Tag: фауна

  • Комана – оазис спокою в двох кроках від Бухареста

    Комана – оазис спокою в двох кроках від Бухареста

    Приблизно за 35 кілометрів від Бухареста, в повіті Джурджу, розташований н.п. Комана. Донедавна ця місцевість була (і залишається) відомою своїми сільськогосподарськими угіддями. Сьогодні вона також асоціюється з одноденним туризмом і туризмом вихідного дня. Це сталося після того, як до наявних тут флористичних резерватів терну та півоній додалася й дельта Няжлова. Вона також відома в народі як Команський ставок. Дельта Няжлова є другою за біорізноманіттям дельтою після дельти Дунаю. Це багато говорить про фауну і флору, що зустрічаються тут, а також про потребу в екотуризмі. Але, незважаючи на великий туристичний потенціал і високоякісні можливості для проживання та відпочинку, ця місцевість все ще мало досліджена, але ті, хто вирішує провести тут вихідні, уникають натовпів з більшості надто популярних напрямків.

    Перша зупинка – монастир Комана в центрі однойменної комуни. Історична пам’ятка датується 1461 роком і є витвором князя Влада Цепеша. Місце, на якому був побудований монастир, колись було островом посеред боліт, а доступ до нього здійснювався через ворота на півночі монастиря, після переходу через дерев’яний міст, якого можна було легко підпалити в часи небезпеки. Річка Килніштя, що протікає у східній частині села Комана, зустрічає на своєму шляху ставок. Перед селом Комана вода розгалужується на гілку, яка оминає острів, а потім повертається до свого старого джерела. Дослідження, проведені на перших спорудах в Комані, а також вивчення документів того часу кількома дослідниками, і аналіз архітекторів, відповідальних за реставрацію і зміцнення стін, показують, що монастир Комана був побудований господарем Владом Цепешом, що датується серединою 15-го століття. З цього періоду були виявлені сліди прямокутної в плані церкви (12 х 10 м), яка мала цегляний фундамент і верхню частину з балок. Інтер’єр церкви був оштукатурений і розписаний, зі слідами червоної і темно-синьої фарби. Навколо цієї церкви були монастирські келії. Археологічні розкопки, проведені в 1971-1972 роках, частково відкрили деякі приміщення, але без можливості реконструювати навіть лише графічно весь ансамбль. Дослідження встановили, що некрополь біля церкви використовувався у другій половині 15-го та першій половині 16-го століття, у період, що охоплює правління кількох господарів від Влада Дракули до Нягоє Басараба, центральною фігурою у цій послідовності, через динаміку його правління та антиосманську боротьбу, безумовно, є Влад Цепеш, перший засновник монастиря Комана, що є частиною системи, спроектованої і побудованої не тільки як місце поклоніння, але й для оборони князівства.

    Монастир Комана – єдиний укріплений монастир з оборонними стінами і вежами в цьому регіоні. Останніми рокми архітектурний ансамбль пройшов програму реабілітації, і сьогодні ним можна милуватися в його справжній красі. Ще одна краса цього місця – монастирський сад, який гармонійно поєднується з природним заповідником. Тут ви знайдете зелений сад, повний флори і фауни, який може змусити вас подумати, що ви вже перебуваєте в заповіднику. Про Влада Цепеша ми знаємо з тогочасних хронік, що він був убитий на торговій дорозі, яка з’єднувала Бухарест і Джурджу, у другій половині 1476 року. Однак місцеві жителі кажуть, що можливе місце його вбивства, недалеко від монастиря. Саме там з’явилася криниця, назва якої зберіглася до наших днів: Криниця біля Горіха або Джерело біля Горіха. Очевидно, тогочасні місцеві жителі або ченці забрали тіло воєводи, якому турки відрубали голову. Голову відвезли до Високої Порти Константинополя, щоб показати султанові як доказ того, що Влад Цепеш був вбитий. Ще цікавіше те, що в 1970-х роках група румунських археологів проводила розкопки в околицях нинішньої дзвіниці монастиря, і праворуч від пронаосу, місця, де, згідно з православною релігією, ховають віруючих, були виявлені останки обезголовленого чоловіка, без жодного напису, але монети навколо тіла були з часів Влада Цепеша. Звичайно, оскільки напису не було, історія розглядає це лише як гіпотезу. Сучасний румунський професор та історик Костянтин Резачевіч також написав книгу, в якій називає Коману місцем найбільш правдоподібної гіпотези щодо поховання Влада Цепеша.

    Національний парк Комана був створений у 2004 році і охоплює територію, яку можна порівняти з дельтою Дунаю, а також наймальовничіший, чистий і безлюдний ліс поблизу Бухареста. У Комані заборонено розводити вогонь, тут не можна влаштовувати барбекю і слухати гучну музику, тому відпочиваючі можуть розслабитися в тиші і спокої. Також тут знаходиться знаменитий заповідник диких півоній, в кінці 8,3-кілометрової стежки, яка проходить через одну з найкрасивіших частин лісу. Рвати квіти заборонено, але просто помилуватися ними – ідеальний спосіб завершити прекрасний день в Комані. Це місце, як і всі інші місця, згадані вище, варте прогулянки, і фотоапарат повинен бути при вас обов’язковим. Це не дуже велика природоохоронна територія. Маючи приблизно 25 000 гектарів, для звичайних розмірів у Румунії природний парк Комана був би середнім парком. Він напрочуд добре зберігся на такій невеликій відстані від великого міста, як Бухарест. У парку близько 8 000 гектарів лісу та 2 000 гектарів водно-болотних угідь. Тут зосереджена величезна концентрація біорізноманіття: 212 видів водоплавних птахів, флора також дуже багата – 1 250 видів рослин. Ліс кишить метеликами, а на прогулянці можна побачити оленів. Ви також знайдете кельтське село зі старими рибальськими хатинами, зробленими з очерету, до яких можна дістатися тільки після справжнього слалому посеред черепах. Але природний парк Комана є обов’язковим для любителів птахів. Тут є шість орнітологічних обсерваторій. З них чотири призначені для спеціалізованого дослідницького туризму. Але більшість туристів спрямовується на дерев’яний пішохідний міст, довжиною понад 100 метрів, що веде прямо посеред ставка.

    І теж у цьому населеному пункті на туристів чекає мотузковий парк, який включає 6 трас для дітей, 3 траси для дорослих прогресуючої складності (легкі, середні та складні), зіплайн над озером і водоспад зіплайнів. Парк включає серію підвісних елементів на різній висоті, які долаються за допомогою відповідного спорядження, шляхом переправи або підйому. Інші розваги, якими можна зайнятися в мотузковому парку «Комана»: переправа на зіплайні через озеро, катання на човнах, катання на потязі, прокат велосипедів, настільний теніс та стрільба з лука. Усередині мотузкового парку Comana Adventure Park також є стіна для скелелазіння.

  • Природний парк Келімань

    Природний парк Келімань

    Розташований
    на півночі Румунії Національний парк
    Келімань
    зустрічає туристів багатими пропозиціями.
    Взимку тут можна
    займатися
    катанням на лижах, а влітку можна
    відправитися в похід, щоб поспостерігати
    за фауною.

