Tag: Фегераш

  • Фегераський край

    Фегераський край

    Гори Фегераш є унікальними в Європі. Тут можна побачити безперервні лісові масиви зі здоровими та різноманітними популяціями диких тварин. Це територія з цікавою історією, безліччю форм рельєфу та багатством місцевих культур.

    Про це розповідає директорка з питань комунікацій та розвитку громад Карпатського фонду збереження природи Вікторія Донос. «Географічно територія розтягнута у вигляді смуги. Якщо дивитися з осі схід-захід, то вона має 82 кілометри завдовжки, а ширина варіюється від 12 до 19 кілометрів. Територія охоплює частину повітів Брашов та Сібіу. Її рельєфом є гори Фегераш і великий амфітеатр, що відкривається на північ до рівнини Олтулуй і плато Хиртібачулуй. Тут знаходиться фортеця Фегераш, стародавнє поселення, де колись жили саксонці, або де досі існують їх потужні громади і збереглося багато традицій. Це особлива територія, яка заслуговує на те, щоб нею подорожувати і про неї знали.»

    Перша зупинка нашої віртуальної мандрівки ̶ село Миндра. Тут можна відвідати особливе місце ̶ Музей полотен та історій. «Там ви дізнаєтеся історію цього села, історію еміграції членів цієї громади до Сполучених Штатів у міжвоєнний період, а також як люди поверталися та будували будинки на зароблені там гроші. Якщо ви хочете познайомитися з майстрами, я б порекомендувала вам зупинитися у пана Соріна Петрішора в селі Уча. Він дуже любить старі звичаї. Його будинок ̶ це живий музей, де відбувається діяльність, яка колись відбувалася в усіх будинках румунських селян, від ткацтва до випікання хліба в домашніх умовах. У нього також є місцевий гастрономічний центр, тож, якщо сплануєте подорож заздалегідь, зможете скуштувати традиційні страви. Далі ви можете продовжити подорож до Авріга, де в бібліотеці щотижня проводяться справжні вечорниці. Нічого постановочного – жінки з цієї громади збираються тут, працюють, займаються рукоділлям і спілкуються. Вони не мають спеціально підготовлених пісень, як ми звикли бачити у музеях на виставі вечорниць. Усе відбувається дуже природно, і це чудово, що жінки дістали зі скринь свій традиційний одяг і приходять у ньому на ці вечорниці. Тут, в Аврігу, ви також можете познайомитися з Адріаном Давидом – майстром з виготовлення постолів. Це молодий чоловік, якому ще немає 30 років. Він закохався у цю справу, перетворив одну з кімнат свого будинку на музей і, водночас, навчає народного ремесла дітей, які відвідують Школу ремесел і майстерності, що діє в цій громаді.»

    Край Фегерашу  ̶  це лише частина набагато більшої території навколо гір Фегераш. І вся ця місцевість настільки цікава, що її щорічно відзначають фестивалем. Făgăraș Fest ̶ це фестиваль гір і людей, які живуть у цій місцевості, як каже Вікторія Донос, директорка з питань комунікацій та розвитку громад Карпатського фонду збереження природи. «Фестиваль протягом п’яти сезонів проводився в різних громадах навколо Фегераських гір. Він охопив територію від півночі до південної частини цих гір. Цього року ми хочемо зупинитися в одній громаді, яка стане постійним місцем проведення фестивалю, тому що віримо, що цей захід зможе мати ще більший вплив на життя людей, сприяти економічному розвитку та водночас стати традицією для якогось населеного пункту в Краї Фегерашу або іншої громади навколо цих гір. Ми проводимо конкурс, до участі в якому були запрошені 35 громад, розташованих навколо гір Фегераш, у повітах Арджеш, Брашов, Сібіу та Вилча. Цього разу ми оцінюватимемо всі муніципалітети, які подали заявки, оскільки це був конкурс проєктів. На першому етапі ми оберемо три громади, які відвідаємо, адже для нас дуже важливо побачити запропоноване місце, оцінити відкритість місцевих, дізнатися, які туристичні об’єкти є в цьому регіоні, а також зрозуміти, як місцеві жителі можуть долучитися до організації цього фестивалю.»

