Tag: фортеці

Дакійські
фортеці – залишки, що розташовані виключно на території нашої країни, є
наслідками цивілізації, що залишилась енігматичною для істориків та дослідників. Вважаючись
довгий час варварською нацією, даки були розвинутим народом з економічного й
культурного погляду. Той факт, що Буребіста втрутився в політичну боротьбу між
Помпеєм і Цезарем, що Гай, один з найвідоміших римських юристів, автор праці Institutiones, був насправді
даком, Бахус та Арес, грецькі зевси мали дакійські коріння, вказують без
сумніву на те, що даки або гети, за грецькою назвою, були впливовим народом в
житті Європи тих часів. І все ж таки, дані про них є малочисельними. Інформації
античних істориків, представляють їх як мудрих і чесних людей. Не багато
народів вагались в тих часах давати відсіч військам Олександра Македонського,
або неодноразово перемогти, до великих кампаній імператора Траяна, римські
війська. Однак історія даків покрита тінню часу. Мова предків румунів невідома.
Безперечно, найважливішими свідченнями про дакійський народ є фортеці, руїни
яких збереглись до наших днів, і які були включені до списку всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО. Про них і розповім я вам сьогодні.

Розташовані на
території нашої країни, вони є дзеркалом у минуле. Під назвою Дава вони були
зведені в 6-3 століттях до нашої ери. Найбільше з цих фортець зосереджено на
північно-східній частині країни, більш відомими будучи Котнарь – Каталіна (у
повіті Ясси), Стенчешть ( в повіті Ботошани), Брад, Ракатеу (в повіті Бакеу),
Пояна ( в повіті Галаць), Катеріновка, Куніча (в Дубесарях – Р. Молдова),
Орловка (в Україні) тощо. Починаючи 2-им століттям до нашої ери свої фортеці даки будують ближче до Карпат. Важливе значення відіграють фортеці в горах
Орештіє, там де знаходилась столиця Дакії Сарміседжетуза, важливий
політично-військовий та релігійний центр.

Екскурсія до
всіх цих місць може бути справжньою пригодою та подорожжю в часі, яку може
уявити собі будь-який запеклий турист. Невипадково ми розпочнемо нашу подорож
із столиці дакійської держави. Грандіозна фортеця була центром життя королівства
на півночі Дунаю. На сході та заході фортеці існують ворота, а саме по центру
проходить брукована дорога. У 100 метрах від фортеці, на двох терасах,
простягається святий зал, до якого веде монументальний шлях, брукований
вапняками. Шлях цей веде до малесенької площі, на якій розміщені два циркулярні
вівтарі, що символізують сонце. Кріпость простягається на кілька десятків
терас, і тому Сарміседжетуса Реджія вважається найбільшим дакійським поселенням
на території Румунії. Ми можемо лише уявити що представляло це поселення для
мешканців Дакії, поселення навколо якого, даки звели, найімовірніше, одну з
найважливіших та найбільших їх оборонних систем.

Іншою дакійською
фортецею в горах Орештіє з Костештська фортеця, що розташована на горбі
Четецуя, на лівому березі річки Гредіштя. Фортеця ця мала лише оборонну роль.
Римлянам вдалось знищити її з самої основи. Фортеця була зведена в період між
пануванням двох королів Буребісти й Децебала, вона будучи свідком періоду
максимального розквіту Дакії, але й її занепаду. Хоча римляни заборонили її
відновлення, залишки її існують й зараз.

Фортеця Блідару
вважається найпотужнішою оборонною фортецею в горах Орештії. Розташована вона у
повіті Хунедоара, в селі Орештіоава де Сус, на висоті 705 м. над рівнем моря.
Маючи суто військову роль, подібно фортеці Коштешть, Блідару є єдиною фортецею,
яку не вдалось завоювати римлянам. Окрім оборонних стін, до наших днів
залишились і сліди численних ізольованих башт. Здається що у процесі
будівництва фортеці взяли участь і грецькі майстри. Теж в Блідару існує інша
будівля, єдина до речі, в дакійському світі, і вважається що вона була
побудована римлянами. Йдеться про водяний резервуар. Це типово римська будівля,
тому фахівці вважають, що була зведена вона лише за допомогою римського
майстра.

Баніца – інша
дакська фортеця теж в Хунедоарському повіті, датується І ст. до н. е. – І ст.
н. е. Здійснені тут археологічні розкопки в 1960-му році виявили добре збережені
тут залишки оборонної фортеці. Будівля є трохи нетиповою та водночас
геніальною. Її захищають мури лише на півночі та півдні, а із східної та західної
частин її обороняли обривисті схили гори. Курйозністю є й товщина стін фортеці,
близько 2 м. Найімовірніше її було знищено римським військом під час імператора
Траяна., в 106 році н. е.

