, в даному випадку – його лірикою, що привело до неповного
сприйняття багатогранної особистості того, кого ми називаємо Кобзарем
української нації.» Автор цієї роботи – пані доктор-лектор М.Гербіл -
нагадала про вирішальну роль саме нахилу до малювання у долі кріпака та сироти
Шевченка. Адже саме здатність молодого Тараса гарно малювати привела його до
столичного Петербургу і звела з низкою найкращих людей того часу, які не
полінувалися знайти методи і кошти для викупу обдарованого українця з
кріпацтва. Шевченко малював і удосконалювався протягом всього свого життя.
Навіть у засланні, перебуваючи під постійним наглядом, йому вдалося створити
біля 450 малюнків. «Спадщина Тараса
Шевченка у живописі протягом трьох десятиліть (між 1830 і 1861 рр) нараховує
понад 1200 робіт, більшість з яких тематично пов’язані з Україною, Росією та
Казахстаном. Щедра палітра малярських жанрів, в яких він працював: портрети,
композиції на міфологічні, історичні теми та про кожноденне життя, пейзажі,
малюнки з історичними памятниками є свідченням різноманітності проблем, що
хвилювали українського живописця.»- зазначила пані викладач. Вона завершила
виступ словами митця з його «Щоденника» про своє покликання до малювання: «Є дивним все таки це всемогутнє покликання.
Я добре знав, що малювання є моєю майбутньою професією, моїм хлібом насущним. І
замість того, щоб освоїти його глибокі таємниці, до того ж під наглядом такого
професора, як невмирущий Брюлов, я складав вірші, за які мені не те, що не дали
ніяких грошей, але й ще в кінці кінців позбавили волі…»

На щастя, щоб не робив Тарас Григорович Шевченко – чи
малював чи вірші складав, у нього виходили роботи красиві, але й правдиві;
легкі, але й глибокі; гармонійні, але й з особливими рисами. Як лірика так і
живопис Шевченка пережили свого творця і свій час. Ці витвори мистецтва непокірного
долі Тараса Григоровича продовжують знаходити відгуки у його нащадків різного
рівня освіти, різного розвитку і походження. В його творах українці звідусюди
бачуть правду, знаходять цілі і вчаться вірити – нам вдасться втілити у життя Кобзареві
пророцтва:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

( Автор: Ольга Сенишин)

Місяць березень для української громади Румунії, та й не тільки, є
традиційною порою святкувань, присвячених народженню геніального, талановитого і незрівнянно глибокого
національного українського поета – Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861).
Згадати ще раз тернистий життєвий шлях цього нескореного борця за волю України,
його творчі досягнення в декількох напрямках мистецтва та вплив його творів та
ідей на цілі покоління нащадків зібралася 20 березня 2021 року громада
Клуж-Напоки. Захід, організований викладачами української мови та літератури
паном Іваном та пані Міхаєлою Гербіл, на жаль, було проведено у
форматі онлайн через вже третю хвилю коронавірусу.

Доповіддю на тему: «Патріотичні мотиви творів Т. Шевченка» було розпочато
цю подію. У вступному слові її автор – пан доцент Іван Гербіл – підкреслив: «Сьогодні просто неможливо уявити українську
літературу, культуру та історію без творчого доробку великого Кобзаря. Його
ліричні твори геніальні, а картини – шедеври українського мистецтва й не лише,
бо Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і
образотворчому мистецтві XIX століття.» Ліричний спадок Тараса Григоровича переповнений
любові до людей, до рідної природи, до землі та до України. Ці багатотональні
почуття автор проявляє в чудових описах краєвидів, в журних розповідях про
тяжку долю українського простолюду, в небаченої сили закликах до правдивої
любові до Батьківщини та її людей, до боротьби за її краще майбутнє. Найбільшу
концентрацію патріотизму знаходимо в його історичних творах, які мали пробудити
у співвітчизників почуття національної гідності і
свідомості. «Тому національно-визвольні
сюжети з історії України …, ідеї героїзму запорозького козацтва, його відваги
й самопожертви у боротьбі за свободу, патріотизм і відчуття рідної нації
займали особливе місце у творчості поета» – звернув увагу пан Гербіл. Він
процитував декілька уривків з найвідоміших Шевченкових робіт, що підтвердили ці
твердження. На завершення пан голова клузької філії Союзу українців Румунії, за
сприяння якої проходять всі подібні заходи у Клужі, зазначив: «Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Старицький, Карпенко-Карий, Микола
Лисенко, Сергій Васильківський, Павло Грабовський, Іван Франко, Леся Українка,
Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Степан Васильченко формувалися і
утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум’ям патріотичних
ідей Шевченка.»