    Крім того, з 2013 року Управління
    парку відкрило сучасний центр для відвідувачів
    із виставками
    про пам’ятки району.
    Також тут представлені вироби ручної
    роботи місцевих мешканців.
    Потім туристи можуть
    відправитися спеціально розробленою тематичною доріжкою у
    невидимий світ природоохоронюваної
    території Тіновул
    Шару Дорней.
    Нашим сьогоднішнім гідом є Лівіу Гуцану,
    відповідальний за туристичну діяльність
    Національного
    парку Келімань:
    «Це заповідна територія масиву Келімань
    і включає верхню третину гір Келімань.
    Ії оголошено заповідною територією з
    2000 року. Тут ми охороняємо багато видів
    рослин і тварин, місця їх проживання.
    Ми намагаємося якомога більше, на додаток
    до природоохоронної діяльності, розвивати
    сталий туризм або екотуризм, як ми любимо
    його називати. Було б несправедливо
    мати так багато природних багатств і
    тримати їх закритими. Роль національного
    парку полягає як у збереженні, так і в
    розвитку туризму в цьому районі, але не
    зачіпаючи його природоохоронну частину».

    Катання
    на лижах може подарувати вам незабутні
    враження. У супроводі рейнджера,
    спеціалізованого
    на спостереженні та інтерпретації
    природи, у
    вас будуть
    великі шанси виявити сліди диких тварин,
    познайомитися з таємницями життя та
    звичками
    лісових
    мешканців. Маршрут буде обрано відповідно
    до запиту туристів і залежно від погодних
    умов, з грудня по травень. Тривалість
    програми

    близько 7
    годин
    з перервою та традиційним перекусом.
    Ціна -
    від
    120 леїв на людину і залежить від кількості
    людей (25 євро). Лівіу Гуцану, відповідальний
    за туристичну діяльність у Національному
    парку Келімань:
    «У нас понад 120 км туристичних маршрутів.
    Маємо також два тематичні шляхи:
    тематичний шлях в регіоні «12 Апостолів»,
    і шлях в регіоні колишньої сірчаної
    шахти Келімань. Також можна рушити
    марафонським маршрутом Via Maria Terezia,
    третина з якого простягається по
    заповідній території. Ми облаштували
    кемпінги в стратегічних пунктах, біля
    водних джерел, а також три туристичних
    притулки. В основному туристична
    інфраструктура добре розвинена і
    відповідно позначена. Тому ми просуваємо
    чисту та екологічно чисту діяльність».

    Але
    які найважливіші туристичні пам’ятки
    національного
    парку Келімань?
    Лівіу Гуцану:
    «Найвідвідуванішим об’єктом, але й
    найкрасивішим
    є символ
    національного парку
    – Природний
    заповідник 12
    Апостолі.
    Тут ви знайдете групу скель різної
    форми, які упродовж
    часу
    отримали різні назви, що збуджують уяву
    відвідувачів:
    Маршал, Нефертіті, Лев. Серед
    цих скель найбільше
    виділяється і користується популярністю скеля
    під назвою Дід.
    Це величезна
    скеля,
    висотою 30, 40 метрів, яка з трьох різних
    боків
    виглядає на літнього чоловіка.
    Найчастіше її
    порівнюють зі Сфінксом, популярним
    в Румунії витвором природи в горах
    Бучедж.
    Це природний
    туристичний об’єкт,
    але ми також маємо антропну туристичну
    пам’ятку
    – сірчаний
    кар’єр. Його було відкрито в 1976 році.
    Цей
    сірчаний кар’єр є цікавим туристичним
    об’єктом, де відвідувачі можуть побачити
    розрізану вулканічну гору, вулканічний
    конус,
    тобто як
    виглядає вулкан всередині. Це майже
    унікальне явище
    в
    Європі».

    Будь-який
    похід слід починати з інформаційного
    центру,
    дізналися
    ми від
    Лівіу Гуцану, відповідального за
    туристичну діяльність у Національному
    парку Келімань:
    «У розпорядженні туристів є Центр
    відвідування Національного парку
    Келімань та ще три інформаційні пункти,
    де ви завжди знайдете наших рейнджерів.
    Центр для відвідувачів є однією з
    головних пам’яток екотуристичного
    напряму Краю Дорнелор. Сертифікат
    «екотуристичне призначення» було
    отримано чотири роки тому від Міністерства
    туризму. Цей центр створено як для
    підвищення привабливості туристичного
    призначення, так і для збільшення
    місткості парку та забезпечення зручного
    спілкування з відвідувачами. Їх інформують
    про маршрути, туристичні пам’ятки та
    обмеження, накладені в національному
    парку. Неподалік нас знаходиться
    тематичний маршрут Тіновул-Шару Дорней.
    Тіновул є природоохоронюваною територією,
    торфяником, на якому росте сосняк. Дуже
    цікаво побачити дерева, яким 70-80 років,
    але вони мають лише кілька метрів
    заввишки.»

    На
    найближче майбутнє Управління
    національного парку Келімань запланувало
    кілька проєктів.
    Лівіу Гуцану:
    «Ми хочемо створити дослідницький центр
    у колишній сірчаній шахті. Ми також
    хочемо, щоб цей центр функціонував як
    гірська рятувальна база. На найближче
    майбутнє ми вирішили створити більше
    гірських притулків. На території парку
    наразі у нас є лише один гірський
    велосипедний маршрут і хочемо створити
    інші
    два.
    Ми з нетерпінням чекаємо на вас усіх.
    Тим, хто хоче нас відвідати, слід знати,
    що гори Келімань
    не дуже круті, і
    тому маршрути
    відносно прості
    для сімей
    з дітьми. Ландшафти красиві,
    у нас сотні гектарів пралісів. Ми можемо
    похвалитися тим, що по
    парку можна гуляти три-чотири дні, не
    зустрічаючи інших людей. Отже, для всіх,
    хто хоче набути
    досвіду серед дикої природи,
    Національний парк Келімань
    є одним із найкращих варіантів».

  • Захист зникаючих видів фауни і флори у дельті Дунаю

    Захист зникаючих видів фауни і флори у дельті Дунаю




    Забруднення
    та надмірний вилов риби є головними загрозами для біотопів у дельті Дунаю.
    Щорічно в цьому унікальному природному куточку проводяться кампанії зі збору
    пластикових відходів, які несе сюди Дунай, таким чином забруднюючи Біосферний
    заповідник «Дельта Дунаю». З іншого боку, виснаження рибного ресурсу впливає на
    харчовий ланцюг, створюючи загрозу для птахів та водних тварин, які залежать
    від цього продовольчого ресурсу.




