Tag: фейк

В умовах безпрецедентного
розвитку Інтернету за останні роки та соціальних мереж значно зросла і кількість
джерел інформації. Достовірної чи ні. І словосполучення «фейкові новини» увійшло в наш
основний словниковий запас, незалежно від того, правильно воно розуміється чи
ні. І здається, ніколи раніше не було більшої потреби відрізнити правду від брехні, добре
написану новину від оманливої, ніж під час пандемії нового коронавірусу. А здатність робити цю різницю має бути сформована з раннього віку, наприклад
серед учнів старших класів.

У Румунії є установа, яка вже давно
займається цим питанням. Це неурядова організація «Центр незалежної
журналістики», про що розповіла виконавча директорка Крістіна Лупу. «Ми
проводимо курси медіаосвіти з самого початку нашого створення у 1994 році, хоча
тоді ми не називали їх курсами медіаосвіти. А вже у 2017 році ми розпочали офіційно програму
медіаосвіти. Це наша спроба збільшити автономність та критичне мислення молодих
людей. Завдяки цій програмі ми робимо багато речей. Ми працюємо безпосередньо з
підлітками або навчаємо їх залучаючи експертів. Наприклад, у цей період ми
організовуємо серію зустрічей між журналістами та підлітками, щоб журналісти
відповідали на питання підлітків. Але оскільки хочемо стратегічної участі,
ми вирішили працювати з викладачами. Скільки б курсів не проводив Центру
незалежної журналістики цього буде недостатньо для досягнення змін на
національному рівні. Тому ми ініціювали курси підготовки викладачів з різних
дисциплін. На даний момент ми особливо наголошуємо на тих, хто викладає
румунську мову та літературу і разом з ними розвиваємо ці навички медіаосвіти
серед молоді.»

Крістіна Лупу сказала, яким
чином розповідають про засоби масової інформації під час уроків румунської мови. «У
дев’ятому та десятому класах, де предмети набагато дозвільніші, вони дуже добре
працюють над медіаконтентом. Наприклад, у дев’ятому класі в теорії спілкування
ми можемо обговорювати, як працює комунікація, те, як створюється
повідомлення, яке має автора та мету. В розділі правознавства ми можемо
говорити про свободу слова та Конституцію. А коли мова заходить про журналістський
текст у дев’ятому класі, ми розповідаємо як складається новина. Ми зацікавлені
в тому, щоб підлітки вчилися правильно писати новини. Але, проходячи процес
написання матеріалу чи новин, вони дізнаються, що таке елементи добре
побудованої новини. І коли вони споживають новини, вони зможуть побачити, чого
не вистачає або на які емоційні кнопки хоче натиснути автор, якщо новина
викликає, наприклад, надзвичайно сильну реакцію.»

Але яку інформацію отримують підлітки та звідки? Відповідь на це
питання дає виконавчий директор Центру незалежної журналістики Крістіна Лупу. «Навіть якщо
вони не споживають засоби масової інформації у тому сенсі, як споживають дорослі,
вони обговорюють, наприклад з вчителями, друзями чи однокласниками інформацію,
поширену пресою. Нещодавно було проведено дослідження, яке показує, що
дезінформація щодо пандемії поширюється найбільше в Instagram, ніж у Facebook, а
Instagram є мережею, до якої підлітки мають більший доступ, ніж дорослі. Є
безумовно багато речей, про які слід постійно пам’ятати. Але в той же час, хоча
головними інтересами для підлітків є кіно та музика, вони також дуже
цікавляться іншими питаннями, особливо старшокласники, з якими ми працюємо.
Вони хочуть знати, що відбувається з освітою, що відбувається з можливими
майбутніми робочими місцями, що відбувається в цьому контексті з пандемією та
вакцинацією. Ми вважаємо, що для них слід писати більше цікавої інформації,
перш ніж скаржитися, що підлітки взагалі не споживають новин.»

