Tag: Тиргу Жіу

Горжанський повіт
чекає на вас у будь-яку пору року з пригодницьким туризмом, сільським туризмом,
гірським туризмом, релігійним туризмом, культурним туризмом, і до цього всього
додається можливість покататися на лижах взимку. Крім того, графік заходів, що
проводяться тут, доповнює пропозицію, яка може сподобатися будь-якому туристу.

Прес-секретар Ради горжанського повіту Оана Палош каже, що, перш за все, турист
повинен знати про Горжанський повіт те, що, хоча це невеликий за площею повіт,
туристична пропозиція різноманітна. «Туристу не потрібно витрачати багато часу,
щоб дістатися з одного пункту призначення в інший. Окрім кількох відомих туристичних
пам’яток, твори скульптора Костянтина Бринкуша з Тиргу-Жіу, монастир Тісмана та
гірський курорт Ринка, на Трансалпіні, гірський ландшафт Паринг і Вулкан,
пропонують відвідувачам незліченну кількість нових туристичних місць для
активного відпочинку. Все, що вам потрібно зробити, як туристу, коли ви
приїдете в Горж, – це розслабитися, зануритися в атмосферу життя пересічних
людей і зарядитися енергією. Таким чином, ви зможете подарувати собі відпустку,
яка краще вам підходить».

Горжанський повіт
може сподобатися кожному, адже пропозиція є для кожного.
Оана Палош, прес-секретар Ради Горжанського повіту: «Якщо ви хочете відпочити в сільському середовищі, розслабитися і
скуштувати традиційних смаколиків, приготованих вдома, ви можете обрати один із багатьох пансіонатів, розташованих упідніжжі гір, у населених пунктах Половрадж, Баяде Ф’єр, Мушетешть. Звідси радимо туристу спуститися до самого серця повіту, також у горах, до Рунку, ущелин Соходор, до Пештішань, у напрямок доМехедінць, Геркулане, до Тісмани та Падеш. Перш за все, тут можете зарядити свої батареї всією сім’єю, можете подихати свіжим повітрям,
здорово харчуватися і піти в гори в похід, після того як ви, звичайно, взяли до уваги вказівки горжанських рятувальників щодо позначених гірських маршрутів. Ці речі можна робити протягом всього року: взимку чи влітку. Я кажу це, тому що тут, у Горжі, ми працюємо за принципом безпечний туризм надає вам найкрасивіший відпочинок. Нас легко знайти, бо ми активні у соцмережах Салвамонт Горж, Повітова рада повіту Горж».

Якщо ви хочете відпочинок,
сповнений непередбачуваного, без вікових обмежень, без фізичної підготовки та без попередніх технічних
знань, ми запрошуємо вас до Горжанського повіту, де на вас чекають кваліфіковані інструктори, які стануть вашими
провідниками у незабутніх враженнях. У масивах Вилкан, Мехедінць та Годяну на висоті до 2500 метрів
організовуються піші прогулянки, катання поза лижними трасами та погоди снігоступами. Сходження можна також організувати на
крижаних водоспадах, які утворюються взимку на водоспадах у гірській зоні Горжанського повіту. Оана Палош: «Я хотіла би звернутися до любителів адреналіну. Якщо вони ще не дізналися, то кажу їм, що пригодницький туризм є у себе вдома в нашому повіті. Ми організуємо чемпіонат швидкості в Ринка, чемпіонат off-roadв Рунку, маємо багату пропозицію для альпінізму, гамаки, підвішені на висоті 200 метрів, у н.п. Половрадж. Також ви можете прокладати велосипедні маршрути крізь хмари на найвищому шосе Румунії: Трансалпіні. Або можете зануритися у глибокі, величезні печери, які викликатимуть у вас сильні відчуття».