    Недавнє
    дослідження румунських науковців показує, що в дельті Дунаю налічується близько
    9500 видів, але щонайменше третина з них знаходяться під загрозою зникнення.
    Принаймні це випливає з документу «Інвентаризація видів у біосферному
    заповіднику дельти Дунаю». Щоб запобігти зникненню деяких видів управління Біосферного
    заповідника «Дельта Дунаю» впроваджує проєкт, що фінансується коштами з європейських фондів на суму понад 16 млн. леїв
    (понад 3,2 млн. євро), під назвою «Заходи щодо охорони та збереження біотопів та
    видів, що перебувають під загрозою зникнення на території Біосферного заповідника «Дельта Дунаю», у
    міжнародному контексті».




    Координаторка проєкту
    Віоріка Биске представила кілька видів, на яких зосереджена ця програма: «Я
    можу назвати орлана-білохвоста, балабана, орхідею болотну. Місця проживання
    деяких видів буде змінено. Буде проведено навіть генетичний аналіз. Йдеться про
    11 зникаючих видів та 5 видів біотопів. Будуть споруджені штучні гнізда для
    орла, для балабана, відбудеться релокація видів, що знаходяться під загрозою
    зникнення, в райони, де ці види зможуть нормально розвиватися. Буде проведена
    оцінка генетичного різноманіття дикої природи, що перебуває під загрозою
    зникнення, реабілітація середовищ існування, переселення ключових видів,
    спеціальні заходи управління для збереження деяких з них, і, як вимагається у
    кожному проєкті, відбуватимуться заходи з підвищення обізнаності. Цільові групи
    починаються з місцевого населення, бізнес-середовища, очевидно туристів і громадських
    організацій, безумовно, державних установ. З нашої точки зору, туристи повинні
    бути набагато більш поінформованими, ніж зараз, особливо щодо поваги, яку ми
    повинні проявляти до біорізноманіття дельти Дунаю.»






    Дельта Дунаю -
    одне з найпривабливіших місць для відпочинку в Румунії. У липні-листопаді минулого
    року, в умовах пандемії, цей унікальний куточок природи відвідало близько 120 тисяч туристів,
    переважна більшість з Румунії. Але туристи можуть стати загрозою для деяких видів
    флори і фауни у дельті Дунаю, якщо вони не йдуть чітко встановленими управлінням
    Біосферного заповідника «Дельта Дунаю» маршрутами. Особливого розголосу набув нещодавній
    випадок, коли туристичний човен зайшов у колонію пеліканів, в результаті чого
    знову постало питання про необхідність розробки кодексу поведінки відвідувачів
    дельти Дунаю. У дельті Дунаю є близько 500 човнів місцевих жителів, а також ще
    200 човнів, які використовуються для пересування туристів, що на думку
    фахівців, забагато для території, яка відкрита для широкого загалу.

  • Долина річки Гургіу

    Долина річки Гургіу






    Ви втомилися від
    натовпу? Шукаєте тихе місце для проведення відпустки і хочете, в той же час,
    ознайомитися з культурою, звичаями і традиціями румунського народу? Долина
    річки Гургіу є ідеальним місцем для цього! Потенціал регіону було виявлено і
    використовано людьми ще сотні років тому, з часів даків. Про це свідчать давні
    залишки неоліту, виявлені в регіоні. У наші дні, вздовж долини є численні населені пункти, з яких найважливішими є села
    Соловестру, Гургіу, Годак та Ібенешти. Останні два стали відомими серед мешканців
    Трансільванії особливо після акцій протесту проти націоналізації майна мешканців
    цих населених пунктів під час комуністичного періоду.





    У 45 км від
    міста Регін, у селі Лепушна, що розташоване в самому серці гір Гургіу,
    знаходиться замок полювання королівської родини Румунії. Його було побудовано у
    роки правління короля Фердинанда, в 1925-1926 рр. Замок належав королям Румунії (Фердинанду, Каролю II і Міхаю І) до моменту націоналізації в
    1949 році, коли був конфіскований комуністичним режимом. За часів правління
    Ніколае Чаушеску, замок діяв у режимі Будинку президента,
    використовуючись як мисливський будинок. Теперішні власники зберегли
    благородність королівського замку, перетворивши його на місце, до якого
    неодмінно повинен завітати будь-який турист. Більше того, замок був включений
    до списку головних туристичних пунктів регіону, пропонуючи розміщення в
    номерах, в яких колись мешкала трансільванське дворянство, традиційні страви і зал
    для боулінгу.





    Спускаючись вниз по річці Гургіу, в однойменному селі, можна відвідати фортецю
    Гургіу, побудовану в Середньовіччі на руїнах римського табору. Протягом
    багатьох років, фортецею володіли декілька феодальних господарів, вона будучи й
    резиденцією трансільванських князів. Оскільки іі було зруйновано під час
    імперії Габсбургів, сьогодні можна відвідати тільки її руїни. Розташована на
    пагорбі на висоті 500 метрів, фортеця дає відвідувачам можливість милуватися красою
    долини річки Гургіу.






    На північ
    від фортеці, в центрі населеного пункту Гургіу, розташований феодальний замок Борнеміса. Нинішня форма
    будівлі датується 1733 роком, при будівництві будучи використані будівельні
    матеріали, що походили з ​​руїн фортеці, що на пагорбі. Замок був побудований в
    стилі бароко з певними елементами ренесансу. Замок оточений красивим дендрарієм.
    Протягом років замок був власністю декількох дворянських сімей, серед яких і
    сім’я Борнеміса, і мав різні призначення. У наші дні тут діє музей полювання.




    Фауна є багатою у лісах гір Гургіу: дикі кабани,
    олені, ведмеді і навіть рисі. Долина річки Гургіу була улюбленим місцем для
    полювання королівської родини Румунії, а пізніше для диктатора Ніколає
    Чаушеску, останній запрошуючи на партії полювання та дипломатичні розмови,
    різних глав держав, у тому числі радянського лідера Микиту Хрущова, колишнього
    президента Югославії Йосипа Броз Тіто і болгарського лідера Теодора Живкова. Ці
    намиста в серцевині гір Гургіу користувалися колись і користуються
    надалі популярністю пристрасних мисливців.





    У 100 метрах від королівського замку полювання, в невеличкій поляні, в оточенні
    високих ялин, знаходиться монастир Лепушна, заснований в 1997 році, для того,
    щоб допомогти збереженню дерев’яної церкви, історичної пам’ятки XVIII століття. Церква Св. Миколая була придбана королем
    Каролем II і служила місцем молитви і
    богослужіння для Королівського
    Дому. Маючи понад 230 років, дерев’яна церква є особливою через архітектуру,
    фрески та ікони. Туристу, який приїжджає в село Лепушна, варто переступити
    поріг цього пам’ятника, єдиного в Муреському повіті. А якщо вам вдасться зупинитися
    в цьому регіоні, включіть до вашого туристичного маршруту й інші давні церкви
    регіону, наприклад, реформатську церкву Гургіу, побудовану в 1756 році, та римо-католицьку
    церкви Святого Імре в тій же місцевості.