Підкорений в 106
році римським імператором Траяном і ставши потім протягом 165 років, Римською
провінцією Дакія, регіон цей охоплював центральну частину сучасної Румунії в
середині Карпатської дуги, простягаючись на півдні та південному-заході аж до
Дунаю. Багато з територій, населених тоді даками залишалися вільними, але, під
культурним та економічним впливом Римської імперії. Одна з цих територій
населених вільними даками знаходиться на півночі сучасної Румунії, а саме в
Сатумарському повіті. Археологічні знахідки доводять інтенсивні торговельні
зв’язки між вільними даками і римським правлінням.

Такими є дакійські печі для
виготовлення керамічних виробів, що були виявлені в н.п. Медієшу Ауріт. На
даний момент, ці археологічні знахідки вважають найбільшим центром керамічного
виробництва по всій Європі, у римській добі. Перші археологічні розкопки були
проведені тут в період між 1965 і 1967 роками, коли було виявлено 10 печей. У
2000 роках дослідження було відновлено, і від тоді, практично щороку, число
виявлених печей збільшилося, досягнувши майже 260. У них спалювали даки
особливо велику керамічну посудину, понад одного метра висоти, з діаметром, що
іноді перевищував 200 см. Виявлені предмети, а також печі, датуються II-III
століттями н.е. і являються, практично, ровесницями римської провінції.Частина керамічних фрагментів, виявлених в Медієшу
Ауріт, у повіті Сату-Маре, експонуються в різних музеях країни. Крім того, певна
частина археологічних розкопок відкрита для туристів, які можуть бачити на
місцях відомі дакійські гончарні печі і можуть побачити як працюють там археологи.

Будучи перешкодою на шляху татарських і
турецьких навал, саксонські фортеці та укріплені церкви в населених пунктах
Прежмер, Кирца, Слімнік та Аксенте
Север зуміли вистояти в часі. Майже у всіх них збереглися масивні башти,
розташовані в західній частині центрального нефу, із вартовими дорогами,
вікнами і дірами для гармат і рушниць, під’їзними шляхами, захищеними
внутрішніми стінами, ровами та вхідними вежами.

Для покращення захисту будівель, наприкінці XV ст., в деяких місцях, їхні бічні крила часто зносилися і будувалися
оборонні поверхи з каміння або дерев’яних балок, підтримані арками
розташованими між контрфорсами. Ці оборонні поверхи мали вікна і діри для
катапультів і рушниць, а також дзвіницю. Попри те, що ці фортеці та саксонські
церкви є дуже важливими для дослідників, вони є важливими свідками історії
мистецтва і архітектури середньовічної Трансільванії, з сильним німецьким,
чеським, австрійським, римським і готичним впливами. Про деякі з цих фортець розповім я вам сьогодні…

Серед всіх оборонних церков побудованих
тевтонськими лицарями і саксонськими поселенцями, які прибули з Тюрінгії,
найбільш вражаюча товщиною своїх стін і висотою башт – це церква Прежмер, яка
окрім релігійної ролі виконувала ще і стратегічну роль. Церква, розташована у 10 км від м.
Брашов і вперше згадується в документах від 1240 року. Церкви такого типу
називаються оборонними церквами. По архітектурі, будівля цієї пам’ятки Румунії
нагадує пізню готику, так звану бургундську готику. За оригінальність і красу
споруди, церква Прежмер була включена до світового культурного надбання ЮНЕСКО.

Церква оточена стіною в 12 м. висоти і 6 м. товщини, це прямокутник
із закругленими кутами і захищені ровами з водою, чотирма вежами і двома
передовими укріпленнями. Схожість цієї церкви
на деякі пам’ятники з Німеччини
очевидна. Церква була розширена в кінці XV століття, коли були збудовані вікна,
що носять відбиток стилю пізньої готики. Прежмерська Євангельська церква має
величезну художню цінність. Довкола церкви, в стінах, розташовані маленькі
кімнати у вигляді бджолиних сот. Кожна сім’я села ховалася в одній з кімнат, у випадку
якщо нападали вороги. Номер будинку в селі збігався з номером кімнати в
оборонній стіні. Прежмерська церква врятувала життя тисячам селян від навал
кочівних народів. Вхід у двір церкви здійснюється через напівкруглий прохід
30-ти метрової висоти, захищений двома рядами кріпосницьких воріт. Між воротами
знаходиться капкан, в який потрапляли вороги, яким вдалося проходити через
перші ворота. У наші дні лише одна сім’я проживає в церкві і піклується про цей
середньовічний пам’ятник, якому більше 500 років.