У Горжанському
повіті можна відвідати православні монастирі, деякі з них побудовані сотні років тому.
Монастир Половрадж розташований у східній
частині повіту, його будівництво розпочалося у 1505 р. і було завершено у 1699-1700 рр., під час правління Костянтина Бринков’яну. Слід згадати також про монастир Тісмана, будівництво якого розпочалося у XIV
столітті, церква була оточена високими стінами. Специфічним для цього монастиря
є колір стін, здійснений за невідомим для сучасників рецептом, але відомий як Тісманське червоне. Ми продовжуємо подорож з
Оаною Палош, речником Горжанської повітової ради: «Туристи повинні мати при собі фотокамери, адже ландшафт справді казковий. Особливо зараз, восени, ліси показують справжню романтичну виставу. Це вибух рудих кольорів, які просто
прилипають до душі. Водночас ви можете чудово провести час у пригодницьких парках Ринка, Мушетешть, Драґуцешть, призначених як для дорослих, так і для дітей. Крім того,
радимо пограти в міні -гольф у
Пештішанях та спробувати квадроцикли на курортах Ринката Рунку».

Якщо туристи
обирають варіант розміщення в готелях, то місця для поселення в Горжанському повіті є високоякісними, каже Оана Палош: «Туристи можуть познайомитись із
міською літньою та зимовою атмосферою у Тиргу-Жіу, де ми проводимо національні
музичні, театральні чи літературні фестивалі. Наприклад, найбільший фестиваль фолк-музики щороку проходить у Тиргу-Жіу. Ми відповіли очікуванням любителів цієї музики і організували фестиваль навіть у суворих умовах пандемії. Для тих, хто хоче чогось абсолютно
нового є пропозиції типу
глемпінг. Це нова концепція розміщення в розкішних умовах, але в
наметах, серед чудового пейзажу, дуже близько до природи. Також є
пропозиція міні-сіл у дерев’яних будинках у 100% сільському стилі. Тут можна
ознайомитися із кулінарними традиціями та звичаями, яких суворо дотримуються з покоління в покоління. Фактично,
це сімейний бізнес, який допомагає нам провести зимові канікули у справжньому румунському стилі. Тут зберігаються дуже старі звичаї, таке як колядування. Цей звичай, наприклад, досі зберігається лише в кількох районах Румунії. Йдеться про групи дітей та дорослих, які колядують від дверей до дверей і отримують сухофрукти та
горіхи. Вся громада занурена в атмосферу Різдва та Новоріччя. Ніхто не залишається на самоті. Щодо туристичної інфраструктури, то ми на цьому не зупиняємося, а розширюємося. Нові
пропозиції з’являються з дня на день, особливо у підприємницькій сфері, і ми кажемо, що індустрія гостинності дуже добре
підходить нам, жителям Горжанського повіту».

Горж також є місцем народження відомого Костянтина Бринкуша, скульптора з великим впливом на сучасне мистецтво,
чиї роботи поширені по всьому світу. У місті Тиргу-Жіу на відкритому повітрі, є кілька його монументальних творів: Нескінченна колона, Ворота поцілунку, Алея крісел та
Стіл мовчання.

2016 рік знаходиться під знаком особистості румунського
скульптора Костянтина Бринкуша. Сповнення 140 років від народження одного з
найважливіших художніх митців усіх часів став нагодою для проведення різних
культурних подій, конференцій, майстер-класів, різних проектів для повернення
та просування безсумнівної важливості творів Бринкуша.

В Румунському
культурному інституті в Бухаресті відбулася прес-конференція, що позначила
дебют культурних заходів року, присвячених Бринкушу. Матей Стирча-Кречун,
дослідник Інституту антропології ім. Франчіска Райнера, розповів про
найважливіші світові ініціативи щодо повернення спадщини Костянтина Бринкуша:
Діяльність дослідницького центру Бринкуша з Тиргу Жіу починається в
момент, коли знання в бринкушології
знаходяться на іншій орбіті. У 1995 році пройшли найбільш важливі до наших днів
ретроспективи Бринкуша в Парижі й Філадельфії, про рівень ознайомлення з
творчістю Бринкуша. У Паризькому каталозі, куратор виставки Карен Вілкін
писала, що творчість Бринкуша продовжує бути неприступною з точки зору
екзегетичного аналізу, що не можна було встановити джерела натхнення, не можна
було встановити походження і, врешті-решт, не можна було встановити й бачення
митця. Це було, практично, констатуванням фіаско після десятків років
дослідження творів Бринкуша. Це нічим не зменшувало видимість чи славу
художника, а навпаки, показує ваду або відсутність методу, щоб увійти в
інфраструктуру уявності його творчості.

