Tag: ущелини

  • Природні ландшафти Гаргітського повіту

    Природні ландшафти Гаргітського повіту

    Гаргітський повіт – куточок Румунії з красивими природними ландшафтами, якими щороку милуються туристи звідусіль. Сьогодні пропоную вам кілька ідеальних місць для проведення вільного часу на природі восени, щоб ви могли насолодитися справді особливим відпочинком. Ось мої пропозиції.

    Озеро Св. Ана

    Озеро Св. Ана є єдиним вулканічним озером в Румунії. Воно розташоване у гірському масиві Чомату, на висоті 950 м над рівнем моря, зліва від ріки Олт, недалеко від курорту Тушнад. Туристам, які приїжджають сюди, щоб провести день на березі озера, метеорологічних прогнозів не потрібно. Вони можуть користуватися допомогою, яку надає їм вулканічна гора: дві тріщини, утворені у горі, що прогнозують погоду. Місцеві жителі знають, що якщо еманації з тріщин щипають носа, то це ознака того, що падатиме дощ, а якщо немає, то наступний день буде сонячним і дуже підхідним для піших прогулянок. Явище це має наукового пояснення. У горі ще відбувається пост-вулканічна активність, чутлива до будь-яких змін атмосферного тиску. Коли атмосферний тиск знижується, гази, такі як діоксид вуглецю і сірка, піднімаються на поверхню і заповнюють тріщини різким запахом, ознака того, що приходить дощ.

    Площа озера майже круглої форми становить 22 га, а глибина –  близько 7 метрів. Вік його ще не був визначений точно, деякі дослідники оцінили, що останнє виверження відбулося 32.000 років тому. Озеро наповнюється виключно від опадів, рівень мінералізації води будучи з цих причин вкрай низьким. Взимку озеро покривається товстим шаром льоду до 1 м. Рівень води не піднімається, але й не спадає. Чистота води дуже близька до дистильованої води.  Через те, що у воді мало кисню, в озері немає форм життя. Однак флора і фауна цього району дивує, що робить його ідеальним місцем для проведення вільного часу. Звідки походить назва озера? В легенді розповідається про те що двоє молодих людей повинні були вступити в шлюб. Дівчина, на ім’я Ана, яка повинна була стати дружиною, не хотіла цього, тому що батьки змусили її вийти заміж за багатого хлопця, який був досить грубим у поведінці. У шлюбну ніч, наречена втекла і кинулася в озеро. Через це озеро носить ім’я дівчини.

    lacul-sf-ana.png

    Червоне озеро

    Червоне озеро – розташоване в масиві Хашмаш, в румунських Східних Карпатах, у долині лісового струмку Біказ, на відстані 35 км від самого міста Біказ. Має форму латинської букви “L”, його максимальна глибина – 10 метрів, а простягається воно на території близько 13 гектарів. В одному дощовому дні в році, особливо багатому на опади, про що свідчать документи часу, в 1837 році північно-західна частина гори Гілокош звалилася і перекрила долину, де зустрічалися чотири потоки, створюючи озеро. Інші припускають, що озеро насправді утворилося в результаті землетрусу від 11 січня 1838 року. Незабаром після перекриття долини, хвойний ліс був затоплений і дерева скам’яніли, пропонуючи рідкісну особливість всьому ландшафту. Мікроклімат в оточенні озера є приємним, особливо корисний для лікування фізичної та розумової втоми, безсоння, неврастенії.  Долина практично захищена від вітрів, повітря є дуже чистим, насичене природними аерозолями, а мальовничі околиці пропонують відмінні умови для тих, хто шукає джерела швидкої регенерації природним шляхом. Починаючи з 1900- го року бальнеологічно-рекреаційний туризм призвів до розвитку туристичних послуг в цьому регіоні.

