Tag: Тронний зал

Національний художній музей Румунії містить найважливіші твори мистецтва нашої країни. Будівля, в якій вони розміщені, – це колишній Королівський палац, розташований на бульварі Каля Вікторієй між вулицею Штірбей Воде та церквою Крецулеску. Нинішній палац є прибудовою до старої королівської будівлі 1860 року. Його реконструкція розпочалася після пожежі у грудні 1926 року, яка знищила центральну частину будівлі.

Місто Бухарест, яке стало столицею Волощини в 1659 році, за часів правління господаря Георге Гіки, синтезувало в окресленому периметрі факти, події, через які пройшло князівство протягом своєї бурхливої історії, переживаючи ті ж етапи розквіту або занепаду, стагнації або прогресу, на основі яких воно побудувало свою архітектурну ідентичність. ХІХ століття можна назвати століттям змін, все набуває нового вигляду, в тому числі і міста. Місто піднялося до нових стандартів, прагнучи стати одним з елітних європейських міст, в тому числі і в плані мистецтва. Новий політичний і соціальний порядок вимагає відповідного символу влади. Це знайшло своє втілення у Королівському палаці. Історія цієї будівлі починається з того часу, коли квартал мосту Могошоая був периферійним і неважливим. Земля, на якій сьогодні стоїть палац, була пустою, поруч із церквою Крецулеску, яка також знаходилася надто далеко від ярмарку, що зосереджувався навколо Господарського двору.

На початку ХІХ століття Дініку Голеску заклав фундамент будівлі, яка через півстоліття стала Королівським палацом у Бухаресті, будівлею, яка сьогодні відома як Національний художній музей Румунії. Голеску знадобилося три роки (1812-1815), щоб звести будівлю, яка складалася з 25 кімнат, що було великою кількістю для Румунії того часу, особливо з огляду на те, що ділянка знаходилася на околиці міста. Власники та призначення будівлі з часом змінювалися (Александру Гіка Вода, Александру Іоан Куза) до 1866 року, коли вона стала резиденцією Кароля I (1839-1914). З цього моменту доля будівлі стала тісно пов’язана з Королівською родиною та важливими моментами румунської історії. Звиклий до величних німецьких палаців і замків, новий правитель країни найняв двох іноземних архітекторів (Поля Готтеро і Карела Лімана), завдяки яким будівля була розширена і набула форми, схожої на сьогоднішню, а потім архітектор Н.Н. Ненчулеску (найнятий Каролем II) завершив її остаточну структуру між 1930 і 1937 роками. Цікаво, що Королівський палац був першою будівлею в Бухаресті, яка отримала електричне освітлення (1882). Війна також позначилася на будівлі, північне крило будучи частково зруйноване в 1944 році. Чотири роки потому комуністичний режим передав будівлю у державну власність і перетворив її на музей, але зберіг центральну частину – тронний зал Королівського палацу – для прийомів комуністичних високопосадовців в Раді міністрів. З 1950 по 1989 рік, без перерви, колишній Королівський палац функціонував як художній музей.

Загальна площа забудови становить близько 15.000 квадратних метрів. Структура палацу добре збереглася під час землетрусів 1940 і 1977 років та бомбардувань 1944 року. Варто згадати, що палац був свідком великої антикомуністичної демонстрації 8 листопада 1945 року, останньої масштабної демонстрації румунів проти абсурдної системи, нав’язаної всій Східній Європі після Другої світової війни. Також тут, у грудні 1989 року, розпочався кінець режиму Ніколає Чаушеску та комуністичного режиму. Під час подій грудня 1989 року будівля була пошкоджена, постраждало понад 1.000 творів мистецтва. У період між 1990 і 2000 роками музей був відреставрований і відремонтований, а в середині 2000 року знову відкритий для відвідувачів. Особливу увагу було приділено відновленню Тронного залу, який відображає статус Румунії як королівства. Сьогодні колишній Королівський палац є однією з найбільш репрезентативних будівель столиці Румунії. Він повністю інтегрований в туристичну мережу завдяки своєму розташуванню в самому серці столиці та кількості румунських та іноземних відвідувачів, які щороку переступають його поріг.

