Tag: Хмельницький

425-ій річниці з дня
народження видатного українського військового, політичного та державного діяча
Зиновія-Богдана Михайловича Хмельницького була присвячена остання у цьому році
зустріч української громади у Клуж-Напоці, що відбулася 5-го грудня в режимі
онлайн.

Виняткова постать першого
гетьмана Війська Запорізького вже століттями привертає увагу фахівців та просто
свідомих українців. Його досягнення, прагнення та наслідки керування не
перестають отримувати як схвальну так і зовсім протилежну оцінку. Одні
підкреслюють силу та стійкість створеної ним української гетьманської держави, на
зруйнування якої «Росія …витратила сто
з гаком років». Інші – звинувачують у підписанні домовленості з Москвою,
яка з роками «перетворилася в фактичну
анексію України». Для багатьох поява Богдана Хмельницького і його зріст
вселяють надію на появу нового «загальнонаціонального
лідера, який очолить національне відродження». «Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України, – не як
полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як
державного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави», -
пише сучасний найкращий дослідник доби Хмельниччини О Оглоблин.

Ознайомлення з відомими
та новими історичними фактами і їх оцінками, що мають відношення до діяльності цього
феноменального сина українського народу, і було темою цієї події в Клужі. Її
організація та проведення є результатом праці викладачів українського відділу
при факультеті іноземних мов – подружжя Гербіл – за постійної фінансової
підтримки Союзу українців Румунії. А її учасниками стали як студенти, так і
викладачі, керівництво Клузького університету імені Бабеш-Бойоя, а також члени
СУР-у.

Першу роботу на тему: «Богдан
Зиновій Михайлович Хмельницький – гетьман України» зачитала на румунській мові
студентка Андрея Пиржа. Доповідачка стисло переповіла відомі факти про
походження Богдана Михайловича, його освіту, початок військової кар’єри у
складі війська польського, а також малоправну ситуацію козаків за часів Речі
Посполитої. І хоча часто говориться про особистий конфлікт Хмельницького з
польським панством, як головну причину повстанської, а
потім і визвольної боротьби Хмельницького, та студентка виділила: «були і інші
фактори, які сприяли просуненню Хмельницького на передову народного
невдоволення в Україні: економічні, етнічні та релігійні.» Після ряду
переможних військових кампаній на чолі «повстання рабів», як називали
українську революцію поляки, гетьман заходився будувати нову Україну, повністю
незалежну економічно і юридично від Польщі. Паралельно Хмельницький шукав
можливості забезпечити молодій українській державі, усьому українському
народові можливості вижити та зміцнитися. У спробі забезпечити собі сильного
союзника та добитися визнання України, як держави, Хмельницький підписав
горезвісний переяславський договір про Московський протекторат. «Однак обидві сторони мали різні погляди на
положення договору та характер союзу.» – виділила доповідачка. «З огляду на те, що обидві сторони мали різні інтереси в
Україні, свободи, які були забезпечені за життя Хмельницького, постійно
обмежувались після його смерті. Врешті-решт цей процес призведе до повного
поглинання України царською Росією, а згодом Російською імперією та Радянським
Союзом.» – підкреслила вона на завершення.

У документальній стрічці
про Богдана Хмельницького, яку було переглянуто на заході, наголошувалося на
його «амбітній політичній програмі -
звільнити і об’єднати території, де проживали етнічні українці.» У
здійсненні цього задуму йому стали у пригоді добре розуміння політичної
ситуації та неабиякий стратегічний хист. Більше того, Хмельницького називають
першим практиком психологічної війни. На думку істориків «він спирався на закладені ще Наливайком, Сагайдачним та Дорошенком
традиції козацького мистецтва. Проте організовуючи свою армію він організовує
міцну розвідувальну службу… Саме за допомогою розвідувальної та контррозвідувальної
служби Хмельницький поширює дезінформацію з ціллю поширити у ворожому війську невпевненість
у своїх силах, створити паніку.» Така тактика допомогла йому отримати
найбільші військові перемоги у боях з поляками.