Три десятиліття тому в Румунії Інститут антропології ім.
Франчіска Райнера з рідного міста Костянтина Бринкуша Тиргу Жіу розпочав
дослідження стосовно мови творів Бринкуша. Визначальною особливістю румунського
скульптора, який опинився під шквалом критики, стало звільнення скульптури від
імітації природи, Бринкуш обравши образне представлення реальності, висловлення
суті речей та життєздатності й духовності форм. Матей Стирча-Кречун: У
2005 році були опубліковані архіви Бринкуша, що дозволило подолати деякі
коливання з боку критики, яка використовувала різні слова, вислови, фрази й
враження Бринкуша перейняті з уст деяких друзів скульптора, над якими завжди
витав знак запитання, чи дійсно так вони були сформульовані. Це документи, які
переписують замітки митця із майстерні, і які дають про нього істотну
інформацію. Я хотів би звернути увагу на те, що в цьому контексті виступає
ініціатива Інституту антропології Франчіска Райнера, який протягом
вже майже тридцяти років розпочав проект дослідження мовлення. Предмети є
контейнерами культурної інформації, якщо у вас є необхідні інструменти для
виявлення та обмеження інформації з самого об’єкта. До цього можна рушити від
самого мистецького твору, тому що він не обмежений утилітарно, тому що має
максимальне навантаження культурної інформації, тож шанси структурувати метод є
максимальними.

Проект
відновлення особистості Бринкуша через монументальний ансамбль з м. Тиргу-Жіу
належить творцю образотворчого мистецтва Михаю Цопеску. У Румунії
соціалістичного реалізму Бринкуш був сприйнятий як один з представників буржуазного
формалізму. Тим не менш, у грудні 1956 року в Художньому музеї з Бухареста була
відкрита перша персональна виставка Бринкуша в Європі. І лише в 1964 році
Бринкуш почав просуватися в комуністичній Румунії як національний геній і, в
результаті, монументальний ансамбль з Тиргу-Жіу із Безкінечною
колоною, Столом мовчання та Воротами Поцілунку
змогли бути врятованими від знищення.

Міхай Цопеску: Я не фотограф, а
ініціатор проекту, над яким працюю вже довгий час. Йде мова про реалізацію
приблизно двадцяти фотографічних робіт за ансамблем з Тиргу-Жіу, як
чорно-білих, так і кольорових, це фотографії-документ. Це не художні
фотографії, і не туристичні. Я співпрацюватиму з трьома артистами-фотографами.
Я буду, скажімо, куратором цього проекту. Ці фотографії, друк на алюмінієвих
листах музейного розміру до 2х2 м, спрямовані на просування монументального
ансамблю з Тиргу-Жіу. Як? Через ряд фотовиставок у містах, де побував Бринкуш,
а саме Будапешт, Відень, Мюнхен, Париж. З ініціативи деяких депутатів з Європарламенту
ця виставка буде представлена і в Брюсселі. Ці фотографії з монументальним
ансамблем з Тиргу-Жіу будуть доповнені й фотографіями з особистих архівів із
відновленням чи напередодні пейзажного відновлення ансамблю. Ці фотографічні
роботи залишаться на зберіганні в Центрі досліджень, документації та просування
Костянтина Бринкуша в Тиргу-Жіу та у Румунському культурному інституті, й
будуть використані, в залежності від попиту, на різних виставках.

Одним з найважливіших шедеврів скульптора Константіна
Бринкуша є Архітектурний комплекс Шлях Героїв, присвячений
горжанським героям, які віддали своє життя за Батьківщину та за ближніх у
Першій світовій війні. Комплекс, який складається зі Столу мовчання, Воріт
Поцілунку та Нескінченної колони і знаходяться в м. Тиргу-Жіу, є визначальним
для творчої концепції митця.