    Курорт соляних озер Жабеніца є ідеальним місцем для лікування і відпочинку для
    людей, які страждають на ревматичні захворювання, а також для тих, хто шукає
    відпочинку. Заснований у 1800 році, приблизно одночасно з іншим відомим
    румунським курортом Совата, Жабеніца цінувався і цінується за високоякісну воду
    та грязь. Лікувальні
    властивості цих вод були виявлені ще з часів Австро-угорської імперії, коли тут
    було влаштовано високо-стандартний бальнеологічний курорт, призначений лише для
    дворянства. В даний момент, мікро-курорт надає якісні послуги, солоне озеро
    простягається близько на 1000 квадратних метрів, оточене чотирма гектарами
    землі, терасою і рестораном.

  • Новий вид гуся у фауні Румунії

    Новий вид гуся у фауні Румунії




    Орнітологи
    виявили новий вид дикої птиці в живій природі Румунії. Йдеться про білу гуску
    (Anser caerulescens), птаха, характерного для Північної Америки, виявленого біологами
    Румунського орнітологічного товариства Доріном Дамоком та Дані Дреганом в ході проведення моніторингу диких гусей на Великому острові Бреїла
    (східна Румунія), в рамках проєту «Збереження казарки червоноволої по всьому
    маршруту міграції», що фінансується за програмою LIFE Європейської комісії.
    Проєкт зосереджений на червоноволій казарці, що гніздиться в Сибіру, ​​але
    зимує в Румунії, Болгарії та Україні. У рамках цього проєкту фахівці намагаються
    визначити, де харчуються та ночують ці птахи,
    а за допомогою мисливців намагаються припинити браконьєрство. Новий птах, який є
    білим, було легко помітити в зграї гусей темного кольору. Фахівці мають
    з’ясувати, звідки цей екземпляр, оскільки Румунію не перетинає жоден маршрут міграції птахів з Америки.




    Розповідає
    Овідіу Буфніле, відповідальний за зв’язки з громадськістю Румунського
    орнітологічного товариства. «Біла гуска
    – це не птаха, яка не зустрічається Румунії. Вона гніздиться в Північній
    Америці, в Канаді, в тундрі і мігрує на зиму лише на південь Північної Америки.
    Це означає, що її можна побачити у Мексиці та Флориді. Однак деякі екземпляри через
    сильний вітер або шторм в океані іноді відносить у Західну Європу. Кілька
    екземплярів було помічено у Великобританії, в Нідерландах, Данії, але ніколи в
    середині Європи, зокрема у Румунії. Ми не можемо точно сказати, як ця гуска опинилася у
    нас. Це може бути птаха, яка потрапила сюди випадково, але це може бути й птаха,
    що втекла із колекції. І саме в цьому хотіли переконатися мої колеги, що це не
    птаха, що втекла з колекції, у цієї птиці не було орнітологічних кілець, які б засвідчували
    її походження. Ця птиця не мала кільця і ​​не мала ознак зносу крила, як це відбувається
    у птахів, тривалий час утримуваних у неволі. У Румунії є лише один вид дикої
    гуски – сіра гуска,яка тут гніздиться, решта видів лише зимують у нас. Вони прилітають
    з Сибіру, ​​зі Скандинавського півострова, а щодо екземпляра, який
    прийшов до нас, орнітологи навіть не знають, як його охарактеризувати. Ми не
    можемо знати, звідки ця гуска походить.»




    Це не
    єдина знахідка біологів Румунського орнітологічного товариства. В останні роки,
    один за одним, уперше були виявлені екземпляри мухоловки кавказької, кропив’янки
    пустельної, щеврика азійського, а також нові види ракоподібних, комах чи
    рослин.

  • Національний парк Гори Родней

    Національний парк Гори Родней


    Національний парк «Гори Родней» – найбільша охоронювана територія на
    півночі Східних Карпат. Це другий за величиною національний парк Румунії, після
    парку Домоглед – Валя Черней, площею 54.000 га. Національний парк «Гори Родней»
    був створений у 1932 році на території площею 183 га, а в 2007 році парк був
    оголошений частиною мережі природоохоронних територій Природа 2000.
    Тут ми знаходимо кілька природоохоронних районів з важливим науковим,
    геологічним, ландшафтним, флористичним, фауністичним та спелеологічним
    значеннями, багато типів cсередовищ
    проживання: чагарники, бореальні та альпійські луки, гірські луки,
    болота, торф’яні болота, а також ефектний і добре збережений льодовиковий
    рельєф.

    Ліси, луки та скелі цього природного парку є середовищами проживання багатої
    та різноманітної флори та фауни, із численними рідкісними та ендемічними прикарпатськими
    видами, як розповідає нам Лучія Міхаєла Полл, директор Управління Національного
    парку «Гори Родней»: «У нас росте унікальний у світі «ліхніс гір Родней»
    (Lychnis nivalis) з маленькою рожевою квіткою, а також понад 2.000 видів вищих
    рослин, види льодовикових реліквій, захищених видів, таких як тирлич, дягель
    лікарський (Angelicaarchangelica),
    гірська півонія або рододендрон карпатський (Rhododendronkotschyi), тис ягідний (Taxus baccata) та сосна кедрова європейська
    (Pinus cembra). Гори Родней є місцем проживання понад 600 видів метеликів, 12
    видів люмбрицидів, а також багатьох видів птахів, серед яких тетерук (Tetrao
    tetrix), глушець (Tetrao urogallus) та беркут (Aquila chrysaetos) тощо. У
    гірських водах водяться лосось дунайський, форель або харіус європейський. Якщо
    говорити про ссавців, то у нас є багато козиць звичайних, їх кількість значно
    зросла в останні роки. Водяться у нашому парку і сім’ї бабаків, карпатських
    оленів, ведмедів, вовків, рисів, диких кішок. Хоча на території Національного
    парку «Гори Родней» є приблизно 10 мисливських фондів, у нас є численні
    популяції ведмедів (понад 100 особин ведмедів), але вони не нападають на людей
    або на отари овець, яких у нас понад 110.»


    Козиця звичайна (Rupicaprarupicapra) є
    емблематичним видом для високих районів Карпат, з 1933 року будучи оголошена
    «пам’яткою природи». Це тварина, що охороняються Законом про захист природи, і
    є одним з найцінніших видів фауни Румунії. Козиці звичайні, беркути, карпатські
    олені та орли оживлюють дикий пейзаж на альпійських хребтах гір Родней. Хоча
    вона не становить жодної прямої чи опосередкованої небезпеки для людини і не
    заподіює ніякої шкоди, козиця звичайна нещодавно була включена до списку
    мисливських тварин. Екологи обурені цим рішенням і вимагають їх захисту. Міхайла
    Полл: «До 1918 року в горах Родней було від 120 до 160 особин козиці звичайної.
    Під час Другої світової війни вони були винищені, потім у 1964 році її знову
    заселили в парку. У 1967 році було випущено в парк 10 примірників козенят,
    привезених з гір Бучедж та Ретезат. У 1990 році ми нарахували близько 320 особин,
    а в 2004 році, з моменту створення Управнілля національного парку «Гори Родней»,
    навесні було нараховано 36 особин, а восени – 61. Потім ми почали знов заселяти
    їх. У 2004 році було привезено 8 особин із гір Бучедж та Ретезат. Навесні 2019
    року ми нарахували понад 120 козиць звичайних, осіннє оцінювання пройде через тиждень.
    Тут, на території Національному парку, полювання на них заборонено, бо козиця
    звичайна вважається пам’яткою природи і ми намагаємось її захистити. Утім у нас
    є проблеми з браконьєрством. Так само відомо, що ця тварина помирає від серця,
    якщо злякається. Мало хто це знає.»