    На двох останніх фестивалях також були присутні іноземні туристи, які оцінили, перш за все, багатство вражень, які пропонує цей фестиваль: від природи до культурних вражень. «Вони були здивовані, коли побачили, як багато у нас екскурсій. Наприклад, у нас були програми про птахів, комах, кажанів, ліс, дику природу. Разом із центром гірських пошуково-рятувальних оперцій – Сальвамонт ми пройшли спеціальними стежками в лісі та відкрили для себе особливі місця. Потім дехто спробував пожити в кемпінгу, в наметах, які ми пропонували минулого року під час фестивалю. Інші зупинялися у пансіонатах у цьому районі, або навіть від’їжджали набагато далі від території фестивалю. Житло було заселене в радіусі 50 кілометрів. Я пам’ятаю, з яким подивом і задоволенням вони розповідали про пансіонати, які зберегли автентичний дух, атмосферу місця. Наприклад, вони дуже гарно відгукувалися про будинки в Порумбаку, про дуже смачні сніданки, про артефакти, які вони там зустрічали, і про місцевих господарів. Взаємодія з власниками будинків є дуже важливою.»

    Ще одним проєктом Карпатського фонду збереження природи є створення туристичних пакетів, які включають різні враження від перебування в Країні Фегераш та загалом навколо Фегераських гір, про що ми дізналися від Вікторії Донос, директорки з питань комунікацій та розвитку громад. «Наприклад, у нас є пані Віоріка Олівотто з Ушоари, яка шиє традиційні румунські блузки та є живим людським скарбом. Дуже добре, щоб якомога більше людей дізналися про неї. Це корисно для туристів, які можуть взяти участь у майстер-класах, які вона може організувати, а також залишити щось по собі, щоб пані могла продовжувати свою справу та отримувати підтримку. Далі, в селі Ліса є вири для прання, які визнані світовою спадщиною ЮНЕСКО, одна родина продовжує тут цю традицію, що триває вже кілька сотень років. Туристи мають знати про них і включати в свої подорожі Румунією.»

    Край Фегерашу залишається казковою туристичною місцевістю, де автентичні традиції та захоплюючі краєвиди гармонійно поєднуються. Це ідеальне місце для тих, хто шукає тишу природи та сільську атмосферу.

  • Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота»

    Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота»

    Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота» має протяжність 1141 км, понад 100 туристичних об’єктів культурної цінності, включених до цієї програми, які можна відвідати на авто протягом 16 днів. Це туристичний продукт, розроблений на національному рівні з ініціативи Брашовського етнографічного музею, мерії села Решінарь Сібіуського повіту та Асоціації міжгромадського розвитку та туризму Бістріца-Несеуд.

    Культурно-туристичні маршрути є інструментом, за допомогою якого Європейська Комісія та міністерства туризму країн-ЄС намагаються створити основу для сталого та гармонійного розвитку туристичної діяльності та підвищення цінності місцевої, регіональної, національної та міжнародної культурної спадщини в узгоджений спосіб. Маршрут «Трансільванські ворота» був створений для того, щоб запропонувати справжній досвід, каже керівник цього проєкту Александру Стенеску. «Не випадково були обрані такі міста, як Сібіу, Брашов і Бістріца, які фактично є воротами до Трансильванське князівство, до Угорського Королівства. Це ворота, через які свого часу Захід зустрічався зі Східною Європою та Османською імперією. Ворота працювали в обох напрямках, тобто приносила товари, культуру і східну цивілізацію в Західну і Центральну Європу, але також дозволяли певним товарам, предметам, ідеям, культурним впливам із Заходу перетинати Карпати, в Румунію і на Балкани. Ми подумали, що такий маршрут, з одного боку, відповідатиме історичній еволюції цієї території, а з іншого – увібрав би в себе деякі щедрі ідеї, такі як мультикультуралізм, ідея толерантності та деякі унікальні культурно-туристичні враження. Оскільки ми говоримо про три ворота, можна почати з будь-яких з них. Можна вирушити з Сібіу до Брашова, через Секейський край, до Бістріци. Можна поїхати з Брашова в напрямку Сібіу або Бістріци, або можна вирушити з Бістріци до інших районів.»

     Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота» вважався вершиною румунського туризму в гірській місцевості, а також на півдні та сході Трансільванії, – зазначає Александру Стенеску, керівник Етнографічного музею в Брашові. «Ми маємо старі саксонські та румунські міста, середньовічні бурги, замки які є чи не найвідомішими. Наприклад, міста Сібіу, Брашов, Бістріца, якщо говорити про замки і фортеці, то це замок Бран і фортеця Фегераш. Є саксонські укріплені церкви у всіх трьох регіонах. Є чимало садиб у Секейському краї, є православні монастирі, наприклад монастир Симбета де Сус. Є багато напрямків, які пропонують майже всі види туризму. Наприклад, культурний туризм передбачає відвідування музеїв, таких як Музей замку Фегераш, Етнографічний музей у Брашові, Історичний музей, замок Бран, Фортеця Ришнов, Повітовий музей у Бістріці, Музей прикордонників у Несеуді. Разом ці музеї дають повне уявлення про мультикультурність, специфіку місцевого населення та традиції.»

     Подорож культурно-туристичним маршрутом «Трансільванські ворота» можна розпочати прямо з Етнографічного музею в Брашові. Це регіональний музей, який представляє життя та культурну спадщину щонайменше трьох нації на південному сході Трансільванії: румунів, саксонців та угорців. «З іншого боку, він також являє собою особливу територію. Середньовічний і сучасний Брашов відігравав для Трансільванського князівства і Волощини роль, яку, можливо, Венеція відігравала для значної частини Італії. Це були ворота зі Сходу до європейського, християнського простору. Це місця, які й сьогодні приваблюють своєю особливою архітектурою та чудовими краєвидами. Традиційні костюми цього регіону чудово збереглися і мають високий ступінь автентичності як у румунів, так і в угорців і саксонців. У музеї ми маємо костюми відомих вершників з брашовського райони Шкеїй та Старого Брашова, маємо елементи вбрання та цілі костюми місцевих саксонців, маємо артефакти, інсталяції, які так чи інакше показують винахідливість і рівень процвітання, який ця громада мала з часів Середньовіччя. Люди отримають незабутні враження, вони побачать музей, який відображає громаду, яка завжди сучасна і завжди процвітаюча.»

      Другою зупинкою культурно-туристичного маршруту «Трансільванські ворота», запропонованого керівником Етнографічного музею Брашова Александром Стенеску є село Решінарь. Завдяки способу зберігання місцевих традицій, а також завдяки своїй неймовірній красі, Решінарь офіційно отримало звання «Найкраще туристичне село», яке присуджується Всесвітньою туристичною організацією. «Ми маємо незвичайні вівчарські традиції, гарні православні церкви, старовинний центр іконопису та інші не менш цікаві музеї. Тут туристи можуть зупинитися в агротуристичних пансіонатах, де вони можуть випробувати інший вид туризму, подихати свіжим повітрям місцевості та скуштувати особливі кулінарні страви, виготовлені з овечого молока. Йдеться про бринзу, а також про м’ясні страви, особливо з овечого м’яса. Близько 10-12 років тому село Решінарь було оголошено Європейською комісією центром гастрономічної культури EDEN. У цьому населеному пункті туристи отримають особливий гастрономічний досвід. Вони побачать надзвичайно красиве румунське село, зі старими будинками, з високими дерев’яними воротами і зможуть скуштувати надзвичайно добре приготовані і смачні страви.»

    Місто Бістріца, інші ворота до Трансільванії, може похвалитися новим музеєм: Садиба Телекі, що в селі Тяка. Це одна з найновіших пам’яток такого роду в цьому регіоні. «Район відомий тим, що знаходиться дуже близько до Лекінци, селища, відомого своїми винами. У цьому районі є сім асоціацій виноградарів, в вяких можна дегустувати найкращі вина трансільванського регіону. Цією садибою, що належить до музею Бістріца-Несеуд, ми завершуємо своєрідний тур по садибах, який починається в районі Фегараш з садиби Бринковяну, продовжується садибами саксонців і закінчується цією абсолютно казковою садибою в оточенні великого фруктовог саду.»