Добре збереглася упродовж часу і фортеця
Кирца (Kercz або Kerz), як місцеві жителі
називали її колись, куди можна дістатися по дорозі від фортеці Фегераш до міста
Сібіу. Хоча село розташоване на високій рівнині, яку перетинає ріка Олт,
цистерцианський монастир Кирца, який приніс цьому селу популярність,
розташований на крутому і скелястому пагорбі. Для забезпечення кращої оборони,
до фортеці добудовано вежі і товсті стіни, оригінальною будучи їх округла
форма. Незважаючи на це, монастир, в якому зберігся найстаріший готичний
костел, побудований ченцями Цистерцианського ордену в 1202 році, був
зруйнований і спалений татарськими ордами у період 1240-1242 рр.

Перебудований з каміння в період 1242-1250 рр.,
його знову руйнують турки 1421 року, а 52 роки опісля, належатиме
римо-католицькій парафії Сібіу. Цистерцианський стиль фортеці, а саме кругові
вікна та інші декоративні елементи, мав сильний вплив на архітектуру
південно-східної Трансільванії. До наших днів з колишньої церкви збереглася
лише апсида, а південно-східний бастіон, якого колись використовували для
оборони, сьогодні виконує роль дзвіниці. Досить серйозно постраждали упродовж
часу фрески на внутрішній частині фортечних стін, до наших днів проіснувавши
лише 14 зображень, що представляють страждання Ісуса, і датуються 1781 роком.

Іншою цінною історичною пам’яткою Трансільванії
є фортеця Слімнік, побудована в першій половині XIV ст., яка мала роль зв’язку між містами Сібіу та Медіаш, а також роль
оборони. Будучи названа церквою-фортецею або селянською фортецею, монументальна
будівля була зведена на пагорбі на околиці місцевості Слімнік, де ще спостерігаються
сьогодні залишки середньовічних укріплень.

Фортеця була побудована повністю із
цегли, зовнішні стіни будучи підперті контрфорсами. Фортеця розташована на
околиці Колишньої тронної сібіуської фортеці, на пагорбі. Колись її оточував
густий ліс, який в легендах був місцем притулку гайдуків. У XIV столітті була побудована, але незавершена церква в готичному стилі.
Обложена кілька разів, фортеця була завойована Іоаном Запольєю, в 1529 році, та
Мойсеєм Секлером, в 1602 році, пізніше турками в 1658 році і підпалена в 1706
році. Після 1717 року фортеця була неодноразово відремонтована, однак то був
період останньої епідемії чуми. У 1855 році була знесена частина недовершеної
церкви фортеці, а матеріал був використаний для зведення захисної стіни нового
кладовища. У 1870 році звалилася башта на південному сході між внутрішнім і
зовнішнім двором, і в 1872 році впала і певна частина оборонної стіни. Під час
Другої світової війни зникли і цінні дзвони церкви. Руїни фортеці Слімнік можуть відвідувати туристи, які можуть користуватися,
на відміну від інших подібних туристичних об’єктів, і спеціалізованою
інформацією. Туристам
надається навіть можливість сходити на вежу фортеці, звідки відкривається
чудова панорама.

Маючи понад 700-річну давність місцевість
Аксенте Север подарувала археологам багато залишків з епохи бронзи і
римського періоду. Назва місцевості походить від видатного патріота, учасника
революції 1848-49 року, Аксенте Севера. Раніше село називалося Фрауендорф (Frauendorf) або Жіноче село, за тутешнім монастирем католицьких
чернець. Церкву почали будувати з каміння саксонці у XIV ст.. Товщина стіни вежі становить понад півтора метра. Фортеця має
оборонну башту, з нішами для рушниць на горищі та оборонну стіну, зміцнену
потужними контрфорсами. На укріпленій стіні було улаштовано вартовий шлях, який
піднімається вище комор, для зберігання продуктів.

У столітті швидкості, відпочинок в
румунських селах пропонує вам архаїчну атмосферу, стародавні традиції,
дивовижні пейзажі, їжу, приготовлену тільки з місцевих продуктів, і, перш за
все, зовсім інший темп життя. Ви повністю відірветесь від міської метушні і зможете
поспостерігати за роботою місцевих умільців, вам будуть розповідати місцеві легенди, і ви знову возз’єднатися з природою.