Тому те, як ми сприймаємо підлітків, повинно бути нюансом, і водночас
медіаосвіта повинна охоплювати дітей у неблагополучних районах. І для цього Центр
незалежної журналістики вже кілька років працює з UNICEF Румунія, каже Деспіна
Андрей, менеджер з питань комунікації та збору коштів. «Потреба в медіаосвіті з
нашого погляду не нова, але це стало ще більш очевидним за останній рік після
початку цієї пандемії COVID-19, оскільки молоді люди та діти проводять набагато
більше часу за комп’ютерами та планшетами, набагато більше часу в Інтернеті, і
це робить їх набагато вразливішим до фальшивих новин та дезінформації, а також
до таких явищ, як залякування в Інтернеті чи інших видів правопорушень в
Інтернеті. З одного боку, ми хочемо, щоб молоді люди та діти знали, як
розшифровувати побачені повідомлення, знати, як брати інформацію з кількох
джерел, щоб не стати жертвою фейкової інформації, яка за цей період помножилася
в геометричній прогресії. Але також щоб захистити себе від принижень,
переслідувань, які можуть мати місце в Інтернет-середовищі дуже легко коли молода
людина не готова і не знає, що таке явище може статися.»

Нещодавно партнерство між ЦНЖ та ЮНІСЕФ розвинулося й в іншому напрямку,
залучивши і Дитячу раду – структуру, створену ЮНІСЕФ Румунія два роки тому,
каже Деспіна Андрей. «Ми проводимо постійні консультації з Дитячою радою, яка є
неформальним органом, створеним ЮНІСЕФ за пілотним проєктом, створеним під час головування Румунії в Раді
Європейського Союзу. Але ми також консультуємось із Національною радою учнів – офіційною
структурою. Ми співпрацюємо з цими двома організаціями, однією офіційною та
однією неформальною, так що, з одного боку, ми створюємо матеріали, які
відповідають потребам дітей та максимально відповідають на їх потребу бути
належним чином інформованими та захищати себе від фейкових новин. З іншого
боку, разом із Центром незалежної журналістики, ми створюємо набір інструментів,
який буде викладатися протягом трьох сесій, у трьох різних модулях, протягом
цього тривалого періоду дистанційного навчання, щоб вони засвоїли достатньо
навичок справлятися з лавиною інформації та мати можливість отримувати
інформацію з надійних джерел і не поширювати неправдиві новини. Ми особливо
хочемо, щоб вони могли стати агентами змін на очах у своїх колег. Зрештою ми
можемо працювати з обмеженою кількістю вчителів та учнів. Важливим є те, що
надана нами інформація – це той маленький сніжок, з яким ті, з ким ми працюємо,
продовжують кататись таким чином, що через декілька років ми всі будемо краще
інформовані. Зустрічі відбуватимуться в режимі он-лайн, оскільки таким є
поточний контекст. І ці три модулі, про які ми говорили, відбуватимуться як з
дітьми з Дитячої ради, так і з членами Національної ради учнів.»

Крім здатності швидко поширюватися та
змінювати наші повсякденні звички, новий коронавірус має й одну
атипову здібність – перевіряє стійкість суспільства та його вразливість до фальшивих новин. Ще з початку пандемії лунали офіційні попередження
про те, вона супроводжується, на кожному етапі, інфодемією, тобто справжнім інформаційним вибухом, а точніше дезінформаційною кампанією, яка весь час посилюється та змінює контури. Є багато цілей, які переслідують поширювачі
фейків. Мова може йти про політичні інтереси або про кампанії противників
вакцинації,
наприклад, для
дискредитації або, навпаки, для формування сприятливого ставлення
до однієї особи на шкоду іншій.

Це явище, саме по собі, не нове, але воно набуло
особливого розмаху після стрімкого розвитку цифрових платформ. Водночас треба зрозуміти, що визначення «fake news» не означає лише фальшиві новини. Цифрова дезінформація не має
нічого спільного з журналістикою, пояснила в інтерв’ю Радіо Румунія професор Аліна Бирґеоану, експерт Групи високого
рівня по боротьбі з фальшивими новинами та дезінформацією, що діє при Європейській Комісії.