    Маршрут «Трансільванські ворота» є одним з перших сертифікованих культурно-туристичних маршрутів Румунії. Детальну інформацію про всі визначні пам’ятки та напрямки можна знайти в туристичних інформаційних пунктах у містах Бістріца, Сібіу та Брашов, а також у всіх музеях регіону.

  • Захист лісів у Карпатах

    Захист лісів у Карпатах

    Фегерашcькі гори, що займають 198.000 га з унікальними ландшафтами рідкісної краси, з незайманими лісами та багатим біорізноманіттям, були оголошені природоохоронною територією Природна 2000. На жаль, в останні роки, ці гори стали лисими через вирубку лісів. До речі, у повіті Арджеш було зареєстровано найбільшу кількість незаконних вирубок лісу, у період 2009-2011 рр, коли органи влади ідентифікували 6458 випадків, але їх кількість збільшилася в наступні роки. Найбільш схильні до вирубки є ліси, що знаходяться у приватній власності і для яких власники не уклали договори з охорони лісу, хоча це є обов’язковим.

    Подібні ситуації зустрічаються по всій країні і є дуже великою загрозою для виживання великих лісів у Карпатах, які є найбільш цінними лісами в Європі. Проте, протягом декількох років, Фонд Conservation Carpathia розгортає проект, який врятовує ліси від вирубок. Користуючись фондами з міжнародних пожертвувань, Фонд купує ліси, які продаються в регіоні Фегерашських гір та відновлює їх шляхом кампаній з лісонасаджень, охороняє їх, але також проводить акції з відновлення деградованих районів.

    Міхай Зотта є технічним директором цього Фонду. Він пояснить, як все це почалося: Проект рушив з ідеї періоду 2005 – 2006 рр, коли на території Національного парку П’ятра Краюлуй почалися незаконні вирубки лісів, в результаті явища реституції лісів. У ті часи, група філантропів, зацікавлених у захисті природи була запрошена Крістофом Промбергером, нашим виконавчим директором, відвідати район і після деяких розмов, ці люди прийшли до висновку, що існує можливість збереження лісів під загрозою вирубки, але це не припускало боротьбу проти вирубки лісу. Ці люди прийшли до висновку, що найкращим шансом для врятування лісів було б придбати їх, а потім зберегти і захистити. Це була нова і дивна ідея для того часу. І тепер люди задаються питанням, чи є якась прихована мета в цьому. У всякому разі, у 2007 році були придбані перші лісові території в районі Національного парку П’ятра Краюлуй. Потому, оскільки завершилися вирубки лісу на території національного парку, їх перемістили в регіон Долини ріки Димбовіца, у новостворену природоохоронну територію Природна 2000 у Фегерашських горах. Тут, у період між 2004-2010 рр, налічувалося близько 2000 га незаконно вирубаних лісів. Тому була продовжена акція придбання лісових територій в цій області… Повільно, повільно все були куплені лісові ділянки, укладено більше 600 договорів купівлі-продажу. Ніхто не подумав, що почавши з перших 3 га Фонд дійде до понад 16 тисяч гектарів лісу.

    Для управління придбаними лісами, Фонд створив власне Лісове господарство, а також Асоціацію мисливців, першу в країні, члени якої не займаються полюванням. Фонд має три розсадники, які виробляють рослини для ділянок, озеленення, відновлення лісових масивів, такими якими були вони 100 років тому, тобто цінні породи дерев. На думку фахівців фонду Conservation Carpathia (Охорона Карпат), дуже важливо зберегти природний склад лісів. В долині ріки Димбовіца, в регіоні Рукер, у період між 2005 і 2011 рр, були вирізані незаконно понад 2.500 га лісу. Насадження не робилося взагалі.