    На території Національного парку Гори Родней є багато природних заповідників. На північному схилі розташований
    один з найвидовищніших водоспадів Румунії – «Каскада КаїлорВодоспад коней», на
    висоті 1.300 метрів. Також в районі Борша знаходиться озеро Ієзер, якого також
    називають бездонним озером. Розташований він на висоті 1.825 м., у
    підніжжі гірського піку П’єтросул. Це льодовикове озеро, оточене дикими і незалісеними
    гірськими вершинами, є частиною наукового заповідника П’єтросул
    Маре. Одне з найбільших льодовикових озер Румунії – озеро Лала-Маре, на
    висоті 1.815 м, заселене фореллю і оточене гірськими півоніями, рослиною,
    захищеною законом. На довколишніх заболочених місцях зустрічаємо такі льодовикові
    реліквії, як едельвейс і тирлич жовтий. У будь-який сезон, гори Родней
    пропонують чудові краєвиди, каже Міхаєла Полл: «Поляна нарцисів
    розташована на висоті 1.600 метрів на рівнем моря. З 2007 року вона перебуває під нашим уважним моніторингом, і від кількох
    сотень метрів ми сягнули минулого року майже 6 гектарів. Багато туристів приїжджають
    у травні місяці, щоб милуватися ними. У науковому заповіднику П’єтросул Маре у
    нас є кілька унікальних у світі льодовикових озер. П’єтросу – найвищий пік
    Східних Карпат (2.303 м), тут водяться всілякі види фауни та флори, багато колоній
    бабаків, дуже багата рослинність … Ми також знаходимо тут карстові джерела,
    долини, вапнякові скелі, луки, пасовища, хвойні, листяні та мішані ліси. Краєвиди,
    що відкриваються перед очима в цьому масиві, принаймні зараз, восени, затомлюють
    подих. Кожен сезон має свою красу».



    Приблизно
    2.300 гектарів Національного парку «Гори Родней» були оголошені суворо-охоронюваною
    територією, через ландшафти наукового значення, до яких належать дикі
    території, де втручання людини було вкрай низьким. Понад 800 га столітніх лісів
    мають бути внесені до Національного каталогу пралісів, квазіпралісів та
    природних лісів.

  • Кампанія із залучення відомих брендів до захисту біорізноманіття

    Кампанія із залучення відомих брендів до захисту біорізноманіття

    Цього
    літа екологічна організація Всесвітній фонд дикої природи (WWF) – Румунія
    розпочала кампанію «Кольори на межі вимирання», яка має на меті привернути
    увагу до деградації природного середовища та закликає людей вжити заходів для
    припинення занепад біорізноманіття. Відомим брендам рекомендується перейняти
    кольори природи, щоб посилити месіджи до споживачів, а митців та дизайнерів
    закликають робити твори-оповідання про кольори природи.




    Види та
    екосистеми планети зникають з тривожною швидкістю – 60% популяцій видів
    хребетних зникли за останні 40 років. А разом з ними зникають їхні кольори.Екологи попереджають, що ведмеді потерпають від обмеження їхнього середовища
    проживання та від браконьєрства. А в результаті цього зникає й їхній колір.
    Пегас – відомий румунський бренд, виробник велосипедів і аксесуарів для
    велобайкерів, приєднався до цієї кампанії і присвятив їй дві моделі велосипедів,
    а також вирішив передати 15% від їхнього продажу на благодійні проекти WWF. Ці
    кошти будуть спрямовані на утримання єдиного в Європі центру для ведмедиків-сиріт.
    Водночас організація продовжить діяльність, спрямовану на запобігання конфліктів
    між людьми й тваринами та розробку інноваційної системи перепису та моніторингу
    ведмедів.




    Зникають
    і кольори дельти Дунаю. Близько 80% водно-болотних угідь Дунаю знищено. У рамках
    цієї кампанії екологи хочуть зупинити деградацію прісноводних середовищ
    проживання, відновити зруйновані екосистеми, запобігти опустеленню та
    підтримати традиційні рибальські громади.




    У водах Дунаю
    проживають останні популяції диких осетрових в Європі, а п’ять із шести
    корінних видів Дунаю входять до списку видів, що перебувають під загрозою
    зникнення через незаконний вилов та втрату біотопів розмноження. Бренд Зегану приєднався
    до кампанії «Кольори на межі вимирання» та випустив на ринок пиво «Стурйонул
    (осетер)» у кольорах цього виду. 2% продажів пива буде спрямовано на захист
    дунайських осетрів.

    Розповідає Лауренціу Бенеску, співзасновник компанії Зегану, першого
    виробника «живого» пива у Румунії: «Ми готові підкласти плече допомоги для
    захисту природи та охоронюваних видів, тим більше, що назва нашого пива – Зеганул
    – походить від бородатого орла, який є зниклим видом. Останній екземпляр був
    вбитий мисливцями 80 років тому. Ми дали нашому пиву назву цього виду орла і не
    хочемо, щоб осетер мав таку ж долю, тим більше, після того як дізналися, що п’ять
    із шести видів осетрових перебувають під загрозою зникнення. Таким чином в
    результаті дискусій з представниками Всесвітнього фонду дикої природи – Румунія
    ми вирішили випустити це пиво в обмеженому накладі, яке підтримує колір осетрів, відповідно синій колір. В
    результаті продажів цього пива ми сподіваємось допомогти захистити цей вид.»




    І
    кольори лісів зникають. Фахівці Всесвітнього фонду дикої природи-Румунія
    намагаються захистити понад 300 тис га потенційних пралісів, контролювати
    національну систему відстеження деревини та припинити незаконну вирубку лісу.

  • Національний парк Гори Мечінулуй

    Національний парк Гори Мечінулуй

    Любителі природи, які прибувають в Добруджу (східну Румунію), мають можливість відвідати Національний парк Гори Мечінулуй у повіті Тулча – захищений район особливої краси. Парк був оголошений біосферним заповідником у 1998 році, будучи єдиним районом в Європейському Союзі, де степові екосистеми розвиваються поряд з підсередземноморськими та балканськими лісами. Національний парк Гори Мечінулуй є невід’ємною частиною мережі «Природа 2000» і єдиним національним парком Європи, створеним для захисту та сприяння збереженню біорізноманіття в степових біорегіонах.