Константін Бринкуш народився 19 лютого 1876 року в с.
Хобіца й провів своє дитинство в оточенні справжньої дерев’яної цивілізації, бо
його батько сам виготовляв предмети, необхідні для господарства. У 1898 році на
першій виставці Школи ремесел повіту Долж учень Константін Бринкуш представив
свою першу скульптуру – погруддя Гьорге Гіцу, разом із двома рамами, які можна
побачити й зараз у Крайовському Музеї мистецтва. Цього ж року він записався до
Бухарестської Національної школи гарного мистецтва та ремесел, яку закінчив
чотири роки по тому. Проживши деякий час у Мюнхені, він їде до Парижу, де в
1905 році був зарахований до Вищої національної школи витончених мистецтв.
Починаючи з 1907 року, великий румунський скульптор взявся за безпредметне мистецтво,
увійшовши таким чином в коло паризького авангарду. Роботи, з яких складається
Архітектурний комплекс Шлях Героїв, були зроблені на основі одного
проекту, який, як зізнався сам Константін Бринкуш, складався з архітектурних
елементів символічного значення.

Комплекс було відкрито 27 жовтня 1938 року. Розповідає директор Центру ім. Константіна Бринкуша Дору
Стримбулеску: Якщо орієнтуватися за фотографіями та свідоцтвами того
часу, треба сказати, що населення міста Тиргу-Жіу, в присутності політичних та
культурних особистостей того періоду, взяло участь у відкритті у великій
кількості. Процесія, яка почалася від Воріт Поцілунку й Столу мовчання та
завершилася біля Нескінченної колони, була вражаючою. Важливо знати, що
спочатку Бринкуш хотів підняти в Тиргу-Жіу лише Нескінченну колону. Це містить
і пропозиція, яку він зробив меценату Аретії Тетереску, коли прибув до Бухареста
з ескізом колони. Але з огляду на те, що Бринкуш провів стільки часу в
Тиргу-Жіу, він уявив собі, врешті-решт, весь комплекс, що включає й церкву
Святих Апостолів, модернізовану за кошти Національної ліги горжанських жінок на
пропозицію Аретії Тетереску. Тож ми маємо справу не тільки з пам’ятним
комплексом, а й з роботою генія, роботою універсальної цінності.

Стіл мовчання знаходиться в
тиргу-жіуському парку на узбережжі річки Жіу. Він виконаний з банпотоцького
вапняка й оточений 12 круглими кам’яними стільцями у вигляді клепсидри. Стіл,
діаметром в 2,15 м й висотою в 0,88 м, символізує стіл напередодні боротьби.
Час вимірюється в тиші клепсидрами – стільцями. Алея стільців включає дві
кам’яні лавки й 30 квадратних кам’яних стільців у формі клепсидри, розташованих
з обидвох боків алеї по три. Вони роблять зв’язок між Столом мовчання та
Воротами поцілунку, які розташовані на вході в парк. З обох сторін алеї було
посаджено 20 пірамідальних тополів. Ворота поцілунку, зроблені з травертину,
символізують перехід до іншого життя. Нескінченну колону, Колону безмежності чи
Колону жертви вважають найважливішою частиною комплексу. Зроблена з 16 чавунних
ромбовидних модулів, кожен висотою в 1,80 метрів, вона представляє вісь світу, яка підтримує купол неба. Загальна
висота колони становить 29,33 м. Технічно вона була зроблена інженером Штефаном
Джорджеску-Горжаном за модулем, вирізаним з дерева Бринкушем. Її зведення
будівництво було розпочате в липні 1937 року в Петрошань і завершилося в
листопаді в Тиргу-Жіу, а металізація була здійснена в червні-липні 1938 року.
Церква Святих Петра і Павла, розташована на вісі скульптурного комплексу, є
сполучною ланкою між його складовими частинами. Місце поклоніння було підняте
між 1927-1938 рр. на місці старої церкви, побудованої в 1777 році.