    Середня річна температура – 8 градусів тепла. Влітку температура води сягає 22 градуси, а восени та навесні 6-10 градусів. Взимку озеро покривається товстим шаром льоду, близько 70 см. Туристам пропонується тут цікавий гастрономічний досвід. Молдовська кухня поєднується з угорською. Це справжня суміш рецептів. Так само туристи можуть прогулюватися човнами по озеру і зблизька бачити стовбури дерев, що виходять з глибини.  Якщо геологи мають чітку теорію про те, як сформувалося озеро, місцеві жителі можуть розповісти про це легенди. Червоне озеро є найбільшою гірською природною греблею в Румунії. У 1864-му році його називали “озером червоного каміння”, а ще пізніше “вбивчим озером”. З 1936-го року його офіційною назвою стала Лакул Рошу (Червоне озеро). Щодо цієї назви існують навіть декілька легенд. В одній з місцевих легенд робиться зв’язок між словами “вбивчий” і “червоний”. В ній йдеться про те, що під час утворення озера, була вбита ціла отара овець разом зі собаками та вівчарями, і що від їх крові вода стала червоною.

    Ущелини річки Виргіш

    Природа може вразити геніальними творіннями, з якими не зрівняється майстерність жодного архітектора. Якщо ви захоплюєтеся пішим туризмом і хочете відкрити для себе природні коштовності Гаргіти, то ви також повинні включити у свої плани ущелини річки Виргіш. Ви знайдете їх у горах Першань, недалеко від озера Св. Ани. Хтось приходить помилуватися скелястими берегами, а інші влаштовують пікніки на численних галявинах. Під час вашої подорожі у вас буде можливість дослідити 3 печери та 9 мостів, дотримуючись основного маршруту, позначеного синім хрестом. Таким чином, ви пройдете дорогу вздовж річки Виргіш, аж до поляни Ціглеріє. Гранітні валуни, стрімкі скелі, величезні кам’яні брили нависають над річкою Виргіш. Серед улюблених атракцій  – Велика печера в Мерешть та печера Грота Тетарілор.

  • Оршова та Дунайські котли

    Оршова та Дунайські котли

    Казанеле
    Дунері (укр. мовою «Дунайські котли») є частиною Дунайської ущелини при
    проходженні через Карпати. Вони простягаються на близько дев’яти км. Місцями
    річка межує з вертикальними, скелястими стінами, а ландшафт – винятковий. Окрім
    багатства природи, тут є важливі пам’ятки, але також місця для розміщення
    туристів, що дозволяють фізичне дистанціювання, необхідне в цей період.


    Стойка Маріус
    Сіміон, мер міста Оршова, що у повіті Мехедінць, каже, що вихідною точкою для
    Дунайських котлів має бути місто Оршова. Воно розташоване у районі Природного
    парку «Залізні ворота», що розкинувся на території двох повітів, Мехедінць та
    Караш Северін, з понад 115.000 гектарів. Таким чином, з цієї точки зору, це
    другий захищений законом парк Румунії: Туристу, який приїжджає до нас, ми
    радимо зробити зупинку у римо-католицькому соборі м. Оршова, що є єдиною
    католицькою церквою, збудованою за часів комуністичного режиму протягом
    1972-1976 рр. З верху, церква має форму кута, з хрестоподібним дахом. Це місце
    поклоніння для всіх вірян міста, тобто німців, чехів, румунів чи угорців.
    Настінний розпис в цьому соборі – особливий. Художник Габріель Поп, коли
    намалював Хрестову дорогу, викликав серйозні суперечки, тому що він намалював
    сучасних фігур для ілюстрювання біблійних сцен. У своїх малюнках, Габріель Поп
    розмістив поруч із Пілатом -Леніна, який підбурював людей проти Ісуса. Трохи
    далі Джон Леон символізує радість Воскресіння. Серед намальованих фігур -
    гімнастка Надія Команеч, актори Флорін П’єрсік та Ана Селеш. Собор розташований
    прямо біля входу в м. Оршова. У цьому соборі у 2005 році було відкрито табличку
    про історію корони королеви Марії, захованої в Оршові, у
    1849-1853 роках. На місці виявлення корони, в колишньому кладовищі, було
    збудовано Коронну каплицю, яка зникла при будівництві електростанції «Залізні
    ворота» у 1970-1971 роках.