Марілена Стоян, голова і засновник Національної асоціації екологічного та
культурного сільського туризму, «АНТРЕК Румунія», і директор журналу
«Відпочинок в селі», зазначає, що є багато красивих сіл, які зберігають і особливо акцентують специфіку їхнього регіону, як в архітектурі,
так і в стилі. Марілена Стоян: «Я маю на увазі Буковину, наприклад, село Вама або село
Чокенешть. Чокенешть, можна сказати, що воно село-музей, розташоване на березі
річки Бістріца. Тут на будинках, парканах і колодязях зображені мотиви народних
костюмів. Все село має один і той же стиль, але кожне село має свою особливість. Тут також знаходиться
музей писанок, а в
середині серпня організовується фестиваль форелі. Я також
рекомендую туристам відвідати історичний регіон Марамуреш, село Ботіза, де є
багато дерев’яних церков, як древніх, так і нових. Тут існує традиція фарбування
вовни рослинними фарбами і плетіння прекрасних килимів. Ці
килими робить відомий місцевий майстер. Також в селі Ботіза місцеві жителі
готують дуже смачні традиційні страви. Місцева їжа дуже жирна, але, якщо випити
трошки місцевої горілки, яка називається палінка, це допоможе в процесі
травлення».

Хоча історичні регіони, розташовані
на півночі Румунії, Буковина і Марамуреш, особливо відомі серед туристів, є й
інші туристичні напрямки в сільській місцевості на півдні Румунії. Крім традиційної пропозиції Дельти Дунаю, туристи
можуть відвідати такі повіти як Джурджу і Келераш, де останнім часом з’явилося
багато нових пансіонатів і туристичних маршрутів. Марілена Стоян, голова і
засновник Національної асоціації екологічного та культурного сільського туризму
розповідає: «Існує село
Чокенешть і в повіті
Келераш, недалеко від ріки Дунай. У цьому селі турист має можливість пройтися екотуристичними маршрутами, наприклад, він може
прокататися на велосипеді берегом Дунаю. Також рекомендую туристам
відвідати село на березі Дунаю Ешелніца. Дуже популярне в останні роки
туристичне призначення – це Казанеле Дунеря – ділянка річки Дунаю в повіті
Мехедінць на кордоні з
Сербією. Тут турист має можливість покататися на гребних човнах або на
пароплаві і обов’язково повинен спробувати рибу. Можна також відвідати села, в
яких живуть чехи і словаки, де завдяки середземноморському клімату зростає
фігове дерево. Тут місцеві жителі варять дуже смачне і популярне варення з
інжиру. Якщо ми все-таки перебуваємо на півдні Румунії, хочу запропонувати
туристам не пропустити село Тісмана, один з найкрасивіших населених пунктів
Румунії. Тут розташований один з найбільш вражаючих монастирів нашої країни.
Влітку турист може тут прогулятися прекрасними лісами. Недалеко звідси знаходиться село
Пештішань, Хобіца, де народився відомий румунський скульптор Костянтин Бринкуш.
Тут можна подивитися роботи румунського скульптора ».

Багато туристів, які відвідали
Румунію, були приємно вражені виробами народних ремісників.
Ідеальне місце для того, щоб ближче познайомитися з ними, це у них вдома, в
їхньому селі. Останнім часом спостерігається постійне зростання числа туристів,
охочих відкрити для себе красу румунського села. Бажаючі відкрити цю красу можуть відправитися
в Трансільванію, в сакські фортеці, розташовані в селах Кріц і Віскрі. Тут знаходиться
парафіяльний будинок, який був перетворений в пансіонат. У цьому пансіонаті
туристи можуть брати участь в ремісничих майстернях і скуштувати смачну місцеву їжу.
Також туристи можуть відвідати фортеці Сігішоара, Рупя, Віскрі, Саскіз.

Ми запитали Марілену Стоян, голову і засновника Національної асоціації
екологічного та культурного сільського туризму, чи є серед всіх румунських сіл
одне, до якого вона відчуває себе ближче: «В
останні 30 років я була дуже прив’язана до села Бран Моечу і села Меґура у повіті Брашов. Це село розташоване на
вершині пагорба і звідси видно з одного боку гори П’ятра Краюлуй, а з іншого боку
Гори Бучеджь, тобі здається, що ти знаходишся в амфітеатрі. Тут багато лісів і
маршрутів для прогулянок пішки, на велосипеді або взимку на санях, запряжених
кіньми. Коли я їду за кордон і сумую за домом, я завжди думаю про це місце».