    Гори Мечінулуй – це найдавніші гори Румунії, де знаходимо майже 70% відомих видів порід, рослини, що ростуть на сухій землі, птахи, представницькі для інших придунайських країн та багато рідкісних видів. Ця територія також є важливою ланкою на міграційних шляхах птахів, лінією річок Прут і Сірет. Це єдине місце в Європі, де водиться найбільша кількість видів хижих птахів, а саме 29. До речі, у результаті орнітологічного багатства, Гори Мечінулуй були включені до Переліку важливих районів для птахів у Європі.

    Віорел Рошка є директором Національного парку Гори Мечінулуй і розповість про цю природну лабораторію: Тут водяться 181 вид птахів, тому що тут місцева геоморфологія, чергування долин із гострими піками, висхідні повітряні потоки є раєм для птахів, які використовують ці потоки в пошуках їжі. Ви можете милуватися безліччю рідкісних видів, що знаходяться під загрозою зникнення, яких можна побачити в інших частинах Європи тільки в підручниках. У нас є багато видів орлів, підорлик великий (Aquila clanga), малий підорлик (Aquila pomarina), змієїд (Circaetus gallicus), яструб коротконогий (Accipiter brevipes), балабан (Falco cherrug) – який знаходиться під загрозою зникнення. Цей птах гніздиться у горах Мечінулуй в чотирьох місцях, отже, тут існують особливі умови для гніздування цього птаху. Поряд з орлами, у нас є багато видів дрібних птахів, крім хижих, такі як кам’янка попеляста (Oenanthe isabelina), яку японці прибувають фотографувати і дивуються настільки багато їх у нас. Королевою цього степового краю є добруджанська черепаха (Testudo graeca), більше 4000 екземплярів. Теж до категорії рептилій належить і полоз сарматський (Elaphe sauromates), довжина якого доходить до 3-х метрів, це неотруйна змія, яка водиться серед скель гір. У Національному парку Гори Мечінулуй водиться, також, гологолов європейський (Ablepharus kitaibelii) рідкісний вид, ящірка зелена (Lacerta viridis) – це одна з найкрасивіших істот в нашій країні з відмінним колоритом.

    З-поміж наявних в цій зоні екосистем нагадуємо: ліси, чагарники і луки, річки, болота, скелі і осипи, археологічні розкопки. Гори Мечінулуй є єдиним місцем в Добруджі, де водиться карпатський олень, населення якого збільшилося в останні роки до 160. Сарна європейська та кабани є іншими видами ссавців, які населяють територію, а в останні роки з’явилися і розмножилися шакали (Canis aureus), головний хижак ссавців у парку. Що стосується рослин, на піку під назвою Кульмя Прікопанулуй – зустрічаємо 27 відомих видів тільки в Добруджі, інші 72 будучи захищеними як рідкісні або вразливі види. Деякі рослини ростуть прямо з каміння, на думку фахівців, це пов’язано з магматичними породами, багатими на поживні речовини.

    Віорел Рошка розповість нам про інші пам’ятники природи в Національному парку Гори Мечінулуй: Є понад 1.900 видів рослин, отже більше половини флори Румунії. Навесні у нас були весняні підсніжники Два види підсніжників зустрічаються тільки тут: підсніжник складчастий (Galanthus picatus) є підсніжником із згиненими пелюстками і підсніжник південний – грецький підсніжник. Росте тут і шафран сітчастий (Crocus reticulatus), рідкісні іриси, такі як ірис райхенбаха (Iris reichenbachii) або ірис карликовий (Iris pumila), авринія скельна (Alyssum saxatile) або добруджанський дзвіночок (Campanula romanica), інший ендемічний вид, що є й логотипом нашого парку. Він росте на кам’янистому ґрунті, має особливу систему адаптації до екстремальних умов природи, тому що Гори Мечінулуй є найбільш посушливими горами в нашій країні. У нас все ще росте різнобарвний тюльпан (Fritillaria Meleagris), що особливо поширений на полянах. У нас ростуть два види півонії: добруджанська півонія і півонія вузьколиста, а також смілка звичайна (Silene Vulgaris) та інші цікаві рослини. Серед дерев найважливішим є бук ягідний (Fagus taurica) – різновид бука, що росте на висоті 155 метрів, на відміну від інших видів бука, що ростуть на висоті понад 700 метрів. На території нашого парку маємо компактну територію цього бука, що досягає двох метрів в діаметрі і 40 метрів висоти.

    Протягом кількох років на території села Греч знаходиться Інформаційний центр Національного парку Гори Мечінулуй, де відбуваються постійні виставки про біологічне різноманіття парку, а також тимчасові виставки, що сприяють традиціям меншин цієї частини країни.

  • Національний парк Чахлеу

    Національний парк Чахлеу




    Національний
    парк Чахлеу є природоохоронною територією національного значення,
    що розташована на північному сході Румунії і займає площу більше 7000 гектарів.
    Він славиться надзвичайним біорозмаїттям, а в лісах гірського масиву Чахлеу
    приховуються практично всі види тварин, які живуть в Карпатах. Природні явища з
    плином часу надали скелям гірського масиву Чахлеу різні химерні форми, навколо
    яких виникло багато легенд і, які стали справжніми туристичними пам’ятками: Тоака,
    Панагія, Капелюх доробанца, Скеля Докії, Детунателе, Стоги Мирона або Камінь з
    водою. Згідно з найбільш розповсюдженою легендою назва цієї гори походить від виду
    птахів родини яструбових – чахлеу (орел-бородач), що колись панував над
    тутешніми висотами.






    Докладніше
    про це розповідає доктор історичних наук Данієль Діякону, який зібрав антологію
    з понад 50 легенд і розповідей про гору Чахлеу. «Чахлеу не найвища гора
    Румунії, навіть не найвища вершина східних Карпат, але відрізняється тим, що вона
    оточена глибокими проваллями, що надають їй ауру величі. Вона також унікальна через
    крутість схилів і завдяки створеним упродовж часу конгломератам різної форми: у
    вигляді колон, зубів і кострубатих скель, які є дуже вражаючими і тому змусили
    людей задуматися над їх походженням. Люди спробували пояснити для себе цікаву
    форму скель і, найчастіше, вдалися до порівнянь із фантастичними істотами. Так
    народилися легенди цієї гори. Нам вдалося зібрати аж 52 легенди і перекази. Немає
    гори, про яку склалося б більше легенд. Її також називають румунськими
    метеорами, з огляду не те, що на цій горі та навколо неї діють дуже багато монастирів. Крім того, історики та антропологи
    вважають, що Чахлеу була священною горою дакійців, а потім з появою чернецтва
    на північ від Дунаю, афонські ченці обрали цю гору і упродовж багатьох століть
    освятили її своїми молитвами і аскетизмом. Крім цього Чахлеу має Панагію, так
    само як Афонська гора. Починаючи з ХІХ-го століття, коли тодішні молоді
    інтелектуали почали збирати фольклор, у цих місцях побували видатні румунські поети і фольклористи Васіле
    Александрі та Алеку Руссо, які зібрали перші легенди. А Георге Асакі дізнався
    від одного тутешнього пастуха легенду про Докію і Траяна, яка стала
    основоположним, етногенетичним міфом румунів.»




