Tag: хижак

  • Як утримати ведмедів подалі від людських поселень?

    Як утримати ведмедів подалі від людських поселень?




    Протягом
    століть румунські ліси були надійним притулком для бурих ведмедів: за даними
    Всесвітнього фонду диких тварин-Румунія, з приблизно 18 тис. екземплярів, що водяться
    у всій Європі, близько 8 тисяч мешкають у Карпатах, а понад 6 тис. у Румунії. Це
    найбільша популяція бурого ведмедя на старому континенті. Лівія Чімпоєру,
    спеціаліст з питань проєктів, спрямованих на великих хижаків зазначає. «Ведмідь є
    природним багатством Румунії. Ми не можемо нехтувати цим аспектом і я вважаю,
    що всі згодні з тим, що ці природні багатства повинні бути захищені, тому що
    вони зникають. Якимось чином ми повинні взяти на себе відповідальність за те,
    що наші дії, те, що ми споживаємо або що ми робимо, впливають на добробут і
    життєздатність цих природних ресурсів.»







    Тільки
    розвиток транспортної інфраструктури, міської чи сільської інфраструктури,
    законне чи незаконне вирубування лісів або надмірна експлуатація природних
    ресурсів, таких як гриби чи ягоди, з часом зробили ведмедя всеїдним і наблизили
    до районів з легким доступом до джерел їжі в населених пунктах. У результаті
    деякі ведмеді стають загрозою для людини, а багато хто вважає, що їх потрібно
    вбивати. Це надзвичайно хибна думка, каже Лівія Чімпоєру, яка стверджує, що
    організація, яку вона представляє – WWF Румунія, вважає цілком можливим
    безпечне співіснування людини і тварини. «Цей баланс може бути забезпечений
    лише тоді, коли ми як нація, як народ, що займає цей благословенний простір із
    надзвичайним біорізноманіттям, зрозуміємо, що ми єдині, повторюю, єдині, хто
    може захистити ці багатства. Поки ми звинувачуємо ведмедя, вовка чи інших
    тварин у цих конфліктах дикої природи, ми нікуди не дійдемо. Ведмідь – дика
    тварина, у нього немає понять «хороший» і «поганий», в результаті він не може
    приймати рішення, не може проводити політику тощо. Ми – мислячий вид, той, хто
    може розумно вирішити ці, скажімо, незручності чи конфлікти та знайти рішення.
    Наша діяльність має очевидний вплив на ведмедів і переважна більшість
    конфліктів між людьми та ведмедями спричинені людиною.»




    В
    Європейському Союзі ведмедів охороняє Директива про середовища існування, яка
    включає їх до списку захищених видів тварин, на яких не можна полювати в
    рекреаційних цілях, або, як вони кажуть, для трофеїв. Однак деякі країни,
    включаючи Румунію, в даний час використовують статтю 16 Директиви, яка передбачає
    винятки і можливість полювання на обмежену кількість особин, в даному випадку
    небезпечних для людини.




    Нещодавня
    новина про вбивство 17-річного бурого ведмедя на прізвисько Артур, можливо,
    найбільшого ведмедя на території Румунії, завдяки його вражаючим розмірам і
    поставі, обійшла весь світ. У Румунії на перший план знову вийшла проблема способу,
    на думку багатьох невідповідного, в який влада захищає цих ссавців. Насправді
    Артур нібито був вбитий під час трофейного полювання на підставі дозволу,
    виданого на відстріл іншого екземпляра, який спричинив пошкодження будинків
    людей.






    Що
    потрібно зробити, щоб така практика стала історією? Відповідь дає Лівія Чімпоєру,
    представниця WWF Румунія. «Ми, починаючи з 2009 року закликаємо вдосконалити
    законодавство, що передбачає надання цих дозволів на переселення та «збір» (це
    технічний термін для відстрілу ведмедів), оскільки в цих дозволах, виданих з
    2017 року, якщо я не помиляючись, не було чітко зазначено, що відбувається з
    ведмежими трупами, хто бере участь у процесі «збору» або переселення, який
    пункт призначення і хто є кінцевим бенефіціаром відстрілених тварин. У 2019
    році ми вимагали, щоб у «зборі» брали участь лише члени мисливських товариств,
    і, таким чином, зняти ці підозри, що процес «збору» насправді є прихованим полюванням
    на трофеї. Знову ми попросили активно маркувати та контролювати проблемні екземпляри,
    щоб усунути підозру щодо було вилучено тварину, що викликає проблеми. І випадок
    ведмедя Артура дуже повчальний у цій дискусії. Знову ж таки, ми не розуміємо,
    чому протягом багатьох років не створювались групи швидкого втручання, які
    діяли б у таких випадках. Тобто, перш ніж вбивати цього ведмедя, давайте пошукаємо
    інші варіанти, які можуть бути ефективними, і мати ці команди втручання скрізь,
    де, очевидно, є велика популяція ведмедів. В даний час ми не тільки не маємо
    реального наукового моніторингу популяції ведмедів у Румунії, але навіть не моніторимо ведмедів,
    які через людську недбалість, почали пов’язувати людину з джерелом їжі та
    завжди шукати її у населених пунктах.»