На зимові свята,
багато пансіонатів з регіону Мерджінімя Сібіулуй і Тиргу Нямц приготували
спеціальні туристичні пропозиції для проведення Різдва і Нового Року.
Туристи мали можливість послухати
концерти колядок, покататися на санях, запряжених кіньми і спробувати різні
смачні традиційні страви, спеціально приготовлені на зимові свята. А пропозиції
пансіонатів дуже численні і різні, стверджує Марілена Стоян: «У румунському селі XXI
століття є багато пансіонатів з джакузі або невеликими СПА-центрами. Будинків,
які зберегли традиційний румунський стиль життя на селі, менше. Наприклад, недалеко
від Бухареста, в населеному пункті Снагов, знаходиться традиційний румунський
будинок Сад Влахія, а в повіті Прахова – Ферма Дачілор. І в повіті Алба є
багато таких пансіонатів. Це, однак, для тих, хто зацікавлений в чомусь більш
особливому. Чекаємо вас в румунських селах».

Ми прямуємо сьогодні на захід
Румунії. У списку найбільш популярних туристичних визначних пам’яток в повіті Гунедоара перше місце займає одна з найважливіших готичних феодальних
пам’яток мистецтва в Південно-Східній Європі: Замок Корвінів. Озеро Букура вважається найбільшим
льодовиковим озером в Румунії. З іншого боку, Фортеця Дева вважається однією з найважливіших
середньовічних укріплень в Трансільванії. Є кілька туристичних програм, що
поєднують відвідування найважливіших туристичних визначних пам’яток повіту Гунедоара.

З-поміж них ми представляємо вам одну із семи днів, розроблену Агентством економічного та
соціального розвитку Гунедорського повіту, установою, підпорядкованою Повітовій Раді Гунедоара. Директор КамеліяБедя розповідає: Ми з нетерпінням чекаємо
туристів в повіті Гунедоара. Вони повинні залишитись якомога більше тут, щоб ім вдалося відвідати безліч туробєктів
в нашому повіті. Нашу семиденну
програму ми розпочинаємо з відвідин Краю
Зарандулуй і до долини річки
Жіу, пропозиція
маршрутів, яка включає основні туристичні пам’ятки. Крім того, в цьому районі вони
можуть скуштувати традиційні продукти, побачити красу наших
звичаїв, які збереглися. У перший день такожтуристи можуть
відвідати Пантеон Моців-населення,
що живе у Західних Карпатах, Музей золота, Музей текстилю у населеному пункті Беїца таБудинок шукача золота. Все це знаходиться в Краю
Зарандулуй».

На другий день можна відвідати Фортецю Дева. Вона була у
власності князів, графів і герцогинь. Її давали в подарунок,
успадковували, продавали і іноді бомбили. Всі дворяни залишили щось за
собою: захисні
стіни, бенкетний зал або
розширення фортеці з цілим поверхом. Вони хотіли, щоб вона була використана не тільки для оборони і випадкових зустрічей, а й для
помешкання. І не будь-якого, а й розкішного. Тепер вона майже повністю відновлена. Тут, крім простого
відвідування, ви також можете взяти участь у численних культурних заходах,
організованих протягом року. Але наша програма візиту триває, оскільки список атракцій багатий. Камелія Бедя, директор Агентства економічного та
соціального розвитку Гунедорського повіту розповідає: На третій день ми спускаємося
до Краю Орештіє. Ви
можете відвідати Фортецю Орештіє, красиву Сармізеджетусу, Арсенал Парк і ущелину
Мадей. Ми продовжуємо
нашу прогулянку і добираємось до курорту Джоаджу-Бей, де ви можете скупатись у
термальних басейнах
лікувальних установ, Римські лазні, Водоспад Клокота та Ротунда, що в Джоаджу. Тут є стара кам’яна церква. П’ятий день відведений
відвідуванню гарного Замку Корвінів, відомий у всьому світі, мармурове село
Алун, монастир Прислоп, Заповідник
зубрів у Гацегу та Геопарк динозаврів. Потім спускаючись на південь повіту, шостий день ми пропонуємо
відвідати старий
кам’яний храм у населеному
пункті Денсуш, який дуже красивий, фортецю Мелеєшти, Улпія Траяна,Ущелини Баніцей і печеру Болі. Сьомий день призначений відвіданню
Музею
гірництва, верховій їзді, велотуризму і польоту на параплані в гірській
частині повіту в
населеному пункті Стража. Тут знаходяться основні гірськолижні спуски
дуже популярні в зимовий період.»

