Що означає вміти писати, читати, рахувати, але в той же
час бути нездатним зрозуміти літературний або науковий текст середнього рівня? Це, за словами, експертів в галузі освіти, функціональна неграмотність. Ця проблема настільки
серйозна і широко поширена, що влада ЄС вирішила
вжити заходів, аби до 2020
року знизити рівень функціональної неграмотності до 15%, враховуючи те, що в останні роки цей показник
на рівні ЄС складає в середньому 20%.
За даними Організації економічного співробітництва
та розвитку (ОЕСР) у Румунії, однак, рівень функціональної неграмотності
суттєво перевищує цей середній показник, сягаючи 42% серед учнів 15-річного
віку. Цей відсоток був визначений у 2015 році після ретельного аналізу результатів
участі румунських учнів у програмах міжнародного оцінювання знань PISA, TIMSS, PIRLS тощо. Судячи лише з результатів проекту РІSА, зосередженого на вивченні
рівня оволодіння учнями 15-річного віку необхідними для повноцінного життя в
суспільстві знаннями й уміннями щодо читання, математики та природознавства, функціональна
неграмотність румунських школярів становить тільки 38%.
Що конкретно означають ці цифри? Чим відрізняються від інших функціонально неграмотні учні? Відповіді на ці запитання дає Крістіан Хату, один із засновників Центру з питань оцінки й аналізу рівня освіти. «Вони не здатні мислити
більш-менш структуровано і робити аналіз елементарного рівня. У
математиці, наприклад, вони вміють додавати, множити, але коли стикаються з конкретною ситуацією, не можуть зробити елементарні арифметичні операції Якщо їх попросити купити килим для певної кімнати, вони не будуть знати як обчислити поверхню не вміють інтерпретувати просту графіку.»
У свою чергу, учні усвідомлюють, щонайменше емпірично,
дану ситуацію і мають їй пояснення. Влад Штефан, президент Національної ради учнів
та учень Національного коледжу ім. Андрея Шагуни міста Брашова. «На жаль, румунська
освіта є заручницею минулого і досі не зуміла реформуватися як це зробили інші
системи освіти в Європі, які зосередилися на розвитку у дітей певних навичок
аналізу, дослідження і спостереження. На жаль, школа в Румунії просуває ідею
здобуття інформації та її відтворювання, без того щоб учень зрозумів її глибину
і без аналізу необхідності цієї інформації, тому що чимало аспектів поточної шкільної
програми непотрібні і лише навантажують її.»
І оскільки ця проблема спричинена методами викладання
і змісту навчальних програм, функціональна неграмотність «демократично» широко
поширена в суспільстві, незалежно від того чи йдеться про міста або села, – каже
Крістіан Хату. «Функціональна неграмотність спостерігається не лише в слаборозвинутих регіонах. Кореляція між соціально-економічним статусом і успішністю
учнів з математичної грамотності, наприклад, дуже низька. Ця кореляція становить
десь близько 17% -19%.»
Для зміни ситуації потрібна нова освітня парадигма,
сфокусована на освіті орієнтованій на розумінні. Про те, що це припускає, ми
дізнаємося звід Крістіана Хату. «Учитель має прагнути використовувати навчальні
засоби таким чином, щоб школяр краще зрозумів тему уроку, незалежно від того чи
мова йде про фізику, математичну формулу або літературний текст. Треба намагатися
показати учню яким чином відповідна тема пов’язана з його повсякденним життям.
У нас є викладачі, які це вже роблять. Вони розуміють, що в цьому суть справи, і
намагаються робити це самостійно. Дехто з них пройшов спеціальні курси, але більшість
із них не можуть поодинці створити собі подібні викладацькі інструменти. Тому для
них потрібно провести такі курси, навчити їх викладати в класі таким чином.
Самі вони не можуть це зробити, за кількома рідкісними винятками, вони не можуть отримати такі
навички. Усе залежить від тих, хто відповідає за освіту на центральному рівні.»
На необхідності змін наполягають, передусім ті, кого це безпосередньо стосується,
оскільки функціональна неграмотність, яка спершу спостерігається в школі, стає
ще більш очевидною на ринку праці. Говорить Влад Штефан, президент Національної
ради учнів. «Це стає більш помітним, коли справа доходить до звичайних або
випускних іспитів, до міжнародних іспитів, які сфокусовані переважно на
загальній культурі або на здатності учня робити критику чи аналізувати певну
ситуацію. Румунські учні, які формуються в застарілій системі, не можуть
справитись з вимогами як румунського, так і європейського ринку.»
Перетворення,
які сталися на ринку праці в останні десятиліття припускають і певний рівень
адаптивності, який ще не виховується в румунських школах. Говорить Крістіан Хату, член-засновник Центру з питань оцінки й аналізу рівня освіти. «Люди зараз змінюють свою
професійну спеціалізацію 3-4 рази протягом свого трудового життя. Принаймні це
я читав кілька років тому в дослідженні Світового банку. Виникає питання: що
робить школа і які уміння вона розвиває у школяра для того, щоб він пізніше,
упродовж дорослого життя, був здатний оволодіти ще однією спеціальністю? Навіть
якщо людина працює лише в одному місці, вона повинна постійно адаптуватися в
залежності від різних технологічних змін або від стратегії компанії. Усе частіше
працівники зобов’язані раціонально реагувати на ситуацію, з якою не стикалися у минулому.
Школа повинна готувати людей до цього, особливо, розвивати у них критичне
мислення, уміння вирішувати проблеми, творчість…»
Таким чином, в динамічній економіці, робоча сила повинна адаптуватися на ходу. Для цього потрібні певні навички, які тільки
школа може розвинути, а функціонально неграмотні люди найменш підготовлені до цього.