Комунікаційна та
інформаційна екосистема принципово змінилася за останні роки, цифрове
середовище призвело до сильної дислокації цієї системи, а мейнстрим є побічною
жертвою стрімкого розвитку цифрових платформ, – каже Аліна Бирґеоану. «Використання терміну
«фальшиві новини» вводить в оману, оскільки, коли чуємо це словосполучення ми
схильні шукати межу між правдою та брехнею, а мега-явище цифрової дезінформації
не обов’язково спрямоване на спотворення правди, а на дослідження особистих профілів, персональних даних, націлена на користувачів цифрових платформ.»

Небезпека пов’язана з
маніпулюванням викликана алгоритмізацією, тобто фальшиві новини будуються в
залежності від інтересів і подаються цілеспрямовано, залежно від поведінки у соціальних
мережах. Звідси все стає досить простим – не складно вплинути на людину, чий
профіль був ретельно вивчений, змусити її резонувати і передавати далі інформацію,
яка, здається, підтверджує її побоювання чи упередження. У цьому рівнянні важливу
роль відіграє біном, утворений з Facebook та Google, завдяки можливості збирати
дані та швидко і легко поширювати дуже добре орієнтовану інформацію фантастичній
кількості користувачів, саме тому, що їхній профіль легко вивчити.

Є статті,
опубліковані ізраїльськими спецслужбами, в яких зазначається, що вони можуть
оцінити готовність окремих осіб підірвати себе на основі шоколаду, який ці
особи споживають, – зазначила Аліна Бирґеоану, пояснюючи масштаби явища
фальшивих новин: «Фальшиві новини не є ні новинами, ні фальшю. Очевидно, можна
говорити й про подібну журналістику, тобто про інформаційні помилки, про
дезінформацію, яку поширюють навмисно, але погана новина полягає в тому, що в
цьому випадку не йдеться про новини, а про емоції, про меми, про відеороліки,
про карікатури, про хештеги, і мова йде не про щось неправдиве. Інформація може
бути дуже правдивою, але якщо вона посилюється алгоритмами, через пошукові
системи, вона стає підробкою, оскільки вступає в нерівну конкуренцію з однаково
правдивою інформацією, яка не рекламується. Ми маємо справу з явищем, яке я
назвала «дезінформацією 2.0», щоб привернути увагу на той факт, що ми маємо
справу з абсолютно новим явищем, тісно пов’язаним зі стрімким розвитком цифрових
платформ, що не має нічого спільного з журналістикою.»

Ми, в Румунії,
потрапили в пастку обговорення фальшивих новин з точки зору правди/брехні, – привертає
увагу Аліна Бирґеоану: «Я вважаю, що принципова відмінність полягає у тому, що
є і, що не є хітом мережі, що може потрапити у пошукові системи, а що ні, що
рекламується у Facebook чи що видаляється. Є механізми деплатформізації, є
механізми, за допомогою яких Google може поставити ваше ім’я на перше, або на
100-е місце, це не означає, що ви не існуєте, але завдяки простому маневру
Google ти можеш бути особистістю або можеш не існувати в публічному просторі. Я
вважаю, що говорячи про масштабне явище цифрової дезінформації, ми не повинні розглядати
його крізь призму правда чи брехня, а маємо обговорювати принципові зміни, які спричинили
цифрові платформи з точки зору інформаційної екосистеми.»

Здебільшого ми
зустрічаємо у фальшивих новинах панічні перебільшення, а їх розповсюдженню сприяє
те, що вони мають переважно тривожний характер, тим, що вони здебільшого містять
інформацію, яка інтригує чи викликає гнів. Вони можуть створити напругу, можуть
зробити вразливими людей, установи чи соціальну згуртованість. Не менш
тривожним є той факт, що вони, значною мірою, продовжують приносити вигоду тим,
хто їх породив, навіть і після заперечення відповідної інформації. Пластично кажучи,
фальшиві новини впливають на судження, а травмований мозок набагато вразливіший
до маніпуляцій. Маніпуляція, яку ми визначаємо як важливу ланку, в тому числі гібридної
війни, якщо за нею стоять державні актори. Метою є породження змін в колективній
свідомості, з тим, щоб стимулюючи невдоволення, розчарування чи ненависть,
отримати політичний результат, наприклад, виникнення антиєвропейських,
антизахідних партій, аби призвести до кардинальних змін геополітичної чи безпекової
парадигми.