Майя Тонде є
представником найбільшого тематичного парку в Румунії. Арсенал парку, розташованого в Гунедоарському
повіті, в місті
Орештіє: Арсенал
парк означає унікальний
досвід у країні. Він складається з історії і розроблений для сімей і командних будівель, де туристи можуть весело провести час, відпочити,
зробити пляж. Ми маємо тримісячну перерву на початку кожного року на технічне
обслуговування. У нас дружня і динамічна програма. Вона нагадує про військову підготовку, але для всіх -
активних або менш активних. Варто пережити досвід в тематичній
кімнаті бронетранспортера, або гармати. Це щось особливе. У нас дуже добре
розроблені пакети. Ми щойно випустили унікальний пакет, який включає в себе поділ відпочинку. Наприклад, дві сім’ї можуть
поділити відпустку».

З іншого боку, Геопарк динозаврів, який включає весь край Гацегує територією ЮНЕСКО, частиною Міжнародної програми
геологічних наук і геопарків, яка об’єднує понад 100 територій з 33 країн,
включених до глобальної мережі геопарків, створеної внаслідок
процесу відбору і
перевірки.
Карликові динозаври, виявлені в Краю Хацег, унікальні у світі, їх наукове значення і привабливість
посилюються відкриттям гнізд яєць і
ембріонів динозаврів. Один раз на рік, влітку, цей парк просувається через подію для всієї
родини: День Вулканів. Захід передбачає проведення декількох семінарів, ігор,
конкурсів, присвячених батькам, дітям, бабусям і дідусям, і відбувається в Хацегу.

Але найважливішою туристичною атракцією
є Корвінський замок. Тут
відбувається міжнародна
подія, Європейський
ярмарок замків, який в 2019 році буде організований вп’яте. Йон Бодокі, гід замку, розповідає: У внутрішньому дворі можна побачити неоготичну галерею.
Це відносно недавня споруда, збудована у другій половині ХІХ ст. Звідти можна побачити Logia Matia. Йдеться
про першу будівлю, що включає елементи
раннього італійського ренесансного стилю на території Трансільванії. На щастя,
на верхньому поверсі збереглася єдина ренесанська світська фреска на території Трансільванії.
Також з двору можна побачити біля галереї з відкритими арками, старий вхід,
напівкруглий вхід, відносно великих розмірів. Біля нього є крило майстерень, яке також
називають крилом адміністративного палацу. З двору, проникаючи всередину замку, ви спочатку відвідаєте Кухню найманців, де влаштована ​​виставка старих гравюр і давніх картин замку і оригінальний макет, побудований в 1866 році.

Це комплексний
напрямок де можна практикувати
всі види туризму, і де є численні пропозиції
проживання. Туристичні агентства зазвичай пропонують проживання в центрі повіту
звідки ви зможете дістатися до всіх природних і історичних
пам’яток.

Присвячуємо сьогоднішню рубрику найцікавішим подорожам, які ми
запропонували вам протягом минулого року. Туристичні призначення були з найрізноманітніших, щоб задовольнити всі
смаки радіослухачів. Ми відвідали гірськолижні курорти і пройшлися вулицями
середньовічної фортеці Сігішоара. Не забули ми про традиційне бальнеологічне
лікування, ані про величезний туристичний потенціал дельти Дунаю. Так само,
разом з нами ви уявно відвідали найвідоміші заповідники і природні парки, а
також місця, відомі своїми традиціями і звичаями, що добре збереглися до наших
днів. Оскільки 2018 був особливим роком для всіх румунів, з нагоди відзначення
Сторіччя Великої Румунії, ми запросили вас взяти участь у конкурсі присвяченому
цій даті. Головним призом стало однотижневе перебування для двох осіб у місті
Алба-Юлія, де і відбулося велике об’єднання 1918 року. Переможець конкурсу,
Йонас Селл з Німеччини, який відвідав Румунію у вересні 2018 року, поділився з
нами своїми враженнями: «Ландшафти, що вражають своєю красою, історія, смачна
їжа … все це обіцяє унікальне перебування в Румунії, про яке ти ще довгий час
будеш згадувати».

Початок 2018 року був присвячений, також, тим подорожам, з яких ми
спробували дізнатися якомога більше про історію, традиції, культуру, смаки і
аромати різних куточків Румунії. Бухарест, Мурешський повіт та місто Алба Юлія
були першими нашими місцями призначення. Потім ми запросили вас покататися на
лижах в Румунії. Тоді ви дізналися, що в Румунії є 44 курорти, в яких можна
практикувати лижний спорт, і що найбільшу кількість лижних спусків – 23 -
знаходимо у повіті Харгіта. Потім у цьому списку йдуть повіти Прахова, Брашов,
Хунедоара та Марамуреш, за даними Національної влади з питань туризму. Зберегли
ми бажання до пригод і відвідали Долину річки Прахова, найбільш розвинутий
гірський регіон Румунії, з лижними трасами для всіх категорій, від початківців
до професіоналів лижного спорту. Дунайська дельта, повіт Хунедоара, Совата,
румунське узбережжя Чорного моря – ось пункти призначення з найбільшими
знижками на Румунському туристичному ярмарку, що пройшов у лютому 2018 року.
Потім ми відправилися в сільське середовище, тому що сільський туризм в Румунії
в останні роки зазнав дивовижний розвиток. Ми ознайомили вас із світом пейзажів,
що перехоплюють подих, і місцями, де традиції дуже добре збереглися.