    Ще одна
    туристична пам’ятка – монастир Святої Анни, розташований на пагорбному хребті.
    Стойка Маріус Сіміон, мер міста Оршова розповідає
    Це горбиста область, яка домінує над містом. Монастир був заснований міжвоєнним журналістом Памфілом Шейкару, який
    воював в районі Оршова як лейтенант XVII піхотного полку. Він дав обіцянку під час
    війни. Він сказав, що якщо не загине, він заснує монастир у
    районі, де відбувалися бої. У 1935 році була збудована брукована дорога довжиною 1,5 км
    до пагорбу. Її називали в
    той час Дорогою Героїв і охороняли сім різблених дерев’яних дубових хрестів і були присвячені героям району.
    Після 1960 року ці хрести зникли. Монастир був побудований в період 1936-1939 рр., коли Шейкару був
    директором газети Курентул і депутатом в парламенті Румунії. Після 1945 року, з
    приходом комуністів, будівлю було перетворено на ресторан. Лише після 1990 р. монастир Святої Анни
    перейшов у власність Митрополії Олтенії.


    Перш ніж виїхати з Оршови, ви неодмінно насолодиться
    прекрасною набережною міста, на якій влаштовано велосипедну доріжку. Уздовж
    набережної є численні причали, з яких можна покататися на човні до Дунайських
    котлів. Стойка Маріус Сіміон, мер міста Оршова: У цьому районі ми
    зустрічаємо декілька пагорбів, висота яких не перевищує 318 метрів, район з численними туристичними маршрутами і з
    вершини яких ми можемо споглядати прекрасний ландшафт як на румунському, так і
    на сербському березі. За Дунаєм є Сербія, на кордоні ми можемо побачити чудовий
    краєвид, є пішохідні стежки, є ефектні форми рельєфу, їх також можна знайти в
    печерах в районі. Я рекомендую відвідати печеру Понікова, найдовшу печеру в
    Дунайській ущелині, недалеко від населеного пункту Дубовоа, що знаходиться в 25 км від Оршови,
    довжиною близько 1600 метрів і перетинає масив Чукарул Маре і має вихід до
    Дунаю. Вона доступна як із суші, так і з Дунаю, на човні. При вході в печеру однойменна
    річка створює короткі, дикі ущелини і природний міст довжиною близько 25 метрів
    і заввишки до семи метрів. У печері здавна живуть дикі тварини .


    Недалеко від печери Понікова ви знайдете ще одне вражаюче
    утворення: Печера Ветерань, що знаходиться в 27 км від Оршови. Стойка Маріус
    Сіміон розповідає: Кажуть, що це перша в Румунії картографована печера. Багато
    тисяч туристів зупиняються тут щороку. Це одна з найвизначніших пам’яток Дунайської ущелини. Представники Природного
    парку Залізні ворота заявили, що це найбільш відвідуване місце
    після румунського узбережжя Чорного моря. Недалеко від Дубови та Оршови
    знаходиться скульптурне обличчя дакійського царя Децебала, ще одна відома
    туристична пам’ятка в цьому районі. Це барельєф висотою близько 55 метрів,
    розташований на скелястому березі Дунаю, на румунській стороні. Барельєф
    вирізаний у скелі і є найбільшою кам’яною скульптурою Європи. Його фінансував
    найбагатший на той час в Румунії чоловік, бізнесмен та історик Іосиф Костянтин
    Дреган Тільки довжина очей цієї скульптури приблизно 4,3 метра, і якби ми виміряли
    ніс, ми побачили б, що має сім метрів. Неподалік, з іншого боку Дунаю, ми
    можемо бачити, на рівні Дунаю, Табула Траяна. Цій споруді майже 2000 років.
    Римляни вирізали її в скелі в 101 році».


    Тож це територія, багата як вражаючими природними
    пам’ятками, так і історичними, тисячолітніми пам’ятками.