У рефераті: «Богдан
Хмельницький – видатний державний діяч, полководець і дипломат» студентка
Вікторія Глодян серед іншого більш детально розповіла про принципи державного
керування, застосовані Б. Хмельницьким. На думку фахівців «…козацька держава характеризувалася демократичними принципами
організації… При гетьманові існував дорадчий орган – Рада Генеральної
старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні
справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим
отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорізької Січі. Ще одним
важливим органом державного самоврядування були полкові ради, які крім
вирішення поточних питань полкового життя, обирали полкову старшину та
полковника.» Не дивлячись на майже безперервний військовий конфлікт,
українському голові держави вдалося зробити чимало: «створити новий адміністративний апарат, запровадити ефективну податкову
систему, почати карбувати власні гроші, встановити і підтримувати дипломатичні
стосунки з багатьма країнами Європи». «Раптова
смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на
об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української
держави.» – зазначила дівчина на завершення.

Голова Клузької філії СУР
пан І. Гербіл зачитав доповідь «Богдан Хмельницький та його зовнішня політика»,
в якій зосередив свою увагу на вдалій побудові гетьманом сприятливих відносин
впливових європейських держав того часу до новоутвореної України. Доповідач
зауважив: «від перших місяців свого
гетьманування Богдан Хмельницький особливо велику увагу зосередив на зміцненні
міжнародного становища козацької України. Дипломатія була одним із знарядь,
якими користувався у боротьбі за справу визволення українського народу.» Завдяки акумульованому досвіду з міждержавних
відносин та знання культури сусідніх народів Богданові вдалося добитися
міжнародного визнання козацької держави і себе як правителя. «Своїми дипломатичними заходами Хмельницький
…частково досягнув ізоляції Польщі і ввійшов у добрі відносини з багатьма
країнами. Водночас він забезпечив Україні допомогу Криму, добився прихильної
нейтральності Туреччини, підготовляв союз із Швецією, ввійшов в дружні
відносини з Венецією.» – наголосив пан доцент. Виділяючи значення
діяльності Богдана Хмельницького доповідач підкреслив: «…вона (його діяльність)…не тільки визначила подальшу долю України,
а й відчутно вплинула на європейське політичне життя.»

Зазвичай остання в році
зустріч у Клуж-Напоці не обходиться без колядування, співів та святкових
побажань. Не дивлячись на специфічну форму онлайн заходу, організаторам вдалось
внести і ці, вже традиційні для нас, елементи передсвятковості. Було
використано відео записи з минулих років, де групи молоді та студентів хором
виконували найвідоміші колядки українців з різних населених пунктів Мармарощини.
Сердечне виконання молоді традиційних пісень вікової давності символічно та
оптимістично завершили зустріч, допомогли надіятися на не менш успішне їх
проведення у наступному році, вірити у позитивну реалізацію особистих,
загальних і навіть державних прагнень та потреб. (автор: Ольга Сенишин)

425-ій річниці з дня
народження видатного українського військового, політичного та державного діяча
Зиновія-Богдана Михайловича Хмельницького була присвячена остання у цьому році
зустріч української громади у Клуж-Напоці, що відбулася 5-го грудня в режимі
онлайн.

Виняткова постать першого
гетьмана Війська Запорізького вже століттями привертає увагу фахівців та просто
свідомих українців. Його досягнення, прагнення та наслідки керування не
перестають отримувати як схвальну так і зовсім протилежну оцінку. Одні
підкреслюють силу та стійкість створеної ним української гетьманської держави, на
зруйнування якої «Росія …витратила сто
з гаком років». Інші – звинувачують у підписанні домовленості з Москвою,
яка з роками «перетворилася в фактичну
анексію України». Для багатьох поява Богдана Хмельницького і його зріст
вселяють надію на появу нового «загальнонаціонального
лідера, який очолить національне відродження». «Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України, – не як
полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як
державного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави», -
пише сучасний найкращий дослідник доби Хмельниччини О Оглоблин.

Ознайомлення з відомими
та новими історичними фактами і їх оцінками, що мають відношення до діяльності цього
феноменального сина українського народу, і було темою цієї події в Клужі. Її
організація та проведення є результатом праці викладачів українського відділу
при факультеті іноземних мов – подружжя Гербіл – за постійної фінансової
підтримки Союзу українців Румунії. А її учасниками стали як студенти, так і
викладачі, керівництво Клузького університету імені Бабеш-Бойоя, а також члени
СУР-у.