Природний парк Венеторь Нямц, заснований 19 років тому, в 1999 році, є
ідеальним місцем для відпочинку в будь-який період року, хоча туристи вважають
за краще відвідувати його влітку або під час зимових свят. У підніжжі гір, на
півночі повіту Нямц, на туристів чекають рідкісні дикі тварини, які в інших
місцях перебувають під загрозою зникнення. Саме з цієї причини, в 2018 році, ми
зупинилися в краї Зубрів. Потім настав Великдень. І ми вирішили розповісти про
такі місця призначення як Марамуреш і Буковина, розташовані на півночі Румунії,
а також у повіті Бістріца-Несеуд і на бальнеологічному курорті Совата. Ми
розповіли тоді вам про традиційні великодні страви, які нам дуже сподобалися, і
які дали нам сил благополучно дістатися Добруджі, на півдні Румунії. Чому ми обрали
Добруджу? Тому що, Добруджа чарує своїми археологічними пам’ятками, насиченими
унікальною історією, ущелинами дивовижної краси, столітніми монастирями, і заповідником біосфери Дунайської
дельти, що перетворює Добруджу на унікальне для відпочинку призначення.

Влітку 2018 роки ми мандрували горбами Трансільванії і відкрили двері
старих укріплених церков. Ми запропонували вам придбати картку «Transilvania
Card», потужний туристичний інструмент, за допомогою якого ви можете відвідати
укріплені церкви Трансільванії і отримати значні знижки. Купуючи картку
«Transilvania Card», ви підтримуєте відновлення старих укріплених церков Трансільванії.
З Трансільванії ми попрямували до Чорноморського узбережжя. Серед курортів
чорноморського узбережжя, Мамая є найбільш відомим. Там організовуються
найбільші фестивалі, там можна зустріти кращих діджеїв, під музику яких можна
танцювати до самого ранку в найрозкішніших нічних клубах.

Своїми мальовничими краєвидами, історичними пам’ятниками національного
значення і селами з добре збереженими традиціями, Сучавський повіт дивує
простотою і оригінальністю побуту. Ось чому з узбережжя Чорного моря ми
відправилися на північ Румунії. Там ми ознайомили вас із Тронною фортецею,
розташованою в місті Сучава, Етнографічним музеєм і Музеєм села Буковини, а
також курортом Ватра Дорней. У листопаді ми знову побували на черговому
Туристичному ярмарку Румунії, а потім запросили вас у місто скрипок Регін, в
Лунка Мурешулуй, в місто Бакеу та до Вилчанського повіту.

Знаєте, що в Румунії існує Музей кондитерських виробів? Ми вже розповіли
вам про нього, а також про Будинок з гарматними ядрами, Музей електричного трамвая,
Винний шлях, особняки і казкові замки Арадського повіту. Закінчили ми 2018 рік відвідуванням
Різдвяного ярмарку у місті Сібіу, а також повіту Марамуреш, ідеального призначення
для проведення зимових свят. У 2019 ми продовжимо наші подорожі, тому ми запрошуємо
вас залишатися з нами, щоб відкрити для себе найцікавіші місця відпочинку в
Румунії.

Cьогодні ми прямуємо до центральної
частини Румунії, в район з
багатим історичним минулим, традиціями
та легендами.
Трансільванська сільська
місцевість завжди хвилювала як румунів, так і іноземних туристів. І в цьому
особливому природному оточенні є деякі з найкрасивіших укріплених церков, яким сотні років. У Трансільванії було
виявлено понад 200 таких пам’ятників. Сьогодні ми згадаємо деякі з найкрасивіших і цікавих,
з рекомендацією відвідати якомога більше з них.