Екскурсія Королівським палацом починається з першого приміщення – великого холу, в якому виділяється портрет короля Кароля I, розташований над каміном, а навпроти нього починаються Сходи Воєвод. Якщо хол нічим особливим не вражає, звідси ми потрапляємо до Королівської їдальні, яка вирізняється куполоподібним коробовим оздобленням стелі в англійському стилі, французькою та бельгійською мармуровою підлогою і румунськими мармуровими камінами. Оскільки тут проходили обіди з важливими гостями і високопоставленими особами, тут стоїть великий дерев’яний стіл, а на стінах висять 4 великі картини, що символізують плоди і багатство румунської землі. Наступна кімната досить проста, в ній представлені фотографії великої історичної цінності, що показують стан палацу після бомбардування від 1944 року і коронації короля Фердинанда і королеви Марії. Серед них є картина, що має велике документальне значення, на якій Кароль I вітає імператора Франца Йосифа прямо перед королівським палацом. Потім ми повертаємось до монументальних Сходів Воєвод, якими піднімаємось, щоб побачити чудову стелю, розписану Артуром Вероною. Картина під назвою “Злука” алегорично зображує святкування Злуки 1918 року. Стеля спирається на фриз з барельєфними медальйонами, розроблений скульптором Корнелем Медрею. Це портрети легендарних постатей правителів і королів, які стоять поруч з богинею війни Беллоною. Тронний зал, безсумнівно, є головною атракцією і, ймовірно, він був таким же і 80 років тому. На мій погляд, цей зал має найкрасивішу стелю принаймні в Румунії. Вона досить ефектна, але також геніальна, отвори в ній використовуються для вентиляції.

Національний художній музей має одну з найбільших колекцій живопису в Румунії. Він був заснований у 1948 році з важливою колекцією картин короля Кароля I, яка спочатку зберігалася в замку Пелеш на курорті Сіная та в інших румунських королівських резиденціях. Інша частина експонатів була привезена з Музею Брюкенталя в Сібіу, інших столичних музеїв чи приватних колекцій.  З 1948 року Національний художній музей займає будівлю Королівського палацу в Бухаресті, побудовану в 1937 році. Сьогодні музей налічує понад 70 000 експонатів, розділених на дві основні відділи: Національну галерею, яка включає роботи найкращих румунських художників та Галерею європейського мистецтва, яка була заснована 20 червня 1951 року і включає скульптуру, живопис та декоративне мистецтво (килими, гобелени, меблі, кераміку, вишивку) періоду 14-20 ст.

Якщо ви хочете побачити, як жили колись правителі, запрошуємо вас до Фегерашської фортеці. За даними рейтингу, проведеного Хоппер, сайту присвяченого плануванню канікул, і представленого виданням Huffington Post, Фегерашська фортеця є другою найкрасивішою у світі.

Фортеця має понад 600-річну історію і була місцем проведення балів, організованих пані Станкою (дружиною князя Міхая Хороброго), оборонною фортецею але й в’язницею. Зараз вона є музеєм, який був нещодавно відреставрований. Фортеця була майже невідома кілька років тому. Однак, після проведення ремонтних робіт та належного просування, число туристів почало зростати. Фортеця має 66 приміщень, розташованих на п’яти поверхах. Туристи можуть милуватися архітектурою, але й приміщеннями тортур. Фортецю можна відвідати з 10.00 по 19.00 годину.

Однак, що свідчать документи про історію фортеці? Те, що вона була, безсумнівно, однією з найважливіших цитадель Фегерашського краю і однією з найвидатніших пам’яток такого роду в Трансільванії і Європі. Зараз вона знаходиться в самому серці однойменного міста. Фортеця, яка була побудована за наказом трансільванського князя Штефана Майлата, упродовж довгого часу мала важливе стратегічне значення оборони від навал татар і турків. У період XV-ХІХ ст. вона була резиденцією трансільванських князів. Центр одного з найбільших маєтків Трансільванії, який в 1632 році мав 62 села, Фегерашська фортеця була, з другої половини XVІ і особливо в XVІІ столітті, важливою княжою резиденцією.