    Любителі
    гірських походів знайдуть тут глибокі ліси, альпійські луки і ялівцеві
    рідколісся, водоспади, ізольовані скелі, історичні місця та пам’ятки природи. Для них було створено 7 спеціальних маршрутів завдовжки
    приблизно 5-6 км, які починаються у підніжжя і ведуть навіть до вершини Тоака,
    на висоті понад 1900 метрів над рівнем моря. Данієль Діякону надав більш
    докладну інформацію: «Чахлеу має багато гірських стежок. Вони беруть свій
    початок у Біказі, Дуреу чи інших селах, що оточують гору. Найбільш важливими входами
    у парк є Дуреу та Ізворул Мунтелуй, неподалік Біказу, де також є Інформаційні
    центри, в яких туристи можуть отримати всю необхідну інформацію і буклети. У минулому
    році в горах було встановлено декілька плакатів,
    на яких окрім інформації про біорозмаїття представлені також легенди про гору
    румунською та англійською мовами, в безпосередній близькості від тутешніх скель,
    таких як: Докія, Камінь з водою, Сльозистий камінь, Скеля Буду і Анни тощо.»



    Ліси Національного парку Чахлеу складаються з бука,
    граба і хвойних порід, а флора парку надзвичайно багата. Тут знаходимо гірські
    екосистеми з надзвичайно різноманітною флорою і фауною, – стверджує Данієль
    Діякону: «Флора парку Чахлеу налічує понад 1000 видів, що належать до 400 родин
    і представляють дві третини всієї флори Румунії. Це справжня природна
    лабораторія. Тож не дивно, що сюди на практику приходять студенти з багатьох вищих
    навчальних закладів. У нас є заповідник модрини, що має всі ознаки голчастих, але
    на зиму скидає хвою. Заповідник називається «Полиця з ліліями» і входить до
    території суворого режиму. Крім того, луки повні дзвоників карпатських, фіалок,
    нечуйвітру, баранця звичайного. Маємо рослини, що входять до категорії
    «пам’ятки природи»: едельвейс, нігритела червона й печіночниця трансільванська,
    які вважаються різновидами гірських орхідей. Крім того, гірська лілія або
    гвоздика є специфічними рослинами гори Чахлеу, деякі з них є ендемічними. У
    1970 році до Чахлеу з масиву Ретезат були завезені 16 козиць гірських. Вони
    були поміщені у величезний манеж, але після сильного вітру манеж розвалився і
    козиці вийшли на свободу та розійшлися до гори Джурджеулуй. У даний час тут є
    більше 100 козиць, яких можна побачити групами до 20 голів. Із тварин, які
    водяться тут слід згадати ведмедя, який сторониться людей, рись та глухаря. З
    дрібних видів амфібій і рептилій тут можна зустріти тритона гребінчастого, тритона
    гірського, кумку жовточереву, а також багато видів птахів, таких як зимняк, стінолаз
    чи сова.»





    Національний парк Чахлеу у 2017 році був оголошений природоохоронною
    територією європейського значення через 13 особливих біотопів і декілька видів ссавців,
    рептилій, амфібій та низку видів рослин. В останні роки тут
    були впровадженні різні проекти з метою захисту цього чуда природи.

  • Землі високої природної цінності

    Землі високої природної цінності




    У Румунії досі збереглися найбільші в Європі сільськогосподарські
    землі та землі високої природної цінності. Вони розташовані в сільській
    місцевості у Трансільванії, Марамуреші, Прикарпатті та південному заході країни,
    де традиційні методи ведення сільського господарства, раціональний випас худоби
    і незастосування мінеральних добрив сприяли збереженню багатьох надзвичайних видів спонтанної флори і
    фауни. Вони становлять 30% сільськогосподарських земель країни, відповідно
    5 мільйонів гектарів, а обробляють їх переважно невеликі ферми, як правило сімейного
    типу. Значна частина території Трансільвані в районі знаменитих саксонських сіл
    вкрита сухими луками, що є результатом кількасотрічного неінтенсивного сільського
    господарства, багатими пасовищами, що є ідеальним місцем для існування багатьох
    видів рослин і тварин, котрі давно зникли в інших частинах Європи.




    Говорить Бен Мехедін, представник Фонду АдептТрансільванія. «Це землі, де сільське господарство характеризується невеликими масштабами з
    мінімальним впливом на навколишнє середовище, завдяки чому до наших днів збереглося
    надзвичайне природне багатство, різноманітність рослин, тварин, комах і
    метеликів. І це тому, що способи обробки землі та вирощування тварин дозволив
    як одержання продовольства, необхідного людині для харчування, так і гармонійне
    співіснування людини з дикою природою. За фінансової підтримки Програми
    швейцарсько-румунського співробітництва ми здійснили пілотний проект у шістьох
    регіонах, що розташовані по той бік Карпат, у Трансільванії. Ці райони знаходяться
    в горах Харгіти, Сігішоара-Тирнава Маре, Тирнава Mica-М’єркурія Ніражулуй, у
    горах Заранд, а також в долині річки Баркеу. У проекті ми поставили перед собою
    декілька цілей, але передусім, показати справжню природну цінність цих земель,
    а також розповісти іншим про тутешніх жителів та їхню продукцію.»




    Таким чином в рамках, проекту, що впроваджувався Фондом
    АдептТрансільванія з 2013 по 2016 роки, особливий наголос був поставлений на збереженні
    цих лугів і наданні допомоги й маркетингових ідей місцевим фермерам, – розповів
    Бен Мехедін: «У цьому проекті були три основні складові. Перша – стосувалася сільськогосподарських
    політик, тобто можливостей отримання державних коштів для підтримки цих
    областей, тому вони мають особливе значення для суспільства. Ці території, на
    яких сільське господарство має низький вплив на навколишнє середовище, надають суспільні
    блага, які не завжди набувають форму конкретного продукту. Зокрема, мова йде про
    чисте повітря, чисту воду, запилення, агробіорізноманіття, біорізноманіття,
    стійкість до зміни клімату. Іншою складовою нашого проекту було вивчення ринку
    і спроба визначення кращого позиціонування на ринку виробленої тут продукції, яка
    є екологічно чистою, здоровішою і смачнішою. А третя складова стосувалася підготовки
    комунікаторів, які б пояснили іншим важливість збереження цих традицій, як можна
    отримати вигоду від реалізації цих продуктів: джемів, чаю, меду, сирів, м’ясних
    продуктів. Населення цих районів як правило займалося змішаним сільським
    господарством. Найчастіше люди вирощували, як і в будь-якому домашньому
    господарстві 1-2-3 великі рогаті худоби. Важливим аспектом є заготівля сіна для
    великої рогатої худоби. Люди косять траву принаймні один раз в рік а сіно зберігають
    у стайнях з великою рогатою худобою. Завдяки цьому ці луги зберегли надзвичайне
    багатство флори, на відміну від інших регіонів країни де ведеться інтенсивне
    сільське господарство.»