Першу зупинку ми зробимо в селі, яке засноване 1209 року- Алма Вій (Alma Vii). Тут виділяється церква, яка була збудована два століття пізніше. Щоб потрапити
туди, ви повинні проїхати сільську дорогу, в кінці якої, на пагорбі, стоїть цей пам’ятник, що є свідченням існування саксів в області, і трансільванської мультикультурності. Від МіхаелиТурк, керівника проектів Фонду імені Міхая Емінеску, ми дізнаємось, що фортеця має чотири башти відреставровані в
рамках проекту, фінансованого за рахунок коштів з Норвегії, Ліхтенштейну та Ісландії: «Ми завершили проект в 2016 році, і в цих, відновлених вежах ми влаштували виставку про
багатоетнічну місцеву
традиційну культуру, специфічну Трансільванії. Таким чином, ми хочемо залучити туристів до цієї області і зробити свій внесок у стійкий розвиток регіону. Кожна вежа має свою
тематику. Маємо Годинникову вежу або Вежу воріт, Вежу з салом,
Вежу з льодом і Вежу із зерном. Ми намагалися відтворити стару функцію веж через
виставлені предмети. Вежі пропонують приміщення, які можуть бути
використані для проведення конференцій за участю 40-50 осіб. Також на деяких поверхах можна
організувати тимчасові виставки.

Міхаела Турк розповіла нам, що вона може направляти туристів у дуже прості сільські будинки: Вони зберігають в основному старі та відремонтовані
меблі або деякі меблі, які нам вдалось врятувати. На дерев’яній підлозі
розстелені кольорові верети. Хати традиційно побілені. Під час реконструкції ми не використовуємо цемент, термопластику,
лише деревину,
камінь, пісок та вапно. В даний час в укріпленій церкві в Алма Вій більше не відбувається богослужіння, але сільська громада збирається тут для важливих подій. Наприклад, на Різдво. Чудовий період для відвідування Алма Вій.

У 73 км від Алма Вій, в Чіснедіоарі, ви знайдете найдавніший
пам’ятник
римського стилю у
Трансильванії. Фортеця відрізняється від інших в Трансільванії, і тому, що вона не зазнала багато змін.
А це, незважаючи на різні
випробовування протягом
довгого часу, стверджує Кармен Кельбер, наглядач і гід: Фортеця була побудована в 1180 році, а оточуючі стіни були споруджені 1241 року, до монгольської навали. Близько 300
років тому, цистерціанські монахи жили тут, тому що в певний момент в 1223 році, церква була
передана в дар цистерциянському монастирю в селі Кирца. Протягом століть вона використовувалась, звичайно, я церква, потім як фортеця лучників, місце для зброї, і навіть як в’язниця. Тепер вона відкрита для відвідувачів. Три-чотири
рази в рік проводяться богослужіння.» Так що, подібно укріпленій церкві у Алма Вій і фортеця в Чіснедіоара може бути ідеальним напрямком на Різдво.

Але одна з найкраще збережених
фортець в Трансільванії знаходиться у Фрауендорф Аксенте Север. Лівія
Пельгер запрошує побачити катапульту та барана, за допомогою яких
розбивали ворота: Фортеця
датується 1322 роком. Є особливою,
тому що дзвін знаходиться над хором. У Трансільванії є близько 300
євангельських фортець, але башта, як правило, в одній стороні, а церква в іншій. Біля вівтаря знаходяться імена тих, що
загинули під час Другої
світової війни, а також імена загиблих у Першій світовій війні. Записано прізвище
та номер хати де вони жили в селі. Вівтар збудовано
в стилі бароко, 1777 року. До того ж періоду
належить і орган. Він використовується. І церква також. Кожні два тижні приходить
священик з міста Медіаш до навколишніх сіл, збирає кількох етнічних німців і править богослужіння німецькою мовою.

Віскрі стало відомим у всьому світі після
того, як принц Чарльз закохався у це
село і його околиці. Будинки тут дуже старі, пофарбовані
різними кольорами, а деяким навіть сотні років. Визначною пам’яткою залишається
укріплена церква, вражаючий приклад трансільванської оборонної архітектури. Тут
ви зустрінете Герхільду ​​Гросс,куратора і органіста, яка завжди готова надати інформацію про фортецю: Стільки укріплених церков на площі, як Трансільванія, немає ніде. Звичайно, що всіх не можна відвідати, але
багато з них, котрі відкриті для публіки, є унікальними. Вони були побудовані з тією ж метою, але у кожної є щось особливе. Це одна з найдавніших. Спочатку була побудована невелика церква, і тоді ж наші предки повинні були думати про оборону від османських, монгольських, татарських і турецьких навал. Церква була головним місцем для
громади, яка побудувала
укріплення навколо неї, щоб бути в безпеці. Вся громада села, у разі небезпеки, тікала до церкви. Тут знаходиться маленький орган, дуже простий, збудований в 1817 році трансільванським
будівельником органів. Для мене це щось особливе, тому що мої предки були органістами. Дідусь,
дядько, і тепер я граю на органі.