Протягом
століть румунські ліси були надійним притулком для бурих ведмедів: за даними
Всесвітнього фонду диких тварин-Румунія, з приблизно 18 тис. екземплярів, що водяться
у всій Європі, близько 8 тисяч мешкають у Карпатах, а понад 6 тис. у Румунії. Це
найбільша популяція бурого ведмедя на старому континенті. Лівія Чімпоєру,
спеціаліст з питань проєктів, спрямованих на великих хижаків зазначає. «Ведмідь є
природним багатством Румунії. Ми не можемо нехтувати цим аспектом і я вважаю,
що всі згодні з тим, що ці природні багатства повинні бути захищені, тому що
вони зникають. Якимось чином ми повинні взяти на себе відповідальність за те,
що наші дії, те, що ми споживаємо або що ми робимо, впливають на добробут і
життєздатність цих природних ресурсів.»
Тільки
розвиток транспортної інфраструктури, міської чи сільської інфраструктури,
законне чи незаконне вирубування лісів або надмірна експлуатація природних
ресурсів, таких як гриби чи ягоди, з часом зробили ведмедя всеїдним і наблизили
до районів з легким доступом до джерел їжі в населених пунктах. У результаті
деякі ведмеді стають загрозою для людини, а багато хто вважає, що їх потрібно
вбивати. Це надзвичайно хибна думка, каже Лівія Чімпоєру, яка стверджує, що
організація, яку вона представляє – WWF Румунія, вважає цілком можливим
безпечне співіснування людини і тварини. «Цей баланс може бути забезпечений
лише тоді, коли ми як нація, як народ, що займає цей благословенний простір із
надзвичайним біорізноманіттям, зрозуміємо, що ми єдині, повторюю, єдині, хто
може захистити ці багатства. Поки ми звинувачуємо ведмедя, вовка чи інших
тварин у цих конфліктах дикої природи, ми нікуди не дійдемо. Ведмідь – дика
тварина, у нього немає понять «хороший» і «поганий», в результаті він не може
приймати рішення, не може проводити політику тощо. Ми – мислячий вид, той, хто
може розумно вирішити ці, скажімо, незручності чи конфлікти та знайти рішення.
Наша діяльність має очевидний вплив на ведмедів і переважна більшість
конфліктів між людьми та ведмедями спричинені людиною.»
В
Європейському Союзі ведмедів охороняє Директива про середовища існування, яка
включає їх до списку захищених видів тварин, на яких не можна полювати в
рекреаційних цілях, або, як вони кажуть, для трофеїв. Однак деякі країни,
включаючи Румунію, в даний час використовують статтю 16 Директиви, яка передбачає
винятки і можливість полювання на обмежену кількість особин, в даному випадку
небезпечних для людини.
Нещодавня
новина про вбивство 17-річного бурого ведмедя на прізвисько Артур, можливо,
найбільшого ведмедя на території Румунії, завдяки його вражаючим розмірам і
поставі, обійшла весь світ. У Румунії на перший план знову вийшла проблема способу,
на думку багатьох невідповідного, в який влада захищає цих ссавців. Насправді
Артур нібито був вбитий під час трофейного полювання на підставі дозволу,
виданого на відстріл іншого екземпляра, який спричинив пошкодження будинків
людей.
Що
потрібно зробити, щоб така практика стала історією? Відповідь дає Лівія Чімпоєру,
представниця WWF Румунія. «Ми, починаючи з 2009 року закликаємо вдосконалити
законодавство, що передбачає надання цих дозволів на переселення та «збір» (це
технічний термін для відстрілу ведмедів), оскільки в цих дозволах, виданих з
2017 року, якщо я не помиляючись, не було чітко зазначено, що відбувається з
ведмежими трупами, хто бере участь у процесі «збору» або переселення, який
пункт призначення і хто є кінцевим бенефіціаром відстрілених тварин. У 2019
році ми вимагали, щоб у «зборі» брали участь лише члени мисливських товариств,
і, таким чином, зняти ці підозри, що процес «збору» насправді є прихованим полюванням
на трофеї. Знову ми попросили активно маркувати та контролювати проблемні екземпляри,
щоб усунути підозру щодо було вилучено тварину, що викликає проблеми. І випадок
ведмедя Артура дуже повчальний у цій дискусії. Знову ж таки, ми не розуміємо,
чому протягом багатьох років не створювались групи швидкого втручання, які
діяли б у таких випадках. Тобто, перш ніж вбивати цього ведмедя, давайте пошукаємо
інші варіанти, які можуть бути ефективними, і мати ці команди втручання скрізь,
де, очевидно, є велика популяція ведмедів. В даний час ми не тільки не маємо
реального наукового моніторингу популяції ведмедів у Румунії, але навіть не моніторимо ведмедів,
які через людську недбалість, почали пов’язувати людину з джерелом їжі та
завжди шукати її у населених пунктах.»
Тим часом, на тлі скандалу довкола ведмедя Артура,
Міністерство охорони навколишнього середовища Румунії оголосило, що
законодавство про відстріл ведмедів, які становлять небезпеку для громад, було
змінено. Таким чином, якщо раніше було передбачено 60 денний строк з моменту
видачі документів на відстріл тварини, а законодавство не передбачало, хто
може відстрілювати тварину, то зараз небезпечні екземпляри можна «вилучити» не
більше ніж за 15 днів і тільки технічним
персоналом мисливського товариства, яке отримало дозвіл. Це добре рішення, але його
недостатньо, зазначає Лівія Чімпоєру, «Окрім цих рішень, схвалених на швидкоруч,
щоб якось заспокоїти громадськість, мають бути прийняті й інші для досягнення у
довгостроковій перспективі гармонійного співіснування з ведмедем. Я маю тут на
увазі надання фінансової підтримки фермерам чи домогосподарствам у районах,
заселених ведмедями, щоб ці люди могли купувати електричні огорожі, собак для
охорони, щоб захистити свійські тварини, домогосподарства тощо. Ці заходи були
оголошені минулого року колишнім міністром Алексє. Ми були дуже раді, коли він
заявив, що міністерство збирається запустити програму фінансування цих заходів
запобігання, але цього так і не сталося і ми не розуміємо, чому.»
Всесвітній
фонд дикої природи-Румунія також зазначає, що в даний час Міністерство охорони
навколишнього середовища має достатньо даних, з яких можна почати розробляти
карти зон ризику, які будуть доступні для спеціалістів, органів місцевого
самоврядування та широкого загалу, щоб усі чітко знали найбільш небезпечні місця.
Водночас ця неурядова організація є частиною міжнародного проєкту, що
фінансується з європейських фондів – «Euro Large Carnivores» і націлена на покращення
умов співіснування людей і тварин за допомогою транскордонного співробітництва
та спілкування. Навіть якщо не всі заходи, вжиті в інших країнах, можуть бути
застосовані в Румунії, вони, безумовно, можуть бути адаптовані до національних
особливостей. Інакше кажучи, ідеї є, їх не мало. Однак для їх застосування на
практиці потрібна політична воля.