    Незважаючи на їх особливе значення для сільських громад і
    суспільства загалом, більшість цих пасовищ та напів-природних лугів, де зараз ведеться
    екстенсивне сільське господарство, знаходиться під зростаючим тиском через занедбаність
    земель, інтенсифікацію сільськогосподарської діяльності та зміни способів
    обробки земельних ділянок. Тому ініціатори зазначеного проекту спробували знайти
    рішення для підтримки і заохочення традиційних методів ведення сільського
    господарства, не тільки для збереження традиційних сільських громад і
    забезпечення здорового харчування для населення, а й для захисту природи.
    Говорить Бен Мехедін: «Ми хочемо створити здорову, міцну основу визнання
    справжньої цінності цієї продукції, забезпечити достатній попит з тим, щоб ці
    виробники змогли продовжити цей спосіб життя власними силами, без грандів і
    субсидій, як робили це протягом сотень років. У принципі, здорове суспільство спирається
    на середньому класі. Ми прагнемо створити сильний середній клас працівників в
    сільському господарстві. Якщо ці дрібні виробники не одержать необхідну підтримку,
    вони можуть зникнути. Однак саме вони є хранителями цих земель. Вони
    наражаються на небезпеку в умовах сучасної глобальної економіки, де не завжди
    приймаються справедливі рішення. Ці землі забезпечують продовольчу безпеку,
    забезпечують здоров’я ґрунту на майбутнє. З точки зору сільськогосподарського
    виробництва, ці землі виробляють більше, ніж землі, на яких ведеться інтенсивне
    сільське господарство, враховуючи вартість одержаної сільгосппродукції і витрати
    на вирощування.»





    Фонд АдептТрансільванія, спільно з Всесвітнім фондом
    дикої природи в Румунії та Фондом ПроПарк недавно організував загальноєвропейську конференцію,
    щоб пояснити трансільванську модель сільського господарства і знайти шляхи
    вирішення проблем, які загрожують виживанню цих чудових краєвидів і місцевих
    громад.

  • Природний парк ‘Балта Міке а Бреїлей’

    Природний парк ‘Балта Міке а Бреїлей’

    Розташований в заплаві Дунаю, Природний парк: Балта Міке а Берїлей є територією різноманітної флори і фауни. Більше 200 видів птахів гніздяться, кормляться і відпочивають тут під час весняної чи осінньої міграції. До речі, парк знаходиться на найважливішому міграційному коридорі птахів, у нижній частині басейну Нижнього Дунаю, на майже тій самій відстані між місцями гніздування в Північній Європі та зимівлі в Африці. Більше 170 видів птахів охороняються на міжнародному рівні Бернською, Боннською і Рамсарською конвенціями, що становить половину мігруючих птахів, специфічних Румунії.



    Тому що багато з них водно-болотні птахи, а їх життя тісно пов’язане з водним середовищем, в 2001 році Балта Міке а Бреїлей оголошена Рамсарським угіддям, другим за дельтою Дунаю. Більше дізнаємося про тамтешнє біорізноманіття від Раду Moйсея, директора Природного парку Балта Міке а Бреїлей: Звичайно, у нашому парку, птахи є найбільш важливими. Тут маємо 52% авіфауни Румунії. Орлан-білохвіст є найбільшим птахом в Румунії, розмах крил 2,5 метра. Він знаходяться на вершині харчового ланцюга. Тут водиться дикий кіт, рідкісні птахи, такі як синя чайка або карликовий баклан. Цей птах дуже рідкісний в світі, є тільки 14 тисяч, а 48% світової популяції існує в Дельті Дунаю та нашому парку. Багато птахів зупиняються у нас, навесні або восени, коли приходять до нас на зимівлю. Йде мова про лебідя-кликуна, який гніздиться десь у північних озерах у Фінляндії або в мазурських озерах в Польщі. Є також літній лебідь і багато інших видів птахів.



    Проект фінансований з європейських грантів впроваджується в даний час, щоб підвищити інтерес туристів до цієї зони і тих, хто любить природу. Адміністрація парку вклала кілька мільйонів євро тут у туристичну та транспортну інфраструктуру для екологічного відновлення 215 гектарів природного парку Балта Міке а Бреїлей та для дослідження біорізноманіття, існуючого в охоронюваній зоні. Також мається на увазі поліпшення суспільного сприйняття про значення природної спадщини парку Балта Міке а Бреїлей, через надрукування інформаційних матеріалів про екологічну поведінку, брошур і зняття фільму про парк. Фільм Екосистема Кірілоая зелене диво, недалеко Бреїле вже отримав приз на другому Етнографічному кінофестивалі Златна, 2014.



    Раду Мойсей: У першу чергу ми побудуємо ще чотири вежі для спостереження за колоніями птахів. Де знаходяться ці змішані колонії бакланів, чапель і білих чапель на цих озерах буде споруджено кілька спостережних веж, з яких туристи можуть спостерігати за птахами. Маю на увазі туристів, які займаються бердвочерінгом, любительська орнітологія, один із видів рекреаційної активності що включає спостереження та вивчення птахів. Спостереження проводяться візуально або за допомогою бінокля чи іншого оптичного пристрою, та навіть орнітологів, для проведення досліджень. Ще один пункт проекту стосується плавучого центру для відвідувачів. Це буде центр відвідування і спілкування, який матиме конференц-зал, музей, бібліотеку та спальні для волонтерів. Таким чином, ми плаватимемо з цими центрами до всіх 24 сільських громад, які, межують з парком, з якої нагоди повідомлятимемо місцевих жителів, що означає берегти природу, і поважати правила парку. Йдеться також про понтон завдовжки 30 метрів і завширшки 14 метрів. Парк простягається вздовж 62 км Нижнього Дунаю між мостом Джурджені –Ваду Ої верхньої течії та у нижній течії від міста Бреїла. В основному, йде мова про сім рукавів Дунаю, намисто 7 островів на яких є 52 озера. На чотирьох з цих озер будуть розміщені плавучі спостережні вежі.. Крім інфраструктури для відвідування, ми покращили і наземну інфраструктуру. Йдеться ще про шість спостережних веж, які були додані до 6 попередньо побудованих також в рамках проекту, що впроваджувався до оголошення парку в 2000 році, Бухарестським університетом.



    Були побудовані дамби і замінені місцеві тополі і верби євроамерианськими, які швидше росли і були використані для виробництва целюлози. Було встановлено, однак, що коріння цієї американської тополі не підсилюють береги і під час великих повеней ліс забирала вода. Тому вони почали відновлювати дунайські ліси, які колись існували в результаті тривалого процесу екологічного відновлення. Таким чином, сотні гектарів лісу канадської тополі замінено білою і чорною тополями і вербами. В даний час більше 6000 гектарів парку вкрито лісом.



    Проект стартував у 2011 році і вже досяг кілька цілей. Тому що туристи все більше зацікавлені відвідати цей зелений куточок природи, місцева влада хоче включити цю зону до туристичної мережі. Вона хоче побудувати, щоб дачне селище на 60 га, створення туристичних маршрутів, які б поєднували прогулянки з риболовлею та побудування туристичного порту для обслуговування зони.