Замок зазнав постійного розвитку у грандіозному ренесанському стилі: стіни були підкріплені для того, щоб впоратися з потужними артилерійськими обстрілами, з’явилися чотири бастіони, побудовані в італійському стилі. У фортеці проходили збори Трансільванської Дієти, а в 1599 році сюди прибув князь Міхай Хоробрий, який влаштувався зі своєю сім’єю під час воєн. Біля входу в фортецю стоїть погруддя княгині Станки, дружини Міхая Хороброго, яка жила тут на початку XVII ст.

Фортеця зберегла форму з XVII століття. Рів, що оточує її був, однак, розширений. Про нього кажуть, що він зв’язувався потайним каналом з гірською річкою, що тече неподалік. У той же час був побудований і підйомний міст. Стіни фортеці, а також вежі, споруджені з масивних кам’яних блоків, мають трапезну форму. Замок розташований всередині фортеці. Зараз у цій грандіозній фортеці знаходиться Етнографічний музей, Музей історії, міська бібліотека, а також ресторан з старим винним підвалом. У 2004 році Джерар Депардьє та Жан Моро провели тут зйомки до кінострічки «Прокляті королі».

Фортеця трохи занепала у XVIIІ столітті, під час австрійського правління, коли її перетворили на казарму для гарнізону. Між 1948 і 1960 рр. під час комуністичного режиму фортеця стала в’язницею для політв’язнів, чимало з них навіть загинули тут. Після довгих років забуття, фортеця, нарешті, оживила в період між 1965 і 1976 і була перетворена на міську бібліотеку та музей, в якому зберігаються дорогоцінні колекції у відділах археології, нумізматики, середньовічної та сучасної історії, старої книги, релігійного мистецтва та іконографії, народного одягу і селянських інтер’єрів, кераміки, живопису й сучасної скульптури.

Музей Фегерашського краю був створений у 1923 році на основі колекції зібраної професором Валером Літератом, під егідою ASTRA. У 1951 році Музей був перенесений до іншого будинку і отримав статус державної установи під назвою Міський фегерашський музей. У 1973 році, Міський музей був об’єднаний із музейним відділом, що був створений ще з 1968 року у Фегерашській фортеці і афілійований з Сібіуським Музеєм Брукенталь. Після злиття, а також до 1981 року він називався Музеєм Фегерашської фортеці, і від цієї дати до 2004 року називався Музеєм Фегерашського краю.

З самого початку, Музей проводив і надалі проводить історико-етнографічні дослідження в області, з метою збагачення, збереження і наукового використання спадщини. Музей містить 20 колекцій. Це предмети археології, зброї, монети, керамічні предмети, старі книги, документи, ювелірні та скляні вироби, декоративно-прикладне мистецтво, народна кераміка, костюми, тканини, ікони на склі, дерев’яне мистецтво, ремесла і т.д. Основна виставка представляє еволюцію цивілізації Фегерашського краю, моменти і значущі події.

Великою привабливістю фортеці є гвардія створена з десяти правоохоронців. Солдати носять обладунки і змінюються при варті кожних вихідних о 12.00 годині. Костюми є, наскільки це можливо, автентичними і є точними копіями за тими, що носили солдати у XVIIІ столітті. Їх здійснено за малюнками, що зберігаються в Музеї фортеці. Вперше за останні 50 років був відкритий Тронний зал, де відбувався колись прийом десятків королів зі усього світу. Всі меблі були здійснені на замовлення, а обсяг інвестицій склав 1,3 млн лей з місцевого бюджету.

У фортеці можна побачити грізне знаряддя тортур під назвою Залізна діва, а саме металеву клітку, всередині якої містилася система з декількома ножами. У момент закриття клітки, ножі проколювали тіло засудженого до смерті. І оскільки ціллю покарання було страждання жертви протягом довшого часу, система була побудована так, щоб не вбити миттєво. Ножі проколювали ноги, руки, груди і навіть очі засудженого. Легенда говорить, що минало й два дні до того як поранений помирав у страхітних муках.