Першу роботу на тему: «Богдан
Зиновій Михайлович Хмельницький – гетьман України» зачитала на румунській мові
студентка Андрея Пиржа. Доповідачка стисло переповіла відомі факти про
походження Богдана Михайловича, його освіту, початок військової кар’єри у
складі війська польського, а також малоправну ситуацію козаків за часів Речі
Посполитої. І хоча часто говориться про особистий конфлікт Хмельницького з
польським панством, як головну причину повстанської, а
потім і визвольної боротьби Хмельницького, та студентка виділила: «були і інші
фактори, які сприяли просуненню Хмельницького на передову народного
невдоволення в Україні: економічні, етнічні та релігійні.» Після ряду
переможних військових кампаній на чолі «повстання рабів», як називали
українську революцію поляки, гетьман заходився будувати нову Україну, повністю
незалежну економічно і юридично від Польщі. Паралельно Хмельницький шукав
можливості забезпечити молодій українській державі, усьому українському
народові можливості вижити та зміцнитися. У спробі забезпечити собі сильного
союзника та добитися визнання України, як держави, Хмельницький підписав
горезвісний переяславський договір про Московський протекторат. «Однак обидві сторони мали різні погляди на
положення договору та характер союзу.» – виділила доповідачка. «З огляду на те, що обидві сторони мали різні інтереси в
Україні, свободи, які були забезпечені за життя Хмельницького, постійно
обмежувались після його смерті. Врешті-решт цей процес призведе до повного
поглинання України царською Росією, а згодом Російською імперією та Радянським
Союзом.» – підкреслила вона на завершення.

У документальній стрічці
про Богдана Хмельницького, яку було переглянуто на заході, наголошувалося на
його «амбітній політичній програмі -
звільнити і об’єднати території, де проживали етнічні українці.» У
здійсненні цього задуму йому стали у пригоді добре розуміння політичної
ситуації та неабиякий стратегічний хист. Більше того, Хмельницького називають
першим практиком психологічної війни. На думку істориків «він спирався на закладені ще Наливайком, Сагайдачним та Дорошенком
традиції козацького мистецтва. Проте організовуючи свою армію він організовує
міцну розвідувальну службу… Саме за допомогою розвідувальної та контррозвідувальної
служби Хмельницький поширює дезінформацію з ціллю поширити у ворожому війську невпевненість
у своїх силах, створити паніку.» Така тактика допомогла йому отримати
найбільші військові перемоги у боях з поляками.

У рефераті: «Богдан
Хмельницький – видатний державний діяч, полководець і дипломат» студентка
Вікторія Глодян серед іншого більш детально розповіла про принципи державного
керування, застосовані Б. Хмельницьким. На думку фахівців «…козацька держава характеризувалася демократичними принципами
організації… При гетьманові існував дорадчий орган – Рада Генеральної
старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні
справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим
отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорізької Січі. Ще одним
важливим органом державного самоврядування були полкові ради, які крім
вирішення поточних питань полкового життя, обирали полкову старшину та
полковника.» Не дивлячись на майже безперервний військовий конфлікт,
українському голові держави вдалося зробити чимало: «створити новий адміністративний апарат, запровадити ефективну податкову
систему, почати карбувати власні гроші, встановити і підтримувати дипломатичні
стосунки з багатьма країнами Європи». «Раптова
смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на
об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української
держави.» – зазначила дівчина на завершення.

Голова Клузької філії СУР
пан І. Гербіл зачитав доповідь «Богдан Хмельницький та його зовнішня політика»,
в якій зосередив свою увагу на вдалій побудові гетьманом сприятливих відносин
впливових європейських держав того часу до новоутвореної України. Доповідач
зауважив: «від перших місяців свого
гетьманування Богдан Хмельницький особливо велику увагу зосередив на зміцненні
міжнародного становища козацької України. Дипломатія була одним із знарядь,
якими користувався у боротьбі за справу визволення українського народу.» Завдяки акумульованому досвіду з міждержавних
відносин та знання культури сусідніх народів Богданові вдалося добитися
міжнародного визнання козацької держави і себе як правителя. «Своїми дипломатичними заходами Хмельницький
…частково досягнув ізоляції Польщі і ввійшов у добрі відносини з багатьма
країнами. Водночас він забезпечив Україні допомогу Криму, добився прихильної
нейтральності Туреччини, підготовляв союз із Швецією, ввійшов в дружні
відносини з Венецією.» – наголосив пан доцент. Виділяючи значення
діяльності Богдана Хмельницького доповідач підкреслив: «…вона (його діяльність)…не тільки визначила подальшу долю України,
а й відчутно вплинула на європейське політичне життя.»