Наприкінці лютого ц.р., в
Яссах та Бухаресті відбувся І-ий Форум
громадянського суспільства Румунії та України, що пройшов під гаслом «Сприйняття
гібридних загроз та інформаційної війни в Румунії та Україні. Як вирівняти спільні інтереси та варіанти?». Протягом двох днів дві організації: румунська Асоціація
експертів з питань світової безпеки та глобальних справ та громадянська організація «Українська призма», обмінялися думками та досвідом, а
також започаткували діалог на експертному рівні, спрямований на вироблення
спільного підходу до різних питань та сприяння досягненню цілей, що
відповідають інтересам двох сусідніх країн. Учасники також обговорили такі теми
як: спільні гібридні загрози, стратегія двосторонніх відносин, вибори під час гібридної
війни, якими будуть надалі стосунки Румунія-Україна-Молдова тощо.

Докладніше про цю
ініціативу розповів Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», який вже
більше 15 років займається політичними дослідженнями прикладного характеру і
брав участь у численних проектах, що здійснювалися в Україні та регіоні
Східного Партнерства національними та міжнародними аналітичними центрами: «Ідея
проекту полягала в тому, щоби поєднати зусилля громадянського суспільства
України та Румунії для покращення двосторонніх відносин, але цього разу ми
відійшли від традиційного формату обговорення суто двосторонніх відносин і
запросили також експертів, які знаються на питаннях, які становлять для України
та Румунії спільну загрозу. Такою загрозою вочевидь є діяльність Російської
Федерації, поширення нею неправдивої інформації, ведення нею неправдивих інформаційних кампаній. З України
була досить потужна команда у складі представників СтопФейку, Українського
кризового медіа-центру, людей які займаються цим питанням з 2014 року, які
отримали міжнародне визнання, які поділилися своїм досвідом відстежування негативних проявів
російської політики в інформаційній сфері. Також ми зачепили питання Республіки
Молдова,оскільки у Молдові відбулися вибори і не секрет, що Молдова має тільки двох сусідів -
це Румунія й Україна і безумовно нам болить і нас цікавить, якими стали результати, якою буде
коаліція в Молдові, чи збереже Молдова свій проєвропейський курс. Ці питання також обговорювалися
експертами і, крім того,
ми, звичайно ж, не могли оминути увагою й двосторонню співпрацю.»

Сергій Герасимчук
зазначив, що подібні зустрічі дозволяють порушувати навіть найгостріші питання
і обговорювати їх на експертному рівні. «Формат має перевагу і ця перевага полягає в тому
що ми можемо говорити більш відверто і менш дипломатично у порівнянні з нашими
урядами. Тому ми зачепили і питання двосторонньої співпраці у безпеці і тут в України є
значно більші сподівання щодо Румунії. Тобто ми сподіваємося на те що налагодиться
співпраця не лише у форматі НАТО або у форматі Європейського Союзу, але й двостороння
безпекова співпраця, адже і Україна, і Румунія зацікавлені у безпеці у Чорному морі. Ми також говорили про питання етнічних меншин, це питання гостро стоїть у
двосторонніх відносинах упродовж усіх років, але зараз ми можемо говорити про
те, що й Україна, і Румунія вийшли на конструктивний діалог у цьому питанні.
Цього разу ми зібралися і провели ці зустрічі не тільки у Бухаресті, а й в
Яссах і сподіваємося, що наступного року ми будемо мати другий етап українсько-румунського
форуму громадянського суспільства, який пройде в Україні, де ми оберемо вже інші, але не менш
важливі теми. З високою вірогідністю це буде економічна співпраця, соціальні
питання, безпекова співпраця, але в плані Hard Security, тобто військової безпеки і я переконаний, що ця ініціатива призведе до того,
що ми не просто будемо спілкуватися і розмовляти, а люди, які зустрілися тут і
познайомилися між собою вийдуть з новими ініціативами, з новими проектами. Зрештою і ми
самі плануємо наприкінці проекту видати Policy Paper, що буде стосуватися
ситуації в Україні, ситуації у Румунії та
рекомендації, які допоможуть нашим урядам краще зрозуміти одне одного і виробити спільні
підходи, які будуть мати користь як для українського, так і для румунського
народів.»