    Фонд придбав 400 гектарів їз тих 2500 знищених в регіоні Рукер, і вже почав регенерувати їх, зазначив Міхай Зотта: Спочатку були придбані всі ліси, яких можна було врятувати від вирубки. Потому, особливо після 2012 року, ми почали серію проектів з екологічного відновлення, найбільший з яких фінансується спільно з Європейською комісією. Це проект Life Natura (Природа Життя). Було придбано 400 га вирізаного лісу з тих 2000 га регіону, де ми робимо екологічне відновлення. В принципі, ефективна діяльність з екологічного відновлення є співфінансування, яке приходить з боку ЄК, а ліси були придбані Фондом з його джерел. Ми маємо три невеликі розсадники, де виробляємо саджанці необхідні для наших акцій залізнення. Про це можу розповісти цілу історію. 100 років тому, територія розташована в Долині верхньої Димбовіца була вкрита буковими та хвойними лісами. Тут були ліси багаті видами ялиці, бука, ялини, клена, в’яза, потім верхня гірська зона була вкрита горобиною і багатьма іншими видами. У комуністичний період, разом із вирубкою лісу в цій області, тогочасна лісова політика передбачала замінити цінні змішані ліси на хвойні, тому що вони ростуть швидше, а деревина є більш цінною для будівельних або меблевих заводів. Ми повинні повернутися зараз до основного природного типу лісу.

    Крім відновлення плантації дерев, що колись існували в лісах Фегерашського регіону, передбачається відновлення вільхових лугів, що існували вздовж ріки Димбовіца та її приток. Згодом будуть придбані нові лісові території і, нарешті, Фонд створить природоохоронну зону світового рівня в південних румунських Карпатах, де вирубка дерев і полювання буде повністю заборонена. Міхай Зотта: Ми хочемо, щоб Фегерашські гори або частина з них, а це значить незаймані ліси, ліси які розташовані на висоті, райони, куди не ступала нога людини, стали Національним парком. Фегерашські гори повинні бути першим національним парком Румунії, але це не сталося до тепер через різні соціо-економічні інтереси. У зв’язку з цим, ми намагаємося слідувати іншим шляхом. Ми хочемо ініціювати у всіх громадах, що проживають в горах Фегераш, проект по визначенню ряд стійких бізнесів, які сприяють місцевим громадам, є дружніми по відношенню до природи та допомагають зберегти природу. Таким чином, через 5-10-20 років, ці місцеві громади зрозуміють, що найбільш важливим активом області є гори Фегераш. Ми зробили кілька кроків на цьому шляху. У нас є проект, в якому були розроблені соціально-економічні дослідження і бізнес-плани. Це перший крок, який ми повинні зробити для подальшого оголошення національним парком.

    Фонд Conservation Carpathia пожертвує румунській державі природоохоронні території, які він заснує при умові, щоб держава перейняла управління ними і гарантувала режим їх охорони.

  • Відкрий для себе душу Трансільванії

    Відкрий для себе душу Трансільванії

    Рушимо сьогодні в центральну частину Румунії, у казковий регіон повний легенд. Трансільванські сільські місцевості завжди зачаровували румунських та іноземних туристів.

    Спокій невеликих порозкиданих селищ, пересічні люди, чисте повітря, старі звичаї, але й традиційні харчові продукти перетворили наше сьогоднішнє призначення на туристичну атракцію. І потрапивши у Трансільванію, ви виявите чогось нового. Навколо цих сіл або навіть в самому їх центрі видніються величезні церкви – справжні укріплені фортеці, зведені в XII столітті. У цьому відносно невеликому географічному просторі було виявлено понад 200 таких пам’яток.

    5 квітня було відкрито новий сезон відвідання укріплених фортець, а до 31 жовтня очікуються понад 400.000 туристів, згідно з даними, опублікованими Євангелічною церквою з Румунії. Туристи насолоджуватимуть результатами спеціального проекту Відкрий для себе душу Трансільванії, чиїм координатором є священник Штефан Кошороабе. Проект Відкрий для себе душу Трансільванії виник з необхідності. Після 1990 року, майже всі трансільванські саксонці, члени Євангельської Церкви з Румунії, емігрували. Разом з ними покинули Румунію і будівельники, а також ті, хто ремонтували укріплені церкви. Тому, більше 150 середньовічних і укріплених церков з південної частини Трансільванії залишилися так би мовити напризволяще. Це намисто пам’яток є унікальним у Європі. Тому, Євангельській церкві з Румунії довелося почати проект, щоб якось продовжити зусилля громад, які протягом 800 років піклувалися про ці церкви. На жаль, теперішні місцеві громади занадто мало втручаються у проекти з ремонту існуючих історичних пам’яток. Культурний туризм став єдиною можливістю зберегти ці пам’ятки на майбутнє. Саме тому був започаткований проект Відкрий для себе душу Трансільванії.