Розповідає Дору
Стримбулеску, директор Центру ім. Константіна Бринкуша. Елементи, з яких
складається архітектурно-скульптурний комплекс в Тиргу-Жіу мають унікальне
значення, хоча Бринкуш вирізав ще колони з дерева, в його паризькій майстерні
були подібні скульптури. Гадаю, що ідея архітектурно-скульптурного комплексу є
давньою. Спочатку він хотів підняти портал у своєму рідному селі Хобіца. А
потім вирішив, що комплекс буде в Тиргу-Жіу і врешті-решт, за пропозицією
Аретії Тетереску, ця ідея набула форми. Можна сказати, що, завершивши
архітектурно-скульптурний комплекс в Тиргу-Жіу, Бринкуш удосконалив свою
творчість, тому що після цього він не створив нічого настільки ж важливого, що
б залишилося орієнтиром у мистецтві. Цей безпредметний стиль, який Бринкуш
вводить у сучасне мистецтво, змінює парадигму. Якщо прослідкувати за ідеями
Бринкуша, які з’явилися впродовж часу в різних публікаціях у формі афоризмів,
можна зрозуміти, як розуміє Бринкуш мистецтво в цілому і своє мистецтво
зокрема. Бринкуш усвідомлював свою універсальну цінність, те, як він її змінив.
Покинувши майстерню Родена, він покидає все те, що сталося в мистецтві до того
часу, пропонуючи своє власне бачення, коріння якого знаходиться в давньому
румунському мистецтві. Він зробив це, хоча й поглиблював у Парижі примітивне,
чорне мистецтво. Але він усвідомлював те, що став орієнтиром у сучасному
мистецтві.

У квітні 2007 року в Тиргу-Жіу було представлено
документ, що засвідчує готовність Європейського Союзу включити Архітектурно-скульптурний
комплекс Шлях Героїв (разом із Палацом Кантакузіно, Румунським
Атенеумом в Бухаресті та фортецею Хістрія в повіті Констанца) до Списку
європейської культурної спадщини.

Місту Тиргу Жіу буде присвоєно, у жовтні поточного року, трофей “Golden Apple” (“Золоте яблуко”), що присуджується щороку Міжнародною федерацією журналістів і видавців з питань туризму, найкращим туристичним принадам у світі. Твори Костянтина Бринкуша під відкритим небом у місті Тиргу Жіу мали вирішальну роль у прийнятті рішення Міжнародної федерації журналістів і видавців з питань туризму.

Маріан Константінеску, головний редактор “Traveller Magazine”, голова Прес-клубу в галузі туризму в Румунії, каже, що трофей “Золоте яблуко” вважається Міжнародною федерацією журналістів і видавців з питань туризму еквівалентом Оскара у кінематографії, який може бути присуджений на світовому плані визначним туристичним принадам: “Воно вважається свого роду Оскаром для туризму. Прес-клуб у галузі туризму представляє в Румунії цю міжнародну організацію, що нараховує близько 600 журналістів у сфері туризму зі всього світу, продюсерів компакт-дисків, кінострічок, журналів та інших засобів масової інформації. Премія присуджується громаді. У даному випадку, трофей присуджується туристичній, економічній та адміністративній громаді з Тиргу Жіу, за відданість у просуванні творів Костянтина Бринкуша. Йдеться про архітектурний комплекс “Вісь Бринкуша”. Насправді йдеться про “Шлях героїв”, що поєднує унікальне місце не тільки в Румунії, але і в Європі та цілому світі.”