Зазвичай остання в році
зустріч у Клуж-Напоці не обходиться без колядування, співів та святкових
побажань. Не дивлячись на специфічну форму онлайн заходу, організаторам вдалось
внести і ці, вже традиційні для нас, елементи передсвятковості. Було
використано відео записи з минулих років, де групи молоді та студентів хором
виконували найвідоміші колядки українців з різних населених пунктів Мармарощини.
Сердечне виконання молоді традиційних пісень вікової давності символічно та
оптимістично завершили зустріч, допомогли надіятися на не менш успішне їх
проведення у наступному році, вірити у позитивну реалізацію особистих,
загальних і навіть державних прагнень та потреб. (автор: Ольга Сенишин)

Монастир Галата з міста Ясси є жіночим монастирем, побудованим в кінці XVI ст. князем Петром Шкіопулом (Кульгавим) в західній частині міста. Він розташований на пагорбі Мирослава, звідки можна легко милуватися панорамою міста. Церква, оточена стінами, прорізаними бійницями й амбразурами, зі своєю високою дзвіницею біля входу, має вигляд фортеці, часто будучи використана в історії як місце оборони, а іноді як господарська резиденція. Монастир є прикладом волоського впливу на молдовську архітектуру. Монастирський ансамбль був включений до списку історичних пам’яток Ясського повіту у 2015 році і складається з наступних чотирьох будівель: Церква Вознесіння Господа Бога – яка датується 1582-1583 р.; Королівський палац – що датується 1726-1728 рр.; Вежа дзвіниці – яка датується з 1584 року і Оточувальна стіна – 1584 рік.

До зведення нинішнього монастиря, князь Молдови Петро Кульгавий (1574-1577, 1578-1579 і 1583-1591 рр) побудував перший монастир, званий Галата в долині або Нижня Галата. Назва походить від району Галата в Константинополі (нині Стамбул), де проживали молдовські князі, що йшли до турецького султана, аби отримати фірман на панування. Галата – це слово турецького походження, яке можна перекласти на українську мову словом ворота. Влітку 1577 року під час свого першого панування, князь надіслав листа керівникам міста Бістріца, в якому просить їх направити фахівців в галузі будівництва, будучи незадоволений працею молдовських майстрів. Звідси можна зробити висновок, що будівництво монастиря почалося восени 1577 року. Передбачається, що освячення церкви відбулося до 22 лютого 1578 року, однак фундамент був закладений в небезпечному місці, і тому церковні стіни зруйнувалися невдовзі після цього.

Після повалення першої церкви, князь Петро Кульгавий збудував другу церкву на пагорбі неподалік від міста, що домінує долину ріки Ніколіна. Про це згадав і літописець Грігоре Уреке. Оскільки напис на церкві відсутній, нам не відомий період, коли була побудована ця друга церква. З літописів відомо, що будівництво нової церкви, що отримала назву Вознесіння Господа Бога і була відома під назвою Галата з пагорба) почалося в 1583 р. Теж тоді були побудовані й інші чернечі прибудови: келії для ченців, трапезна та приміщення для розміщення гостей. Князь наділив монастир селами і маєтками. У січні 1591 року в церкві Галата, князь Петро Кульгавий таємно одружився на Ірині, яка була матір’ю його сина Штефана, котрий народився в 1584 році. Князю не вдалося завершити будівництво до видалення його з престолу Молдови, залишивши незакінченими настінні розписи та захисну стіну.