    Сезон відвідання укріплених фортець триватиме з 5 квітня по 31 жовтня 2015 року. Протягом цього періоду заплановано майже 200 заходів, а відвідувачі можуть відвідати близько 65 укріплених і середньовічних церков. 41 з них було включено на картку Трансільванія 2015, новий туристичний інструмент, перша картка для відпустки в Румунії, про яку дізнаємося від священника Штефана Кошороабе: Картка Трансільванія є спробою утверджувати укріплені церкви не тільки окремо, але й колективно, саме через картки для відпусток, що уможливлює вільний доступ до найбільш важливих укріплених церков Трансільванії. На додаток до вільного доступу у церкви, ця картка пропонує і знижки на туристичні послуги, запропоновані нашими партнерами в зоні пам’ятників. Отож, у нас інтегрований туризм. Ми не бажаємо утверджувати тільки укріплені церкви, а й весь регіон, разом з людьми, які там живуть. У нас є більше 65-70 пропозицій знижок для ресторанів, готелів та інших заходів. Маємо сайт, присвячений цій картці. Всі зацікавлені можуть знайти інформації про укріплені церкви, послуги і про проект Відкрий для себе душу Трансільванії німецькою, румунською та англійською мовами. Картку можна придбати у восьми населених пунктах на півдні Трансільванії. Вона коштує 50 леїв або 11 євро, гроші вкладаються у ремонтні роботи. Але картку можна замовити і електронною поштою.

    Число румунських туристів по відношенню до числа іноземних змінилося в останні п’ять років на користь румунських туристів. П’ять років тому, близько 70% відвідувачів цих укріплених церков були іноземцями. Тепер, і румуни дізналися або нагадалися про них, каже священик Штефан Кошороабе. Іноземних туристів ми розуміємо, тому що німецька зона Європи, тобто туристи з Австрії, Швейцарії та Німеччини найбільш зацікавлені в укріплених церквах. Тим не менш, в останні кілька років, почали відвідувати Трансільванію і туристи з Франції, Іспанії, Польщі та Великобританії. Вони також почали прибувати з Японії та Китаю. Немає у нас встановлених маршрутів, але тільки орієнтири. Більшість туристів зупиняються обов’язково у Б’єртані, мабуть найважливішій укріпленій церкві зі спадщини ЮНЕСКО з тих 150, але також у Прежмері, поруч з Брашовом, Сігішоарі, у церкві що на горбі та у Церкві монастиря. Чорна церква в Брашові є добре відомою, але останнім часом набула популярності і Віскрі. Відомо, що принц Чарльз має там маєток і закохався у ту зону. І це не єдина зона, включена у список обов’язкових місць для іноземних та румунських туристів.

    У Б’єртані ви можете зустріти Кодруцу Плеяш, горду місцеву мешканку, яка пишається рідними місцями, дуже добре знає історію села і каже, що Б’єртан характеризується чудовим культурним багатством. Тутешня церква-фортеця була внесена у 1993 році до спадщини ЮНЕСКО. Фортеця знаходиться в самому центрі села, вона дуже вражаюча і оточена трьома рядами стін. В XVI столітті, євангельським єпископом був призначений Лукас Унглерус з Б’єртану, який дає свою згоду на це тільки за умови його залишення у Б’єртані, це переселення припускаючи перенесення єпископальної канцелярії до Б’єртану. Це прекрасне місце, в оточенні лісистих пагорбів. Протягом трьох століть Б’єртан був духовним центром лютеранської церкви з Трансільванії.

    Священик Штефан Кошороабе, з іншого боку, рекомендує церкву-фортецю з Чіснедіоари. Це найстаріша церква-фортеця з тих 150. Була побудована у XI столітті колоністами з Валлонії, які прибули із Західної Європи. Довгий час це було місцем паломництва. З передньої частини церкви видніються гори Фегераш та Чібін. Церква розташована на пагорбі Св. Міхаїла. Тому не важко уявити собі, як паломники піднімалися угору лісом і діставалися світла, де вони могли відпочити фізично і духовно. І сьогодні, туристи важко піднімаються на пагорб, але дійшовши туди, вони можуть милуватися прекрасним краєвидом.