Тиргу Жіу заслуговує отримати цей трофей, присвоєний на знак визнання особливих зусиль у просуванні туризму. Місто є справжнім музеєм під відкритим небом, каже Рамона Івулеску представник Мерії міста Тиргу Жіу. “Костянтин Бринкуш залишив нам у спадок важливі цінності . У нас в Тиргу Жіу є “Ворота поцілунку”. Це місце, яке здійснює перехід у інший світ. На стовпах “Воріт поцілунку” Бринкуш використав мотив поцілунку, який можна розглядати як око, що дивиться всередину і, сподіваємося ми, може дістатися душ тих, хто відвідає місто Тиргу Жіу. Це один з найважливіших творів скульптора. Якщо йти далі дістанемося “Алеї стільців”. Стілці означають, практично, шлях до “Столу мовчання”, селянського столу. На думку Бринкуша, скульптура ця зображує стіл напередодні бою, в якому мають брати участь борці, майбутні герої. Це скульптури у камені, що користуються популярністю у публіки. Ми не повинні забути, однак, про “Нескінченну колону”, або «безкінцеве пожертвування”, яка є справжнім “духовним заповітом” скульптора, справжньою “axis mundi” (вісю світу), яка ніби-то призначена для підтримки назавжди небесного склепіння. Це памятник героям, подібно всьому ансамблю. Це пам’ятники, які ми намагаємося зарахувати до спадщини ЮНЕСКО”.

Присудження нагороди, каже Маріан Константінеску, матиме місце в першій декаді жовтня, однак воно буде відзначено на Міжнародному конгресі Міжнародної федерації журналістів і видавців з питань туризму, який відбудеться на початку вересня в Будапешті. “Там буде оголошено рішення церемонії. Нам повідомили, що ця подія пройде у жовтні, однак рішення про присудження трофею буде офіційно оголошено в присутності сотень журналістів з усього світу і багатьох особистостей, які візьмуть участь в конгресі. Це не перше “Золоте яблуко” присуджене Румунії. Примітно, що Румунії буде присуджене у жовтні 5-е Золоте яблуко. Перше датується 1975 роком і було присвоєне Буковині. Інші три премії були отримані в 2009 році. Румунія є єдиною країною, яка отримала три нагороди “Золоте яблуко” протягом одного року. Вони були присуджені регіону Мерджінімя Сібіулуй, дельті Дунаю і авіакомпанії. Це добра річ для підвищення туристичного іміджу Румунії”.

У місті Тиргу Жіу, серед найпопулярніших памятників Костянтина Бринкуша є пам’ятник ”Нескінченна колона”. Вона вважається істинним “духовним заповітом” видатного скульптора, скульптор і мистецтвознавець Сідней Гайст назвав її “піком сучасного мистецтва”. Відлита з чавуну скульптура заввижки 29,33 м складається з 16 ромбовидних модулів. Архітектурно-скульптурний комплекс був відкритий 27 жовтня 1938 року, а у 2014 році буде зарахований до надбання ЮНЕСКО. Модулі заввижки 1,80 м і близько 860 кг встановлені на сталевій віссі, вбудованій у бетонному фундаменті.

Після відвідання архітектурного ансамблю під відкритим небом, Маріан Константінеску рекомендує нам новий пункт призначення. “Я порекомендував би людям поїхати до села Хобіца з двох причин. Там, нарешті, був відновлений будинок Костянтина Бринкуша. Це не хата в якій народився художник, але вона подібна на оригінал. У селі Хобіца живе племінник Костянтина Бренкуша – Васіле Бринкуш. Він зробив два великих речей для громади: підготував трактор із причіпом для турів по селу із зупинкою біля хати Бринкуша, а також надворі власного пансіонату відкрив Міжнародний табір скульптури імені Костянтина Бринкуша. Торік відбувся перший табір. Я рекомендую туристам це призначення, воно близьке до Тиргу Жіу”.

Костянтин Бринкуш (1876-1957 рр.) вважається піонером сучасної абстрактної скульптури. Його роботи в бронзі і мармурі характеризуються елегантною формою і вишуканою обробкою. Він здійснив численні скульптури у дереві, найчастіше фольклорного натхнення, а також прототипи у дереві для пізніших його творів, виконаних з інших матеріалів. Він став відомим у світі за його абстрактні яйцеподібні скульптури і птахи у польоті і, хоча мистецтвознавці зі всього світу спочатку піддали критиці радикальний характер його творів, численні виставки в США і Європі забезпечили йому популярність і вірність з боку колекціонерів.