Tag: термальна вода

  • Туристичні принади Сатумарського повіту

    Туристичні принади Сатумарського повіту

    Сьогодні ми запрошуємо вас на північний захід Румунії і
    зробимо зупинку у повіті Сату-Маре. Тут є можливості для різноманітних видів
    туризму, крім цього ви дізнаєтеся чому варто врахувати можливість відпочинку у
    цьому регіоні.




    Патакі Чаба, голова місцевої Повітової ради, вважає, що
    регіон і муніципалітет Сату-Маре, розташовані на румунському кордоні з
    Угорщиною та Україною, представляють мініатюрну Європу, враховуючи
    полікультурну специфіку населення та суміш архітектурних стилів: Століттями тут жили румуни, угорці, шваби, українці та
    євреї, які побудували разом одну з найважливіших та найцікавіших зон у
    Центральній та Східній Європі. Місто Сату-Маре представляє собою справжні
    ворота до Румунії. Міська фортеця була побудована на перехресті кількох доріг,
    які мали велике значення в середньовіччі. Саме через це місто колись проходили перевізники, які везли сіль до Заходу. Сьогодні місто
    Сату-Маре – справжній економічний, соціальний та культурний полюс повіту. Місто
    постійно перетворюється, але зберігає монументальні будівлі у різних стилях, від необароко до
    сецесії. Однією з найстаріших будівель міста є фортеця, яку також називають Вексей
    (Vécsey). Уній був підписаний мирний акт
    між Габсбургами та тими, хто повстав проти них у 1711 р. Після цієї події тут були
    колонізовані шваби протягом 300 років, але їхні сліди надають особливий
    колорит місту.




    У Сату-Маре можна відвідати Вежу пожежників, найвищу
    будівлю до 1904 року, яка стала символом міста за останні 100 років, яка домінує міський ландшафт міста. Однак місто славиться
    також своїми храмами. Патакі Чаба, голова Сатумарської повітової ради:
    Місто пишається собором, будівництво якого було розпочато у 1798 році, у
    якому можемо побачити каррарський мармуровий вівтар. Живопис вівтарю личить вже 200 років і представляє Вознесіння Господнє. Також
    можна відвідати католицький собор святих Архангелів Михаїла та Гавриїла,
    побудований на початку ХХ століття. Тоді ж був
    побудований дуже гарний православний собор, Успіння Пресвятої Богородиці. Всі
    ці церкви були реабілітовані в останні роки за європейські кошти. У нас також є
    будівля в стилі сецесії, яка отримала спеціальну нагороду на Всесвітній
    виставці в Парижі в 1905 році. Це була одна з найкрасивіших будівель міста, де
    на початку ХХ століття розміщувались готель та казино. Зараз у будинку
    проводяться ремонтні роботи з його відновлення. Крім того, Кам’яний театр – справжній архітектурний пам’ятник ХІХ століття,
    нещодавно був відновлений також за європейські кошти.




    Лише за 36 км від Сату-Маре знаходиться місто Карей.
    Патакі Чаба, голова Сатумарської повітової ради: Тут знаходиться замок, який був споруджений за правління короля Маття
    Корвіна, а потім дістався родині Карой, яка відремонтувала його у ХVII столітті. Цей замок також був відновлений за європейські
    кошти та щороку його відвідує значна кількість людей – понад 50.000. Недалеко
    від міста Карей знаходиться містечко Киплені, засвідчене ще з ХІІ-го століття, де родина Карой побудувала власний склеп для
    поховання членів родини у церкві св. Антона Падуанського. Тут ви можете
    довідатися, що означає поховання в саркофазі в стилі бароко, вподобану знаттю
    Середньовіччя. У нас є ще одна дуже красива фортеця в н.п. Ардуд, побудована в
    ХV столітті. На жаль, було відновлено лише
    одну її вежу, також за допомогою європейських фондів. Зараз там проходять постійні
    виставки, тому маємо значний туристичний потік.




    Ми продовжуємо нашу подорож і досягаємо долини ріки
    Сомеш. Тут зберігається справжня традиція обробки дорогоцінних металів з
    Мараморошських гір. Наступна зупинка нашої мандрівки буде у Медієшу Ауріт.
    Патакі Чаба: Тут можна відвідати замок Лоняй, який був зруйнований за
    часи Другої світової війни, але це величезна споруда. Біля цього замку ми
    знаходимо сліди II та IV століть нашої ери, оскільки зберіглися 104 дакійські
    печі, що є свідченнями способу життя людей, які жили на цій території 2000
    років тому. Потім, у долині річки Красна, ми знаходимо величезну церкву,
    побудовану в ранньому романтичному стилі в 1175 році, реабілітовану у
    партнерстві Сатумарською повітовою радою минулого року. Нам вдалося зберегти і
    відновити 800-річну будівлю. У н.п. Біксад, в гірській частині повіту, також
    просимо завітати до відомого великого монастиря. Ще однією визначною пам’яткою
    є Оашський край – Музей Оашського краю, де зберігаються традиційні будинки
    минулих століть з усього Сатумарського повіту. Також тут знайдете дерев’яну
    церкву, яку наші предки збудували 200-300 років тому.