    Тим часом, на тлі скандалу довкола ведмедя Артура,
    Міністерство охорони навколишнього середовища Румунії оголосило, що
    законодавство про відстріл ведмедів, які становлять небезпеку для громад, було
    змінено. Таким чином, якщо раніше було передбачено 60 денний строк з моменту
    видачі документів на відстріл тварини, а законодавство не передбачало, хто
    може відстрілювати тварину, то зараз небезпечні екземпляри можна «вилучити» не
    більше ніж за 15 днів і тільки технічним
    персоналом мисливського товариства, яке отримало дозвіл. Це добре рішення, але його
    недостатньо, зазначає Лівія Чімпоєру, «Окрім цих рішень, схвалених на швидкоруч,
    щоб якось заспокоїти громадськість, мають бути прийняті й інші для досягнення у
    довгостроковій перспективі гармонійного співіснування з ведмедем. Я маю тут на
    увазі надання фінансової підтримки фермерам чи домогосподарствам у районах,
    заселених ведмедями, щоб ці люди могли купувати електричні огорожі, собак для
    охорони, щоб захистити свійські тварини, домогосподарства тощо. Ці заходи були
    оголошені минулого року колишнім міністром Алексє. Ми були дуже раді, коли він
    заявив, що міністерство збирається запустити програму фінансування цих заходів
    запобігання, але цього так і не сталося і ми не розуміємо, чому.»




    Всесвітній
    фонд дикої природи-Румунія також зазначає, що в даний час Міністерство охорони
    навколишнього середовища має достатньо даних, з яких можна почати розробляти
    карти зон ризику, які будуть доступні для спеціалістів, органів місцевого
    самоврядування та широкого загалу, щоб усі чітко знали найбільш небезпечні місця.
    Водночас ця неурядова організація є частиною міжнародного проєкту, що
    фінансується з європейських фондів – «Euro Large Carnivores» і націлена на покращення
    умов співіснування людей і тварин за допомогою транскордонного співробітництва
    та спілкування. Навіть якщо не всі заходи, вжиті в інших країнах, можуть бути
    застосовані в Румунії, вони, безумовно, можуть бути адаптовані до національних
    особливостей. Інакше кажучи, ідеї є, їх не мало. Однак для їх застосування на
    практиці потрібна політична воля.

  • Популяція  рисі в Румунії

    Популяція  рисі в Румунії




    Надзвичайно обачна тварина, рись живе ізольовано і уникає контактів з
    людьми. Рись – третій за величиною хижак в Європі після ведмедя та вовка. Він
    має надзвичайно тонкий зір і слух, тому здатний відчувати навіть маленьку
    здобич на відстані десятків метрів. В Європі налічується близько 10 тисяч особин,
    а в Румунії – понад 1200.

    Представник Асоціації збереження біорізноманіття Міхай
    Поп каже, що рись добре представлена в Румунії: «Останні оцінки
    щодо популяції рисі в Румунії показують, що вона присутня у всіх частинах
    Карпат, а також живе у низькогірніих (пагорбних)
    регіонах, на плато Тирнавелор, у Молдовському Прикарпатті у Внутрішньому Пірикарпатті
    на площі від 9 до 10 мільйонів гектарів. Ми вважаємо, що рись не займала всю цю
    територію, але, мабуть, в цей момент вона можливо досягла піку поширення в Румунії,
    оскільки в цих районах існують сприятливі
    умови для розмноження.»


    У зрілому віці рись важить від 18 до 30 кг, будучи твариною, яка живе і полює
    на самоті на певній території, розповів Міхай Поп. «Рись – схожа на більшість котових, в тому сенсі, що кожна особина має
    тенденцію полювати поодинці на певній території, яку позначає та, по мірі
    можливості, захищає. Загалом, території самців перетинаються з територіями
    однієї або двох самок. Рисі чоловічої статі, як правило, краще захищають свою
    територію від інших особин, особливо від інших самців. А самки, як правило,
    мають дещо меншу територію, дитинчата жіночої статі залишаються поблизу матері,
    якщо поблизу є вільна територія, але десь у віці від півтори до двох років вони
    переходять на власну територію. Самці більш рухливі, особливо молоді самці, намагаються
    знайти вільну ділянку для полювання та
    проживання. Зазвичай, рисі ведуть нічний спосіб життя, але у залежності від певних
    умов, пори року, знаходження їжі, рисей також можна побачити протягом дня. Переважно
    їх можна побачити на відеокамері, оскільки нова технологія дозволяє краще
    спостерігати за тваринами за допомогою
    сенсорних камер, таким чином 30…
    40% актуальних зображень були зняті протягом дня.»


    Рисенята народжуються в період з травня по червень, а у перші два тижні
    життя вони сліпі. У самок зазвичай народжується двоє рисенят, які залишаються з
    матір’ю протягом першого року життя. Через вирубування лісів, нашестя
    туристів або збирачів грибів та ягід зони проживання рисі опинилися під загрозою, – сказав Міхай Поп, член Асоціації
    збереження біорізноманіття: «Рівень стресу рисі зростає. Це означає, що
    тварина починає набагато більше рухатися всередині своєї території, а це веде
    до більш високого використання енергії та збільшення попиту на їжу. У той же
    час під час сезону розмноження, особливо в туристичних районах, існує ризик
    того, що самка кине своє лігво або, можливо, одного-двох рисенят, які дуже
    швидко можуть бути вбиті іншим хижаками, такими як лисиця, вовк тощо. І це
    призводить до втрат чисельності особин. Значною проблемою є те, що рись
    залежить від популяції оленів. Поки існує стабільна і здорова популяція оленів,
    рись буде розмножуватися та виживати у відповідній місцевості.»


    Через браконьєрство та бездомних собак їжі може бути недостатньо, що змушує
    рись збільшувати територію полювання, а це стає складною місією через конкурентів,
    а іноді навіть неможливою через роздрібнення середовищ проживання.