Відомо, що у XVII ст., монастир Галата відвідували багато іноземних паломників. Російський чернець Василій Яковлев Гагара описав монастир в 1637 році: На версту від міста розташований монастир Патріарха Єрусалимського, дуже гарна будівля, а коли Патріарх прибуває у Волоську країну, поселяється в цьому монастирі. Кілька років по тому, Патріарх Антіохійський, Макарій III, був присутній на богослужінні в монастирському храмі в якості гостя князя Василя Лупу (1634-1653 рр.). Про цей візит згадав архідиякон Павел Алеппо в своїх записах. У 1735 році, була побудована стіна, що оточує монастир, а через 100 років господар Міхаїл Стурза додав ще один поверх над вежею дзвіницею. Упродовж часу у монастирі працювала школа шовківництва, потім він був перетворений на хоспіс для інвалідів, а з 1923 року на в’язницю. У комуністичний період, між 1961-1971 рр. в монастирі були проведені реставраційні роботи. З цієї нагоди були укріплені стіна, що оточує монастирський ансамбль, вежа-дзвіниця, дві башти церкви, а також дах. Проведені тут археологічні розкопки привели до виявлення кількох могил, з-поміж яких могила Марії Аміралі, дружини Петра Кульгавого, та дочки князя, Деспіни. У 1990 році монастир Галата був знову оголошений жіночим монастирем.

Князь Петро Кульгавий побудував, на дворі монастиря, княжий будинок, де він жив протягом певного часу. Влітку 1591 року він видавав тут документи. Згодом інші князі жили в монастирі Галата та прихистили тут їхні сім’ї під час епідемій, воєн і повстань. Серед тих, хто жив в княжому будинку в Галаті був і Тиміш Хмельницький, син Богдана Хмельницького, який прибув до Галати зі своїм військом на підтримку свого тестя Василя Лупу.

Остання зустріч цього календарного року на українському
відділі факультету іноземних мов у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя
була присвячена 420-тій річниці з дня народження одного з найвідоміших і
найвидатніших Гетьманів України та гетьмана Війська Запорізького, видатного
військового, політичного та державного діяча, очільника Гетьманату (1648-1657),
«ключової постаті української націогенези», символа боротьби за волю,
незалежність і територіальну цілісність України – Богдана Хмельницького.

З вступним словом виступив замісник декана факультету іноземних мов, лектор Дорін
Кіра. Підбиваючи підсумок року, що підходить до кінця, він подякував організаторам
наших заходів – панові І. Гербілю та його дружині пані М.Гербіль, викладачі
відділу української мови та літератури на факультеті іноземних мов – за якісні,
професійні і теплі зустрічі, які вони регулярно проводять на протязі останніх
років. Постійну фінансову допомогу цим заходам надає місцева обласна
організація СУР-у.

Першу тематичну доповідь «Богдан Хмельницький – перший
гетьман України» зачитала студентка Зіна Петрова. Як і в наступному рефераті на
тему: «Богдан Хмельницький – видатна постать в історії українського народу»,
зачитаний студенткою Оксаною Славітою, мова йшла про походження і сім’ю,
навчання і формування, цікаві історичні факти з життя і діяльності гетьмана. Ті
ж сторони було висвітлено і в першій переглянутій документальній стрічці про Б.Хмельницького.

На Україні нікого так не любили, хвалили та не
проклинали, як Хмельницького, – писав у книзі Історія
України-Руси Михайло Грушевський. Постать Богдана Хмельницького історики
і понині вважають суперечливою, маючи на увазі подвійну натуру гетьмана, який
міг бути лірично-сентиментальним і бурхливим; веселим, вдумливим і
невитриманим; приятельським і непощадним; меланхолійним і скорим на розправу.
Його описують як розумну і дотепну,
сміливу і завзяту особу. У повсякденному житті гетьман був дуже скромним,
невибагливим. Але його особисте і суспільне життя було бурхливе, насичене і
тяжке. «Людина-легенда – ось найточніша характеристика чи не єдиного в історії
України загальнонаціонального лідера, за яким піднявся весь народ.» – пишуть
про нього. Життя Богдана Хмельницького тісно переплетене з долями багатьох
тисяч українців. Усі історичні події тїєї пори на Україні ніби були
«привязаними» до нього. «Його шлях – це перебіг блискучих перемог і гірких
поразок, глибоких роздумів, особистих втрат і знахідок» – вказують дослідники.
Питання історіографії Хмельницького і Хмельниччини ще не вичерпано, а оцінка
особи Б.Хмельницького і його діяльності є безумовно надзвичайно актуальною і
цікавою. Сучасність ставить.