    Цього року в повіті Сату-Маре відбудиться урочисте
    відкриття нового туристичного курорту: Луна Шес, який має гірськолижну трасу довжиною у 1800 метрів. Однак не
    тільки вона буде приваблювати туристів, каже Патакі Чаба: Лижна траса
    починається з піку П’єтроаса, на висоті 1200 метрів, а перепад висот становить
    понад 500 метрів. Отже, це привабливий схил, в мальовничій і незайманій
    місцевості. Траса знаходиться поруч із природним заповідником. Таким чином, ми
    хочемо просувати його як туристичний курорт, який можна відвідати протягом
    всього року. За останні два роки, у підошві цієї лижньої траси ми улаштували 12
    туристичних маршрутів. Це маршрути як для сімей з маленькими дітьми, так і для
    напівпрофесіоналів – від 30 хвилин до шести, семи годин. Під час прогулянок ви
    побачите справжні пам’ятники природи, такі як Оашський сфінкс, дивну
    форму вулканічної породи, розташовану на піку П’єтроаса.




    У Сатумарському повіті ви також знайдете багато центрів з
    термальною водою, використаних як для оздоровчих процедур, так і як місця
    відпочинку.

  • Замок Пурглі та римські лазні з термальною водою

    Замок Пурглі та римські лазні з термальною водою


    Розташований у н.п. Шофроня повіту Арад, замок Пурглі є
    будівлею не дуже великих розмірів, але привабливою. Зараз це одна з найкрасивіших споруд кінця ХУІІІ століття, побудована в західній
    частині країни.

    Про
    замок Пурглі вперше
    згадується в документі від 1889 року, але цей історичний пам’ятник, що був включений до національного надбання, був
    побудований ще з 1789
    року. Назва його походить від самого власника будівлі, барона Яноша Пурглі, який вирішує відремонтувати
    будинок, і надав йому теперішній зовнішній вигляд. Окрім замку, який разом з парком зі
    своїми столітніми деревами, займає 3,36 га, Пурглі купив багато гектарів
    сільськогосподарських угідь.




    22 липня 1901 року, одна з його дочок – Маґдолна Пурглі -
    одружилася з молодим і невідомим на той момент офіцером Міклошем Горті, майбутнім союзником Гітлера.
    Кажуть, що в 1920 році, коли Горті був обраний регентом Угорщини, відвідав місто Арад і на кілька днів зупинявся в замку Шофроня. Янош Пурглі перетворив свій
    маєток на модельну
    ферму, багату на урожаї зернових та винограду. Замок був реконструйований в
    еклектичному стилі з елементами стилю сецесіон, характерними для епохи. Фасад з багатим декором має архітектурні елементи,
    натхнені замком Хуніадів з Хунедоари. Споруда складається з центрального двоповерхового корпусу, поруч з яким розташований середньовічний донжон, а на
    даху височіють кілька
    башт, які,у
    свою чергу,
    нагадують про феодальні замки. Інтер’єр також багатий на орнаменти, декоративні стелі, елегантний вітраж, просторі номери на першому
    поверсі, де розташовані вітальня та салон.




    Маєток, тобто
    400 гектарів землі, замок, ферма, сад і виноградник, були залишені у спадок
    його сину – Ласло Пурглі. Він також зробив значний внесок у фінансування
    Лютеранської євангельської церкви в м. Арад, відомої під назвою Червона
    Церква. Ласло Пургі мав жахливий кінець. У 1949 році він був депортований
    до м. Тиргу Жіу, але через два роки повернувся в м.Арад і помер від голоду у підвалі
    парафіального будинку Червоної церкви, тому що комуністи забороняли мешканцям
    села Шофроня приносити йому їжу. Він був похований поруч із своєю другою дружиною
    на кладовищі Вічність в м.Арад, без того щоб залишити спадкоємців. З
    того часу, замок належав різним власникам, однак після 1989 року, в результаті
    понад 10-річних реставраційних робіт, власники вирішили перетворити маєток на
    лазню з термальною водою.




    Замок в еклектичному стилі, що є копією
    Хунедоарського замку Хуніадів, розташований серед величезного парку із столітніми деревами.. У наші дні, там була побудована одна
    з найпопулярніших і знаменитих лазень з термальною водою на території Румунії,
    будучи щорічно відвідувана десятками тисяч румунських та іноземних туристів. Інвестиції
    у розмірі 2,5 млн. євро, напевно, показали результатів. Басейн з термальною
    водою розташований у задньому дворі будівлі, будучи, водночас, оазисом відпочинку і лікування. Цілющі
    властивості термальної
    води рекомендуються для лікування ревматизму, артриту, кокс-артрозу, периферичного кровообігу і астми.