Розуміння Шевченкової лірики та особистий підхід до його
тем продемонстрували теперішні і колишні студенти Клузького університету імені
Бабеша-Бояї. Вони прочитали на українській та румунській мовах декілька уривків
з кобзаревих творів. Чутливою декларацією віршів та хоровим виконанням пісень
на слова Тараса Григоровича українською молоддю Клужу був переповнений і запис
подібного святкування 7-ми річної давності, який було надано нашій увазі. Цей
запис підготувала пані Марія Жіга-Чінар – телеведуча TVR-Клуж, який вже протягом багатьох років є медіа-партнером
наших заходів. Тоді, на події присвяченій 200-тій річниці від народження національного поета України, прозвучали цікаві доповіді, особисті зізнання, професійні
відкриття представників різних поколінь української громади, педагогічних
кадрів, студентів і не тільки.

Цьогорічний захід завершила робота, що за тематикою не
мала відношення до літературної діяльності Т.Г.Шевченка, – «Шевченнко-художник».
Її презентацію зі слайдовим переглядом деяких малярських робіт великого сина
України було розпочато твердженням: «Тарас
Шевченко-художник є не менш важливим ніж Тарас Шевченко-поет, тільки що ця
валентність його творчого генія була або знехтувана або затьмарена його ж
літературними творами, в даному випадку – його лірикою, що привело до неповного
сприйняття багатогранної особистості того, кого ми називаємо Кобзарем
української нації.» Автор цієї роботи – пані доктор-лектор М.Гербіл -
нагадала про вирішальну роль саме нахилу до малювання у долі кріпака та сироти
Шевченка. Адже саме здатність молодого Тараса гарно малювати привела його до
столичного Петербургу і звела з низкою найкращих людей того часу, які не
полінувалися знайти методи і кошти для викупу обдарованого українця з
кріпацтва. Шевченко малював і удосконалювався протягом всього свого життя.
Навіть у засланні, перебуваючи під постійним наглядом, йому вдалося створити
біля 450 малюнків. «Спадщина Тараса
Шевченка у живописі протягом трьох десятиліть (між 1830 і 1861 рр) нараховує
понад 1200 робіт, більшість з яких тематично пов’язані з Україною, Росією та
Казахстаном. Щедра палітра малярських жанрів, в яких він працював: портрети,
композиції на міфологічні, історичні теми та про кожноденне життя, пейзажі,
малюнки з історичними памятниками є свідченням різноманітності проблем, що
хвилювали українського живописця.»- зазначила пані викладач. Вона завершила
виступ словами митця з його «Щоденника» про своє покликання до малювання: «Є дивним все таки це всемогутнє покликання.
Я добре знав, що малювання є моєю майбутньою професією, моїм хлібом насущним. І
замість того, щоб освоїти його глибокі таємниці, до того ж під наглядом такого
професора, як невмирущий Брюлов, я складав вірші, за які мені не те, що не дали
ніяких грошей, але й ще в кінці кінців позбавили волі…»

На щастя, щоб не робив Тарас Григорович Шевченко – чи
малював чи вірші складав, у нього виходили роботи красиві, але й правдиві;
легкі, але й глибокі; гармонійні, але й з особливими рисами. Як лірика так і
живопис Шевченка пережили свого творця і свій час. Ці витвори мистецтва непокірного
долі Тараса Григоровича продовжують знаходити відгуки у його нащадків різного
рівня освіти, різного розвитку і походження. В його творах українці звідусюди
бачуть правду, знаходять цілі і вчаться вірити – нам вдасться втілити у життя Кобзареві
пророцтва:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

( Автор: Ольга Сенишин)

Січень займає особливе місце в румунському календарі знаменних і пам’ятних дат, так само як березень займає особливе місце у відповідному календарі українського народу. І це тому, що кожен рік 15 січня румуни зі всього світу відзначають день народження видатного поета і класика світової літератури Міхая Емінеску, так само як щороку 9 березня по всій Україні та за її межами відбуваються численні заходи, присвячені дню народження видатного поета-пророка української нації Тараса Шевченка.

Саме в цьому контексті 27 лютого в Чернівцях відбувся круглий стіл на тему Твори Емінеску різними мовами світу: переклади, критичний та академічний підходи. На цьому заході чернівецький літературознавець і педагог, Почесний доктор Сучавського університету ім. Штефана Великого Володимр Антофійчук представив надзвичайно цікаву порівняльну доповідь на тему Молитва і Псалом у творчостях Тараса Шевченка і Міхая Емінеску.

Володиммир Антофійчук розповів чому він обрав цю тему в творчості румунського поета і чому зробив паралель із творчістю Тараса Шевченка: Справа в тому, що проблема Християнство і література, почасти Біблія і література – це моя основна тема, тема над якою я працюю вже багато років. Звісно, що я був знайомий із творчістю Міхая Емнеску ще зі студентських років, але ті видання, які ми мали в радянський час не подавали мені Емінеску, як того автора, хто звертався до релігійних тем. Буваючи в Сучаві у службових справах, я намагаюся постійно заходити до монастиря Івана Нового Сучавського і от там серед релігійної літератури я побачив маленьку книжечку, її автор Пр. професор Думітру Іріна і має вона таку назву Poezia crestina romaneasca/Румунська християнська поезія. Ця книжечка була з профілем Емінеску, що мене одразу зацікавило. Уже потім я знайшов книжку перекладів Емінеску українською мовою і там було дві Молитви перекладено Емінеску українською мовою. Міхай Емінеску це великий поет-романтик, а я намагався побачити його Молитву, його Псалом крізь призму українських романтиків, а на перспективу – хотів би побачити це явище і крізь призму інших світових поетів-романтиків.

