Журналістка, письменниця, любителька природи Яннеке Вос де Гроот родом з Нідерландів оселилася в нашій країні 15 років тому. Вона зі своїм чоловіком захоплювались ісландськими конями ще коли мешкали в Нідерландах. Вони познайомилися на кінних змаганнях. Тепер вони живуть у румунському селі Оарба де Муреш, що належить до міста Єрнут, їм сповнилось бажання далі жити ближче до природи і навіть розвивати сільський туризм у цьому регіоні.
Яннеке Вос де Гроот розповіла нам, що ідея стати фермерами виникла у її чоловіка, але оскільки в Нідерландах земля коштує дуже дорого, вони шукали купити земельні ділянки в інших частинах Європи та обрали Румунію, де, крім краси природи, на жаль зіткнулися з певними труднощами. Яннеке Вос де Гроот розповідає, якими були найбільшими з них: «Мова! У нас був дуже добрий вчитель у Нідерландах, нідерландець, який володіє і румунською мовою. На щастя, ми переселилися в маленьке село, де ніхто не розмовляв англійською або німецькою мовами, тож із першого дня нам довелося розмовляти тільки румунською. Спочатку мова нам здавалася дуже складною, потім була інша культура, а також бюрократія. Такими були найбільшими проблемами, з якими ми стикалися.»
Яннеке Вос де Гроот розповіла нам про свою пристрасть до коней: «Ісландські коні було нашим хобі в Нідерландах. Я з чоловіком здавна займаємося верховою їздою. Розведення ісландських коней також завжди було для нас пристрастю. Ми завезли зі собою 9 коней, а зараз у нас – 23. У нас є 3-4 коні, на яких ми катаємось, але не ставимо їх у розпорядження відвідувачів. На ісландських конях інакший спосіб їзди, ніж на звичайних конях, тому що ці ісландці коні мають 4-5 стилів ходьби, звичайний кінь має три: крок, рись та галоп, але ісландські коні відображають два різні додаткові ходи, яких потрібно знати, інакше не можна займатися верховою їздою.»
Ісландські коні – єдині у світі породи коней, які мають ходьбу тьолт. Рухаючись тьолтом, кінь робить чотири рівномірних послідовні кроки – ліва задня, ліва передня, права задня, права передня – і досягає високої швидкості. Це швидка хода, яка є плавною їздою і дозволяє коням подолати великі відстані, не втомлюючись. Тьолт особливо вигідний на нерівній місцевості, оскільки гонщик може швидко рухатися вперед, зберігаючи особливо зручне та надійне сидіння.
Яннеке Вос де Гроот сказала нам, що село Оарба де Муреш це здорове місце як для коней, так і для людей: «У Нідерландах, хоча ми працювали в містах, ми жили на селі. Ми привикли до більшого простору. Але зокрема для коней, ми шукали тут, у Румунії, більш просторне місце, де б ми могли їх вирощувати, але водночас займатися сільським господарством. Коні завжди перебувають просто неба, у них є багато простору. І взимку вони залишаються просто неба, це для них дуже здорово. Звичайно, і для нас здорово. Всі кажуть, що в селі Оарба де Муреш чисте повітря. Я не знаю, чи воно чистіше ніж де інде, але природа маленького села, розміщеного між пагорбами, дуже гарна. Тут є дикі тварини, зрозуміло ні в селі, але в регіоні: ведмеді, вовки, шакали, лисиці, олені, а це чудово! Гості з Нідерландів, які приїжджають сюди, стверджують, що тут дуже гарно.»
Яннеке бере участь у розвитку тамтешнього регіону, тому вона вирішила долучитися до вирішення окремих проблем, яких вона запримітила: «Єдине, що мене дуже дратує – це сміття, яке всюди викидають з автомобілів. Цього року нам доведеться вирішити цю проблему в Орба де Муреш, а саме провести акції зі збору сміття! Повсюди є проблеми стосовно цього питання, але в Нідерландах ми звикли збирати сміття, вивозити його в спеціальні місця і не викидати його будь-де, але тут багато людей викидають сміття з автомобілів. Більшість – це пластикові пляшки пива, які залишаються в природі понад 100 років. А це зовсім не добре, я завжди кажу людям у селі, що я не успадковую це село, ані мої діти, але для їхніх дітей та онуків треба розміщувати відходи у спеціально відведених місцях. У цьому сенсі ми завжди хочемо бути добрим прикладом.»
Яннеке Вос де Гроот написала шість книг про Румунію, зокрема про зону, де вона зі своїм чоловіком оселились.Таким чином спонукала більше туристів відвідувати нашу країну. Коли тристи відвідують їх, вона веде їх скрізь: «Зазвичай я їду з ними до Брашова, до Клужу – прекрасних міст, але тоді, коли я запитую їх, що їм найбільше сподобалось, вони завжди кажуть: життя в селі Оарба де Муреш, де можна бачити як працюють та живуть люди. Зазвичай місцеві жінки готують для туристів овочевий суп, але й інші румунські традиційні страви, а це створює дуже гарну атмосферу. Навіть Палац Парламенту не є таким популярним, як обід в Оарба де Муреш!»
Ми дізналися, що крім холодцю, Яннеке любить всі румунські традиційні страви: «Я їм що завгодно. Я дуже люблю чорба де бурте, сармале, кіфтеле, ці страви дуже смачні!»
Але вдома вона все ж таки готує зокрема нідерландські страви, за винятком кількох рецептів, яких навчилася від свого сусіда в Оарба де Муреш.