Значення діяльності Богдана Хмельницького, як керівника
новоутвореної Української Держави, яке тривало всього лиш 9 років, є однозначно
величезним. Про це написано не одну роботу. У більшості з них зазначається
здатність Богдана перетворити «повстання рабів» ( як називали українську
революцію поляки) на міцну державу, з якою шукали союзу та зв’язків великі
держави. Адже Українську Козацьку Державу тоді було визнано урядами Порти,
Кримського ханства, Англії, Венеції, Росії, Трансільванії, Австрії, Молдавії,
Валахії, Швеції. На мою думку Хмельницький вартує вічної пошани тільки за те,
що зробив перші кроки до незалежної України після зникнення Руських князівств.

Усвідомлюючи несприятливу для України зовнішньо-політичну
ситуацію гетьман постійно шукав союзників, укладав угоди з турками, поляками,
шведами, московитами. Він діставав завжди докладні відомості з усіх сторін
держави, а добре зорганізована розвідка інформувала його про ситуацію в країнах,
ворожих Україні. До речі, для зміцнення
молдовсько-українського союзу Хмельницький оженив свого улюбленого сина
Тимоша з дочкою молдовського воєводи Василя Лупу – Розандою. Богдан планував,
що згодом Тиміш мав стати господарем Молдови. На жаль передчасна смерть Тимоша
у битві під Сучавою зашкодила здійсненню цих планів.

Про Хмельницького – полководця найкраще сказав наш сучасник, заслужений журналіст України Андрій
Цапліенко у другому документальному фільмі, який ми переглянули на заході: Богдан Хмельницький – геніальний воєнний вождь. І це людина, яка наповнила
нашу скарбницю перемог. Нація визначається не територією, не кордоном, не
валютою, не конституцією, нація визначається перемогами і звершеннями. Це
заслуга Хмельницького, на 90% наша
скарбниця перемог заповнена Хмельницьким.

Окремо слід згадати Переяславську угоду між Україною та
Московією 1654 року. Історики та політики різних поколінь по-різному визначали
і визначають цей крок Хмельницького – від різко негативного до позитивного і
навіть єдино можливого . Саме про це йшла мова в останній, надзвичайно глибокій
і багатосторонній доповіді пана професора-доктора Михайла Крамара: Про
державну діяльність гетьмана Б.Хмельницького: мотиви й наслідки возз’єднання
України з Росією.

Було підкреслено, що Переяславська угода – це військовий союз, який засвідчив перед усім
світом незалежність України від Польщі. А це не так мало і ніким раніше
досягнуто не було. Це апогей дипломатичного таланту Хмельницького. До речі
оригінал документа був знищений ще царем Олексієм Михайловичем (батьком Петра
І), а збереглась лише копія, писана і переписана…Та навіть з цієї копії
видно, що основна ідея – встановлення таких міждержавних відносин між Україною
і Москвою, при яких за Україною зберігається державна самостійність – зовнішня
і внутрішня. Як відомо, Богдан Хмельницький уже
через два роки після укладення Договору вимагав переглянути деякі
положення і дотримуватись їх виконання,
але цар не погоджувався.

Незважаючи на те, що нас від смерті Богдана Хмельницького
відділяють три з половиною століття, історична наука ще й до тепер не змогла
прийти до однакової оцінки діла й особи великого гетьмана. Ще й досі не затихли
національні й політичні пристрасті, які перешкоджають спокійній й об’єктивній
оцінці його діяльності. Це стосується як наукових праць про Хмельницького періоду другої половини XIX – першої половини XX ст. так і робіт
доби незалежності (після 1991 року).

На завершення зустрічі молодіжний театр-аматор
«Жар-птиця» дуже чутливо і майстерно
виконав ряд українських колядок. І якось з’єдналась у їхньому співі і радість та
туга, гордість і біль, надія і сподівання, наше славне минуле, про яке ми
пам’ятаємо і яким пишаємося, та бурхлива неоднозначна сучасність. Бо наші
традиції, звичаї і святкування, як і
козацтво та його звитяжна історія – це душа
України, її надія і її оберіг. Знати, вивчати та поважати треба УСІХ тих
українських історичних постатей, які не пошкодували сил і життя для
встановлення,розвитку чи захисту великої, сильної, соборної та незалежної
України.

Автор: Ольга Сенишин