Але чому літературознавець обрав саме Емінеску і Шевченка? В. Антофійчук: Тут є кілька моментів. По-перше, позначена яскравою індивідуальною і національною своєрідністю поезія Шевченка та Емінеску органічно виростали з життя та історії рідних народів, їх ментальності і духовності, фольклору і міфології. По-друге, унікальність духовного світу і творчості обох поетів виявляється в їхній незвичайній зосередженості навколо центру, яким для них є Вітчизна: Україна для першого і Румунія для другого. У літературі романтизму як ніколи багато поетів, які були палкими патріотами своєї землі, її співцями, захисниками, борцями за свободу і пророками. Проте, небагато знайдеться таких, в яких зосередженість на ідеообразі Вітчизни сягала б такої всепроникності, такої духовної, емоційної напруги,як у Шевченка та Емінеску. І по-третє, обидва поети належали до націй, які на тривалий час, або на короткий період повністю, або часткового втрачали незалежність. Тому любов до рідної землі, сповнена глибокої ніжності і непохитної вірності, є безперечною домінантою їхніх ментально-емоційних світів.

Дуже цікавим є порівняльний аналіз професора Володимира Антофійчука своєрідних інтерпретації біблійних мотивів Шевченком та Емінеску: У циклі Давидові псалми Шевченка, а тут найяскравіше виявилося звернення поета до Псалтиря поряд із релігійно-особистісними виразно відчуваються патріотичні і національно-визвольні інтонації. З цього погляду на особливу увагу заслуговує трансформація 136-го псалма, який має підзаголовок На ріках круг Вавилона. Поетові нестерпно боліло колоніальне становище України в умовах Російської імперії. Зміст біблійного псалма, що дуже точно накладається на історію України, вражає своїми промовистими аналогіями, а в переробці Шевченка актуалізує гострі проблеми суспільно-політичного буття українського народу. У вірші Шевченка уловлюється точна еквіваленція: Україна – Єрусалим, Вавилон – Царська Росія. У поезії Емінеску Дойна уловлюється відгомін кількох псалмів: 82-го. 108-го, 73-го, а особливо – 136-го, на що вказували дослідники творчості румунського поета, а найбільш аргументовано – професор Ясського університету Александру Андреєску у своїй монографії Псалми в румунській літературі, яка вийшла 2004 року. У вірші Емінеску помітний синтез біблійної стилістики і поетики, популярної народної пісні з її щимким ліризмом і жалібними інтонаціями. Винятково-важливу смислотворчу роль у Дойні Емінеску, як на мене, відіграє поняття чужинець, чужий, тобто відвертий перегук із біблійним джерелом, що підкреслює, у спосіб прямого називання, становище Румунії в умовах російської експансії. А у вірші Шевченка долю України як російської колонії передано в завуальованій формі, через семантику символів біблійного псалму. Очевидно, Дойна Емінеску засвідчує новий етап в інтерпретації світовою романтичною літературою псалтирної лірики, свідомий відхід від прямої передачі тексту першоджерела і його актуалізації, коли проблеми національного буття постають на тлі біблійної історії і розглядаються крізь призму загальновідомих подій.

Наостанок Володимир Антофійчук наголосив на важливості проведення подібних круглих столів для літературознавців, фольклористів і, загалом, для усіх дослідників гуманітарних наук двох сусідніх країн: Я думаю, що такі діалоги, такі круглі столи, те що ми скажемо, що вони зближують науковців, це зрозуміло, бо кожен науковець якраз і бачить перспективу своїх досліджень у спілкуванні із іншими науковцями. Дуже добре, що під час таких круглих столів виникає наукова дискусія, де є запитання до доповідачів і є з боку тих, хто запитує певні свої міркування з приводу почутого. Тобто, що найважливіше для таких наукових форумів, це взаємозбагачення, ми обмінюємося науковою інформацією. З іншого боку, це дуже важливо для пізнання культур двох сусідніх народів крізь призму творчості окремих поетів, це надзвичайно важлива є справа. Є в нас такі задуми, щоб організувати, наприклад, такий круглий стіл, або це буде в іншій формі, на якому буде обговорена проблема розвитку, проблема історії і теперішнього стану української літератури на теренах Румунії. Словом, тут тем є дуже і дуже багато. Я думаю, що це добра перспектива для спілкування науковців, в даному разі тут спілкувалися літературознавці, а відтак можуть спілкуватися і мовознавці, і культурологи, і фольклористи, тобто усі ті учені, які займаються проблемами гуманітарної науки.