Колишній румунський
дипломат та експерт з питань регіональної безпеки Дорін Попеску привітав започаткування цього діалогу на
експертному рівні, зазначивши, що подібні
ініціативи потрібно всіляко підтримувати та поглиблювати: «Перш за все хочу
відзначити високий аналітичний потенціал групи експертів різних аналітичних
центрів України, на чолі з організацією «Українська призма», яка постійно
зміцнює свою позицію в українському аналітичному середовищі і не тільки в плані,
наприклад, аналітичної оцінки відносин між Україною, Румунією та Республікою
Молдова. По-друге, це надзвичайно корисно. Мені шкода, що такі формати
співпраці і діалогу будуються так пізно, тому що і Румунія, й Україна, і весь
регіон давно потребують подібних форматів діалогу і співпраці. Експерти з
Румунії та України, до яких долучилися й експерти з інших просторів, здійснили
надзвичайно продуктивний обмін думками щодо того, що відбувається в інформаційних
просторах України, Румунії та Республіки Молдова та обмінялися поглядами на вплив
геополітики на весь трикутник Румунія-Р.Молдова-Україна, а не тільки на
двосторонні відносини між країнами цього трикутника.»

Політолог та
голова організації «Black Sea House Assotiations», екс-дипломат Дорін Попеску
наголосив на високому рівні аналітичних досліджень українських експертів: «Скажу
прямо і максимально відверто: українська сторона прийшла з надзвичайно сильними
і солідними аналітичними підходами, які румунська сторона не може мати. Також
було зроблено багато пропозицій щодо вдосконалення змісту та порядку денного
двостороннього діалогу між Румунією та Україною. Гадаю, що від цього виграють
всі. Перш за все Румунія виграє і вчиться з досвіду України в боротьбі з
інформаційною війною, гібридною війною, дезінформацією, неправдивими новинами,
пропагандою, ідеологією, з якими румунське населення стикалося меншою мірою.
Румунія загалом менш обізнана з цими явищами, а Україна знаходиться безпосередньо на передовій,
вона є ціллю. Але всі ці уроки надзвичайно важливі для Румунії, для подальшого
захисту від цих хвиль, форм, гібридних засобів поширення інформації, гібридних інформаційних
інструментів, які націлені не тільки на Румунію, але й на європейський
континент в цілому.»

У дискусійних панелях І-го Форуму
громадянського суспільства Румунії та України взяв участь і професор Клаудіу
Деджерату, науковий співробітник Національного інституту з питань дослідження тоталітаризму,
що діє при Румунській академії. В інтерв’ю нашій радіостанції він порівняв специфіку дезінформації та
інформаційної війни, спрямованих проти Румунії та України. «Є ряд важливих
відмінностей щодо ситуації України. Україна є головною ціллю спеціальних гібридних
дій, тому що на окупованій території України діють сили, підтримані російськими
збройними силами. З цієї точки зору проти неї ведеться тривала гібридна війна оперативного
характеру, в той час як в Румунії, це відбувається більше на рівні пропаганді
та інформаційної війні малої інтенсивності, переважно в онлайн середовищі. У
цьому різниця. Україна має ще одну специфіку: вона має багато вразливих груп. Є
великі російськомовні групи, дуже уразливі до російської пропаганди, в той час
як в Румунії, такої уразливості не існує. Так само між нами та Україною є ще
одна відмінність, а саме: Україна розробила специфічний вид стратегічної
комунікації в умовах кризи і конфлікту в той час як у нас є стратегічна
комунікація, скоординована з НАТО та іншими союзниками і не в умовах кризи, а
більше в умовах небезпеки низького рівня інтенсивності.»